Програма фахового іспиту (стр. 1 )

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор ­___________

“____”__________________2014 р.

ПРОГРАМА

ФАХОВОГО ІСПИТУ

для вступників за освітньо‒кваліфікаційним рівнем

“Бакалавр”

(скорочена форма навчання)

напрям підготовки – 02.01 – Культура

спеціальність 6.02.01.00 – Культурологія

Схвалено Вченою радою філософсько‒теологічного факультету

Протокол № 6 від “26” січня 2014 р.

Голова ради проф.

Чернівці‒2014

Тема 1. Культурологія як наука і навчальна дисципліна: предмет і завдання вивчення курсу

Становлення культурології як науки і визначення основних напрямів культурологічних досліджень. Культурологія як навчальна дисципліна, її філософська і практична сутність. Основні потреби і завдання вивчення курсу студентами вищих навчальних закладів. Важливість культурологічної освіти на сучасному етапі підготовки спеціалістів для різних сфер людської діяльності.

Діяльнісний підхід у культурології, її предмет та основні категорії. Ізоляціоністський та інтеграційний підходи до визначення предметного поля культурології. Філософський і соціально-історичний контексти сутності культурології. Звʼязок культурології з іншими науками.

Основні напрями і школи: еволюціонізм, неоеволюціонізм, дифузіонізм, функціоналізм, структуралізм, психологічна антропологія, ігрова концепція культури, семіотичний, методологічний, діалогічний, антропологічний напрями, культурний релятивізм, релігійна культурологія та ін. Українська культурологічна думка: М. Костомаров, І. Нечуй-Левицький, Дм. Дорошенко, І. Огієнко, Дм. Донцов, Дм. Чижевський, Є. Маланюк, О. Кульчицький, І. Мірчук, В. Янів, М. Шлемкевич, М. Попович та ін.

Визначальні принципи культурологічного дослідження: науковість, обʼєктивність, історизм, плюралізм, інтеґративність.

Методи культурології: описово-емпіричний, порівняльно-історичний, структурно-функціональний, системно-синергетичний.

Тема 2. Культура, визначення та сутність поняття

Етимологія терміну культура. Еволюція поглядів на культуру; полісемантичність поняття “культура”. Аксіологічний і антропологічний підходи до культури. Сучасні підходи до визначення культури: антропологічний, соціологічний, філософський.

Поняття морфології культури. Артефакт як структурний першоелемент культури. Культурні патерни.

Поняття “сутність культури”. Мова культури: цінність, норма, знак, символ. Культура як система цінностей.

Структура культури: матеріальна і духовна культура (норми, цінності, інститути, знання, переконання, віра, почуття, світогляд). Види культури (культура спілкування. культура освіти, моральна, естетична, релігійна, політична, правова, наукова, економічна та культура міжнаціональних відносин).

Морфологічна модель культури в сучасній культурологічній науці.

Повсякденна культура. Специфічні риси повсякденної культури: стабільність, нерозчленованість, субʼєктивна укоріненість. Повсякденне знання. Звичай та обряд як форми регуляції в сфері повсякденної культури. Традиція як засіб трансляції культурного надбання.

Спеціалізована культура. Її звʼязок з соціокультурною диференціацією, інституційний характер. Діалектика індивідуального та загального у спеціалізованій культурі. Структура спеціалізованої культури: сфера пізнання та відображення світу (наука, релігія, мистецтво), сфера соціальної організації та регуляції (мораль, право, політика, ідеологія), сфера накопичення та трансляції досягнень культури (інформація, виховання, освіта).

Тема 3. Функції та типологічні класифікації культур

Культурний поліморфізм та багатоманітність функцій культури.

Адаптивна функція культури. Культура як засіб пристосування людини до зовнішніх умов свого буття. Культура як перетворення природи.

Інтегративна функція культури. Форми соціокультурної інтеграції людських спільнот (соціально-територіальна, соціально-побутова, соціально-функціональна, релігійно-конфесійна, комунікативна).

Комунікативна функція культури. Культура як колективна памʼять. Системи трансляції надбань культури у традиційних і сучасних суспільствах. Види соціокультурної комунікації: інноваційна, орієнтаційна, стимуляційна, кореляційна.

Сигніфікаційна функція культури. Природні, функціональні, іконічні, конвенційні, вербальні знаки культури та знакові системи запису.

Соціалізуюча функція культури. Поняття інкультурації. Соціалізація як становлення особистості та включення її в соціальну структуру суспільства.

Регулятивно-нормативна функція культури. Поняття культурної норми. Загальнокультурні, групові та оказіональні норми. Механізм соціального контролю за поведінкою людей. Девіантна поведінка. Ступінь інтенсивності насичення нормами різних культур. Небезпека аномії.

Ціннісно-орієнтаційна функція культури. Поняття культурної цінності. Інструментальні, похідні, фінальні цінності культури. Діалектика абсолютного і відносного, загального й індивідуального в ціннісних орієнтаціях людини.

Інші функції культури: пізнавальна, світоглядна, виховна.

Специфіка та основні завдання типології культури. Поняття “тип культури” та “культурна ідентифікація”. Типологія культури і культурна компаративістика. Проблема критерія, основ класифікації культури. Типологія та класифікація культур. За носієм (світова, національна), за поширеністю в суспільстві (домінуюча, субкультура, контркультура), за рівнем культури (масова, елітарна, народна), за художнім стилем (ренесанс, бароко, класицизм, рококо, романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм), за динамікою соціально‒історичних утворень (первісне суспільство, ранні цивілізації, традиційні цивілізації).

Світова культура як макросистема. Культура людства. Єдність і багатоманітність світової культури: співвідношення понять “світова” і “загальнолюдська” культура. Етнічна, національна і регіональна культурна своєрідність, їх взаємозвʼ язок. Поняття субкультури.

Тема 4. Культура як соціальне явище

Культура ‒ спосіб діяльності людини. Людина як субʼєкт культури. Діяльнісна основа культури. Поняття діяльності. Різноманітність видів діяльності. Діяльність і творчість. Культура як продукт людської діяльності. Культура людини в категоріях: тіла, душі і духу; іманентного і трансцендентного; індивідуального і загального; вродженого і набутого; внутрішнього і зовнішнього. Цілісність духовного світу як необхідна передумова творчої реалізації особистості. Поняття “харизма”, “творча енергія” і “творча особистість”. Культура і характер людини.

Співвідношення природи і культури. Людина як частка природи і субʼєкт культуротворчого процесу, закономірності її біологічної та культурної еволюції. Культурно-історичні форми взаємодії природи і людини. Проблема гармонії і конфліктності їх відносин. Специфіка формування уявлень про навколишній світ і одухотворення явищ природи на ранніх стадіях культурної еволюції людства. Поняття сакралізації, перших релігійних вірувань, міфологічні моделі світу давніх народів. Світове дерево (гора) як сутнісний компонент міфологічного космічного устрою, його складові. Ставлення до природи у подальші культурно-історичні епохи. Технічний прогрес і культура; порушення рівноваги у природному середовищі. Екологічні проблеми сьогодення і потреби розвитку екологічної культури. Визначення і реалізація засобів гармонізації відносин суспільства та природного середовища на сучасному етапі існування людства.

Культура і суспільство. Різноманітність підходів до визначення сутності поняття “цивілізація” та співвідношення культури і цивілізації. Соціокультурний розвиток людства і якісні характеристики цивілізації на основі стадійності, полілінійності, культурної унікальності. Проблеми соціокультурної динаміки, сучасної цивілізації і взаємодії культур. Різновиди взаємодії національних культур: діалог і взаємозбагачення, акультурація, зовнішнє запозичення, асиміляція. Можливість трансформації культурних цінностей, міжкультурні впливи, творче сприйняття культурної спадщини, проблема культурного синтезу.

Тема 5. Просторові феномени культури

Трьохмірна модель культури. Емпіричні та теоретичні знання в культурології. Спостереження ‒ головний засіб добування емпіричних знань. Теоретична модель культури.

Культурологічний простір ‒ як простір, утворений багатьма феноменами культури. Виміри культурного простору: знання, цінності, регулятиви.

Культурні форми та їх основні властивості. Форми культурного простору: національні культури, регіональні культури, цивілізації. Основні виміри системних утворень. Взаємозвʼязок та взаємозалежність культурних форм.

Основні властивості культурних форм: просторова “ніша”, семантичний і соціальний потенціал, товариство “причетних”.

Ментальне поле культури, його особливості. Поєднання ментального поля культури із спільними ідеями. Ментальне поле ‒ дух культури, під впливом якого в суспільстві відпрацьовується характерна для даної культури сукупність уявлень, переживань, життєвих установок людей, що визначає їх спільне бачення світу. Менталітет ‒ як проекція загального світу культури на психіку людей. Історичні типи менталітету. Особливості менталітету.

Характеристика категорій культури.

Рівні ментальності людей: соціокультурних світів чи типів культури (ментальність архаїчна, антична, західноєвропейська, східна); національних культур: (ментальність українців, росіян, ментальність китайська та американська); субкультур, носіями яких є різні соціальні групи (дворянська, злочинна, акторська, християнська, правознавча).

Ментальні комплекси. Структурні елементи культурного простору. Парагдимальні форми культури. Види смислів у світі культури: парадигми ‒ когнітивні, ціннісні, регулятивні.

Структура культурного простору: духовна, соціальна, технологічна. Смислові виміри соціальної інформації в культурних формах. Культурний та індивідуальний сценарій: цілі, завдання та принципи.

Тема 6. Специфіка культури первісного комплексу та ранніх державних утворень Близького і Далекого Сходу