Наявність сучасної побутової техніки, її доступність сприяють реалізації такої форми музикотерапії як КАРАОКЕ. Завдяки системі караоке необов’язково знати слова певної пісні, але бажання чи необхідність (за умовою) її заспівати здійснюється впевненіше, учасник відчуває підтримку, впевненість, власну спроможність, готовність до експерименту і до нових вражень.
Танцювально-рухова терапія, хореотерапія, корекційна ритміка – базуються на поєднанні музики та руху, на активній руховій діяльності учасників під музику. Ці види активної музикотерапії є складовими самостійного направлення – кінезіотерапії. Вперше використали цей термін болгарські вчені Л. Бонєв, А. Слинчев, Ст. Банков. Вони вважають її неспецифічним дійовим терапевтичним фактором. На їх думку РУХ змінює загальну реактивність організму людини, підвищує його стійкість, руйнує патологічні динамічні стереотипи, які виникають під час хвороби, та натомість створює нові, які забезпечують необхідну адаптацію.
Не менш корисним може бути поєднання кількох видів активної музикотерапії – рухів та співу, рухів та гри на інструменті, співу та гри на музичному інструменті. (Деякі вправи наведені у Додатку 2).
Рецептивна музикотерапія
Рецептивна музикотерапія пропонує сприйняття (прослуховування) музики з терапевтичною метою. В комплексний програмі впливу пасивна музикотерапія є:
· засобом регуляції емоційних процесів;
· засобом розвитку почуття прекрасного, естетичного смаку;
· фоновим супроводом при релаксації, медитації;
· фоновим супроводом під час інших арттерапевтичних вправ (малювання, колаж, ліплення тощо);
За формою пасивна музикотерапія поділяється на:
1. Комунікативну – прослуховування музики разом з терапевтом, спрямоване на підтримку взаємних контактів, взаєморозуміння, створення атмосфери довіри. Бесіда після прослуховування для встановлення ефективної вербальної і невербальної взаємодії.
2. Реактивну – сприймання музики з метою досягнення феномену катарсису. Бесіда для виявлення потрясіння (почуття насолоди, виникнення яскравих відчуттів, образів, асоціацій, іноді щасливі сльози).
3. Регулятивну – слухання музики має тренувальний характер, метою якого є: свідоме спостереження за музичною композицією, усвідомлення реальності на фоні почутого, слідкування за відчуттями, почуттєвими та уявними образами, спрямованість на провокування афективно-динамічних реакцій.
Дані рекомендації щодо музикотерапії зводяться, по суті, до простих правил:
1. Для заспокоєння пацієнта йому потрібно дати прослухати тиху і спокійну музику – вплив мелодійної музики забезпечує седативний ефект.
2. Для того, щоб активізувати слухача – голосну і веселу: музика ритмічна, енергійна, а також з помірним темпом і динамікою – є тонізуючою.
Опираючись на ці безхитрісні принципи і проводиться рецептивна музикотерапія. (У Додатку 3 наведено перелік творів, які відповідають різним емоційним станам).
2. Практичне застосування методів музикотерапї
Практика довела, що музикотерапія позитивно впливає на людей, які страждають на шизофренію, біполярні афективні розлади, розумову відсталість, з органічними психічними розладами.
Керуючись принципом НЕ НАШКОДИТИ, треба дуже уважно й обережно проводити відбір пацієнтів для участі в груповій роботі. Пацієнти з розумовою відсталістю мають мати однаковий когнітивний рівень. Кількість учасників групи не повинна перевищувати 15 осіб.
Слід зазначити, що, безумовно, існують і протипоказання щодо участі у груповій музикотерапії:
· загострення основного захворювання;
· тривалі гострі стани;
· важкі стани (при помірному та глибокому дефекті внаслідок захворювання).
Коли стан клієнта не стабільний, тоді його потреби не реалізуються, а запит і очікування не задовольняться. Група може мати склад «змішаний» за кількома ознаками: за нозологією, віком та статтю учасників.
Ведучих має бути двоє. Один виконуватиме роль активного керівника (інструктор, вчитель, режисер, ініціатор, опікун), другий – КО-ведучий (аналітик, коментатор, посередник, технічний експерт). Це допоможе уникнути емоційного перенавантаження ведучих, попадання в «пастки», сприятиме ефективності «зворотного зв’язку». Тренерами можуть бути фахівці, які мають навички ведення групової роботи, досвід проведення груп, орієнтуються в класичній та сучасній музиці.
Кімната для проведення занять має бути не менше 25 кв. м., добре освітлена. Наявність меблів і обладнання : 15 стільців, столик для апаратури, фліпчарт, маркери, апаратура з якісним відтворенням, диски, касети з якісним звучанням. З власного досвіду ми пропонуємо деякі відпрацьовані, перевірені на необхідність, корисність і ефективність рекомендації щодо проведення занять з пасивної музикотерапії.
Для ефективності музикотерапії її застосовують, керуючись певними правилами, які базуються на психофізіологічних принципах більше, ніж на естетичних та художніх.
1. Перед початком заняття (групового, індивідуального) ведучому слід вивчити інформацію щодо відібраних композиції. Необхідно знати їх суть і структуру. Корисно заздалегідь підготувати текст, якщо це пісня зі словами, щоб мати його перед очима.
2. Підбір музичних творів має бути ретельно продуманим. Цей процес набагато складніший, ніж може здаватися на перший погляд. Іноді необхідно, щоб очевидні принципи були переглянуті, або навіть обмежені. Час від часу відбуваються парадокси: життєрадісна музика може нервувати людину, яка переживає стрес; на людину збуджену, тривожну навряд глибоко вплине урочисте адажіо, може статися так, що пацієнт стане ще більш стривоженим. З іншого боку, у засмученої людини, яка почує сумну музику, може піднятись настрій.
3. Спокійна і розслаблена людина швидше зможе «відкрити двері несвідомого» та прийняти в повній мірі дію музики. При цьому неважливо, чи потрібна даній людині заспокійлива дія музики, чи стимулююча.
4. Важливо правильно вибрати позу: вона має бути зручною. Важливо також слідкувати за часом, щоб «лікування не перетворилося на катування». Тривалість заняття 45-60 хвилин.
5. Силу звуку та гучність слід регулювати обережно. Занадто голосне звучання втомлює, порушує нервову систему слухачів; так само сприймається пісня, яку ледве чутно.
6. Після заняття необхідно деякий час відпочити, щоб вплив музики на несвідоме не порушував душевний спокій.
7. Відомо, що несвідоме найбільш активне під час сну, при цьому воно також чутливе до зовнішніх подразників, тому музикотерапію можна застосовувати і під час сну. Особливу користь це може принести в психіатрії, при роботі зі збудженими та тривожними пацієнтами, а також з дітьми.
Участь у групах музикотерапії сприяє:
· розвитку необхідних умінь і навичок для ефективної взаємодії з оточуючими у складних ситуаціях;
· оволодінню новими способами вираження власних почуттів;
· самопізнанню та кращому розумінню оточуючих людей;
· оволодінню певними навичками і вміннями щодо безпечної поведінки;
· розвитку здатності адекватно сприймати навколишнє середовище;
· появі можливості працювати з власною проблемою та знаходити внутрішні ресурси для її вирішення.
Кожне заняття має свою завершеність, але водночас може бути продовженням попереднього, та має чітку структуру (етапи):
1. Початок (до 15 хв.).
2. Основна частина (30-35 хв.).
3. Завершення (10 хв.).
1. Перший етап «Початок» включає: організацію заняття (до початку групи), знайомство (5-10 хв.), становлення правил групи (5-7хв.)
Організація передбачає серйозне ставлення до занять всіх учасників процесу. До початку заняття ведучому необхідно:
· забезпечити регулярність занять згідно розкладу 1-2 рази на тиждень, обов’язково в певний день і в певний час;
· забезпечити потрібну кількість зручних місць для учасників групи; стільці повинні бути розставлені по колу, щоб усі бачили усіх;
· забезпечити «невтручання ззовні» під час проведення занять (наприклад, повісити табличку на вхідних дверях «Проводиться групова робота»);
· підготувати та перевірити технічне обладнання: музичний центр, диски, касети;
· заняття повинні починатися і закінчуватися вчасно.
Процедуру знайомства краще проводити, застосовуючи деякі прийоми і вправи. Наприклад, на прохання ведучого групи кожен учасник називає своє ім’я та :
· висловлює свої очікування щодо заняття;
· говорить, який в нього зараз настрій;
· робить комплімент сусіду справа (зліва);
· каже приємні слова підтримки (ласкавинки), наприклад: «Мені завжди приємно тебе бачити, а сьогодні – особливо!».
Ведучий групи може почати знайомство з себе, або з тієї людини, яка, на його думку, задасть своїм висловлюванням атмосферу доброзичливості, довіри, психологічного комфорту.
Правила групи встановлюються самими учасниками групи. Кожен по черзі, або за бажанням, називає правило, яке він вважає за потрібне виконувати. Ведучий просить одного з учасників, який має розбірливий почерк, записувати правила на ватмані. Ведучий починає першим, заохочує пацієнтів, і слідкує щоб правила були коректними. Наприклад:
· бути активними;
· висловлюватись за бажанням;
· не перебивати;
· Я – висловлювання: говорити від свого імені («я думаю, я вважаю, я відчуваю» і т. і.);
· висловлюватись по темі;
· уникати критики, обвинувачень, образливих слів;
· зберігати конфіденційність (не обговорювати поза групою проблеми інших);
· відключити мобільні телефони під час заняття;
· мати можливість вийти з заняття (при необхідності);
· і т. і.
Ведучий може застосовувати прийоми перефразування, перепитування з метою уточнення та правильного розуміння всіма присутніми конкретних правил.
2. Другий етап, або «основна частина» включає прослуховування трьох (двох) музичних композицій та інтерактивне спілкування, дискусію всіх учасників групи. Метою прослуховування має бути зосередження на власних переживаннях, емоціях і почуттях, а також асоціаціях, які викликає музика.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 |
