Наказ N 397 від 08.10.2001 (стр. 7 )

повідомити у письмовій формі орган, що призначив експертизу,
про неможливість проведення експертизи із зазначенням причин
(ненадання об'єктів для проведення експертизи, ненадання
витребуваних додаткових матеріалів або надання матеріалів, що
недостатні для вирішення запитань, або запитання, що ставлять
перед ним, виходять за межі його компетенції).

19. Експерт має право:

ознайомитися з матеріалами справи, медичною документацією,
які стосуються експертизи;

порушувати клопотання про надання додаткових та нових
матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань;

з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути
присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати
клопотання, що стосуються проведення експертизи, та задавати
відповідні запитання особам, яких допитують;

указувати у висновку експертизи на факти, які мають значення
для справи і про які йому не були поставлені питання;

у разі незгоди з іншими членами експертної комісії - складати
окремий висновок експертизи;

оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або
органу, які призначили експертизу, унаслідок чого порушуються
права експерта або порядок проведення експертизи;

за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки.

20. Експерту забороняється:

самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а
також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони
відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;

розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка
провадить дізнання, дані досудового слідства;

вступати в контакти, не передбачені порядком проведення
експертизи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чи побічно
стосуються експертизи;

зберігати кримінальні, цивільні та господарські справи, а
також речові докази й документи, що є об'єктами експертизи, поза
службовим приміщенням.

21. Амбулаторна експертиза може проводитись у кабінеті
слідчого, суді, слідчому ізоляторі, експертній установі
(підрозділі). Виклик експерта на вимогу слідчих або судових
органів здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства.

22. Термін проведення амбулаторної експертизи становить до 30
діб з моменту отримання всіх відповідних матеріалів. Залежно від
ступеня складності експертизи і обсягу її об'єктів, поданих на
дослідження, цей термін може бути продовжений за узгодженням з
органом, що призначив експертизу.

23. Експерти, які проводять амбулаторну експертизу, у разі
неможливості відповісти на всі запитання, поставлені перед ними,
обгрунтовують висновок про необхідність проведення стаціонарної
експертизи.

24. При проведенні експертизи в суді експерт оголошує акт
експертизи в судовому засіданні і дає роз'яснення з питань, які
виникли в учасників процесу.

25. Стаціонарна експертиза обвинуваченого проводиться в
експертній установі (підрозділі) за наявності рішення суду про
призначення відповідної експертизи.

Стаціонарна експертиза потерпілого, свідка, позивача та
відповідача у кримінальних і цивільних справах призначається судом
тільки за їх згодою.

26. Стаціонарна експертиза проводиться у експертній установі
(підрозділі) з окремим утриманням осіб, які перебувають і не
перебувають під вартою.

27. При проведенні стаціонарної експертизи за наявності
медичних показань до осіб застосовуються відповідні їх стану
методи лікування і дослідження, дозволені Міністерством охорони
здоров'я України.

28. Термін проведення стаціонарної експертизи становить до 30
діб. Залежно від обсягу та складності експертизи термін її
проведення може бути подовжений за узгодженням з органом, що
призначив експертизу.

29. Особа, яка перебуває під вартою, після завершення
експертизи повертається до установи, звідки поступила на
експертизу, незалежно від експертного рішення.

30. Особа, яка не перебуває під вартою, після закінчення
експертизи може бути виписана з експертної установи (підрозділу)
залежно від психічного стану самостійно або в супроводі родичів,
законних представників на підставі дозволу слідчого на його
виписку. Особа, яка за психічним станом не може усвідомлювати свої
дії та свідомо керувати ними і становить безпосередню небезпеку
для себе і оточення, може бути переведена до психіатричної лікарні
за місцем порушення кримінальної справи, згідно з діючими
нормативними документами, де і перебуває до рішення суду за цією
справою. Цей пункт поширюється на осіб, які на момент закінчення
експертизи звільнені з-під варти.

31. По закінченні експертизи складається акт експертизи, що
містить вступну, досліджувальну, мотивувальну частини і висновок.

32. Вступна частина акта експертизи містить:

дату проведення експертизи;

дату експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною,
комісійною або комплексною, форму проведення експертизи
(амбулаторна, стаціонарна тощо);

прізвище, ім'я та по батькові особи, якій призначено
експертизу;

прізвище експерта (експертів), фах, посаду, експертний стаж,
кваліфікаційний клас, ранг, науковий ступінь, учене звання;

ким і коли винесено рішення про призначення експертизи;

прізвища присутніх при експертизі;

перелік об'єктів, поданих на експертизу;

запитання, поставлені перед експертом (експертами);

підпис експерта (експертів) під попередженням про
відповідальність.

33. Досліджувальна частина акта експертизи містить:

факти, які отримані при дослідженні поданих на експертизу
об'єктів, що стосуються психічного стану особи, у різні періоди
часу та їх пояснення;

дані клінічного дослідження особи, виявлені під час
проведення експертизи (психічний, соматичний, неврологічний стани
тощо).

34. Мотивувальна частина акта експертизи містить обгрунтоване
пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які
встановлені і виявлені при дослідженні об'єктів експертизи.

35. Висновок експертизи повинен бути обгрунтованим і містити
відповіді на поставлені перед ним питання у межах його
компетенції, мати конкретний характер. У разі виявлення експертом
важливих фактів, з приводу яких йому не були поставлені запитання,
він дає відповідь з власної ініціативи. Відповіді не можуть мати
форму рекомендацій або вказівок слідству чи суду.

36. Акт (одноособової, комісійної) експертизи підписується
експертом, членами комісії і засвідчується печаткою експертної
установи. При комісійній експертизі у разі незгоди експертів щодо
відповідей на поставлені питання кожен з них складає і підписує
окремий акт або частину спільного акта, яка відображає хід і
результати досліджень, проведених ним особисто.

37. Акт експертизи складається у двох примірниках, один з
яких направляється особі або органу, які призначили експертизу, а
другий залишається в експертній установі.

Начальник Головного управління
організації медичної допомоги населенню

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

N 397 від 08.10.2001 Зареєстровано в Міністерстві
м. Київ юстиції України
1 березня 2002 р.
за N 220/6508

Затверджено
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
08.10.2001 N 397
( z0215-02 )

Порядок
переведення хворих на психічні розлади, до яких
застосовані примусові заходи медичного характеру

1. Хворі на психічні розлади, які скоїли суспільно небезпечні
діяння і до яких за рішенням суду застосовані примусові заходи
медичного характеру (далі - хворі) - амбулаторна психіатрична
допомога в примусовому порядку, госпіталізація в психіатричні
заклади із звичайним, посиленим або суворим наглядом, можуть бути
переведені з одного психіатричного закладу в інший за рішенням
суду про зміну застосування примусового заходу медичного
характеру.

2. Хворі з одного психіатричного закладу в інший переводяться
силами і засобами психіатричних закладів-відправників.

3. Хворі, до яких застосована амбулаторна психіатрична
допомога в примусовому порядку або які госпіталізовані до
психіатричного закладу із звичайним наглядом, переводяться до
іншого за місцем їх постійного проживання або їх законних
представників з дозволу керівників цих закладів.

4. Хворі, які госпіталізовані до психіатричного закладу з
посиленим наглядом, переводяться до іншого згідно з умовами і
територіальним розподілом, затвердженими Міністерством охорони
здоров'я, з дозволу керівників цих закладів.

5. Хворі, які госпіталізовані до психіатричного закладу із
суворим наглядом, переводяться до іншого з дозволу Міністерства
охорони здоров'я.

6. Хворі, до яких застосовані примусові заходи медичного
характеру, переводяться до психіатричних закладів за кордон і
навпаки, з дозволу Міністерства охорони здоров'я.

7. Хворі із слідчих ізоляторів, тюрем і психіатричної лікарні
для засуджених у психіатричні заклади із суворим, посиленим або
звичайним наглядом переводяться силами і засобами
установ-відправників:

зі слідчих ізоляторів, тюрем і лікарні для засуджених до
найближчих до них обмінних пунктів планових маршрутів внутрішніх
військ МВС України;

за плановими маршрутами - караулами внутрішніх військ МВС
України.

Хворі при переведенні зі слідчих ізоляторів, тюрем і
психіатричної лікарні для засуджених на всьому шляху руху
супроводжуються медичними працівниками цих установ.

8. Особи, які скоїли суспільно небезпечні діяння в стані
осудності, але захворіли до винесення вироку або під час
відбування покарання на тимчасовий психічний розлад, і яким було
застосовано примусові заходи медичного характеру, після скасування
примусових заходів медичного характеру направляються у
розпорядження органів, у провадженні яких перебуває кримінальна
справа:

із лікарень до найближчих до них обмінних пунктів планових
маршрутів внутрішніх військ МВС України - силами і засобами
органів внутрішніх справ за місцем дислокації психіатричного
закладу-відправника;

за плановими маршрутами - караулами внутрішніх військ МВС
України.

9. Хворі, які не мають місця постійного проживання,
переводяться за направленнями керівників психіатричних закладів, а
в складних і спірних випадках - за направленнями Міністерства
охорони здоров'я України.

Начальник Головного управління
організації медичної допомоги населенню