8. У хворого Р., виникла кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу. При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу в першу чергу показано:
A. Накладення порто-кавального анастомозу
B. Спленектомія
C. Уведення зонда Блекмора
D. Інфузійна терапія
E. Операція Танера
КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ
РОБОТИ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ
Заняття починається з визначення початкового рівня знань за допомогою тестового контролю. Потім студенти одержують хворих для ку рації. Для встановлення діагнозу використовуються результати додаткових лабораторних, інструментальних і спеціальних методів дослідження. Після виконання задач усіма студентами викладач аналізує і коригує результати виконаної роботи кожного студента. Заняття закінчується проведенням підсумкового тестового контролю й оцінкою його результатів.
ЗАХВОРЮВАННЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
АКТУАЛЬНIСТЬ ТЕМИ
Зобна хвороба - найбiльш поширене захворювання щитовидної залози. Її вивчення є важливою клiнічною проблемою для рiзних за фахом лiкарiв. Воно зустрiчається в усiх країнах, у людей рiзного вiку. Перебігає при нормальнiй, пiдвищенiй та зниженiй функцiї щитовидної залози. У появi зобної хвороби відіграють роль природнi, гiгiєнiчнi та соцiальнi фактори. Чимале значення мають гострi та хронiчнi стресовi реакцiї, запальнi захворювання вальдеєрова кiльця та генiталiй, перенесенi iнфекцiйнi захворювання.
Вузлуватi форми зоба приховують у собі небезпеку перетворення на рак щитовидної залози. Дифузнi форми ендемiчного та спорадичного характеру небезпечнi переходом у мiкседему та кретинiзм.
Гіпотиреоїдна форма також небезпечна розвитком марантичних станiв. Усе це диктує необхiднiсть проведення вiдповiдних органiзацiйних i профiлактичних заходів.
Знання теми дозволяє грамотно розбиратись у багатогранностi аспектiв проблеми. Збiльшення щитовидної залози є ознакою цiлої низки захворювань. Це може бути ендемiчний, спорадичний, еутиреоїдний, гiпертиреоїдний i гiпотиреоїдний зоб. Слiд також пам′ятати про гострi тиреоїдити, зоби Хашимото й Ріделя, а також про рак щитовидної залози. Ось чому вивчення симптоматики, клiніки, диференцiйної дiагностики цих захворювань є дуже актуальним для практичної дiяльностi лiкарів широкого профiлю. Своєчасне й правильне розпiзнавання форми зобної хвороби дозволяє обрати найбiльш рацiональний метод лiкування.
Тепер ознайомтесь із цiлями цього заняття та обмiркуйте їх.
ЗАГАЛЬНА МЕТА
Вміти ставити попереднiй дiагноз, визначати тактику ведення хворих із захворюваннями щитовидної залози.
Для реалiзацiї загальноi мети потрібно
В М I Т И:
Конкретні цілі | Програма початкового рiвня знань-умiнь |
1.Визначати основні синдроми при захворюванні щитовидної залози | 1. Збирати та оцінювати скарги, анамнез захворювання, проводити об'єктивне обстеження хворих на ендокринологiчні захворювання (кафедри загальної та факультетської хiрургiї, терапії, кафедра ендокринологiї). |
2.Складати індивідуальну схему діагностичних обстежень та інтерпретувати результати проведених обстежень. | 2.Визначити обсяг i послідовність лабораторних, рентгенологічних, ультразвукових i морфологічних досліджень, а також оцінювати й інтерпретувати ці данi у хворих на ендокринологічні захворювання (кафедри загальної та факультетської хірургії, кафедра рентгенологiї, терапії, каф. ендокринології). |
3. Проводити диференційну діагностику захворювань щитовидної залози на основі диференційно діагностичних алгоритмів. | 3. Визначати симптоми при ендокринних захворюваннях (кафедри загальної, факультетської хірургії, терапії, ендокринології.) |
4. Формулювати попередній діагноз, обґрунтовувати лікувальну тактику, прогноз та профілактичні й реабілітаційні заходи. | 4.Обгрунтовувати методи консерва тивної тактики (кафедра фармакології, кафедра ендокринології ). |
Нижче наводяться завдання для визначення початкового рiвня знань, щоб можна було зробити висновки про відповідність рівня своїх знань та вмінь необхідному.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ
1. Хвора 45 років звернулась до лікаря з захворюванням щитовидної залози. Яка скарга може підтвердити захворювання щитовидної залози?
А. Утруднення дихання;
В. Рідкий стілець;
С. Збільшення живота;
Д. Поширення вен гомілки ;
Е. Часте сечовиділення.
2. У жінки 36 років захворювання щитовидної залози. Який метод обстеження використовується в діагностиці захворювання щитовидної залози?
А. Фіброгастродуоденоскопія;
В. Оглядна рентгенографія черевної порожнини ;
С. Тонкоголкова пункційна біопсія ;
Д. Іригографія;
Е. Термометрія.
3. Хвора 40 років звернулась до лікаря з захворюванням щитовидної залози. До якого синдрому за функціональними ознаками відноситься підвищене харчування, набряки під очима, сухість шкіри?
А. Гіпотиреоз;
В. Гіпертиреоз;
С. Еутиреоз.
Д. Дисбактеріоз;
Е. Гіпокалемія.
4. У хворої захворювання щитовидної залози. Коли показано консервативне лікування?
А. Дифузний зоб ІІ ст.;
В. Дифузний зоб ІV ст. ;
С. Вузловий зоб ІІст ;
Д. Капілярна карцинома;
Е. Фолікулярна карцинома.
Еталони вiдповiдi: 1-А; 2-С; 3-А; 4-А.
Наступні задачи вирiшити самостiйно, а правильнiсть вiдповiдi буде перевiрено пiд час заняття.
1. Хвора 45 років звернулась до лікаря з захворюванням щитовидної залози. Яка скарга та об`єктивні дані свідчать про ураження щитовидної залози при пухлинопобідному утворені на шиї?
А. Локалізація пухлиноподібного утворення;
В. Зміщення пухлини при ковтанні;
С. Розміри пухлини;
Д. Задовільний загальний стан;
Е. Консистенція пухлини.
2. Хвора звернулася до лікаря з пухлиною на шиї. Яке додаткове дослідження є найбільш інформативним при пухлині на шиї?
А. Радіосканування;
В. УЗД;
С. Рентгенографія шиї;
Д. Тонкоголкова пункція пухлиноподібного утворення;
Е. Реавазографія.
3. Який синдром ураження щитовидної залози домінує у хворих з зобом Хашимото?
А. Синдром порушень функції щитовидної залози;
В. Синдром вісцеропатичних порушень;
С. Синдром пухлиноподібного утворення;
Д. Синдром аутоімунних порушень;
Е. Синдром електролітних порушень
4. У хворою 28 років виявлен вузловий зоб. Яку тактику лікуваня слід обрати у хворого з вузловим зобом?
А. Консервативне лікуваня у ендокринолога;
В. Оперативне втручання;
С. Спостереження у лікаря загального профілю;
Д. Радіоізотопне лікування;
Е. Рентгентерапія.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
1. , , Общая хирургия. - СПб, 2000. - С. 5-37.
2. . Частная хирургия. - СПб, 2000. - С.123-135.
3. . Эндокринология.- М., 1999. - С.131-234.
ЗМIСТ НАВЧАННЯ У ВІДПОВІДНОСТІ С ЦІЛЯМИ:
І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Основні симптоми захворювань щитовидної залози.
2. Класифiкацiя захворювань щитовидної залози.
3. Принципи передоперацiйної пiдготовки хворих із рiзними формами зоба.
4. Додатковi методи дослiджень у хворих із захворюваннями щитовидної залози.
5. Запальнi захворювання щитовидної залози: етiологiя, патогенез, дiагностика й методи лiкування.
6. Етiологiя, патогенез, клiнiка та дiагностика зобної хвороби i тиреотоксичного зоба. Показники до оперативного лiкування при рiзних захворюваннях щитовидної залози.
7. Пухлини щитовидної залози: кліника та діагностика.
ІІ. ГРАФ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИТЕМИ (додаток №1)
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ ЦІЛЕЙ
Обов'язкові джерела:
1. В. В. Iващенко. Шпитальна хiрургiя. - Донецьк : Донеччина, 1995. - С. 388-402.
2. , Ю. П. Спiтенко, В. Ф. Саєнко, , . Шпитальна хiрургiя.- Тернопiль: Укрмедкнига, 1999.- С.541-576.
3. . Зобна хвороба i тиреотоксикоз. - Київ: Здоров'я, 1995. - С.48-54.
4. Лекцiя « Захворювання щитовидної залози».
5. Граф логiчної структури змiсту (додаток 1).
ДОДАТКОВЕ ДЖЕРЕЛО:
, Хирургия. М: Медицина, 1987. - С.5-24.
ОРIЄНТОВНА ОСНОВА ДIЇ
Як засiб для вирiшення навчальних завдань використовуються схема написання iсторiї хвороби, таблицi (схема бiосинтезу гормонiв щитовидної залози, анатомiя щитовидної залози, особливостi кровопостачання щитовидної залози тощо), діагностичний алгоритм, цільові навчальні завдання, діагностичний алгоритм (додаток №2)
НАБІР ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ.
1. Хвора 43 років звернулась до лікаря зі скаргою на пухлину на шиї. Який ваш попереднiй діагноз коли у хворого є пухлина на шиї протягом 3 років, яка збільшується у розмірі та дає неприємні відчуття?
A. Еутиреоїдний вузловий зоб 2 ст. злiва;
B. Струмiт;
C. Рак щитовидної залози;
D. Аутоiмунний тиреоїдит (зоб Хашимото).
E. Ліпома шиї
2. Яке дослiдження пiдтвердить морфологію вузла?
A. Рентгенографiя шиї;
B. УЗД;
C. Визначення рівня гормонів щитовидної залози;
D. Визначення тиреоїдних антитiл;
E. Пункціонна біопсія.
3. Яка тактика ведення хворого с пухлиною щитовидної залози?
A. Замісна терапiя;
B. Операцiя;
C. Комбiноване лiкування;
D. Фізіолікування;
E. Протизапальне лікування.
4. З якою хворобою не слід проводити диференційну діагностику при наявності вузла в області щитовидної залози?
A. Рак щитовидної залози;
B. Ліпома шиї;
C. Вузловий зоб;
D. Фіброма шиї;
E. Аберантний зоб.
5. Який попередній діагноз у хворої 40 років зі скаргами на пухлину на зовнішній поверхні шиї, слабкість; швидку втомлюваність, погіршення пам’яті, набряк обличчя?
A. Змiшаний зоб 3 ст., еутиреоз;
B. Рак щитовидної залози;
C. Зоб Хашимото;
D. Тиреотоксичний зоб 3 ст.;
E. Еутиреоїдний дифузний зоб 3 ст.
6. У хворої 47 років виявлен зоб Хашимото. Якi дослiдження найбільш інформативні при зобі Хашимото?
A. Сканування щитовидної залози + Rо-графія;
B. Пункцiйну біопсію+ УЗД;
C. Рентгенографiю шиї + рівень тіреоїдних гормонів;
D. УЗД;
E. Визначення рiвня гормонiв щитовидної залози + тиреоїдних антитіл.
73. Яка тактика є доцільною у хворого з аутоімунним тіреоідитом?
A. Операцiя;
B. Замісна терапiя;
C. Комбiноване лiкування;
D. Радійодтерапія;
E. Супресівна терапія.
8. Який синдром превалює у хворого з зобом Хашимото?
A. Синдром порушень функції щитовидної залози;
B. Синдром пухлиноподібного утворення;
C. Синдром вісцеропатичних порушень;
D. Синдром електролітних порушень;
E. Синдром гіпокоагуляції
Дайте вiдповiдi на запитання, а їх правильнiсть буде перевiрено на заняттi.
КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО
РОБОТИ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ
Заняття починається з визначення початкового рiвня знань за допомогою тестового контролю. Потiм студенти отримують хворих для курацiї. Для встановлення дiагнозу використовуються результати додаткових лабораторних, iнструментальних та спецiальних методiв дослiдження. Пiсля виконання завдань усіма студентами викладач аналiзує та коригує результати виконаної роботи кожного студента. Заняття закiнчується проведенням пiдсумкового тестового контролю та оцiнкою його результатiв.
ГОСТРА КИШКОВА НЕПРОХІДНІСТЬ (ГКН)
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
В останні роки кількість хворих з кишковою непрохідністю неухильно збільшується. Середньорічний показник поширеності кишкової непрохідності складає 10,7 на 10000 населення. По частоті кишкова непрохідність займає п'яте місце і складає близько 15 % серед усіх гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Післяопераційна летальність не має тенденції до зниження і складає 15 – 28,5 %.
Поліпшення результатів лікування гострої кишкової непрохідності залежить від своєчасної госпіталізації і правильної діагностики, раціонального вибору лікувальної тактики, повноцінного хірургічного втручання і від своєчасної корекції виявлених порушень у до - і післяопераційному періодах. Тому особливого значення набуває знання студентами вищевказаних питань.
Ця тема актуальна і важлива практично не тільки для хірургів, але і для лікарів інших спеціальностей (гастроентерологи, педіатри й ін.). Звертайте увагу на деонтологічні аспекти теми.
Переконавши в актуальності досліджуваної проблеми, пропонуємо ознайомитися з цілями заняття.
ЗАГАЛЬНА МЕТА
Вміти поставити попередній діагноз кишкової непрохідності при типовому клінічному плині і намітити тактику (принципи) лікування хворого.
Для реалiзацiї загальноi мети потрібно
В М I Т И:
Конкретні цілі | Програма початкового рівня знань-умінь |
1. Вибрати з даних скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя зведення, що відбивають наявність ознак даного захворювання (ГКН) | 1. Збирати й оцінювати скарги, анамнез захворювання, анамнез життя (кафедра загальної хірургії) |
2. Провести об'єктивне дослідження хворого і виявити найбільш інформативні ознаки даної патології. | 2. Проводити й оцінювати дані об'єктивного дослідження при патології ШКТ (кафедра пропедевт., кафедра загальної хірургії) |
3. Скласти схему діагностичного пошуку на підставі діагностичних алгоритмів і інтерпретувати дані додаткових методів дослідження | 3. Визначити необхідний обсяг і послідовність обстеження. Оцінювати результати лабораторних і спеціальних методів обстеження (загальклінічних, біохімічних, морфологічних): - загальний огляд; - вимір артеріального тиску, пульсу; - пальпація, перкусія, аускультація; - сонографія, КТ, рентгенографія ШКТ, ірігографія (кафедра загальної хірургії, кафедра пропедевт. терапії, кафедра радіології і променевої анатомії, кафедра патологічної анатомії). |
4. Поставити попередній діагноз і намітити тактику (принципи) лікування хворого. | 4. Вибрати й обґрунтувати принципи лікування хірургічного хворого (кафедра загальної хірургії). |
Нижче наводяться завдання для визначення початкового рівня знань, щоб можна було зробити висновки про відповідність рівня своїх знань та вмінь необхідному.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ
1. У хворої Ш., гостра кишкова непрохідність. Яка скарга може підтвердити гостру кишкову непрохідність?
A. Утруднення дихання;
B. Рідкий стілець.
C. Невідходження стулу;
D. Часте сечовиділення;
E. Нудота
2. У лікарню потрапив хворий з ГКН. Який метод обстеження використовується в діагностиці ГКН?
A. ФТДС
B. Оглядна рентгенографія черевної порожнини;
C. КТ
D. УЗД
E. Термометрія
3. Які анамнестичні данні слід враховувати для постановки діагнозу ГКН?
A. Вживання гострих страв;
B. Вживання алкоголю;
C. Оперативні втручання на органах черевної порожнини;
D. Надмірні фізичні навантаження;
E. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки.
4. У хворої Ш., гостра кишкова непрохідність. Оперативне втручання показано?
A. Спастична кишкова непрохідність;
B. Паралітична кишкова непрохідність;
C. Обтураційна кишкова непрохідність:
D. Хронічний кишковий стаз
E. Абдомінальний кишковий стаз
Еталони вiдповiдi: 1-С; 2-В; 3-С; 4-С.
Наступні задачи вирiшити самостiйно, а правильнiсть вiдповiдi буде перевiрено пiд час заняття
1. У лікарню потрапив хворий з ГКН. Яка скарга та об’єктивні дані свідчать про ГКН?
A. Незадовільний загальний стан;
B. Нудота;
C. Рідкий стілець;
D. Блювота та здуття живота;
E. Нічний біль у епігастрії.
2. У лікарню потрапила хвора з ГКН. Яке додаткове дослідження є найбільш інформативним при ГКН?
A. УЗД рганів черевної порожнини;
B. УЗДТ черевного стовбуру;
C. Вивчення пасажу барія по кишковому тракту;
D. ФТДС;
E. Вивчення рівня внутрічеревного тиску.
3. Хворий з ГКН потрапив у лікарню. Який симптомокомплекс свідчить про наявність ГКН?
A. Біль, блювота, невідходження газів;
B. Біль в животі, часті рідкі випорожнення, нудота;
C. Головний біль, слабкість, підвищення температури тіла;
D. Біль у правій клубовій ділянці, спрага, нудота;
E. Біль в єпігастрії та лівому підребер’ї, блювота, слабкість.
4. У лікарню потрапив хворий з ГКН. Яку тактику лікування слід обрати у хворого з ГКН?
A. Консервативне лікування;
B. Оперативне лікування;
C. Нагляд за хворим;
D. Катетеризація черевного стовбуру;
E. Регіональний тромболізіс.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
1.Пропедевтика внутрішніх хвороб / за редакцією І. – Київ: Здоров'я, 1998.
2. І., Сєров ічна анатомія. – Харків: факт. – 1998.
3. Шанін В. Ю. Клінічна патофізіологія. – С.-П. Спец. Література. – 1998.
4. , Ваврик хірургія. – Київ: Здоров'я, 1999.
ЗМІСТ НАВЧАННЯ У ВІДПОВІДНОСТІ С ЦІЛЯМИ:
1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
8. Основні симптоми ГКН.
9. Класифiкацiя ГКН.
10. Принципи передоперацiйної пiдготовки хворих з ГКН.
11. Додатковi методи дослiджень у хворих з ГКН.
12. Етiологiя, патогенез, клiнiка та дiагностика ГКН
13. Показники до оперативного лiкування при ГКН.
ІІ. ГРАФ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИТЕМИ (додаток №1)
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ ЦІЛЕЙ
Обов'язкові джерела:
1. Хірургія шлунково-кишкового тракту / За редакцією , – Санкт – Петербург, 1996.
2. , Саєнко В. Ф., Клінічна хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – Т.2.
3. Лекція.
4. Граф логічної структури теми (додаток 1)
5. Діагностичний алгоритм (додаток 2)
ДОДАТКОВЕ ДЖЕРЕЛО:
, Хирургия. М: Медицина, 1987. - С.5-24.
ОРIЄНТОВНА ОСНОВА ДIЇ
Як засiб для вирiшення навчальних завдань використовуються схема написання iсторiї хвороби, таблицi, діагностичний алгоритм, цільові навчальні завдання, діагностичний алгоритм (додаток №2)
НАБІР ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ.
1. У лікарню потрапив хворий зі скаргою на вздуття живота. Який Ваш попередній діагноз якщо у хворого є вздуття та асиметрія живота?
A. Пухлина черевної порожнини;
B. ТКН;
C. Хронічний коліт;
D. Хронічний гастрит;
E. Хронічний кишковий стаз.
2. У лікарню потрапив хворий з ГКН. Яке дослідження підтвердить діагноз ГКН?
A. УЗД органів черевної порожнини;
B. УЗДГ аорти та її гілок;
C. Біохімічне дослідження крові;
D. Оглядна Ro-графія органів черевної порожнини;
E. ФТДС
3. У лікарню потрапив хворий з ГКН. Яка тактика ведення хворого з ГКН?
A. Передопераційна підготовка і оперативне втручання;
B. Спазмолітична терапія;
C. Інфузорна терапія;
D. Динамічне спостереження:
E. Катетеризація черевного стовбуру та регіональна тромболізіс.
4. У хворого ГКН. З якою хворобою слід проводити диференційну діагностику механічної ГКН?
A. Перфорація виразки шлунка та 12-палої кишки;
B. Пухлина черевної порожнини;
C. Копростаз;
D. Хронічний коліт;
E. Гострий панкреатит.
5. Який попередній діагноз у хворого 75 років зі скаргами на вздуття живота, більш зліва, спастичний біль в лівій половині живота та невідходження випорожнень та газів?
A. Гострий панкреатит.
B. Кіста підшлункової залози.
C. Обтураційна кишкова непрохідність
D. Страгуляційна кишкова непрохідність.
E. Хронісний коліт.
6. Яке дослідження найбільш інформативне при товсто кишковій непрохідності?
A. УЗД.
B. ФГДС.
C. Вивчення пасажу барієвої рідини по кишковому тракту.
D. Іррігоскопія.
E. УЗДГ.
7. Яка тактика лікування є доцільною у хворого 85 років з некомпенсованою обтураційною товсто кишковою непрохідністю пухлинної етіології?
A. Спазмолітична та інфузіонна терапія.
B. Динамічне спостереження
C. Лапаротомія, резекція товстої кишки с пухлиною.
D. Цекостомія.
E. Введення газовідводної трубки.
8. Який синдром превалює у хворого з тонко кишковою странгуляційною непрохідністю?
A. Диспептичний синдром.
B. Больовий синдром.
C. Синдром водно-електролітичних порушень.
D. Кахектичний синдром.
E. Синдром недостатності анального сфінктеру.
Дайте вiдповiдi на запитання, а їх правильнiсть буде перевiрено на заняттi.
КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО
РОБОТИ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ
Заняття починається з визначення початкового рiвня знань за допомогою тестового контролю. Потiм студенти отримують хворих для курацiї. Для встановлення дiагнозу використовуються результати додаткових лабораторних, iнструментальних та спецiальних методiв дослiдження. Пiсля виконання завдань усіма студентами викладач аналiзує та коригує результати виконаної роботи кожного студента. Заняття закiнчується проведенням пiдсумкового тестового контролю та оцiнкою його результатiв.
ПЕРИТОНIТ
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Пeритонiт являє собою особливу форму відповіді організму на контакт патогенного агента (частіше мікробного) з очеревиною, що супроводжується грубими порушеннями життєво важливих органів. Запалення очеревини є найбільш частим і небезпечним ускладненням гострих хірургічних захворювань і ушкоджень органів черевної порожнини, яке й доси залишається основною причиною летальних наслідків у хворих хірургічного профілю. При розлитих формах перитоніту і в теперішній час спостерігається тенденція до їх зростання, коливаючись в межах 20-50%, а у 72% смерть від перитоніту має місце при гострих хірургічних захворюваннях, що по Донецькій області складає близько 2,45% у загальній структурі летальності. Як причина смерті перитоніт спостерігається у 80% хворих з гострим апендицитом і гострим панкреатитом, у 90% - із прободною гастродуоденальною виразкою, у 70% із защемленою грижею і гострим холециститом і в 60% - з гострою кишковою непрохідністю. Поліпшення результатів лікування хворих з перитонітом залежить від своєчасної госпіталізації і правильної діагностики основного захворювання, раціонального вибору лікувальної тактики, повноцінного хірургічного втручання і від своєчасної корекції виявлених порушень у до - і післяопераційному періодах. Тому здобуває особливе значення знання студентами вищевказаних питань.
Тема є актуальною і практично важливою не тільки для хірургів, але й для лікарів інших спеціальностей (гастроентерологи, педіатри та інш.). Потребують уваги й деякі деонтологічні аспекти теми. Переконавшись в актуальності досліджуваної проблеми, пропонуємо ознайомитися з цілями заняття.
ЗАГАЛЬНА МЕТА
Вміти поставити попередній діагноз перитоніту і його причини при типовому клінічному перебігу та намітити тактику й принципи лікування хворого.
Для реалізації загальної мети потрібно
ВМІТИ:
Конкретні цілі | Програма початкового рівня знань-умінь | |
1.
Вибирати з даних скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя ознаки даного захворювання (перитоніт і його причина). Поставити попередній діагноз. | 1. Збирати й оцінювати скарги, анамнез захворювання, анамнез життя, проводити об`єктивне обстеження хворих ( кафедри загальної та факультетської хірургії, терапії). | |
2. Скласти індивідуальну схему діагностичних обстежень та інтерпретувати результати проведених обстежнь. | 2. Визначити обсяг і послідовність лабораторних, рентгенологічних, ультразвукових і морфологічних досліджень, а також оцінювати й інтерпретувати ці дані ( каф загальної хірургії, каф. пропідевтики, каф. рентгенології) | |
3. Провести диференційну діагностику гострих хірургічних захворювань черевної порожнини. | 3. Визначати симптоми і синдроми при гострих хірургічних захворюваннях чревної порожнини (кафедра загальної, факультетської хірургії, терапії, кафедра інфекційних хвороб). | |
4. Призначити комплексне лікування, визначити прогноз, профілактичні й реабілітаційні заходи. . | 4. Вибрати та обґрунтувати принципи лікування хірургічного хворого (кафедри хiрургii, фармакології). |
Нижче наводяться завдання для визначення початкового рiвня знань, щоб можна було зробити висновки про відповідність рівня своїх знань та вмінь необхідному.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ
1. У хворого Л., виник перитоніт. Визначте, які дані анамнезу повинен уточнити лікар?
А. Прийом алкоголю, жирної їжі.
В. Застуда, ОРЗ.
С. Черговість появи клінічних ознак.
Д. Зв'язок хвороби із прийомом їжі.
Е. Наявність в анамнезі подібних клінічних ознак.
2. звернувся зі скаргами на біль у животі. Що можна визначити при аускультації живота?
А. Відсутність перистальтики.
В. Посилення перистальтичних шумів.
С. Звичайні перистальтичні звуки.
Д. Посилення перистальтики у верхніх відділах.
Е. Посилення перистальтики в нижніх відділах.
3. Що можна визначити при перкусії грудної клітки?
А. Ясний легеневий звук по обидва боки.
В. Притуплення у верхніх відділах праворуч.
С. Притуплення в нижніх відділах праворуч.
Д. Притуплення в нижніх відділах ліворуч.
Е. Коробчастий звук по обидва боки.
4. Визначите місце локалізації патологічного процесу?
А. Печінка.
В. Жовчний міхур.
С. Нижня частка правої легені.
Д. Шлунок.
Е. Підшлункова залоза.
5. У хворого Т., перитоніт. Назвіть найбільш інформативний метод дослідження при даному ускладненні основного захворювання.
А. Рентгеноскопія шлунка.
В. Сонографія печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.
С. КТ черевної порожнини.
Д. Оглядова рентгенографія грудної клітки в прямої і бічної проекції.
Е. Фіброгастродуоденоскопія.
Еталони відповідей:
1-В; 2-С; 3-С; 4-С; 5-Д.
Наступні завдання слід вирішити самостійно, а правильність відповіді буде перевірено під час заняття.
1. Які дані анамнезу повинен уточнити лікар?
А. Прийом жирної їжі, алкоголю.
В. Прийом гострої їжі, маринадів.
С. Наявність подібних приступів у минулому.
Д. Сезонність хвороби.
Е. Місце мешкання.
2. Визначите місце локалізації патологічного процесу
А. Шлунок.
В. Підшлункова залоза.
С. Печінка.
Д. Права нирка.
Е. Жовчний міхур.
3. Який етиологічний фактор викликав приступи болів у хворого?
А. Травма.
В. Запалення.
С. Пухлина.
Д. Камінь у жовчному міхурі.
Е. Камінь у правій нирці.
4. Який лабораторний метод дослідження потрібний для уточнення діагнозу?
А. Білірубін крові.
В. Амілаза крові.
С. Коагулограмма.
Д. Загальний аналіз сечі.
Е. Цукор крові.
5. Які спеціальні методи дослідження дозволять уточнити діагноз?
А. Ірігоскопія.
В. Холецистографія.
С. УЗД.
Д. Ретроградна пієлографія.
Е. Рентгенографія шлунково-кишкового тракту.
Еталони відповідей: 1-С; 2-Д; 3-Е; 4-Д; 5-Д.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
1. Петровский болезни.-М.:Медицина,1980.-С.304-318.
2. Пропедевтика внутрішніх хвороб /за редакцією І. – Київ: Здоров”я, 1998. – С. 9-77; 319-352.
3. І., Серов. В.В. Патологічна анатомія. – Харків: факт.-1998.- С. 164-186; 492-493.
4. Клінічна патофізіологія.-С.-П.: Спец. Література. – 1998.-С. 170-197; 374-382.
5., Ваврик хірургія. - Київ: Здоров “я, 1999.-С. 30-59.
ЗМІСТ НАВЧАННЯ У ВІДПОВІДНОСТІ З ЦІЛЯМИ:
1.ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Семіотика перитоніту.
2. Особливості клінічного перебігу перитоніту.
3. Етіологія та патогенез перитоніту. Найбільш часті причини перитоніту.
4. Діагностика і диференційна діагностика перитоніту.
5. Класифікація перитоніту.
6. Стадії та клінічні прояви перитоніту.
7. Прогнозування тяжкості перебігу гострого перитоніту.
8. Основні принципи лікування перитоніту.
ІІ. ГРАФ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ТЕМИ (додаток №1)
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ ЦІЛЕЙ
Обов’язкові джерела:
1. , Саєнко В. Ф., Книшов хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- Т.2.-С. 195-214.
2. Хірургічні хвороби: Підручник/ За ред. П.Г. Кондратенка.-Х.:Факт,2006..
3. Лекція
4. Граф логічної структури теми (додаток 1)
5. Діагностичний алгоритм (додаток 2)
ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА:
1. Іващенко хірургія.- Д.: Донеччина, 1995.-С. 92-114.
2. Хірургічні хвороби /Під ред. Акад. – М.: Медицина 1986.- С. 596-632.
ОРІЄНТОВАНА ОСНОВА ДІЇ
Як засiб для вирiшення навчальних завдань використовуються схема написання iсторiї хвороби, таблицi, діагностичний алгоритм, цільові навчальні завдання, діагностичний алгоритм (додаток №2)
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 |
