Охорона праці і навколишнього середовища на підприємствах мікробіологічної промисловості (стр. 4 )

Уніфікація. Обладнання для проведення хіміко-технологічних процесів досить різноманітне, але в різних галузях хімічної промисловості для одних і тих самих цілей можуть застосовуватись аналогічні по конструкції апарати і машини. Це дає змогу їх уніфікувати, тобто усунути надлишкове різноманіття в типах і розмірах обладнання.

Введення уніфікації хімічного обладнання полегшує проектування, виготовлення і експлуатацію апаратів і машин, збільшує їх надійність і ефективність у використанні. Уніфікація дає великий економічний і технологічний ефект. Крім того, вона сприяє підвищенню якості довголіття, працездатності, а також ступеня безпеки обладнання при експлуатації. Це досягається встановленим і перевіреним процесом виготовлення стандартних деталей обладнання і нормалізованими методами випробування і введення в експлуатацію. Спрощується і прискорюється ремонт обладнання.

Інтенсифікація. Для підприємств хімічної промисловості характерними напрямами виробництва є раціональна організація праці, більш повне використання встановлених потужностей, обладнання, удосконалення техніки і технології, механізації і автоматизації виробництва, підвищення рівня безперервності технологічного процесу.

Підвищення технологічної озброєності підприємств, широке впровадження комплексної механізації автоматизації виробничих процесів у цілому веде до покращання умов і підвищення безпеки праці. В той же час підвищення швидкостей матеріальних потоків, збільшення робочих тисків, температур супроводжується в окремих випадках виникненням нових шкідливих факторів: шуму і вібрації, електромагнітних випромінювань та інше.

Автоматизація і механізація виробництва, що усувають важку фізичну роботу, призводять до великих нервово-емоційних навантажень, часто супроводжуються монотонним характером роботи. Тому дуже важливо під час інтенсифікації виробничих процесів розробити одночасно заходи, направлені на покращення умов і підвищення безпеки праці, звертаючи увагу передусім на таке:

впровадження нової техніки, модернізація обладнання і машин на травмонебезпечних ділянках і роботах;

проведення експертизи технічного стану будівель, споруд, обладнання;

проведення паспортизації санітарно-гігієнічного стану цехів і виробництв;

забезпечення виробництв інженерно-технічними засобами безпеки;

проведення щорічних обстежень розташування обладнання і машин і приведення до норми розривів і габаритів безпеки;

організацію безпечного руху і експлуатацію цехового і заводського транспорту;

впровадження стандартів безпеки; розробку і впровадження раціональних режимів праці і відпочинку;

розширення наукових досліджень і впровадження у виробництво рекомендацій з психології безпеки праці.

Обладнання, що встановлене в цехах виробництва, не повинно бути джерелом несприятливих гігієнічних умов праці, воно повинно бути розроблене з урахуванням можливостей людини, яка буде його обслуговувати, і забезпечувати безпечні умови праці при його експлуатації.

Тому до технологічного обладнання висуваються і вимоги ергономіки, обумовлені антропометричними і психофізіологічними і психологічними властивостями людини, а також гігієнічними вимогами.

Антропометричні вимоги визначають відповідність обладнання антропометричним властивостям людини: розмірам і формам людського тіла і його окремих частин. Ці вимоги мають забезпечити фізіологічно раціональну позу оператора на робочому місці, сприяючи найбільш ефективному виконанню людиною роботи при мінімальному втомлені.

Психофізіологічні вимоги встановлюють відповідність обладнання особливостям функціонування органів сприйняття людини (поріг слуху, зору, нюху і т. д.). Без реалізації цих вимог ускладнюється оперативне інформування обслуговуючого персоналу про стан обладнання або вона сприймається з викривленням.

Психологічні вимоги визначають відповідність обладнання психічним особливостям людини і позитивно емоційно діють на неї в процесі роботи.

Гігієнічні вимоги забезпечують умови життєздатності і працездатності людини при її взаємодії з обладнанням і навколишнім середовищем. Група гігієнічних вимог включає показники температури, вологості, радіації, шуму, вібрації, виділення токсичних речовин, ступінь контакту з ними та інше.

Загальні ергономічні вимоги до робочих місць, до органів управління, засобів відображення інформації (при проектуванні нового і модернізації діючого обладнання і виробничих процесів) визначені державними стандартами.

Ергономічні вимоги включені також в різні державні стандарти на конкретні види обладнання.

Укрупнення хімічного обладнання. Розвиток хімічної промисловості іде по шляху інтенсифікації виробництва, розробки і впровадження нових, високо-економічних економічних процесів, схем і видів сировини, збільшення одиничних потужностей обладнання і виробництв, створення високопродуктивного обладнання і на його базі крупних агрегатів.

Збільшення одиничної потужності технологічних установок і їх комбінування, крім великого економічного ефекту, позитивно впливає на ряд факторів, що визначають безпеку технологічних процесів.

Застосування укрупненого обладнання дає можливість збільшити його продуктивність при зниженні капітальних затрат і експлуатаційних витрат. Зменшується число апаратів і машин, загальна протяжність проміжних інженерних комунікацій (енергетичних, технологічних та інших ліній, каналізаційних мереж), що сприяє різкому скороченню числа необхідної пускорегулюючої арматури, контрольно-вимірювальних приладів, засобів автоматизації, а також фланцевих з’єднань. Скорочуються проміжні ємності що призводить до зменшення кількості продукту, який знаходиться в системі, зменшується можливість його переливу з ємностей при перекачці. Зменшується число насосів, компресорів і іншого механічного обладнання. Скорочується площа забудови, обслуговуючий і ремонтний персонал. Компактне розміщення укрупнених технологічних установок полегшує їхню автоматизацію.

Разом з тим укрупнення одиничних потужностей ставить перед конструкторами, ремонтниками нові завдання.

Відмінна особливість крупного агрегату – відсутність резерву основного обладнання, внаслідок чого для усунення будь-якої неполадки в агрегаті необхідно його зупинка, що веде за собою великі збитки. Для усунення такого недоліку агрегати мають бути високо надійними і безпечними.

Головним фактором, від якого залежить безпека і надійність виробництва, є якість проекту.

Статистика і аналіз аварій показують, що велика їх частина виникає внаслідок недостатньо глибокої наукової і проектно-конструкторської проробки агрегатів.

Велике значення для забезпечення безпеки агрегатів великої одиничної потужності має всебічне вивчення процесів, в яких можуть скластися умови для пожеж і вибухів. До таких процесів перш за все належить окислення, азотування, хлорування та інші. Для розробки заходів направлених на попередження аварійних ситуацій при втіленні нових технологічних процесів мають бути вивчені: механізм і кінетика хімічних реакцій, умови утворення і накопичення проміжних і надлишкових продуктів, їх пожежно-і вибухонебезпечність, роль температури і тиску а також інші фактори, на основі яких мають бути визначені безпечні параметри технологічного процесу, конструкції апаратів, засоби захисту і попередження пожеж і вибухів.

Основні фактори, що впливають на пожежно вибухонебезпечність крупних агрегатів хімічної промисловості – складність технологічних ліній, які являють собою споруди великої висоти зі значною густиною розміщення різних видів крупно габаритного обладнання, приладів, схем автоматики і контрольно-вимірної апаратури, велика кількість легкозаймистих і горючих рідин, зріджених горючих газів і твердих горючих матеріалів, ряд ємностей і апаратів, в яких знаходяться пожежно - і вибухонебезпечні продукти під надлишковим тиском і при високій температурі, розвинена мережа трубопроводів з багато численною запірною і регулюючою апаратурою.

Для забезпечення надійності і безпеки нових укрупнених агрегатів і технологічних процесів слід примінити такі конструкції апаратів, які забезпечують рівномірне розподілення потоків, інтенсивний тепло - і масообмін, малий гідравлічний опір, відсутність застійних ділянок в яких можуть накопичуватись пожежно - і вибухонебезпечні або схильні до самовільного розкладання речовини, які беруть участь або утворюються в процесі виробництва, надійне виключення проникнення одного середовища в інше через ущільнювачі, стійкість конструкційних матеріалів в умовах робочих параметрів і середовища; ремонтопридатність та інші вимоги, які пов’язані з особливостями процесу.

Важливе значення для надійної і безаварійної роботи агрегатів має обробка головних зразків нових компресорів, насосів та іншого машинного обладнання, правильність застосування серійного обладнання, підготовки агрегату до запуску і експлуатації, якість його виготовлення і монтажу.

10.2.1.Підвищення надійності обладнання

З укрупненням потужностей технологічних агрегатів суттєво збільшуються вимоги до їх надійності і безпечної експлуатації.

Збільшення надійності сучасного хімічного обладнання має особливе значення, тому що його експлуатація часто пов’язана з обробкою токсичних пожежно - і вибухонебезпечних речовин і здійснюється під високим тиском або глибокому вакуумі при високих або низьких температурах, великих швидкостях переміщення матеріальних середовищ.

Під надійністю розуміють властивість виробу (обладнання) виконувати задані функції при збережені експлуатаційних показників протягом заданого проміжку часу або заданих напрацювань.

Надійність обладнання обумовлюється безвідмовністю, довговічністю і ремонтопридатністю.

Безвідмовність – властивість системи безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу або при виконанні заданого об’єму робіт в заданих умовах експлуатації.

Відмовою називають подію, яка зумовлена повною або частковою утратою працездатності обладнання.

Розрізняють три характерні групи відмов: притірочні, випадкові і зносові.

Притірочні відмови є результатом дефекту елементів обладнання і помилок, допущених при його складанні і монтажу. Тому після складання і монтажу обладнанню необхідно дати час для його перевірки в роботі, прогонці (десятки, рідше – сотні годин).

Після закінчення прогонки настає період нормальної експлуатації. Для безперервних хіміко-технологічних процесів характерні довготривалі строки безперервної роботи обладнання – від 300 до 1000 діб і більше. Для цього періоду характерні випадкові відмови.

В міру збільшення часу експлуатації обладнання і приближення його до середнього строку служби збільшується і вірогідність поступових відмов. Для запобігання поступових відмов застосовують профілактичну заміну елементів обладнання до настання їх зносу.

Основне завдання пов’язане з підвищенням безпеки обладнання, у врегулюванні, аж до повної ліквідації, притірочних і зносових відмов і в забезпеченні умов для появи мінімального числа випадкових відмов, їх легкого і швидкого усунення.

Довговічність – властивість системи зберігати працездатність до настання граничного стану, тобто, протягом всього періоду експлуатації при встановленій системі технічного обслуговування і ремонту.

При дослідженні довговічності обладнання насамперед необхідно визначити технічно і економічно доцільні строки його експлуатації. Економічно доцільною межею експлуатації обладнання треба вважати той момент, коли належні витрати на капітальний ремонт наближаються до вартості нового обладнання. Доцільніше придбати нове, ніж ремонтувати старе обладнання, тим паче що нове обладнання по якості завжди краще відремонтованого і, крім того, показники нового обладнання в результаті безперервного технологічного процесу значно вищі.

Ремонтопридатність – властивість системи до попередження, пошуку і усунення в ній відмов і несправностей, що досягається проведенням технічного обслуговування і ремонту.

Обладнання може бути ремонтопридатним (відновлюваним) і не ремонтопридатним (не відновлювальним). Ремонтопридатним прийнято називати обладнання, працездатність якого у випадку відмови можна відновити в даних умовах експлуатації, не ремонтопридатним називають обладнання, працездатність якого у випадку виникнення відмови або не підлягає, або не піддається в даних умовах експлуатації. Таке обладнання може мати тільки одну відмову, так як після першої ж відмови воно підлягає заміні. Для не ремонтнопридатного обладнання поняття безвідмовності і довговічності практично співпадають, тому що при настанні першої ж відмови порушується безвідмовність і вичерпується довговічність.

Основні напрями підвищення надійності хімічного обладнання. Надійність обладнання розраховують і закладають при проектуванні, забезпечують при виготовленні і підтримують в умовах експлуатації.

При проектуванні обладнання необхідно вибирати конструкцію залежно від умов експлуатації оптимальних форм і розмірів, потрібної механічної міцності і герметичності, виконану, по можливості, із стандартних і уніфікованих вузлів і деталей. Важливе значення має вибір конструкційних матеріалів з урахуванням загальних і спеціальних умов експлуатації обладнання: тиску, температури, агресивної дії середовища та інше. При проектуванні обладнання слід намагатися спростити кінематичні схеми, зменшити діючі в машинах динамічні навантаження, застосовувати засоби захисту від перенавантаження та інше.

В процесі виготовлення обладнання реалізуються всі основні шляхи створення цього обладнання надійним в певних умовах експлуатації. До них відносяться: отримання заготовок високої якості; застосування сучасних технологічних прийомів, забезпечення якісного виготовлення і збору обладнання, застосування процесів ущільнюючої обробки для отримання якості матеріалу робочих деталей з високим опором зносу в умовах експлуатації, що вимагається; підвищення точності виготовлення деталей і зборки машин і апаратів і т. д.

В процесі експлуатації надійність обладнання підтримується суворим дотриманням заданих параметрів робочого режиму, якісним обслуговуванням і необхідним профілактичним обслуговуванням.

Одним з методів підвищення надійності є резервування, тобто введення в систему додаткових (дублюючих) елементів які ввімкнені паралельно основним, що сприяє створенню систем, надійність яких вище надійності будь-яких елементів, що в неї входять.

Розрізняють два принципово різних методи резервування: загальне, при якому резервується весь апарат, і роздільне, при якому резервуються окремі вузли апарату. Роздільне резервування при інших рівних умовах забезпечує великий виграш в надійності, чим загальне, особливо при великому числі резервованих апаратів і великій кратності резервування.

Кратність резервування – співвідношення числа резервних апаратів до числа зарезервованих; вона може бути цілою і дробовою. В першому випадку за основним апаратом закріплені один або декілька резервних, в другому – певне число резервних апаратів приходиться на декілька основних.

До резервування з дробовою кратністю відносяться також резервування з ковзаючим резервом, при якому будь-який з резервних апаратів може заміщати будь-який основний апарат. Після заміщення резервний апарат стає основним і при відмові може бути заміщеним будь-яким із резервних. Ковзаюче резервування дає найбільший виграш в надійності, але його втілення можливе лише при однотипності апаратів.

Резервування може бути постійним, при якому резервні апарати приєднані до основних протягом всього часу роботи і працюють одночасно з ними або замінним, тобто увімкненими тимчасово для заміщення основного апарата у випадку його відмови. Постійне резервування стає єдино можливим в тих випадках, коли недопустимі навіть короткочасні зупинки процесу для переходу з основного на резервний.

Поряд з перевагами резервування має і недоліки: воно ускладнює обладнання, збільшує вартість його обслуговування, утримання і ремонт, і тому не завжди економічно вигідне.

Використання резервування доцільне лише в тому випадку, коли відсутні більш прості способи вирішення надійності технологічного обладнання.

10.2.2. Вимоги безпеки, які висуваються до основного технологічного обладнання

Не дивлячись на велику різноманітність технологічного обладнання за призначенням, конструкцією та особливостями експлуатації, до нього висуваються загальні вимоги безпеки, дотримання яких при конструюванні забезпечує безпечність його експлуатації.

У відповідності до стандартів виробниче обладнання має відповідати вимогам безпеки при монтажу, експлуатації, ремонту, транспортуванні і зберіганні, при використанні окремо або в складі комплексів і технологічних систем.

Виробниче обладнання в процесі експлуатації не повинно забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих речовин вище встановлених норм;

повинно бути пожежно - і вибухо - безпечним;

не повинно створювати небезпеки в результаті взаємодії вологості, сонячної радіації, механічних хвиль, високих і низьких тисків і температур, агресивних речовин та інших факторів.

Вимоги безпеки висуваються до обладнання протягом всього строку його служби. Відповідно безпека виробничого обладнання повинна забезпечуватися такими заходами:

правильним вибором принципів дії, конструктивних схем, безпечних елементів конструкцій, матеріалів і т. п.;

застосуванням в конструкції засобів механізації автоматизації і дистанційного управління;

застосуванням в конструкції спеціальних засобів захисту;

виконанням ергономічних вимог;

включенням вимог безпеки в технологічну документацію на монтаж, експлуатацію, ремонт, транспортування і зберігання.

У відповідності до вимог ССБТ на всі основні групи виробничого обладнання розроблено стандарти вимог безпеки, які включають такі розділи:

Вимоги безпеки до основних елементів конструкції і управління, обумовлені особливостями призначення, будови і роботи даної групи виробничого обладнання і його складових частин:

попередження або запобігання можливості дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів до регламентованих рівнів;

усунення причин сприяючих виникненню небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

будова органів управління й інші вимоги.

В стандартах на окремі групи виробничого обладнання вказуються:

рухомі, струмопровідні й інші небезпечні частини, які підлягають огородженню;

допустиме значення шумових характеристик і показників вібрації, методи їх визначення і засоби захисту від них;

допустимі рівні випромінювання і методи їх контролю;

допустимі температури органів управління і зовнішніх поверхонь виробничого обладнання;

допустиме навантаження на органи управління;

наявність захисних блокувань, гальмівних пристроїв й інших засобів захисту.

Вимоги до засобів захисту, які входять в конструкцію, обумовлені особливостями конструкції, розміщення, контролю роботи і застосування цих засобів, в тому числі вимоги:

до захисних огорож, екранів, засобів захисту від ультразвуку, іонізуючих й інших випромінювань, до засобів видалення з робочої зони речовин з небезпечними й шкідливими властивостями; до захисних блокувань; засобів сигналізації; сигнального забарвлення виробничого обладнання і його складових частин; до попереджувальних написів.

Вимоги безпеки, які визначаються особливостями монтажних і ремонтних робіт, транспортуванням й зберіганням, характерне для груп виробничого обладнання, які забезпечують безпеку виконання указаних робіт, в тому числі до приладів підйому та транспортування.

Лекція 6

Електробезпека

Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини

Аналіз нещасних випадків в промисловості, свідчить про те, що кількість травм, викликаних дією електрики, порівняно невелика і складає 0.5-1% від загальної кількості нещасних випадків. Проте з загальної кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком на виробництві 20-40% трапляється внаслідок ураженням електрострумом, що більше, ніж в наслідок дії інших причин, причому близько 80% смертельних уражень електричним струмом відбувається в електроустановках напругою до 1000 В.

Електробезпека – система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76. Электробезопасность. Термины и определения).

Електротравма – травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги.

Електротравматизм – явище, що характеризується сукупністю електротравм.

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізично-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія – це розшарування, розриви та інші подібні ушкодження тканин організму, в тому числі м`язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і котрі тісно пов`язані з його життєвими функціями.

7.1 Види електричних травм

Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводять до електротравм, котрі умовно поділяються на два види:

-  загальні електротравми;

-  місцеві електротравми.

Місцева електротравма – яскраво виявлене порушення щільності тканин тіла, в тому числі кісток, викликане впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше – це поверхневі ушкодження, тобто ушкодження шкіри, а інколи й інших м`яких тканин, зв`язок або кісток.

Приблизно 75% випадків ушкодження людей струмом супроводжується виникненням місцевих електротравм.

-  електричні опіки;

-  електричні знаки;

-  металізація шкіри;

-  механічні пошкодження;

-  електроофтальмія;

-  змішані травми.

Електричний знак – це чітко окреслена пляма діаметром 1 – 5 мм сірого або блідо-жовтого кольору, що з`являється на поверхні шкіри людини, що зазнала дії струму.

Електрометалізація – проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму.

Механічні ушкодження є в більшості випадків наслідком різких скорочень м`язів під впливом струму, котрий проходить через тіло людини. Внаслідок цього можуть відбутися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин та нервової тканини і навіть переломи кісток.

Електрофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей.

Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м`язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця.

До факторів, що впливають на наслідки ураження електричним струмом слід віднести наступні фактори.

Сила струму. Зі зростанням сили струму небезпека ураження ним тіла людини зростає. Розрізняють порогові значення струму (при частоті 50 Гц):

-  пороговий відчутний струм – 0,5 – 1,5 мА;

-  пороговий невідпускний струм 10 – 15 мА;

-  пороговий фібриляційний струм.

Опір тіла людини проходженню струму. Він складається з опору тонких зовнішніх шарів шкіри, котрі контактують з електродами, і з опору внутрішніх тканин тіла. Найбільший опір струму чинить шкіра. На місці контакту електродів з тілом утворюється своєрідний конденсатор, однією обкладкою котрого є електрод, другою – внутрішні струмопровідні тканини, а діелектриком – зовнішній шар шкіри.

Таким чином, опір тіла людини складається з ємнісного та активного опорів. Величина електричного опору тіла залежить від стану рогового шару шкіри, наявності на її поверхні вологи та забруднень, від місця прикладання електродів, частоти струму, величини напруги, тривалості дії струму. Ушкодження рогового шару (порізи, подряпини, волога, потовиділення) зменшують опір тіла, а відтак – збільшують небезпеку ураження. Опір тіла людини в практичних розрахунках приймається рівним 1000 Ом.

Вид та частота струму

Змінний струм. Через наявність в опорі тіла людини ємнісної складової зростання частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла та зростанням струму, що проходить через тіло людини. Можна було припустити, що зростання частоти призведе до підвищення цієї небезпеки, Однак це припущення справедливе лише в діапазоні частот до 50 Гц. Подальше ж підвищення частоти, незважаючи на зростання струму, що проходить через людину, супроводжується зниженням небезпеки ураження, котра повністю зникає при частоті 450 – 500 Гц, тобто струм такої та більшої частоти – не може викликати смертельного ураження внаслідок припинення роботи серця або легенів, а також інших життєво важливих органів. Однак ці струми зберігають небезпеку опіків при виникненні електричної дуги та при проходженні їх безпосередньо через тіло людини. Значення фібриляційного струму при частотах 50 – 100 Гц практично однакові; при частоті 200 Гц фібриляційний струм зростає приблизно в два рази в порівнянні з його значенням при 50 – 100 Гц, а при частоті 400 Гц – більше ніж в 3 рази.

Постійний струм. Постійний струм приблизно в 4 – 5 разів безпечніший, ніж змінний струм частотою 50 Гц. Цей висновок впливає з порівнянням значень порогових невідпускаючих струменів (50-80 мА для постійного та 10-15 мА для струму частотою 50 Гц) і гранично витримуваних напруг: людина, тримаючи циліндричні електроди в руках, в змозі витримати (за больовими відчуттями) прикладену до неї напругу не більше 21-22 В при 50 Гц і не більше 100-105 В для постійного струму. Постійний струм, проходячи через тіло людини, викликає слабші скорочення м`язів і менш неприємні відчуття порівняно зі змінним того ж значення. Лише в момент замикання і розмикання ланки струму людина відчуває короткочасні болісні відчуття внаслідок судомного скорочення м`язів. Порівняльна оцінка постійного і змінного струмів справедлива лише для напруг до 500 В. Вважається, що при більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим, ніж змінний частотою 50 Гц.

Тривалість проходження струму через організм істотно впливає на наслідок ураження: зі зростанням тривалості дії струму зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку.

Шлях протікання струму через людину. Якщо на шляху струму виявляються життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження досить велика. Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його вплив на життєво важливі органи може бути лише рефлекторним, а не безпосереднім.

Індивідуальні властивості людини. Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові хвороби.

Важливе значення має психічна підготовленість до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків несподіваний електричний удар навіть за низької напруги призводить до важких наслідків. Проте за умови, коли людина очікує удару, то ступінь ураження значно знижується. Досвід, вміння адекватно оцінити ситуацію щодо небезпеки, що виникла, а також застосувати раціональні засоби звільнення від струму дозволяють уникнути важкого ураження.

7.2 Причини електротравм

Основними причинами ураження електричним струмом є:

недостатня навченість, несвоєчасна перевірка знань та присвоєння груп кваліфікації за технікою безпеки персоналу, котрий обслуговує електроустановки;

порушення правил влаштування, технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок;

неправильна організація праці;

неправильне розташування пускової апаратури та розподільних пристроїв, захаращеність підходів до них;

порушення правил виконання робіт в охоронних зонах ЛЕП, електричних кабелів та ліній зв’язку;

несправність ізоляції, через що металеві неструмопровідні частини обладнання виявляються під напругою;

обрив заземлювального провідника;

використання електрозахисних пристроїв, котрі не відповідають умовам виконання робіт;

виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою;

застосування проводів та кабелів, котрі не відповідають умовам виробництва та використовуваній напрузі;

низька якість з’єднань та ремонту;

недооцінка небезпеки струму, котрий походить через тіло людини та напруги, впливу котрої підлягає людина, коли її ноги знаходяться на ділянці з точками різного потенціалу;

недооцінка необхідності вимкнення електроустановки в неробочі періоди;

виконання робіт без індивідуальних засобів, котрі не пройшли своєчасного випробування;

користування електроустановками, опір ізоляції котрих не перевищує нормативних значень;

некваліфікований інструктаж робітників, котрі використовують ручні електричні машини;

відсутність контролю за діями працівників з боку ІТП або виконавців робіт;

відсутність маркування, запобіжних плакатів, блокувань, тимчасових огороджень місць електротехнічних робіт.

7.3 Класифікація приміщень за ступенем небезпеки враження електричним струмом.

За характером середовища розрізняють наступні виробничі приміщення:

-  нормальні – сухі приміщення, в котрих відсутні ознаки жарких та запилених приміщень та приміщень з хімічно активним середовищем;

-  сухі – відносна вологість повітря не вище 60%;

-  вологі – відносна вологість повітря 60-75%;

-  сирі - – відносна вологість повітря протягом тривалого часу перевищує 75%, але не досягає 100%;

-  особливо сирі – відносна вологість близько 100%, стіни, стеля, предмети вкриті вологою;

-  жаркі – температура повітря протягом тривалого часу перевищує +30 градусів;

-  запилені – наявний в приміщенні пил, котрий виділяється, осідає на дротах та проникає всередину машин, апаратів; приміщення можуть бути з струмопровідним або з неструмопровідним пилом;

-  з хімічно активним середовищем – в приміщенні постійно або протягом тривалого часу міститься пара або відкладаються відкладення, котрі руйнівно діють на ізоляцію та струмопровідні частини обладнання.

7.4 Системи заходів і засобів безпечної експлуатації електроустановок

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується:

- системою технічних засобів і заходів;

- системою електрозахисних засобів;

- системою організаційно-технічних засобів і заходів.

7.4.1 Система технічних засобів і заходів

Технічні заходи і засоби з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні та монтажі відповідно до чинних нормативів. Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам їх експлуатації та забезпечувати захист персоналу від можливого доторкання до рухомих та струмопровідних частин, а устаткування – від потрапляння всередину сторонніх предметів та води.

За способом захисту людини від ураження електричним струмом встановлено п’ять класів електротехнічних виробів: 0, 0І, І, ІІ, ІІІ. До класу 0 належать вироби, які мають робочу ізоляцію і у яких відсутні елементи для заземлення. До класу 0І належать вироби, які мають робочу ізоляцію, елемент для заземлення та провід без заземлювальної жили для приєднання до джерела живлення. До класу І належать вироби, які мають робочу ізоляцію та елемент для заземлення. У випадку, коли виріб класу І має провід до джерела живлення, то цей провід повинен мати заземлювальну жилу та вилку із заземлювальним контактом. До класу ІІ належать вироби, які мають подвійну або посилену ізоляцію і не мають елементів для заземлення. До класу ІІІ належать вироби, які не мають внутрішніх та зовнішніх електричних кіл з напругою вищою ніж 42 В.

За своїми функціями технічні засоби і захисту забезпечення електробезпеки діляться на дві групи:

- технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;

- технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок:

-  ізоляція струмопровідних частин;

-  недоступність струмопровідних частин;

-  блоківки безпеки;

-  засоби орієнтації в електроустановках;

-  виконання електроустановок, ізольованими від землі;

-  захисне розділення електричних мереж;

-  застосування малих напруг;

-  компенсація ємнісних струмів замикання на землю;

-  вирівнювання потенціалів.

З метою підвищення рівня безпеки, залежно від призначення, умов експлуатації і конструкції в електроустановках застосовується одночасно декілька з перелічених технічних заходів і засобів.

Основні технічні заходи попередження електротравм при переході напруги на неструмопровідні частини електроустановок.

Поява напруги на неструмопровідних частинах електроустановок пов’язана з пошкодженням ізоляції і замиканням на корпус. Основними технічними заходами щодо попередження електротравм при замиканнях на корпус є захисне заземлення, занулення (розглядалося на лабораторних роботах) та захисне відключення.

Призначення захисного відключення – відключення електроустановки при пошкодженні ізоляції і переході напруги на неструмопровідні частини електроустановок. Застосовується в доповнення до захисного заземлення або занулення для забезпечення надійного захисту, передусім в умовах особливої небезпеки електротравм. При наявності сухого ґрунту опір заземлюючого пристрою розтіканню струму за певних умов може перевищувати допустимі значення з відповідною втратою захисних функції. Ефективність занулення залежить від опору мережі короткого замикання при переході напруги на неструмопровідні частини електроустановок. При значній протяжності мережі живлення її опір струму короткого замикання збільшується, а абсолютне значення струму короткого замикання може бути недостатнім для спрацювання максимального захисту. В таких випадках доцільно використовувати саме захисне відключення. Згідно з чинними нормативами захисне відключення є обов’язковим в гірничо-видобувній промисловості і на торфрозробках.

7.4.2 Система електрозахисних засобів

Електрозахисні засоби – це технічні вироби, що не є конструктивними лементами електроустановок і використовуються як при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.

Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолювальні шланги, кліщі, накладки, діелектричні рукавички), огороджувальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, руковиці для захисту рук).

Ізолювальні електрозахисні засоби поділяються на основні та додаткові. Основні ізолювальні електрозахисні засоби розраховані на напругу установки і при дотриманні вимог безпеки щодо користування ними забезпечують захист працівників. Додаткові електрозахисні засоби навіть про дотриманні функціонального їх призначення не забезпечують надійного захисту працюючих і застосовуються одночасно з основними для підвищення рівня безпеки. У разі застосування основних електрозахисних засобів достатньо використовувати один додатковий засіб. При захисті працівників від напруги кроку досить використовувати діелектричне взуття без застосування додаткових засобів.