Робоча навчальна програма (стр. 5 )

Замітка використовується у періодичних друкованих виданнях. Прямого аналогу на радіо й телебаченні замітка не має. Найближчий аналог – факт як жанр.

Практичне заняття №13,год.)

Ситуативне завдання №9

Завдання

Ситуативне завдання №9 ставить за мету показати на практиці, як аудиторія розуміє суть такого жанру як замітка у пресі.

Легенда ситуативного завдання

Легенду ситуативної задачі викладач оголошує безпосередньо перед початком рольової гри. Легенду викладач представляє у вигляді тексту, де у хаотичному порядку розташовані відомості, які можуть бути використані для підготовки замітки у пресі.

Структура рольової гри

Студентська аудиторія поділяється на 7 груп:

1.  Журналісти-газетярі, які під час підготовки замітки застосовуватимуть правило географічного наближення.

2.  Журналісти-газетярі, які під час підготовки замітки застосовуватимуть правило хронологічного наближення.

3.  Журналісти-газетярі, які під час підготовки замітки застосовуватимуть правило емоційного наближення.

4.  Журналісти-газетярі, які під час підготовки замітки застосовуватимуть правило наближення за специфічними інтересами.

5.  Журналісти-газетярі, які під час підготовки замітки застосовуватимуть правило наближення за принципом популярність.

6.  Журналісти-газетярі, які під час підготовки замітки застосовуватимуть правило наближення за принципом рідкісності факту.

7.  Аудиторія, яка оцінюватиме якість роботи журналістів.

Завдання груп

1.  Журналісти-газетярі 1-6-ї груп на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють свої варіанти замітки.

2.  Читачі газет оцінюють якість заміток.

3.  Викладач коментує результати ситуативної задачі.

Література [1-4, 23].

Лекція 21. Замітка (продовження) (2 год.)

Головні професійні вимоги до замітки такі:

1.  Замітка відповідає на запитання хто? (що?), що зробив?, де?, коли?, яким чином? (у який спосіб?), чому? як?

2.  Заголовок, який для замітки, як правило, виступає основним повідомленням, повинен максимально ясно містити суть повідомлення.

3.  Замітка вимагає максимальної простоти та лаконічності викладу.

4.  У замітці відсутнє авторське «я».

5.  У замітці при відповіді на запитання чому? як? необхідно дати вичерпне пояснення (бажано у прогностичному ключі), необхідно уникати власних оцінок чи коментарів.

6.  Тональність замітки принципово нейтральна.

7.  Спосіб подачі замітки максимально об’єктивний.

Література [1-4, 23].

Тема 9. Інформаційна добірка у пресі

Лекція 22. Інформаційна добірка у пресі (2 год.).

Інформаційна добірка у пресі покликана дати розширену інформацію з приводу суспільно значимих подій на основі різних інформаційних джерел і відповідь на запитання хто? (що?), що зробив?, де?, коли?, яким чином? (у який спосіб?), чому? і як? за допомогою не одного факту чи замітки, а їх добірки під спільною рубрикою, яка, як правило, вказує на її новинний характер.

Традиційно в українській журналістиці інформаційна добірка у пресі не є самостійним жанром і становить собою добірку інформаційних матеріалів або у вигляді фактів, які не містять власних заголовків і розташовані під спільною рубрикою, або добірка, що складається з заміток, кожна з яких має власний заголовок, однак усі вони об’єднані під спільною рубрикою. Близькою аналогією до інформаційної добірки у західній пресі є замітка-“суміш”.

Література [1-4, 23].

Лекція 23. Інформаційна добірка у пресі (продовження) (2 год.).

Головні професійні вимоги до інформаційної добірки у пресі є такі:

1.  Інформаційна добірка має власну рубрику.

2.  Матеріали інформаційної добірки можуть мати або не мати власні заголовки.

3.  Кожен матеріал інформаційної добірки вимагає максимальної простоти та лаконічності викладу.

4.  У матеріалах інформаційної добірки відсутнє авторське «я».

5.  У матеріалах інформаційної добірки неприпустимо використовувати власні оцінки чи коментарі.

6.  Тональність матеріалів інформаційної добірки принципово нейтральна.

7.  Спосіб подачі матеріалів інформаційної добірки максимально об’єктивний.

8.  Інформаційна добірка може виступати окремим жанром, якщо вона подається у варіанті замітка-«суміш».

9.  Замітка-«суміш» передбачає граничний мінімум авторських коментарів.

10. Замітка-«суміш» не підписується журналістом, який опрацював матеріали з різних джерел, а лише містить посилання на ті джерела.

Практичне заняття №15,год.)

Ситуативне завдання № 10

Завдання

Ситуативне завдання №10 ставить за мету показати на практиці, як аудиторія розуміє суть інформаційної добірки у пресі, а також інформаційної програми на радіо та телебаченні.

Легенда ситуативного завдання

Легенду ситуативної задачі викладач оголошує безпосередньо перед початком рольової гри. Легенду викладач представляє у вигляді тексту, де у хаотичному порядку розташовані відомості, які можуть бути використані для підготовки інформаційної добірки у пресі, а також інформаційної програми на радіо та телебаченні.

Структура рольової гри

Студентська аудиторія поділяється на 6 груп:

1.  Журналісти-газетярі.

2.  Радіожурналісти.

3.  Тележурналісти.

4.  Читачі газет.

5.  Радіослухачі.

6.  Телеглядачі.

Завдання груп

1.  Журналісти-газетярі на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють інформаційну добірку для газети.

2.  Радіожурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис інформаційної програми на радіо.

3.  Тележурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис інформаційної програми на радіо.

4.  Читачі газет оцінюють якість інформаційної добірки у пресі.

5.  Радіослухачі оцінюють якість сценарію та опису інформаційної програми на радіо.

6.  Телеглядачі оцінюють якість сценарію та опису інформаційної програми на радіо.

7.  Викладач коментує результати ситуативної задачі.

Завдання для самостійної роботи (3 год.)

1. Самостійно знайти приклади інформаційної програми на радіо та телебаченні, порівняти їх з іншими інформаційними матеріалами, прокоментувати застосування основних правил

2. Знайти приклади замітки та порівняти їх з іншими інформаційними матеріалами, прокоментувати застосування основних правил (виконати письмово).

Література [1-4, 8, 1-12, 23].

Основні запитання для контрольної роботи змістових модулів №№4-5

1.  Що таке інформаційний привід?

2.  Дайте визначення інформаційного приводу для різних жанрів та типів журналістики.

3.  Дайте характеристику факту як жанру.

4.  Якими є головні професійні вимогами до факту7

5.  Розкажіть про такий жанр як історія-розповідь”.

6.  Факт як історія.

7.  „Історія-картинка”.

8.  Дайте характеристику замітки як жанру.

9.  Основні запитання замітки.

10.  Головні професійні вимоги до замітки.

11.  Яким має бути заголовок для замітки?

12.  Інформаційна добірка у пресі.

13.  Запитання інформаційної добірки у пресі.

14.  Дайте характеристику анонсу як жанру.

15.  Головні професійні вимоги до інформаційної добірки у пресі.

16.  Розкажіть про жанр «замітка-«суміш».

VІ СЕМЕСТР

змістовий МОДУЛЬ 6. Кореспонденція та звіт

ТЕМА 10. Кореспонденція

Лекція 26. Кореспонденція (2 год.)

Кореспонденція з усіх інформаційних жанрів найближча до жанрів аналітичних. В українському та пострадянському журналістикознавстві вона традиційно розглядається саме як аналітичних жанр, або жанр, який перебуває на межі інформаційних та аналітичних жанрів. Це пояснюється передусім відсутністю розвинутих журналістських стандартів щодо розмежування фактів та коментарів, наведення різних позицій і точок зору, деперсоніфікації нновинних матеріалів. Однак у разі застосування до цього жанру цих та інших вимог новинної журналістики, кореспонденція більшою мірою набуває ознак саме інформаційного жанру.

Таким чином, кореспонденція, це передусім інформаційний жанр у пресі, обсягом 3-5 тисяч знаків, який відповідає на запитання, хто? (що?), що зробив?, де?, коли?, яким чином? (у який спосіб?), чому?, як?, яких потребує факт чи замітка, відповідає на запитання хто? (що?) з цього приводу бачив?, чув?, вважає?. Кореспонденція не має прямих аналогів на радіо чи на телебаченні – найближчими аналогами є так звані кореспондент-блоки.

Практичне заняття № 17,18 (4 год.)

Ситуативне завдання № 11

Завдання

Ситуативне завдання №10 ставить за мету показати на практиці, як аудиторія розуміє суть і відмінності кореспонденції у пресі, а також кореспондент-блоку на радіо та телебаченні.

Легенда ситуативного завдання

Легенду ситуативної задачі викладач оголошує безпосередньо перед початком рольової гри. Легенду виклададач представляє у вигляді тексту, де у хаотичному порядку розташовані відомості, які можуть бути використані для підготовки кореспонденції у пресі, а також кореспондент-блоку на радіо та телебаченні.

Структура рольової гри

Студентська аудиторія поділяється на 6 груп:

1.  Журналісти-газетярі.

2.  Радіожурналісти.

3.  Тележурналісти.

4.  Читачі газет.

5.  Радіослухачі.

6.  Телеглядачі.

Завдання груп

1.  Журналісти-газетярі на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють кореспонденцію для газети.

2.  Радіожурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис кореспондент-блоку інформаційної програми на радіо.

3.  Тележурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис кореспондент-блоку інформаційної програми на радіо.

4.  Читачі газет оцінюють якість кореспонденції у пресі.

5.  Радіослухачі оцінюють якість сценарію та опису кореспондент-блоку на радіо.

6.  Телеглядачі оцінюють якість сценарію та опису кореспондент-блоку на радіо.

Викладач коментує результати ситуативної задачі.

Література [1-4].

Лекція 27. Кореспонденція (продовження) (2 год.)

Головні професійні вимоги до кореспонденції такі:

1.  Кореспонденція відповідає на запитання хто? (що?), що зробив?, де?, коли?, яким чином? (у який спосіб?), чому?, як?, хто? (що?) з цього приводу бачив, чув, вважає хто?

2.  Заголовок, перша фраза кореспонденції будується з урахуванням правил формулювання основного повідомлення, а також правил наближення інтересів та „перевернутої піраміди”.

3.  Кореспонденція вимагає обов’язкової присутності журналіста на місці події плюс кількох додаткових фактів.

4.  У кореспонденції авторське «я» існує лише у вигляді підкреслення факту присутності, який при цьому не ілюструється власними оцінками чи відчуттями. Журналіст присутній у власній кореспонденції як той, хто збирає інформацію та передає враження і свідчення учасників події.

5.  У кореспонденції неприпустимо використовувати власні оцінки чи коментарі.

6.  Тональність кореспонденції принципово нейтральна.

7.  Спосіб подачі кореспонденції максимально об’єктивний.

Література [1-4].

Тема 11. Звіт

Лекція 28. Звіт (2год.)

Звіт – це інформаційний жанр, обсягом 3-5 і більше тисяч знаків у пресі й таким хрономентражем на радіо й телебаченні, який випливає з формату ТРК. Звіт покликаний документально і реферативно у чіткому хронологічному порядку висвітлити подію. Звіт дає відповіді на запитання: хто? (що?), що зробив?, де?, коли?, яким чином? (у який спосіб?), чому?, як?, хто? (що?) з цього приводу бачив?, чув?, вважає?, в якій послідовності?

Розрізняють звіт офіційний (передає інформацію про сесію парламенту, засідання уряду тощо), звіт хронікальний або реферативний (передає інформацію про подію у вигляді короткого, хронологічно витриманого реферату, звіт повний (передає подію повністю і, на відміну від репортажу, не містить коментарів журналіста, включень, перебивок тощо), звіт-свідчення (відомості про подію передає не журналіст, а інша особа, з якою журналіст має контакт і, на відміну від інтерв’ю-монологу, не містить запитання, яке на початку ставить журналіст).

Практичне заняття № 19, 20 (4 год.)

Ситуативне завдання № 12

Завдання

Ситуативне завдання №11 ставить за мету показати на практиці, як аудиторія розуміє суть і відмінності звіту пресі, а також на радіо та телебаченні.

Легенда ситуативного завдання

Легенду ситуативної задачі викладач оголошує безпосередньо перед початком рольової гри. Легенду викладач представляє у вигляді тексту, де у хаотичному порядку розташовані відомості, які можуть бути використані для підготовки звіту у пресі, на радіо та телебаченні.

Структура рольової гри

Студентська аудиторія поділяється на 6 груп:

1.  Журналісти-газетярі.

2.  Радіожурналісти.

3.  Тележурналісти.

4.  Читачі газет.

5.  Радіослухачі.

6.  Телеглядачі.

Завдання груп

1.  Журналісти-газетярі на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють звіт для газети.

2.  Радіожурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис звіту інформаційної програми на радіо.

3.  Тележурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис звіту інформаційної програми на радіо.

4.  Читачі газет оцінюють якість звіту у пресі.

5.  Радіослухачі оцінюють якість сценарію та опису звіту на радіо.

6.  Телеглядачі оцінюють якість сценарію та опису звіту на радіо.

7.  Викладач коментує результати ситуативної задачі.

Література [1-4].

Лекція 29. Звіт (продовження) (2год.)

Головні професійні вимоги до звіту такі:

1.  Звіт відповідає на запитання хто? (що?), що зробив?, де?, коли?, яким чином? (у який спосіб?), чому?, як?, хто? (що?) з цього приводу бачив?, чув?, вважає?, в якій послідовності?

2.  Звіт документально і реферативно у чіткому хронологічному порядку висвітлює подію.

3.  Заголовок, перша фраза звіту будується з урахуванням правил формулювання основного повідомлення, а також правил наближення інтересів та „перевернутої піраміди”.

4.  Звіт вимагає або присутності журналіста на місці події, або детальної фіксації свідчення очевидця.

5.  У звіті авторське «я», власні оцінки чи коментарі відсутні.

6.  Тональність звіту принципово нейтральна, або така, якою вона є у свідченнях очевидця.

Завдання для самостійної роботи (3 год.)

1. Знайти приклади звіту, звіту-свідчення, а також звіту на раді й телебаченні, порівняти їх з іншими інформаційними матеріалами, прокоментувати застосування основних правил (письмово.)

2. Знайти приклади кореспонденції, порівняти їх з іншими інформаційними матеріалами, прокоментувати застосування основних правил (письмово).

Література [1-4, 23].

змістовий МОДУЛЬ 7. Репортаж та інтерв’ю

ТЕМА 12. Репортаж

Лекція 30. Репортаж (2 год).

Репортаж – це інформаційний жанр обсягом від 200 до 5 тисяч знаків у пресі та хронометражем від кількох секунд до кількох годин і більше на радіо й телебаченні (хронометраж випливає з формату ТРК). Репортаж відповідає на запитання, хто? (що?) побачив і що при цьому відчув.

Таким чином, репортаж – це жанр, покликаний передати подію таким чином, аби максимально надати аудиторії можливість самим відчути себе на місці події.

Репортаж як жанр означується наявністю таких головних умов:

1.  Журналіст сам побував на місці події.

2.  Журналіст передає те, що побачив і відчув на місці події.

3.  Журналіст фіксує деталі, які підтверджують те, що він справді був на місці події.

4.  В репортажі журналіст передає свої відчуття на місці події, а не свої враження. Інакше кажучи, він передає відчуття для того, аби аудиторія відчула ефект присутності і уникає всього, що не фотографує, а коментує подію.

Практичне заняття №год.)

Ситуативне завдання №13

Завдання

Ситуативне завдання №12 ставить за мету показати на практиці, як аудиторія розуміє суть і відмінності репортажу у пресі, на радіо та телебаченні.

Легенда ситуативного завдання

Легенду ситуативної задачі викладач оголошує безпосередньо перед початком рольової гри. Легенду викладач представляє у вигляді тексту, де у хаотичному порядку розташовані відомості, які можуть бути використані для підготовки репортажу у пресі, на радіо та телебаченні.

Структура рольової гри

Студентська аудиторія поділяється на 6 груп:

1.  Журналісти-газетярі.

2.  Радіожурналісти.

3.  Тележурналісти.

4.  Читачі газет.

5.  Радіослухачі.

6.  Телеглядачі.

Завдання груп

1.  Журналісти-газетярі на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють репортаж для газети.

2.  Радіожурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис репортажу на радіо.

3.  Тележурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис репортажу на телебаченні.

4.  Читачі газет оцінюють якість репортажу у пресі.

5.  Радіослухачі оцінюють якість сценарію та опису репортажу на радіо.

6.  Телеглядачі оцінюють якість сценарію та опису репортажу на телебаченні.

7.  Викладач коментує результати ситуативної задачі.

Завдання для самостійної роботи (3 год.)

1 .Знайти приклади репортажу для преси, радіо та телебачення, порівняти їх з іншими інформаційними матеріалами, прокоментувати застосування основних правил (письмово).

2. Знайти приклади інтерв’ю для преси, радіо та телебачення, порівняти їх з іншими інформаційними матеріалами, прокоментувати застосування основних правил (письмово).

Література [1-4].

Тема 13. Інтерв’ю

Лекція 31. Інтерв’ю. (2 год.)

Інтерв’ю – це інформаційний жанр, який покликаний передати позицію, точку зору, ставлення, оцінку, коментар ключової особи з приводу події, ситуації, проблеми. Обсяг та хронометраж інтерв’ю як правило визначається форматом періодичного друкованого видання чи ТРК.

Ключовою особою для інтерв’ю є та особа, яка або є найбільш компетентною чи поінформованою стосовно даної події, ситуації, проблеми, або спроможна представити громадську думку чи позицію соціальної, національної чи іншої групи. Як правило, інтерв’ю передбачає отримати більше інформації, ніж насправді хоче дати співрозмовник.

Таким чином, інтерв’ю становить собою журналістську ініціативу, яка передбачає розпитати ключову особу, аби отримати від неї позицію, точку зору, ставлення, оцінку, коментар чи іншу інформацію та передати це аудиторії у максимально адекватній формі.

Література [1-4].

Лекція 32. Інтерв’ю (продовження) (2 год.)

Інтерв’ю думки ставить головним своїм завданням передати думки, позиції ключової особи стосовно певного факту, події чи проблеми.

Інтерв’ю з очевидцями та свідками ставить головним своїм завданням отримати максимально адекватні враження людей, які були учасниками чи очевидцями події, або ж опинилися причетними до певної проблеми.

Інтерв’ю-конфронтація ставить головним своїм завданням представити контроверсійні факти та запитання, що суперечать фактам та оцінкам, які висловлює співрозмовник.

Інтерв’ю-прес-конференція ставить своїм головним завданням отримати максимально вичерпні відповіді ключової особи, яка дає прес-конференцію.

Інтерв’ю-діалог передбачає виклад матеріалу, де запитання рівномірно чергуються з відповідями.

Інтерв’ю-монолог передбачає виклад матеріалу у такій формі, коли ставиться одне чи кілька запитань, а співрозмовник відповідає на них своїм монологом. При цьому у тексті журналіст уже не перебиває співрозмовника.

Інтерв’ю-бесіда передбачає такий рівень підготовки журналіста, коли він може вести розмову зі своїм співрозмовником на приблизно однаковому професійному рівні.

Інтерв’ю-бесіда за круглим столом передбачає участь кількох ключових осіб, з якими журналіст чи журналісти ведуть бесіду.

Інтерв’ю-переказ передбачає постановку запитань ключовій особі, а потім переказ його відповідей від другої особи.

Практичне заняття № 22,23 (4 год)

Ситуативне завдання № 14

Завдання

Ситуативне завдання №13 ставить за мету показати на практиці, як аудиторія розуміє суть і відмінності інтерв’ю пресі, а також на радіо та телебаченні.

Легенда ситуативного завдання

Легенду ситуативної задачі викладач оголошує безпосередньо перед початком рольової гри. Легенду викладач представляє у вигляді тексту, де у хаотичному порядку розташовані відомості, які можуть бути використані для підготовки інтерв’ю у пресі, на радіо та телебаченні.

Структура рольової гри

Студентська аудиторія поділяється на 6 груп:

1.  Журналісти-газетярі.

2.  Радіожурналісти.

3.  Тележурналісти.

4.  Читачі газет.

5.  Радіослухачі.

6.  Телеглядачі.

Завдання груп

1.  Журналісти-газетярі на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють інтерв’ю для газети.

2.  Радіожурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис інтерв’ю на радіо.

3.  Тележурналісти на основі отриманої від викладача заготовки готують і представляють сценарій та опис інтерв’ю на телебаченні.

4.  Читачі газет оцінюють якість інтерв’ю у пресі.

5.  Радіослухачі оцінюють якість сценарію та опису інтерв’ю на радіо.

6.  Телеглядачі оцінюють якість сценарію та опису інтерв’ю на телебаченні.

7.  Викладач коментує результати ситуативної задачі.

Література [1-4, 8, 11-12, 23].

Основні запитання на іспит

Особливості журналістики як соціального інституту. Журналістика в системі інших соціальних інститутів. Базові мотивації діяльності ЗМК. Поняття технології журналістики. Посередницька функція журналістики в системі взаємодії індивідуумів та суспільства. Функції ЗМІ через виконання завдань ЗМК. Інформування аудиторії. Інформування соціальних інститутів. Забезпечення діалогу між суспільством та соціальними інститутами. Контроль і критика. Критерії продуктивності виконання ЗМК своїх функцій. ЗМІ як соціальний інституту та суб’єкт економічних взаємин. Взаємозв’язок між економічною успішністю і якістю виконання соціальних функцій. Статті редакційного бюджету. Індекс рекламної привабливості. Залежність від споживачів інформації. Суспільна (громадська) журналістика. Відмінності Public Journalism від комерційної журналістики. Способи налагодження публічного діалогу через ЗМІ. Форми існування суспільної журналістики. Суспільне радіо. Суспільне телебачення. Громадські ЗМІ. Журналістика періодичних друкованих видань. Функціонування періодичних видань. Структура редакції. Поліграфічні підприємства. Мережа розповсюдження. Експедиція. Ранкові газети. Вечірні газети. Тижневики. Якісна преса. Таблоїди. Види періодичних друкованих видань залежно від території розповсюдження. Види періодичних друкованих видань залежно від статусу, форми організації та підпорядкування. Медіа-холдинги. Роль і завдання журналістики друкованих періодичних видань. Розподіл функцій та завдань між пресою, радіо та телебаченням. Радіожурналістика. Структура редакції радійних ЗМІ. Технічні комплекси радійних ЗМІ. Засоби прийому сигналу через ефірні чи дротяні приймачі. Радійні ЗМК залежно від території покриття. Радійні ЗМК залежно від статусу, форми організації та підпорядкування. Специфіка радіожурналістики порівняно з пресою та телебаченням. Тележурналістика. Структура редакції телевізійних ЗМІ. Технічний комплекс телевізійних ЗМІ. Засоби прийому сигналу. Цифрове мовлення. Телебачення в Інтернет. Специфіка тележурналістики, порівняно з радіо та пресою. Журналістика інформаційних агентств. Структура редакції інформаційних агентств. Системи розповсюдження інформації інформаційних агентств. Інформаційні агентства залежно від поширення. Інформаційні агентства залежно від статусу, форми організації та підпорядкування. Специфіка журналістики інформаційних агентств порівняно з іншими ЗМІ. Інтернет-журналістика. Організаційні форми Інтернет-журналістики. Сучасне інтернет-видання. Технічні можливості електронних видань. Основні групи Інтернет-видань. Специфіка журналістики інтернет-видань, порівняно з іншими ЗМІ. Мультиінформаційна та інтерактивна журналістика. Особливості мультиінформаційної та інтерактивної журналістики. Взаємодія інтернет-видань та традиційних ЗМК. Інтерактивні засоби традиційних ЗМК. Інтерактивні засоби інтернет-видань. Апорт-відомості. Новинна журналістика. Головні професійні вимоги до новинної журналістики. Аналітична журналістика. Полемістика та публіцистика.

76.  Інформаційний привід.

77.  Визначення інформаційного приводу для різних жанрів та типів журналістики.

78.  Факт як жанр.

79.  Головні професійні вимогами до факту.

80.  „Історія-розповідь”.

81.  Факт як історія.

82.  „Історія-картинка”.

83.  Замітка.

84.  Основні запитання замітки.

85.  Головні професійні вимоги до замітки.

86.  Заголовок для замітки.

87.  Інформаційна добірка у пресі.

88.  Запитання Інформаційної добірки у пресі.

89.  Анонс.

90.  Головні професійні вимоги до інформаційної добірки у пресі.

91.  Замітка-«суміш».

92.  Кореспонденція.

93.  Запитання кореспонденції.

94.  Основні риси кореспонденції як жанру.

95.  Заголовок кореспонденції.

96.  Персоніфікація, коментарі та оцінки.

97.  Головні професійні вимоги до кореспонденції.

98.  Тональність кореспонденції.

99.  Спосіб подачі кореспонденції.

100.  Звіт.

101.  Запитання звіту.

102.  Види звіту.

103.  Головні риси звіту.

104.  Заголовки звіту.

105.  Головні професійні вимоги до звіту.

106.  Репортаж.

107.  Запитання репортажу.

108.  Види репортажу.

109.  Основні риси репортажу.

110.  Заголовок репортажу.

111.  Головні професійні вимоги до репортажу.

112.  Головна мета репортажу.

113.  Головна дійова особа репортажу.

114.  Позиція журналіста в репортажі.

115.  Головний засіб передачі інформації в репортажі.

116.  Режисура в репортажі.

117.  Тональність репортажу.

118.  Спосіб передачі репортажу.

119.  Компоненти репортажу.

120.  Задум репортажу.

121.  Принципові відмінності репортажу від інших жанрів.

122.  Інтерв’ю.

123.  Запитання інтерв’ю.

124.  Види інтерв’ю.

125.  Ключова особа інтерв’ю.

126.  Задум інтерв’ю.

127.  Основні риси інтерв’ю.

128.  Головні професійні вимоги до інтерв’ю.

Рекомендована література

Основна

1. Москаленко ія журналістики. – К., 1998.

2. Різун ія масової комунікації. - http://journlib. univ. /lec.

3. Фіхтеліус Ерік. Десять заповедей журналистики. – Стокгольм, 1999.

4. Чекмишев професіональної комунікації. – К.,2004

Додаткова

5. Багиров телевизионной журналистики. – М., 1987.

6. Богомолова психология печати, радио, телевидения. – М., 1991.

7. Короткий довідник газетного працівника. – К., 1989.

8. Здоровега до журналістики.– Львів, 1994.

9. Зернецька і засоби масової комунікації. – К., 1993.

10. Кетлін Крос та Гакет. Політичні комунікації та новинні засоби масової інформації у демократичних країнах: конкуруючі підходи. – www. br. /

11. Масова комунікація: Підручник / За ред. . – К., 1997.

12. Москаленко до журналістики. – К., 1997.

13. Інформаційне радіомовлення. – К., 1989.

14. Інформаційне радіомовлення України. – К., 1996.

15. Петрів Т. І., Слісаренко І. Ю. Шляхи та манівці інформаційної епохи ХХІ століття // Українська журналістика в контексті світової. – К., 1998. – Вип.3

16. Прилюк ія і практика журналістської творчості. – К., 1983.

17. Різун й структура комунікативного процесу. Лекційний фонд Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка (лекція друга). - К., 20с.

18. Слісаренко І. Ю. Аналіз та прогноз у висвітленні міжнародної тематики українськими засобами масової інформації. – К., 1996.

19. Тимошик справа в Україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми / / Наукові записки Інституту журналістики. – 2001. – Т.5.

20. І. Фотография в изобразительной журналистике. – К., 1996.

21. Миллер. Шарлотский проект. Как помочь гражданам взять демократию в свои руки. – М., 1998.

22. І. Преса, парламент. Президент // Українська журналістика в контексті світової. – К., 1999. – Вип.3.

23. Гід журналіста /Збірка навчальних матеріалів. – К., 1999.