Акафісти (стр. 10 )

Кондак 11

Спів розчулений, від любові і зі старанням в похвалу тобі від нас піднесений, прийми, милосердний отче Антонію, прихилися до нас милосердно і в покаянні досягти успіхів сподоби, щоб молитвами твоїми завжди співали Богу: Алилуя.

Ікос 11

Світлоносним світильником істинного Світла сущим на землі явився ти, преподобний Антонію, бо просвіщаєш серця вірних подвигами своїми і чудесами, наставляючи на шлях доброчинного і богоугодного життя. Тому чуєш від усіх таке: Радуйся, наставнику премудрий; радуйся, вождю благонадійний. Радуйся, бо себе всього волі Божій віддав; радуйся, бо Господа Ісуса більш за все полюбив. Радуйся, бо від різної скорботи терпінням засяяв; радуйся, добровільною убогістю вічне багатство отримав. Радуйся, в терпінні і в стражданнях життя своє проводив; радуйся, пустинне озлоблення мужньо перетерпів. Радуйся, лінивих до подвигу збуднику; радуйся, виправлення грішників поручителю. Радуйся, ангелів і всіх святих співрозмовнику; радуйся, за весь світ старанний молитвенику. Радуйся, преподобний отче Антонію, пустинного життя начальнику.

Кондак 12

Благодать дану тобі від Бога знаючи, благоговійно цілуємо святе зображення лику твого, угоднику Божий, і молимось: не залиш нас твоїм молитовним заступництвом до Христа Бога, Йому ж подячно співаємо: Алилуя.

Ікос 12

Оспівуючи життя твоє, прославляємо мирну кончину твою, преподобний отче Антонію, і молимо тебе: будь нам всім до блага скорий помічнику, щоб взивали так: Радуйся, небесний жителю; радуйся, Тройці Єдиносущної предстоятелю. Радуйся, ангелів радість; радуйся, святих співрозмовнику. Радуйся, істинний угоднику Божий; радуйся, вибраний слуго Господній. Радуйся, теплий заступнику за всіх, хто призиває ім’я твоє; радуйся, наставнику і уповання тих, хто шанує тебе. Радуйся, благодаттю Божою насичений; радуйся, від джерела Божественного напоєний. Радуйся, потоком сліз спасительних зрошений; радуйся, одягом нетління одягнутий. Радуйся, преподобний отче Антонію, пустинного життя начальнику.

Кондак 13

О преподобний отче наш Великий Антонію, вічно живий в невечірньому дні Царства Христового, умоли Владику всіх, щоб визволитися нам від бід і скорботи і вічних страждань, аби повіки співали Йому: Алилуя.

Цей кондак читається тричі. Потім знову читається 1-й ікос: Ангельське життя від юності полюбивши… і 1-й кондак: Вибраний чудотворцю…

Молитва

О преподобний і богоносний отче наш Антонію! Віруємо, що ти перебуваючи біля престолу Пресвятої Тройці, велику маєш сміливість в молитвах до Милостивого Бога, Який завжди послухає тебе, вірного раба і угодника Свого. Ради цього з розчуленням смиренно припадаємо до тебе, святий Божий: не перестань за нас молитися до Господа Бога, в Тройці поклінному і славленому, щоб милосердно поглянув на нас, і не допустив нам загинути у гріхах наших, але нехай підніме упалих, і подасть виправлення злому і окаянному нашому життю, від майбутніх гріхів вихоплюючи, і хай простить нам все, що коли згрішили думкою, словом і ділом, від народження до цього часу. Ти, подвижнику доброчинності, знаєш неміч і скорботу часів нинішніх, тому моли завжди Христа Бога, щоб ніколи нас не залишило Його невимовне милосердя, і хай береже нас від мирських спокус, від диявольських сітей і від тілесних похотей, щоб прийняли від Нього тобою все потрібне для життя тимчасового, звільнення від бід і напастей, і непослаблене терпіння до кінця. Випроси нам в мирі і в покаянні скінчити життя наше і без перешкод перейти від землі на небо, від митарств же і бісів повітряних, і вічних страждань визволитися, і сподобитися Царства Небесного з тобою і зі всіма святими, угодниками Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, Йому ж належить всяка слава, честь поклоніння, з Безначальним Його Отцем і з Пресвятим і Благим і Животворчим Його Духом, нині і повсякчас і повіки віків. Амінь.

Тропар, глас 4;

Ревнителя Іллю наслідував звичаями, за Хрестителем слідував правими стежками, отче Антонію, був жителем пустині і вселенну утвердив молитвами твоїми. Тому моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Кондак, глас 2:

Житейські турботи відкинув, безмовно життя закінчив єси, Хрестителя наслідуючи різним образом, преподобний, з ним тебе шануємо, отців начальнику, Антонію.

Преподобний Антоній, основоположник чернечого життя в пустині, який отримав від Святої Церкви найменування Великий, народився в Єгипті, в селі Кома, у 252 році. Батьки його, коптські християни, виховали свого сина в молитовній самітності і в доброму послуху. Отрок Антоній відрізнявся вихованістю, був уважним і серйозним, старанно відвідував храм і так уважно слухав Богослужіння, що запам’ятовував почуте на пам'ять. В двадцятилітньому віці святий Антоній залишився без батьків, на його опіку залишилась малолітня сестра. Прямуючи по заповідям Спасителя, святий Антоній роздав отримані від продажу спадщини кошти убогим, влаштував життя сестри, доручивши її виховання благочестивим дівам, і віддалився від батьківського дому. Юнак поселився недалеко від села Кома, де віддався чернечим подвигам, трудами рук своїх заробляв на їжу. Він черпав духовні настанови у одного досвідченого старця, який багато років жив в усамітнені.

Ворог роду людського не забарився почати свої напади на молодого подвижника. У нього стали виникати сумніви у вибраному шляху, журба за залишеною сестрою, тілесні помисли. Святий Антоній з великою твердістю опирався звабам і спокусам. Він посилив тілесне утримання, їжу приймав раз за добу, віддавався бдінню по 2-3 дні і тільки після того ненадовго засинав, творив невпинну молитву, з твердою вірою просив собі допомоги від Господа.

Всі напади диявола, який намагався устрашити преподобного Антонія, і являвся у вигляді різних чудовищ, святий відбивав силою Чесного і Животворчого Хреста.

Через деякий час преподобний Антоній залишив своє помешкання і поселився в гробниці, де без страху продовжив боріння зі злими духами. Одного разу, в розпал цього подвигу, преподобний Антоній побачив падаючий до нього промінь світла, з появою якого біси пропали. Преподобний Антоній вигукнув: «Де був Ти, милосердний Ісусе? Чому з самого початку не явився зцілити мої рани?» Господь відповів: «Антоній, Я був тут, але чекав, бажаючи бачити твою мужність; тепер же, після цього, як ти твердо витримав боротьбу, Я буду завжди допомагати тобі і прославлю тебе у всьому світі». Преподобний встав, зцілений від ран і готовий до нових подвигів. Йому тоді було 35 років.

Маючи досвід в боротьбі з духами темряви, преподобний Антоній направився в пустиню, отримавши благословення від свого старця.

Диявол намагався зупинити святого, кидаючи на його шляху срібло і золото, але даремно. Святий Антоній поселився в глибині пустині, на місці відомому тільки одному його другу, який двічі в рік приносив святому хліб.

20 років провів преподобний в повному усамітнені, досягнувши великого спокою духа, миру і чистоти помислів. Тоді Господь відкрив його місцеперебування людям, до преподобного стали приходити ті, що бажали унаслідувати його подвижницьке життя.

Невдовзі гора, на якій спасався преподобний, опинилася оточеною обителями ченців; насельниками з любов’ю керував преподобний Антоній.

Преподобний в своїх настановах переконував ченців набувати тверду віру у Христа, доброчесність, не гнівливість, приймання подорожуючих та інші доброчинності.

Попереджаючи про самозвеличування, він говорив: «Хай ніхто з тих, хто відрікся від світу не думає про себе, що він залишив щось велике, тому що в порівняні з Небесними благами вся земля мізерна і мала». Він також наставляв, що для досягнення Царства Божого християнину, перш за все, потрібна добра воля, бо ж по слову Господа, «Царство Боже в середині вас є» (Лк. 17, 21).

У 311 році імператор Максиміан (305-313) воздвигнув жорстоке гоніння на християн. Преподобний Антоній покинув своє усамітнення і явився в Олександрію, щоб послужити мученикам і, якщо буде угодно Господу, і самому постраждати за Христа. Він відкрито служив мученикам, відвідував їх в темницях, захищав на суді. Господь зберіг його життя для користі багатьох, і ніхто з гонителів не посягнув на святого. Після закінчення гонінь преподобний Антоній повернувся у своє пустинне усамітнення. Щоб не утрудняти людей приношенням йому їжі, преподобний викопав собі джерело води посіяв біля нього трохи злаків і цим живився.

Отримавши від Господа благодатні дари, він зцілював хворих, виганяв бісів, оберігав від небезпеки подорожуючих. По молитві святого Антонія зцілилася біснувата дочка воєнноначальника Мартиніана. Святий Антоній передбачив час смерті преподобного Аммонія.

Ім’я святого Антонія стало широко відомим, до нього приходили натовпи народу за порадою і допомогою. Бажаючи уникнути слави, преподобний Антоній пішов ще далі у глибину пустині і там деякий час знову перебував в усамітненні. Одного разу він подумав, що до нього ніхто ще не жив настільки строгим відлюдником. Господь напоумив його, відкрив йому перебування в пустині преподобного Павла Фивейського (341, пам'ять 15 січня), який подвизався уже 91 рік в самій глибині пустині. Преподобний Антоній з допомогою Божою знайшов його і сподобився його похоронити.

Ченці пустинних обителей, залишившись без керівництва преподобного Антонія, стали шукати його; знайшовши ж, умолили щоб інколи навідував їх, на що преподобний дав згоду.

Аріани, знаючи, яким авторитетом користується преподобний Антоній серед православних християн, стали поширювати слух, що він поділяє їхнє хибне вчення. Дізнавшись про це, преподобний Антоній прийшов у Олександрію і в присутності архієпископа і багатьох християн піддав єретиків анафемі. Під час недовгого перебування святого Антонія в Олександрії багато язичників навернулися до віри Христової.

Імператор Костянтин Великий (306-337) і його сини глибоко шанували святого і просили відвідати їх в Константинополі. Не бажаючи залишати своїх учеників, преподобний Антоній написав імператору і його синам листа, в якому виклав їм духовні настанови, навчаючи тримати в чистоті православну віру, пам’ятати про Страшний Суд, дотримуватися правосуддя, бути отцями для убогих і сиріт. Преподобний написав ще один лист імператору Костянтину в захист від аріан святителя Афанасія Олександрійського (373, пам'ять 18 січня).