Математика в школах (стр. 2 )

Після закінчення 9 класу більшість учнів мають на меті отримати вищу (47,3%), початкову професійну (9,1 %) і середню професійну освіту (15,7%). 11,8% дітей планують отримати лише середню освіту. Учні, що планують отримати вищу освіту і науковий ступінь, мають значно вищий, порівняно з іншими, середній бал з математики та природничих наук.

Ставлення опитаних учнів 8-х класів до математики є позитивним. Більш як 60% учнів уважають, що мають добрі знання з математики. Близько 40% дітей хотіли б мати більшу кількість уроків математики. 55% учнів отримують задоволення від вивчення цього предмета, такій же частині математика подобається і 48% вважають, що математика дається їм легко.

Проте, близько40% учнів вважають, що математика дається їм важче, ніж багатьом іншим однокласникам. Цей предмет нудний для 28% від опитаних восьмикласників.

Зацікавленість математикою, а також упевненість у своїх силах позитивно впливає на результати тестування учнів. Середній бал учнів з математики є відповідним до їхнього ставлення до цього предмету. Вищий середній бал з природничих наук відповідає переконанню учнів про добрі знання з математики і думці про те, що вивчення математики приносить задоволення і дається легко.

Значна частина опитаних має позитивну мотивацію для вивчення математики. Так, більш як 80% вважають, що математика потрібна їм для вивчення інших шкільних предметів. 85% вивчають математику, щоб продовжити навчання у вищому навчальному закладі. 80% опитаних вбачають потребу у вивченні математики для отримання бажаної роботи.

Мотивація навчання математики позитивно впливає на результати тестування з цього предмета. Учні, яким подобається математика і потрібна для вивчення інших дисциплін та продовження навчання, мають виший бал і з природничих наук. На результати тестування з природничих наук позитивно не впливає думка про те, що математика вивчається для обрання професії в подальшому.

Результати опитування учнів на предмет навчання їх не тільки виконання а й способів дій мають такі результати: більш як 60% учнів вважають, що майже на всіх уроках їм пропонують вивчити напам'ять формули і методи розв'язування задач і застосовувати, пояснюючи відповідь. Менше ніж 25% опитаних пов'язують те, що вивчають, з повсякденним життям і самостійно ухвалюють рішення щодо розв'язування складних завдань.

Це означає орієнтацію результатів навчання переважно на отримання знань, а не формування предметних та життєвих компетенцій.

Організація навчання математики у 8-х класах передбачає більшою мірою перевірку домашнього завдання і лекцію. Як результат - знижується кількість часу, що відводиться на організацію різної пізнавальної діяльності учнів. Форми організації диференційованого навчання (самостійна робота, робота в групах) застосовують менше.

Проте, учні, які диференційовано навчаються, не отримали кращий результат з тестування з математики і з природничих наук.

Водночас, залучення дітей до самостійної роботи позитивно вплинуло на результати тестування з математики і природничих наук (особливо на виконання відкритих завдань).

Застосування калькуляторів і комп'ютерів на уроках математики незначне (15,7% і 2,2% відповідно). Користування комп'ютером позитивно впливає на результати навчання математики і природничих наук, хоча тільки 28,4% учнів використовують комп'ютер для навчання в середньому кілька разів на рік.

Більша частина учнів (55,3%) виконують домашнє завдання з математики щодня. Кращі результати з тестування з математики і з природничих наук отримали учні, яким задають 3 або 4 рази на тиждень домашнє завдання з даного предмета і час, який учні виконують домашнє завдання становить від 16 до 60 хвилин.

Анкетування вчителів математики

Згідно з результатами анкетування найкращі результати тестування мають учні 8-х класів, де вік учителів математики становить від 30 до 40років. Відомо, що даний вік є найпродуктивнішим у професійній діяльності, оскільки вже набуто досвід роботи і відносно задовільний фізичний стан.

Стаж роботи вчителів також впливає на результати тестування. Кращі результати з математики мають учні, вчителі яких мають стаж роботи від 10 до 20 років, а також 2 — 4 роки. У першому разі це пояснюється досвідом роботи і продуктивним віком учителів. У другому — сумлінням і затратою часу на початку професійної діяльності.

Фахова співпраця вчителів-математиків позитивно відображається на результатах навчання учнів. Особливо це стосується спільної підготовки навчальних матеріалів, взаємного відвідування уроків. Найвищий результат тестування мають учні, вчителі яких спілкуються з колегами з приводу вищезгаданих питань 1—3 рази на тиждень. Водночас, методичні підходи до викладання математики вчителі обговорюють не так часто.

Підвищення кваліфікації вчителів з різних питань методики викладання математики, застосування інформаційних технологій, розв'язування задач, оцінювання навчальних досягнень учнів у цілому позитивно вплинуло на результати тестування.

У школах, де умови праці для вчителів є задовільними, учні мають кращі результати тестування.

Цікаво, що у класах, що на думку вчителів є переповненими, учні мають дещо вищий бал.

Рівень відповідального ставлення вчителів математики до навчального процесу (задоволення своєю роботою, розуміння мети навчальної програми, прагнення високого рівня успішності учнів) прямо пропорційний до середнього балу тестування.

Такий же результат має факт небайдужого ставлення батьків до навчання дітей, а також ставлення дітей до шкільного майна і їхнього бажання добре вчитися.

Від кількості учнів у класі також залежать результати тестування з математики. З результатами тестування оптимальна кількість учнів у класі для навчання математики становить від 27 до 31 учнів.

Цікаву закономірність виявлено при аналізі залежності результатів тестування від кількості годин на тиждень на вивчення математики. Відносно високі результати (59,7% правильних відповідей) мають учні, які навчаються математики 7—8 годин на тиждень. Гіпотетично, це учні спеціалізованих класів з поглибленим вивченням математики. Водночас; кращий результат (53,71% правильних відповідей) мають учні, які навчаються математики 4 години на тиждень порівняно з учнями, що мають 5 годин на тиждень (38,48% правильних відповідей).

Анкетування довело, що кращий результат мають учні тих класів, де вчителі використовують підручник як допоміжний засіб, а не як основу для вивчення предмета (42,61 % порівняно з 39,90% правильних відповідей). Це має стати відповідним орієнтиром для авторів нових підручників.

Попередній аналіз виконання завдань з математики учнями 8-х класів

Аналізуючи результати дослідження, необхідно обов'язково враховувати особливості проведення міжнародного дослідження:

• тестову форму перевірки, незвичну для учнів українських шкіл;

• виконання близько 60 завдань за 90 хвилин для учнів 8-х класів;

• включення в одну роботу завдань з математики, біології, фізики, хімії, географії, екології;

• наявність позапрограмового матеріалу, з причин різноманітності навчальних програм у різних країнах та інше.

Наприклад, більше половини завдань з математики для 8 класу перевіряли засвоєння матеріалу, що вивчали учні у 5—6 класах. Водночас час до тесту було включено завдання з тем «Початки теорії ймовірності», «Елементи статистики», «Площі фігур», що не входять до програм з математики для 5—8 класів.

Відзначимо, що програмовий матеріал курсу математики саме 8 класу практично не було включено до тестування, тому що матеріал не входить до більшості навчальних програм інших країн. З цієї причини наші учні не мали змоги продемонструвати рівень засвоєння значного обсягу матеріалу, який був ними вивчений до часу проведення тестування.

Проте, результати дослідження дають можливість отримати порівняльні дані щодо математичної підготовки учнів у різних країнах світу на рівні вимог міжнародного тесту.

План розробки тестових завдань з математики визначався двома складовими — змістом освіти та видами навчально-пізнавальної діяльності, опанування якими мали продемонструвати учні.

З цією метою матеріал шкільного курсу математики було розподілено на п'ять загальноприйнятих блоків змісту, типових для кожної з країн-учасниць дослідження: «Числа», «Алгебра», «Вимірювання», «Геометрія», «Аналіз даних». Крім цього, було виділено чотири види навчально-пізнавальної діяльності: знання фактів і процедур, застосування знань, розв'язування стандартних задач, міркування (пояснення).

Аналіз результатів виконання завдань з математики учнями 8-х класів дозволив виявити недоліки математичної підготовки українських школярів.

До суттєвих недоліків математичної підготовки учнів слід віднести:

• невміння застосовувати отримані знання та вміння до реальних ситуацій, що характерні у повсякденному житті;

• недостатній розвиток просторових геометричних представлень,

• недостатній розвиток імовірнісних представлень,

• невміння інтерпретувати кількісну інформацію, що представлена у вигляді таблиць, діаграм та графіків реальних залежностей.

Ці недоліки зберігаються практично до закінчення школи, про що свідчить аналіз виконання завдань зовнішнього незалежного оцінювання випускниками.

Тобто, завдання школи щодо підготовки випускника до використання математичних знань у реальному житті не досягають.

Одна з причин цього — відсутність реалізації цієї мети у старих програмах і підручниках, за якими навчалися учні 8-х класів.

Також слід зазначити, що вчителі не приділяють достатньої уваги вивченню деяких понять і формуванню вивчення низки вмінь, що їх вважають дуже важливими і перевіряють у даному дослідженні. Наша школа традиційно орієнтується на запам'ятовування учнями певних абстрактних алгоритмів дій, а не на формування пошукової діяльності учнів.

Викликає занепокоєння й те, що тільки половина учнів восьмого класу має сформовані навички проведення обчислень із цілими числами і менше від половини — дій з дробами.

Якщо алгоритмічні навички дій з числами мають близько 50% учнів, то розуміють сенс математичних операцій та зв'язків між ними, здатні застосовувати дії над числами для розв'язування задач — менше ніж 30%.

Складними для розв'язування виявились завдання, в яких треба було самостійно отримати необхідну інформацію, що було представлено у різних формах; проаналізувати її, виконати деякі обчислення та вибрати оптимальне рішення, врахувавши всі умови та обмеження, запропоновані умовою завдання.

Наприклад, обрати самий дешевий варіант мобільного зв'язку (за трьома компонентами витрат) та пояснити свій вибір змогли лише 11,9% учнів.

Тільки від 10% до 25% учнів правильно виконали завдання на:

• зведення подібних доданків з дробовими числовими коефіцієнтами;

• розкриття дужок, якщо перед дужкою стоїть знак «-»;

• знаходження невідомого, що міститься у знаменнику пропорції;

• використання графічної залежності між величинами для обчислення певних величин (середньої продуктивності, найбільшої продуктивності тощо);

• розв'язування задач на складання алгебраїчних співвідношень (більше як на 1 —2 логічні кроки);

• обчислення значення алгебраїчних виразів, що описують життєву ситуацію; .

• визначення закономірностей послідовностей, якщо їх задано не чисельно, а графічно (геометричними фігурами).

Переважна більшість учнів не може побудувати математичну модель реальної ситуації.

Якщо умова задачі мала стандартний для нашої школи вигляд, то її розв'язувало від 45% до 77,8% учнів. Нестандартне формулювання у вигляді завдання з практичним змістом призводило до зниження відсотків учнів, які виконали завдання у 3—4 рази.

Наприклад, завдання на обчислення середнього арифметичного з традиційним формулюванням умови правильно виконали 66,4% учнів. Задачу на використання середнього арифметичного для розв'язування задач практичного змісту (встановлення рейтингу двох результатів обчислень) - 41,1% учнів. А завдання логічного характеру, в якому за даним значенням середнього арифметичного (середня ціна автомобіля) треба встановити, яке з чотирьох пропонованих тверджень є правильним, розв'язало лише 12,0% учнів.

Результати дослідження допомагають визначити напрями удосконалення змісту математичної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах України.

Міністерство освіти і науки інформує

ЗАГАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ У СИСТЕМІ

ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями. Сучасна молода людина об'єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, мислити критично і творчо, а отже і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку.

Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний із упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. У чинних навчальних програмах для 12-річної школи на засадах компетентнісного підходу переструктуровано зміст предметів, розроблено результативну складову змісту. До кожної теми програми визначено обов'язкові результати навчання: вимоги до знань, умінь учнів, що виражені у різних видах навчальної діяльності (учень називає, наводить приклади, характеризує, визначає, розпіз­нає, аналізує, порівнює, робить висновки тощо).

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлюють принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів. Упровадження компетентісного підходу передбачає обов'язкове прогнозування результативної складової змісту, що вимагає адекватних змін у системі оцінювання навчальних досягнень.

У контексті цього змінюються і підходи до оцінювання результатів навчальних досягнень школярів як складової навчального процесу. Оцінювання має грунтуватися на позитивному принципі, що насамперед передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.

Результати навчальної діяльності учнів на всіх етапах шкільної освіти не можуть обмежуватися знаннями, уміннями, навичками. Метою навчання мають бути сформовані компетентності, як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості.

Компетентності не суперечать знанням, умінням, навичкам. Вони передбачають здатність осмислено їх використовувати. Удосконалення освітнього процесу з урахуванням компетентнісного підходу полягає в тому, щоб навчити учнів застосовувати набуті знання й уміння в конкретних навчальних та життєвих ситуаціях.

Учені виокремлюють трирівневу ієрархію компетентностей. Предметні — формуються засобами навчальних предметів. Міжпредметні — належить до групи предметів або освітніх галузей. Компетентнісна освіта на предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів — знань, умінь, навичок, формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно у певних навчальних і життєвих ситуаціях.

Найбільш універсальними є ключові компетентності, що формуються засобами міжпредметного і предметного змісту. Перелік ключових компетентностей визначається на основі цілей загальної середньої освіти та основних видів діяльності учнів, що сприяють оволодінню соціальним, досвідом, навичками життя й практичної діяльності в суспільстві.

Міжнародна спільнота компетентнісний підхід уважає дієвим інструментом поліпшення якості освіти.

Рада Європи, проводячи міжнародні дослідження, поглиблюючи та розвиваючи поняття компетентностей, пропонує перелік ключових компетентностей, якими мають володіти молоді європейці: політичні та соціальні компетентності; компетентності, пов'язані з життям у багатокультурному суспільстві; компетентності, що стосуються володіння усним та письмовим спілкуванням, компетентності, пов'язані з розвитком інформаційного суспільства; здатність учитися протягом життя. Пізніше вони були об'єднані в три основні напрями: соціальні, пов'язані з соціальною діяльністю особистості, життям суспільства; мотиваційні, пов'язані з інтересами, індивідуальним вибором особистості; функціональні, пов'язані зі сферою знань, умінням оперувати науковими знаннями та фактичним матеріалом.

На підставі міжнародних та національних досліджень в Україні виокремлено п'ять наскрізних ключових компетентностей:

Уміння вчитися — передбачає формування індивідуального досвіду участі школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

Здоров'язбережувальна компетентність - пов'язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.

Загальнокультурна (комунікативна) компетентність — передбачає опанування спілкуванням у сфері культурних, мовних, релігійних відносин; здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.

Соціально — трудова компетентність — пов'язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці.

Інформаційна компетентність — передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її; використовувати джерела інформації для власного розвитку.

Компетентність як інтегрований результат індивідуальної навчальної діяльності учнів формується на основі оволодіння ними змістовими, процесуальними і мотиваційними компонентами, його рівень виявляється в процесі оцінювання.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:

• контролююча — визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;

• навчальна - сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їхньої систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;

• діагностико-коригувальна — з'ясовує причини труднощів, що виникають в учня (учениці) в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їхнє усунення;

• стимулювально-мотиваційна — формує позитивні мотиви навчання;

• виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховувати:

• характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обгрунтованість, цілісність;

• якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;

• сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

• рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

• досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези);

• самостійність оцінних суджень.

Характеристики якості знань взаємопов'язані між собою і доповнюють одна одну.

Повнота знань — кількість знань, визначених навчальною програмою.

Глибина знань — усвідомленість існуючих зв'язків між групами знань.

Гнучкість знань — уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб діяльності із уже відомих.

Системність знань — усвідомлення структури знань, їх ієрархії і послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших.

Міцність знань - тривалість збереження їх у пам'яті, відтворення їх у необхідних ситуаціях.

Знання є складовою умінь учнів діяти. Уміння виявляються в різних видах діяльності й поділяються на розумові і практичні.

Навички — дії, доведені до автоматизму в результаті виконання вправ. Для сформованих навичок характерні швидкість і точність відтворення.

Цінностні ставлення виражають особистий досвід учнів, їхні дії, переживання, почуття, що виявляються у відносинах до оточуючого (людей, явищ, природи, пізнання тощо). У контексті компетентнісної освіти це виявляється у відповідальності учнів, прагненні закріплювати позитивні надбання у навчальній діяльності, зростанні вимог до своїх навчальних досягнень.

Названі вище орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.

Вони визначаються за такими характеристиками:

Перший рівень —початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень — середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Третій рівень — достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениці) правильна, логічна, обгрунтована, хоча їм бракує власних суджень.

Четвертий рівень — високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів в олімпіадах, творчих конкурсах тощо (таблиця).

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізують у нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюють, та показником оцінки в балах.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початковий	1	Учень (учениця) розрізняє об'єкти вивчення
2	Учень (учениця) відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення
3	Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання
ІІ. Середній	4	Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію
5	Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
6	Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком
ІІІ. Достатній	7	Учень (учениця) правильно відтворює навчальний матеріал, знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії
8	Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її) логічна, хоч і має неточності
9	Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією
ІV. Високий	10	Учень (учениця) має повні, глибокі знання, здатний(а) використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення
11	Учень (учениця) має гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми
12	Учень (учениця) має системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання — це процес установлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.

Об'єктом поточного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завдання є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.

Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове та фронтальне опитування; робота з діаграмами, графіками, схемами; зарисовки біологічних об'єктів; робота з контурними картами; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо. В умовах упровадження зовнішнього незалежного оцінювання особливого значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу).

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:

• усунення безсистемності в оцінюванні;

• підвищення об'єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;

• індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;

• систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;

• концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми протягом її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, лабораторних, самостійних, творчих, контрольних робіт) та навчальної активності школярів.

Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю й тематикою обов'язкових робіт і термінами їхнього проведення; умовами оцінювання.

Оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік - на основі семестрових оцінок.

Учень (учениця) має право на підвищення семестрової оцінки. При цьому потрібно мати на увазі, що відповідно до Положення про золоту медаль «За високі досягнення в навчанні» та срібну медаль «За досягнення в навчанні», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.03.08 № 000 та погоджено Міністерством юстиції України № 000/14970 від 02.04.08, підвищення результатів семестрового оцінювання шляхом переатестації не дає підстав для нагородження випускників золотою або срібною медалями.

Більш гнучкої, різнопланової системи оцінювання потребує профільна старша школа, що на основі диференційованого навчання має враховувати не лише навчальні досягнення, а і творчі, проектно-дослідницькі, особистісні, соціально значущі результати, уміння вирішувати проблеми, що виникають у різних життєвих ситуаціях.

Поряд з іншими формами оцінювання ефективною у старшій школі є рейтингова система, що сприяє формуванню ключових компетентностей і створює можливості для:

• підвищення мотивації учнів до самонавчання та самооцінювання;

• розширення можливості в індивідуальній підготовленості учнів на кожному етапі навчального процесу;

• підвищення об'єктивності оцінювання не лише протягом навчального року, а й за весь період навчання у старшій школі;

• градації значущості балів, що їх отримують учні за виконання різних видів робіт (самостійна робота, підсумкова робота, творча робота, олімпіади, виставки, конкурси творчих робіт, науково-дослідні й художні проекти, діяльність в органах учнівського самоврядування, у соціально-корисних проектах тощо).

Упровадження рейтингу навчальних досягнень передбачає побудову учнем (ученицею) індивідуальної освітньої програми, що дозволить учителям і батькам учнів аналізувати їхній освітній поступ та його (її) досягнення, виявляти помилки, а також регулювати форми й види освітньої діяльності.

З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів у допрофільній та профільній школі може бути використаний метод оцінювання портфоліо.

Основна суть портфоліо — «показати все, на що ти здібний(а)». Педагогічна ідея портфоліо передбачає зміщення акценту з незнання учнів на індивідуальні досягнення, їх активну участь у накопиченні різних видів робіт, що засвідчують рух в індивідуальному розвитку; інтеграцію кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки.