Робоча програма навчальної дисципліни риторика (стр. 5 )

Поточний контроль успішності студентів

здійснюється за двома напрямами:

-  контроль за систематичністю та активністю роботи студента на семінарських та інших практичних заняттях;

-  контроль за виконанням завдань самостійного опрацювання та засвоєння матеріалу;

оцінювання відбувається протягом семестру з метою контролю за рівнем засвоювання і творчого застосування знань у вигляді усного опитування, контрольних тематичних завдань та термінологічних диктантів, написання творчої роботи (есе) з проблем курсу. Передбачено проведення одного модуля у вигляді письмових тестових завдань.

Всі заплановані форми поточного контролю (крім модульного тесту) оцінюються від 0 до 5 балів, де 5 - найвища, а 0 – найнижча оцінка. З усіх отриманих оцінок (включно із найнижчою – 0 балів) вираховуються середнє арифметичне, отриманий результат множиться на коефіцієнт – 10. До отриманого цілого числа додається результат модуля який оцінюється від 0 до 10 балів. Так формується підсумкова оцінка за семестр, яка не перевищує 50 балів.

Підсумковий контроль рівня знань студентів

Здійснюється раз на рік у формі іспиту. Студент допускається до підсумкового контролю за наступних умов:

–  відвідання більше половини семінарських занять;

–  виконання модульних завдань із позитивною оцінкою;

–  здобуття у підсумку роботи за семестр не менше 25 балів за результатами поточної та проміжної форм контролю разом.

Модульний (проміжний) контроль

Модульний контроль (МК) проводиться раз на семестр, відповідно до графіка навчального процесу.

Оцінка модульного контролю виставляється з урахуванням результатів проведеного контрольного заходу даного МК. Використовується п’ятибальна шкала оцінювання. Середнє арифметичне оцінок за МК істотно впливає на поточну успішність – кількість балів, набраних за семестр. У кінці семестру виводиться бал поточної успішності студента – кількість балів (до 50), що є сумою середніх арифметичних оцінок на семінарських заняттях і оцінок на модулях, помноженою на коефіцієнт 5.

Контрольні заходи модульного контролю з «Риторики» проводяться під час семінарських занять в академічній групі відповідно до розкладу занять.

Контрольні заходи модульного контролю проводяться у комбінованій формі: у вигляді тестування та письмових контрольних робіт. В окремих випадках можна застосовувати й інші форми модульного контролю: письмові завдання, усні колоквіуми та ін. Вид контрольного заходу та методика урахування складових модульного контролю при визначенні оцінки за МК розробляється викладачам і затверджується кафедрою.

До контрольного заходу відповідного модульного контролю студент допускається незалежно від результатів поточного контролю. На консультаціях студент може відпрацювати пропущені семінарські заняття, захистити індивідуальні завдання, реферати, а також ліквідувати заборгованості з інших видів навчальної роботи.

У разі відсутності студента на контрольному заході модульного контролю або при одержаній незадовільній оцінці за результатами модульного контролю йому надається право на повторне складання в індивідуальному порядку. При цьому одержана позитивна оцінка модульного контролю виставляється в журнал обліку роботи академічної групи через дріб.

Підсумковий (семестровий) контроль

Позитивна оцінка поточної успішності (сумарного результату проміжної і модульної оцінки за семестр) за умови відсутності пропущених або невідпрацьованих семінарських занять є підставою допуску до підсумкової форми контролю.

З дисципліни «Риторика» передбачена така форма звітності, як іспит, який проводиться у кінці семестру. Протягом семестру студент може набрати до 50 балів. На іспиті – максимально 50 балів. Для допуску до екзамену студент повинен набрати за результатами поточного і модульного контролю не менше 25 балів.

Іспит є обов’язковою підсумковою формою контролю, яка дає змогу оцінити системне, а не фрагментарне засвоєння навчального матеріалу з «Риторики» і не може бути зведена до рівня поточних форм контролю. Оцінка за екзамен «автоматично» не виставляється.

Іспит з «Риторики» проводиться у письмово-усній формі. Студенти отримують письмові тестові завдання, за які максимально можна отримати 25 балів. Друга частина ісптиу передбачає усну відповідь на питання з дисципліни, за яку також можна набрати максимально 25 балів. 25 балів за усну відповідь виставляється таким чином:

22-25 балів – «відмінна» відповідь;

18-22 бали – «добра» відповідь;

17-10 балів – «задовільна» відповідь;

9-0 балів – «незадовільна» відповідь.

Таким чином, сумування письмово і усного опитування дає кількість балів підсумкового контролю.

ШКАЛА ЯКОСТІ ПІДСУМКОВОЇ ОЦІНКИ

КРИТЕРІЇ УСПІШНОСТІ

Національна шкала	Рейтингова шкала	Оцінка за шкалою ЕСТС	Пояснення
5 (відмінно)	90-100	А	Відмінно Студент повинен досконало оволодіти теоретичними знаннями та практичними навичками, опанувати стилістичну виразність та варіативінсть мовлення, здобути уміння ведення суперечки та прийомів ефективної протидії словесній маніпуляції в межах діалогічного мовлення.
4 (добре)	81-89	В	Дуже добре (знання вищі середнього рівня з кількома помилками під час поточного або підсумкового контролю)
71-80	С	Добре (в цілому вірне виконання завдань поточного та підсумкового контролю з певною кількістю суттєвих помилок)
3 (задовільно)	61-70	D	Задовільно (непогано, але зі значною кількістю недоліків)
51-60	Е	Достатньо (виконання завдань поточного і підсумкового контролю відповідає мінімальним критеріям)
2 (незадовільно)	1-50	FХ	Незадовільно (з можливістю повторного складання)

В екзаменаційну відомість обліку успішності та навчальну картку студента вносяться такі показники:

1 графа – поточна успішність, тобто кількість балів, набраних за семестр (0-50 балів);

2 графа – сумарна кількість балів, набраних на іспиті й протягом семестру (0-100);

3 графа – оцінка за шкалою у системі ECTS, позначена буквою (A, B, C, D, E, Fx, F);

4 графа – оцінка за п’ятибальною національною шкалою;

5 графа – оцінка за національною шкалою, позначена словом (відмінно, дуже добре, добре, задовільно, незадовільно або не з’явився).

Якщо успішність студента оцінена загалом як незадовільна, то у відомість виставляється відмітка «Fх» і студент скеровується на повторну здачу іспиту. Якщо знання, показані студентом при здачі предмету «Риторика» комісії незадовільні, у відомість виставляється «F» і студент повинен виконати додаткові завдання, тоді скеровується на повторну здачу екзамену.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Історія ораторського мистецтва

1.  Ораторське мистецтво стародавнього світу

2.  Оратори Давньої Греції: загальна характеристика риторичного ідеалу

3.  Оратори Гомерівської Греції

4.  Ораторське мистецтво Перікла

5.  Риторична майстерність Лісія

6.  Ораторське мистецтво Демосфена

7.  Ораторська спадщина Сократа

8.  Платон про предмет красномовства

9.  Внесок Аристотеля в теорії красномовства

10.  Риторика Стародавнього Риму

11.  Канон як оратор

12.  Марк Антоній

13.  Цицерон – великий римський оратор

14.  Ораторське мистецтво в епоху імперії Квінтіліана

15.  Загальна характеристика ораторського мистецтва в період Середньовічча

16.  Українські майстри ораторського мистецтва: спільне та особливе

17.  Риторика Київської держави

18.  Мовотворчість Івана Вишенського

19.  Мовна спадщина Грирогія Сковороди

20.  Риторика в Києво-Могилянській академії (Інокентій Гізель, Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Антоній Радивиловський, Стефан Яворський)

21.  Теорія красномовства Феофана Прокоповича

22.  Соціальне значення мистецтва красномовства

23.  Риторика як наука і навчальна дисципліна

24.  Основні розділи класичної риторики

25.  Види красномовства

Інвенція

26.  Промова як дослідження

27.  Типи промов за знаковим оформленням та закріпленням

28.  Концепція промови: предмет, тема і теза промови, її мета і завдання

29.  Аналіз аудиторії

30.  Стратегія і тактика

Диспозиція

31.  Виклад: моделі та методи викладу

32.  Збір матеріалу та складання плану-конспекту

33.  Розгортання теми і тези промови: топіка та аргументи

34.  Моделі впорядкування матеріалу в топосі промови: переваги та недоліки

35.  Методи розгортання повідомлення: хронологічний та дедуктивний, індуктивний, аналогічний, стадійний, концентричний

36.  Аргумент: поняття та види

37.  Логічні аргументи – силогізми. Закони логіки

38.  Аналогічна аргументація. Принципи рефлективності, симетричності і транзитивності

39.  Логічна і паралогічна демонстрація

40.  Психологічні докази оратором своєї правоти: Психологічна налаштованість аудиторії; Бажання та сподівання людей; Логічна та психологічна мотивація

41.  Логічні помилки: 1) неточності у визначенні предмета і поділу понять; 2) помилки в структурі силогізму

42.  Різновиди висновків: підсумкові висновки, типологічні висновки та апелювальні висновки

Елокуція та елоквенція

43.  Художньо-словесний образ і закони його створення; спеціальні засоби посилення виразності: тропи та фігури

44.  Звуковий рівень тексту (алітерація, асонанс)

45.  Лексичний рівень тексту, стилістична цілісність промови, типові помилки

46.  Слова з прямим значенням – «автологічна лексика». Типи помилок (просторіччя, канцеляризми, діалектизми, жаргонізми, вульгаризми, неологізми, архаїзми, варваризми, солецизми)