Охорона праці і навколишнього середовища на підприємствах мікробіологічної промисловості (стр. 6 )

-  Вибухонебезпечна зона класу 21 – простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші.

-  Вибухонебезпечна зона класу 22 – простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто і існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Зони в приміщеннях або за їх межами, в яких тверді, рідкі та газоподібні горючі речовини спалюються як паливо, або утилізуються шляхом спалювання, не належать у частині їх електрообладнання до пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон. До них також не належать зони до 5 м по горизонталі та вертикалі від апарата, у якому знаходяться горючі речовини, але технологічний процес ведеться із застосуванням відкритого вогню, розжарених частин, або технологічні апарати мають поверхні, нагріті до температури самозаймання горючої пари, пилу або волокон. Залежно від класу зони наведеної класифікації згідно з вимогами ПУЕ і ДНАОП 0.00 – 1.32 – 01 здійснюється вибір типу виконання електроустаткування, що є одним з головних напрямків у запобіганні пожежам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір типу виконання електрообладнання забезпечує виключення можливості виникнення пожежі чи вибуху за умови підтримання допустимих режимів його експлуатації.

Усі електричні машини, апарати і прилади, розподільні пристрої, трансформаторні і перетворювальні підстанції, елементи електропроводки, струмоводи, світильники тощо повинні використовуватися у виконанні, яке б відповідало класу зони з пожежовибухонебезпеки, тобто мати відповідний рівень і вид вибухозахисту або ступінь захисту оболонок згідно ГОСТ 14254, ПУЕ -–84 і ДНАОП 0.00 – 1.32 – 01.

Електроустаткування, що використовується, повинно мати чітке маркування щодо його вибухозахисних властивостей і ступеню захисту оболонки згідно з чинними нормативами.

Лекція №8

ПОРЯДОК

проведення атестації робочих місць за умовами праці

1. Атестація робочих місць за умовами праці/надалі атестація/ проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно віл форми власності й господарювання, де технологічний процес, використову­ване обладнання, сировина та матеріали є потенційними шкідливими та небезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

2. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженими ним органом і працюючим у галузі ре­алізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

3. Атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місіть за умовами праці, затвердженими Мінпраці і МОЗ.

4. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в стоки, передбачені колективним договором, але не раніше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОВ.

5. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науко­во-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інс­пекції Держгіртехнагляду.

6. Атестація робочих місць передбачає:

установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

установлення ступеню шкідливості й небезпечності праці та її ха­рактеру за гігієнічною класифікацією;

обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідли­вими /особливо шкідливими/, важкими /особливо важкими/ умовами праці;

визначення /підтвердження/ права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

складання переліку робочих місць виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівнів гігієни, характеру і безпеки праці.

7.  Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища, трудового процесу проводиться санітарними лабораторіями під­приємств і організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами Дер­жавної експертизи умов праці, а також на договірній основі й лабораторіями територіальних СЕС.

8.  Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ.

9. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству і зберігається протягом 50-років.

Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

10. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств і організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпе­чення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Клопотання підприємств та організацій про внесення змін і до­повнень до списків № 1 і 2 після їх попередніх розглядів органами Державної експертизи умов праці вносяться до Мінпраці, яке готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України.

11. Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків №1 та 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, піль­ги і компенсації покладається на органи Державної експертизи умов праці.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для проведення атестації робочих місць за умовами праці

Методичні рекомендації розроблені відповідно до постанови Кабі­нету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 000 і визначають організацію роботи по проведенню атестації робочих місць, оцінку умов праці та реалізацію прав трудящих на пільги і компенсації залежно від шкідливих та небезпечних умов праці.

Результати атестації за умовами праці являються основою для вирішування питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" пільг та компенсацій, а також розробок та реалізації організацій­них, технічних, економічних та соціальних заходів колективного до­говору щодо покращення умов трудової діяльності.

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах /надалі - підприємства/ незалежно від форм власності й госпо­дарювання, де технологічний процес використовує обладнання, сиро­вину та матеріали, які є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впивати на стан здоров'я працюючих, а також на їхнє потомство як тепер, так і в майбутньому.

Основні терміни та визначення, що вживаються в методичних рекомендаціях, наведені в додатку І.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. 1. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умові праці, пільгове пен­сійне забезпечення; пільги та компенсації за роботу в несприятли­вих умовах.

1.2. Правовою основою для проведення атестації в чинні законо­давчі й нормативні акти з питань охорони і гігієни праці. Списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці.

1.3. Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувана сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких Списками № 1 і 2 передбачені показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

1.4. Атестація робочих місць передбачає виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх утворення;

дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середо­вища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії з шкідливими умовами праці;

підтвердження /встановлення/ права працівників на пільгове пен­сійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

розв’язання спорів, які можуть виникнути між юридичними осо­бами і працівниками відносно умов праці, пільг і компенсацій;

розробку комплексу заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих;

визначення відповідностей умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення та призна­чення пільг і компенсацій.

1.5. Період переатестації установлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на власника підприємства.

1.6. Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств, науково-дослідними і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджують­ся з органами Державної експертизи умов праці, а також на договір­ній основі лабораторіями територіальних СЕС.

2. О Р Г А Н І З А Ц І Я РОБОТИ ПО АТЕСТАЦІЇ

2.1. Для організації і проведення атестації керівник підприєм­ства видає наказ, в якому:

зазначаються основа і завдання атестації;

затверджуються склад, голова і секретар постійно діючої атеста­ційної комісії, визначаються ії повноваження, у разі необхідності визначається склад цехових /структурних/ атестаційних комісій;

установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт і структурних підрозділах підприємств;

визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями /експертизою умов праці, СЕС/;

визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробці заходів щодо усу­нення шкідливих виробничих факторів.

2.2. До складу атестаційної комісії рекомендується включати го­ловних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, праців­ників громадських організацій та інших.

2.3. Атестаційна комісія:

здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;

формує правову і нормативно-довідкову базу і організує її вив­чення;

визначає і залучає в установленому порядку необхідні організа­ції для виконання спеціальних робіт;

організує виготовлення планів розташування обладнання по кожно­му підрозділу з їх експлікацією, визначає межу робочих місць /робо­чих зон/ та надає їм відповідний номер;

складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину і матеріали із передбаченими в проекті;

визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організує їх дослідження;

прогнозує та виявляє створення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

установлює на основі єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника /ЄТКД/ відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхи­лення професія /посада/ приводиться у відповідність до ЄТКД по фак­тично виконуваній роботі;

складає "Карту умов праці" /далі-Карта/ на кожне враховане ро­боче місце або групу аналогічних робочих місць /додаток 2/;

проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з несприятливими умовами праці;

уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і ком­пенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі;

організує розробку заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників;

виконує свої функції до призначення нового складу комісії при позачерговій атестації.

3. ВИВЧЕННЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА ї ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ

3.1. У ході вивчення необхідно визначити:

характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням /гр. 2 Карти/;

нормативне значення /ГДК, ГДР/ параметрів виробничого середо­вища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, інші регламенти /гр.-4 Карти/

фактичне значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків /гр.5 карти/.

3.2. Лабораторні і інструментальні дослідження проводяться відпо­відно до положень ГОСТ 1.25-76 "ІСС Метрологическое обеспечение. Основные положения", ГОСТ 12.0.005-84 "ССБТ Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положения", стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірів /ІСИ/, системі стандартів безпеки праці /ССБТ/, методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я.

3.3. Прилади і обладнання для вимірів повинні відповідати метрологічним вимогам і повірці в установлені терміни.

3.4. Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводиться в процесі роботи у характерних /типових/ виробничих умовах, справних і ефективно діючих засобах колективного і індивідуального захисту.

3.5. Результати замірів /визначень/ показників шкідливих і небезпе­чних виробничих факторів оформляються протоколами за формами, передбаче­ними у ГОСТ або затвердженими Міністерством охорони здоров'я України і заносяться в Карту /гр.5/.

3.6. Визначається тривалість /відсоток від тривалості зміни/ дії ви­робничого фактора /гр. 9 Карти/.

4. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА

умов праці

4.1. Оцінка результатів лабораторних досліджень, інструментальних вимірів проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативами /регламентованими/. При цьому шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем.

4.2. Ступінь шкідливості і небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу гр.6-8, Карти/ тільки ІІІ класу визначає­ться за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією праці № 000-86 /додаток З/.

4.3. При наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин різнонаправленої дії кожну з них потрібно враховувати самостій­ним фактором, який підлягає кількісній оцінці.

При наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речо­вин однонаправленої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень переви­щує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається виходячи з величини цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речо­вина. Концентрація шкідливих речовин однонаправлєноі дії визначається за ГОСТ 12.1.005-88.

4.4. Оцінка умов праці при наявності двох і більше шкідливих і не­безпечних виробничих факторів здійснюється за найбільш високим класом і ступенем.

5. ОЦІНКА ТЕХНІЧНОГО ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РІВНЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

5.1. Оцінка технічного рівня робочого місця провадиться шляхом аналізу:

відповідності технологічного процесу, або обладнання, оснастки, інструменту і засобів контролю вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці;

впливу технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

5.2. При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується: раціональність планування /відповідність площі, яка зайнята робо­чим місцем, нормам технологічного проектування та раціонального розмі­щення обладнання і оснастки/, а також відповідності його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;

забезпеченість працюючих спецодягом і спецвзуттям, засобами колек­тивного захисту і індивідуального захисту та їх відповідність стандартам безпеки праці і встановленим нормам:

організація роботи захист споруд, пристроїв, контрольних приладів.

6. АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

6.1. Робоче місце з умов праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих, передбачених гігієнічною класифікацією праці /розділ І Карти/, сукуп­них технічного і організаційного рівня умов праці /розділ ІІ Карти/, ступеня ризику пошкодження здоров'я.

6.2. На основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із ви­дів умов праці:

з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці:

зі шкідливими та важкими умовами праці;

з шкідливими умовами праці,

та заносяться до розділу ІІІ Карти.

6.3. Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показни­ками, які наведені в додатку 4, інші пільги і компенсації залежно від умов праці за діючими нині законодавчими актами.

6.4. За оцінку умов праці керівників та спеціалістів приймається оцінка умов праці керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених Списками № 1 і 2 для їх підлеглих протя­гом повного робочого дня. Під повним робочим днем слід розуміти вико­нання робіт, передбачених Списками не менше 80 % робочого часу, що має підтверджуватись відповідними документами.

6.5. За результатами атестації і визначаються невідкладні заходи щодо покращення умов і безпеки праці, які не потребують для їх роз­робки і впровадження залучення сторонніх організацій і фахівців /роз­діл ІV Карти/.

6.6. З результатами атестації ознайомлюють працівників, які зайняті на робочому місці, що атестується. Карту підписують голова і члени комісії.

6.7. За результатами атестації складаються переліки:

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільга і компенсації, передбачені законо­давством;

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі статею 26 Закону України «Про підприємства» і ст.1З Закону України "Про пенсійне забезпечення":

робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращення.

6.8. Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільга і компенсації, в т. ч. на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підпи­сується головою, комісії, погоджується з профспілковим комітетом і зат­верджується наказом по підприємству, організації та зберігається протя­гом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесені до переліку.

6.9. Матеріали атестацій робочих місць є документам суворої звітнос­ті і зберігаються на підприємстві в терміни, обумовлені пунктом 6.8.

Лекція 9

Практично всі сучасні технології очищення води призначені для видалення з неї як можна більшої кількості домішок. Одна з найбільш складних проблем при проектуванні системи очищення виникає при зіткненні з мікробіологічними забрудненнями, що або присутні у вихідній воді, або вносяться до очищеної води в процесі її подальшої обробки.

Основні види мікроорганізмів.

Аби знати, як боротися з мікробіологічними відкладеннями в системах водопостачання, треба уявляти собі, що таке мікроорганізми і які оптимальні умови їх розвитку. Термін «мікроорганізми», як правило, вживається відносно істот, що мають мікроскопічні розміри і тому невидимих неозброєним оком. Сюди входять представники як рослин, так і тварин. Не завжди легко вирішується питання про віднесення мікроскопічної істоти до рослинного або тваринного світу, тому багато дослідників пропонують виділяти мікроорганізми в особливе царство проститів. З рослин до простистів відносяться водорості, гриби, у тому числі дріжджі, бактерії, з тварин — найпростіші. Перші можуть бути названі мікрофлорою, другі — мікрофауною. На якість оброблюваної води впливають біологічні процеси, що відбуваються як в джерелі водопостачання, так і в самій системі водопостачання. Організми, що потрапляють у водопровід ззовні не здатні до нормальної життєдіяльності у водопровідній системі, називаються алохтонними. Автохтонні мікроорганізми також потрапляють в систему водопостачання в основному з потоком вихідної води, але на відміну від алохтонних приживаються у водопровідній системі і здатні в ній розмножуватися. Алохтонні мікроорганізми створюють перешкоди головним чином в роботі фільтрів, автохтонные— у всій системі водопостачання.

 
 Алохтонні мікроорганізми.

До алохтонних організмів відносяться нитчасті бактерії, гриби, водорості і різні планктонні тварини. Гриб живе у водоймищах круглий рік, але масовий його розвиток наголошується лише в зимовий період. Неодмінна умова розвитку гриба— присутність у воді органічних речовин. Слизисті маси гриба, інколи із значною домішкою нитчастих бактерій, протягом півтора-двох годинників здатні повністю забити слизом і вивести з ладу сітки, що закривають вхід у водопровідний канал, ведучий до насосів першого підйому. Проблеми у водопостачанні можуть виникати і через різного типа водорості. У деяких водоростей міцний кремнієвий скелет. При фільтрації води вони осідають на поверхні фільтру, утворюючи щільну плівку, що перешкоджає проходженню води, що значно знижує продуктивність фільтру. Інтенсивність розвитку таких водоростей в значній мірі пов'язана з вмістом у воді заліза, окислювальна здатність якого підвищується при низьких значеннях рН і низькій температурі води.
 
 Автохтонні мікроорганізми.

Автохтонні мікроорганізми, як було вже відмічено, потрапляють в систему водопостачання з водоймищ, але на відміну від алохтонних вони здатні існувати у водопроводі, розмножуватися і заселяти нові простори. Деякі з них розвиваються на трубах і каналах інтенсивніше, ніж у водоймищах, оскільки тут відсутні їх природні вороги. Автохтонні мікроорганізми представлені бактеріями, грибами, молюсками, членистоногими, черв'яками, моховатками, губками, простими і іншими нижчими тваринами. Як правило, водорості до автохтонних організмів не відносять, оскільки відсутність світла перешкоджає їх життєдіяльності. У автохтонних мікроорганізмів є пристосування, що дозволяють їм прикріплятися до поверхонь стінок і труб і тим самим протистояти потоку води. Внутрішні обростання труб дуже стійки і часто розташовуються у важкодоступних місцях. Тому боротися з автохтонними мікроорганізмами набагато важче, ніж з алохтонними, і збиток, що заподіюється ними, дуже великий. Піонерами обростань завжди виступають бактерії, серед яких переважають форми з потужною слизистою капсулою, що скріплює клітки один з одним. Навіть при використанні артезіанських вод можливий розвиток біологічних обростань в системі водопостачання. У водопроводах, що живляться з підземних джерел, зустрічається одноклітинна железобактерия галлионелла. Це литотрофный організм, і її температурний оптимум — приблизно 6–7°С, тому вона частіше розвивається в джерельних і артезіанських водах. Гриби у складі обростань зустрічаються в системах технічного водопостачання, що живиться неочищеною водою забруднених джерел. Для їх зростання необхідна досить висока концентрація розчинених органічних речовин, тому в системах питного водопостачання вони розвиваються рідко. Найпростіші рідко бувають причиною розвитку обростань, але можуть входити до складу наростів, утворених іншими формами. Широко поширені у водоводах мікроскопічні колоніальні тварини — моховатки. Їх колонії складаються з хітинових трубочок, на кінцях яких розташовуються окремі особини. Черв'яків можна виявити в резервуарах водопровідних споруд і водопровідній воді в разі її недостатнього очищення. Серед обростань нерідко зустрічаються членистоногі: рачки-циклопи і личинки комах. Як правило, їх поява безпосередньо пов'язана з якістю попередньої обробки води. Молюски, що зустрічаються в питних водопроводах, представлені великим числом видів. Їх масовий розвиток наводить до заростання підводних поверхонь гідротехнічних споруд, грат, щитів, затворів і закупорці водоводів. При масовому їх відмиранні погіршується смак і запах води.

Попереднє хлорування припиняє розвиток тварин. Обростання, що розвиваються на підводних поверхнях, стінках каналів, усередині труб, є біоценозом з певними екологічними стосунками, що складаються між його мешканцями. Якісний і кількісний склад біоценозу залежить від якості води, матеріалу поверхні прикріплення, швидкості перебігу води, її температури і інших причин.
   Якщо при цьому режим експлуатації об'єкту міняється (наприклад, режим водоспоживання або режим обробки води), це веде лише до зміни складу біоценозу, але й до його зникнення. При масовому відмиранні біологічних обростань мікроорганізмів (унаслідок змін умов існування або сезонних коливань) біомаса розкладається з утворенням сірководня. В цьому випадку вода може набувати запаху сірководня і містити забарвлені в чорний колір включення сірчистого заліза.

  Формування біоплівки в системах водопостачання.

Видалення мікроорганізмів не завжди є першочерговим завданням систем. Проте всі системи очищення води (особливо мембранні) стикаються з наслідками мікробіологічного зростання, особливо бактерій. Це обумовлено рядом причин: по-перше, присутність бактерій у воді неминуче, вони живуть в будь-яких системах, де є хоч яка-небудь кількість води. По-друге, зростання бактерій неминуче, якщо є живильні речовини (а ним для «життя» не так багато треба). По-третє, мікробіологічному забрудненню набагато легко запобігти, ніж позбавитися від нього. Якщо зростання мікробіологічних домішок не регулюється, тобто вода не проходить стадію попередньої мікробіологічної підготовки, практично на всіх поверхнях системи очищення води починається процес формування біоплівок (або бактерійних обростань). Більшість типів бактерій, виявлених у воді, містять слиз, що має в своєму складі полісахарид, що збільшує здатність бактерій закріплюватися на поверхні. Зростання колоній іммобілізованих мікроорганізмів відбувається набагато швидше, ніж в планктонному (вільному) пересуванні. Іммобілізовані мікроорганізми формують велику колонію, оскільки шар полісахаридного слизу допомагає «прилипанню» як інших бактерій, так і живильних речовин, які «пропливають» мимо них, і також діє як захисний шар, який чинить опір хімічній дії. Розмір і складність колонії, її опір дезінфекційній обробці, зростають в межах біоплівки, яка є своєрідним бар'єром для доступу зазвичай використовуваних реагентів. Біоплівка також стає джерелом вторинного забруднення, коли процес очищення не видаляє її повністю. Однократна дезінфекційна обробка зазвичай зачіпає лише верхній шар біоплівки, тому життєздатні бактерії, що знаходяться глибоко в ній, повторно забруднять систему, що знов приведе до бактерійного зростання протягом декількох днів.
  Безперервна або періодична дезінфекційна обробка?
 Існують два основні підходи до регулювання бактерійного зростання в системі водопостачання.

Перший повинен забезпечити достатній рівень біоцидного агента в межах системи водопостачання (безперервне дозування). Цей спосіб зазвичай використовується, коли у вихідну воду вводять велику кількість хлору або хлорамінів. У якості біоцида в даному випадку найчастіше використовується гіпохлорит натрію.

Другий підхід полягає в періодичній дезінфекційній обробці системи. Варіанти використання біоцидів при періодичній або безперервній обробці безпосередньо залежатимуть від необхідної якості води. Наприклад, при створенні систем здобуття «ультрачистої води», де недопустимий контакт вироблюваних виробів з якими-небудь сторонніми домішками, слід використовувати періодичну обробку з відмиванням всієї мережі водопостачання від біостатичного хімікату. Та все ж більшість систем водопостачання, що використовують безперервне дозування біоцида, також потребуватимуть постійного обслуговування, тобто очищення трубопроводів, їх промивання і коректування режимів дезінфекції. Навіть у разі, коли виконана обробка води ультрафіолетом (УФ) або проведено додаткове дозування біоцида в резервуарах зберігання і системі розподілу води, вся система в цілому вимагатиме періодичної дезінфекційної обробки.
 
 Розвиток біоплівки на різних стадіях обробки води.

1.  Фільтри механічного очищення і фільтри знезалізнення.

 Одно-, двух - і тришарові фільтри механічного очищення зазвичай призначені для видалення механічних часток (розміром більше 10–20 мкм), а також для видалення колоїдного заліза (у окисленій формі). Великі площі фільтрації в таких фільтрах, що складаються з поверхні засипного матеріалу (як правило, суміші з кварцевого піску різної фракції і гидроантрацита) служать сприятливим середовищем для активного зростання мікроорганізмів, особливо, якщо вихідна вода не має залишкового вмісту биоцида (наприклад, при залишковому вмісті активного хлору в межах 0,5–1 мг/л зростання біоплівки на механічних фільтрах не відбувається). У випадках підвищеного вмісту розчиненого заліза у вихідній воді необхідно додавати окислювач (зокрема, хлор) для окислення заліза і його осадження на фільтрі (вживання биоцида, що володіє окислювальними властивостями, наприклад, хлору або гіпохлориту натрію, вельми корисно з точки зору регулювання зростання мікробіології). Якщо концентрація заліза нижче 0,5 мг/л, введення биоцида у вихідну воду корисно лише з точки зору контролю зростання мікробіологічних забруднень в устаткуванні попередньої підготовки (навіть якщо експлуатаційні витрати при цьому вище). При виборі биоцида, що дозується, для фільтрів знезалізнення води слід звертати увагу на сумісність насипного шару (каталізатора знезалізнення) з розчином биоцида.

2. Фільтри зм'якшування води.

Зм'якшування води (процес того, що Na-катионирования) достатнє часто використовується для запобігання процесам утворення накипу, попередньої обробки води перед установками зворотного осмосу і ін. Вказаний процес не може бути «джерелом зростання мікробіології», оскільки при регенерації катіонообмінної смоли використовується насичений розчин куховарської солі (хлориду натрію), який є несприятливим середовищем для зростання і розвитку мікроорганізмів.

 
 3. Фільтри адсорбційного очищення.

Якщо у вихідній воді міститься велика кількість органічних речовин, використовують адсорбцію на активованому вугіллі. Активоване вугілля має величезну площу для зростання мікробіологічних забруднень. Насичення маси вугілля відбувається пошарово, починаючи з верхніх шарів фільтру, закінчуючи глибшими. Із-за різної вибірковості адсорбції органічних молекул з водних розчинів спочатку походить адсорбція органічних сполук, що мають в своєму складі розвинені гідрофільні угрупування (спиртні, оксидні, полиэфирные) або іонізовані функціональні групи (аніони сульфогрупп, кислих ефірів сірчаної і фосфорної кислот, карбоксильні і фенольні групи, катіони аміногруп і азотвмісних гетероциклів). Це призводить до того, що при обробці води биоцидами, в першу чергу на поверхні активованого вугілля, сорбують продукти окислення органічних сполук, що утворюються при контакті биоцидов з мікроорганізмами і органічними речовинами, що містяться у воді. Ті органічні речовини, які не вступили в реакцію з биоцидом, віддалятимуться активним вугіллям в глибших шарах, які ще не насичені. Це призводить до того, що органічні речовини, адсорбовані в глибших шарах вугілля, можуть використовуватися мікроорганізмами як живильне середовище. Тому при використанні фільтрів з активованим вугіллям на одній із стадій водопідготовки слід збільшувати дозу биоцида, а також час його контакту з водою до того, як вода подається на фільтр. Збільшення часу контакту биоцида з водою в даному випадку необхідне через відмінність швидкостей реакції окислення биоцидом різних органічних сполук і мікроорганізмів. Саме тому фільтри адсорбційного очищення відомі як джерела мікробіологічного забруднення. Аби уникнути цього, після таких фільтрів встановлюють постійну петлю рециркуляції. Це дозволяє стабілізувати потік води, що проходить через фільтр, а додавання УФ-опромінення в цій петлі здатне затримувати мікробіологічне зростання.

 
 

4. Патронних фільтрів (мікрофільтраційне очищення).

Патронні фільтри відносяться до фільтрів періодичної дії, що працюють під тиском. Їх основа — патронні елементи (картріджи), що фільтрують, виготовлені з різних матеріалів. Ефективна робота патронних фільтрів досягається при дотриманні певних умов експлуатації і хімічної сумісності конструкційних матеріалів, з яких виготовлений елемент, що фільтрує. Патронні фільтри з рейтингом фільтрації 25–100 мкм дуже часто використовуються на стадії попереднього очищення. Елементи, що фільтрують, з рейтингом фільтрації 5–10 мкм — або як фільтри тонкого очищення в системах водопідготовки, або як фільтри попереднього очищення в установках зворотного осмосу. Елементи, що фільтрують, з меншою тонкістю фільтрації використовують для спеціальних стадій очищення води, на яких наявність мікробіологічних забруднень вважається не стільки критичним, скільки аварійним. За принципом дії патронні фільтри відносять до тупикової фільтрації: фільтрат проходить під тиском зовні через перегородку елементу(-ов), що фільтрує(-их), що фільтрує, затримувані домішки залишаються або на поверхні перегородки (поверхнева фільтрація), що фільтрує, або в її глибині (глибинна фільтрація). Механізм фільтрації визначається типом встановлюваних патронних елементів, що фільтрують (картріджів). Фільтрація рідини проводиться або до виникнення певного перепаду тиску на перегородці, що фільтрує, за рахунок накопичення механічних домішок, або до насичення шару, що фільтрує, розчиненими домішками за рахунок адсорбції або іонного обміну. Крім того, в процесі тупикової фільтрації на поверхні перегородки, що фільтрує, починає утворюватися так званий поляризаційний шар з мікрочасток, що утримуються поверхнею фільтру. При цьому рейтинг фільтрації (тонкість фільтрації) постійно зменшується за рахунок збільшення товщини цього поляризаційного шару. У цьому шарі починають накопичуватися не лише мікрочастки, але і мікроорганізми, що закріплюються на поверхні утриманих фільтром мікрочасток. Таким чином, на поверхні елементу, що фільтрує, починається зростання мікрофлори. Для елементів глибинного типа, що фільтрують, аналогічний процес спостерігається в глибині шару, що фільтрує. Аби уникнути цього, після таких фільтрів встановлюють постійну петлю рециркуляції. Це дозволяє стабілізувати потік води, що проходить через фільтр, а додавання уф-опромінення в цій петлі здатне затримувати мікробіологічне зростання. Крім того, шар активованого вугілля періодично обробляють розчином гідроокису натрію, що має в статичному режимі значення pH = 11–12, тобто витримують активне вугілля в розчині протягом 4–24 ч. Така обробка займає час, тому в критичних ситуаціях для дезінфекційної обробки часто використовується гостра пара, якщо матеріал корпусу фільтру і всі вхідні в нього компоненти здатні витримати необхідний тиск і температуру (зазвичай 121°C і 0,3 МПа протягом двох годинників). Непогані результати приносить періодична обробка патронних фільтрів розчинами биоцидов. В цьому випадку, аби знищити біоплівку, що виросла, зазвичай потрібно декілька циклів очищення. Перший етап — використання стандартного біоцидного агента. Другий етап — використання розчину з високим pH, зазвичай розчину гідроокису натрію, який допомагає видалити вищий шар бактерій, убитих биоцидом. Потім повторно вводиться свіжий розчин биоцида, для того, щоб убити наступний бактерійний шар, потім ця операція знову супроводжуватися обробкою каустиком. Цей цикл «биоцид — їдкий натрій» має бути повторений кілька разів, поки біоплівка не буде повністю видалена.

 
 5. Установки очищення води з використанням ультрафільтраційних, нанофільтраційних і зворотньоосмотических мембран.

Конструкція мембранних установок досить складна, має багато розвинених поверхонь, щілин і застійних зон в її трубопроводах і апаратурі. Вхідні в її склад мембранні елементи мають величезну площу поверхні, яка легко доступна для закріплення і розвитку мікроорганізмів. Саме вони найбільш схильні до біологічного зростання. При проектуванні мембранних установок і розрахунку ефективності їх використання в тому або іншому виробництві слід враховувати ті витрати, які можуть знадобитися для підтримки води безпечною в мікробіологічному відношенні. Особливо це стосується харчової, медичної, фармацевтичної і електронної галузей промисловості. У цих випадках, перш за все, не слід економити на трубопроводах і замочній арматурі. Найбільш простий і ефективний спосіб запобігання зростанню біоплівки на поверхні мембран — постійний контроль загального мікробного числа. При контролі і реєстрації рівня мікробіологічних забруднень в процесі експлуатації мембранних установок корисно проводити аналіз тенденцій змін мікробіологічної якості води, як в очищеній, так і у вихідній воді. Залежно від джерела водопостачання і пори року у вихідній воді можуть спостерігатися сезонні коливання рівня її забрудненості. Тому перед проектуванням мембранних установок слід перевіряти якість вихідної води протягом року.

 
 6. Ультрафіолетова (УФ) стерилізація води.

Це найбільш перспективний і високоефективний метод знезараження води відносно патогенних мікроорганізмів, що не наводить до утворення шкідливих побічних продуктів, на відміну від хлорування або озонування. Встановлено, що найбільшою бактерицидною дією володіють ультрафіолетові промені з довжиною хвилі від 200 до 295 мкм. Ця область ультрафіолетового опромінення називається бактерицидною. Максимум бактерицидного випромінювання досяжний при довжині хвилі близько 254 мкм. Цей вигляд випромінювання володіє енергією, достатньою для дії на хімічні зв'язки, у тому числі на живі клітини. Поглинаючись усередині мікроорганізмів молекулами ДНК і РНК, воно викликає фотохімічні зміни в їх структурі. Відомо, що УФ-випромінювання діє на віруси набагато ефективніше, ніж хлор, тому вживання ультрафіолету при підготовці питної води дозволяє, зокрема, багато в чому вирішити проблему видалення вірусів гепатиту А, яка не завжди вирішується при традиційній технології хлорування. Бактерицидна дія променів протікає у багато разів швидше, ніж хлору. При цьому бактерицидні промені знищують не лише вегетативні спори бактерій, але і спороутворюючі. Основна перевага методу уф-знезараження — легкість монтажу установок уф-стерилізації в типових технологічних схемах і їх відносна компактність, що не вимагає проведення значних будівельних робіт на існуючих водоочисних спорудах. Уф-стерилізація не утворює побічних продуктів при обробці води, тому доза УФ-опромінення може бути збільшена до значень, що забезпечують епідеміологічну безпеку, як по бактеріях, так і по вірусах. Тому при уф-знезараженні води не існує проблеми передозування. Особлива увага при використанні установок уф-знезараження води слід обернути на попередню підготовку води. Для знезараження води найчастіше використовуються установки з бактеріологічними випромінювачами закритого типу, які забезпечують вищу ефективність використання УФ-ізлученія ламп. При цьому конструкція бактеріологічних випромінювачів забезпечує рівномірний розподіл дози опромінення у всьому об'ємі знезаражуваної води. Проникнення уф-променів у воду супроводжується їх поглинанням як самою водою, так і речовинами, що знаходяться у воді в розчиненому або зваженому стані. Досвід роботи показує, що для вживання уф-стерилізації вихідна якість води повинна відповідати наступним вимогам:
 - вміст заліза у воді не повинен перевищувати 0,3 мг/л;
  - каламутність води не повинна перевищувати 2 мг/л.

При проектуванні установок попередньої підготовки води треба враховувати той чинник, що при обробці води, несприятливої в мікробіологічному відношенні, на фільтрах попереднього очищення може утворитися біоплівка, що у свою чергу може викликати збільшення загального мікробного числа і погіршувати якість води. Тому, в цих випадках краще всього застосовувати комбіновані методи знезараження води. При розміщенні уф-установок треба передбачати можливість вторинного мікробіологічного забруднення води. Це відбувається найчастіше через те, що водопровідна мережа і пов'язане з нею устаткування знаходяться в неналежному санітарно-технічному стані. Тому уф-знезараження є найбільш доцільним для локальних установок водопідготовки на завершальній стадії обробки води для забезпечення необхідної питної якості, в безпосередній близькості від споживача води. У уф-установках повинне передбачатися періодичне очищення кварцових чохлів, оскільки в процесі їх роботи накопичуються відкладення органічного і мінерального походження на внутрішній поверхні бактерицидної лампи.

7. Дозування хімічних реагентів.

Дозування хімічних реагентів стає невід'ємним процесом для систем очищення води.

Це:
 - дозування розчинів биоцидов (окислювачів) в процесах дезинфекції води;
 - дозування розчинів коагулянтів перед освітлюючими фільтрами;
 - дозування інгібітору в установках зворотного осмосу;
 - коректування хімічного складу води в процесах приготування різного роду напоїв;
 - коректування хімічного складу води в теплоенергетичних процесах;
 - дозування реагентів для дезінфекції води в плавальних басейнах і коректування її хімічного складу.

Резервуари подачі розчинів хімічних речовин можуть самі стати джерелами забруднення. Аби запобігти цьому явищу, необхідно ретельно вивчити всі рекомендації виготовлювача хімічних реагентів, визначити відповідні умови експлуатації резервуарів і дотримання «чистоти» приготування розчинів. Як правило, найбільш вдалий підхід до вирішення проблеми запобігання зростанню мікробіологічних забруднень в системах дозування реагентів — звичайний комплекс організаційно-технічних заходів: використання постійних постачальників реагентів, повна заміна запасів реагенту і повне періодичне очищення резервуарів із застосуванням миючих і дезінфікуючих засобів.

8. Захист очищеної води.

Після очищення води можуть знадобитись певні кроки для підтримки її мікробіологічної якості. Незалежно від всіх використовуваних надалі методів підтримки мікробіологічної чистоти води слід виконати петлю рециркуляції від резервуарів для зберігання очищеної води до системи її розподілу для того, щоб підтримувати мінімальну швидкість потоку води 1,5 м/с. В цілому для підтримки мікробіологічної якості очищеної води доступні декілька методів. Перший метод: слід нагрівати воду до 80°C і підтримувати цю температуру по всій системі зберігання і розподілу очищеної води. Другий метод: слід безперервно дозувати озон (надзвичайно потужний биоцид) з підтримкою його концентрації у воді на рівні 0,2–0,5 мг/л. Третій метод: слід встановити уф-обробку з довжиною хвилі 254 мкм на петлі рециркуляції і в точках відбору очищеної води, хоча в цьому випадку УФ-ізлученіє не знищуватиме біоплівку, яка утворилася з системі зберігання і розподілу води. Всі ці методи ефективні при захисті очищеної води від вторинного мікробіологічного забруднення, тому при проектуванні системи зберігання і розподілу води слід враховувати лише економічні аспекти.

Резюме

Мікробіологічне забруднення, і особливо зростання біоплівки, може серйозно відбитися на якості очищеної води і завдати істотного експлуатаційного збитку установкам очищення води. Компоненти з великими площами поверхні, що входять в систему очищення, такі як завантаження фільтрів і мембранні елементи, відносяться до найбільш небезпечним з цієї точки зору. Якщо мікроорганізми не можуть бути видалені повністю на стадіях попереднього очищення, необхідно обмежити їх зростання. Перший крок в цьому напрямі — грамотне проектування як самої системи очищення води, так і складових її компонентів, з метою усунення застійних зон і площ, сприяючих бактерійному розвитку. Другий крок включає безперервну або періодичну дію биоцидов на поверхні компонентів, що входять в систему очищення. Перше не завжди практично, але зменшує частоту проведення циклів дезінфекційної обробки. Друге майже неминуче, оскільки без проведення регулярних циклів дезінфекційної обробки компонентів системи очищення води, зростання мікроорганізмів неминуче.