Таким чином, всі функції режиму спрямовані на досягнення одних і тих самих цілей: виховання у засуджених дисциплінованості; добровільне виконання ними правил поведінки; виключення можливостей для вчинення правопорушень і, врешті-решт – на їх виправлення і ре соціалізацію.
До основних засобів забезпечення режиму в колоніях, відповідно до положень глави 16 КВК України, необхідно віднести:
- систему охорони колонії (забезпечує ізоляцію засуджених);
- систему нагляду за засудженими (забезпечує виконання засудженими обов’язків);
- технічні засоби нагляду і контролю (ст.. 103 КВК України);
- оперативно-розшукову діяльність у колоніях (ст..104 КВК України);
- режим особливих умов у колоніях (ст..105 КВК України);
- застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї (ст..106 КВК України).
Перші два із перелічених засобів вже охарактеризовані при розгляді основних вимог режиму в колоніях.
Технічні засоби нагляду і контролю застосовуються з метою запобігання втечам та іншим злочинам, порушенням встановленого законодавством порядку відбування покарання і отримання необхідної інформації про поведінку засуджених. До них можна віднести: засоби спостереження, сповіщення, зв’язку, фіксації поведінки засуджених. Широко в колоніях використовуються стаціонарні і мобільні технічні засоби, які в кінцевому результаті задіяні на чергову частину колонії, яка здійснює цілодобовий нагляд і контроль за оперативною обстановкою в колонії і на території, що прилягає до неї ( телевізійні установки, телеємкісні системи сигналізації, датчики і прилади, пристрої для виявлення заборонених предметів, радіотелефони, переносні радіостанції тощо).
Оперативно розшукова діяльність є одним із засобів забезпечення режиму, оскільки її проведення безпосередньо спрямоване на забезпечення порядку виконання і умов відбування покарання, запобігання, а також припинення злочинів й інших правопорушень, що вчинюються або плануються засудженими. Основним завданням ОРД є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп засуджених. Цілями ОРД є: забезпечення безпеки засуджених, персоналу та інших осіб; виявлення, попередження і розкриття злочинів, вчинених у колоніях, а також порушень встановленого порядку відбування покарання; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень; надання правоохоронним органам, які здійснюють ОРД, допомоги в розкритті, припиненні та попередженні злочинів.
Режим особливих умов у колоніях передбачає заходи щодо посилення охорони, нагляду за засудженими, призупинення реалізації засудженими належних їх прав, встановлення особливого порядку допуску персоналу й інших осіб на об’єкти колонії, зміни в розпорядку дня, обмеження діяльності виробничих, комунально-побутових, культурно-освітніх, медико-санітарних та інших служб. Такі заходи спрямовані на забезпечення режиму як порядку виконання та відбування покарання. Підставами для цього є: стихійне лихо; епідемії; аварії важливих для життєзабезпечення систем; масові заворушення; групова непокора засуджених; виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію; введення надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії.
Застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї законодавець також відносить до засобів забезпечення режиму в колоніях. Підставами для застосування вказаних заходів є: вчинення засудженими фізичного опору персоналу колонії; злісне невиконання законних вимог персоналу; прояви буйства з боку засуджених; участь засуджених у масових заворушеннях, захваті заручників; вчинення засудженими інших насильницьких дій; втеча з-під варти. Метою застосування цих заходів є припинення протиправних дій засуджених, а також запобігання заподіяння ними шкоди оточенню або самим собі.
2. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі
Загально відомо, що мірилом соціального становища людини у суспільстві є будь-який різновид соціально-корисної праці, а її результати визначають людину серед інших як у матеріальному так і в моральному відношенні.
Не є виключеннями і засуджені, адже в ст. 43 Конституції закріплено право всіх громадян (а засуджені продовжують бути ними незалежно від вчиненого злочину чи строку покарання) на працю.
Це право, яке є складовою їхнього статусу, крім іншого, передбачає і обов’язок адміністрації місць позбавлення волі працевлаштувати всіх засуджених і забезпечити їм оплату праці у відповідності з нормами, які діють у народному господарстві.
Праця засуджених у місцях позбавлення волі врегульована чинним Кримінально-виконавчим кодексом (ст..118-122) і є важливою передумовою ефективного використання інших засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Згідно з Європейськими пенітенціарними правилами праця в місцях позбавлення волі визнається позитивною складовою виправного впливу на засуджених.
На засуджених в повному обсязі поширюються такі конституційні права як право на безпечні та здорові умови праці (ч.4 ст.43 Конституції), проте, засуджені з об”єктивних причин обмежуються у деяких правах, наприклад у користуванні правом на рівну можливість у виборі професії та роду трудової діяльності (ч.1 ст.43 )
Характер діяльності і тривалість робочого часу цих категорій засуджених визначається лікарською комісією залежно від їх працездатності з урахуванням стану здоров'я і профілю виробництва на підприємстві.
Умови та оплата праці засуджених вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, визначаються законодавством про працю.
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я, спеціальність.
Засуджені залучаються до оплачуваємої праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Адміністрація зобов’язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
Засудженим до позбавлення волі чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам – понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.
Засуджені неповнолітні залучаються до праці тільки на підприємствах виховних колоній. Умови та оплата праці неповнолітніх засуджених визначаються законодавством про працю.
Праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.
Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених, визначається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та іншими відомчими нормативно-правовими актами.
Засуджені до позбавлення волі можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
Для осіб, засуджених до позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю (40 годин на тиждень).
На безперервно діючих підприємствах, у цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для засуджених щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
Час початку і закінчення роботи (зміни), перерви для відпочинку і приймання їжі визначаються начальником установи згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Оплата праці засуджених здійснюється згідно з вимогами Закону України „Про оплату праці” та відповідної відомчої Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (наказ МЮУ від 7.03.2013 р. № 000/5).
Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці. Основною системою є відрядна, яка повинна застосовуватися на всіх роботах, де можливі точний облік і нормування.
Оплата праці учнів за час їх навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям провадиться за рахунок коштів, призначених для оплати праці засуджених і працівників підприємств установ.
У разі залучення засуджених до роботи в надурочний час тривалість такої роботи відображається у табелі виконаних робіт у надурочний час із зазначенням години початку й кінця роботи. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Робота в надурочний час оплачується:
- з погодинною системою оплати праці — у подвійному розмірі годинної ставки;
- з відрядною системою оплати праці — за всі відпрацьовані надурочні години виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою.
Не менш актуальним, крім питань стосовно оплати праці засуджених є питання щодо утримання та відрахування із заробітку засуджених та зарахування зароблених сум на їхні особові рахунки.
Із заробітної плати, отриманих пенсій та інших доходів засуджених здійснюються утримання відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості:
-податок з доходів (крім сум отриманих пенсій) фізичних осіб;
-аліменти;
-вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецодягу і спецхарчування);
-за виконавчими листами на користь громадян;
-за виконавчими листами на користь юридичних осіб;
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 |
