Тема 6: Основні засоби виправлення та ре соціалізації засуджених до позбавлення волі на певний строк (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА КРИМІНОЛОГІЇ ТА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права

полковник міліції

«_____» _____________2015 року

ПЛАН-КОНСПЕКТ

ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 6: Основні засоби виправлення та ре соціалізації засуджених до позбавлення волі на певний строк

Дисципліна: Кримінально-виконавче право

Категорія слухачів: курсанти підготовки фахівців кримінальної міліції, підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, експертів-криміналістів, слідчих підрозділів, внутрішніх військ, громадської безпеки.

Навчальна мета: сформувати у курсантів систему науково обґрунтованих знань щодо основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених; особливостей їх застосування до засуджених в місцях позбавлення волі.

Розвивальна мета: розвити у курсантів інтелектуальні здібності до осмислення, формування навичок системного аналізу теоретичних і практичних основ виконання покарання у виді позбавлення волі щодо застосування до засуджених основних засобів виправлення та ресоціалізації для використання їх у своїй роботі та науковій діяльності.

Виховна мета: сприяти розвитку у курсантів наукового світогляду і спрямованості на творчу активність, усвідомлення мотивів навчання, пізнавального інтересу до юридичної професії та формування морально-естетичних якостей юриста-професіонала.

Навчальний час: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: теорія держави і права, кримінальне право, кримінальний процес.

Забезпечувані дисципліни: кримінологія, правова статистика.

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність – графіки, схеми.

Технічні засоби навчання – електронні презентації, навчальний мультимедійний посібник.

План ЛЕКЦІЇ (НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ)

1. Режим в колоніях, його функції та засоби забезпечення.

2.Праця осіб засуджених до позбавлення волі

3. Виховний влив на засуджених до позбавлення волі.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативні акти

1.  Конституцiя України: прийнята на 5-й сес. Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р.(відом. Верхов. Ради України 1996, № 30. Ст.. 141): із змінами станом на 1 січня 2006 р. – К.: Вид. дім « Ін Юре», 2006. – 140 с.

2.  Кримiнальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер.2013 р. – 240 с.

3.  Кримінально-виконавчий кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 2 січня 2014 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ).-К.: , 2014.-104 с.

4.  Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів» від 8.04.2014 року № 000 – У11.

5.  Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред.. .-Х.: ТОВ «Одісей», 2011.

6.  Закон України від 23.06.2005 р. № 000-ІУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

7.  Кодекс законів про працю України: із змінами та доповненнями станом на 20 серпня 2006 р. К.:Форум,2006.-168с.

8.  Закони України „ Про охорону праці”,” Про оплату праці” за станом на 10 листопада 2006р./їни: Офіц. вид.-К.: Парламентське вид-во,2006.-42с.(Серія „ Закони України”).

9.  Державна програма покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту на 2006-2010 р..-Затв. постан. КМ України від 3 серпня 2006р.№ 000 //Офіційний вісник України.-2006.-№32.-ст.2315.

10. Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі /Наказ Міністерства юстиції України від 7 березня 2013 року № 000/5

11. Порядок організації виробничої діяльності та залучення засуджених до суспільно корисної праці на підприємствах виправних центрів, виправних та виховних колоній Державної кримінально-виконавчої служби України /Наказ МЮУ від 3.01.2013 р. № 26/5

12. Про організацію соціально-виховної роботи із засудженими/Наказ МЮУ від 4.11.2013 р. № 000/5

13. Порядок організації надання засудженим до позбавлення волі доступу до Глобальної мережі Інтернет /Наказ МЮУ від 1.08.2014 р. № 000/5

14. Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу /Наказ МЮУ від 19.12.2013 р. № 000/2691/5

15. Порядок організації навчання у загальноосвітніх школах навчальних закладах при виправній колонії та слідчих ізоляторах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України /Наказ МЮУ від 10.06.2014 р. № 000/897/5.

Навчальна:

1.  Кримінально-виконавче право України: Підручник /, І, Г. Богатирьов, , та ін; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф... – К.: Атака, 2010. – 752 с.

2.  Кримінально-виконавче право України. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. проф. .-Х.: Право,2005.-256с.

3.  Жук І. Л. Проблеми економічної ефективності праці засуджених / НАН України. Рада по вивченню продуктивних сил України. Мін. освіти України. Київ. економ. ін-т менеджменту.-Київ,1999.-134с.

4.  Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій.-Амстердам-Київ:Українсько-Американське бюро захисту прав людини,1996.-341с.

Текст лекції

Вступ

Питання виправлення та ресоціалізації засуджених має давню історію. Дана проблема вивчалася з позиції кримінального, кримінально-виконавчого права, пенітенціарної педагогіки та психології у працях багатьох науковців, однак єдиної точки зору щодо зазначених понять не існує. Одні автори вважають їх тотожними, інші – абсолютно різними, не однорядними поняття.

Так, на думку О. І. Зубкова, виправлення і ресоціалізація - це те, що веде до досягнення мети. Іншої думки дотримується , який розглядає виправлення і ресоціалізацію як напрямок діяльності співробітників установ виконання покарання, який сприяє вихованню у засуджених соціально адекватних якостей.

ін, та інші вважали, що виправлення охоплює три складові:

− мету діяльності органів і установ, які виконують покарання;

− процес перебудови особи засудженого та змін у його особистості під впливом системи виховних заходів;

− результат роботи органів і установ виконання покарання.

Єдине, з чим можна погодитись, – це думка вчених про те, що виправлення є внутрішнім процесом позитивних змін в особистості засудженого та його спільною діяльністю з персоналом органів і установ виконання покарань, а ресоціалізація, на їх думку, – це єдиний процес відновлення та розвитку соціально корисних зв'язків і відносин як у період відбування покарання, так і після звільнення. Закріплення в Кримінально-виконавчому кодексі понять "виправлення" і "ресоціалізація" суттєво вплинуло на дискусію з цього приводу. Так, ст. 6 КВК України визначає наступне:

− виправлення засудженого – це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки;

− ресоціалізація – це свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Слід погодитись з ., та іншими вченими, які вважали, що головними елементами виправлення і ресоціалізації засуджених є такі:

− закріплені в нормативно-правових актах форми впливу на особу, включаючи профілактичний і напрямки діяльності адміністрації УВП та засудженого, що обумовлено вимогами ст. 19, 63 Конституції України та ст.1, 2, 5 КВК України;

− свідоме ставлення засудженого до процесу виправлення і ресоціалізації та профілактичної діяльності, тобто єдність психічних процесів особи, яка активно бере участь в усвідомленні об’єктивного світу та свого власного буття.

Таким чином, варто зазначити, що законодавче закріплення засобів виправлення і ресоціалізації засуджених є правомірним процесом, який ґрунтується на кінцевій меті покарання і результатах суспільної практики виконання покарання у світі в цілому.

1. Режим в колоніях, його функції та засоби забезпечення

В теорії кримінально-виконавчого права режим позбавлення волі (як основний засіб виправлення та ресоціалізації засуджених) прийнято визначати як порядок відбування, порядок виконання цього виду покарання, порядок тримання засуджених, укладу їх життя чи правопорядку, встановленого в колонії. Оскільки термін «режим» зазвичай тлумачиться як послідовність тих чи інших дій, правила, за якими здійснюється що-небудь, то в цьому значенні режим визначає послідовність процесу виконання і відбування покарання чи правила, за якими здійснюється цей процес.

Режим встановлює правила поведінки суб’єктів та учасників процесу виконання-відбування покарання, їхні права та обов’язки. Норми режиму також забезпечують порядок реалізації правообмежень, прав та обов’язків відповідних суб’єктів та учасників цього процесу. Отже, режим у колоніях не тільки охоплює всі правила поведінки засуджених, а й відображає сутність та зміст покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме в ньому відображається кара, тобто сукупність правообмежень, які застосовуються до засуджених. Водночас, оскільки режим встановлює й взаємовідносини адміністрації та засуджених, засуджених між собою, проведення виховної роботи, залучення до праці тощо, ним охоплюються також правила поведінки, що не виражають кару.

Законодавче визначення режиму у колоніях дається в ст..102 КВК України (розкривається його дефініція).