НАБІР ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ
1. У лікарню потрапив хворий з перитонітом. Який з наведених епонімних симптомів є характерним для перитоніту?
А. Мейо-Робсона.
В. Спижарного.
С. Щоткіна-Блюмберга.
Д. Склярова.
Е. Ровзінга.
2. У хворого Ж., перитоніт Який неінвазивний метод обстеження допомагає діагностувати перитоніт перфоративного ґенезу?
А. Оглядова рентгенографія черевної порожнини.
В. УЗД.
С. Іригоскопія
Д. ЄКГ.
Е. Спірометрія.
3. Які з наведених захворювань можуть супроводжуватися псевдо абдомінальним синдромом?
А. Плевропневмонія.
В. Інфаркт міокарда. .
С. Гострий пієлонефрит.
Д. Цукровий діабет.
Е. Усі наведені.
.4. У лікарню потрапив хворий з перитонітом. Який симптом є найбільш характерним для перитоніту?
А. Напруження м`язів черевної стінки.
В. Біль в животі.
С. Ослаблена перистальтика.
Д. Симптом подразнення очеревини.
Е. Блювота.
5. Який з органів найчастіше є джерелом та причиною перитоніту?
А. Кишечник.
В. Жовчний міхур.
С. Підшлункова залоза.
Д. Червоподібний відросток. .
Е. Шлунок і дванадцятипала кишка.
6. Який попередній діагноз у хворого 59 років з гострим болем у животі, дошко подібним напруженням черевних м`язів, позитивними симптомами Щоткіна-Блюмберга та Спіжарного?
А. Гострий мезентеріальний тромбоз.
В. Гостра кишкова непрохідність.
С. Перфоративний перитоніт.
Д. Ниркова колька.
Е. Гострий мезоденіт.
7. У хворого Н., розлитий перитоніт. Яка тактика оперативного лікування є доцільною у хворого при розлитому перитоніті?
А. Планова операція
В. Консервативне лікування.
С. Термінова операція.
Д. Екстрена операція після короткочасної підготовки.
Е. Відстрочена операція.
Еталони відповідей: 1-С; 2-А; 3-Е; 4-Д; 5-Д; 6-С; 7-Д.
КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО
РОБОТИ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ
Заняття починається з визначення початкового рiвня знань за допомогою тестового контролю. Потiм студенти отримують хворих для курацiї. Для встановлення дiагнозу використовуються результати додаткових лабораторних, iнструментальних та спецiальних методiв дослiдження. Пiсля виконання завдань усіма студентами викладач аналiзує та коригує результати виконаної роботи кожного студента. Заняття закiнчується проведенням пiдсумкового тестового контролю та оцiнкою його результатiв.
ОПІКИ
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Опікова патологія в сучасних умовах продовжує залишатися однією з найбільш актуальних і соціально важливих проблем хірургії та травматології. Показники опікового травматизму в Україні залишаються одними з найвищих - 21,3 на 10 тис. населення (у Донецькій області - 29,8 в Європі - близько 10 на 10 тис. населення). Крім того, у Донецькій області, в який 10% населення України, відбувається більше половини виробничих травм і катастроф. Особливе занепокоєння викликає зростання кількості випадків, показників летальності та інвалідизації серед потерпілих, що є наслідком промислових факторів ризику, а також побутових травм, особливо серед соціально незахищеної категорії населення й дітей. Найбільш небезпечними з усіх катастроф за кількістю й важкістю потерпілих, соціальними наслідками, є аварії від вибуху метану та вугільної суміші в глибоких шахтах.
Створення ефективної дійової системи етапного лікування обпечених дозволило значно поліпшити основні показники роботи комбустіологічної служби. Однак провідна роль у забезпеченні оперативності й адекватності надання допомоги при опіках і їх наслідках, безсумнівно, визначається підготовленістю лікарів лікувального профілю, особливо хірургів, травматологів, анестезіологів-реаніматологів, дитячих хірургів, лікарів бригад швидкої допомоги як первинного етапу допомоги. У кваліфікаційній характеристиці лікаря за фахом “лікувальна справа” відзначено, що лікар повинен вміти здійснювати загальнолікарські маніпуляції (перев’язки, трансфузійну терапію, транспортувальну іммобілізацію тощо), вміти надавати невідкладну допомогу та направляти хворих до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу певного профілю.
Тепер ознайомтесь з цілями цього заняття та обміркуйте їх.
ЗАГАЛЬНА МЕТА
Вміти проводити діагностику опіків різної етіології, запідозрювати опікову хворобу; надавати першу медичну допомогу при термічних ураженнях, визначати тактику та комплекс заходів до надання спеціалізованої допомоги й направляти постраждалих на відповідні етапи допомоги.
Для реалізації загальної мети потрібно досягти конкретні цілі та
ВМІТИ
Конкретні цілі | Програма початкового рівня знань - умінь |
1. На основі скарг, даних анамнезу та об’єктивного огляду розпізнавати ступінь опіку та обсяг ураження | Збирати та оцінювати скарги, анамнез, вести об’єктивний огляд обпечених, запідозрювати ступінь опіку, вираховувати загальну площу в процентах до поверхні тіла за правилами дев’яток та долоні (кафедри гістології, патологічної анатомії та фізіології, загальної хірургії) |
2 Складати схему додаткового діагностичного обстеження при опіковій хворобі, опіку дихальних шляхів, комбінованій та сумісній травмі, супутні хвороби. | Оцінювати дані лабораторних та інструментальних досліджень, стан артеріального тиску, діурезу, мікроциркуляції, оксигенації крові, кислотно-лужного стану тощо (кафедри біохімії, патологічної фізіології, рентгенології, ЛОР та очних хвороб тощо).
|
3. Вміти надавати першу медичну допомогу постраждалим | Вміти припиняти дію уражального фактора, накладати асептичну по-в’язку, забезпечувати іммобілізацію, декомпресивні некротомічні розтини, трахеотомію, проводити аналгезію (кафедри топографічної анатомії, екстреної медицини, фармакології). |
4. Формулювати попередній клінічний діагноз та уявляти етапи надання медичної допомоги | Оцінювати топографію опікових ран та їх розповсюдженість, вміти використовувати індекс тяжкості ураження (кафедри топографічної анатомії, дерматології, військової підготовки, загальної хірургії). |
Нижче наводяться завдання для визначення початкового рiвня знань, щоб можна було зробити висновки про відповідність рівня своїх знань та вмінь необхідному.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ
1. шкіра відноситься до типу тканин
А – покривних
B – опірно – м`язових
C – нервової тканини
D – залозістої тканини
Е – з`еднуваної тканини
2. поверхній шар шкіри представлено
А – фібробластами
B – кератиноцитами
C – базальною мембраною
D – сальними залозами
Е – з`еднуваною тканиною
3. де виявляється пульсація на стопі?
А - Пульсація на стопі виявляється на a. poplitea.
B - Пульсація на стопі виявляється на a. dorsalis pedis.
C - Пульсація на стопі виявляється на a. dorsalis pedis та a. tibialis posterior.
D - Пульсація на стопі виявляється на a. tibialis posterior.
E - Пульсація на стопі не досліджується
4. гіповолемічний шок пов`язан з порушенням
А – нейрорегуляції
B – гіпоксією
C – водно – єлектролітного балансу
D – кровотечею
Е – терморегуляції
Еталони відповіді
1 - A; 2 - B; 3 - D; 4 – С.
Наступні задачи вирiшити самостiйно, а правильнiсть вiдповiдi буде перевiрено пiд час заняття.
1. преша допомога при уражені електричним струмом починається з…
А – штучного дихання
B – накладаня асептичної повязки
C – припиненя дії єлектичного струму
D – некректомії
Е – знеболювання
2. антібіотикопрофилактика проводиться з метою:
А – профилактиці бешихи
B – профилактиці запального процесу в ранах
C – профилактиці сепсису
D – профилактиці гіповолемії
Е – профилактиці кровотечі
3. нормальні показники центрального венозного тиску становлять:
А – 80 – 120 мм. рт. ст.
B – 40 – 80 мм. рт. ст.
C –мм. вод. ст.
D – 40 – 80 мм. вод. ст
Е –мм. вод. ст.
4. «правило трьох катетерів» при терапії шоку включае катетерізацію:
А – сечового міхура + переферична вена + шлунковий зонд
В - сечового міхура + центральна вена + шлунковий зонд
C – сечового міхура + переферична вена + назальна оксигенация
D – сечового міхура + центральна вена + назальна оксигенация
Е – сечового міхура + шлунковий зонд + назальна оксигенация
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
1. I. «Общая хирургия».- М: Медицина,1993.-С.437-443;
2. «Госпитальная хирургия». - Донецк, 1995. – С. 429-450
3. , Іванова А. Й., , . «Гістологія людини» – Київ, "Книга плюс", 2003. – 592 с.
ЗМІСТ НАВЧАННЯ У ВІДПОВІДНОСТІ З ЦІЛЯМИ
І. ТЕОРЕТИЧНИІ ПИТАННЯ
1. Стан допомоги при термічних ушкодженнях в Україні, система етапного лікування постраждалих.
2. Система діагнозу в обпечених.
3. Періодизація опікової хвороби (патогенез, клініка, діагностика). Протишокова терапія.
4. Невідкладна допомога постраждалим (перша медична допомога, первинний туалет опікових ран, поняття про лікувальну пов’язку, очищення ран, засоби тимчасового захисту, місце раннього хірургічного лікування в комплексі лікування глибоких опіків).
5. Особливості електричних, хімічних і радіаційних опіків. Комбінована та сполучена травма.
6. Соціально-психологічні та деонтологічні аспекти опікової травми.
ІІ. ГРАФ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ТЕМИ «ОПІКИ » (додаток № 1)
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ ЦІЛЕЙ
Обов'язкові джерела:
1. Лекційний курс за темою “Опіки”.
2. . Госпитальная хирургия. - Донецк, 1995. – С. 429-450
3. . Термические поражения. – М.: Медицина, 1966. – С. 54-138.
4. Граф логічної стуктури теми (Додаток №1).
Додаткові джерела:
1. , , . Термические субфасциальные поражения. - Донецк, 2000. – С.5-52.
2. Ожоги: руководство для врачей / под ред. , , . – С-Петербург: Спецлит, 2000. – С. 43-129.
ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЇ
Як засіб для вирішення навчальних завдань використовується схема написання історії хвороби, ілюстративний матеріал (таблиці та слайди - схема визначеня глибини опіків, схема визначення площі ураженя, формули визначення оїєму протишокової терапії тощо), діагностичний алгоритм, цільові навчальні завдання, алгоритм формулювання диагнозу (додаток 2).
НАБІР ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ.
1. Який обсяг протишокової терапії необхідний у перші 8 годин?
A. 3/4 добового обсягу розрахованої
B. 1/2 добового обсягу розрахованої
C. 1/4 добового обсягу розрахованої
D. Весь обсяг розрахованої терапії на добу
E. Не потребує проведення протишокової терапії
2. Які невідкладні дії потрібні в хірургічному відділенні при опіковому компартмент синдромі кінцівок?
A. Первинна хірургічна обробка ран
B. Декомпресивна некрофасціоміотомія.
C. Накладання асептичної повязки.
D. Хірургічне втручання не потрібне.
Е. Судина реконструкція
3. Які першочергові методи обстеження найбільш достовірні для діагностики опіку дихальних шляхів?
А. рентген органів грудної порожнини
B. фібробронхоскопія
C. огляд ЛОР лікаря та аналіз крові на карбоксигемоглобін
D. огляд хворого
Е. ЕКГ
4. При якій площі глибокого опіку візначається опікова хвороба у дорослих?
А. понад 15% поверхні тіла
B. понад 25% поверхні тіла
C. понад 35% поверхні тіла
D. понад 40% поверхні тіла
Е. понад 60% поверхні тіла
5. При якій стадії опіку можливе самостійне загоєння опікової рани без утворення рубців?
А. 1 стадія
B. 2 стадія
C. 3 стадія
D. 4 стадія
Е. неможливо взагалі
6. Найбільш поширеним засобом остаточного закриття глибоких опікових ран є…
А. вільна аутодермопластика
B. невільна аутодермопластика
C. ксенопластика
D. біотехнологічні засоби
Е. сінтетичні покриття
7. Згідно з сучасною класіфікацією опікової хвороби, сепсіс є…
А. не зустрічається взагалі
B. перша стадія
C. друга стадія
D. третя стадія
Е. четверта стадія
8. Оптимальним методом вилучення опікового струпу є…
А. біохірургія
B. застосування протеолітичних ферментів
C. асептичні повязки
D. хірургічна некрєктомія
Е. озонотерапія
Дайте відповіді на запитання, а їх правильність буде перевірено на занятті.
КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ
На початку заняття письмово шляхом рішення тестів виявляється початковий рівень та готовність студентів. Після цього студенти групи оглядають хворих в палаті, збирають анамнез, самостійно або за допомогою викладача з історії хвороби з’ясовують обсяг допомоги, наданої постраждалому на етапах лікування, та збираються для обходу в опіковому відділенні, де докладають групі з’ясовані дані, оцінюють стан хворого та обговорюють показники лабораторних та інших досліджень. Студент з’ясовує глибину та обсяг ураження, оцінює стан опікових ран, можливість загоєння ділянок поверхневих опіків, необхідність етапної некректомії, стан грануляцій, показання до вільної шкірної пластики тощо. Обирається засіб місцевого лікування. Заняття закінчується в навчальній кімнаті і присвячено аналізу типових помилок, проведеням підсумкового тестового контролю та оцінкою його результатів.
ПЛАСТИЧНА ХІРУРГІЯ ТА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Пластична хірургія – це галузь хірургії, що розробляє оперативні методи лікування хворих з дефектами тканин, деформаціями та порушеннями функції різних частин тіла.
Згідно з сучасними поданнями, термін «пластика» узагальнює назву хірургічних методів відновлення форми та/або функції окремих частин тіла (органів анатомічних структур) шляхом переміщення, чи трансплантації, або імплантації матеріалів, що їх заміщають. У даному випадку маються на увазі біологічні тканини, тому що використання небіологічних матеріалів прийнято позначати терміном "ендопротезування". Пластичні операції проводять із приводу травм і наслідків ушкоджень, а також при уроджених деформаціях та каліцтвах, що супроводжуються дефектом або надлишком тканин.
Термін "реконструкція", з одного боку, є синонімом терміна "пластика". З іншого боку - він може бути визначений, як зміна співвідношення анатомічних структур сегменту для відновлення його нормальної функції та/ або форми, втраченої в результаті чи травми захворювання. Саме тому сполучення цих термінів у понятті "пластична і реконструктивна хірургія" широко використовується в медичній практиці та літературі.
Відновні операції – це відтворення тканини чи органу, наприклад реплантація втрачених пальців кисті.
Реконструктивні операції – це відтворення форми та функції тканини, органу або частини тіла, частіше при уродженій патології і наслідках травм, шляхом перенесення пластичного матеріалу з інших місць. Прикладом може бути пластика молочної залози клаптем прямого м’язу живота після мастектомії.
Естетичні операції – виконуються на нормальних тканинах, які мають вікові чи фізіологічні зміни, незбалансований вид чи форму. Прикладом може бути абдомінопластика при відвислій передній черевній стінці.
Трансплантологія - комплексна медико-біологічна наука, що займається розробленням проблем створення можливостей заміни життєво важливих органів, що втратили функцію, пересадженням здорових органів, їх частин, узятих в іншої людини, або використанням штучних органів.
Напрямки її досліджень:
Розроблення проблеми подолання тканинної несумісності з метою досягнення довгострокової трансплантаційної толерантності шляхом вирішення питань імунної взаємодії трансплантанта та реципієнта і розроблення методів імуносупресії.
Експериментальне розроблення та впровадження в клінічну практику методів пересадження органів. Розв'язання питань, що стосуються добору та підготовки реципієнтів до трансплантації, інтраопераційного забезпечення та хірургічної техніки трансплантаційних операцій, клінічних аспектів ведення трансплантаційних реципієнтів у ранньому та пізньому післяопераційних періодах.
Розроблення та використання в клінічній практиці методів консервації органів.
Розроблення нових технологій донорського забезпечення трансплантації органів чи їх частин.
Розроблення та створення апаратів і систем, що забезпечують можливості заміни життєво важливих органів або їх функцій.
Тепер ознайомтесь з цілями цього заняття та обміркуйте їх.
ЗАГАЛЬНА МЕТА
Володіти термінологією в розділі пластичної хірургії та трансплантології та володіти основними юридичними аспектами клінічного застосування цих методів лікування та етичними нормами. Мати уяву про основні трансплантаційні та пластичні види хірургічних втручань.
Для реалізації загальної мети потрібно
ВМІТИ
Конкретні цілі | Програма рівня знань - умінь |
1. Знати історію та етапи розвитку пластичної хірургії та трансплантології. | Знати основні єтапи розвидку реабілітаційної медицині, сучасні уявленя щодо трансплантаційного імунітету та гістосумісності тканин (кафедри історії медицини, гістології, патологічної анатомії та фізіології, загальної хірургії, загальної терапії) |
2. Володіти загальними принципами показань, щодо різних видів пересадки тканин та органів. | Знати перелік нозологічних одиниць з урахуванням компенсаційних особливостей захворювань, в лікуванні яких можливо застосування трансплантації та пластичної хірургії(кафедри загальної та факультетської терапії, хірургії, патологічної фізіології, ЛОР та очних хвороб тощо). |
3. Вміти розрізняти види клітин, клаптів тканин та донорських органів, їх відмінності в застосуванні | Знати сучасні класифікації тканин, клаптів та особливості забору донорськіх анатомічних матеріалів (кафедри топографічної анатомії, гістології, загальної хірургії тощо). |
4. Знати основні принципи веденя хворих після трансплантації анатомічних матеріалів та пластичних реконструкцій | Знати принципи проведення імунологичної супрессії та її ускладнення (кафедри фармокології, імунології, мікробіології, загальної хірургії тощо) |
Нижче наводяться завдання для визначення початкового рiвня знань, щоб можна було зробити висновки про відповідність рівня своїх знань та вмінь необхідному.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ
5. стадія декомпенсації захворювання це…
А – зворотні функціональні зміни
B – незворотні функціональні зміни
C – морфологічні зміни
D – початкова стадія захворювання
Е – метаболічний розлад
6. шкіра відноситься до типу тканин
А – покривних
B – опірно – м`язових
C – нервової тканини
D – залозістої тканини
Е – з`еднуваної тканини
7. що таке стовбурові клітини?
А – попередники більш диференційованих клітин
B – активно проліферуючи клітини
C – субстрат незалєжні клітини
D – неспеціфічні клітини
E - сперматозоїди
8. де проведена перша трансплантація нирки?
А – в США
B – в ЮАР
C – в Україні
D – в Німечині
Е – в Китаї
Еталони відповіді
1 - В; 2 - А; 3 - А; 4 – С.
Наступні задачи вирiшити самостiйно, а правильнiсть вiдповiдi буде перевiрено пiд час заняття.
1. діабетична ангіопатія повязана з захворюванням
А – печінки
B – нирок
C – підшлункової залози
D – судинною патологією
Е – сердцевими захворюваннями
2. ендотрахеальний наркоз, це варіант
А – загального знеболювання
B – місцевого знеболювання
C – проводникової анастезії
D – внутрішьовенної анаестезії
Е – рауш наркозу
3. абсолютним показником біологічної смерті вважається
А – зупинка дихання
B – зупинка кровообігу
C – смерть мозку
D – трупні п`ятна
Е – відсутність свідомості
4. проліферація соматичних клітин здійсюється за рахунок
А – мійозу
B – мітозу
C – диференціровки
D – апоптозу
Е – роулінга
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
4. , , «Комбустиология». – Донецк, 2006. – 240 с.
5. , Іванова А. Й., , . «Гістологія людини» – Київ, "Книга плюс", 2003. – 592 с.
ЗМІСТ НАВЧАННЯ У ВІДПОВІДНОСТІ З ЦІЛЯМИ
І. ТЕОРЕТИЧНИІ ПИТАННЯ
1. Етапи розвитку пластичної хірургії та трансплантології.
2. Поняття щодо аутологічної та аллогенної тансплантації.
3. принципи пощуку та підбору донорів.
4. Вибір методу пластики ранового дефекту чи естетичного недоліку.
5. Особливості кровопостачання тканин та їх комплексів.
6. Хірургічна класифікація клітин та клаптів тканин.
7. Структура діагнозу в пластичній та реконструктивній хірургії.
8. Види оперативних втручань в пластичній хірургії та трансплантології.
9. Законодавча основа пластичної хірургії та трансплантології.
ІІ. ГРАФ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ТЕМИ «ПЛАСТИЧНА ХІРУРГІЯ ТА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ» (додаток № 1)
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ ЦІЛЕЙ
Обов'язкові джерела:
5. лекційний курс за темою “Пластична хірургія та трансплантологія”.
6. . Госпитальная хирургия. - Донецк, 1995. – С. 429-450
7. Белоусов , реконструктивная и эстетическая хирургия. – Спб.: Гиппократ, 1998. – 744 с.
8. , Грубник эстетическая хирургия. Современные аспекты. – К.: Здоровье, 2000. – 232 с.
9. Трансплантология. – Киев, 1998. С 248.
10. Граф логічної стуктури теми (Додаток №1а та №1б).
Додаткові джерела:
3. Plastic and Reconstructive Surgery Essential for students/ Fifth Ed., Ed. A. S. Brown, 1998. – 114 p.
4. , . Введение в трансплантологию. 2000г. С 500.
5. Трансплантология: Руководство для врачей: Учеб. пособие для врачей. Изд.2, испр. и доп. / ред. – МИА, Москва, 2006. – С. 544.
ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЇ
Як засіб для вирішення навчальних завдань використовується курація хворих, схема написання історії хвороби, ілюстративний матеріал (таблиці та слайди - схема ємбріогенезу, схема кровопостачання шкіри, схема класіфікацій вільних клаптів тощо), діагностичний алгоритм, цільові навчальні завдання, алгоритм юридичної дії лікаря для визначення показань до єстетичної операції (Додаток 2).
НАБІР ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ.
1. Пацієнтка Є., 52 років, без супутньої патології, госпіталізована в клініку для проведення складної пластичної операції. Планується загальна анестезія. Що в даному випадку більш за все буде гарантувати пацієнтці повернення коштів та фінансові відшкодування у випадку виникнення медичних ускладнень чи незадовільного результату операції?
A. Усна домовленість з лікарем – пластичним хірургом
B. Усна домовленість з лікарем – анестезіологом
C. Юридична угода з клінікою
D. Договір з анестезіологом
E. Договір з хірургом
2. Пацієнтка Ю., 46 років, активно наполягає на проведення пластичної естетичної операції. По результатам профогляду – здорова. Лікар запідозрив у неї не мотивовано підвищену акцентуацію психіки до свого зовнішнього вигляду, можливе психічне захворювання. Що найбільш вірогідно з деонтологічних та юридичних міркувань дасть йому змогу уникнути подальшого юридичного конфлікту з пацієнткою в даному випадку?
A. Направлення на консультацію психіатра
B. Направлення на консультацію в столичну провідну клініку пластичної хірургії
C. Відмова в операції без наведення причин
D. Відмова в операції з тієї причини, що вона має протипоказання для наркозу
E. Відмова в операції з тієї причини, що він не має достатньої кваліфікації та досвіду для проведення такої операції
3. Пластична хірургія – це спеціальність яка:
A. Ліквідує деформації та корегує недоліки зовнішності людини
B. Займається операціями на поверхневих тканинах тіла
C. Присвячена питанням загоєння ран з метою відновлення форм та функцій частин тіла.
D. Є синонімом «хірургії красоти»
E. Базується на застосуванні новітніх хірургічних методик та технологій
4.Ділянка покривних тканин, яку переміщено на іншу ділянку тіла, але збережено неперервне кровопостачання, має назву?
A. Трансплантат
B. Клапоть
C. Шматок
D. Вільний клапоть
E. Саджанець
5. Застосування невільних клаптів перенесених з віддалених ділянок тіла має назву:
A. Італійська пластика
B. Індійська пластика
C. Філатовське стебло
D. Китайська пластика
E. Крос-пластика
6. У хворої діабетична нефропатія. При термінальній фазі діабетичної нефропатії показано:
A. Гемодиаліз
B. Трансплантація нирки
C. Трансплантація підшлункової залози
D. Трансплантація печінки
E. Консервативна терапія
7. У хворого Р., захворювання серця. Трансплантація серця показана при:
A. Гострому инфаркті
B. Мітральному стенозі
C. Аортальному стенозі
D. Атріо – вентрікулярному блоці
E. Ділятаціонній кардіоміопатії
8. Найбільш загрозливим ускладненням при трансплантації ємбріональних стовбурових клітин є:
A. Винекнення тератогенних пухлин
B. Кровотеча
C. Реакція відторгнення
D. Запальна реакція
E. Розвиток тимчасового хімеризму
Дайте відповіді на запитання, а їх правильність буде перевірено на занятті.
КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ
На початку заняття письмово шляхом рішення тестів виявляється початковий рівень та готовність студентів. Після цього студенти групи оглядають хворих в палаті, збирають анамнез, самостійно або за допомогою викладача з історії хвороби з’ясовують обсяг допомоги, наданої на етапах лікування та оцінюють стан хворого та обговорюють показники лабораторних та інших досліджень. Студент з’ясовує глибину та обсяг ураження або стадію компенсації захворювання, оцінює стан ран, можливість загоєння ділянок, показання до шкірної пластики або трансплантації тощо. Заняття закінчується в навчальній кімнаті і присвячено аналізу типових помилок, проведеням підсумкового тестового контролю та оцінкою його результатів.
ВРОДЖЕНІ ТА НАБУТІ ПОРОКИ СЕРЦЯ
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Далеко не всіх хворих з серцево-судинною патологією можна ефективно лікувати консервативними методами. У першу чергу це стосується пацієнтів з уродженими пороками серця. Для них хірургічні методи відкривають єдину можливість для порятунку. Уроджені пороки серця належать до частих і тяжких серцево-судинних хвороб. За даними ВООЗ, ця патологія зустрічається в 1 з 100 немовлят. Щодня в усьому світі народжується 2000 дітей з цією патологією. Багато уроджених пороків не сумісні з життям. Такі хворі помирають у перші години й дні життя. Існують 2-3 вікові хвилі смертності: на першому році життя помирають 54,%, а 84 % не доживають до 5 років. Середня тривалість життя інших хворих складає 12-15 років, і тільки невелика група пацієнтів з найбільш легкими аномаліями доживає до 30-35 років. Поки ще в усьому світі дітей з уродженими пороками серця народжується більше, ніж їх встигають прооперувати. Наприклад, на території країн колишнього СРСР повинно виконуватися близько 40 тис. таких операцій, а робиться менш 5 тис. Таким чином, щорічно наростає хірургічний борг.
Розмаїтість уроджених пороків серця величезна. їх відомо більше 200. Більшість з них рідкі, несумісні з життям. Для практичних цілей необхідно зосередити увагу на 10-12 пороках, на частку яких припадає 95 % всіх операцій.
Діагностика уроджених пороків значно складніша, ніж набутих, і в більшості випадків вимагає застосування складних методів: зондування порожнин серця та ангіокардіографію. Тому хірургічне лікування уроджених пороків серця повинне проводитися тільки в спеціалізованих центрах. Своєчасна діагностика, правильна орієнтація у показаннях до операції та термінах її проведення, кваліфікована диспансеризація оперованих відкриває хворим єдину можливість для одужання. При успішному результаті операції хворі швидко додають у вазі і зрості, повертаються до нормальної фізичної активності, здатні до трудової діяльності.
ЗАГАЛЬНА МЕТА
Вміти ставити попередній діагноз, визначати тактику ведення хворих із захворюваннями щитовидної залози.
Для реалізації загальної мети потрібно
ВМІТИ:
Конкретні цілі | Програма початкового рівня знань-вмінь |
1. Визначати основні синдроми при УПС, включаючи особливості інструментальних методів дослідження в кардіохірургії (ЕхоКГ, кардіоангіографія, зондування серця | 1. Збирати та оцінювати скарги, анамнез захворювання, проводити об'єктивне обстеження хворих з ураження серцево-судинної системи (ССС) та розпізнавати головні симптоми захворювання (кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, патологічної фізіології). |
2. Складати індивідуальну схему діагностичних обстежень та оцінювати ангіокардіографічну картину пороку та результати зондування порожнин серця, а також цифри параметрів гемодинаміки | 2. Обирати адекватну схему динамічного спостереження хворих з патологією ССС (кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, кафедра патологічної фізіології, кафедра рентгенології) |
3. Проводити диференціальну діагностику між різними видами УПС, що найбільш часто зустрічаються в клінічній практиці | 3. Обирати основні групи фармакоте-рапевтичних препаратів, застосовуваних для консервативного лікування УПС (кафедра фармакології) |
4. Визначати попередній діагноз УПС | 4. Обґрунтовувати методи консервативної та оперативної тактики (кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, кафедра патологічної фізіології, кафедра фармакології) |
Нижче наводяться завдання для визначення початкового рівня знань, щоб можна було зробити висновки про відповідність рівня своїх знань та вмінь необхідному.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 |
