Бухгалтерський облік (стр. 7 )

Основними завданнями обліку матеріальних запасів є:

·  контроль за схоронністю матеріальних цінностей у місцях їх зберігання і на всіх стадіях обробки;

·  контроль за дотриманням установлених норм витрати матеріалів;

·  правильне і своєчасне документування всіх операцій з руху матеріалів (заготівля, надходження, відпуск);

·  розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу;

·  своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками матеріалів, контролю за мате­ріалами, що знаходяться в дорозі і т. д.

Для забезпечення контролю за схоронністю матеріальних цінностей важливого зна­чення набувають організація постачання на підприємствах, стан складського і ваговимі­рювального господарства.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Відповідно до П(С)БО 9 запасами вважають активи, що:

·  утримуються для подальшого продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності;

·  перебувають в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

·  утримуються для споживання у процесі виробництва продукції, виконанні робіт і на­данні послуг, а також управління підприємством.

У Плані рахунків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від ЗО. 11.99 р. № 000, для відображення виробничих запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» перед­бачено 9 субрахунків:

201 «Сировина та матеріали»;

202 «Покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;

203 «Паливо»;

204 «Тара і тарні матеріали»;

205 «Будівельні матеріали»;

206 «Матеріали, передані в переробку»;

207 «Запасні частини»;

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

209 «Інші матеріали».

4.2 Облік надходження виробничих запасів

Правильність і своєчасність оприбуткування матері­алів контролю здійснює матеріальний відділ (група) бухгалтерії перевіркою відповідності прибуткових до­кументів (ордерів) розрахунковим документам (рахун­кам, накладним) постачальників. Певні особливості має бухгалтерський контроль за невідфактурованими пос­тавками. Матеріальні цінності, що надійшли у звітно­му місяці й на які постачальники не подали до оплати рахунків-фактур, відображають у відповідному журна-лі-ордері в умовній оцінці окремо за кожною постав­кою. У наступному місяці за надходження рахунків ці записи сторнуються з одночасним оприбуткуванням ма­теріалів за їхньою фактичною собівартістю на підставі розрахункових документів постачальників.

Важливу роль відіграє контроль за достовірним ві­дображенням у бухгалтерському обліку й балансі вартос­ті матеріалів, що знаходяться в дорозі, тобто вантажів, які оплачено, але до кінця місяця вони ще не прибули.

Облік придбання виробничих запасів за грошові кошти. Первісною вартістю виробничих запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з та­ких витрат:

—  договірна вартість;

—  витрати на оплату посередницьких послуг, пов'яза­них із пошуками та придбанням запасів (комісійні та ін.);

—  витрати на інформаційні та інші подібні послуги (маркетингові, рекламні тощо), пов'язані з пошуками та придбанням запасів;

—  витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їхнього вико­ристання, включаючи витрати на страхування й відсот­ки за комерційний кредит постачальників;

—  інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбан­ням виробничих запасів та доведенням їх до стану при­датності для використання за запланованими цілями. (До таких витрат належать, зокрема, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі вит­рати підприємства на доробку і поліпшення якісно-тех­нічних характеристик запасів.)

За встановленим порядком під час оприбуткування мате­ріальних цінностей суми ПДВ відображають на субрахунку 641 «Розрахунки за податками» у кореспонденції з рахун­ком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». За наявності оплати й надходження податкової накладної на оприбутковані матеріальні цінності підприємство отримує право на податковий кредит, що в обліку відображають за­писом на дебеті субрахунка 641 «Розрахунки за податками» і на кредиті субрахунка 644 «Податковий кредит».

Якщо підприємство оплачує матеріальні цінності піс­ля їх одержання, у бухгалтерському обліку роблять такі проводки (табл. 4.1):

Таблиця 4.1

п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	На вартість матеріальних цінностей, які надійшли, без ПДВ (паливо, ПММ — з ПДВ)	20	631
2.	На суму ПДВ, що стосується матері­альних цінностей, які надійшли	641	631
3.	На вартість матеріальних цінностей, оплачену постачальникам	631	311

Якщо підприємство оплачує матеріальні цінності до їх одержання, в бухгалтерському обліку роблять такі проводки (табл. 4.2):

Таблиця 4.2

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція
		Дебет	Кредит
1.	На суму, сплачену за матеріальні цінності, що надійшли	371	311
2.	Відображено податковий кредит зПДВ, що стосується матеріальних цінностей, які надійшли (крім паливата ПММ)	641	644
3.	На вартість матеріальних цінностей, що надійшли, без ПДВ (паливо і ПММ — з ПДВ)	20	631
4.	На суму нарахованого раніше податкового кредиту з ПДВ (крім палива та ПММ)	644	631
5.	Відображено залік заборго­ваностей на суму, сплачену за матеріальні цінності, що надійшли	631	371

Якщо запаси виготовляються власними силами підприємства, то первісною вартістю виготовлених запасів є собівартість їх виробництва, що визначається за П(С)БО 16 «Ви­трати».

У випадку внесення запасів згідно з установчим договором до статутного капіталу підприємства, первісною вартістю є узгоджена засновниками підприємства їх справед­лива вартість.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами відповідно до п.4 П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств». Підставою для оцінки є протокол збо­рів засновників, для оприбуткування — акт передачі чи накладні, якщо засновник — юридична особа. Вартість запасів у накладній засновника повинна відповідати їх оцінці.

У разі одержання запасів безоплатно, первісною вартістю визнається їх справедлива вартість.

У випадку одержання запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, первіс­ною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю пере­даних запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первісною вартістю запа­сів, які були придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Первісною вартістю запасів, придбаних у результаті обміну на неподібні запаси, є спра­ведлива вартість отриманих запасів.

Не включають до складу первісної вартості запасів, а відносять до витрат того пері­оду, у якому вони були здійснені:

·  понаднормові втрати і нестачі запасів;

·  відсотки за користування позиками;

·  витрати на збут;

·  загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з при­дбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

4.3Облік вибуття запасів

Списання виробничих запасів з балансу через невід­повідність критеріям активу. Згідно з дефініцією акти­вів, яка міститься в П(С)БО 1, до них належать ресур­си, які контролює підприємство й використання яких, як очікується, забезпечить одержання у майбутньому економічних вигод. Відповідно до П(С)БО 2 активи ві­дображають у балансі за умови, що їх оцінку можна дос­товірно визначити і очікуються в майбутньому еконо­мічні вигоди від їх використання. Витрати на придбання і створення активу, які не можна відобразити в ба­лансі через невідповідність вищезазначеним вимогам, включають до витрат періоду і відображають у Звіті про фінансові результати. Таким чином, списання активу з балансу здійснюють у разі неможливості одержання в майбутньому економічних вигод від його використання.

Списання запасів унаслідок їх безоплатної передачі.

Списання запасів унаслідок їх безоплатної передачі здій­снюють за допомогою таких бухгалтерських проводок:

v  на суму переданих безоплатно запасів v  відображено податкове зобов'язання з ПДВ, виходячи із звичайних цін.

Дт 949 Кт20 Дт949 Кт641

Списання запасів унаслідок надзвичайних подій. За­паси можуть бути списані з балансу внаслідок надзви­чайних подій (стихійних лих, пожеж, техногенних ка­тастроф та ін.).

Збитки від надзвичайних подій обліковують на окре­мому рахунку 99 «Надзвичайні витрати».

Розділ V. Облік грошових коштів

5.1. Облік грошових коштів у касі.

Основним завданням обліку грошових коштів є: забезпечення їх збереження і використання за цільовим призначенням; своєчасне та правильне документальне оформлення господарських операцій, пов’язаних з обліком грошових коштів; виконання встановлених правил здійснення касових операцій.

Відповідальність за дотриманням касової дисципліни покладено на керівника, головного бухгалтера та касира.

Грошові кошти в касу надходять з поточного рахунку, від фізичних і юридичних осіб. Одержання грошових коштів в банку доручається касиру. Для цього підприємству видається за відповідною заявою чекова книжка. На кожному чеку зазначається його номер поточного рахунку, з якого одержуються гроші, найменування його власника, найменування та код в банку, прізвище, ім’я, по-батькові одержувача. Сума до одержання зазначається в спеціально відведеному рядку в центральній частині чеку прописом та цифрами – на корінці чеку. На зворотному боці чеку зазначається цільове призначення грошових коштів. Чек підписують керівник і головний бухгалтер, їх підписи засвідчуються печаткою.

На одержані грошові кошти складається прибутковий касовий ордер, який має дві частини: прибутковий касовий ордер; квитанція до нього.

Прибутковий касовий ордер виписується бухгалтерією. В ньому зазначається від кого і за що надійшли грошові кошти, їх сума та рахунок, який кореспондує з рахунком „каси” 30. прибутковий касовий ордер підписується головним бухгалтером або особою, яка його заміняє і передається для виконання касиру. Касир перевіряє правильність підписів, оформлення прибуткового касового ордеру, наявність прикладених до нього додатків і одержує грошові кошти від платника. Одержання грошових коштів касир засвідчує підписом на внесену суму, платник одержує квитанцію з підписом головного бухгалтера і касира та печаткою підприємства. Прибутковий касовий ордер та документи, що до нього прикладені погашаються штампом „одержано”.

Видача грошових коштів з каси відбувається у випадку внесення коштів на поточний рахунок або сплати різним юридичним і фізичним особам. Для внесення грошових коштів з каси в банк використовується об’ява на внесок готівкою – це документ, який складається з трьох частин: об’ява на внесок готівкою залишається в банку і є підставою для зарахування коштів на поточний рахунок; квитанція видається касиру при внесенні грошей; ордер надходить на підприємство після проведення банком операції по зарахуванню коштів разом з випискою.

В об’яві на внесок готівкою зазначається назва підприємства, номер його рахунку, назва банку, його код, сума прописом та її призначення.

Видача грошових коштів з каси оформляється видатковим касовим ордером, в якому зазначають кому видані гроші, на які цілі, суму, дату видачі. Видаткові касові ордери підписує керівник і головний бухгалтер. Касир під час видачі грошових коштів перевіряє правильність оформлення видаткового касового ордера, пересвідчувається в особі одержувача, про що здійснює позначку в видатковому касовому ордері. Видачу грошей касир підтверджує своїм підписом, а видатковий касовий ордер і документи до нього погашає штампом „сплачено”.

Всі видаткові і прибуткові касові ордери до передачі в касу бухгалтер реєструє в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів.

Видача грошових коштів з каси може здійснюватися і за іншими документами (платіжними відомостями, заявами), якщо вони мають підпис керівника і головного бухгалтера.

До таких документів належать платіжні відомості на видачу заробітної плати. В цих відомостях наводиться перелік осіб, які повинні одержати заробітну плату та сума, яка підлягає видачі. Заробітна плата видається впродовж трьох днів. Після закінчення цього терміну на суму виданої заробітної плати складається видатковий касовий ордер, а депонована заробітна плата підлягає поверненню в банк.

Всі видаткові і прибуткові касові документи обов’язково реєструються в касовій книзі, яка має бути прошнурована, пронумерована, засвідчена підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою. Записи в касову книгу здійснюються під копіювальний папір у двох примірниках під кінець кожного дня визначаються підсумки по надходженню і вибуттю грошових коштів і визначається залишок. Після цього касова книга разом з прикладеними до неї документами подається касиром на перевірку в бухгалтерію.

З метою перевірки касової дисципліни періодично має проводитись інвентаризація грошових коштів в касі. На момент інвентаризації складається касовий звіт і визначається залишок грошових коштів. Касир дає письмову розписку в тому, що всі видаткові і прибуткові документи зареєстровані і не оприбуткованих чи не списаних грошей в касі не налічується. Після цього здійснюється повний перерахунок грошових коштів. Результати інвентаризації оформляються звітом

Всі операції, що стосуються руху грошових коштів в касі відображаються на рахунку 30 ”Каса”.

5.2. Облік грошових коштів на поточному рахунку.

Будь-яка форма підприємницької діяльності передба­чає активний обмін коштами. Посередниками в цих роз­рахунках є спеціальні державні та комерційні господар­ські одиниці — банки.

У процесі господарської діяльності постійно здійсню­ються допоміжні грошові розрахунки між підприємства­ми, між підприємством і бюджетом, органами страхуван­ня, громадськими організаціями, фізичними особами, завдяки чому завершується перетворення грошової фор­ми виділених коштів на виробничі запаси, одержання грошової виручки та чистого прибутку, що міститься в ній. Отже, грошові розрахунки — найважливіший фактор обороту коштів, а їхнє своєчасне завершення — необ­хідна умова безперервного процесу виробництва.

Правовідносини, що виникають у клієнтів банків під час відкриття поточних, депозитних, кредитних рахунків у національній та іноземній валюті, регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків в національній і іно­земній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від р. № 000.

При відкритті всіх видів рахунків банк повинен у триденний строк повідомити про це податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунка.

Для відкриття поточного рахунка в банк подають та­кі документи:

1.  Заяву про відкриття рахунка.

2.  Копію свідоцтва про державну реєстрацію підпри­ємства у виконавчих органах влади.

3.  Копію рішення про створення, реорганізацію під­приємства, засвідчену нотаріально або органом, що прий­няв таке рішення.

4.  Копію належним чином зареєстрованого статуту(положення), засвідчену нотаріально. Установа банку, в якому відкриваються рахунки (субрахунки), робить від­мітку про відкриття такого рахунка на примірнику ста­туту (положення), на якому зроблено відмітку податкової
інспекції про реєстрацію підприємства в податкових ор­ганах, відтак цей примірник повертають власнику рахун­ка.

5.  Копію документа, який підтверджує, що підпри­ємство взято на облік у податкових органах.

6.  Картку зі зразками підписів директора та його зас­тупника, головного бухгалтера та його заступника і від­битком печатки.

7.  Копію документа про реєстрацію в органах Пенсій­ного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, який здійснює реєстрацію.

8.  Копію документа про реєстрацію в органах Фонду соціального страхування України, засвідчену нотаріаль­но або органом, який здійснює реєстрацію.

При відкритті поточного рахунка в банку відкрива­ють особовий рахунок підприємства з присвоєнням номе­ра. Особові рахунки банк веде в двох примірниках: пер­ший — для банку, другий видається підприємству як ви­писка з рахунка. Виписку банку з поточного рахунка (ко­пія записів на цьому рахунку) з доданням відповідних первинних документів (об'ява на внесок готівки, чек, платіжне доручення, розрахунковий чек тощо) щоденно або в інші узгоджені з підприємством строки (залежно від частоти операцій по розрахунковому рахунку), пере­дають уповноваженому представникові підприємства або особам,, які мають право підпису грошових документів. Виправлення у виписці банку підтверджуються підписом головного бухгалтера установи банку та відбитком круг­лої печатки. Виправлення в первинних грошових доку­ментах не допускаються.

Облік грошових коштів у банку ведеться на активному рахунку 311 „Поточний рахунок” Кореспонденція

Зміст операції	Кореспонденція
Дебет	Кредит
По чеку отримані гроші для видачі заробітної плати:	301	311
Перераховано постачальнику за матеріали:	63	311
Зарахована не поточний рахунок позика банку	311	60
Повернута на поточний рахунок депоновано заробітна плата	311	662
Погашена заборгованість по короткостроковій позиці банку	60	311

5.3. Облік грошових коштів на інших рахунках банку.

Для обліку грошових коштів в банку існує такий рахунок, як інші грошові кошти в банку 313 рахунок. По дебету цього рахунку відображається збільшення грошових коштів на рахунку, а списання грошових коштів по кредиту.

Рахунок 313 має такі субрахунки:

a  Лімітовані чекові книжки - рахунок призначений для розрахунків з постачальниками та підрядниками. З поточного рахунку по платіжному дорученню грошові кошти перераховуються на рахунок лімітованих чекових книжок і в банку видається лімітована чекова книжка, яка є документом суворої звітності. Кожен чек пронумеровані та має корінець. При розрахунках з постачальниками, покупець виписує чек і передає його постачальнику. В корінці робиться запис: кому заплатили гроші, сума і залишок по лімітованій чековій книжці. Корінець є документом для звітності про витрати грошей з даного рахунку. Лімітована чекова книжка має обмеження, в якій сумі може бути проведено витрати.

a  Акредитивний рахунок – відкривається також в банку для розрахунків з постачальниками та підрядниками. Застосовується в тих випадках, коли у підприємства немає гарантій чесного розрахунку з постачальниками. При обліку за акредитивами з поточного рахунку гроші перераховуються на акредитивних рахунок. До того часу поки гроші не зараховані на акредитивний рахунок, постачальники не будуть відвантажувати запаси. Після зарахування грошей на акредитивний рахунок по платіжній вимозі постачальника або підрядника списується готівка з рахунку покупця і перераховується на рахунок постачальника.

a  Розрахунок по особливим рахункам ведуться при розрахунках з іногородніми постачальниками. В місті постачальника відкривається особливий рахунок покупця, з поточного рахунку перераховується готівка на особливий рахунок. І акредитивний, і особливий рахунок мають визначний термін дії. Якщо грошові кошти за даний термін не використані, то вони повертаються покупцю.

a  Розрахунок векселів. Вексель – це грошовий документ, який є гарантією на погашення у встановлений строк заборгованості. Існують векселі одержані і видані, відповідно це активний і пасивний рахунок.

Розділ 6. Облік розрахункових операцій.

6.1. Облік розрахунків із підзвітними особами

Службове відрядження — поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншої місцевості для ви­конання службового доручення не за місцем основної роботи.

Порядок і умови відрядження працівників визнача­ються Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерс­тва фінансів України від р. № 59, однак її положення дійсні в частині, що не суперечить пп. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» від р.

Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебува­ють у трудових відносинах з платником податку або є членами керівних органів платника податку, можуть бу­ти включені до валових витрат платника податку тільки за наявності документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (моте­лів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщен­ня й проживання фізичної особи, страхові поліси тощо. Не включають до складу витрат платника податку готів­ку, витрачену на цілі, визначені пп. 5.3.1 і 5.4.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також на цілі, що не пов'язані з поверненням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.