Фондова лекція з навчальної дисципліни “Логіка” (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра філософії права та юридичної логіки

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни

“Логіка”

ТЕМА № 2

ПОНЯТТЯ ЯК ФОРМА МИСЛЕННЯ

Для здобувачів вищої освіти

навчально-наукових інститутів та факультетів НАВС

Київ – 2015

Вид лекції: інформаційна (тематична).

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: розкрити здобувачам вищої освіти суть і особливості поняття як форми логічного мислення.

2. Розвиваючі: розвиток мислення здобувачів вищої освіти.

3. Виховні: підвищення культури мислення здобувачів вищої освіти як складової їх загальної культури.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: юридична деонтологія.

Забезпечувані дисципліни: філософія, філософія права, кримінальний процес, цивільний процес, юридична психологія, криміналістика.

Навчально-методичне забезпечення лекції: навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни «Логіка (юридична логіка)».

Наочність: малюнки та схеми

Технічні засоби навчання: мультимедійні засоби

План ЛЕКЦІЇ:

1. Загальна характеристика поняття.

2. Види понять. Відношення між поняттями.

3. Дефініція та поділ поняття.

Рекомендована література

1.  , , Мішин іка : Навч. посібник для економістів. — Вид. 5-е, допов. і перероб. — К. : КНЕУ, 2012. — 144 с.

2.  , Тягло логіки. – Х.: Вид-во Ун-ту внутрішніх справ України, 1999. – 164 с.

3.  Войшвилло как форма мышления. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 239 с.

4.  , Дегтярев . – М.: Владос, 1998. – 528 с.

5.  Гвоздик . – К.: УАВД, 1994. – 256 с.

6.  Гетманова . – М.: Гнозис, 2007. – 337 с.

7.  Гетманова логики со сборником задач. – М.: Гнозис, 2010. – 365 с.

8.  Демидов . – М.: Юриспруденция, 2002. – 272 с.

9.  Жалинский  деятельность юриста. – М.: Юридическая литература, 1997. – 208 с.

10.  Жеребкин  анализ понятий права. – К.: „Вища школа”, 1976. – 156 с.

11.  Жеребкін В. Є. Логіка. – Х.: Основа, 1998. – 256 с.

12.  Жоль . – М.: Гнозис, 2004. – 390 с.

13.  Жоль для юристов. – М.: Гнозис, 2004. – 430 с.

14.  Иванов . – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 416 с.

15.  Ивин для юристов. – М.: Гардарики, 2008. – 288 с.

16.  Ивлев . – М.: Дело, 2010. – 264 с.

17.  Карамишева іка. Підручник для студентів-правників. – Львів: ПАІС, 2000. – 252 с.

18.  , Старченко . – М.: Высшая школа, 2009. – 271 с.

19.  Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 304 с.

20.  Є. Логіка традиційна та сучасна. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 536 с.

21.  Кудрявцев , ответственность, поступок. – М.: Наука, 2001. – 448 с.

22.  Курбатов для юристов. – М. : Гардарики, 2007. – 362 с.

23.  Право власності на землю: нові підходи до визначення змісту // Право України. – 2009. – № 9. – С. 22-29.

24.  Идея права. – М.: Книгодел, 2006. – 416 с.

25.  Логика: Хрестоматия / Атор-составитель . – Х.: Факт, 2006. – 864 с.

26.  Малахов для юристов. – М.: Академический проект, 2009. – 432 с.

27.  Мозгова іка. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 320 с.

28.  Конституційний процес: Проблема класифікації та правового забезпечення в Україні // Право України. – 2009. – № 8. – С.72-78.

29.  Солодухин для юристов. – М.: Экспертное бюро - М, 1998. – 240 с.

30.  , Зархина развитие философско-логических концепцій языка права. – Х.: ФИНН, 2009. – 260 с.

31.  , Цалін С. Д., Невельська-Гордєєва та ін.; За заг. ред.. проф. Титова іка. – Х.: Право, 2006. – 208 с.

32.  Хоменко І. В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 392 с.

33.  Хоменко І. В. Логіка для юристів. – К.: Юрінком, 2001. – 224 с.

34.  Хоменко І. В. Логіка: теорія та практика. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 400с.

35.  Щербина іка для юристів: Курс лекцій. – К.: Юридична думка, 2004. – 264 с.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Вступ. На попередній лекції ми почали обговорення проблем логіки та юридичної логіки. Логіка – це наука про форми і закони правильного мислення, і це визначення містить програму нашої праці. Нам потрібно вивчити форми і закони правильного мислення.

Починати, звичайно, слід з найпростішого. Найпростішою формою мислення є поняття. Це і зумовило ту обставину, що сьогодні ми будемо вести мову саме про поняття.

Поняття має і самостійне значення для юриспруденції. Дефініції, тобто визначення юридичних понять відіграють в ній дуже важливу роль. Закони містять цілий ряд дефініцій понять. Наприклад, дефініції крадіжки, вбивства, шахрайства тощо. Такі поняття, зміст яких закріплений законом, називають легальними поняттями.

План лекції містить програму нашої сьогоднішньої розмови. Ми почнемо з загальної характеристики поняття як форми мислення. Існують поняття різних видів, а також різні відношення між поняттями. Це зміст другого питання. Після цього ми перейдемо до найскладнішого питання – про дефініцію та поділ поняття.

Питання 1. Загальна характеристика поняття

Поняття з точки зору формальної логіки є найпростішою формою мислення. Це основа інтелектуальної діяльності, та універсальна одиниця, без якої неможливе мислення як таке. Мислити означає перш за все відображати світ за допомогою понять. Мислення можна розглядати як вміння оперувати поняттями.

Процес розслідування злочинів пов’язаний із поняттями, можливо, тісніше, ніж будь-яка інша діяльність людини. Кожний акт застосування норми права є, по суті, застосуванням загального поняття до конкретного випадку. Дослідити окреме соціально-правове явище, дати йому юридичну оцінку означає підвести дане явище під відповідне поняття права *.

Поняття можна попередньо визначити як форму мислення, що відображає предмети думки в їх істотних ознаках. Для прикладу можна навести поняття "людина", "юрист", "справедливість".

Предмети думки – предмети або явища, про які мислить людина. Це в першу чергу предмети і явища матеріального світу. Проте мислення може бути спрямоване також і на думки про ці об'єкти (вічний двигун, абсолютна норма права, кентавр тощо).

Матеріальна та ідеальна дійсність багатоманітна. Її об'єкти більшою чи меншою мірою відрізняються один від одного. Наприклад, кожний злочин хоча б чим-небудь відрізняється від інших злочинів. Але

____________________________________________________________

* Идея права. – М., 2006. Гл. 12 («Понятийное мышление в праве»).

разом з тим об'єкти мають також деякі спільні риси. Кожний злочин містить у собі певну небезпеку для нормального існування і розвитку суспільства. Деякі злочини мають багато спільних ознак, інші – ні. Оскільки один предмет має спільну ознаку з іншими предметами, він разом з ними утворює множину. Множина предметів – набір, сукупність, зібрання буді-яких об'єктів, що мають спільні для всіх ознаки.

Ознаки множини притаманні всім її елементам (індивідам). Поряд з ними кожний елемент має також свої індивідуальні ознаки, що відрізняють його від інших елементів даної множини.

Подібність та відмінності існують як між окремими предметами думки, так і між їх множинами. Множини із спільними ознаками знову утворюють множину – множину множин, або множину більш високого порядку. Наприклад, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вбивство, наклеп і образа тощо утворюють множину злочинів проти особи. Ця множина має ряд ознак, спільних із державними злочинами, злочинами проти суду, військовими та іншими злочинами і складає разом з ними множину злочинів. Ця множина, у свою чергу, входить до складу ще більш загальної множини суспільно небезпечних діянь.

Тепер ми можемо дати більш точне визначення поняття. Поняття – мислене (ідеальне) відображення множини предметів думки як цілого або множини множин, що пов'язані спільними ознаками. Саме з цієї точки зору вони вивчаються формальною логікою. Наприклад, спільними ознаками, на основі яких дається визначення поняття "працівник міліції", є: "посадова особа", "попередження та припинення злочинів", "швидке та повне розкриття злочинних діянь», «сприяння усуненню причин, які породжують злочинність" тощо.

Ми маємо тут на увазі не будь-які спільні та індивідуальні ознаки, а лише істотні. Істотними називаються такі ознаки предмета думки, кожна з яких необхідна, а їх сукупність достатня для того, щоб відрізнити даний предмет (або множину предметів) від інших і отримати відповіді на запитання: "що це таке?". Поряд з істотними ознаками предмет має також неістотні, тобто такі, які не виражають суті предмета.

Особливе значення для працівників органів внутрішніх справ мають юридичні поняття. Юридичні поняття є результатом пізнання правової дійсності, фіксують її основні ознаки, але їм притаманні всі ті властивості, котрі відрізняють усяке поняття. Поняття права мають особливий предмет відображення – державно-правові явища. Специфіка держави і права як особливих соціальних утворень обумовлюють і особливості юридичних понять. Нерозривний їх зв'язок з державою і правом є головною, істотною ознакою, яка визначає інші їхні характерні риси.

Багато юридичних понять мають своєрідну форму об'єктивізації – вони закріплюються у законодавстві. Такі поняття називають легальними. Поряд з ними широко використовуються і поняття, які у нормах права не зафіксовані. При використанні в юриспруденції вони набувають певної специфіки. Це стосується також понять логіки.