Охорона праці і навколишнього середовища на підприємствах мікробіологічної промисловості (стр. 2 )

4.4 Розвантаження кислот і лугу з тари має бути механізоване. Кислоти і луги слід транспортувати по трубопроводах самопливом, насосами або за допомогою вакууму.

4.5.Транспортування реагентів від апарату до апарату повинне проводитися по трубопроводах самопливом, насосами, надлишковим тиском (інертним газом) під вакуумом.

4.6.Системи пневмотранспортування сухих продуктів має бути герметичним і знаходитися під розрідженням.

4.7. Транспортування ЛСР і зріджених газів повинне здійснюватися насосами з торцевими ущільненнями. У разі застосування для ЛСР і зріджених газів сальникових насосів, останні повинні забезпечуватися ущільненнями підвищеної надійності.

4.8. Розміщення виробничого обладнання для дроблення, помелу, просіювання і змішування матеріалів, що порошать, повинне проводитися з урахуванням максимального скорочення протяжності шляхів їх транспортування.

4.9. Транспортування твердих лікарських речовин на фасовку і переробку необхідно проводити в спеціальній тарі з кришками, що щільно закриваються, яка має пристосування для вивантаження, а також забезпечена етикеткою з вказівкою найменування речовин.

5. Вимоги до опалювання, вентиляції і кондиціонування повітря

5.1. Виробничі приміщення мають бути обладнані системами опалювання і припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог СНіП 2.04.05-91 «Опалювання, вентиляція і кондиціонування повітря» за винятком приміщень, де за умовами технологічного процесу потрібні особливі метеорологічні параметри і підвищена чистота повітряного середовища (стерильні приміщення, виробництво бактерійних і вірусних препаратів, приміщення віваріїв і розплідників дрібних лабораторних тварин та ін.).

5.2. Розташування усередині виробничих приміщень місця складування змінних запасів вихідних продуктів, напівпродуктів, що виділяють в повітря приміщень шкідливих речовин 1 і 2 класів небезпеки, або погано пахнучі речовини, мають бути обладнані спеціальними вентильованими укриттями, розрідження в яких має бути не менше 2,0 кгс/м2. 20 Па

5.3. Місця зливу напівпродуктів, реагентів і готової продукції в переносну тару (пляшки, фляги) слід обладнати місцевими відсмоктувачами: стаціонарними або пересувними.

5.4. Швидкість потоків повітря у відкритих робочих отворах укриттів для видалення шкідливих речовин 1 і 2 класів небезпеки має бути не менше 1,5 м/с, для видалення інших шкідливих речовин — не менше 1,0 м/с.

5.5. Для подачі припливного повітря в приміщеннях з пиловиділенням (кінцеві стадії, ділянки і виробництва готових лікарських форм і т. п.) слід передбачати розподільники повітря із швидким затуханням швидкості струменя.

6. Вимоги до освітлення

6.1.Створення природного і штучного освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях підприємств промисловості лікарських препаратів повинні проводитися відповідно до вимог даних Правил, СНіП II-4-79 «Природне і штучне освітлення», «Інструкції по проектуванню силового і освітлювального електроустаткування промислових підприємств» СН 365-77. Правил обладнання електроустановок (ПУЕ-85), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (затв. Госенергонадзором 1969 р.).

6.2.Вибір системи і рівнів освітлення проводити відповідно до додатка 1. Загальне освітлення має бути розсіяним.

6.3.Локалізоване розміщення світильників загального освітлення, незалежно від вживаної, системи освітлення, слід передбачати:

-  при нерівномірному розташуванні обладнання по приміщеннях;

-  у приміщеннях, де встановлене великогабаритне обладнання і вентиляційні короби, що створюють затінювання, робочих поверхонь або що утрудняють розташування світильників;

-  для освітлення робочих місць на механізованих потокових лініях;

-  для освітлення робочих місць з метою зниження блискучості і виключення відблисків більшої яскравості (наприклад пульти управління, шкали окремих приладів, щити КІП та інші ділянки, де є поверхні з направленим і направлено-розсіяним відбиттям).

6.4. Забороняється установка світильників загального освітлення так, щоб їх вихідні отвори розташовувалися по вертикальній, або похилій площині, якщо вони можуть попасти у поле зору працюючого. Використання відкритих люмінесцентних ламп не допускається.

6.5. Для захисту виробничих приміщень від прямих сонячних променів слід передбачати сонцезахисні пристрої (жалюзі, козирки і т. п.).

6.6.Розстановку обладнання по відношенню до світлових отворів слід проводити так, щоб природне світло падало на робочі місця ззаду або збоку працюючого.

6.7.Зоровий контроль лікарських препаратів слід проводити при змішаному освітленні (загальному - природному, місцевому – штучному). Світлові отвори доцільно заповнювати світлорозсіювальним матеріалам (матовим склом, склопластиком і т. п.).

6.8.Загальне освітлення в системі комбінованого, на місцях контролю готових препаратів, слід виконувати світильниками з суцільними гладкими розсіювателями і забезпечувати можливість включення окремих світильників для створення в приміщенні в процесі роботи рівня освітленості порядка 50 лк.

6.9.Контроль за станом освітлювальних установок в процесі експлуатації, а також після реконструкції, термінами чистки світильників, заміною ламп, що перегоріли, повинен здійснюватися не рідше за один раз в рік відповідно до вимог «Методичних вказівок по проведенню попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним "Освітленням на промислових підприємствах» № 000—75 і додатком 2.

6.10. При організації знезараження повітря бактерицидними лампами, в приміщеннях, де не звертаються порошки, встановлена потужність не повинна перевищувати 1 Вт споживаної з мережі потужності на 1 м2 приміщення.

Знезараження повітря приміщень за допомогою бактерицидних ламп, як правило, повинне проводитися у відсутності людей протягом однієї години.

6.11. При знезараженні повітря у присутності людей розміщення бактерицидних ламп повинне проводиться лише в спеціальній арматурі (екрановані лампи) на висоті не нижче 2 м від підлоги. Через кожних 2—3 години горіння треба вимикати лампи на 1 —1,5 години для зменшення концентрації озону, що утворюється при горінні бактерицидних ламп.

7. Вимоги до організації і виконання ремонтних робіт

7.1.Проведення ремонтних робіт повинне здійснюватися відповідно до «Положення про проведення планово-запобіжного ремонту обладнання на підприємствах медичної промисловості». Затверджене Мінмедпромом СРСР 5.02.77 р.

7.2.Газонебезпечні роботи, у тому числі всередині ємкостей слід проводити відповідно до «Типової інструкції по організації безпечного проведення газонебезпечних робіт». Наказ Міністра Медичної промисловості № 000 від 20.05.85.

8. Вимоги до охорони довкілля

8.1. Вимоги до санітарної охорони атмосферного повітря

8.1.1. При проектуванні підприємств по виробництву лікарських препаратів мають бути представлені матеріали, що містять:

-  характеристику основних фізико-хімічних параметрів ґрунту забудовуваних територій (ґрунтовий фон): тип ґрунту, рН, вміст органічної речовини і передбачуваних специфічних хімічних і біологічних компонентів викидів виробництва;

-  дані про кількість і якість (по класах небезпеки) передбачуваних промислових відходів відповідно до прогнозованого об'єму розвитку виробництва;

-  характеристику можливих наслідків дії промвідходів і викидів на ґрунт;

-  заходи щодо санітарної охорони ґрунту.

8.1.2.За відсутності технічної можливості введення безвідходної технології, якій віддається перевага, проектом має бути передбачений весь необхідний комплекс очистки промислових відходів, забезпечуючий максимальне використання їх у виробництві.

8.1.3.У проектах будівництва підприємств, що будуються, реконструюються і розширюваних, по виробництву лікарських препаратів мають бути представлені матеріали по обґрунтуванню ГДК шкідливих речовин в атмосферне повітря для кожного джерела і забруднюючої речовини відповідно до ГОСТу 17.2.3.02—78 «Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами». При розрахунку кількості біологічних викидів слід керуватися тим, що вміст відповідного виду мікроорганізмів-продуцентів в атмосферному повітрі не повинен перевищувати природний фон.

8.1.4. На підприємствах по випуску лікарських препаратів мають бути передбачені природоохоронні заходи:

-  по уловлюванню з рекуперацією або знешкодженням викидів, що містять органічні розчинники, реагенти, напівпродукти синтезу і інші шкідливі хімічні речовини;

-  по знешкодженню технологічних викидів в атмосферу, що містять мікроорганізми-продуценти на підприємствах, що використовують мікробіологічний синтез (виробництво антибіотиків, ферментних препаратів, вітамінів і ін.), передбачаючи заходи щодо інактивації або уловлюванню спор, грибів, дріжджів та ін. мікроорганізмів - продуцентів;

-  по уловлюванню біологічно-активних речовин з їх утилізацією і знешкодженням;

-  по дезодорації викидів з неприємним запахом біосинтетичних та інших виробництв, що використовують тваринну і рослинну сировину (виробництво антибіотиків, ферментних препаратів, вітамінів, синтетичних лікарських препаратів, органопрепаратів, гормонів та ін.);

-  по обладнанню пилогазоочисними спорудами відділень сушки і фасовки готових лікарських засобів.

8.2. Вимоги до санітарної охорони водоймищ

8.2.1. Підприємства по виробництву лікарських препаратів зобов'язані скорочувати водоспоживання і водовідведення шляхом максимального використання очисних стічних вод в системах оборотного і повторного водопостачання промводопроводів.

8.2.2. Стічні води підприємств, що характеризуються постійним мікробним забрудненням, підлягають обов'язковому знезараженню.

8.2.3. В разі очищення господарчо-побутових стоків спільно з виробничими стічними водами, призначеними для підживлення оборотних систем технічного водопостачання, попереджувальний і поточний санітарний нагляд повинен проводиться відповідно до вимог "Методичних вказівок за гігієнічною оцінкою використання міських стічних вод, що доочищають, в промисловому водопостачанні» № 000—85 (Мінздоров СРСР).

8.2.4. Підготовка і використання очищених стічних вод в оборотних системах технічного водопостачання повинні унеможливлювати перевищення нормативів (ГДК і ГДВ) забруднення довкілля (водоймища) від продувальних вод, а атмосферне повітря — від гідроаерозолів

8.2.5. Випуск стічних вод підприємств по виробництву лікарських препаратів у водоймище повинен здійснюватится відповідно до вимог «Правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами» № 000 і «Методичними вказівками по встановленню гранично допустимих викидів (ГДВ) речовин, що поступають у водні об'єкти із стічними водами», 1982 р. Мінводхоз СРСР.

8.2.6. Використання стічних вод підприємств по виробництву лікарських препаратів для зрошування сільськогосподарських земель проводиться відповідно до «Санітарних правил облаштування і експлуатації землеробських полів зрошування» № 000—75 і «Методичними вказівкам по здійсненню державного санітарного нагляду за облаштуванням і експлуатацією землеробських полів зрошування» № 000—75.

8.2.7. Вибір очисних споруд і установок повинен проводитися диференційовано, залежно від виду виробництва, стадії технологічного процесу і физико-хімічного складу стічних вод відповідно до галузевих стандартів на промисловий регламент виробництва хіміко-фармацевтичного препарату і у кожному конкретному випадку вимагає узгодження з місцевими органами державного санітарного нагляду.

8.2.8. Виробничий контроль за умовами експлуатації і ефективністю роботи споруд по очистці, знезараженню і умовам відведення стічних вод є обов'язком підприємств, що експлуатують ці споруди.

8.3. Вимоги до санітарної охорони ґрунту

8.3.1. Промислові відходи, як правило, повинні використуватися (перероблятися) на самому виробництві або на суміжних виробництвах як вторинна сировина. В разі утворення неутилізованих токсичних відходів вони повинні захоронюватися на спеціалізованих полігонах (речовини І, II, III класів небезпеки) або вивозитися на полігони (звалища) для побутових відходів (відходи, що містять речовини IV класу небезпеки і деякі речовини III класу небезпеки).

8.3.2. Захоронення неутилізованих токсичних відходів повинне проводитися на спецполігонах відповідно до документу: «Порядок накопичення, транспортування, знешкодження і захоронення токсичних промислових відходів (санітарні правила)» № 000З—84. Складування токсичних відходів IV класу небезпеки і деяких речовин III класу небезпеки повинне проводитися на полігонах твердих побутових відходів, згідно документу: «Гранична кількість токсичних промислових відходів, що допускається для складування в накопичувачах (на полігонах) твердих побутових відходів (нормативний документ)», затверджений Мінздоровом СРСР 30 травня 1985 р. № 000—85 і Міністерством житлово-комунального господарства РРФСР, від 30.05.85 р.

8.3.3.Способи збору, зберігання і транспортування відходів повинні унеможливлювати забруднення навколишньої території, ґрунтів населених місць і забезпечувати безпеку персоналу, зайнятого на всіх етапах роботи по очищенню і знешкодженню промислових відходів.

8.3.4.Лабораторний контроль за санітарним станом ґрунту в районах розміщення підприємств лікарських препаратів повинен проводитися на провідні забрудники, включаючи і біологічні компоненти.

8.3.5.Оцінка рівня забруднення ґрунту за відсутності ГДК проводиться шляхом порівняння з фоновими даними незабруднених ґрунтів цього ж району.

9. Санітарно-побутове забезпечення

9.1.Санітарно-побутове забезпечення працюючих повинно здійснюватися відповідно до СНіП 2.09.04-87 «Допоміжні будівлі і приміщення промислових підприємств» з урахуванням санітарної характеристики виробничих процесів (додаток 3).

9.2.Кількість місць для зберігання одягу у вбиральнях повинна прийматися рівним числу тих, що працюють у всіх змінах. Спосіб зберігання одягу у вбиральнях може бути закритим, поєднаним.

9.3.Прохід з санітарно-побутових приміщень працюючих на ділянках, де застосовують шкідливі речовини 1 і 2 класів небезпеки, або використовують фарбувальні речовини, не повинен здійснюватися через виробництва, не зв'язані із застосуванням вказаних речовин.

9.4.У набір санітарно-побутових приміщень для виробництв лікарських препаратів повинні входити спеціалізовані пральні для інактивації, знешкодження, при необхідності, спецодягу, спецвзуття, обладнані у відповідності з «Санітарними правилами для промислових і міських спеціалізованих пралень по дезактивації спецодягу і додаткових засобів індивідуального захисту"1298-75

9.5. Питні фонтанчики або сатураторні установки повинні розташовуватися не в робочих, а в суміжних приміщеннях (коридорі, буфеті).

10. Вимоги до засобів індивідуального захисту

10.1. Працюючі, що контактують з сировиною, напівпродуктами, продуцентами, біологічно активними продуктами їх життєдіяльності і готовими лікарськими препаратами, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту по нормах і у встановлені терміни відповідно до «Типових галузевих норм безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття і запобіжних засобів», затвердженими Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і ВЦСПС № 43/11 від 20.02.1980 р. і ГОСТ 12.40.11-75 «ССБТ. Засоби захисту працюючих. Класифікація», а для виробництв готових лікарських засобів — відповідно до ГСТУ 64-7-«ССБТ. Засоби індивідуального захисту у виробництві готових лікарських засобів. Класифікація. Сфера застосування».

При організації нових виробництв, до внесення змін до «Типових галузевих норм безкоштовної видачі спецодягу, спецвзутті і запобіжних засобів», адміністрація підприємств зобов'язана забезпечити працюючих засобами індивідуального захисту, погодивши їх номенклатуру і захисні властивості з органами Державного санітарного нагляду і профспілковими органами.

10.2. Робітники ділянок стерильної продукції забезпечуються технологічним одягом відповідно до РДП 64-3-80 "Вимог до приміщень для виробництва лікарських засобів в антисептичних умовах

10.3. При вибиранні засобів індивідуального захисту слід враховувати весь комплекс шкідливих чинників виробничого середовища

10.4.Операції, пов'язані з пилоутворенням, повинні виконуватися в респіраторах типу «Пелюстка», а при необхідності, в пневмошоломі ЛІЗ-4, пневмомасці ЛІЗ-5.

10.5.Спецодяг осіб, що піддаються дії пилу лікарських препаратів і їх напівпродуктів, повинен знепилюватися щодня.

10.6.Спецодяг не рідше за 1 раз в тиждень повинен піддаватися пранню на підприємстві. Спецодяг, забруднений речовинами 1 і 2 класів небезпеки повинний заздалегідь перед пранням знезаражуватися.

При роботі з ртуттю спецодяг знешкоджується відповідно до вимог «Інструкції по очищенню спецодягу, забрудненою металевою ртуттю або її сполуками» № 000-76. (Додаток 4 до «Санітарних правил проектування, обладнання, експлуатації і вмісту виробничих і лабораторних приміщень, призначених для проведення робіт з ртуттю, її сполуками і приладами з ртутним заповненням» № 000—69). Для захисту шкіри рук працюючих від дії шкідливих речовин подразнюючого характеру і проникаючих через шкіру, слід використовувати рукавички, захисні мазі, пасти відповідно до «каталога-довідника засобів індивідуального захисту для працюючих в медичній промисловості».

10.7.При митті в душі для профілактики грибкових захворювань працюючі мають бути забезпечені індивідуальним відкритим захисним взуттям.

10.8.Робітники і службовці, зайняті на роботі з шкідливими або небезпечними умовами праці, проходять обов'язкові попередні під час вступу на роботу і періодичні медичні огляди відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР № 000 від 19 червня 1984 р. «Про проведення обов'язкових попередніх під час вступу на роботу і періодичних медичних оглядів робітників, що піддаються дії шкідливих і несприятливих умов праці».

Лекція №3

3.3 Заходи, що забезпечують нормалізацію стану повітряного середовища.

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

-  вилучення шкідливих речовин у технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т. п. Наприклад, свинцеві білила замінені на цинкові, метиловий спирт - іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання – миючими розчинами на основі води та ін.;

-  удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо);

-  автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих зі шкідливими речовинами;

-  герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить;

-  нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінної вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу;

-  попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

-  контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

-  використання засобів індивідуального захисту.

3.4 Засоби індивідуального захисту органів дихання.

Засоби захисту органів дихання ¾ різні респіратори та протигази. Ці прилади забезпечують захист органів дихання за умов обмеженого вмісту шкідливих речовин та при вмісті кисню у повітрі не менше 18 %. Найширше застосування мають респіратори. Їх поділяють на протипилові, протигазові та універсальні. Вони складаються з маски (напівмаски) і фільтра. Протипилові респіратори захищають органи дихання від аерозолів. Промисловість випускає респіратори ШБ-1 “Лепесток”, “Астра-2”, Ф-62Ш тощо.

Респіратор “Астра-2” призначений для захисту від високо-дисперсних аерозолів. Протигазові та універсальні респіратори призначені для захисту органів дихання від пари та газів, що є у повітрі у кількості, яка не перевищує 10 ¾ 15 значень ГДК. Широко застосовуються протигазовий РПГ-67 та універсальний РУ-60М респіратори. Вибір фільтруючого патрона залежить від складу шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Так, для проведення фарбувальних робіт застосовують респіратори РПГ-67 або РУ-60М з патронами марки А.

Ізолюючі прилади (шлангового та автономного типів) забезпечують захист органів дихання за умов недостатнього вмісту у повітрі кисню та при завищених концентраціях шкідливих речовин. Їх застосовують при важких умовах роботи, наприклад при фарбуванні замкнених об`ємів (респіратор РМП-62), а також при ліквідації аварій.

3.5 Захист від шкідливої дії речовин на виробництві

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

- вилучення шкідливих речовин в технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими;

-  удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів тощо);

-  автоматизація і дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

-  герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням;

-  медичні огляди робітників, профілактичне харчування;

-  використання засобів індивідуального захисту;

-  засоби вентиляції.

3.6 Вентиляція виробничих приміщень

3.6.1 Призначення та класифікація систем вентиляції

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

-  за способом переміщення повітря – природна, штучна (механічна) та суміщена;

-  за напрямком потоку повітря – припливна, витяжна, припливно-витяжна;

-  за місцем дії – загальнообмінна, місцева, комбінована;

-  за часом дії – робоча та аварійна.

3.6.2 Природна вентиляція

Природна вентиляція відбувається в результаті теплового і вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної – розріджений.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції об`єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, є не регламентованими, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію – просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стіні будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік в тому, що повітря надходить в приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

3.6.3 Штучна вентиляція

Штучна (механічна) вентиляція дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні.

Загальнообмінна штучна вентиляція. Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об`ємі робочої зони приміщення.

Припливна вентиляція. Схема припливної механічної вентиляції включає: повітрозабірний пристрій 1; фільтр для очищення повітря 2; повітронагрівач (калорифер) 3; вентилятор 5; мережу повітроводів 4 та припливні патрубки з насадками 6. Якщо немає необхідності підігрівати припливне повітря, то його пропускають безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал 7.

Витяжна вентиляція. Витяжна вентиляція складається із очисного пристрою 1, вентилятора 2, центрального 3 та відсмоктуючих повітроводів 4.

Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1м над гребенем даху. Забороняється робити викидні отвори безпосередньо у вікнах.

В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції із загальним припливом в робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо з місць їх утворення.

У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу витяжка повинна бути на 10% більшою ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.

3.6.4 Місцева вентиляція

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс. Забезпечує створення потрібних параметрів повітряного середовища в обмеженому просторі.

Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників в гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів (ділянок виробничої зони, які різко відрізняються своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщення).

Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт.

Місцева витяжна вентиляція забезпечує локалізацію та видалення шкідливих речовин безпосередньо від джерела їх утворення, що запобігає поширенню шкідливих речовин по приміщенню і робить процес їх видалення більш ефективним і економічним. Вона здійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачів і пристроїв, що встановлюються безпосередньо на технологічному або допоміжному обладнанні.

Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом.

Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки є характеристики шкідливих виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.

3.6.5 Основні вимоги до систем вентиляції

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:

-  створювати в робочій зоні приміщень нормовані параметри повітряного середовища;

-  не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;

-  не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

-  бути доступними для управління та ремонту під час експлуатації;

-  не створювати під час експлуатації додаткових незручностей, бути економічними, вибухопожежобезпечними, не заважати використовувати технологічні операції, не створювати перешкоди внутрицеховому транспорту, не впливати на якість продукції.

Лекція 4

Безпека технологічних процесів

Висока надійність та безпека хімічних виробництв досягається правильним проектним рішенням, розробленим на основі всебічного глибокого наукового дослідження умов безпечного ведення нового технологічного процесу.

При цьому необхідно враховувати побічні реакції та інші процеси, що можуть привести до виникнення аварійних ситуацій; дотримання технологічного регламенту; висока якість виготовлення та монтажу устаткування і технічного рівня експлуатації, а також виконання інших заходів, що витікають із особливостей виробництва.

9.1. Потенційно небезпечні технологічні процеси

Серед великої кількості різноманітних по характеру процесів хімічної технології можна виділити групу процесів які при певних умовах, виникаючих внаслідок порушення вимог регламенту, виходять в аварійні режими з наслідками різної ступені тяжкості. Такі процеси називаються потенційно небезпечними.

Потенційно небезпечні процеси хімічної технології можна розділити на чотири групи: переробка та отримання токсичних речовин; переробка та отримання вибухонебезпечних речовин та сумішей; процеси, що протікають з великою швидкістю; змішані процеси.

Велика частина потенційно небезпечних процесів хімічної технології – це змішані процеси, тобто такі, які можна віднести одночасно до двох або трьох вказаних груп. В них містяться всі або частина видів небезпеки: отруєння, вибух, механічне руйнування обладнання та апаратури, викид реакційної маси, технологічний брак.

Причини, що приводять до відхилення від нормального режиму роботи і викликають аварійну ситуацію дуже різноманітні. Основні причини виникнення аварійної ситуації можна звести до наступних:

1.  Зміна співвідношення компонентів які подаються (неперервний процес) або швидкості зливу одного із компонентів (напівбезперервний процес). І в тому, і в іншому випадках швидкість хімічного перетворення речовин росте, що приводить до збільшення кількості тепла, що виділяється, росту температури, прискоренню побічних реакцій, інтенсивному газовиділенню та ін. Обидва відхилення виникають при відмові засобів автоматизації, обладнання, регламентуючого подачу або в результаті помилок обслуговуючого персоналу (при ручному управлінні).

2.  Зниження (або відсутність) холодоагента, що подається для охолодження. Це приводить до зниження тепловідбору, збільшенню температури і. т.д. і виникає при відмові засобів автоматизації і технологічного обладнання або в результаті помилок обслуговуючого персоналу.

3.  Відсутність перемішування. В цьому випадку можливе накопичення непрореагованих компонентів які при наступних включеннях мішалки веде до інтенсивного росту швидкості реакції і як наслідок до порушення температурного режиму. Виникає в результаті відмови технологічного обладнання (зупинка або обрив лопастей мішалки)

4.  Потрапляння посторонніх продуктів в апарат. Приводить до прискорення побічних реакцій, порушення температурного режиму і. т.д. Виникає при відмові технологічного обладнання і в результаті помилок обслуговуючого персоналу.

5.  Порушення складу вихідних компонентів що подаються у вигляді суміші або розчину. Приводить до зміни співвідношення реагуючих речовин, наслідком чого є можливе збільшення швидкості хімічного перетворення речовин і. т.д. Причини цього порушення – відмова засобів автоматизації та помилки обслуговуючого персоналу.

Надійний засіб інтенсифікації та захисту потенційно небезпечних процесів - створення автоматичних систем захисту. В практиці хімічних виробництв використовуються і технологічні методи зниження небезпеки.

Найбільш розповсюджений метод зниження небезпеки – встановлення так званого безпечного регламенту, настільки безпечного, що навіть при різких обуреннях процесу його небезпечні параметри не можуть приблизитись до границі стійкості. Зрозуміло, що при цьому процес ведеться екстенсивно і приховані в ньому потенційні можливості підвищення ефективності виробництва не використовуються. Зниження швидкості протікання процесу можна досягти зменшенням швидкості подачі вихідних компонентів; варіюванням температурного режиму; використання спеціальних розчинників.

Другий технологічний метод зниження небезпеки – заміна періодичного або напівбезперервного технологічного процесу неперервним. Зниження небезпеки при переході на неперервне виробництво досягається зазвичай наступними обставинами:

1.  Об’єм реактора неперервної дії, як правило, не декілька порядків менший об’єму ректора періодичної дії при тому ж виробництві продукту. Внаслідок цього при переході на неперервний процес різко знижується загальний об’єм реакційної маси, що знаходиться у виробничому приміщенні (цеху, на ділянці). Таким чином зменшуються можливі наслідки аварії, однак проблематичність самої аварії не усувається.

2.  Параметри, що характеризують проходження процесу (тиск, температура і. т.д.) в неперервному варіанті повинні підтримуватись постійними і це істотно полегшить автоматизацію технологічного процесу.

В автоматизованому технологічному процесі, оснащеним надійною автоматичною системою захисту, аварійні ситуації можуть виникнути лише в результаті відмови технологічного обладнання чи системи регулювання.

Всі технологічні методи забезпечують зниження небезпеки, але не усувають її; повна гарантія безпеки ведення потенційно небезпечного технологічного процесу забезпечується лише використанням високонадійної системи захисту.

9.2. Вимоги безпеки, що пред’являються до технологічних процесів

Безпека виробничих процесів забезпечується: вибором технологічного процесу, а також прийомів, режимів роботи і порядку обслуговування виробничого обладнання; вибором виробничих приміщень та площадок; вибором вихідних матеріалів, заготовок чи напівфабрикатів, а також способів їх зберігання та транспортування (в тому числі готової продукції і відходів виробництва); вибором виробничого обладнання і його розміщення; розподілення функцій між людиною та обладнанням в цілях обмеження важкості праці.

Велике значення для забезпечення безпеки має професіональний відбір та навчання працюючих безпечним прийомам праці, правильне використання ними засобів захисту.

Виробничі процеси не повинні представляти безпеки для навколишнього середовища, повинні бути пожежо - і вибухобезпечними.

Всі ці вимоги до виробничого процесу закладаються при їх проектуванні і реалізуються при організації та проведені технологічних процесів. При цьому вони повинні передбачати наступне:

усунення безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією і відходами виробництва, що надають шкідливу дію:

заміну технологічних процесів та операцій, що пов’язані із виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, процесами та операціями при яких вказані фактори відсутні чи мають меншу інтенсивність;

заміна шкідливих та пожежонебезпечних речовин на менш шкідливі та небезпечні;

комплексну механізацію, автоматизацію, використання дистанційного управління технологічними процесами та операціями при наявності небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

герметизацію обладнання;

використання систем контролю та управління технологічним процесом, що забезпечує захист працюючих та аварійне відключення виробничого обладнання;

своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

своєчасне видалення та знешкодження відходів виробництва, що являються джерелом небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

використання засобів колективного захисту працюючих;