До читача! (стр. 2 )

Стаття мала величезний успіх, після її виходу К. Ушинський став постійним автором "Журнала для воспитания", друкуючи статтю за статтею і розвиваючи свої погляди на систему виховання в Росії. Публікації К. Ушинського зачитують до дірок, він стає відомим, думка його - авторитетною. Згодом були оприлюднені інші праці вченого: "Три елементи школи" (1857), "Про народність у громадському вихованні" (1857), "Про заходи поширення освіти через грамотність" (1857), які зробили Костянтина Дмитровича відомим і популярним педагогом.

У 1859 р. його, уже відомого педагога, запросили на посаду інспектора класів Смольного інституту. Ушинського згрупувалися кращі педагогічні сили інституту. За їхньої підтримки молодому подвижнику вдалося багато чого змінити в Смольному. Незважаючи на його назву - "Інститут благородних дівчат", у ньому було відділення і для "неблагородних", тобто для міщанських дівчат. Ґрунтуючись на чітких принципах своєї педагогічної системи демократизації народної освіти і народності виховання, К. Ушинський знищив розподіл на благородних і неблагородних, увів спільне навчання для всіх вихованок, відкрив спеціальний новий педагогічний клас, у якому всі вони отримували спеціальну педагогічну підготовку для роботи виховательками. Костянтин Дмитрович запросив до інституту нових талановитих викладачів, увів у практику роботи наради та конференції педагогів. Вихованки отримали право проводити канікули та свята в батьків. У рутинну атмосферу навчального закладу з появою К. Ушинського увірвався свіжий струмінь: дівчата почали читати письменників, про яких нічого раніше не чули, ставити викладачам запитання, що раніше було суворо заборонено. На жаль, у Смольному повторилася та сама ситуація, що і в Ярославлі. Спрацював той же алгоритм неприйняття нового, з одного боку, і прагнення до всього старого - з іншого.

Одночасно з роботою в інституті К. Ушинський взяв на себе редагування "Журнала Министерства народного просвещения" і перетворив його із сухого збірника офіційних розпоряджень і наукових статей у педагогічний журнал, який дуже прихильно ставився до нових течій у галузі народної освіти. Міністром народної освіти на той час був адмірал Є. Путянін, якого К. Ушинський в одному з листів охарактеризував так: "Всю російську освіту віддали в руки ідіоту та невігласу". Нововведення не сподобалися інститутському керівництву, розгорівся конфлікт з директоркою інституту М. Леонтьєвою, яка звинувачувала К. Ушинського у вільнодумстві, нешанобливому ставленні до начальства, безбожництві та навіть аморальності. Але звільнити видатного педагога вже було не так просто як раніше - занадто великої популярності набув він. Інститутські підлабузники підказали начальству "слушний" привід - стан здоров'я, і наполегливо "дбали" про те, щоб відправити Костянтина Дмитровича за кордон -- для лікування та вивчення шкільної справи. Незважаючи на те, що К. Ушинського підтримували вельми впливові особи, він змушений був залишити інститут і поїхати у відрядження за кордон. Фактично це було вигнання, що тривало п'ять років. За цей час він відвідав Швейцарію, Німеччину, Францію, Бельгію та Італію, скрізь знайомився з роботою навчальних закладів - жіночих шкіл, дитячих садочків, притулків та середніх навчальних закладів, особливо в Німеччині та Швейцарії, які тоді славились новаціями в педагогіці. За кордоном Костянтин Дмитрович написав давно задумані "Дитячий світ" і "Рідне слово". Це були перші вітчизняні підручники для початкового навчання дітей, а також перші масові загальнодоступні книги, які розходилися тиражами в десятки мільйонів примірників. Це не дивно, скоріше - закономірно, бо книги К. Ушинського були загальнодоступні не тільки за ціною: вони були доступні дитячому розумінню. Уперше дітям у простих сільських і повітових школах пропонували не зубріння незрозумілих слів, а цікаві та прості оповідання й казки. І ці розповіді були про відомий та близький їм світ. Пізніше педагог підготував на допомогу батькам і вчителям особливе "керівництво" до свого "Рідного слова"", що мало найширший вплив на російську народну школу. "Керівництво до викладання за "Рідним словом" залишається найкращим посібником з методики рідної мови й до тепер, а до 1917 р. воно витримало 146 видань.

Протягом п'яти років перебування за кордоном К. Ушинський написав основні педагогічні твори: "Людина як предмет виховання" , "Листи зі Швейцарії", названі підручники "Рідне слово" (три частини), "Керівництво до викладання за "Рідним словом" (дві частини) та кілька десятків статей, присвячених проблемам педагогічної психології.

Здійснити задум праці "Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології" Костянтину Дмитровичу у повному обсязі не вдалося: життя вченого обірвалось, коли він розпочав роботу над третім томом "Педагогічна антропологія". Ця фундаментальна праця стала підсумком попередніх педагогічних шукань видатного педагога й мала велике значення для подальшого розвитку освіти.

Серед учителів Російської імперії популярність К. Ушинського була надзвичайною. Невипадково його називали "учителем учителів". У нього вчилися українські, російські, білоруські педагоги. Педагогічній діяльності він присвятив 15 років (1855—1870), з них практичній - сім, а теоретичній - вісім років. Повернувшись до Росії у 1867 р., Костянтин Дмитрович знову потрапив в атмосферу несприйняття. Міністерство народної освіти очолював його особистий ворог граф Д. Толстой, за ініціативою якого була заборонена книжка К. Ушинського "Дитячий світ".

Постійні переслідування остаточно підірвали здоров'я видатного педагога. За порадою лікарів він поїхав до Криму лікувати хворі легені, а згодом планував остаточно оселитися в Києві. Але невдовзі його спіткало важке горе: на полюванні через нещасний випадок загинув старший син, вісімнадцятирічний Павло. Здоров'я Костянтина Дмитровича знову погіршало. Лікарі наполягли на ще одній поїздці до Криму, по дорозі він через хворобу був змушений зупинитися в Одесі, де й помер на сорок сьомому році життя вночі 23 грудня (за іншими даними — 24 грудня) 1870 р., правлячи рукопис "Педагогічної антропології". Смерть ученого схвилювала освітянську громадськість Одеси. Народні вчителі, учні народних шкіл пронесли труну з його тілом до залізничної станції. К. Ушинського поховали в Києві, на березі Дніпра, у Видубицькому монастирі. Нащадки виконали його бажання.

Недовгим, але яскравим був життєвий шлях цієї людини, яка залишила творчу спадщину, що переживе віки. На ідеях "учителя учителів" ґрунтується і сучасна українська педагогіка.

Український і російський народ глибоко шанує видатного вітчизняного педагога К. Ушинського за його полум'яну любов до своєї Батьківщини, вірне і безкорисне служіння своєму народові, за його величезну, самовіддану і плідну працю для розвитку народної освіти і культури; за багатющу науково-педагогічну спадщину, яка й сьогодні послуговує нашій школі і спонукає вчителів творчо працювати, навчати і виховувати всебічно розвинену людину.

Ушинського виходили в СРСР 310 разів загальним тиражем 25 млн. примірників 58 мовами народів Радянського Союзу та інших країн світу. Ім'ям К. Ушинського названі школи, інститути, бібліотеки. Студенти університетів і вчителі отримують стипендії та премії його імені. Встановлена Медаль за видатні заслуги і наукові праці з педагогіки для вчителів та наукових працівників.

(За матеріалами Календаря знаменних і пам’ятних дат. – 2014. - № 1. – С. 97-107.)

Розділ 2. Твори

2.1 Зібрання творів

Педагогические сочинения: в 6 т. /сост. . - М. : Педагогика, 1988-1990.

Т. 1 /сост. . - М. : Педагогика, 1988. -416 с.

Т. 2 /сост. . - М. : Педагогика, 1988. - 496 с. : ил.

Т. 3 /сост. . - М. : Педагогика, 1989. - 512 с. : ил.

Т. 4 /сост. . - М. : Педагогика, 1989. - 528 с. : ил.

Т. 5 /сост. . - М. : Педагогика. 1990.- 528. с. : ил.

Т. 6 /сост. . - М. : Педагогика, 1990. - 528 с. : ил.

Собрание сочинений: в 11 т. - М. ; Л. : Издательство АПН РСФСР, 1948-1952.

Т. 1: Ранние работы и статьи. 1846-1956. - М. ; Л. - Издательство АПН РСФСР, 1948. - 416 с.

Т. 2: Педагогические статьи 1857-1861 г. г. - М.; Л. - Издательство АПН РСФСР, 1948. - 655с.

Т. 3: Педагогические статьи 1862-1870 г. г. - М. ; Л. - Издательство АПН РСФСР, 1948. - 691 с.

Т. 4: Детский мир: хрестоматия. - М.; Л. - Издательство АПН РСФСР, 1948. - 679 с.

Т. 5: Методические статьи и материалы к «Детскому миру. - М.;Л. - Издательство АПН РСФСР, 1949. - 591 с.

Т. 6 : Родное слово:год 1-2-й. - М. ; Л. - Издательство АПН РСФСР, 1949. - 447 с.

Т. 7: Родное слово: год 3-й. - М. ; Л. Издательство АПН РСФСР, 1949. - 357 с.

Т. 9: Человек как предмет воспитания: опыт педагогической антропологии. - М.; Л. Издательство АПН РСФСР, 1950. - 628 с.

Т. 11: Материалы биографические и библиографические.- М.; Л. - Издательство АПН РСФСР, 1952. - 727 с.

2.2. Вибрані твори

Вибрані педагогічні твори: в 2 т. / редкол. : єтов. - К. : Радянська школа, 1983.

Т. 1: Теоретичні проблеми педагогіки. - 1983. - 488 с.

Т. 2: Проблеми російської школи. - 1983. - 359 с.

Избранные педагогические сочинения: в 2-х т. - М. : Учпедгиз, 1953.

Т. 1: Вопросы воспитания. - М. : Учпедгиз, 1953. - 638 с.

Избранные педагогические сочинения: в 2-х т. - М. : Педагогика, 1974.

Т. 1: Теоретические проблемы педагогіки / ред. , , . - М. : Педагогика, 1974. - 584 с.

Т. 2: Проблемы русской школы / ред , , . - М. : Педагогика, 1974. - 440 с.

2.3. Окремі твори

Воспитание и характер. Какую роль играет народность в воспитании? // Дошкольное воспитание. - 1993. - № 3. - С. 58-61

Воспитание человека: избранное / . - М. : Карапуз, 2000. - 256 с. : ил. - (Педагогика детства) .

Две главы из «Педагогической антропологии» // Народное образование. - 1999. - № 10. - С. 243-254.