Конспект лекцій до курсу “Теорія масової інформації” (стр. 2 )

Вплив категорій теорії інформації особливо відчутна у розробці інформаційно-естетичного спрямування, започаткованого А. Моля. Мистецтво розглядається із цих позицій як окремий вид. Так, естетична інформація не перекладається на жодну іншу мову, проте міра оригінальності може бути виражена кількісно.

В основі теоретико-інформаційного розгляду будь-яких явищ лежить загальна структурна схема всіх процесів інформаційної взаємодії, обов’язковими елементами якої є джерело інформації, приймач інформації та канал зв’язку між ними. Прикладом застосування інформаційного підходу може бути соціальна сфера. У людському суспільстві між його окремими елементами (індивідами, соціальними групами та інститутами) постійно відбувається обмін інформацією, яку прийнято називати соціальною інформацією. У межах соціальної інформатики йдеться про засади інформаційного суспільства, особливості його системного функціонування, про роль інформації як нового типу продукту, як чинника, який змінює структуру суспільства. Із дисципліною «Соціальна інформатика» межує нова галузь знання як «Інформаційна культура», якою розглядаються процеси і результати інформатизації суспільства.

Процес гуманітаризації сфери використання інформаційних технологій впливає як на гуманітарні науки (появу і розвиток математичної лінгвістики, інженерної психології, спеціальних методів, пов’язаних з інформаційними технологіями, у літературознавстві, мовознавстві, соціології, історії), так і на інформатику, електроніку тощо. У теперішній час доцільно враховувати, по-перше, прискорені темпи розвитку гуманітарних інформатик, по-друге, диференціацію розвитку загальної інформатики на два спрямування: технічне, пов’язане з розвитком техніки, і гуманітарне, що досліджує проблеми взаємодії людини і комп’ютера, інформаційних технологій та їх використання у гуманітарні сфері.

Отже, навчальний курс «Теорія масової інформації» вирізняється міждисциплінарністю. Навколо нього групуються новітні наукові напрями і галузі знання, зокрема, «Теорія масової комунікації», «Психологія мас», «Інформаційна безпека» тощо.

1.3. На шляху до сучасної теорії інформації (азбука Морзе, відкриття І. Томсона, О. Белла, Г. Найквіста)

Мандруючи у 1832 р. через океан, Самюель Морзе розпочав створення першого телеграфного апарата. У першому варіанті на паперову стрічку виводились крапки й тире, які позначали слова із заздалегідь складеної таблиці дозволених для передачі слів (1837 р.). Це був однополюсний телеграф (струм є або немає).

У 1839 р. Морзе у сумісній роботі з Альфредом Вайлем відмовився від цього методу й запропонував той спосіб, який тепер називають азбукою Морзе. Тут букви позначають крапками, тире й паузами між ними (тире дорівнює тривалості трьох крапок). Пауза позначалася відсутністю струму, а крапки й тире – короткими й довгими імпульсами струму. Коди літер були нерівновеликі, тобто чим частішою була літера, тим коротшим був її код (це вело до скорочення часу передачі повідомлень). Частоти визначалися на основі кількості літер у набірних касах.

У 1843 р. уряд США прийняв рішення про встановлення телеграфного зв’язку між Вашингтоном і Балтимором. Виявилося, що прокладання кабелю під землею та під водою веде до того, що сигнали можуть зливатися чи змінюватися (наприклад, крапка — на тире). Тому для прокладання було обрано стовпи, на які підвішували кабель. На кабель, як виявилося, впливає магнітне поле Землі, яке викликає в ньому певні «паразитні» струми. Такі струми було пізніше названо шумами. Нова хвиля досліджень розпочалася після винаходу в 1875 р. Олександром Грехемом Беллом телефону[1].

Великий вклад у проблему передачі сигналів зробив відомий математик Жозеф Фур’є, який запропонував математичний апарат для дослідження накладання сигналів один на одного (враховувалася амплітуда коливань, їх частота). Крім нього, проблемами передачі сигналів каналами електричного зв’язку займалися також відомі математики Анрі Пуанкаре, а також американський математик Гаррі Найквіст (у 1924 р. опублікував одну з базових статей, де показав, як залежить швидкість передачі від кількості значень у сигналі). Найквіст також встановив, як правильно визначити максимально можливу швидкість передачі сигналів по каналу за 1 с.; він вказав, як правильно одночасно передавати по одному каналу і телеграфні повідомлення, і телефонні розмови; вказав, як залежить швидкість передачі від ширини діапазону використовуваних частот; вказав на наявну надлишкову складову в сигналі.

Під час ІІ світової війни роботи в ділянці передачі інформації було перервано. Але з’явилася нова група задач: як по електричному сигналу від радіолокатора визначити, в якій точці через певний час буде літак, що зараз має якісь певні координати? Цю задачу вирішили російський математик А. Колмогоров і Н. Вінер (автор книги «Кібернетика», 1948 р.). Праці першого біли тривалий час засекречені, адже стосувалися обороних заходів.

ТЕМА 2

Основні методологічні підходи до вивчення поняття «інформація»

2.1. Основні підходи до визначення поняття інформації

2.2. Філософські концепції інформації

2.3. Семантична і прагматича концепції інформації

2.4. Поняття «ентропія»

2.5. «Шум» і засоби його подолання

2.1.Основні підходи до визначення поняття інформації

«Інформація – це інформація,

а не матерія і не енергія» Н. Віннер

Термін «інформація» походить від латинського «informatio», яке має три значення:

- роз’яснення, виклад, витлумачення;

- представлення, поняття;

- ознайомлення, просвіта.

Загальноприйнятого визначення інформації не існує. У залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень.

Інформація (від лат informo – формувати, утворювати) у широкому розумінні – сукупність відомостей вербального і невербального характеру; у вузькому – сукупність повідомлень щодо актуальних питань, що стосуються будь-якої сфери діяльності людини або суспільства. У «Термінологічному словнику з інформатики», виданого Міжнародним центром з наукової та технічної інформації, інформація потрактовується як зміст зв’язку між матеріальними об’єктами, що проявляється у зміні станів цих об’єктів.

Отже, поняття «інформація» багатозначне. Із-посеред його найвизначніших і найпоширеніших витлумачень можна назвати наступні:

а) відомості або повідомлення про щось (побутове);

б) оригінальність, новизна;

в) комунікація та зв‘язок, в процесі якого усувається невизначеність (теорія зв’язку, американський інженер Клод Шеннон); «Інформація – це упорядкування». Опорні поняття цього визначення упорядкування-безлад-комунікація відповідають засадам шеннонівської теорії інформація-ентропія-зв'язок. Під інформацією К. Шеннон розумів сигнали корисні отримувачу. Некорисні сигнали – це шум, поміхи. Інформація тут розглядається як те, що, що усуває невизначеність, що вимірюються кількістю невизначеності, яку вона усуває.

Отже, під інформацією стали розуміти не всі повідомлення, а лише ті, що були новими і приносили користь для прийняття певних рішень.

г) передача різноманітності (англійській філософ Уільям Росс Ешбі). У. Ешбі вважав, що інформаціє є там, де проявляється різноманітність. Чим більше у певному об’єкті відмінних однин від одного елементів, тим більше він містить інформації. Інформація – там, де є відмінність принаймні між двома об’єктами. Інформації немає, якщо елементи нерозрізнені. У сер. 1950-х рр. ,використовуючи матеріал статистичної теорії інформації, дослідник виклав концепцію різноманіття. Її сутність – теорія інформації досліджує процеси «передачі різноманіття» каналами зв’язку, причому «інформація не може передаватися у більшій кількості, ніж це дозволяє кількість різноманіття». На основі робіт К. Шеннона, Н. Вінера, У. Ешбі відкрив закон «необхідного різноманіття». Його сутність: для управляння кібернетичною системою потребується регулятор, який обмежує різноманіття збурень, що можуть зруйнувати систему. Однак регулятор допускає таке їх різноманіття, яке корисне для системи.

д) універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО);

е) документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»).

2.2.  Філософські концепції інформації

Практично всі багаточисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій – атрибутивної та функціональної.

Атрибутивна концепція інформації. Згідно атрибутивної концепції, інформація – це об’єктивна внутрішня властивість всіх матеріальних об’єктів, вона міститься у всіх без винятку елементах та системах матеріального світу. Іншими словами, інформація є невід’ємним атрибутом (властивістю) матерії (звідси назва концепції). Висунуте ак. В. Глушковим і О. Колмогоровим поняття інформації як характеристики внутрішньої організованості матеріальної системи дозволяє оцінювати потенційні можливості систем незалежно від процесу передачі або сприйняття інформації. Тобто підкреслюється думка щодо об’єктивного існування інформації. Однак також важливо наголосити, що проявляється вона лише за умов взаємодії об’єктів. Потенційний характер інформації демонструється на прикладі кам’яного вугілля, що містить інформацію про події далеких часів, які проявляються лише у взаємодії з людиною.

У рамки атрибутивної теорії вписується «природно-наукове» трактування інформації, яка урівнює її з категоріями речовини і енергії. Для цього підходу інформація виступає властивістю організації матеріального об’єкту. З цим підходом пов’язане визначення інформації як відображення різноманітності. Видатний український вчений, академік Віктор Михайлович Глушков вважав, що інформація створює уявлення про природу та структуру матерії, її впорядкованість та різноманіття. Вона не може існувати поза матерією, а значить, вона існувала та буде існувати вічно, її можна накопичувати, зберігати та переробляти. Відповідно, процес пізнання розглядається як декодування інформації, яка міститься у предметах реального світу.