Акафісти (стр. 13 )

Кондак, глас 2:

Любов’ю Христовою уражений, святіший, розум окрилив сяянням Духа, діяльним видінням твоїм діяння чинив Богоугодні, жертовником Божим був, просячи для всіх Божественне сяяння.

Святитель Спиридон, єпископ Тримифутський (Саламинсь­кий), чудотворець, народився в кінці 3-го століття на острові Кіпр, де Євангеліє Христове було сповіщене в 1-му столітті святими апостолами Павлом і Варнавою (Діян.13, 4- 12).

З дитячих років св. Спиридон пас вівці, чистим і Боговгодним життям наслідував старозавітних праведників: Давида - в смиренності, Якова - в сердечній доброті, Авраама - в любові до прочан. В зрілому віці св. Спиридон став батьком своєї сім’ї. Незвичайна доброзичливість і душевна чуйність привернули до нього багатьох: безхатченки знаходили в його домі притулок, подорожні – їжу і відпочинок. За Боговгодне життя і добрі справи Господь наділив майбутнього святителя благодатними дарами: прозорливістю, зціленням невиліковних хворих і вигнанням бісів.

Після смерті дружини, св. був обраний єпископом міста Тримифунта. В його лиці паства отримала велелюбного отця. Під час довгої засухи і голоду на Кіпрі, молитвами святителя, пішли дощі, і біда припинилась. Доброта святого з’єднувалася з справедливою строгістю по відношенню до людей недостойних. По його молитві був покараний немилосердний хліботорговець, а бідні поселенці були визволені від голоду і убогості. Завидники обмовили одного із друзів святителя, і того кинули до в’язниці і приговорили до страти. Святий поспішив на допомогу, але дорогу йому перегородив повноводний потік. Святитель з твердою вірою у Всемогутнього Бога підніс молитву, і потік розступився. Разом з подорожніми, свідками чуда, св. Спиридон по сухому перейшов на інший бік берега. Почувши, про чудо суддя зустрів святителя з пошаною і відпустив невинного. Багато створив чудес святитель Спиридон. Одного разу під час Богослужіння в лампаді догорала олія, і вона стала гаснути. Святитель засмутився, але Господь утішив його: лампада чудесно наповнилася олією. Відомий випадок, коли святому невидимо співслужили ангели, і після кожної єктенії чувся спів ангелів: «Господи помилуй». Святитель зцілив тяжкохворого імператора Констанція; розмовляв зі своєю померлою дочкою Іриною, яка була приготовлена для поховання; оживив благодаттю Божою померлу дитину, а потім і її матір, яка побачивши чудо впала бездиханною. Провидівши тайні гріхи людей, Святий призивав їх до покаяння і виправлення. На тих, хто не каявся чекало покарання Боже. Єпископ, святий Спиридон був пастві прикладом доброчинного життя і працелюбності: пас вівці, вбирав хліб. Він надзвичайно піклувався про суворе дотримання церковного чину і збереження недоторканності святого Письма. В 325 році св. Спиридон брав участь на 1-му Вселенському Соборі в Нікеї. Осінений Божою благодаттю, він навернув в православ’я, грецького філософа, який захищав єресь Арія: «Один Бог, що створив небо і землю, і створив з землі людину, і устроїв все інше, видиме і невидиме, Словом Своїм і Духом; і ми віруємо, що Слово є Син Божий і Бог, Який, змилосердившись над нами, заблукалими, родився від Діви, жив з людьми, постраждав, і помер ради нашого спасіння, і воскрес, і з Собою співвоскресив весь рід людський; ми чекаємо, що Він прийде судити всіх нас праведним судом і кожному воздасть за його справи; віруємо, що Він Одноістотний з Отцем, рівний з Ним влади і честі… Так сповідуємо ми і не стараємося дослідити ці тайни допитливим розумом, і ти – не насмілюйся досліджувати, як це все може бути, бо тайни ці вищі за твій розум і набагато перевищують всяке людське знання». На Соборі в Нікеї святитель Спиридон так пояснював аріанам сповідуєму православними єдність Трьох Божественних Іпостосій Святої Тройці: святий взяв в руки цеглину і стиснув її – вверх миттєво піднявся вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. «Ось три стихії, а цегла одна, - сказав святитель. - Так і в Пресвятій Тройці – Три Лиця, а Божество Єдино».

Господь відкрив святителю час його смерті. Останні слова його були про любов до Бога і ближніх. Приблизно в 348 році під час молитви святитель Спиридон переставився до Господа. Поховали його в храмі святих апостолів в м. Тримифунті. В середині 7-го століття мощі його були перенесені в Константинополь, а в 1453 р. - на острів Корфу. Тут і до цього часу в місті Керкира зберігаються святі мощі святителя Спиридона в храмі його імені.

Акафіст

Святим мученикам Христовим Адріану і Наталії

(26 серпня (8 вересня))

Кондак 1

Обрані служителі Божі і достойні всякої похвали мученики Христові, ви світу цього всю суєту зневажили заради любові до Христа, Сина Божого, і життя своє віддали, як жертву непорочну і чисту, найбільше бажали прийняти страждання і смерть, аніж відректися від Бога істинного. Тому прославляємо вас з любов’ю, святі Адріане і Наталіє! Ви ж радуючись перебуваєте біля Престолу слави Господньої і завжди насолоджуєтеся лицезрінням Його; моліться за нас грішних, що з вірою і благоговінням до вас звертаємося, і з вдячністю взиваємо: Радуйтеся святі Адріане і Наталія, мученики Христові достойні похвали і страждальці непереможні!

Ікос 1

Ангельською палаючи любов’ю до Господа безперестанно возносила старанно молитви до Бога Спасителя Твого, Наталіє всеблаженна, щоб просвітив промінням Своєї благодаті потьмарене серце чоловіка твого і навернув його до пізнання Бога, Творця і Владики твого, і Цар царів почув слізні благання твої і торкнувся серця Адріана, і увірував чоловік твій від усієї душі, і з бадьорим серцем перетерпів люті страждання, і не злякався прийняти саму смерть за Христа. Тому благоговійно дивуючись вашій до Христа любові і ревнощам по Богу, радісно взиваємо вам: Радуйтеся, світильники найяскравіші, що горять любов’ю Божественною; радуйтеся, стовпи непохитні проти озлоблення ідолопоклонників нечестивих. Радуйтеся, бо Хрест Христовий з терпінням понесли; радуйтеся, цим знаменням святої перемоги перемогли диявола і його підступи посоромили. Радуйтеся нетлінні вінці прийняли і славою від Господа увінчані; радуйтеся, бо нині на Небесах перебуваєте перед Престолом Вседержителя і молитеся за нас, грішних. Радуйтеся, святі Адріане і Наталія, мученики Христові достойні похвали і страждальці непереможні!

Кондак 2

Побачив Господь чистоту серця твого, Андріане чесний, хоч і було ще потьмарене темрявою багатобожжя, але готове прийняти Істинну, благоволив призвати тебе в дивне Своє світло і відкрити тобі двері Царства Свого, молитвами святої твоєї дружини, з нею ж з радістю взивав єси Триєдиному Богу, що просвітив твою душу, хвалебну пісню: Алилуя.

Ікос 2

Розум істинного пізнання Бога несподівано огорнув твою душу, Андріане, коли за повелінням царя, записував єси з іншими писцями імена святих мучеників, на страждання і смерть ведених, коли ж бо запитав у слуг Господніх, яку ж нагороду зможуть отримати від Господа у Царстві Його за муки, ті відповіли тобі, що не може тлінний язик розповісти і розум осягнути, що приготував Бог тим, хто любить Його. Ти ж, залишив все і ідольську злу віру, всім серцем до Христа попрямував і вигукнув сміливо: «І я є християнин!» Шануючи твоє навернення до істинного Сонця Правди молимо тебе, прийми разом з твоєю дружиною, святою Наталією, від нас, грішних, ці похвали: Радуйтеся, істинного Бога святі служителі; радуйтеся, Його волі ревні виконавці. Радуйтеся, бо всю красу і насолоду цього світу заради любові Христової зневажили; радуйтеся. Бо любов земну і подружнє щастя в жертву принесли Тому, Хто вас полюбив. Радуйтеся, бо навчаєте нас не приліплюватися до земних благ, але возноситися духом на висоту до Бога; радуйтеся, неміч нашу просвічуєте і допомагаєте підніматися нам на висоту святині. Радуйтеся, святі Адріане і Наталія, мученики Христові достойні похвали і страждальці непереможні!

Кондак 3

Силою з висоти зміцнений, йшов єси, блаженний, з мужністю на майбутній подвиг, бажаючи померти за возлюбленого Спасителя і Бога твого. Дружина ж твоя, свята Наталія, молитвами і напученням допомагала тобі підняти хрест, від Господа тобі посланий, і прийняти вінець нетління, приготовлений для тебе на Небесах, і дерзновенно Богу співати: Алилуя.

Ікос 3

Маючи піти на беззаконне судище Максиміана, вкинутий був ти до темниці темної, де з іншими святими мучениками всю ніч в молитвах, співах пісень і в бесідах духовних провів. Переповнена любов’ю дружина твоя, неміч жіночу зневаживши і природну любов тілесну ні в що поставивши, всіляко тебе переконувала не відступати від віри Христової, і до кінця перебувати непохитним сповідником імені Ісусового і не боятися смерті. Тому вам, як істинним воїнам Христовим, з духовною радістю взиваємо: Радуйтеся, правої віри мужні ревнителі; радуйтеся, злої віри безстрашні викривачі. Радуйтеся, терпінням, як міцною бронею огорнулися; радуйтеся, Хрест Христовий як непереможну зброю в руки прийняли. Радуйся, бо беззаконних мучителів надприродною мужністю вашою здивували; радуйтеся, бо вами ім’я Боже прославилося. Радуйтеся, святі Адріане і Наталія, мученики Христові достойні похвали і страждальці непереможні!

Кондак 4

Бурю легкодухості і страху від серця твого відганяючи, славний Адріане, і на майбутній подвиг мученицький тебе зміцнюючи, блаженна дружина твоя Наталія всю ніч не переставала з тобою розмовляти про дивовижну і велику нагороду, що Бог приготовив для тих, хто за Нього життя своє покладе, і так віщаючи тобі: «Блажен єси, володарю мій, що отримав скарб безцінний, дорогоцінний бісер – Христа Господа твого! Не відступай в темряву ідольську, але завжди перебувай вірним Тому, Хто полюбив тебе, взиваючи Йому від усього серця: Алилуя».

Ікос 4

Почула свята Наталія, сидячи в своєму домі, що ти йдеш до неї з темниці, і подумала, що чоловік убоявся і відрікся Христа, плакала гірко і, прийшовши до тебе з дверей дому, почала докоряти тобі, чому від віри Христової відступив ти. Ти ж, радуючись духом і більше зміцнюючись на страждання, зі сльозами повідав їй, що не тільки не відступив від Христа, але ще більше бажаєш за ім’я Його Святе постраждати. Такій високій любові християнській дивуючись, зі зворушенням вам взиваємо: Радуйтеся, бо образ істинного християнського подружжя явили; радуйтеся, любов небесну істинну в собі показали. Радуйтеся, на подвиг самовідречення заради Христа нас надихаєте; радуйтеся, всю красу світу цього минаючого зневажати нас навчаєте. Радуйтеся, земне залишати і духом возноситися до вишніх нас навчаєте; радуйтеся, зі всіма, хто перебуває з нами, волею Божою бачити нам помагаєте. Радуйтеся, святі Адріане і Наталія, мученики Христові достойні похвали і страждальці непереможні!