Проблемы непрерывного географического образования (стр. 2 )

Очевидно, что для решения исследовательских задач отечественной социально-экономической географией при тесном взаимодействии с науками общественного цикла должны быть выработаны соотвествующие теория и методика исследований. Для решения образовательных и просветительских задач необходимо создание системы специальных и популярных знаний, модернизирована система их преподавания и распространения.

Список литературы

1. Арцёменка, сацыяльна-эканамічная геаграфія: функцыі навукі / ёменка // География в ХХ веке: Проблемы и перспективы: Материалы Междунар. научн. конф., посвященной 70-летию географического факультета БГУ, 4–8 октября 2004 г., Минск / Редкол.: (отв. ред.). – Мн.: Квадрограф, 2004. – С.320–321.

2. Арцёменка, праблемы сацыяльна-эканамічнай геаграфіі ў Беларусі / ёменка // Региональные проблемы социально-экономической географии: Тез. докл. респ. науч. конф. 28–30 ноября 2002 г., Минск / Отв. ред. . – Мн.: БГУ, 2002. – С.44–46.

ПОПЕЛО А. В.

Открытое Акционерное Общество «Концерн «Созвездие»

г. Воронеж, Россия

О ВАЖНОСТИ ПРЕПОДАВАНИЯ МОНИТОРИНГА ЗЕМЕЛЬ И ОБЪЕКТОВ

ИСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО НАЗНАЧЕНИЯ В УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

В 2001 г. в Российской Федерации был принят Земельный кодекс, являющейся основным правовым актом, регулирующим проведение мониторинга земель историко-культурного назначения.

Мониторинг земель является значительным научным направлением. Исследования для становления, а также для совершенствования теории и методологии мониторинга земель на территории Российской Федерации провели , , , и др.

В соответствии с общим порядком осуществления государственного мониторинга, мониторинг земель историко-культурного назначения является составной частью мониторинга земель особо охраняемых территорий.

Земли историко-культурного назначения, соответственно, являются составной частью категории земель особо охраняемых территорий, составляя по площади менее 10 % всех земель особо охраняемых территорий. Именно на них расположены объекты историко-культурного значения. В этом и заключается их исключительная важность для сферы рекреации и туризма. Земли историко-культурного назначения невозможно рассматривать независимо от историко-культурных объектов, которые на них расположены.

Историко-культурный объект – это недвижимый памятник археологии, истории, культуры, отражающий ход развития культуры, науки, искусства, религии, производства и другой хозяйственной деятельности населения.

В настоящее время, на наш взгляд, можно говорить о мониторинге земель и объектов историко-культурного назначения как о научном направлении.

Научные разработки в области мониторинга земель и объектов историко-культурного назначения являются базой и методической основой для практических работ в данной области.

Важнейшей задачей мониторинга земель и объектов историко-культурного назначения является контроль за состоянием историко-культурного объекта, обеспечение сохранности данной категории объектов в условиях воздействия негативных факторов.

Ежегодно происходит значительная утрата историко-культурных объектов, качественное состояние многих объектов сегодня ухудшается.

По нашему мнению, мониторинг земель и объектов историко-культурного назначения нужно преподавать как в высших, так и в средних учебных заведениях.

Целесообразно ввести в учебную программу в рамках среднего и высшего образования предмет (дисциплину) «Охрана и мониторинг историко-культурного наследия».

Наиболее целесообразно, на наш взгляд, в средней школе делать упор на охрану историко-культурного наследия, а в высших учебных заведениях – на мониторинг земель и объектов историко-культурного назначения.

В высших учебных заведениях с географической и исторической направленностью эту дисциплину можно преподавать как одну из основных.

В ходе учебного процесса студенты должны будут изучить принципы и методы мониторинга земель и объектов историко-культурного назначения, устройство и принципы работы георадара, научиться картографированию земель и объектов историко-культурного назначения и др.

Целенаправленное изучение охраны историко-культурного наследия и мониторинга земель и объектов историко-культурного назначения важно еще и потому, что сегодня требуются квалифицированные специалисты в органы охраны памятников (историко-культурных объектов), в систему мониторинга земель и объектов историко-культурного назначения, в сферу туризма и рекреации.

Косвенным аспектом, говорящим в пользу целесообразности такого курса в области высшего исторического и географического образования, является то, что многие выпускники ВУЗов, молодые специалисты, не могут найти работу по специальности ввиду ограниченности предложений на рынке труда.

КОРОТУН С. I.

Національний університет водного господарства та природокористування

м. Рівне, Украiна

КАРОПА Г. М.

Гомельський державний університет ім. Ф. Скорини

м. Гомель, Білорусь

МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ УЧНІВ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

У духовному розвитку особи світогляд займає центральне місце. Воно упорядковує всі погляди людини на навколишній світ, наводить їх в цілісну систему. Світогляд узагальнює знання людини про дійсність і про саме собі, забезпечує розуміння і оцінку світу в цілому, в основних проявах, що зачіпають найбільш важливі інтереси і потреби. У світогляді на людину як би проектуються всі придбані знання, завдяки чому воно створює в людській свідомості певну картину довколишньої дійсності.

Суспільно-політичні, соціально-економічні зміни в суспільстві колишніх країн СРСР в рішенні даного питання створюють певні протиріччя: між розширенням в умовах демократизації власного бачення світу, що виробляє неадекватні погляди на суспільство, природу, життя, оцінки тих або інших подій, фактів, процесів, і необхідністю підвести все це під наукову основу; між необхідністю переосмислення багатьох теоретичних положень, нового погляду на суспільні процеси, що відбуваються, і недостатньою розробленістю методологічних підходів до його реалізації; між необхідністю визначення педагогічних основ формування наукового світогляду підлітків в сучасних соціальних умовах і недостатньою розробленістю проблеми в процесі вивчення окремих учбових дисциплін в школі.

Актуальність дослідження полягає в тому, що виникає необхідність розробки ефективних шляхів і засобів формування у підлітків наукового світогляду в процесі вивчення географії. При цьому ми виходимо з тези про те, що посилення географічної освіти є заставою успішного впровадження в свідомість підростаючого покоління ідей географізації буття і мислення, без якої немислимий стійкий розвиток суспільства і збереження національної безпеки країни.

У вітчизняній педагогіці сформульовані умови формування світогляду учбових дисциплін, що вчаться при вивченні. Кожен учбовий предмет виявляє закономірності певної області об'єктивного світу. Географія як наука дає засадничі знання про закономірності розвитку природи і суспільства.

Теоретико-методологічні основи вивчення поставленої проблеми з врахуванням педагогічних принципів цілісності природи, духовності виховання розроблені , І. Г. Песталоцці, , та ін. Етнологічні основи формування світогляду у філософії освіти вивчали , ільов загальнонаукові принципи системного і діяльного підходів – ін, іков та ін. Формуванню і розвитку світогляду учнів присвячені роботи , І. М. Алферьєвої, іної та ін. Питанням активізації учення школярів, формуванню розумових операцій велику увагу приділяли , І. М. Поспелов, та ін. Аналіз проведених досліджень показує, що спеціальних робіт, присвячених формуванню світогляду учнів, далеко недостатньо.

Актуальність проблематики світогляду в теорії і практиці сучасної науки, діяльності працівників освіти пояснюється тим, що сформований світогляд є показником готовності особи до активної творчої діяльності.

Формування світогляду особи завжди тісно пов'язане з соціальними, політичними процесами в суспільстві. На даному етапі розвитку суспільства, зміни державного і суспільного ладу в нашій країні, привели до необхідності переосмислення багатьох теоретичних положень, нового погляду на суспільні процеси, що відбуваються в світі. Даний факт не може не насторожувати будь-якого педагога, оскільки науковий світогляд не лише система поглядів на світ, природу, суспільство, але і програма, керівництво до діяльності, соціальної активності, яка визначає позицію людини в суспільстві, відношення до природи, до свого оточення.

Кожен учбовий предмет вносить свій вклад у формуванні світогляду що вчаться, але безконечна велика в цьому плані, на наш погляд, роль географічних знань. Географія як наука дає засадничі знання про закономірності і якісні особливості географічної оболонки Землі в цілому, а також в окремих регіонах (материках, територіях, державах).

Вивчення всіх географічних об'єктів і явищ в школі здійснюється з врахуванням трьох класичних взаємозв'язаних аспектів:

1. Якість, єство об'єкту, його суспільний склад, структура.

2. Форми буття, розподіл в просторі.

3. Зміна в часі.

Світоглядне єство географічного вмісту знаходить віддзеркалення в цих категоріях. Частина термінів, що їх позначають, широко використовується в учбовому процесі, таких як: рух, одиничний, особливий і загальний, час і простір, частина і ціле, причина і наслідок.

Для якісного засвоєння світоглядного єства географічного вмісту освіти, на наш погляд, необхідно застосовувати на уроці нові технології навчання, такі як: повного засвоєння, різнорівневого навчання, дослідницького навчання, ігрового навчання і модульного навчання.

Також широко упроваджувати в практику екскурсії, проведення практичних робіт на місцевості. Ні у одному шкільному предметі екскурсії не мають такого величезного значення, як в географії. Під час екскурсій на місцевості школярі в природній обстановці, спостерігають географічну дійсність в співвідношеннях і зв'язках її окремих компонентів. При цьому в учнів формуються правильні уявлення про багато об'єктів, явища і процеси, які у свою чергу, служать основою для формування понять, у тому числі понять світоглядного характеру.

Одним з механізмів формування наукового світогляду вважається залучення учнів в науково-дослідну діяльність. Займаючись таким видом діяльності, школярі з ранніх років вивчають методи наукових досліджень. У них починається розвиватися критичне, образне мислення. Таким чином, в процесі вивчення шкільного курсу географії, при комплексному вживанні всіх пропонованих нами методів і форм, можна сформувати в учнів науковий світогляд [1, 2, 3, 4, 5].

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

1.  Каропа, основы экологического образования / . – Мн.: НИО, 1999. – 188 с.

2.  Karopa, G. Eastern European Perspective: Environmental Education in Belarus / G. Karopa // Environmental Education. – 1999. – Vol. 61. – P.31.

3.  Коротун, С. І. Проблемы преподавания географических дисциплин в негеографических ВУЗах / С. I. Коротун // Материалы II Международной научно-практической конференции «Непрерывное географическое образование: новые технологии в системе высшей и средней школы» (г. Гомель, 23–25 апр. 2009 г.) / редкол.: (науч. ред.). – Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2009. – С.20–21.

4. Коротун, С. І. Методичні прийоми викладання курсу «Розміщення продуктивних сил» в дистанційному навчанні / С. I. Коротун // Мат-ли наук. конфер. – Рівне: РДТУ, 2001. – С.34–37.

5. Каропа, Г. Н. О некоторых проблемах и тенденциях обучения географии в современной общеобразовательной школе / // Геаграфiя: Праблемы выкладання. – 2010. – № 2. – С.10–18.

МОРОЗОВ В. В.

Киевский национальный университет им. Т. Шевченко

г. Киев, Украина

РОЛЬ СТРЕЛЬБИЦКОГО И. А. В РАЗВИТИИ ГЕОГРАФИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ

ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XIX в.

Свою роль в развитие географического образования во второй половине XIX в. внес один из многочисленных представителей дворянства Полтавской губернии, генерал от инфантерии, а также географ, картограф и геодезист (1828 – 1900). Его имя прочно вошло в русскую картографо-геодезическую науку. Карты, принадлежащие его перу и кисти, являются ценным вкладом в русскую и мировую географическую науку своего времени.

родился 18 (30) июня 1828() г. в селе Голенка Лохвицкого уезда Полтавской губернии (ныне Роменского района Сумской области, Украина). В 1849 г. по окончании курса в школе землемеров при Киевском университете им. св. Владимира он поступил на службу в Межевой корпус. В 1852 г., во время реформирования последнего, Иван Афанасьевич получил чин прапорщика и должность межевого топографа. Через 2 года, по его личной просьбе, он был прикомандирован к Образцовому пехотному полку, а затем переведен в Санкт-Петербургский гренадерский полк имени короля Фридриха-Вильгельма III. В 1857 – 1859 гг. проходил курс обучения в Академии генерального штаба [1].

Свои первые самостоятельные картографические работы выполнил во время работы в Военно-топографическом отделении Генштаба [2, приложение, с. 105]. Это были «Карта Европейской России, составленная на основании положения об освобождении крестьян от крепостной зависимости 19 февраля 1861 г.», которая использовалась для наглядного разъяснения наибольших и наименьших душевых наделов во всех местностях России, а также «Карта Донецкого каменноугольного кряжа» (1869 г.), которая представляла собой топографическое описание Донбасса. Эти фундаментальные труды стали для будущего талантливого ученого весомым вкладом в развитие отечественной картографии и геодезии и принесли ему европейскую известность [3, с. 594].

В 1869 г. , офицер Военно-топографического отдела Генерального штаба, стал членом Русского географического общества. В то время председателем географического общества был брат императора – великий князь Константин Николаевич, а вице-председателем – знаменитый географ, президент Петербургской академии наук, адмирал граф Ф. Литке.

Одно из первых мест среди картографических трудов второй половины XIX в. занимает и следующий труд – «Специальная карта Европейской России» на 152 листах в масштабе 10 верст в одном дюйме. Начатая в ноябре 1865 г., она была окончена в ноябре 1871 г. и покрывала обширное пространство Европейской России тех времен [4, с. 570–576].

Материалами для составления «Специальной карты…» служили топографические съемки, картографические материалы, планы генерального межевания, списки населенных мест и материалы различных министерств и ведомств.

Одновременно с картографическими занимался и географо-статистическими работами. В 1874 г. он издал свой фундаментальный труд «Исчисление поверхности Российской империи в общем ее составе в царствование императора Александра ІІ» [5, с. 87–92], за который Иван Афанасьевич получил высшую награду Русского географического общества – Золотую Константиновскую медаль. Это был громадный и замечательный по обработке труд, который впервые дал верные сведения о поверхности владений России, как в целом, так и по губерниям и уездам (с отдельным вычислением островов и озер).

В 1876 г. талантливый картограф издал 60-верстную «Генеральную карту Европейской России с пограничными частями Западной Европы, Турции, Персии, Сибири и Туркестана» [6, с. 108]. Новый труд способствовал еще большему закреплению за его научного имени и избранию на Лондонском конгрессе 1883 г. членом Международного статистического института.

В 1881 г. свет увидел новый труд Ивана Афанасьевича «Земельные приобретения России в царствования императора Александра II с 1855 по 1881 гг.». В данной работе приводится описание всех территориальных изменений, которые произошли во время вышеупомянутого временного отрезка с приведением величин площадей. Для большей полноты информации в этой работе были помещены: 1) все договоры, заключенные Россией в 1855 – 1881 гг.; 2) три карты; 3) границы и площади России в Европе и Азии к началу 1881 г.

Создание специального труда «Поверхность Европы», вышедшего в Париже (1882 г.) [7] на французском языке, стало вершиной его творчества. Это труд состоит из предисловия, написанного Семеновым – Тян-Шанским, введения и шести отделов. К труду прилагались 2 карты Европы.

10-верстная «Специальная карта Европейской России», созданная , сохранила свою ценность вплоть до 30-х гг. ХХ в., когда на ее основе составлялись карты областей СССР.

Последние годы своей плодотворной жизни занимался редактированием «Специальной картой Европейской России». В 1899 г. в связи с 50-летием офицерской службы и увольнением в отставку он был произведен в генералы от инфантерии. Умер талантливый картограф в своем родовом имении в селе Голенка Полтавской губерниииюля 1900 г. 15 сентября 1967 г. на его могиле был открыт памятник.

Научные работы обратили на себя внимание общественности. За свои труды он был удостоен высших наград Русского и Французского географических обществ. Многие другие географические и статистические общества, а также и Международный статистический институт избрали его в свои члены [8, с. 203].

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

1. Императорская николаевская военная академия. Выпуски по годам. Год 1859. Электронный адрес: http://www. *****/reg/VI/A/1/3-2.htm#1859.

2. Глиноецкий, очерк Николаевской академии Генерального штаба / . – СПб: Тип. штаба войск Гвардии и Петерб. воен. окр., 1882. – 793 с.

3. Генерал-лейтенант // Родина. – 1899. – № 15.

4. Соколов, очерк деятельности Корпуса военных топографов в 1822 – 1872 гг. / . – СПб, 1872. – 793 с.

5. Доклад комиссии отделения статистики для присуждения медалей // Отчет Русского географического общества. – СПб, 1876.

6. Рыльке, Европы по исчислению Генерального штаба генерал-майора Стрельбицкого / // Военный сборник. – 1882. – Т. 114. – № 4. – От. 2. – С.105–126.

7. Рыльке, Европы по исчислению Генерального штаба генерал-майора Стрельбицкого / // Русский инвалид. – 1882. – № 5.

8. Павловский, биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. / . – Полтава: Типолитография приемников Дохмана, 1912. – 238 с.

КУШНIР Л. М., ШЕВЧУК С. М.

Полтавський національний педагогічний університет імені

м. Полтава, Украiна

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Сталий просторовий розвиток України базується на реальних передумовах, до яких належать наявність, стан та можливості використання природно-ресурсного потенціалу її території. Сьогодні неможливо ігнорувати такі об’єктивні чинники, як вичерпність природних ресурсів, насамперед не відтворювальних, вразливість навколишнього середовища, екологічну стійкість та ресурсно-екологічну місткість довкілля, межі його екологічної опірності щодо негативних антропогенних дій тощо. Всі ці фактори потребують всебічного врахування в господарській діяльності на регіональному рівні.

Основним принципом дотримання домінант сталого просторового розвитку країни виступає забезпечення збалансованості природокористування, що закладено у «Керівних принципах сталого просторового розвитку Європейського континенту», сформованих Європейською Конференцією Міністрів Регіонального Планування в Ганновері (2000 р.). Основні тенденції природокористування в регіонах України свідчать про те, що проблеми раціонального використання їх природно-ресурсного потенціалу все ще не вирішені. З одного боку, має місце дисбаланс між наявним потенціалом природних ресурсів та фактичним станом їх використання, з другого – існує необхідність активізації дій щодо їх залучення в господарський обіг.

На жаль, заходи, спрямовані на раціональне використання природних ресурсів та стабілізацію й оздоровлення довкілля, не дають бажаного ефекту. Основними причинами цього є: відсутність єдиного комплексного підходу та координації у вирішенні вказаних проблем, недостатнє фінансування природоохоронних заходів, недосконалість діючого економічного механізму природокористування, нестабільність організаційних структур управління в цій сфері.

Надмірна експлуатація окремих видів природних ресурсів, недосконалість форм та способів їх залучення у відтворювальний період потребують перегляду пріоритетів їх використання, вироблення чітких цільових орієнтирів стратегії в сфері природокористування, наукового обґрунтування дій і механізмів їх досягнення. Практичним інструментом у контексті забезпечення сталого просторового розвитку України є розробка та реалізація перспектив використання та охорони природно-ресурсного потенціалу та екологічної реабілітації її регіонів.

Доцільність розробки та реалізації Програми використання та охорони природно-ресурсного потенціалу на регіональному рівні потребує суттєвої адаптації існуючих у нашій країні норм і правил до європейських стандартів з природокористування.

Розробка заходів щодо використання та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону вимагає поєднання всього позитивного, що набуто вітчизняною і світовою наукою в галузі теоретичних, методологічних, практичних основ раціоналізації використання природних ресурсів. Слід виявити тенденції сучасної оптимізації природокористування, збереження якості навколишнього природного середовища в контексті сталого просторового розвитку.

Вивчення проблем природокористування вимагає проведення значного обсягу науково-аналітичних, експертних, розрахункових, погоджувальних та інших видів робіт, збору та опрацювання великого масиву інформації; детального вивчення законодавчо-нормативної бази; узагальнення зарубіжного досвіду раціоналізації використання і охорони природних ресурсів.

Метою охорони природно-ресурсного потенціалу є забезпечення перспектив сталого просторового розвитку регіону на основі активізації його природно-ресурсних чинників. Виходячи з вище зазначеного, необхідно:

– створити нові робочі місця у всіх видах діяльності, пов’язаних з використанням та охороною природно-ресурсного потенціалу;

– сприяти підвищенню доходів населення та поглиблення внутрішнього ринку споживання;

– створити сприятливі організаційно-економічні умови для радикальної активізації інноваційно-інвестиційної діяльності;

– модернізувати, розширити та трансформувати сфери послуг регіонів (туристично-рекреаційних, екологічних, інших);

– сформувати інфраструктуру туристичної індустрії, з огляду на активізацію освоєння рекреаційного потенціалу;

– концентрувати інтелектуальний потенціал регіону у напрямку збалансованого природокористування.

Як бачимо, значну роль у вирішенні даного питання відіграють владні рішення щодо правової та економічної сфер суспільного життя. Тобто управління розвитком регіону має здійснюватися на основі вдосконалення функціонування вже діючих механізмів, а також створення нових більш ефективних механізмів природокористування спираючись на глибокий комплексний суспільно-географічний аналіз.

Для досягнення поставленої мети у процесі формування заходів удосконалення природокористування необхідно вирішити наступні завдання:

– розробити науково-методичний інструментарій вивчення природно-ресурсних особливостей регіону;

– здійснити системно-структурний, ретроспективний, оперативний та перспективний аналіз соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону;

– визначити місце та значення області у національному господарстві України, при цьому дослідити процеси економіко-географічного розміщення її продуктивних сил, територіальної організації й розвитку господарства в межах регіону (у даному випадку Центральної України, де знаходиться Полтавська область);

– розкрити особливості організації розподілу праці в природно-господарській сфері в регіоні, а саме, уточнити його спеціалізацію, розвиток кооперації, концентрації, комбінування та диверсифікації;

– вивчити стан природно-ресурсного потенціалу в регіоні, його компонентну, функціональну, територіальну та організаційну структури, а також територіальні поєднання природних ресурсів;

– побудувати природно-ресурсні баланси, визначити потреби у природних ресурсах та встановити регіональні можливості їх використання в регіоні;

– дослідити природно-ресурсні цикли, особливості природно-ресурсного комплексоутворення та системоутворення, формування природно-ресурсних районів різного таксономічного рівня в регіоні;

– проаналізувати територіальну диференціацію ефективності використання та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону, визначити ресурсно-екологічну місткість території та здійснити на цій основі картографічне моделювання;

– оцінити ступінь впливу природно-ресурсного потенціалу на функціонування господарського комплексу регіону в цілому та його складових ланок, на формування та розвиток галузевої, функціональної, територіальної, організаційної структур;

– визначити чіткі пріоритети використання й охорони природно-ресурсного потенціалу регіону, розробити конкретні механізми їх реалізації та обґрунтувати економічну, соціальну й екологічну доцільність використання інноваційних рішень у сфері природокористування;

– розробити прогнози використання та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону. Таким чином, виявити додаткові приховані резерви та перспективні напрями (альтернативи й пріоритети) соціально-економічного розвитку регіону.

Дослідження природно-ресурсних чинників сталого просторового розвитку необхідно проводити з позицій сучасних положень економічної та соціальної географії, екологічної й економічної теорій, а також системного підходу.

Відмінності в характері та обсязі необхідних робіт з раціонального природокористування обумовлюють потребу проведення науково-дослідної діяльності в декілька етапів:

– розробка науково-методичного апарату та координація досліджень;

– збір матеріалів та формування інформаційного банку даних;

– здійснення аналізу та оцінка ресурсно-екологічних умов, узагальнення результатів дослідження;

– визначення передумов, параметрів, напрямків, критеріїв сталого розвитку регіону;

– вибір пріоритетів використання й охорони природно-ресурсного потенціалу та розробка конкретних механізмів їх реалізації з обґрунтуванням доцільності використання інноваційних рішень у сфері природокористування в регіоні;

– розробка оптимальних варіантів прогнозу використання та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону за обраними критеріями; його ретроспективний, оперативний та перспективний аналіз на базі автоматизованих банків даних.

Використання та охорона природно-ресурсного потенціалу як чинника сталого просторового розвитку регіону є неможливою без дії інституційно-правового інструментарію. Мова йде про організацію управління, контролінг, екологічний аудит, моніторинг стану навколишнього природного середовища, інформаційно-нормативне забезпечення. Особливе місце в цьому процесі займають екологічний маркетинг, планування й прогнозування природокористування, інфраструктурне забезпечення, освітянська діяльність тощо.

Одночасно з цим потребує вдосконалення координація діяльності всіх установ, організацій, підприємств незалежно від їх відомчого підпорядкування та форми власності, відповідно до їх функцій з питань використання та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону.

Отже, можна стверджувати, що головною проблемою природокористування на регіональному рівні є новизна даного напрямку в управлінні розвитком регіону. Тобто наукова база для цього є досить бідною. Особливо не вистачає комплексних суспільно-географічних досліджень, оскільки такі науки і галузі суспільної думки та діяльності як економіка, екологія, право, статистика, прикладна математика тощо, розглядають проблеми природокористування лише з певного боку, на якому спеціалізується та чи інша область знань. А ця проблема потребує більш докладного та детального вивчення з точки зору системного підходу, що у найповнішій мірі може забезпечити саме географічна дисципліна.

Проблемним фактором, що гальмує розвиток даних досліджень, є і «зацікавленість» владних структур. Адже це потребує значних фінансових витрат, залучення великої кількості кваліфікованих спеціалістів з різних галузей і об’єднання зусиль задля досягнення спільної мети. Ще більшої кількості засобів і капіталів потребує втілення проектів і програм науковців на практиці у реальному навколишньому природному середовищі.

На даному етапі співпраця владних органів і науковців у більшості випадків є лише формальністю. Лише мізерна частка практичних порад представників різних наукових галузей береться до уваги представниками влади, ще меншу, використовують при прийнятті певних владних рішень щодо природокористування у регіоні.

ШАФАРЕНКО Т. А.

Гомельский государственный университет им. Ф. Скорины

г. Гомель, Беларусь

УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ СТУДЕНТОВ ЗАОЧНОГО ФАКУЛЬТЕТА

ПО КУРСУ «ГЕОГРАФИЯ НАСЕЛЕНИЯ МИРА»

Среди задач, стоящих перед высшей школой, приоритетными следует назвать повышение качества подготовки будущего специалиста и формирование у него потребности в постоянном совершенствовании полученных знаний и умений. Основой учебного процесса является план, который копирует для заочного факультета план дневного отделения с уменьшением аудиторных часов по читаемым дисциплинам. Считается, что студент-заочник изучает учебные дисциплины по тем же учебникам и пособиям, что и студенты дневной формы обучения. Однако в библиотеке университета очень мало литературы и других источников по географическим дисциплинам, а еще сложнее их найти в районных и сельских библиотеках по месту жительства иногородних студентов. Поэтому на кафедре географии ГГУ им. Ф. Скорины ведется значительная работа, направленная на обеспечение студентов заочного факультета необходимыми учебно-методическими материалами.

Курс «География населения мира» является одним из основных, базовых для студентов-географов. Изучение динамики численности и воспроизводства населения, его структуры, миграции и размещения, сети населенных пунктов и систем расселения позволяет студентам понять особенности территориальной организации общества на уровне макрорегионов и конкретной страны. Этот курс дает необходимые понятия и сведения для изучения последующих дисциплин экономико-географического цикла.

Основной формой приобретения знаний студентом-заочником является самостоятельная работа. Поэтому необходимо в процессе обучения формировать умения и навыки самообразования, а учебно-методические пособия должны направлять познавательную деятельность студентов в нужное русло, помогать в работе с учебной и научной литературой. Очень важными являются также вопросы о содержании аудиторных занятий, выборе наиболее сложных тем для лекций и практических занятий, отработка методики контроля за самостоятельной работой.

По курсу «География населения мира» автором составлена на основе типовой учебная программа, предусматривающая проведение на заочном факультете во время сессии 14 часов лекционных и четырех часов практических занятий при 50 часах на дневном отделении. По 15 темам этой дисциплины на кафедре имеются тексты лекций в электронном виде.

Учебным планом для студентов-заочников предусмотрено выполнение контрольной работы по географии населения мира. Ее выполнение позволяет овладеть навыками сбора фактического материала по основным вопросам изучаемых разделов курса, показать умение правильно и творчески анализировать факты и демографические процессы, используя сравнительно-географический, картографический, статистический и другие методы экономико-географических исследований.

На кафедре географии разработаны задания к контрольной работе по географии населения мира, которые включают вопросы по 35 вариантам, общие требования по содержанию и оформлению контрольной работы [1].

С целью более полного изучения демографических процессов и современной демографической ситуации в Республике Беларусь в предложенных вариантах первый вопрос посвящен рассмотрению особенностей географии населения страны и ее областей. Во втором задании рассматриваются вопросы мировых процессов народонаселения.

Выполнение третьего задания контрольной работы предусматривает составление по плану краткой комплексной характеристики населения конкретной страны либо анализ демографических процессов или демографической ситуации в стране (по вариантам). Его выполнение позволяет систематизировать знания по разделам изучаемого курса.

В учебно-методической разработке даются краткие определения некоторых терминов и понятий по курсу, ориентирующие студентов на правильное освещение поставленных вопросов. Акцентируется внимание студентов на необходимость составления графиков, таблиц, диаграмм, картосхем, наглядно отражающих динамику демографических показателей и процессов в изучаемой стране, макрорегионах и мире.

В заданиях к контрольной работе предлагаются примеры ответов на вопросы и оформления иллюстративного материала, статистические и аналитические таблицы, содержащие основные демографические показатели по странам мира и Республике Беларусь, а также список рекомендуемых источников (80 наименований) и экзаменационные вопросы по курсу. Статистическая информация требует ежегодного обновления, что также позволяет активизировать самостоятельную работу студентов в поиске новейших материалов, в том числе с использованием официальных Интернет-сайтов по населению.

В помощь студентам при подготовке к практическим занятиям и экзамену составлен понятийно-терминологический словарь, в котором рассматривается содержание обязательных для усвоения терминов и понятий, скомпонованных по восьми разделам учебной дисциплины [2].

На практических занятиях студенты приобретают навыки расчета демографических показателей (коэффициентов рождаемости, смертности и естественного прироста, возрастной структуры населения), показателей интенсивности миграционных процессов, темпов роста населения, для чего составлено 35 задач по соответствующим темам. Освоение этих навыков позволяет студентам глубже понять механизм демографического развития стран и регионов, соотношение естественного и механического движения в общем приросте (убыли) населения, выявить зависимость возрастного состава населения от типа его воспроизводства. В последующем эти задачи используются в качестве практического задания к экзаменационному билету, что дает дополнительную возможность преподавателю более объективно оценить уровень знаний студентов.

Ежегодно несколько студентов выполняют курсовые и дипломные работы по темам, раскрывающим особенности и тенденции демографических процессов в административном районе, городе, области или республике. Практическое руководство по подготовке дипломных работ по социально-экономической географии помогает студентам организовать этапы исследования, определить структуру работы, выбрать методические приемы самостоятельной творческой деятельности по подбору, изучению и анализу необходимых источников, грамотно оформить результаты исследования и подготовиться к защите дипломной работы в ГЭК [3].

Кроме того, на кафедре имеется большое количество статистических сборников, содержащих информацию о населении Гомельской области и Республики Беларусь, а также сведения о демографических показателях по странам мира за 2000 – 2010 гг. Эти данные студенты могут использовать при выполнении контрольной, курсовой и дипломной работ, при подготовке к экзамену, а также в процессе изучения и других экономико-географических дисциплин.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

1. Шафаренко, населения мира: задания к контрольной работе для студентов заочного факультета специальности «География» / , . – Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2010. – 74 с.

2. Шафаренко, населения мира: понятийно-терминологический словарь для студентов специальностей «География» и «Геоэкология» / . – Гомель: ГГУ им. Ф.Скорины, 2009. – 49 с.

3. Шафаренко, руководство по подготовке дипломных работ по социально-экономической географии для студентов специальности «География» / . – Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2006. – 36 с.

ЕРМОЛОВИЧ М. М., ЗАРУБОВ А. И.

Белорусский государственный университет

г. Минск, Беларусь

МЕЖРЕГИОНАЛЬНЫЕ ПРАКТИКИ КАК ЭЛЕМЕНТ ГЕОГРАФО-КРАЕВЕДЧЕСКОГО

ОБРАЗОВАНИЯ

Вопрос образованности молодого поколения в области географии является актуальным, поскольку география позволяет в целом расширить кругозор и ориентироваться в окружающей обстановке. Большую роль в этом играет краеведческая подготовка школьников и студентов, благодаря которой решаются многочисленные задачи образования. И хотя краеведением занимаются многие специалисты из различных областей науки, именно географу и его исследованиям отводится центральная роль в изучении родного края на локальном и региональном уровнях. Одним из элементов подготовки специалистов с географо-экологическим образованием является проведение практик.

На втором курсе географического факультета БГУ обязательной для прохождения студентами служит комплексная межрегиональная практика, которая организуются по нескольким направлениям (поозерский, поднепровский, полесский и центральный маршруты). Межрегиональная практика позволяет изучить природу и хозяйство страны: получить визуальное подкрепление полученным ранее знаниям о природных условиях и особенностях их формирования, ознакомиться с организацией производственных процессов предприятий разных отраслей промышленности на территории Республики Беларусь, рассмотреть особенности ведения сельского хозяйства с учетом природных условий данной территории и политики государства, изучить геоэкологическую ситуацию в отдельных районах республики, познакомиться с объектами культурно-исторического наследия, раскрывающими историю, культуру и традиции нашей страны. Комплексная межрегиональная практика позволяет:

– закрепить полученные теоретические знания по различным отраслевым дисциплинам;

– получить представление об организации работы учебных экспедиций, применить различные методы исследования;

– ознакомиться со структурой, технологическими процессами и выпускаемой продукцией предприятий разных отраслей промышленности;

– изучить сельское хозяйство и его специализацию в различных регионах Беларуси;

– определить экологические аспекты использования территории и антропогенной нагрузки на качество окружающей среды;

– ознакомиться с достопримечательностями, культурно-историческими памятниками и социально значимыми объектами изучаемой территории.

По своим базовым характеристикам межрегиональная практика подразделяется на адаптивную, комплексную и контрольно-корректирующую. На адаптивном этапе студент получает представление об особенностях территории в природном, хозяйственном и культурном аспектах. На комплексном этапе идет осмысление полученной информации, ее структурирование, анализ, обобщение, что находит отражение в полевых дневниках, буклетах, стенгазетах и итоговом отчете. Контрольно-корректирующий этап занимает наибольший по продолжительности период и выражается в осмыслении увиденного и передаче материала в ходе коммуникативного общения в профессиональной деятельности. К изучению территории маршрута применяются два подхода: изучение ключевых участков и сплошное изучение.

В программе поозерского маршрута ключевыми участками являются Горецко-Мстиславская и Ушачско-Лепельская возвышенности, Полоцкая низина, Национальный парк «Браславские озера» и др. Во время поездки акцент делается на сплошном изучении с применением сопоставления и анализа наблюдений достаточно большого количества участков. Это обусловлено несколькими факторами: во-первых, коротким промежутком времени, отводимого на проведение межрегиональной практики, во-вторых, возрастными особенностями студентов-географов; в-третьих, достаточно высоким уровнем подготовки учащейся молодежи.

Независимо от того, какие применяются подходы для изучения родного края (студентами во время практики или школьниками во время походов) в работе используются эмпирические и теоретические методы исследования: литературный, описания, картографический, статистический, сравнения, визуальный, анкетный и личных бесед. Данные методы являются традиционными. Однако их использование в учебной работе со студентами и школьниками несколько отличается.

Литературный и описательный методы широко применяются в учебной деятельности. Знакомство с этими методами происходит еще в школьных курсах географии. Задачей педагогов в краеведческой работе является стремление соответствовать принципу положительного эмоционального фона обучения, который формирует такой компонент географии, как опыт эмоционально-ценностного отношения к миру. Поэтому на маршруте закладываются остановочные пункты для демонстрации отдельных, наиболее интересных компонентов природы (р. Друть, шкловские и мстиславские овраги, долина прорыва р. Западная Двина, Освейское озеро, Ушачские и Браславские озера, Браславские и Свентянские гряды и др.).

Пространственное сочетание природных и хозяйственных объектов помогает более полно раскрыть картографический метод. Умение правильно положить свои наблюдения на карту является важнейшей частью исследования. Для школьников основным видом таких работ будет глазомерная съемка, для студентов – составление разного вида карт с использованием ГИС-технологий.

В полевых и камеральных условиях идет дальнейшая отработка умений по сравнению статистических данных с применением разнообразных форм выражения материала (таблиц, графиков, диаграмм). В студенческой аудитории используются наиболее сложные приемы научного познания закономерностей в работе с цифровыми показателями в виде графиков и диаграмм, профилей и т. д.

Визуальный метод предназначен для обозрения объектов и явлений с применением фотоаппаратуры. Полученные фотоматериалы широко применяются в школьном краеведческом музее, в студенческой аудитории – для демонстрации альбомов-монографий.

Во время практики планируется проведение экскурсий по разным направлениям: а) физико-географические с демонстрацией всех природных компонентов (в Национальном парке «Браславские озера», в заказнике «Голубые озера» и др.); б) экономико-географические с посещением предприятий по разным видам деятельности: добывающая (), машиностроение (БелАЗ), легкая ( ковры»), пищевая ( молочно-консервный комбинат»); 3) историко-культурные (гг. Толочин, Шклов, Мстиславль, Орша, Витебск, Полоцк, Поставы, Глубокое и др.).

Краеведческая подготовка учащихся опирается на два важнейших принципа: комплексность и системность. Комплексность выражается в интегрированном получении знаний о природе, населении, хозяйстве и культуре своей местности. Системность заключается в обеспечении усвоения знаний и формировании единой научной картины мира. Их сочетание в вузовской учебной работе с применением географических методов и подходов помогает формировать географическое мышление и краеведческую грамотность, которые были заложены еще в школьном курсе географии.

ФЛЕРКО Т. Г., ШАФАРЕНКО Т. А.

Гомельский государственный университет им. Ф. Скорины

г. Гомель, Беларусь

ОСОБЕННОСТИ ОРГАНИЗАЦИИ ПРАКТИК ПО ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ГЕОГРАФИИ

Учебные практики являются неотъемлемым звеном образовательного процесса. Их цель – не только закрепление теоретических знаний, полученных в течение учебного периода, но и приобретение навыков исследовательской работы. Начиная с первого курса, студенты ежегодно повышают уровень своих знаний и умений на практиках по экономической географии. Полевые практики способствуют развитию пространственного географического мышления, географической культуры и общего кругозора, позволяют выявить определенные взаимосвязи в системе «природа – население – хозяйство», особенно в ходе комплексных практик.

Экономико-географическая практика со студентами первого курса проводится в г. Гомеле. В ходе практики студенты получают всестороннее представление о различных территориальных социально-экономических системах (ТСЭС). В течение семи дней организуются экскурсии на предприятия города разных отраслей, посещаются промышленные выставки, государственные учреждения, активно ведется работа с литературой.

На этом этапе студенты учатся получать и обобщать различную информацию в ходе бесед с руководителями предприятий, органами власти, работниками предприятий и государственных структур. Для этого в подготовительный период составляются анкеты для опроса. Анкетированием занимаются несколько человек из группы. Другие студенты детально описывают производственный процесс, анализируют условия труда и отдыха, фиксируют экономические показатели предприятия. Для получения более полной информации об исследуемых объектах зачастую дополнительную информацию приходится получать в Областном управлении статистки, горисполкоме и других структурах.

В камеральный период проводится анализ и обобщение собранного материала, выявляются закономерности, формулируются выводы и предложения. Широко используются методы сравнительного анализа, картографический метод, моделирование и др.

Комплексная экономико-географическая практика для студентов второго курса ставит перед собой следующую цель – дать студентам комплексное географическое представление о деятельности промышленного (сельскохозяйственного) предприятия, а также закрепить теоретические знания, полученные в ходе изучения курсов «Введение в социально-экономическую географию» и «Методы географических исследований».

Для прохождения практики выбирается одно из предприятий города Гомеля, Гомельского или соседних районов. Одна из основных задач практики – привить студентам навыки географического мышления, необходимыми элементами которого являются «территориальность – комплексность – картируемость», а также обучить методам и приемам крупномасштабного экономико-географического исследования.

В ходе практики студенты учатся определять экономико-географическое положение предприятия, его структуру, исследовать внутренние закономерности и внешние факторы развития, изучают экономические и природно-ресурсные предпосылки деятельности, анализируют показатели, определяющие современный уровень развития, характер продукции, объем и темпы производства, оценивают эффективность хозяйственной деятельности на предприятии, определяют основные экономические связи и перспективы развития производства.

Важной задачей для студентов-географов является получение навыков анализа экологической деятельности предприятия и организации охраны окружающей среды.

Таким образом, комплексная экономико-географическая практика позволяет сформировать у студентов умения получать, анализировать и обобщать информацию, проводить опросы и беседы, самостоятельно работать с фондовыми материалами, картами и литературой.

Возникшие в кризисные 90-е годы проблемы повышения уровня организации практик географов по-прежнему актуальны. Кафедра географии не обеспечена необходимыми техническими и финансовыми средствами для их проведения. Так, в соответствии с требованиями образовательного стандарта, учебная комплексная региональная практика студентов II курса дневного отделения предполагает изучение особенностей природы, населения и его хозяйственной деятельности в различных регионах Беларуси. Однако отсутствие финансирования поездок группы студентов даже на непродолжительное время и в пределах Гомельской области не позволяет изучить на практике многие природные и социально-экономические процессы и явления.

В 2009 – 2010 учебном году комплексная региональная практика проводилась в течение двух недель в г. Гомеле и его административных районах: Железнодорожном, Новобелицком, Советском и Центральном. Во время подготовительного этапа студенты были распределены на четыре бригады, каждая из которых получила индивидуальное задание.

Студентами была собрана информация о демографической ситуации и социально-экономическом развитии административных районов г. Гомеля в отделах администраций этих районов. В библиотеке университета они ознакомились с имеющимися статистическими данными, картографическими и другими материалами по городским районам. В результате практиканты получили общее представление о месте изучаемых городских районов в хозяйственном комплексе областного центра и Гомельской области.