Головна мета навчання і виховання дітей 5-9 класів - досягнення такого рівня освіти, який би забезпечував розвиток природних позитивних здібностей і творчості учнів в урочній і позаурочній діяльностях, а також через використовування інтерактивних технологій навчання.
У школу II ступеня класи входять у тому складі, сформованому у початковій школі, і є групою дітей з різними здібностями, в якій продовжується забезпечення індивідуального розвитку кожного учня.
У 5-х класах вводиться вивчення другої іноземної мови (французької, німецької, іспанської, ново-грецької).
На уроках у 7-9 класах дитині надається право вибору групи для роботи, теми і видів завдань. Допускаються мобільні групи, що дозволяє учням функціонувати в різних ролях, оцінювати власні досягнення і значущість кожного члена групи.
Йде збільшення кількості годин на вивчення іноземних мов.
У школі II ступеня для учнів 5-7-х класів надається широкий вибір спецкурсів, елективних курсів, додаткових навчальних дисциплін, консультативне обслуговування практичним психологом з метою визначення здібностей, пріоритетних напрямів подальшого навчання.
Продовжується робота дитини в позаурочному навчанні з освітніх і творчих циклів на базі "Школи шкіл" за 9 напрямами.
У школі II ступеня розробляється і впроваджується нові оцінки діяльності учнів - рейтинг і портфоліо.
У школу II ступеня класи входять у тому складі, сформованому у початковій школі, і є групою дітей з різними здібностями, в якій продовжується забезпечення індивідуального розвитку кожного учня. Проте вік дітей основної школи обумовлений психологічними і фізичними особливостями досить складний, як для самої дитини-підлітка так і для батьків і педагогів, тому основним завданням педагога є формування стосунків у системі учитель-цчень-учень-батьки, які повинні носити партнерський характер, тобто діалогу.
У школі II ступеня розробляється і впроваджується нові оцінки діяльності учнів - рейтинг і Портфоліо особистого зростання.
Психолого-педагогічний моніторинг. Розвиток особистості підлітка школи II ступеня дозволяє психологічній службі школи пропонувати учням 9 класів індивідуальну траєкторію навчання в школі профільного ступеня.
Навчання в школі II ступеня дозволяє:
- формувати міцні, стійкі, глибокі знання з основ наук;
- підвищувати мотивацію навчання шляхом активізації пізнавальної діяльності, розвитку загальних і спеціальних здібностей;
- здійснювати усвідомлений вибір подальшого життєвого шляху.
Школа ІІІ ступню -
Школа успіху
У школі профільного навчання основними завданнями є формування інтелектуально розвинутої особистості, що володіє навичками наукового стилю мислення, готової до активної індивідуальної діяльності, з високо сформованою конкурентоспроможністю на ринку праці за рахунок розвитку особистості емоційної стійкості, яка стоїть на позиціях досягнення успіху, а також психологічно готової до сприйняття неуспіху.
В основу навчання учнів на III ступені лежить:
- засвоєння фундаментальних теоретичних основ науки;
- розвиток спеціальних і практичних здібностей учнів;
- формування цілісної картини світу;
- оволодіння навичками науково-дослідницької роботи;
- психолого-педагогічна діагностика професійної й інтелектуальної діяльності учнів;
- складання індивідуальних навчальних планів для більш повної профілізації навчання.
Методологічною основою організації освітнього процесу є профілізація освіти старшокласників на основі реалізації індивідуальних освітніх планів.
Індивідуальний план, що використовується в старшій школі, дозволяє кожному учневі залежно від його здібностей, бажань, самопочуття вибрати темп (об'єм матеріалу 10 і 11 класів можна пройти за 1 або 2 роки) і об'єм засвоєння навчального матеріалу з предмету, тим самим створюючи умови для руху за обов'язковим навчальним маршрутом згідно з індивідуальними здібностями дитини.
Таким чином, школа вирішує поставлену задачу шляхом проектування такої технології навчання, яка передбачала б здійснення принципу диференційованого підходу на індивідуальному (суб'єктному) рівні.
Задачею педагогів при здійсненні даного підходу є створення психолого-педагогічних умов, які забезпечать активне стимулювання освітньої діяльності учнів на основі самоосвіти, саморозвитку, самовираження.
Навчання за індивідуальними навчальними планами на старшому ступені школи покликане сприяти вирішенню таких завдань:
- знизити перевантаження учнів, впорядкувати навчальний час;
- формувати навички постановки і досягнення мети, планування етапів власного життя, самоконтролю і самооцінки;
- формувати однорідний колектив старшокласників, розширити сферу їх комунікації;
- апробувати нові форми педагогічного менеджменту, забезпечуючи самовизначення вчителів і реалізацію їх творчих здібностей.
Індивідуальний план складається з урахуванням стану здоров'я учня, його психофізичних особливостей, інтересів і здібностей, життєвих планів.
Індивідуальний навчальний план корегується й узгоджується в результаті діалогу з учнями, батьками і є внутрішньошкільним документом, обов'язковим для виконання.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ НАВЧАННЯ
ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМИ НАВЧАЛЬНИМИ
ПЛАНАМИ У х КЛАСАХ
1. Потік учнів 10-11-х класів не ділиться на класні колективи.
2. Навчальний рік розбивається на рівномірні цикли (9 циклів протягом навчального року). Кожний цикл включає 3 навчальні тижні і одну залікову. Після кожних двох циклів ідуть тижневі канікули. Таким чином, навчальний рік складається з 34 навчальних тижнів і 32 календарних днів канікул.
3. Кожний предмет розбивається на навчальні курси за двома рівнями: короткий (базовий) і тривалий (профільний). Короткий курс є обов'язковим мінімумом матеріалу за 10,11 і 12 класи, що вивчається за більш короткий час, ніж при традиційній формі навчання. Тривалий курс є розширеним об'ємом навчального матеріалу, що вивчається за більшу кількість навчальних годин.
4. Кожний учень обирає певний об'єм того або іншого курсу залежно від особистих можливостей, здібностей і планів на продовження навчання у вищому навчальному закладі. Протягом червня-серпня місяців після прийому до 10 класу учень обирає свій навчальний план, який підписується учнем, одним з його батьків і затверджується директором школи. На основі складених індивідуальних планів формуються групи учнів на навчальні курси.
5. Виступи на науково-практичних конференціях і захист проектів науково-дослідницьких робіт, рефератів, творів-роздумів зараховується як окремий курс.
6. Заліки і контрольні роботи проводяться тільки в заліковий тиждень, яким завершується навчальний цикл. Оцінки виставляються тільки за заліки і є відображенням результатів засвоєння учнями даної теми. Вчитель після прийому заліку зобов'язаний проставити оцінки в журнал і в залікові книжки учнів. Під час залікового тижня залікові книжки всіх учнів знаходяться у куратора старшого ступеню. Якщо об'єм матеріалу, за яким проводиться залік, не засвоєно, учень зобов'язаний пройти його повторно в терміни, запропоновані навчальною частиною, і не може приступити до вивчення подальшого матеріалу з даного предмету.
7. Допомога в здійсненні вибору курсів, контроль за проходженням навчання, результатами навчання, зв'язок з батьками, індивідуальну роботу з учнями здійснює куратор, який призначається або на рік (в потоці) навчання, або на всі старші класи (III ступінь навчання). Серед учнів призначаються помічники куратора: вони входять до складу органів шкільного самоврядування.
|
|
| ||
| ||||
Суспільно-гуманітарний | Природничо- математичний | Технологічний | Художньо- естетичний | Спортивний |
1 | 1 1 1 | 1 | ||
Економічний, Філологічний, Історико- правовий | Фізико- математичний, Хіміко-біологічний | Комп'ютерні технології, Сфера обслуговування, Слюсарна та столярна справа | Музичний, Художній дизайн | Туризм, Спортивні ігри |
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПРОФІЛІЗАЦІЇ
Навчання за індивідуальними курсами вимагає таких змін у навчально-виховному процесі:
- відмова від класно-урочної системи роботи;
- розподіл навчального року на рівномірні цикли, визначення нових термінів канікул;
- створення різних за об'ємом навчальних курсів з базових предметів та інтегрованих курсів;
- зміна системи ведення журналів;
- нова система оцінювання;
- введення посади куратора-вихователя потоку.
Головною перевагою навчання за індивідуальними курсами є те, що кожен учень може обрати поглиблений профіль навчання відповідно до своїх потреб і здібностей, що сприяє більш повній самореалізації і розвитку кожної особистості.
Таким чином, учні школи III ступеня мають можливість навчатися за всіма профілями базового навчального плану і за кожним із цих профілів здійснюється спеціалізація.
Для учнів із підвищеною мотивацією до навчання в 10-12 класах вводяться різноманітні курси за вибором.
Курси за вибором для профільної школи
Ораторське мистецтво
Історія філософії
Основи економіки та підприємництва
Конфліктологія, психологія спілкування
Розмовна англійська
Європейський етикет
Ділова англійська
Страхове підприємництво
Переклад ЗМІ
Теоретичні аспекти літературознавства й основ журналістики
Історія в обличчях
Україна очима лідерів
Імідж ділової людини
Політичний світогляд
Основи менеджменту
Креслення
Інформаційні технології
Інвестиції, банківська справа, фондовий ринок
Краєзнавство
Фінансова математика.
НВК «Школа, що керує знаннями» нівелює жорстку профілізацію, докорінних змін зазнає зміст навчання, який відходить від традиційних "ЗУНів" (знання, уміння, навички) до сучасних освітніх технологій, які покликані допомогти випускнику знаходити рішення в будь-яких професійних і життєвих ситуаціях.
Тільки особистість, яка оволоділа технологіями прийняття рішень, свободи вибору зможе адаптуватися до постійних змін, бути конкурентноздатною в європейському і світовому освітньому просторі.
Навчання в школі профільного ступеня передбачає реалізацію програми "Школа - ВНЗ", яка носить системний характер і включає ряд напрямів спільної діяльності школи і вищих навчальних закладів. Програма створена на основі вивчення потреб міста і освітніх потреб учнів.
Метою даної програми є підготовка учнів старших класів до навчання у вищих навчальних закладах, отримання початкових знань за обраною ними спеціалізацією, реалізація психологічного адаптації до вузівської системи навчання.
Програма "Школа - ВНЗ" включає такі положення:
- укладання договорів про співпрацю з вищими навчальними
- розширення матеріальної бази шкільного навчання за рахунок використання можливостей вищих навчальних закладів;
- розширення наукового потенціалу школи шляхом залучення професорсько-викладацького складу вищої школи для навчання учнів;
- організація і проведення студентами і викладачами вищої школи творчих, розвиваючих заходів з професійної орієнтації учнів старшої ланки;
- залучення учнів до наукової роботи, пробудження інтересу до наукових досліджень, керівництво науково-дослідницькими роботами учнів-членів МАН;
- участь старшокласників у щорічних студентських наукових конференціях, публікація кращих робіт учнів у щорічному студентському науковому альманаху;
- проведення щорічних олімпіад на базі вищих навчальних закладів для учнів 10-11,12-х класів з базових дисциплін.
Нова модель освітнього процесу в старшій школі сприяє гнучкому використанню різних форм навчання залежно від здібностей, стану здоров'я учнів, життєвих планів і за бажанням батьків. Учні можуть обрати дистанційну або індивідуальну форми навчання (для дітей з обмеженими фізичними можливостями), екстернат (для обдарованих і глибоко мотивованих у певних видах діяльності дітей).
Модель освіти профільного ступеня дозволяє забезпечити всебічний розвиток особистості, її конкурентноздатність на ринку праці, у світі інформаційних технологій, що швидко розвиваються.
ІV. Наукова-методична підсистема
Стає майстром педагогічної праці швидше всього той,
хто відчув у собі дослідника.
Модель науково-методичної підсистеми школи, що керує знаннями спрямований на формування особистості педагога, якому поряд притаманні такі риси:
¨ постійне самовдосконалення (кероване самонавчання);
¨ здатність працювати у команді, поширюючи спільні знання;
¨ наявність базових знань з технологій навчання;
¨ передаючи знання зі сфери предмету навчають як треба учитись;
Одне з найголовніших завдань освіти - зробити людину творчою особистістю. Пріоритет особистості має стати основою філософії та ідеологією навчання, виховання, центральною ціннісною орієнтацією як учителя, так і обдарованого учня. То хто ж він, успішний учитель?
Модель учителя-новатора :
1. Натхненний: надихає учнів на успішну діяльність; учні відчувають його захоплення своєю роботою та предметом.
2. Професійно підготовлений: добре знає свій предмет; щоденно планує й готує свої уроки.
3. Підтримує учнів: розвиває й підтримує творчість і допитливість учнів;
дружній і доброзичливий; підтримує й заохочує; усміхнений, уважний і люблячий.
4. Послідовний, принциповий і вимогливий у викладанні та в оцінюванні:
доброзичливо принциповий; цілеспрямований, толерантний і терплячий.
5. Забезпечує ефективне навчання й виховання: дає зрозумілі пояснення;
навчає цікаво й весело; не принижує особисту гідність учня.
6. Завжди дає відповідь на несподівані запитання, а якщо не знає відповіді, визнає це, зауваживши, що знає, як і де знайти відповідь.
7. Визнає й практикує різноманіття у викладанні: урізноманітнює навчальний процес; використовує та запроваджує новітні навчальні методи.
8. Гнучкий - позитивно ставиться до змін.
9. Проводить уроки не тільки сидячи.
10. Залишає негативний емоційний вантаж поза дверима класу.
Отже концептуальні положення організації науково-методичної роботи мають бути:
ª модернізація науково-методичної роботи через функціонування кафедр, творчих груп, динамічних груп;
ª переорієнтація методичної роботи на постійне самовдосконалення, кероване самонавчання;
ª опанування вчителями інноваційних технологій, спрямованих на особистісно-орієнтоване навчання і виховання;
ª засвоєння методів психолого – педагогічного супроводу навчання;
ª провідне використання технології «Портфоліо» у навчально-виховному процесі.
Удосконалення науково – методичного
забезпечення навчального процесу
· Організація роботи над науковою проблемою закладу.
· Оновлення структури методичної роботи.
· Робота кураторів, наставників, консультантів з молодими вчителями.
· Організація роботи науково – дослідницьких лабораторій.
· Робота науково – методичної ради.
· Система підвищення фахової майстерності, самоосвіта.
· Впровадження моніторингу рівня теоретико – методологічної підготовки педагогічних працівників.
· Апробація вивчення та практична реалізація передового педагогічного досвіду та інновацій.
· Організація роботи творчих та динамічних груп.
Систематизація науково – методичної та
інформаційно – аналітичного матеріалу
· Випуск інформаційно – методичного та педагогічного вісника.
· Створення картотеки у методичному кабінеті.
· Створити фонотеку із записами кращих уроків.
· Кабінет психологічного розвантаження.
· Запровадити у роботі шкільної бібліотеки та методичного кабінету комп’ютерні технології.
Науково – методичне забезпечення
· Пропаганда роботи творчо працюючих учителів; узагальнення та систематизація ППД;
· Залучення кращих вчителів до роботи «Школи молодого вчителя», «Школи вищої педмайстерності»;
· Організація майстер – класу;
· Надавати кращим учителям прав самоконтролю за своєю педагогічною діяльністю та її реалізацією.
· Семінари – практикуми, творчі звіти вчителів;
· Організація фестивалю творчих ідей;
· Огляд – конкурс «нестандартний урок»;
· Створення кінофільмів «Золотий почерк майстра»;
· Атестація педагогічних працівників;
· Діагностика та моніторинг діяльності педагогів;
· Впровадження в практику роботи методичної ради методику роботи у фокус – группах.
V. Дидактична підсистема
Суттєвою ознакою у реалізації моделі «Школи, що керує знаннями» є дидактичний аспект.
Як уже зазначено вище школа: потребує змін. Досить нудьги, жаргону, зливи фактів, енциклопедизму, відриву навчання від життя, оцінювання не за те, що учень зробив, а за те, що очікує вчитель. Здобування знань має ґрунтуватися на об’єктивних знаннях.
Щоб керувати знаннями, треба вміти планувати, здобувати знання, творчо мислити, презентувати знання, оцінювати і проводити самооцінку.
Тому слід:
ª перебудувати навчальний процес з передачі знань зі сфери предметів на навчання, як слід навчатись.
ª клас не має бути обмеженим простором, а розширенням життєвого досвіду, каталізатором учнівських думок, досліджень і комунікацій.
Отже реалізацій цих ідей лежить у площині реалізації і усвідомленні усіх учасників НВП п’яти основних модулів:
Ø Планування;
Ø Джерела та способи здобування знань;
Ø Творче мислення;
Ø Презентація знань;
Ø Самооцінювання.
Модель учня
школи, що керує знаннями
VI. Управлінська підсистема
Особливості управління школою на етапі переводу її на нову модель, має суттєву ознаку у тому, щоб спонукати учасників навчально-виховного процесу до якісних змін шляхом усвідомлення актуальності ідеї керованого самонавчання. Готовність до будь-якої інновацій педагогічної діяльності – це особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчої рефлексії.
Особливе місце у процесі переходу школи на нову модель відводиться його керівникові-директору школи, який бачить перспективи школи у суспільстві постійних змін, уміє навчатися, має високий рівень оптимізму, тому саме йому відводиться місце натхненника змін.
10 кроків, які ведуть до перетворення школи в організацію. що навчається
Перший крок – ВОЛЯ ДИРЕКТОРА
Другий крок – Належний діагноз, визначення переваг і недоліків.
Третій крок - Організація школи – час, призначений на циклічні зустрічі.
Четвертий крок – Спільна візія – вчитель + учні + батьки.
П’ятий крок – Здобування вчителями найновіших знань про навчання.
Шостий крок – Постійний обмін досвідом.
Сьомий крок – Навчання учнів, як треба навчатись.
Восьмий крок – Оцінювання і постійне вдосконалення навчального процесу.
Дев’ятий крок – Мотивація вчителів та учнів до досягнення особистої майстерності.
Десятий крок – Системне мислення:
v Навчаємось ефективніше?
v Чи приносить навчання учням більше задоволення і втіхи?
v Чи здатні учні навчатися?
Поетапне входження України до світового простору, інноваційні та модернізаційні процеси в освіті виявили наявність істотних суперечностей між потребами часу та реальним упровадженням інноваційних підходів до управління освітніми навчальними закладами. Над питаннями впровадження нових підходів до управління освітніми закладами працюють вітчизняні науковці В. Алфімов, Г. Артюх, Т. Боголюб, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Л. Карамушка, В. Крижко, Н. Коломинський, В. Луговий, Є. Павлютенков. Проте на сьогодні ця проблема потребує подальшого аналізу, особливо коли йдеться про державне управління освітою в ринкових умова.
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначає основні стратегічні завдання розвитку процесу управління освітою: «перехід від державного до державно-громадського управління, чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами управління, забезпечення самоврядування навчально-виховних закладів і наукових установ, утвердження у сфері освіти гармонійного поєднання прав особи, суспільства й держави».
Одним зі шляхів реалізації цих завдань є наукове обґрунтування нової системи управління освітою, розробка інноваційних моделей, механізмів управління освітою на всіх рівнях: державному, регіональному, муніципальному.
На сучасному етапі традиційна дисциплінарно орієнтована парадигма освіти, що спонукає до механічного засвоєння знань, поступово заміняється проектно-творчою, інноваційною парадигмою, що передбачає не заучування готової інформації, а засвоєння знань у ході спільної навчально-виховної діяльності, у контексті проектування, конструювання, моделювання й досліджень.
Ринкові стосунки, які проникають й в освіту, «ведуть» за собою менеджмент. Ми й не помітили, як швидко з'явились не тільки монографії, а й підручники та навчальні посібники з освітнього менеджменту, педагогічного менеджменту та дидактичного менеджменту.
На підстави теоретичного аналізу психологічних особливостей менеджменту освіти Н. Коломинський пропонував таке визначення цього поняття: менеджмент в освіті - усвідомлена взаємодія керівника з іншими людьми: підлеглими, партнерами, своїми керівниками, учнями, батьками та іншими, яке спрямоване на забезпечення їх активної скоординованої участі в досягненні наміченої мети.
«Педагогічний менеджмент - це комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямованим на підвищення його ефективності» - таке визначення дає В. Симонов. Під освітнім процесом він розуміє сукупність трьох складових: навчально-пізнавального, навчально-виховного, самоосвітнього процесів.
Виходячи з такого визначення, він стверджує, що будь-який викладач, по суті, є менеджером навчально-пізнавального процесу (як суб'єкт управління ним), а керівник навчального закладу - менеджером навчально-виховного процесу в цілому (як суб'єкт управління цим процесом).
Управлінська модель школи
має лінійно – функціональне управління. Вона складається з 5 рівнів:
· Рівень Ради школи – стратегічне управління;
· Рівень директора – стратегічне управління;
· Рівень заступників з навчально – виховної та виховної роботи – тактичне управління;
· Рівень учителів – оперативне управління;
· Рівень учнів – оперативне управління.
Проектно-інвестиційна модель управління ЗНЗ характеризується на відміну від інших:
- горизонтальними зв'язками між суб'єктами управління, які виникли у зв'язку із введенням проектно-модульної структури організації та появою державних і громадсько-державних посад керівників на різних рівнях управління; двокомпонентною структурою методичної роботи, в якій одночасно діють методичні об'єднання вчителів і «творчі педагогічні майстерні», в яких учителі об'єднуються за науково-пошуковими інтересами; застосуванням керівниками розвиваючих функцій, колективних форм, економічних методів і комп'ютерних засобів управління.
Проектно-модульна організаційна структура управління ЗНЗ є інноваційною та має:
- вертикально-горизонтальні зв'язки замість вертикальних; двокомпонентну структуру методичної роботи; інтегровану систему цільових і технологічних функцій та громадських й адміністративних форм між управлінськими ланками.
Порівняльна структура управління ЗНЗ
у традиційному менеджменті та менеджменті освітніх інновацій
Рівні управління | Управління ЗНЗ на засадах | |||||
менеджменту | менеджменту освітніх інновацій | |||||
суб'єкти управління | об'єкти управління | суб'єкти управління | об'єкти управління | |||
державні | державно-громадські | державні | державно-громадські | |||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
1/1 | Керівник ЗНЗ | Заступники керівника | Рада ЗНЗ, педагогічна рада, загальні збори | Голова ради засновників (президент) | Керівник ЗНЗ | Рада ЗНЗ |
0/2 | - | - | - | Керівник ЗНЗ | Заступники, науковий консультант, психолог | Педагогічна рада, загальні збори |
0/3 | - | - | - | Науковий консультант | Учителі, психолог | Науково-методична рада |
0/4 | - | - | - | Психолог | Учителі, учні, батьки | Психолого-педагогічна рада |
2/5 | Заступники керівника | Учителі, учні, батьки, працівники | Педагогічні наради | Заступники керівника | Учителі, учні, батьки, працівники | Педагогічні наради |
0/6 | - | - | - | Голови методичних об'єднань (МО) | Учителі | Об'єднання вчителів-предметників |
0/7 | - | - | - | Керівники творчих груп учителів (КТГУ) | Керівники інноваційних проектів (КІП) | Творча педагогічна майстерня (ТПМ) |
0/8 | - | - | - | КІП | Творчі вчителі | Об'єднання КІП |
3/9 | Керівник органу учнівського самоврядування | Учні школи | Учнівська рада | Керівник органу учнівського самоврядування | Учні школи | Учнівська рада (шкільний парламент) |
0/10 | - | - | - | Керівники учнівських проектів | Творчі учні | Творча майстерня учнів |
У даній таблиці помітна суттєва відмінність між рівнями управління ЗНЗ, а саме: наявність громадсько-державної складової за умов створення в ЗНЗ різноманітних творчих угрупувань педагогічних працівників і учнів для виконання будь-якого проекту (в т. ч. інноваційного), наділених частковими повноваженнями суб'єкту управління.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 |
