Макроекономіка (стр. 12 )

Методичні рекомендації студентам
з підготовки курсових робіт

Одним із специфічних способів залучення студентів до науково-дослідницької роботи і глибшого самостійного засвоєння предмету є підготовка і захист курсової роботи.

Виконання курсової роботи є більш відповідальною і нелегкою справою в порівнянні з контрольною роботою. Це якісно новий етап вивчення курсу макроекономіки. Виконання її в економічних ВНЗ і на економічних факультетах має велике значення. Воно сприяє глибокому розумінню студентами вивченого матеріалу, більш відповідальному їх ставленню до пошуку рекомендованої літератури. Виконуючи курсову роботу, студент знайомиться на практиці з основами науково-дослідницької роботи: підбирає і опрацьовує матеріал для дослідження, здобуває навики формування самостійних висновків, оволодіває економічною термінологією.

Підготовка курсової роботи з макроекономіки примушує студента вникати і аналізувати сучасні явища господарського життя, сприяє тому, що основні положення ринкової економіки стають глибоким переконанням студента – майбутнього спеціаліста в обраній галузі роботи.

Тому важливо роз'яснити студенту призначення курсової роботи, направити його по найраціональнішому шляху. Насамперед необхідно ознайомити його з вимогами, які ставляться перед курсовими роботами.

1. Зміст курсової роботи повинен бути розкритий з наукових позицій, у тісному зв'язку з вимогами діючими законами і нормативними актами України.

При цьому необхідні не механічний їх переказ, а творче осмислення і використання.

2. Теоретичний матеріал потрібно викладати змістовно і зрозуміло. Конкретні цифри, факти, з одного боку, повинні служити підтвердженням думок, висловлених автором роботи, з іншого – аналіз їх може послужити основою для нових висновків і пропозицій. Тому, коли студент приступає до виконання курсової роботи, йому потрібно потурбуватися про підбір цифрових даних, практичного матеріалу, необхідних для глибокого висвітлення теми. Таким чином, курсова робота повинна мати елементи аналізу, дослідження, мати науковий характер.

3. Курсова робота повинна бути працею індивідуальною, а не монтажем відміток із різних літературних джерел, журнальних і газетних статей тощо.

4. При викладі матеріалу необхідно слідкувати за послідовністю, логічністю, зв'язком між питаннями теми.

5. Об'єм курсової роботи повинен складатися з 35-40 аркушів формою А-4. Структура її повинна бути такою: план, вступ, виклад основного матеріалу, висновки.

У вступі необхідно коротко охарактеризувати значення, актуальність теми, показати її важливість для розвитку і вдосконалення ринкових відносин і, нарешті, формулювати завдання, які стоять перед дослідником. Виклад основного матеріалу повинен мати характеристику питань теми і бути повним, чітким, глибоко аргументованим.

У висновку даються узагальнення з теми, оцінки всього дослідження, сформульовані на 2-3 сторінках.

Роботу необхідно писати простою, чіткою мовою. Потрібно уникати книжкових фраз, не допускати повторень, слідкувати, щоб у тексті не було думок, протилежних одна одній.

Важливе значення має вибір теми курсової роботи. На стаціонарному відділенні порядок вибору теми, як правило, встановлюється відповідною кафедрою інституту. Запропонувавши теми студентам-заочникам, необхідно врахувати їх особливості, інтерес до тієї чи іншої теми, а також реальну можливість знаходження і використання конкретного, фактичного матеріалу, необхідного для дослідження.

Після вибору теми, яка відповідає інтересам студента і профілю його роботи, він приступає до наступно0го етапу підготовки курсової роботи – підбору і вивчення літератури з теми.

Підбір літератури необхідно починати з вивчення законодавчих і нормативних актів. При цьому доцільно використовувати алфавітні і предметні покажчики. Це значно полегшує та прискорює роботу.

Для полегшення підбору літератури, маючи на увазі першочерговий орієнтир, можна використовувати літературу за програмою макроекономіки, рекомендованої до теми, в яку включена курсова робота.

Після визначення необхідного для виконання роботи основного кола літератури за програмою студенту слід познайомитися по каталогу з необхідною для висвітлення його теми літературою, яка є в районних, міських, обласних бібліотеках, ознайомитися з обговоренням проблеми на сторінках журналів, підібрати дані по темі в газетах.

Підібравши таким чином необхідну для дослідження літературу, потрібно її потім уважно вивчити, щоб подумки уявити послідовність викладу матеріалу у своїй майбутній роботі. Вивчаючи літературу, необхідно робити виписки найбільш важливих положень, визначення, фактів для того, щоб потім не повертатися до прочитаного. Записи зручніше робити на невеликих окремих листках у вигляді:

1) виписок основних положень своїми словами;

2) цитат з вказівкою джерела.

Паралельно з цим доцільно виписувати власні думки, критичні зауваження до тексту, якщо вони виникають.

В процесі роботи над літературою потрібно обміркувати питання про відбір і можливості використання даного фактичного матеріалу.

Тільки після цього приступати до складання плану курсової роботи.

Складання плану курсової роботи випливає з вивчення студентами певного кола літератури. План роботи включає в себе найбільш важливі моменти теми. Він повинен охоплювати всю сукупність наукових проблем, але водночас не може бути занадто великим. Правильний план включає в себе 3-5 основних питань. Включати в план велику кількість питань не варто.

План, відповідним чином оформлений, пред'являється науковому керівнику особисто затвердженим. Якщо у студента є питання, пов'язані з складанням плану, виникли будь-які сумніви, труднощі, він може звернутись на кафедру до наукового керівника за консультацією. При цьому він має можливість одержати консультацію як по плану до його затвердження, так і по змісту теми після затвердження плану.

Отримавши затвердження плану на кафедрі, студент приступає до написання курсової роботи. Написання курсової роботи повинне здійснюватися у відповідності до складеного плану. Викладати матеріал слід послідовно, логічно, у тексті роботи одне питання від іншого необхідно розмежовувати, даючи їм підзаголовки. Але це не повинно порушувати зв'язки між питаннями. У викладі вони мають бути пов'язані так, щоб одне питання витікало з іншого.

Теоретичні питання при дослідженні необхідно підтверджувати за допомогою аналізу фактичного матеріалу. При цьому використаний фактичний матеріал рекомендується представляти у вигляді таблиць, діаграм тощо. До наведених в тексті цифрових даних, цитат слід робити виноски, які оформляються так: наведена цифра чи думка позначається порядковим номером: 1, 2, 3 тощо, в залежності від послідовності. Цей же номер ставиться знизу сторінки. Після нього вказується джерело за схемою: прізвище, ініціали автора, точна назва книги (журналу), том, місце і рік видання, сторінка. Якщо ж дані наводяться повторно із того ж джерела, замість детального посилання на джерело вказується: «Тут же, стор...». Якщо думки викладаються своїми словами, у виносці вказується: «Див. там-то (і повне посилання на джерело), стор...».

Дуже важливо при аналізі використовувати дані про роботу конкретного підприємства в місті, районі, або групи підприємств. Ці дані можуть бути взяті з різних джерел, або звітності підприємств, а також із опублікованих у пресі і підтверджених аудитором щорічних рахунків про господарську діяльність підприємства, банку, фірми.

При використанні фактичного цифрового матеріалу потрібно уникати нагромадження факторів. Фактів може бути небагато, але вони повинні бути точними, переконливими. При висвітленні стійких тверджень можна обмежуватись характеристикою загально прийнятих, які не викликають сумніву, положень. У таких випадках, коли студент характеризує спірні, дискусійні питання, він повинен представити існуючі в економічній літературі точки зору, дати їм оцінку і висловити своє ставлення до предмета, свою точку зору на предмет.

Після викладу основної частини теми необхідно дати висновок. У висновку потрібно підбити підсумок дослідженню, зробити узагальнення до теми. Потім весь текст треба уважно відредагувати. Після цього його потрібно охайно переписати. В кінці студент повинен переписати список літератури, який він використовував при підготовці роботи. Список складається в наступній послідовності: закони, постанови і декрети уряду (міністерства), навчальна література, монографії та інші наукові праці, журнальні і газетні матеріали, фактичні матеріали (річні звіти, статистичні дані тощо). Після списку літератури ставиться підпис студента і дата виконання роботи.

Робота повинна бути охайно оформлена, сторінки – пронумеровані. Нумерація сторінок посередині, зверху кожної сторінки. При написанні тексту необхідно залишати поля для відміток рецензента. На титульному листі роботи повинні бути поставлені прізвища та ініціали керівника, а також всі дані про студента: його курс, факультет, спеціальність, тема роботи. Для студента-заочника, крім цього, – місце роботи, посада, на якій знаходиться, і домашня адреса. Виконана у відповідності до вказаних вимог робота відноситься на кафедру інституту для рецензування.

Студенти заочної форми навчання здають курсові роботи в деканат для реєстрації і рецензування.

Рецензує роботу викладач, який затвердив план курсової роботи. При цьому всі зауваження, які виникають при перевірці роботи, він повинен відмітити на полях. Для того, щоб жодне із зауважень рецензента не пройшло поза увагою студента, відмітки необхідно робити чорнилом, відмінним за кольором від чорнила, яким написана курсова робота.

Крім зауважень на полях, рецензент пише на спеціальному бланку розгорнуту рецензію на роботу. В рецензії вказується: 1) загальна оцінка роботи; 2) її позитивні сторони; 3) недоліки роботи; 4) напрямки, в яких потрібно працювати над поглибленням аналізу дослідницької теми або розділу курсу.

Саме тут перераховується література, яку студент повинен опрацювати додатково. У випадку позитивного в цілому виконання роботи в рецензії ставиться відмітка «Допускається до захисту», у випадку негативного – «Не допускається до захисту» або «З’явитися на консультацію».

Студент, який одержав при рецензуванні оцінку «Незадовільно», виконує роботу знову з урахуванням зауважень рецензента, зроблених в рецензії і на полях. Перероблений текст разом з першочерговою рецензією він відправляє на повторне рецензування одному й тому ж рецензенту.