Закон про територіальний устрій України (стр. 5 )

наявні та передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структуру і штати органів місцевого самоврядування та територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

Стаття 24. Порядок перейменування адміністративно-територіальних одиниць, поселень, найменування та перейменування поселенських утворень та районів у місті

1. Рішення про перейменування адміністративно-територіальних одиниць, поселень приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України з урахуванням пропозицій рад громад, районів, регіонів (далі – рад адміністративно-територіальних одиниць).

2. Рішення про найменування та перейменування поселенських утворень приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною обласною радою, радою міста-регіону за пропозиціями рад громад, міст-районів, в межах яких знаходяться ці поселенські утворення.

3. Рішення про найменування та перейменування районів у місті приймається міською радою, яка їх утворила.

Рішення про перейменування районів у місті приймається за пропозиціями відповідних районних у місті рад.

4. У разі коли перейменування поселення має наслідком найменування або перейменування адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої знаходиться це поселення, рішення з цих питань приймаються в порядку, встановленому цим законом.

5. Рішення про перейменування адміністративно-територіальної одиниці, міста, найменування або перейменування району в місті приймається з урахуванням результатів консультативного опитування, проведеного в межах відповідно адміністративно-територіальної одиниці, міста, району в місті.

6. Рішення про найменування чи перейменування поселенського утворення, перейменування села або містечка приймається з урахуванням рішень загальних зборів жителів поселенського утворення, села, містечка за місцем проживання.

7. До пропозицій ради адміністративно-територіальної одиниці щодо перейменування адміністративно-територіальної одиниці, поселень, які знаходяться в її межах, додаються висновки відповідної районної та обласної ради, а якщо громада знаходиться в межах Автономної Республіки Крим, – висновки відповідної районної ради та Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Рішення міської ради про перейменування районів у місті супроводжується висновками відповідних районних у місті рад.

8. Пропозиція щодо перейменування адміністративно-територіальної одиниці або поселення подається у формі закону, щодо найменування та перейменування поселенських утворень та районів у місті – у формі проекту рішення.

9. До проектів, зазначених у частині восьмій цієї статті, додаються:

1) висновки, зазначені у частині сьомій цієї статті;

2) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;

3) рішення загальних зборів громадян за місцем проживання, результати консультативного опитування з питань, зазначених у частинах першій та другій цієї статті;

4) історичні відомості про адміністративно-територіальну одиницю, поселення, поселенське утворення, район у місті, в тому числі про всі відомі його найменування;

5) довідка про обсяг видатків, пов’язаних з вирішенням питань, зазначених у частині першій цієї статті, та джерела їх покриття;

6) кадастровий план і топографічна карта місцевості із зазначенням меж адміністративно-територіальної одиниці, поселення, поселенського утворення чи району в місті, якому пропонується встановити найменування або перейменування.

10. Місцеві ради під час внесення пропозицій щодо перейменування поселень та поселенських утворень, в яких розташовані поштово-телеграфні установи або залізничні станції, до органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень, попередньо повідомляють про це відповідно центральний орган виконавчої влади з питань поштового зв’язку або центральний орган виконавчої влади з питань залізничного транспорту.

Стаття 25. Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць, поселень, поселенських утворень та районів у місті

1. Офіційні відомості про адміністративно-територіальні одиниці, поселення, поселенські утворення та райони в місті включаються до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць, поселень, поселенських утворень та районів у місті (далі – Державний реєстр).

2. Державний реєстр формується та ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який є його розпорядником та адміністратором.

3. Державний реєстр ведеться на паперових та електронних носіях.

4. Усі адміністративно-територіальні одиниці, поселення, поселенські утворення, райони в місті підлягають обліку в Державному реєстрі.

5. До Державного реєстру включаються такі відомості:

1) про вирішення питань територіального устрою, визначених цим Законом;

2) про площу та межі адміністративно-територіальних одиниць, поселень та районів у місті, площу поселенських утворень;

3) про чисельність населення адміністративно-територіальних одиниць, поселень, поселенських утворень та районів у місті, інші демографічні показники;

4) про природні, соціально-економічні, історико-культурні, містобудівні та інші особливості адміністративно-територіальних одиниць, поселень, поселенських утворень, районів у місті;

5) інші відомості за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

6. Підставою для включення до Державного реєстру або виключення з нього адміністративно-територіальної одиниці, поселення, поселенського утворення, району в місті є відповідне рішення органу, до повноважень якого відповідно до цього Закону належить вирішення питань територіального устрою.

7. З Державного реєстру виключаються:

1) адміністративно-територіальні одиниці, поселення, поселенські утворення, райони в місті, з яких виїхали або переселилися всі жителі;

2) адміністративно-територіальні одиниці та райони в місті, ліквідовані в результаті об’єднання або приєднання до інших адміністративно-територіальних одиниць, районів у місті;

3) поселення та поселенські утворення, повністю включені до меж інших поселень, поселенських утворень.

8. Органи, до повноважень яких відповідно до цього Закону належить вирішення питань територіального устрою, не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення, подають копію цього рішення спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади для внесення відповідних змін до Державного реєстру.

9. Відомості, що містяться в Державному реєстрі, є відкритими. Доступ до даних Державного реєстру забезпечується через мережу Інтернет на безоплатній основі.

10. Строк надання відомостей з Державного реєстру за запитом не повинен перевищувати п’яти робочих днів після надходження запиту.

11. За одержання відомостей з Державного реєстру за запитом справляється плата.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування звільняються від плати за одержання за їх запитом відомостей з Державного реєстру, якщо такий запит подається у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

12. Передача даних з Державного реєстру третім особам на комерційній основі забороняється.

13. Порядок ведення і надання відомостей з Державного реєстру та перелік послуг з надання відомостей з Державного реєстру, за які справляється плата, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 26. Порядок прийняття рішення про виключення з Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць, поселень і поселенських утворень, з яких виїхали або переселилися всі жителі

1. Рішення про виключення з Державного реєстру адміністративно-територіальної одиниці або міста, з якого виїхали або переселилися всі жителі, приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

2. Рішення про виключення з Державного реєстру поселенського утворення, села або містечка, з якого виїхали або переселилися всі жителі, приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною обласною радою, радою міста-регіону.

3. ї Республіки Крим, обласна рада приймає рішення про виключення з Державного реєстру поселенського утворення, села або містечка за пропозиціями ради громади чи міста-району, в межах якого знаходиться це поселенське утворення, село або містечко.

Стаття 27. Державний акт про межі адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті

1. Державний акт про межі адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті (далі – державний акт) – документ державного зразка, який засвідчує межі відповідної адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті.

Форма бланка державного акта та порядок його складення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. У державному акті містяться такі відомості:

1) найменування відповідної адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті;

2) площа відповідно адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті;

3) дата прийняття рішення про визначення меж відповідної адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті, а у разі видачі державного акта на підставі рішення про зміну меж відповідної адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті – дата прийняття рішення про визначення його меж і прийняття рішень про всі зміни його меж.

3. До державного акта додається кадастровий план та топографічна карта відповідного масштабу, на якій позначаються межі відповідної адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті, а також суміжні адміністративно-територіальні одиниці, поселення, райони в місті.

4. У разі прийняття рішення про зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті видається новий державний акт.

У такому разі з дня прийняття зазначеного рішення попередній державний акт є недійсним та повертається органу, який його видав.

5. Державний акт підписується головою органу, який згідно з цим Законом прийняв рішення про встановлення або зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, поселення, району в місті, скріплюється печаткою цього органу та не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після прийняття зазначеного рішення видається раді відповідної адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої знаходиться поселення або район у місті.

Стаття 28. Офіційний довідник „Україна. Територіальний устрій”

Кабінет Міністрів України на підставі відомостей Державного реєстру кожні три роки видає офіційний довідник „Україна. Територіальний устрій”.

Стаття 29. Фінансування витрат, пов’язаних з вирішенням питань територіального устрою

1. За рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, одержаних як цільова субвенція з Державного бюджету України, здійснюються витрати на проведення заходів, пов’язаних:

1) з утворенням та ліквідацією адміністративно-територіальних одиниць, поселень, районів у місті;

2) з віднесенням поселенських утворень до категорії сіл або містечок, сіл до категорії містечок, поселень до категорії міст, наданням громадам статусу міста-району, міста-регіону;

3) з визначенням та зміною меж адміністративно-територіальних одиниць, поселень, районів у місті, включаючи визначення меж на місцевості;

4) з найменуванням адміністративно-територіальних одиниць, поселень, поселенських утворень, районів у місті та перейменуванням адміністративно-територіальних одиниць, не пов’язаних з найменуванням або перейменуванням поселень.

2. Витрати, пов’язані з веденням Державного реєстру, видачею державних актів та виданням офіційного довідника „Україна. Територіальний устрій”, здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

3. Витрати, пов’язані з проведенням загальних зборів громадян за місцем проживання, консультативного опитування, здійснюються відповідно до закону.

4. Інші витрати, пов’язані з вирішенням питань територіального устрою, здійснюються виключно за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року, але не раніше набрання чинності Законом України про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення системи територіального устрою України.

2. Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року (Відомості Верховної Ради УРСР, 1981 р., № 12, ст. 179), втрачає чинність з моменту набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України:

1) підготувати та подати до 1 вересня 2005 року на розгляд Верховної Ради України:

перелік законодавчих актів, які мають бути визнані такими, що втратили чинність у зв’язку з набранням чинності цим Законом;

проекти законодавчих актів, що регулюватимуть правовий статус та діяльність органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях, а також вносять зміни до бюджетного, податкового, земельного та іншого законодавства, прийняття яких випливає з цього Закону;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, які випливають з цього Закону;

3) підготувати та подати до 15 травня 2006 року на розгляд Верховної Ради України проекти законів, передбачені пунктом 7 цих Прикінцевих положень.

4. Органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст та їх посадові особи, районні ради, що є повноважними на момент набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до утворення громад і районів відповідно до цього Закону.

5. Органи виконавчої влади, що діють на момент набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження до утворення нових органів виконавчої влади відповідно до цього Закону.

6. Межі громад, що утворюються на основі сільрад, селищрад, міськрад без зміни їх території, встановлюються за існуючими межами.

У разі коли межі новоутворених громад не збігаються з межами сільрад, селищрад, міськрад, на основі яких утворено нові громади, їх межі визначаються на кадастрових планах на підставі рішення про утворення громад, обґрунтовуються містобудівною і землевпорядною документацією та позначаються на топографічних картах.

7. Установити, що первинне утворення громад і районів відповідно до статей 16 та 19 цього Закону здійснюється з такими особливостями:

1) утворення громад в межах одного регіону здійснюється шляхом подання Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України єдиного законопроекту, що передбачає утворення усіх громад в регіоні, при цьому частина сьома статті 16 не застосовується;

2) утворення районів у межах одного регіону здійснюється шляхом подання Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України єдиного законопроекту, що передбачає утворення усіх районів в регіоні, при цьому частина шоста статті 19 не застосовується.