Фондова лекція з навчальної дисципліни “Логіка” (стр. 2 )

Як ми вже казали, поняття – одиниця мислення. Будь-яке міркування в кінцевому рахунку будується з понять. Але правильне, логічне міркування повинне бути визначеним, послідовним, несуперечливим і обгрунтованим. Якими ж повинні бути поняття, щоб з них можна було побудувати правильне міркування?

Перш за все ми повинні поставити перед поняттями вимогу визначеності. Інакше кажучи, кожне поняття, яке ми використовуємо, повинне бути чітким, зрозумілим, однозначним. Визначеними мусять бути і ті слова, що ми їх використовуємо для вираження понять. Одне й те ж слово може по-різному розумітись у різних сферах науки і практики. Так, наприклад, слово "гіпотеза" виражає різні поняття, тобто має кілька значень: це і наукове припущення, і частина юридичною норми (а саме, та, яка вказує на умови, за наявності яких ця норма права має діяти).

Для права вимога визначеності понять має особливе значення. Від точності юридичних понять значною мірою залежить не лише розробка теоретичних проблем права, але і застосування закону. Юристи постійно підкреслюють, що чим точніший закон, тим легше і краще його виконувати. Точність же законів визначається перш за все точністю понять, за допомогою яких вони виражені. Від якості понять великою мірою залежить і якість правоохоронної діяльності, додержання законності.

Як же досягти визначеності поняття?

Перш за все, звичайно, для цього необхідно вказати його істотні ознаки. Наприклад, для того, щоб розкрити сенс поняття "злочин", треба пояснити, що це діяння, яке передбачене Кримінальним Кодексом, є суспільно небезпечним, винним і вчинене суб’єктом злочину (ст.. 11 ККУ). Але якщо значення цих термінів незрозуміле людині (скажімо, школяреві), то і сенс поняття злочину вона не осягне. Тоді можна вдатися до іншого засобу – до прикладів. Будь-якому школяреві можна пояснити, що являють собою такі діяння, як крадіжка, вбивство, шпигунство, диверсія тощо і відповідно в такий спосіб можна пояснити йому сенс поняття злочину.

Отже, поняття характеризується, з одного боку, сукупністю його істотних ознак, а з другого – сукупністю всіх тих предметів думки, до яких воно відноситься. Це – основні логічні характеристики поняття.

Сукупність істотних ознак предмета, що мисляться у понятті, називають з м і с т о м п о н я т т я. Сукупність предметів, які мисляться у даному понятті, одержала назву л о г і ч н о г о о б с я г у п о н я т т я.

Розглянемо кілька прикладів. Зміст поняття "юрист" включає такі ознаки: наявність юридичною освіти (середньої або вищої) та праця в області юриспруденції. Обсяг цього поняття складається з усіх юристів – слідчих, суддів, прокурорів, нотаріусів, адвокатів тощо. Зміст поняття "логіка" складається з таких ознак: вона належить до області наукового знання, вивчає закони та форми правильного мислення. Обсяг цього поняття містить два предмети думки: формальну логіку і діалектичну логіку.

Розкриття змісту поняття інколи буває досить складним. У ряді випадків воно потребує глибокого дослідження всіх його аспектів.

Наприклад, зміст поняття процесу правового мислення можна спробувати розкрити по таких взаємопов’язаних напрямках:

- через логічно витриману програму переходу від одного етапу до іншого;

- на основі аналізу засобів розумової діяльності, які використовуються, та підходів до задачі;

- на основі нарощування обсягу і підвищення достовірності інформації, яка використовується;

- шляхом аналізу руху до поглиблення висновків, підвищенню їх повноти і регулятивності *.

Порівняємо тепер між собою кілька понять за змістом і за обсягом, наприклад: (1) видатний український юрист ; (2) видатний український юрист; (3) український юрист; (4) юрист. Найширший зміст у першого з цих понять – воно має всі ознаки, притаманні решті понять, і, крім того, ще одну – "". Найвужчий зміст – у поняття "юрист". Але останнє поняття має найширший обсяг, тому що до його складу входять усі люди, яких можна назвати юристами. Обсяг же першого поняття містить лише одну людину – , який є видатним українським юристом.

Отже, зміст поняття звужується при переході від першого поняття до другого, від другого до третього і потім до четвертого. Обсяг же, навпаки, зростає. У першого поняття мінімальний обсяг, у останнього – максимальний. Обсяг першого поняття являє собою підмножину множини видатних українських юристів, що в свою чергу може розглядатись як підмножина множини українських юристів, а цю останню можна трактувати як підмножину множини юристів.

З нашого аналізу випливає такий висновок: чим більше ознак складають зміст поняття, тим менше елементів містить його обсяг,

і навпаки. Іншими словами, зміст і обсяг поняття обернено пропорційні одне одному. Цей закон і регулює відношення між основними характеристиками поняття.

_______________________________________________________

* Жалинский  деятельность юриста. – М.: Юридическая литература, 1997. – С. 199.

Формальна логіка займається не конкретними поняттями, а досліджує поняття як таке, виявляє операції, які можна з ним здійснювати, правила цих операцій.

Звернемося до найпростіших операцій, які провадяться з поняттями – узагальнення та обмеження. Інколи в ході якої-небудь інтелектуальної дії необхідно розширити або, навпаки, звузвити коло об'єктів, що розглядаються. Тоді і вдаються до названих операцій. Сенс їх досить простий, його легко пояснити за допомогою наведеного прикладу. Перехід від поняття "видатний український юрист " до поняття "видатний український юрист", від нього до поняття "український юрист" і потім до поняття "юрист" є узагальненням, протилежний процес – обмеженням. Для узагальнення того чи іншого поняття треба виключити яку-небудь з його ознак, і тоді ми одержимо більш широку множину предметів думки (перейдемо від підмножини до множини). При обмеженні поняття ми звужуємо коло об'єктів, які розглядаються, замість множини розглядаємо лише одну із його підмножин. Такий перехід здійснюється завдяки розширенню змісту вихідного поняття, для чого потрібно до наявних у нього ознак додати ще яку-небудь. Наприклад, обмежити поняття "діяння" можна, додавши до нього ознаку "умисне" – при цьому ми отримаємо підмножину умисних діянь.

Закон оберненого відношення змісту і обсягу понять діє лише у системі понять, котрі ієрархічно пов'язані одне з одним.

Дуже важливе значення для розслідування злочинів має кваліфікація злочину. З формально-логічної точки зору правильно кваліфікувати злочинне діяння означає дати чітку відповідь на запитання про те, елементом якої множини є дане діяння.

Можна говорити про програму кваліфікації злочину. Вона являє собою найбільш доцільну послідовність дій юриста, який провадить вибір кримінально-правової норми з числа суміжних норм, що передбачають деякі ознаки даного злочину. По суті така програма є алгоритмом вирішення вказаних вище проблем. Корисність логічних програм кваліфікації витікає з того, що вони вказують найефективнішу послідовність дій слідчого, прокурора або судді при кваліфікації злочину, забезпечуючи перевірку всіх ознак суміжних складів злочинів. Кваліфікація – це складна юридична операція, яка вимагає відповідної підготовки і додержання правил її проведення. Використання програми кваліфікації й означає виконання таких чітких правил. Точно осмисливши найоптимальніший логічний хід міркування, юрист виконує процес кваліфікації свідомо, з глибоким розумінням справи.

У юриспруденції інколи важливо мати можливість точно встановити, чи є певний об'єкт елементом даного поняття, і якщо таких елементів небагато, законодавець вказує обсяг цього поняття, тобто множину його елементів, дає відповідний вичерпний перелік. Такий перелік має ту перевагу, що він допускає обґрунтовану аргументацію шляхом виключення. Під цим кутом зору можна розглядати і весь кримінальний кодекс (його Особливу частину). Він містить вичерпний перелік діянь, які підлягають кримінальній відповідальності.

Питання 2. Види понять. Відношення між поняттями

Поняття можна співставити одне з одним за обсягом і змістом. Відповідно їх можна поділити на кілька категорій.

За обсягом поняття розпадаються перш за все на порожні і непорожні. Порожніми називаються поняття, в обсягу яких мисляться неіснуючі предмети. Прикладами слугують поняття "абсолютна норма права", "вічний двигун", "кентавр" тощо. Обсяги таких понять являють собою порожні множини, тобто множини, які не містять жодного елемента.

Непорожні – поняття, обсяги яких містять у своєму складі елементи. Вони у свою чергу підрозділяються на загальні та одиничні. Обсяг одиничного поняття – множина, що складається тільки з одного елемента (скажімо, "міністерство внутрішніх справ України", "Дніпро", "Чорне море" тощо). Обсяг загального поняття містить більше одного елемента ("міліціонер", "норма права", "вчинок" тощо).

До числа непорожніх відносяться і збірні поняття. У них група однорідних предметів мислиться як одне ціле (наприклад, "батальйон", "сузір'я", "бібліотека" і таке інше). Поняття може виступати як збірне або незбірне в залежності від контексту. Наприклад, якщо ми говоримо "група 105 зайняла перше місце за успішністю серед груп першого курсу", то тут поняття "група 105" виступає як одиничне і є збірним. Ми не можемо ознаку, яка приписується предмету ("група 105"), надавати кожному елементу цього предмета. Вираз "кожен член групи 105 зайняв перше місце за успішністю серед інших груп першого курсу" позбавлений сенсу. Якщо ж ми розглянемо вираз "група 105 пройшла медогляд", то тут наше поняття виступає як незбірне, оскільки це висловлювання рівнозначне такому: "кожен член групи 105 пройшов медогляд".

Щодо поділу понять на види за змістом, то можливі кілька класифікацій. По-перше, це поділ на конкретні та абстрактні поняття. Конкретними називаються поняття, у яких відображені окремі предмети або множини предметів (як матеріальні, так і ідеальні). До їх числа відносяться поняття "держава", "зброя", "крадіжка". Абстрактними називаються ті поняття, у яких мислиться не цілий предмет, а якась із ознак предмета, взята окремо від самого предмета. Ілюстраціями в даному випадку можуть слугувати "винність", "вартість", "блакить" тощо. Абстрактні поняття крім окремих властивостей предмета відображають і відношення між предметами (наприклад, "нерівність", "тотожність", "спорідненість" і т. ін.).