1 липня 2008 року, вівторок, №58 (58) (стр. 4 )

Тобто це й провина пацієнта?

Це провина і того, хто дає, і того, хто бере. Усе суспільство має протистояти таким стосункам, якщо не хоче далі жити у цій системі. Якщо не хочете, щоб вас медики погано обслуговували, давайте щось змінювати усі разом.

Кваліфікований лікар має отримувати достойну зарплатню і почуватись гідно. Тоді йому просто принизливо буде брати «хабарці». Висококласний спеціаліст навчається усе життя. Його професіоналізм має бути адекватно оцінений. Нагадаю, що за 15 років лікарі переживали такі моменти, коли по 10-12 місяців не було зарплати. З медиками розраховувалися натурпродуктами (так званий взаємозалік) – горілкою, ковбасами, енергоресурсами, іншим. Проте до сьогодні на свою зарплату лікар не має змоги передплатити необхідну медичну літературу, не кажу вже про комп’ютер та інтернет. А він має вчитися усе своє життя - будь-який пацієнт хоче мати освіченого лікаря.

А ще ж треба утримувати родину, житло. Існуючим механізмом сьогодні усі в медицині загнані у підпілля, у тінь - і пацієнт, і лікар.

Що конкретно змінювати і яким чином?

Я тому і пішов на цю посаду, щоб запропонувати зміни у системі, зміни у правилах гри, у стосунках між лікарем та пацієнтом.

Яка основна Ваша теза?

Концептуально – це, щоб ідучи у лікарню хворий розумів “правила гри”. Хто вас там чекає, які послуги нададуть, наскільки кваліфіковані у закладі спеціалісти і що це вам коштуватиме. Інша справа, чи у вас буде страховий поліс, чи вам треба буде заплатити зі своєї кишені, чи дати лікареві гонорар. Стосунки мають бути чіткими, прозорими, усім зрозумілими на усіх етапах. Тоді можна захищати пацієнта. Лікар теж колись стає пацієнтом або члени його сім’ї.

Якщо ми цивілізовані, - необхідно встановити ці правила гри, якщо ні, - будуть і надалі потерпати і лікарі, і пацієнти, і толку у цій державі не буде.

У методах керівництва - Ви диктатор чи демократ?

Більше демократ. Я готовий вислуховувати і спілкуватися. Але, коли є рішення, його треба виконувати. Я прихильник такої позиції. У нашій країні зараз не демократія, а суцільний хаос. Демократія - це коли усі, від першого до останнього, чітко дотримуються розроблених правил гри, а не коли роблять кому що заманеться.

Як Ви ставитеся до критики?

Погано. Я добре пам’ятаю, “горбачовський” період, тоді критика була обов’язкова. Будь-яку особу треба було критикувати. Я це проходив. Загалом же, є критика конструктивна, є деструктивна, а є відверте хамство. Сьогодні у мій бік – більше хамства, аніж конструктивної критики. Чесно кажучи, критика заради критики просто набридла. Повірте, я в сотні разів більше можу розказати «страшилок» про стан медицини, ніж всі газети. Але чи покращить це ситуацію?

Критикують в очі чи більше через ЗМІ?

Переважно через газети і телебачення. В очі – дуже рідко.

Ви себе більше відчуваєте політиком чи медиком? Чи керуєтесь у міністерських рішеннях політичною доцільністю?

Як представник виконавчої влади хотів би бути виключно медиком. Я неодноразово заявляв: медицина і політика речі несумісні.

І для мене зараз не існує різниці у політичних кольорах. Я підтримував і підтримую Президента Ющенка, і Помаранчеву революцію. Але немає упереджень до жодної людини. Першу свою поїздку на посту міністра зробив у Луганськ, у Донецьк. Загальновідомо: не важливо яку політичну партію підтримує та чи інша людина, бо хворіють всі однаково. Лікар лікує і одних, і інших.

Разом з тим, як кожна людина, як громадянин, я маю свою позицію. Ще у 90-х роках, я дуже активно і ризиковано підтримував незалежність.

В моєму розумінні сьогодні, політика у медицині - це робота на благо всієї нації. Моє завдання підняти професійний рівень лікаря, створити достойні умови і лікареві, і медсестрі. Щоб і пацієнт потрапляв до доброго лікаря. Я, як міністр, маю усе це забезпечити.

Чому міністерство, Ви, зокрема, як міністр, уникали коментарів щодо скандалу з вакцинацією?

Ні, не уникав. Вже на другий день міністерство виступило із заявою, я був на кількох каналах, аби заспокоїти людей і закликати не панікувати. Тепер же, поки не буде остаточних висновків, міністр, як посадова особа, не може нічого коментувати.

На кому, насправді, на Вашу думку, лежить відповідальність за невдало розпочату вакцинальну кампанію?

Я не вважаю вакцинальну кампанію невдалою. Програло суспільство.

Якби ми мали такий ресурс, як проти нас, то такої ситуації не було б. Ми порахували, що за два тижні у ЗМІ проти масової імунізації від кору та краснухи було близько 1800 публікацій. Їхній зміст - абсолютно далекий від професіонального... Можна зробити висновки, що ця антивакцинальна кампанія була запланована і ретельно готувалася. Про вакцинацію знали усі. В Україні до вакцинації готувалися три роки (рішення приймалися при трьох різних урядах). Активно допомагало і світове співтовариство.

А зараз виявилося, що наша держава не спроможна протистояти подібним викликам, вона фактично бездіяльна у цій ситуації.

Ви не очікували на таку реакцію суспільства?

Я вже нічому не дивуюсь... Причина негативної реакції на вакцинальну кампанію у тому, що наші люди зневірилися в усьому, що їх оточує. Розчарування величезне. Найбільше, на моє переконання, від цього потерпає медична галузь. До лікаря людина потрапляє, коли їй погано, коли у неї біда. Вона чекає на допомогу, іноді, як від останньої інстанції, останньої надії. А медицина не завжди спроможна допомогти – ресурсів не вистачає, можливостей нема. Лікарі та медицина в цілому, поставлені у майже батрачі умови.

Потім існують й інші речі – коли пацієнт хоче у певний спосіб віддячити за порятунок, знаючи, що лікар отримує 1200-1500 гривень. А такі стосунки переступають через певні етичні норми, і врешті це призводить до недовіри між лікарем та хворим. Саме через такі тіньові правила гри. І останнє: не забувайте, що лікарі такі ж звичайні люди, як і інші громадяни, це - частинка суспільства. Є порядні і непорядні, є професіонали і профани, є черстві люди і люди з великим серцем. Тому не треба всіх демонізувати і гребти під одну гребінку. Запевняю вас, в медицині працюють такі ж громадяни, як і в інших галузях, але вимоги до лікарів суспільство висуває на кілька порядків вищі.

Ви згодні з думкою, що антивакцинальна кампанія – це перерозподіл фармацевтичного ринку України?

Мені складно сказати, але я нічого не виключаю. Взагалі, цими питаннями повинні займатись політики та правоохоронні органи. Мене більше хвилює інше…Ситуація доходить до абсурду: заперечуються навіть цілком позитивні речі, а недовіра до представників влади неухильно веде до руйнації державності. Три попередні уряди підписували угоди, просили міжнародних партнерів про допомогу, нам все дали, а тепер робимо їх злодіями. Звичайно, міжнародна спільнота шокована. Такого антивакцинального спротиву не було в жодній країні. Україна поставила під сумнів всі попередні міжнародні домовленості.

Припускаєте, що одним з намірів антивакцинальної кампанії була Ваша відставка?

Не виключаю, що для когось я «незручний» міністр. Всім відомо, що в медицині – мільярдні інтереси. Дуже складні речі... Чим більше і серйозніше на цьому місці працюю, то маю більше проблем.

Чи є така модель зарубіжної організації системи охорони, яка Вам найбільше імпонує? І чи готові застосовувати зарубіжний досвід якихось країн?

Нам треба творити свою українську самобутню систему охорони здоров’я.

За моє життя мені довелося багато подорожувати, набиратися досвіду за кордоном. Вивчав системи охорони здоров’я багатьох країн світу. І з впевненістю можу сказати - ідеальної моделі нема у жодній державі. Ніде мені не говорили – нас усе влаштовує. Усюди є незадоволені. Я веду до того, що над усіма нами є Бог, і кожному він дає щось своє особливе. Незадоволення є у самій “крутій” системі охорони здоров’я. Світ різний, і моделі різні.

В Україні нема зараз ніякої моделі. Ми на тому етапі, коли вийшовши зі старої системи, ми знаходимось на шляху пошуку, нової ще не знайшли до сьогодні. Система Семашка для радянського устрою була нормальна. (До речі, англійська медицина тягнеться зараз саме до семашківської моделі). Українська медицина не ввійшла у ринкові стосунки. Від цього чимало проблем.

Чим можна пояснити той факт, що рік від року фінансування нашої медицини збільшується, хворих не меншає, епідемії смертельних хвороб дедалі поширюються?

Порівняйте, цього року на одного українця виділено 620 гривень, а у 1995 році в Угорщині вже було близько 500 доларів. Так, фінансування збільшується, але ж все відносно. Медицина – це високотехнологічне обладнання, це наука. А де ви у нас бачите сьогодні серйозне обладнання, окрім окремих епізодів? Чи встигає вітчизняна медична наука за світовими тенденціями?

До речі, про обладнання. Днями було озвучено дані про те, що 30 % дороговартісної медичної апаратури, закупленої Міністерством охорони здоров’я у 2007 році, стоїть мертвим вантажем...

З першого дня, коли я прийшов на цю посаду, я поставив завдання проінвентаризувати усе, що робиться, що у нас є. Міг би багато чого сказати про це. Проте ще не час. Я поставив завдання своїм службам: закуповуємо тільки те обладнання, яке необхідне.

Є випадки, коли обласна влада замовила апаратуру, а вона простоює - не забезпечена обслуговуванням, нема навчених фахівців. Тому ми провели жорстку колегію, на якій заявили: «Не буде виконуватися завдання – звільнятимемо керівників галузі в областях, головних лікарів медичних закладів». Ми написали листи губернаторам, мерам міст, щоб взяли це й під свій контроль. На «неслухняних», будемо впливати адміністративними заходами. За ці роки подібних моментів накопичилося чимало. Але порядок буде встановлено.

У ЗМІ пройшла інформація, що ГоловКРУ знайшло у МОЗ порушень на 22 млн гривень. Де саме?

Найбільше порушень у процедурах закупівлі медикаментів та обладнання. Ми змінили у Міністерстві керівника фінансового підрозділу. Передали матеріали до Генпрокуратури. Це все зафіксовано у матеріалах колегії та останніх наказах.

Яке Ваше ставлення до процедури тендерних закупівель в Україні?

Щодо тендерних закупівель, я так поставив завдання – якість і ціна. Ціна не має бути значно вища за минулорічну і по лікам, і по обладнанню. Керівники за це відповідають своєю головою. Якщо буде щось не те закуповуватися, звільнятиму людей.