Закон про територіальний устрій України (стр. 1 )

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про територіальний устрій України

_____________________________________

Цей Закон визначає поняття та засади територіального устрою України, правовий статус і рівні адміністративно-територіальних одиниць, порядок вирішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань територіального устрою.

Стаття 1. Територіальний устрій

1. Територіальний устрій України – це обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці з метою забезпечення населення необхідним рівнем послуг та збалансованого розвитку усієї території держави.

2. Систему територіального устрою України утворюють такі адміністративно-територіальні одиниці: регіони, райони, громади.

Стаття 2. Засади державної політики у сфері територіального устрою

1. Державна політика у сфері територіального устрою ґрунтується на засадах єдності та цілісності території України, децентралізації у здійсненні місцевого самоврядування та виконавчої влади у поєднанні з централізованою системою контролю за законністю реалізації владних повноважень, збалансованості соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій, прав та законних інтересів громадян, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця його проживання.

Стаття 3. Законодавство про територіальний устрій

Питання територіального устрою регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 4. Адміністративно - територіальна одиниця

1. Адміністративно-територіальна одиниця – це цілісна частина території держави в установлених відповідно до закону межах, що за наявності відповідних географічних, демографічних та соціально-економічних умов є територіальною основою для організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

2. Межа адміністративно-територіальної одиниці – це умовна замкнена лінія, що відокремлює територію однієї адміністративно-територіальної одиниці від території інших (суміжних) адміністративно-територіальних одиниць або збігається з лінією державного кордону України.

3. Адміністративно-територіальна одиниця становить просторову цілісність, до складу її території не може включатися територія іншої адміністративно-територіальної одиниці того ж рівня або її частина.

Стаття 5. Поселення

Поселення – це компактно заселене місце постійного проживання людей, що склалося внаслідок історичних традицій, господарської та іншої діяльності, має сталий склад населення, найменування, відокремлену територію та зареєстровано в порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 6. Статус поселень

За чисельністю населення та соціально-економічними характеристиками поселення мають такий статус:

село – поселення з переважно сільською садибною забудовою, сталим складом населення, яке у більшості зайняте в сільському, лісовому та рибному господарстві, народних промислах, первинній переробці сільськогосподарської та рибної продукції;

містечко – поселення, утворення та розвиток якого пов’язаний з розташуванням на його території промислових підприємств, підприємств з виробництва і переробки сільськогосподарської, лісової та рибної продукції, залізничних вузлів, гідротехнічних та інших споруд і об’єктів, яке має соціальну і комунальну інфраструктуру, житлово-комунальне господарство та більшість жителів якого зайняті у промисловій чи соціально-культурній сферах;

місто – поселення з компактною забудовою, на території якого розташовані промислові та переробні підприємства, комунальні господарства, житловий фонд, мережа соціально-культурних закладів і підприємств, яке має розвинуті соціальну і транспортну інфраструктуру, житлово-комунальне господарство та більшість жителів якого зайняті в управлінській, промисловій, торговельній, соціально-культурній сфері та сфері послуг.

Стаття 7. Поселенське утворення

1. Поселенське утворення – одиночні двори (хутори) або місця проживання, що мають тимчасовий характер, несталий склад населення (військові містечка за межами поселень, будинки лісників, шляхових майстрів та бакенщиків, метеостанції, польові стани, дачні та садові поселенські утворення, фермерські господарства тощо).

2. Поселенське утворення не має статусу поселення.

Стаття 8. Громада

1. Громадою є адміністративно-територіальна одиниця, що утворена на основі одного або кількох поселень, має визначені в установленому законом порядку межі території та є територіальною основою для створення і діяльності органів місцевого самоврядування та надання населенню громади визначеного законом рівня адміністративних, соціальних і культурних послуг.

2. Громада утворюється у разі, коли в межах її території проживає, як правило, не менше ніж 5 тис. жителів з урахуванням доступності адміністративного центру громади для жителів поселень та поселенських утворень, розташованих у її межах. Якщо щільність сільського населення в цілому в районі у два або більше разів нижча ніж середня щільність сільського населення в Україні, в межах відповідного району можуть утворюватись громади з чисельністю населення від 3500 жителів за умови, що площа такої громади в розрахунку на одного жителя перевищує більш як вдвічі середню в Україні для сільських громад.

У виняткових випадках їни може утворювати громаду з меншою чисельністю населення, але не менше ніж 1500 жителів.

3. Окремі громади відповідно до закону можуть мати статус міста-району та міста-регіону.

4. Поселення, яке є місцезнаходженням ради громади, є адміністративним центром громади. Під час встановлення адміністративного центру громади враховується наявність інфраструктури, необхідної для діяльності органів місцевого самоврядування відповідної громади, а у випадках, передбачених законодавством, – органів державної влади та доступність до зазначеного адміністративного центру для жителів поселень, які входять до складу цієї громади.

Стаття 9. Місто-район

1. Громаді, до якої входить хоча б одне місто з чисельністю населення не менше ніж 70 тис. жителів, населення якої забезпечується послугами в обсязі, визначеному законом для громади та району, надається статус міста-району.

2. Місто-район не входить до складу іншого району, в межах якого воно знаходиться.

3. До складу міста-району не можуть входити інші громади.

Стаття 10. Місто-регіон

1. Громаді, до якої входить хоча б одне місто з чисельністю населення не менше ніж 750 тис. жителів, населення якої забезпечується послугами в обсязі, визначеному законом для громади, району та регіону, надається статус міста-регіону. До міст-регіонів належать міста із спеціальним статусом Київ та Севастополь.

2. Місто-регіон не входить до складу іншого району та регіону, в межах яких воно знаходиться.

3. До складу міста-регіону не можуть входити інші громади.

Стаття 11. Райони в місті

1. У містах, в яких проживає не менше ніж 450 тис. жителів, можуть утворюватися не менш як три райони, які не є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

2. У районі в місті має проживати, як правило, не менше ніж 150 тис. жителів.

3. Під час утворення районів у місті та зміни їх меж не допускається встановлення істотної диспропорції між показниками якості адміністративних, соціальних та культурних послуг, що надаються населенню в районах у містах.

Стаття 12. Район

1. Районом є адміністративно-територіальна одиниця, територія якої складається з громад та має відповідну транспортну, інформаційну та іншу інфраструктуру для забезпечення реалізації спільних інтересів цих громад, а також населення якої забезпечується визначеними законом адміністративними, соціальними та культурними послугами, що не можуть бути надані у цих громадах через об’єктивні причини.

2. Район утворюється у разі, коли на його території проживає, як правило, не менше ніж 70 тис. жителів. Під час утворення районів враховується перспектива соціально-економічного розвитку території, бюджетної спроможності та наявність інфраструктури для потреб населення, а також поселення, що склалося як соціально-економічний, культурний чи релігійний центр для жителів навколишніх поселень.

3. Якщо щільність населення в межах регіону без урахування населення міст-районів, які знаходяться в межах цього регіону, у два та більше разів нижча ніж середня щільність населення без врахування населення міст-регіонів допускається утворення районів з чисельністю населення від 40 тис. жителів за умови, що площа такого району в розрахунку на одного жителя перевищує у два та більше разів середній показник в Україні.

4. Поселення, яке є місцезнаходженням ради району, є адміністративним центром району. Під час встановлення адміністративного центру району враховується наявність інфраструктури, що дає змогу утворити необхідні установи та служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування району і доступність до адміністративного центру району для жителів громад, включених до складу цього району.

Стаття 13. Регіон

1. Регіонами є такі адміністративно-територіальні одиниці: Автономна Республіка Крим, області, міста-регіони.

2. Регіон – це адміністративно-територіальна одиниця, утворена з метою реалізації державної політики щодо збалансованого розвитку територій, забезпечення задоволення спільних інтересів жителів районів та міст-районів, що входять до його складу, та надання населенню визначених законом спеціалізованих адміністративних, соціальних і культурних послуг, які не можуть бути надані у районах та містах-районах з об’єктивних причин.

3. Поселення, яке є місцезнаходженням ради регіону, є адміністративним центром регіону. Під час встановлення адміністративного центру регіону враховується наявність інфраструктури, що дає змогу утворити необхідні установи та служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування регіону і доступність до адміністративного центру регіону для жителів районів і міст-районів, які входять до складу цього регіону.