C. Методика запам'ятовування 10 слів D. Методика класифікації предметів
E. Коректурна проба
Завдання №15. При огляді хворого Н., 22 р., лікар-психіатр запідозрив захворювання шизофренічного спектру. З метою диференціальної діагностики призначив цілеспрямоване дослідження мислення хворого. Яку з перелічених методик слід застосувати?
A. Коректурна проба B. Методика запам'ятовування 10 слів
C. Зунга D. Методика класифікації предметів
E. Спілбергера
Завдання №16. При обстеженні пацієнта Н. 45 років за допомогою Ньюкаслської шкали були отримані такі результати: сім балів з десяти. Про що свідчать дані результати?
A. Наявність депресії B. Наявність тривожного розладу
C. Розлади мислення D. Розлади уваги
E. Наявність органічного ураження головного мозку
Якщо Ви сумніваєтеся в правильності відповіді або Вас щось турбує, ще раз прочитайте даний розділ інформації і знову спробуйте виконати завдання. Лише правильні відповіді свідчать про те, що інформація Вами засвоєна, і Ви можете переходити до вивчення наступного матеріалу.
ОСОБИСТІСТЬ ТА ХВОРОБА. ВНУТРІШНЯ КАРТИНА ХВОРОБИ
Актуальність теми: Роль психіки хворого в успішному проведенні лікувально-діагностичних заходів неоцінима. Психічний стан людини часто обумовлює особливості перебігу захворювання, визначає прогноз і успіх лікувальних дій. Правильний підхід лікаря до пацієнта, заснований на знанні його індивідуально-психологічних якостей, а також особливостей протікання його психічної діяльності під час захворювання є гарантією правильного розпізнавання і розуміння динаміки хворобливого процесу. Вплив лікаря на хворого в процесі лікування, його вислови і навіювання можуть суттєво видозмінити картину хвороби та її перебіг. У структурі індивідуальності особистість займає вищий ступінь ієрархічних сходів. На відміну від типів темпераменту і рис характеру, які є практично незмінними параметрами індивідуальності, якості особи можуть змінюватися протягом життя, що є особливо важливим у наш складний час, що постійно змінюється. Особистість розглядається як система рис - відносно стійких характеристик індивідуальності, її зовнішніх проявів, відображених у думках суб'єкта про самого себе, а також у думках інших людей про нього. Особистість – поняття соціальне, воно виражає все, що є в людині надприродного, виникає в результаті культурного та соціального розвитку. У психології, як у загальній, так і в медичній, особистість є центральним поняттям, незважаючи на відсутність єдиної, всеосяжної теорії особистості. Знання основних концепцій, їх підходів до вирішення проблеми структурних компонентів особистості сприяє повнішому пізнанню як "іншого", так і самого себе. З погляду лікаря, пізнання "іншого", перш за все пацієнта, сприяє формуванню кращої програми допомоги хворому. На часі досягнуті деякі успіхи в терапії гострих соматичних захворювань, але разом із тим, в останні десятиліття відзначається повсюдне зростання кількості затяжних і хронічних форм, у патогенезі яких психічний компонент має величезне значення. Діагностика типів ставлення до хвороби або, іншими словами, внутрішньої картини захворювання, необхідна для побудови диференційованих психотерапевтичних, психокорегувальних, реабілітаційних програм. Це вимагає, окрім володіння традиційними методами розпитування і обстеження хворого, ще і навичок роботи зі спеціально розробленим психодіагностичним опитувальником для виявлення типів ставлення до хвороби.
Загальна мета: уміти виявити тип акцентуації особи, уміти виявляти тип ставлення хворого до свого соматичного захворювання. Уміти досліджувати психічний стан хворого з використанням методів медичної психології і оцінювати вплив хвороби на психічні процеси.
Конкретні цілі: уміти | Цілі початкового рівня: уміти |
1. Використовувати у своїй діяльності тест-опитувальник Леонгарда-Шмишека | 1. Досліджувати темперамент за допомогою методики Айзенка (курс загальної психології) |
2. Використовувати опитувальник для виявлення типу ставлення до хвороби «Внутрішня картина хвороби» (ВКХ) і інтерпретувати отримані дані | 2. Застосовувати навички психологічного обстеження пацієнта згідно з принципами медичної етики і деонтології (кафедра психології та педагогіки) |
3. Оцінювати під час бесіди особливості пізнавальних психічних процесів, мови, інтелекту, емоційно-вольової сфери. Визначати зміни в них під час хвороби | 3. Збирати анамнестичні дані, виявляти скарги і проводити об'єктивне дослідження хворого, оцінювати тяжкість захворювання (кафедра пропедевтичної і факультетської терапії) |
4. Проводити патопсихологічне дослідження уваги, пам’яті, мислення та емоцій, а також інтерпретувати отримані результати | 4. Досліджувати психічні процеси з використанням психологічних методик (кафедра психології та педагогіки) |
5. Визначати вплив хвороби на формування нозогеній | 5. Досліджувати соматичний стан хворого на симптомологічному та синдромальному рівнях (кафедра внутрішніх хвороб) |
6. Оцінювати стан свідомості і самосвідомості з урахуванням знання їх рівневої структури і критеріїв непорушеної свідомості | 6. Застосовувати навички оцінки стану свідомості пацієнта (кафедра загальної хірургії) |
Для оцінки початкового рівня знань пропонуються наступні завдання:
Завдання № 17. 21 р., виявляє скарги на ниючий біль внизу живота і в попереку, загальну слабкість, хворобливе сечовипускання. Об'єктивно: шкірні звичайного кольору, периферичні лімфовузли не збільшені, температура тіла 36,9 ºС. Дихання везикулярне, хрипів немає. Діяльність серця ритмічна. АТ 130/80мм рт. ст., PS 75уд./хв. Живіт м'який, помірно хворобливий у нижніх відділах. Відрізки кишечнику звичайних пальпаторних властивостей. Печінка з краю ребрової дуги, безболісна. Симптом Пастернацького слабо позитивний з обох боків. Які додаткові методи обстеження необхідно провести для встановлення діагнозу:
A. Біохімічний аналіз крові, цистоскопія B. Внутрішньовенна орографія
C. Визначення креатиніну і сечовини крові D. Аналіз сечі за Земницьким, КТ нирок
E. Біохімічний аналіз крові, УЗД органів малого тазу і позачеревного простору.
Завдання № 18. 23 р. Скарги на головний біль, запаморочення, нудоту, що виникли відразу після перенесеної ЧМТ. Лікар-терапевт під час об'єктивного обстеження не виявив патології з боку внутрішніх органів. АТ 110/50мм рт. ст., PS 93 уд./хв. Лікар призначив здачу аналізів крові і сечі, припустив діагноз: струс головного мозку – і призначив відповідне лікування. Чи достатньо даних для постановки діагнозу в даному випадку?
A. Недостатньо. Необхідно провести рентгенографію черепа і призначити консультацію невропатолога в плановому порядку
B. Достатньо
C. Недостатньо. Необхідно провести УЗД внутрішніх органів і дослідити внутрішньочерепний тиск
D. Недостатньо. Необхідні консультації невропатолога, травматолога і зняття ЕЕГ головного мозку
E. Недостатньо. Необхідні консультації невропатолога, окуліста, хірурга, проведення КТ головного мозку для дифдіагностики і виявлення можливих ускладнень
Завдання № 19. У обстеженого за методикою Айзенка показник за шкалою нейротизму становить 19, екстраверсії - 5, корекції - 10. Це свідчить про:
A. Сангвінічний темперамент B. Холеричний темперамент
C. Меланхолійний темперамент D. Флегматичний темперамент
E. Результат не підлягає інтерпретації
Завдання № 20. 50 років звернувся зі скаргами на серцебиття, періодичний біль у передсерцевій області, головний біль, переважно в потиличній області. Шкірні покриви й видні слизові оболонки звичайного забарвлення, чисті. Дихання везикулярне, тони серця звучні, акцент II тону над аортою. PS 80 уд./хв. Живіт м'який, безболісний, печінка не збільшена. Кал звичайної консистенції. АТ 170/110мм рт. ст. У програму подальшого обстеження, окрім загального обов'язкового комплексу досліджень, включені: ЕКГ, УЗД нирок, доплерографія судин шиї, аналіз сечі за Аддис-Каковским. Попередній діагноз: артеріальна гіпертензія. Чи достатньо обґрунтований цей діагноз, і чи достатнім є об'єм додаткових досліджень?
А. Діагноз і обстеження достатньо обґрунтовані В. Діагноз без достатніх підстав
С. Діагноз і план обстеження не обґрунтовані D. Додаткові дослідження невірні
Е. Діагноз поставлений правильно, додаткові дослідження в недостатньому об'ємі
Завдання № 21. У досліджуваного за методикою Айзенка за шкалою нейротизму показник – 10 балів, за шкалою екстраверсії – 17 балів, за шкалою корекції – 6 балів. Ці дані свідчать про те, що у досліджуваного:
А. Сангвінічний темперамент В. Холеричний темперамент
С. Меланхолійний темперамент D. Флегматичний темперамент
E. Результати не підлягають інтерпретації
Завдання № 22. 40 р. Скаржиться на біль в області серця, періодичну появу відчуття недостатності повітря, поганий сон. Об’єктивно: шкірні покриви чисті, звичайного забарвлення. Дихання везикулярне. Діяльність серця ритмічна, тони чисті. АТ 90/60мм. рт. ст., PS 80 уд./хв. Живіт м'який, безболісний. Окрім загального обов'язкового комплексу лабораторних досліджень, призначено: ЕКГ, УЗД серця. Гаданий діагноз: вегето-судинна дистонія. Чи достатньо обґрунтований цей діагноз, і чи достатнім є об'єм додаткових досліджень?
А. Діагноз і обстеження достатньо обґрунтовані В. Діагноз без достатніх підстав
С. Діагноз і план обстеження не обґрунтовані D. Додаткові дослідження неправильні
Е. Діагноз поставлений правильно, додаткові дослідження в недостатньому об'ємі;
Якщо при виконанні наведених вище завдань виникли утруднення, необхідно звернутися до наступної літератури:
1. Вiтенко та медична психологiя. - К., 1996, стор. 76-89.
2. Василенко болезни. - М., 1978, стр. 22-31, 46-54, 68-79.
3. Маклаков психология. – СПб., 2000, 592 с.
Тільки добре засвоївши попередній матеріал можете переходити до вивчення нової навчальної інформації.
Зміст навчання: інформація, яка необхідна для формування знань-вмінь, що забезпечують досягнення мети заняття, викладена у літературних джерелах та лекціях.
Теоретичні питання:
Вплив особливостей віку та хронічних захворювань на особистість людини. Визначення та типологія акцентуації особистості, тактика поведінки лікаря з пацієнтами, що мають акцентовані риси особистості. Визначення та класифікація основних типів відношення до хвороби, особливості поведінки хворих з такими типами реагування на хворобу. Діагностика основних типів відношення до хвороби. Принципи психотерапевтичної корекції відношення до хвороби. Вплив хвороби на пізнавальні процеси людини. Вплив особливостей інтелекту хворого на лікувальний процес. Вплив хвороби на емоційно-вольову сферу людини. Вплив хвороби на емоційний стан, нозогенії. Роль вольових якостей особистості у лікувальному процесі. Зміни волі, потягів та поведінки під час хвороби.12. Свідомість, самосвідомість, іх рівні.
Психодинамічний підхід у медицині. Критерії непорушеної свідомості. Стани свідомості у хворого.Граф логічної структури теми «Особистість та хвороба. Стан психічних функцій і хвороба»
|
Структура особистості
| Соціально обумовлені особливості поведінки
|
Індивідуальні властивості ВНД
|
|
|
Гармонійна особистість
Акцентуйована особистість |
Дистимна Тривожна Екзальтована Емотивна | Демонстративна Застрягаюча Педантична Збудлива | |
|
|
|
Гипертимна
Безпоседній вплив хвороби | Інтрапсихічні конфлікти | Соціально-психологічні фактори | ||
|
|
| ||
Почуттєвий | Емоційний | Поведінковий |
Інтелектуальний | Інтрапсихічна переробка |
|
| інтелектуальна |
Почуттєво-емоційна
ВКХ та її складовіВиди ВКХ |
Нормогностичний тип | Гіпогностичний тип | Гіпергностичний тип |
Гармонічний | Ергопатичний Анозогностичний | Егоцентричний Паранояльний Іпохондричний Тривожний Меланхолічний Неврастенічний Дісфоричний Апатичний Сенситивний |
Література:
1. Лекція „Стан психічних функцій і хвороба. Особистість та хвороба”, доц.
2. та інш. Медична психологія. – Донецьк, 2010. – 289 с.
3. , Вітенко І. С., Самардакова з медичної психології. – Харків:
Регіон-інформ, 2002 – 248с.
4. Основи загальної і медичної психології /за ред. Вітенко І. С., – Тернопіль:
Укрмедкнига, 2003 – 344с.
Орієнтована основа дії (ООД):
Для полегшення вивчення матеріалу у додатку 4 наведені алгоритми, схеми та таблиці до даної теми. Після вивчення дійсної глави посібника і відповідних розділів підручника вирішите самостійно запропоновані завдання. Якщо Ви зазнаєте труднощів у рішенні, зверніться до еталонів правильних відповідей завдань у додатку 1. Якщо Ви вирішили завдання невірно, повторно прочитайте главу посібника та літературу. Ознайомтесь із завданням і дайте відповідь на питання. Це дасть Вам можливість з'ясувати, наскільки засвоєна інформація.
З метою оцінки успішності засвоєння матеріалу, який викладено вище, пропонується виконати наступні завдання:
Завдання № 23. Досліджуваний Х., 16 років, у бесіді справляє враження дуже товариського, такого, що легко знаходить довірчий контакт із співбесідником, багатослівний, надмірно балакучий, нерідко перескакує з однієї теми на іншу. Як правило, перебуває в хорошому настрої. При глибшому контакті виявляється поверхневим у своїх знаннях, важко переносить необхідність займатися монотонною діяльністю. Можна припустити наявність акцентуації:
A. Збудливого типу B. Емотивного типу
C. Екзальтованого типу D. Гипертимного типу
E. Циклотимному типу
Завдання № 24. Досліджувана Б., 17 років, схильна до лідерства в компанії, жива, рухлива, легко встановлює контакти, любить демонструвати свої музичні здібності, активно бере участь у роботі самодіяльної драматичної студії, у розповідях про свої досягнення схильна до фантазування, з безневинним лицем розповідає про абсолютно нереальні події, які нібито мали місце в її житті. У Б. можна припустити акцентуацію:
A. Демонстративного типу B. Емотивного типу
C. Екзальтованого типу D. ГІпертимного типу E. Збудливого типу
Завдання № 25. хворіє на хронічну ниркову недостатністю і перебуває на лікуванні у відділенні екстракорпорального гемодіалізу, порушує питний режим, заявляючи, що це на його стан не впливає. Вживає домашні спиртні настоянки, посилаючись на те, що "його дід пив і до 90 років дожив". Між сеансами гемодіалізу займається важкою фізичною роботою по господарству. Тип ставлення до хвороби у В.:
А. Сенситивний
С. Гармонійний D. Дисфоричний
Завдання № 26. 36-ти років, хворіє на хронічний гастрит. Коли йому призначили ендоскопічне дослідження, висловив побоювання, що при зондуванні частина ендоскопа може залишитися в шлунку. Наполягає на тому, щоб його направили на консультацію до відомого зарубіжного фахівця, про приїзд якого до країни дізнався з телепередачі. Тривога зменшилася після того, як йому назустріч попалася прибиральниця з повним відром. У хворого:
А. Іпохондричний
С. Меланхолійний D. Тривожний тип ставлення до хвороби.
Якщо Ви сумніваєтеся в правильності відповіді або Вас щось турбує, ще раз прочитайте даний розділ інформації і знову спробуйте виконати завдання (еталони правильних відповідей дивись у додатку 1). Лише правильна відповідь свідчить про те, що інформація Вами засвоєна, і Ви можете переходити до вивчення наступного матеріалу.
ПСИХОЛОГІЯ ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНОГО ПРОЦЕСУ. ПСИХОЛОГІЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ.
Актуальність теми: Психологічні особливості пацієнта в умовах лікувальних взаємовідносин і взаємодій приходять у зіткнення з психологічними особливостями медичного працівника (лікаря, психолога, медичної сестри, соціального працівника). Метою контактів між цими людьми є допомога, що надається одним з учасників спілкування іншому. Проте не слід вважати, що зацікавленість у такій взаємодії існує лише з боку пацієнта. Медичний працівник не менше зацікавлений у наданні якісної допомоги хворому, в нього є власні мотиви і інтереси співпрацювати з пацієнтом, що дозволили йому вибрати дану професію. Для того, щоб процес взаємин пацієнта і медичного працівника був ефективним, необхідно дізнатися його психологічних основ: мотивів і цінностей лікаря, його уявлень про ідеального пацієнта, а також очікування самого пацієнта від процесу діагностики, лікування, профілактики і реабілітації, поведінки лікаря або медичної сестри. Особливості взаємодії між медичним працівником і пацієнтом значною мірою впливають на якість лікувально-діагностичного процесу, перебіг і результат захворювань. Професія медичного працівника належить до категорії «людина-людина». На ефективність діяльності цього фахівця значною мірою впливають психологічні чинники, пов'язані як із лікарем, так і з пацієнтом та його родичами. Знання цих чинників, що впливають на постановку діагнозу, проведення лікування і реабілітації, дозволить значно підвищити ефективність цих заходів. При зверненні по медичну допомогу людина розраховує на отримання кваліфікованої та якісної послуги. Це означає, що відповідно до захворювання допомогу повинен надавати лікар, що має відповідну професійну підготовку, у відповідному об'ємі і з використанням правильних, доброякісних засобів. Психологічні умови діяльності медичних працівників, а також деонтологічні принципи їх роботи формують особливі вимоги, як до їх поведінки, так і до особистості. З іншого боку, тривале здійснення лікарської діяльності призводить не лише до вдосконалення певних професійних навиків, але і до ряду несприятливих змін. Наприклад, проблеми професійної деформації і емоційного вигоряння, що виникають у працівників «допоміжних» професій. Знання цих психологічних явищ, уміння проводити їх своєчасну діагностику і корекцію дозволяє підвищити не лише ефективність праці медичних працівників, але і їх задоволеність своєю діяльністю.
Загальна мета: уміти визначати і оцінювати психологічні особливості спілкування учасників лікувально-діагностичного процесу для забезпечення терапевтично ефективної і безконфліктної взаємодії медичних працівників з пацієнтом. Уміти інтерпретувати і аналізувати психологічні особливості особистості медичного працівника, а також оцінити їх вплив на професійну соціалізацію.
Конкретні цілі: уміти | Цілі початкового рівня: уміти |
1. Визначати психологічні особливості етапів діагностичного процесу | 1. Збирати анамнез, виявляти скарги, проводити об'єктивне дослідження, інтерпретувати дані інструментального обстеження (кафедра терапії) |
2. Визначати психологічні основи і види спілкування в лікувальному процесі, поняття «комунікативна компетентність» | 2. Досліджувати психічні процеси з використанням психологічних методів (кафедра психології та педагогіки) |
3. Виявляти і аналізувати конфлікти, освоїти способи розв’язування їх і попередження у медичному середовищі | 3. Застосовувати навички психологічного обстеження здорової людини (кафедра психології та педагогіки) |
4. Визначати мотиви вибору професії медичного працівника, а також складати професіограму лікаря | 4. Виділяти основні вимоги до особистості лікаря (кафедра історії медицини) |
5. Розрізняти поняття: лікарський обов’язок, лікарська таємниця; лікарська помилка, нещасний випадок, професійні правопорушення | 5. Застосовувати на практиці навички спілкування, з колегами та пацієнтами користуючись правилами етики і деонтології (кафедра психології та педагогіки) |
6. Виявляти професійні деформації, «синдром емоційного вигоряння» | 6. Мати навички роботи з правовими документами і Конституцією України (кафедра політології) |
Для оцінки початкового рівня знань пропонуються наступні завдання:
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 |
