Профілактика післяопераційних ускладнень у гінекологічних хворих старших вікових груп (стр. 4 )

 

Примітка: * - р < 0,05 між показниками контрольної та основної групи

Кольпоцитологічні дослідження вказують на те, що у жінок постменопаузального періоду формуються істотні зміни показників гормонального насичення органів-мішенів, а саме, у слизовій оболонці піхви. Збільшення терміну тривалості постменопаузи призводить до поглиблення атрофічних процесів.

Результати наших досліджень, а також дані літературних джерел [63,86,59] підтверджують те, що відсутність фізіологічних анатомічних захисних факторів у пацієнток із опущенням та випаданням статевих органів у пре - та постменопаузальному періоді життя, а також прогресивна гіпоестрогенія у цьому періоді спричиняє значні порушення піхвової екосистеми.

Таблиця 4. Видовий склад мікрофлори, виділеної із піхвового вмісту досліджуваних пацієнток (n=60)

Морфологія мікроорганізмів	Рід та вид мікроорганізмів	Кількість мікроорганізмів
n	%
Грам «+» палички	Lactobacillus sp.	34	31,2±9,1
Corinebacterium sp.	4	3,7±1,6
Грам «-»палички	E. coli	8	7.7±1,6
Gardnerella vaginalis	4	3,7±1,6
Klebsiella sp.	2	1,8±1,5
Morganella vulgaris	2	1,8±1,5
Грам «+» кокки	Staph. epidermidis	16	14,7±7,2
Staph. saprophiticus	22	20,2±7,5
Micrococcus	10	9,2±6,0
Enterococcus	2	1,8±0,9
Staph. aureus	5	4,9±3,4
Всього	109	100

Вважаємо, що ці результати необхідно враховувати під час підготовки хворих до піхвових операцій. Передопераційне мікробіологічне обстеження піхвових виділень, адекватна санація і поновлення нормального стану екосистеми піхви слугуватимуть неускладненому перебігу післяопераційного періоду.

Таблиця 5. Передопераційна оцінка піхвових мазків у обстежених жінок, до початку передопераційної підготовки

Показник	І група (n=30)	ІІ група (n=30)
Абс. число	%	Абс. число	%
Нормальна флора	7	23,3	11	36,6
Аномальна флора	23	76,7	19	63,4

Таблиця 6. Зміни цитограми (проліферації епітелію) у жінок І групи до та після терапії препаратом Гінофлор

Аналіз цитограми	Препарат Гінофлор (0,03 мг естріола)
до лікування	після лікування
Базальні клітини (%)	3	0
Парабазальні клітини (%)	95	8
Проміжні клітини (%)	2	77
Поверхневі клітини (%)	0	15

Як бачимо з результатів даної таблиці завдяки застосуванню препарату Гінофлор був досягнутий достовірний (р<0,05) трофічний ефект на вагінальний епітелій (підвищився рівень поверхневих і проміжних клітин, та, в свою чергу, знизилась кількість базальних та парабазальних клітин).

Реакція піхвового вмісту до проведення гормонального насичення була лужною у всіх жінок, рН у І групі складало 7,2±0,7 од., у ІІ групі – 7,4±0,8 од.

У ході лікування у хворих І групи нормалізація рН до 4,3 ±0,4од. відбулася вже на 6 добу, у пацієнток ІІ групи спостерігались більш низькі темпи відновлення рН піхвового вмісту, де навіть на 12 добу підготовки вона склала 5,6±0,2 од.

Нормалізація кольпоскопічної картини відбувалась наступним чином: на 12 добу від початку лікування кольпоскопічні дані могли трактуватися як варіант норми у,2%) пацієнток І групи та у,3%) пацієнток – ІІ.

При візуальному дослідженні вже через 6 днів від початку переопераційної підготовки із включенням Гінофлору слизова піхви ставала більш яскравою, соковитою, з'являлась характерна її складчастість.

Чітку кореляцію зі змінами рН піхвового відділяємого виявив і мікробний пейзаж піхви. При рН 5.0 змінювався характер флори – відбувалося чітке переважання паличок, тобто досягався І-ІІ ступінь чистоти піхви.

Аналіз показників тромбоцитарної ланки гемостазу свідчить про достовірне (р<0,05) зниження кількості тромбоцитів і значне підвищення агрегаційної здатності тромбоцитів.

Таблиця 7. Показники тромбоцитарного гемостазу у хворих постменопаузального періоду та здорових жінок (М±m)

Досліджуваний показник	Контрольна група (n=30)	Основна група (n=60)
Кількість тромбоцитів (1·109)	189,9±9,3	134,3±10,5*
Агрегація тромбоцитів: -  агрегація (%)	26,3±2,3	42,3±3,4

Примітка: * - р < 0,05 між показниками контрольної та основної групи

Тромбіновий та протромбіновий індекс в обстежених жінок не відрізнялися (р>0,05), проте спостерігалась тенденція до збільшення концентрації фібриногену (з 4,3±0,3 г/л у контролі до 4,6±0,4 г/л у досліджуваних хворих). Отже, значне зростання гіперкоагуляції, яке проявляється у зниженні кількості тромбоцитів, наявності їх високої агрегаційної здатності, а також тенденція до підвищення показників згортаючої системи, свідчить про максимальне напруження системи гемостазу у хворих постменопаузального періоду. Нестійка рівновага показників системи гемостазу у таких пацієнток характерна для І фази (гіперкоагуляція) розвитку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання.

Запропонований метод профілактики тромбоемболічних ускладнень у гінекологічних хворих старших вікових груп дає змогу попередити ТЕУ у 100% випадків.

Інраопераційна крововтра у І групі склала 237±8,2 мл, у ІІ групі – 352,8 ±10,3 мл.

Примітка: * - р < 0,05 між показниками контрольної та основної груп

Отримані результати доводять високу ефективність застосування комбінації препарату Сульбактамакс та Мератин з метою профілактики післяопераційних гнійно-септичних інфекцій.

Таблиця 8. Показники клінічної ефективності застосування антибактеріальних препаратів.

Група	Час спостереження, доба
1-ша	2-га	3-тя	4-5-а	7-8-а
І група	3,7	3,8	3,7	2,6	1,6
ІІ група	3,8	3,9	4,2	3,7	2,1

Показники загального клінічного підрахунку у 1-шу та 2-гу добу після операції достовірно по групах не відрізнялись. При максимальному рівні 10 балів середні показники у групах не перевищували 3-4 бали. Динаміка зниження показників спостерігалась із 3-го дня після операції і була більш виражена в основній групі. До 7-8-ї доби показники загального клінічного підрахунку досягли найменших із можливих значень, що свідчить про ефективність профілактики.

Таблиця 9. Спектр післяопераційних ускладнень.

Показник	І група	ІІ група
Абс. число	%	Абс. число	%
Інфекція сечового тракту (цистит)	3	10	5	16,6
Лихоманка	4	13,3	6	20
Раньова інфекція	2	6,6	4	13,3
Піхвова інфекція	-	-	1	3,3

Реакція на наявність інфекції в області сечового міхура вважалась позитивною при наявності лейкоцитурії з клінічними проявами.. Фебрильність реєструвалась, коли у пацієнток температура тіла на 2-гу добу досягала показників 38◦С та більше (за виключенням перших 24 годин після проведення оперативного втручання). Раньова інфекція була визначена як набряк та почервоніння навкол рани. Піхвова інфекція визначалась, якщо у пацієнтки відмічалась одна чи декілька з нижчеперерахованих ознак: підсилення болю у животі на другу добу після операції, температура тіла на третю добу вище 38◦С, аномальні виділення із піхви, набряк чи наявність больового синдрому в області склепіння піхви.

 

Примітка: * - р < 0,05 між показниками контрольної та основної групи

У результаті проведених досліджень встановлено, що у першій групі інфекція сечового тракту представлена у 10% випадків, у другій групі у 16,6%, лихоманка спостерігалась у 6,6% хворих І групи та 20% ІІ групи, раньова інфекція у 6,6% у І групі та 13,3% у ІІ групі, піхвова інфекція розвинулась у 3,3% пацієнток ІІ групи. Незначна кількість ускладнень в обох групах ймовірно пов'язана з адекватним плановим передопераційним обстеженням та підготовкою хворих.

Порівняльний аналіз клінічної ефективності антибіотикопрофілактики показав, що застосування препарата Сульбактамакс дозволяє за рахунок оптимальної схеми профілактики інфекційно-септичних ускладнень у гінекологічних хворих старших вікових груп значно знизити показники середнього ліжко-дня та досягти економічного ефекта.

 

Примітка: * - р < 0,05 між показниками контрольної та основної групи

Запропонований метод профілактики гнійно-септичних ускладнень у гінекологічних хворих старших вікових груп дав змогу скоротити післяопераційний ліжко-день на 2,21 доби.

Висновки

1. До факторів ризику розвитку післяопераційних ускладнень у гінекологічних хворих старших вікових груп слід відносити наступні фактори: вік понад 60 років, наявність соматичної (ожиріння, хвороби серця, щитоподібної залози, гіпертензивні стани, захворювання ШКТ, варикозна хвороба вен нижніх кінцівок) і гінекологічної патології (лейоміома матки, генітальний пролапс, гіперпластичні процеси ендометрію, гормональні порушення), ускладнений акушерський анамнез, оперативне розродження, наркоз, ліжковий режим.

2. У пацієнток старших вікових груп у два рази частотніше відмічаються клінічні прояви урогенітальних порушень, які пов’язані зі зростанням рН і ступенем атрофії слизової оболонки, зниження індексу вагінального здоров’я. Збільшення терміну тривалості постменопаузального періоду спричиняє поглиблення атрофічних процесів.