Програми підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” (стр. 4 )

Проблемне завдання спецкурсу – поглибити знання магістрів з формування та розвитку теоретико-методологічних основ української суспільно-географічної школи.

Зміст і принципова структура спецкурсу, його науково-світоглядне та культурно-виховне значення; організація і структура занять. Оцінка основних джерел рекомендованої літератури. Зв‘язок із суміжними дисциплінами.

Передумови та наукові джерела формування і розвитку української економіко-географічної школи, її основні етапи: дореволюційний, радянський (з відповідними етапами) та сучасний (період незалежності України).

Теоретико-методологічна оцінка творчості акад. – фундатора української географії, антропогеографії, та політичної географії. Оцінка його інших загальногеографічних напрямків. Оцінка творчості Г. Величка, І. Фещенка-Чопівського, В. Гериновича, М. Дольницького, М. Корбуди, К. Дубняка та інших.

Теоретико-методологічні погляди акад. . Науковий доробок А. Синявського, В. Садовського і В. Кубійовича.

Оцінка напрямків розвитку економічної географії у 50-60-ті роки. Науковий доробок О. Т.Діброви, його сучасників та послідовників.

Теоретико-методологічні основи української економічної географії у 70-80-х роках. Оцінка творчого доробку акад. та його наукової школи. Теоретико-методологічні погляди А. Ващенка, І. Ф.Мукомеля, І. Твердохлебова, Л. Корецького, П. Волобоя та інших.

Розвиток теоретико-методологічних основ географії у 90-х роках. Оцінка творчого доробку Ф. Заставного, Ю. Пітюренка, івського, а також М. Ігнатенка, М. Пістуна, Я. Жупанського, І. Горленка, О. Шаблія, О. Топчієва, іна, А. Голикова та інших.

Концепція територіальної структури суспільно-географічної діяльності в Україні. Розвиток наукових досліджень у Київському науково-дослідному вузлі, Львівському, Чернівецькому, Харківському, Одеському, Сімферопольському, Тернопільському, Луцькому та ін. центрах.

Основні суспільно-географічні видання в Україні. Суспільні географи в державних та громадських організаціях.

4.4. Список рекомендованої літератури

1.  Академік Степан Рудницький – основоположник укр. геогр. науки. Зб. наук. праць за ред. Шаблія О. І. – Львів: Львів. держ. ун-т, 1994. – 135 с.

2.  Дослідження проблем розвитку господарства України/ , , І. О.Горленко та ін // Укр. геогр. журнал. – 1996. - № 2.

3. , Горленко І. О., Пістун ільна географія в Україні// Укр. географ. журн. 1996. - № 2. - С.15-20.

4. Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. ГеографіяВипуск 43.

5. Географічна енциклопедія України: У 3 т. - К., 19

6. , , Тарангул ідження з географії транспорту// Укр. гегр. журн№ 2.

7. Губанов І. Г., До 60-річчя географічного факультету Сімферопольського університету// Укр. геогр. журн№ 1-2.

8. Экономическая география// Республ. межвед. сбВып. 26.

9. Экономическая и социальная география в СССР: История и современное развитие: Книга для учителя. - М., 1987.

10. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні. – К.: 1994. – с. X – XVI.

11. І. Історія географії в Україні. - Львів: 1997.

12. І. Становлення економіко-географічних досліджень в Україні (19 поч. 20 ст.)// Укр. геогр. журн. 1994. - № 1-2.

13. Заставний ія України: у 2 кн. - Львів: 1994.– Розд. 1,4.

14. Історія української географії і картографії: Матеріали наук. конф., присвяченої 95-річчю від дня народження проф. Володимира Кубійовича, м. Тернопіль, 25-26 грудня 1995р. - Тернопіль, 1995.

15. І. А.Фещенко-Чопівський - автор праць з економічної географії України// Укр. географ. журн№ 2.

16. Краснопольський географы (). Биобиблиогр справ. / Под ред. . В Т.2. – СПб 1993.

17. Краснопольская потенциал украинской географии: формирование, размещение, школы. Автореф… канд. геогр. наук. – СПб, 1999. – 22 с.

18. Кубійович В. Наукові праці. Т.1// Упорядн. О. Шаблй. – Париж; Львів, 1996.

19. , Палієнко В. П., Руденко і етапи і напрями географічних досліджень у Національній академії наук України// Укр. геогр. журн№ 3 (23).

20. От Страбона до наших дней: Эволюция географических представлений и идей. - М., 1985.

21. Пістун теорії суспільної географії. - К., 1996.- Розд. 11-14.

22. Пітюренко Ю. Іроків// Укр. геогр. журн. 1998. № 4.

23. Развитие географической науки в Украинской ССР. - К., 1990.

24. Руденко географічних досліджень в Україні у сучасних умовах// Укр. геогр. журн. 1995. - № 1-2.

25. Руденко Антон Синявський - подвижник української географії. – К., 1996.

26. Рудницький ми хочемо самостійної України?// Упорядн. О. І.Шаблй. – Львів, 1994.

27. Рудницький Степан. Політична географія України. Упорядник і автор передмови П. Штойко. – Львів: НТШ, 1998. – 279 с.

28. Синявський і праці// Упорядн. С. І.Білокінь. – К., 1993.

29. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник /За ред. проф. Шаблія О. І./. – Львів, 1994. – Розд. І.

30. І., , Немченко ідження з географії населення// Укр. геогр. журн. 1996. - № 2.

31. Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький - фундатор української географії. – Львів; Мюнхен, 1993.

32. Шаблій О. І. Валентин Садовський як український економіко-географ// Укр. геогр. журн. 1997. - № 1.

33. Шаблію О. Іроків// Укр. геогр. журн. 1996. - № 1.

34. Степан Рудницький (). Життєписно-бібліографічний нарис. - Львів, 1997.

років від дня народження // Укр. географ. журн.- 1998. - № 4.

36. VII з‘їзд Українського географічного товариства: Тези доповідей Київ, 30 травня - 1 червня 1995р. - Київ, 1995.

4.5. Теми семінарських та практичних занять

1. Основні етапи розвитку української економіко-географічної школи (2 год.).

2. Творчість С. Рудницького (2 год.).

3. Науковий доробок К. Воблого (2 год.).

4. Наукова школа М. Паламарчука (2 год.).

5. Вчені 90-х років (4 год.).

6. Територіальна структура суспільно-географічної діяльності в Україні (4 год.).

7. Розвиток суспільної географії в Київському університеті (2 год.).

4.6. завдання для самостійної роботи

1. Дослідження проблем розвитку господарства (8 год.).

2. Дослідження проблем розвитку АПК (8 год.).

3. Дослідження проблем розвитку транспорту (8 год.).

4. Напрямки суспільно-географічних досліджень в Україні (8 год.).

5. Основні наукові школи в суспільній географії України (11 год.).

4.7. проміжний та підсумковий контроль

Проміжний контроль – два модулі.

Підсумковий контроль – іспит.

5. “Теорії розміщення продуктивних сил

і регіональної економіки”

(Упорядник – проф. Олійник Я.)

5.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Метою курсу “Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки” є формування у студентів основних концептуальних засад теорій розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Для її реалізації необхідним є виконання наступних завдань:

–  розкрити сутність і структуру продуктивних сил;

–  висвітлити основні теорії розміщення продуктивних сил;

–  ознайомити з дією основних теорій розміщення продуктивних сил в умовах ринкової економіки;

–  розкрити мету і завдання регіональної економіки;

–  охарактеризувати приоритетні напрямки регіональної економіки;

–  розкрити теорії економічного розвитку.

Студенти повинні знати:

–  сутність, структуру і види продуктивних сил;

–  історію розвитку продуктивних сил;

–  значення теорії розміщення сільського господарства, промисловості, сфери послуг і споживання;

–  сутність методологічного підходу А. Льоша;

–  сутність зональної теорії розміщення;

–  сутність та структуру регіональної економіки;

–  завдання економіки регіону;

–  сутність реформування економіки;

–  особливості стійкості регіону як територіальної системи;

–  принципи класифікації регіонів;

–  сутність регіонального розвитку в парадигмі світ системного підходу;

–  теорії регіональної економіки і регіонального розвитку;

–  сутність сучасної теорії міжрегіональних економічних взаємодій.

Вміти:

–  використовувати теорії розміщення продуктивних сил в практичний діяльності;

–  визначати групи завдань економіки регіону;

–  проводити класифікації регіонів за основними критеріями;

–  виділяти проблемні регіони та напрямки їх розвитку;

–  охарактеризовувати методологічні парадигми ринкової моделі регіональної політики;

–  розробляти моделі теорій економічного розвитку.

5.2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Курс вивчається у першому семестрі 5-го курсу: всього 65 год., в т. ч. 18 год. лекцій, 18 год. семінарських занять і 29 год. самостійної роботи.

Тематичний план (год.)

№	Назва теми	Кількість годин	Розрахунок навчального часу, (год.)
лекції	практичні
1.	Предмет, об’єкт і завдання курсу	4	2	2
2.	Теорії розміщення продуктивних сил	4	2	2
3.	Мета і завдання регіональної політики	4	2	2
4.	Пріоритетні завдання регіональної економіки	4	2	2
5.	Соціально-економічний простір	4	2	2
6.	Економічний регіон	4	2	2
7.	Стійкість регіону як територіальної системи	4	2	2
8.	Регіональний розвиток	4	2	2
9.	Теорії регіональної економіки	4	2	2
Разом	36	18	18

5.3. ПРОГРАМА дисципліни

Зміст і завдання курсу. Основні категорії і поняття. Структура курсу. Аналіз літературних та статистичних джерел.

Теорії розміщення продуктивних сил.

Сутність продуктивних сил. Структура продуктивних сил. Людський потенціал. Трудова кваліфікація. Відтворювальний капітал. Погляди західних економістів на суть капіталу. Склад основного капіталу. Активні і пасивні елементи. Знаряддя праці. Кооперація праці. Природні продуктивні сили. Загальні продуктивні сили.

Розміщення сільського господарства – “ізольована держава” Й. Тюнена. Передумови видання книги “Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економіки.” Фактори і взаємозв’язки в теорії Тюнена:

1)  віддалі від господарства до міста (ринку збуту);

2)  ціни на різні види сільськогосподарської продукції;

3)  земельна рента.

Використання земель у “Ізольованій державі.” Раціональний штандорт промислового підприємництва В. Лаунгардта. Локалізаційний трикутник В. Лаунгардта.; розміщення промислового виробництва – теорії штандортів А. Вереба. Поширення першої промислової революції у країнах Європи, Північної Америки, Японії. Три “орієнтації розміщення виробництва”:

1)  транспортна (будівництво підприємств здійснюється там, де затрати на транспорт мінімальні);

2)  робоча або трудоресурсна (будівництво підприємств здійснюється у пунктах із найдешевшою робочою силою);

3)  агломераційна (підприємства розміщуються в центрах скупчення інших промислових підприємств, що веде до скорочення витрат на створення транспортних, комунальних об’єктів, енергетичного господарства, тобто всього того, що називається виробничою інфраструктурою).

Штандортні фігури при двох “складах”. Три головні закономірності розміщення промисловості:

1)  При використанні одного або декількох убіквітетів – матеріалів повсюдного поширення – виробництво орієнтується на місця проживання.

2)  При використання одного чисто локалізаційного матеріалу штандорт може знаходитися в будь-якому місці між матеріальним “складом” і місцем проживання. При використанні локалізаційного матеріалу й убіквітета штандорт переміщається до місця проживання.

3)  Використання одного ваговтрачаючого локалізаційного матеріалу веде до співпадання центру виробництва й місця видобування сировини, а при поєднанні його з повсюдно поширеним матеріалом переміщується до пункту споживання.

Ізодапани і зрушення штандортів; Розміщення сфери послуг і споживання – теорія центральних місць. Аналіз розміщення господарської діяльності по економічних центрах німецького географа В. Крісталлера, який розробив теорію центральних місць і обгрунтував її емпіричними даними.

Виникнення подібних правильних структур обумовлено чотирма основними передбаченнями теорії центральних місць.

1)  Формування структур іде на плоскій необмеженій поверхні ізотропним розподілом купівельної спроможності населення;

2)  Купівля центральних товарів повинна здійснюватися в найближчому центральному місці даного рангу;

3)  Доповнюючі райони займають повністю теорію, де формується система центральних місць.

4)  Поїздки за товарами й послугами повинні бути зведені до мінімуму.

Розміщення зон обслуговування і населених пунктів за територією В. Крісталлера. Учення про просторову організацію господарства А. Льоша; праця німецького вченого А. Льоша (A. Losch) “Просторова організація господарства”. Стан рівноваги по А. Льошу характеризується наступними умовами:

1)  місцезнаходження кожної фірми володіє максимально можливими перевагами для виробників і споживачів;

2)  фірми розміщуються так, що теорія повністю використовується;

3)  існує рівність цін і витрат (немає надлишкового доходу);

4)  усі ринкові зони мають мінімальний розмір (у формі шестикутника);

5)  межі ринкових арен проходять по лініях байдужості (ізолініях), що, за думкою А. Льоша, забезпечує стійкість знайденої рівноваги.

Методологічний підхід А. Льоша; просторове поширення науково-технічного прогресу – теорія дифузії нововведень; основні поняття операційної моделі дифузії нововведень; структура імміграційної моделі Хагерстранда.

Модель “центр - периферія”. Модель “центр - периферія” у класичному вигляді була розроблена Джоном Фрідманом у кінці 60-х рр. XX ст. і викладена в книзі “Політика регіонального розвитку.”

Загальна теорія розміщення. Три основних напрями:

-  побудова “чистих” теорій (точніше – теоретичних конструкцій), що продовжують традиції класиків;

-  створення більш загальних теорій, що охоплюють нові фактори, умови, аспекти;

-  конструювання загальної теорії розміщення на основі моделей просторової економічної рівноваги.

Мета й завдання регіональної економіки. Загальні, генералізовані цілі, властиві регіональній економіці практично всіх без винятку країн, які випливають із регіональної політики держави.

1.  Створення й зміцнення єдиного економічного простору й забезпечення економічних, соціальних, правових і організаційних основ держави.

2.  Відносне вирівнювання умов соціально-економічного розвитку регіонів.

3.  Пріоритетний розвиток регіонів, які мають важливе стратегічне значення для держави.

4.  Максимальне використання природних, ресурсних особливостей регіонів.

5.  Запобігання забрудненню навколишнього середовища, екологізація регіонального природокористування, комплексний екологічний захист регіонів тощо.

Пріоритетні завдання регіональної економіки.

1)  Формування й укріплення економічної основи самодостатнього соціально-економічного розвитку регіонів на основі чіткого розподілу компетенції й відповідальності між органами державної влади України, суб’єктів держави і місцевого самоврядування з питань власності, а також по прийняттю управлінських рішень, перш за все в галузі експлуатації природних ресурсів, зовнішньоекономічної діяльності тощо.

2)  Удосконалення правових основ і практики взаємодії державних органів влади із регіонами України, господарюючих суб’єктів з органами державної влади і місцевого самоврядування в економічних і соціальних питаннях.

3)  Укріплення фінансової самостійності регіонів на основі принципів формування місцевих бюджетів.

4)  Стирання об’єктивно сформованих міжрегіональних відмінностей у рівнях соціально-економічного розвитку з використанням централізованої фінансової підтримки.

5)  Здійснення державної політики стимулювання розвитку регіонів і міст, які володіють великим науково-технічним і виробничим потенціалом і можуть стати “локомотивами” та “точками або полюсами росту” економіки регіонів України.

6)  Підтримка районів екологічного лиха, зон із складними демографічними й міграційними проблемами, розвиток відсталих регіонів.

7)  Надання допомоги районам, які постраждали від екологічних і техногенних катастроф, стихійних лих і різноманітних забруднень.

8)  Використання переваг територіального поділу праці, формування загально українського й регіонального ринків з урахуванням історично сформованих умов розвитку.

Реформування економіки. Соціально-економічна сутність як системи і його місце в процесі економічного відтворення. Одиниці соціально-економічного простору. Поняття “ареал”. Поняття регіону.

Економічний регіон – це територіально цілісна частина господарства країни, яку характеризують наступні ознаки.

1. Спеціалізація як основна народногосподарська функція.

2. Взаємозв’язок.

3. Управління або наявність об’єктивних умов для управління.

4. Властивості регіону як системи.

5. Стійкість регіону як територіальної системи.

Класифікація регіонів за критеріями.

1. Рівень економічного розвитку.

2. Темпи економічного розвитку регіонів.

3. Тип територіальної структури господарства.

4. Коефіцієнт густоти населення.

5. Темпи приросту населення.

6. Характер і коефіцієнт виробничої спеціалізації та ін.

Депресивні регіони. Стагнуючі регіони. Піонерні регіони або регіони нового освоєння. Мікрорегіони або первинні економічні регіони. Економічні райони першого порядку (або генеральні). Програмні планові регіони. Унікальні (проблемні й проектні) регіони.

Визначення проблемних регіонів. Регіони та економічні райони України. Процеси формування регіонів зумовлені відмінностями в історичному розвитку різних земель України.

Економічний простір і місце в ньому регіону. Фактор простору в історії економічної думки. Проблеми економічного простору приваблювали увагу ще античних філософів (Аристотель, Платон), тих, хто створював соціальні утопії (Т. Мор, Т. Кампанелла, Ш. Фур’є, Р. Оуен), в у XVII-XVIII століттях постійно входили до структури економічних теорій, що створювалися. Економічний простір. Єдиний економічний простір країни. Регіон як частина економічного простору. Форми просторової організації господарства розселення.

Регіональний розвиток у парадигмі світ-системного підходу. Парадигма світ-системного підходу була розроблена в другій половині XX ст. Її засновники – видатний представник французької історичної школи “Анналів” Фернан Бродель і американський історик економіки І. Валерстайн.

Загальні ознаки світу-економіки.

1. Просторова обмеженість світу-економіки.

2. Центри світу-економіка.

Формування регіональної науки. Структура теорій регіональної економіки.

Теорії міжрегіональних економічних відносин тісно взаємодіють із теоріями міжнародної торгівлі і міжнародної економічної інтеграції. Близькість цих теорій визначається схожістю основних понять, факторів, проблем, методології аналізу.

Теорії розміщення виробництва, капіталу, населення та інших факторів базується на відповідних предметних розділах економічної науки.

Теорії регіонального розвитку. Класична теорія регіональної політики.

Посткейсіанська теорія. Теорія незбалансованого розвитку. Суспільні теорії регіоналізму. Теорія життєвого циклу товару. Ринкова модель регіональної політики.

Сучасні напрями розвитку теорій регіональної економіки. Розвиток теорії регіональної економіки здійснюється за двома головними лініями:

1) розширення і поглиблення змісту (предмету) досліджень (доповнення класичних теорій новими факторами, дослідження і осмислення нових процесів і явищ, акценти на комплексні проблеми, що потребують міждисциплінарного підходу);

2) посилення методологій досліджень (особливо застосування математичних методів та інформатики).

Нові парадигми й концепції регіону. Розміщення діяльності. Теорії розміщення, розроблені в кінці XX століття.

Просторова організація економіки. Теорії структуризації й ефективної організації економічного простору опираються на функціональні властивості форм просторової організації виробництва й розселення – промислові і транспортні вузли, агломерації, територіально-виробничі комплекси, міські й сільські поселення різного типу.

Міжрегіональні економічні взаємодії. Сучасна теорія міжрегіональних економічних взаємодій (чи взаємодії регіональних економік).

Теорії регіональної спеціалізації і міжрегіональної торгівлі. Теоретичні принципи виробничої спеціалізації регіонів і міжрегіональної торгівлі.

Ефект економічного зростання. Податкове оздоровлення.

Перелік теорій економічного розвитку. Теорія транспортних витрат. Модель виробничих затрат. Теорія інерції. Коеволюційний розвиток. Агломеративна економіка. Моделі розвитку зверху: модель цінової рівноваги; динамічна нерівновага; модель політичної економії. Моделі розвитку знизу: територіальний розвиток; функціональний розвиток; агрополіетнічний розвиток. Теорія центральної точки. Теорія продуктивних циклів. Теорія прибуткового циклу. Неокласична теорія. Теорія сукупної причинності. Розвиток із позиції попиту. Розвиток із позиції пропозиції. Ринковий підхід до розвитку. Теорії критики Маркса. Теорія політичних процесів. Соціологічні теорії розвитку громад. Інтегрована економічна та соціополітична теорія. Теорія капіталізму ”чорних”. Культура бідності та нижчі класи. Теорія дисперсії. Теорія незаявлених навичок. Теорія тренувальних програм. Освітня теорія. Освітня та тренувальна теорія, орієнтована на рівність. Неокласична економічна теорія. Теорії стадії (циклу) хвилі. Теорія організації виробництва. Теорії інновативності та творчості. Екологічні теорії. Модель зростаючої машини. Теорія розвитку громади. Теорія стверджувальних дій. Теорія сепаратизму. Психосоціальні теорії. Теорії раціональності. Інституційні теорії. Комбінаторальні теорії. Теорія технологічних змін. Теорія технологічних перенесень. Теорія максимізації утилізації. Теорія соціальної мережі. Теорія перепон. Теорія оцінки майна.

Класичні теорії розвитку. Нові підходи в теорії місцевого економічного розвитку. Практичні підходи до місцевого економічного розвитку. Підхід, орієнтований на потреби. Підхід, орієнтований на пропозицію. Інституційний підхід. Традиційний підхід і нові хвилі в місцевому економічному розвиткові. Традиційний підхід включає:

1. Маркетинг території як місця для розміщення певних галузей:

2. Фінансові стимули:

3. Нефінансові стимули для розвитку підприємств:

Транскордонне співробітництво і його роль в регіональному розвитку. Сутність транскордонного співробітництва. Трансдержавні і міждержавні регіони. Зміст поняття єврорегіон. Транскордонне співробітництво в регіональному розвитку. Концепція кластерів і формування стратегії розвитку регіонів. Економічна сутність кластерів і кластерого механізму. Світовий досвід створення галузевих об’єднань переваги кластерів у конкурентній боротьбі та залученні інвестицій. Теорія класерного механізму й концентрації інноваційного розвитку. Утворення географічних кластерів і розвиток кластерної системи взаємозв’язків. Географічна структура кластерів.

5.4. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. І., Олійник Я. Б., Степаненко ії розміщення продуктивних сил і регіональної коновки. – К.: «Стафед - 2», 2001. – 144с.

2. Олійник Я. Б., Степаненко до економічної і соціальної географії. - К.: Либідь, 1999.

3. Гранберг региональной экономики. Учебник для вузов. - М., 2000.

4. Дмитриева экономическая диагностика. - СПб, 1992.

5. І., Пітюренко Ю. І., Олійник Я. Б. та ін. Розміщення продуктивних сил. – К.: КНЕУ, 2000.

6. Єпіфанов А. О., Сало І. В. Регіональна економіка. - К., 1999.

7. Заставецька економічний і соціальний розвиток території: теоретичні і методичні дослідження. - Тернопіль, 1997.

8. Місцеві фінанси України. - К., 1999.

9. Концепція утворення ВЕЗ в Україні. - К., 1999.

10. Методологічні аспекти становлення і розвитку регіональ­ної економіки // Економіка України№ 4.

11. Михасюк І. Р., Янків М. Д., , Сажинець іональна економіка. - Львів, 1998.

12. Михасюк І. Р., Янків М. Д., , Сажинець регулювання економіки. - Львів, 1999.

13. Никитенко экономика. - Минск, 1992.

14. Слава С, Грін Г. Місцевий економічний розвиток: сучасні концеп­ції та методи. - Ужгород, 2000.

15. Олійник Я. Б., Степаненко до соціальної географії. - К.: Знання, 2000.

16. І., Чмир іальні (вільні) економічні зони: теорія і практика, - К., 1998.

17. Регіональна політика в країнах Європи, Уроки для України. - К., 2000.

18. Савченко і регіон: регулювання соціально-економічного розвитку. Кн. 1-3. - К., 1999.

19. Сологуб іональна економіка: потенціал і продуктивність. – К., 1999.

20. Тимчук іональна економіка. - К.: УММБ, 1998.

21. Ткачук І. Г. Економічна самостійність регіону. - К., 1994.