Тема 6: Основні засоби виправлення та ре соціалізації засуджених до позбавлення волі на певний строк (стр. 2 )

Зміст режиму у колоніях становить процес реалізації прав та обов’язків суб’єктів і учасників кримінально-виконавчих правовідносин у частині виконання і відбування цього виду покарання. Інакше кажучи, це сукупність вимог, певних правил режиму, взятих у динамічному аспекті, що мають обов’язків характер як для засуджених, так і для персоналу УВП та інших осіб. Отже, режим у колоніях становить порядок і умови виконання й відбування покарання. Саме тому, до основних вимог режиму в колоніях належать ті, що покликані забезпечити, насамперед, належні умови та порядок виконання покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст.. 102 КВК України ними є: ізоляція засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов’язків; реалізація їхніх прав і законних інтересів; безпека засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання залежно від виду колонії; зміна умов тримання засуджених.

Найважливішою вимогою режиму у колоніях є ізоляція засуджених. Оскільки позбавлення волі є ізоляцією від суспільства, то саме у ній і знаходить свій вираз зміст покарання у виді позбавлення волі. Втім, фізична ізоляція засуджених в УВП не означає їх повного відриву від суспільства. Найбільш важливим елементом ізоляції при позбавленні волі є істотні обмеження у спілкуванні засуджених з особами, що перебувають на волі, за межами УВП. Без ізоляції засуджених і похідних від неї обмежень не може бути, власне, позбавлення волі.

Ступінь ізоляції визначається видом колонії і поведінкою засуджених (пояснення). Ізоляція засуджених забезпечується, насамперед, системою охорони колоній, яка здійснюється відповідно до вимог відомчої Інструкції з організації охорони установ виконання покарань.

Наступною вимогою режиму в колоніях є постійний нагляд за засудженими, який передбачає систему заходів, котрі спрямовані на забезпечення відбування покарання внаслідок цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, запобігання та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу (постійний контроль за їх поведінкою у місцях розміщення та перебування; пропускний режим між зонами, дільницями, порядок пересування; проведення перевірок наявності засуджених; проведення обшуків і оглядів тощо).

До вимог режиму закон відносить забезпечення виконання покладених на засуджених обов'язків та реалізацію їхніх прав і законних інтересів. Обов'язки, права і законні інтереси в чинному КВК врегульовані достатньо повно. Основні права і обов’язки засуджених визначені в статтях 8-10 КВК, а конкретизовані стосовно засуджених до покарання у виді позбавлення волі в статтях 107, 138-143 КВК. У практичній діяльності необхідно приділяти необхідну увагу реальному забезпеченню виконання засудженими як своїх обов’язків, так і реалізації належним їм прав і законних інтересів, що буде сприяти сумлінному ставленню засуджених до підтримки правопорядку в колонії.

Режим в колоніях забезпечує безпеку засуджених і персоналу як суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин. Забезпечення особистої безпеки засуджених – це вимога ст.. 10 КВК України. Персонал колоній у разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засудженого зобов’язаний вжити невідкладних заходів щодо забезпечення їх особистої безпеки (перевести засудженого в безпечне місце, вирішити питання про місце подальшого відбування ним покарання). Система УВП повинна забезпечувати: а) запобігання загрозам та небезпекам, які можуть виходити від засуджених; б) профілактику таких загроз та небезпек; в) припинення цих загроз та небезпек; г) припинення загроз та небезпек, які можуть виникати стосовно засуджених.

Роздільному триманню в УВП різних категорій засуджених надається великого значення, оскільки це є важливим для виправлення засуджених, сприяє забезпеченню безпеки та певною мірою обумовлене етичними міркуваннями. Принцип роздільного тримання засуджених в УВП на практиці здійснюється відповідно до ст.. 92 КВК України (дається пояснення).

До основних вимог режиму в колоніях законодавець також відносить і різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії. Аналіз статей 138-140, 143 КВК України свідчить про те, що відмінність умов відбування в колоніях різних видів в основному зводиться до можливості щомісячної витрати засудженими грошових сум для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби. Різні умови тримання передбачені не тільки залежно від виду колонії. Різними вони можуть бути і в межах одного виду колоній (надається приклад щодо колоній мінімального і максимального рівня безпеки).

Принцип індивідуалізації покарання та виховного впливу потребує зміни умов тримання засуджених в залежності від їхньої поведінки. Це також є основною вимогою режиму. Сутністю цього інституту є зміна правового статусу засуджених до позбавлення волі, зокрема, обсягу їх прав, як у бік послаблення, так і посилення правообмежень. Наприклад, при зміні умов тримання в межах однієї колоній розуміється одночасне збільшення або скорочення всіх передбачених законом пільг, які виникають у зв’язку з переведенням засудженого до іншої дільниці (соціальної реабілітації або посиленого контролю).

Кримінально-виконавчий кодекс України також містить:

а) вимогу, відповідно до якої засуджені в колоніях носять одяг встановленого зразка (для засуджених до довічного позбавлення – одяг спеціального зразка);

б) вимогу щодо проведення обшуків і оглядів засуджених, їхніх речей і одягу, а також приміщень та території колоній;

в) вимогу щодо проведення огляду громадян, їхніх речей, транспортних засобів, які знаходяться на території колонії, а також вилучення заборонених речей та документів;

г) вимогу щодо заборони зберігання засудженими грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, які заборонено використовувати засудженими.

У частині 2 ст. 102 КВК України передбачається, що режим має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищення відповідальності засуджених за свою поведінку й усвідомлення людської гідності. Існують основні фізичні вимоги, які повинні бути задоволені з метою забезпечення поваги до людської гідності засудженого, піклування про них. Життя засуджених в умовах позбавлення волі повинно починатися й продовжуватись у рамках справедливого й належного ставлення, покликаного довести, що засуджений залишається громадянином, наділеним правами та обов'язками. У поняття належного відношення до засудженого входить надання адекватного житла, дотримання умов санітарії та гігієни, надання постільної білизни, одягу, харчування, забезпечення водою та місцем для фізичних вправ. Подібний підхід базується на ст.. 25 Загальної декларації прав людини, за якою кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний підхід і необхідне соціальне забезпечення, що необхідні для підтримки її здоров'я й добробуту. Ця норма знайшла своє відображення й у національному законодавстві. Стаття 48 Конституції України визначає, що кожен громадянин України (засуджені не є винятком) має право на достатній життєвий рівень, а саме: достатнє харчування, одяг, житло. Крім того, і в ст.. 49 Конституції проголошено, що кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу.

Режим у колоніях виконує певні функції, в яких проявляється його сутність. До основних функцій режиму необхідно віднести:

а) каральну;

б) забезпечення ефективного застосування заходів виправного впливу;

в) виховну;

г) регулювання кримінально-правової кари;

д) спеціального та загального попередження.

Каральна функція режиму полягає в тому, що його норми передбачають сукупність правообмежень, які застосовуються до засуджених і становлять зміст покарання у виді позбавлення волі.

Функція забезпечення ефективного застосування заходів виправного впливу закріплена в статтях 5, 6 , 102 КВК України і полягає в тому, що поряд з режимом необхідним є застосування до засуджених заходів виправного впливу, до яких відносяться суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив. Ці заходи в процесі застосування поєднуються з покаранням (режимом), активно взаємодіють між собою. В свою чергу режим створює умови для їх ефективної реалізації.

Виховна функція режиму проявляється в тому, що у процесі виконання покарання, реалізації кари досягається завдання виправлення засуджених. Реалізація виховної функції режиму дає можливість посилити його роль, підкріпити виховання за допомогою кари власне вихованням. Саме з цих позицій можна глибше зрозуміти можливості режиму, який передбачає формування належної поведінки засуджених.

Функція регулювання кримінально-правової кари виражається в тому, що режим не тільки конкретизує покарання у виді позбавлення волі, а й є регулятором його каральної сили, виступає основним критерієм при визначенні засудженому виду колонії з відповідним рівнем безпеки. Регулятивна функція режиму реалізується через створення різних умов тримання залежно від характеру ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи і поведінки засудженого під час відбування покарання ( ст. ст. 18, 94, 99-101, 138-140 КВК України.

Функція спеціального і загального попередження полягає в тому, що кримінально-правова кара, виражена в режимі позбавлення волі, запобігає вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Спеціально запобіжна функція режиму завдяки організаційно-правовому впливу на засуджених, по-перше, створює такі умови, при яких вчинення злочину надзвичайно важко або неможливо, по-друге, обмеження, які виражені в режимі, чинять на свідомість і волю засудженого винятковий за своєю силою вплив, викликає у нього моральні переживання і страждання, такий психічний стан, який здатний стримати засудженого від вчинення нового злочину.

Режим виконує також функцію загального попередження. Ступінь тяжкості умов відбування покарання в колоніях визначає інтенсивність загально попереджувального впливу: особа, яка ще не стала на шлях злочинної поведінки, повинна усвідомлювати, що в разі вчинення злочину, вона не тільки буде покарана, але й буде реально відбувати покарання у колонії відповідного рівня безпеки, тобто вона зазнає певних обмежень. Крім того, безпосередній загально-превентивний вплив режиму позбавлення волі здійснюється і на осіб, які вже відбули покарання і перебувають у прямій залежності від рівня організації і забезпечення процесу відбування покарання.