Шляхи удосконалення організаційного забезпечення системи фінансового менеджменту на підприємстві (стр. 3 )

Актуальність теми обумовлена тим, що перехід на ринкові умови господарювання, існування підпри­ємств з різними формами власності потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції.

Вітчизняна практика засвідчує, що учасники ринку капіталів, суб’єкти господарювання досить часто приймають неефективні фінансово-інвестиційні рішення. Першопричиною прийняття нераціональних управлінських рішень у фінансовій сфері та зниження ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому є нерівномірний розподіл інформації між різними групами учасників фінансових відносин. Це зумовлює потребу удосконалення методичних підходів до фінансової діагностики підприємств та необхідністю подальшого розвитку з урахуванням пріоритетності функції інформаційного забезпечення прийняття фінансових рішень.

Про актуальність цього напряму економічної думки свідчать наукові роботи таких вчених як: Дж. Акерлоф, У. Вікрі, Р. Коуз, Д. Канеман, К. Ерроу було присуджено Нобелівську премію в галузі економіки.

Отже, метою діагностики фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Таким чином, фінансова діагностика є одним з основних елементів діяльності підприємства. Вона включає основні види аналізу, на підставі яких підприємець може приймати багаточисельні управлінські рішення: горизонтальний аналіззмін окремого показника або статті фінансових звітів між двома звітними датами та вертикальний аналіз, який використовується для порівняння різних розділів і статей фінансових звітів між собою на кінець періоду.

Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризується також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Саме тому, методи фінансової діагностики постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному просторі нашої держави.

Крім того, за умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасної та якісної діагностики фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. [1]

Для проведення якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно не лише знання методів та прийомів фінансової діагностики, а й уміння правильно застосовувати їх.

На результати діагностики суттєвий вплив має інфляція, яка деформує дані фінансової звітності, впливає на величину амортизаційних відрахувань, вартість товарних запасів, розмір прибутку тощо. Тому при аналізі діяльності підприємства протягом тривалого періоду, a також при порівнянні результатів діяльності підприємств, які здійснювали діяльність у різні часові періоди, необхідно враховувати інфляцію через виявлення впливу її на окремі фінансові показники та перерахунок даних фінансової звітності у порівнянні величини.

Для того щоб дані фінансової звітності більш об'єктивно відображали реальний стан активів та ресурсів підприємства, необхідно використовувати середні величини, які можна отримати на основі даних первинної бухгалтерської документації.

Для отримання якісних результатів діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів доцільно використовувати дані інших підприємств галузі та усереднені дані по галузі в цілому. Це дає змогу визначити, наскільки ефективною є діяльність конкретного підприємства порівняно з іншими підприємствами галузі і які резерви має підприємство щодо підвищення ефективності своєї діяльності. При цьому треба мати на увазі, що існують різні методики розрахунку фінансових коефіцієнтів.

При проведенні діагностики за допомогою фінансових коефіцієнтів, як правило, не дають конкретну оцінку одному окремому показнику, а проводять комплексний аналіз усіх абсолютних і відносних фінансових показників та здійснюють узагальнюючу оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Розрахунки, пов'язані з обчисленням фінансових показників та визначенням фінансового стану підприємства, можуть ґрунтуватись як на балансових, так і на ринкових оцінках активів та капіталу. Отримані результати можуть суттєво відрізнятись один від одного. Розрахунки, що ґрунтуються на ринкових оцінках, дають змогу отримати більш об'єктивну характеристику фінансового стану підприємства, особливо при високих рівнях інфляції. Проте такі розрахунки мають цінність лише при наявності доступу до активів підприємства, тобто при проведенні внутрішнього аналізу. При зовнішньому аналізі можна тільки наближено оцінити активи підприємства і в результаті отримати наближену оцінку його фінансового стану.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик фінансової діагностики. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства, як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. [2]

Слід зауважити, що фінансова діагностика дає змогу ефективно працювати підприємству в умовах жорсткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним. Керівництву необхідно володіти методикою фінансової діагностики, мати певну інформаційну базу для її проведення. Тому на сьогодні фінансова діагностика є особливо актуальною, оскільки вона вивчає всю сукупність фінансових ресурсів, яка ха­рактеризується визначеною системою показників їх наявності, розміщення та використання. [3]

Дослідження показали, що в цілому, фінансова діагностика використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик фінансової діагностики, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану залежить його економічна перспектива.

Література:

1. , М, Фінансово-економічний потенціал підприємства//Фінанси України 2010, №6с.

2. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 20с.

3. ,Диагностикапредприятия: поддержка управленческих решений. – М.: БИНОМ, 2010. – 175 с.

Лук’яненко Д. І.

Керівник: к. е.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган -

Барановського

МАЛИЙ БІЗНЕС: ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ

Малий бізнес становить основу підприємництва у всьому світі. Розвиток малих підприємств сприяє економічному зростанню та певному покращанню матеріального становища українських громадян, оскільки це діяльність суб’єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

До сьогодні у нормативно-правових актах України немає єдиної точки зору щодо віднесення суб’єктів підприємництва до малих підприємств. Згідно Господарському кодексу та Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» малими вважаються підприємства в яких середньооблікова кількість працюючих за рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні [1, 2].

У малому бізнесі можуть функціонувати як фізичні особи, так і юридичні. В останньому випадку основною формою організації бізнесу малих підприємств є приватне підприємство. Можна виділити низку переваг форми організації бізнесу у вигляді приватного підприємства, а саме:

- максимально повне використання власником права на участь в управлінні підприємством;

- спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

- власник несе обмежену відповідальність за зобов’язаннями підприємства, тобто лише в межах вкладів у власний капітал;

- оплата внесків може здійснюватись як у грошовій, так і майновій формі;

- практично повністю відсутні агентські ризики та витрати, зумовлені принципал-агент-конфліктом між окремими власниками та власниками і менеджментом.

Водночас існують певні недоліки, що перешкоджають ефективній фінансовій діяльності приватного підприємства, до яких можна віднести такі:

-  низький рівень мобільності прав власності на приватне підприємство;

-  фактична неможливість залучення власного капіталу від інших, крім власника, інвесторів;

-  відсутність детального нормативного регулювання діяльності приватного підприємства, що створює умови для свавілля бюрократії.[3].

Аналіз діяльності малих підприємств в Україні за р. р. показав стійку тенденцію росту кількості малих підприємств (на 10 тис. наявного населення) з 2005р. до 2007р. (з 63 до 76). Але у 2008 р. у зв’язку з економічною кризою їхня кількість скоротилася до 72 з наступним зростанням до 75 у 2009 р.

Слід зазначити, що у малому бізнесі за даними 2009 р. працювало 25,2% найманих працівників, а обсяг реалізованої продукції становив 16,6% від загального обсягу по економіці в цілому. Прибуток малих підприємств від звичайної діяльності до оподаткування за аналізований період збільшився з 7066,9 млн. грн. до 32952,8 млн. грн., тобто у 4,7 рази. Але й збитки від звичайної діяльності протягом аналізованого періоду мали тенденцію до зростання: з 7595,9 млн. грн. до 54162,7 млн. грн.(лише у р. р. спостерігається їх скорочення порівняно з минулим роком). Значною є питома вага збитків малих підприємств від звичайної діяльності до оподаткування. За р. р. вона становила відповідно: 30,6; 40,2; 42,2; 37,6; 29,0 %.[4]:

Отже, статистичні дані свідчать, що не всі мали підприємства України впродовж останніх років були прибутковими. Однією з найбільш гострих проблем функціонування малих підприємств є неефективне управління фінансами.

Підприємства малого бізнесу мають, як правило, нижчий, порівняно з великими, рівень ліквідності. Це свідчить про те, що мале підприємство відчуває значно більші труднощі з мобілізацією грошових ресурсів для виконання своїх поточних зобов’язань, тобто в цілому є менш платоспроможним, ніж велике підприємство. Мале підприємство вкладає менше коштів в запаси і дебіторську заборгованість, про що свідчать більш високі показники обороту запасів і дебіторської заборгованості. Таким чином, ліквідність – найбільша проблема в діяльності малого підприємства [5/3].

Тому особливостями фінансового менеджменту малого бізнесу є здійснення акцентів на ефективному управлінні оборотним капіталом, а саме запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, що дозволить підприємству мати достатню кількість ліквідних коштів і робить його платоспроможним.

Для удосконалення фінансового управління малим підприємством необхідно:

-  належне кадрове забезпечення управління фінансами підприємства на основі створення окремого підрозділу або передачі фінансового управління в спеціалізовану організацію (аутсорсинг);

-  створення дієвої системи фінансового планування поряд із організацією фінансового моніторингу;

-  впровадження податкового менеджменту в систему управління підприємством, оскільки саме малі підприємства можуть використовувати альтернативні системи оподаткування;

-  застосування інтернет-технологій для зниження витрат в діяльності малих підприємств, наприклад, створення інтернет-магазину дозволить істотно понизити витрати на оренду торгової площі і заробітну плату, а також розширити асортимент.

Таким чином, правильний вибір стилю і методів управління і грамотне застосування механізмів фінансового менеджменту дозволить малому підприємству добитися довготривалих позитивних результатів і зайняти стійке положення на ринку конкурентів.

Література:

1. Господарський кодекс України (із змінами, станом на 08.09.2011, N 3713-VI ( 3713-17 ), с.252). – [електроний ресурс]. – режим доступу: http://zakon1.rada. /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=436-15.

2. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» (із змінами, станом на 18.09.2008, N 523-VI ( 523-17 ), с. – [електроний ресурс]. – режим доступу:

http://zakon1.rada. /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=2063-14

3. Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва [Навч. посіб.] / , . – К.: Центр учбової літератури. – 2010. – с.105-115

4. Статистичний щорічник України за 2009 рік / За ред. . — К.: Державний комітет статистики. – 2009. — с. 306

5. Люта і фінансового менеджменту в малому бізнесі. [електронний ресурс]. – режим доступу:

http://www. bs. /bitstream//2382/1/Financial%20

menegament. pdf menegament. pdf

Малета О.С.

Руководитель: д. э.н., доцент

Национальный авиационный университет

СИСТЕМА СБАЛАНСИРОВАННЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ В МЕНЕДЖМЕНТЕ

Одной из наиболее важных задач в области управления финансами предприятия является система сбалансированных показателей. Для нынешних предприятий эта система стала более затруднительная, нежили другие. Сбалансированная система показателей охватывает важнейшие аспекты деятельности предприятия - потребительский, хозяйственный, инновационный и финансовый.

Основных из причин, не сбалансированных показателей, на предприятии является отсутствие четкой стратегии развития, конкретных финансово-экономических целей и критериев. Отсутствие у руководства четкого понимания целей, сложность ориентации в рыночных условиях, приводит к тому, что комплексное управление финансовыми потоками отходит на второй план, неизбежно уступая место решению текущих вопросов. Кроме того, при решении этой проблемы руководители компании сталкиваются с комплексом психологических, организационных и технологических вопросов.

Задача финансового менеджмента состоит в управлении движением финансовых ресурсов и финансовыми отношениями, возникающими между компаниями в процессе движения этих ресурсов. Ответ на вопрос, как успешнее всего управлять этим движением и отношениями, и составляет сущность финансового менеджмента.

Суть данной системы состоит из проекции сконцентрированных финансовых показателей, отражающие степень достижения показателей экономических стратегических целей. При правильной и плодотворной работе системы, финансовый менеджер - как руководитель, должен разработать целостность принятия решений касательно управления финансами, и осуществления влияния на них, при помощи методов и рычагов финансового механизма.

Основными элементами системы сбалансированных показателей выделяют, как и во всех остальных системах финансового менеджмента, объект и субъект управления. Объект управления являет собой совокупность условий осуществления денежного оборота, кругооборота, стоимости, движения финансовых ресурсов и финансовых отношений между хозяйственными субъектами и их подразделениями в процессе хозяйствования.

Субъект управления — это группа людей, которая с помощью разных форм управленческого влияния осуществляет целенаправленное функционирование объекта.

Применение сбалансированной системы показателей является процессом реализации, предполагающий наличие на предприятии уже четко сформулированной стратегии. Новую концепцию надо рассматривать не столько как систему показателей, сколько как всеохватывающую систему управления. При ее внедрении не следует также пытаться систематизировать в той или иной форме монетарные и немонетарные показатели. Нацеленная на успех программа сбалансированных показателей должна начинаться с признания того факта, что это не проект из области "мер и весов", а проект, рассчитанный на изменения. .[1]

Свойства элементов финансовой системы позволяют вывести общее правило финансового менеджмента: всегда необходимо стремиться к стойкости финансовой системы в целом, а не тех или иных ее элементов, подсистем.

В этой связи можно выделить следующие основные функции финансового менеджмента: формирование денежных средств (доходы); использование этих средств (расходы); контроль за их формированием и использованием. Сбалансированная система показателей дает возможность руководителям связать стратегию компании с набором взаимосвязанных индикаторов индивидуально разработанных для различных уровней управления и связанных между собой.

Стратегически важными аспектами в системе сбалансированных показателей можно выделить: проекцию финансов, проекцию маркетинга, проекцию внутренних бизнес-процессов; проекцию обучения и роста; останавливается на стратегии применен и этапах ее реализации; характеризует положительные и отрицательные стороны ее применения в практике работы предприятия. [2]

На сегодняшний день концепции развивающиеся в рамках управленческого учета выходят далеко за рамки традиционных представлений. Сегодня менеджеры применяют более прогрессивные инструменты, не ограничиваясь использованием только традиционных моделей. В процессе принятия решений руководители и собственники испытывают все большую потребность в информации не только финансового характера. В условиях быстро развивающихся рынков и острейшей конкуренции нефинансовая информация, базирующаяся на оценке нематериальных активов предприятия приобретает все большее значение.

Проекция финансов является одной из ключевых составляющих сбалансированной системы показателей эффективности. Финансовые результаты являются ключевыми критериями оценки текущей деятельности предприятия. [3]

Литература:

1.  Петер Хорват Международный журнал "Проблемы теории и практики управления".2011г.

2.  Алексей Коробков. THE BALANCED SCORECARD (новые возможности для эффективного управления)

3.  Лисицына «Финансовый менеджмент» 2010г.

,

Обласний комунальний вищий навчальний заклад «Інститут підприємництва «Стратегія»

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА ПРИБУТОК В 2011 РОЦІ

На сьогоднішній день більшості підприємств доводиться стикатися з податком на прибуток, а саме з визначенням ставки оподаткування, зі складнощами, що виникають при заповненні податкової декларації і що найголовніше враховувати всі ті зміни, що прононує нам Податковий кодекс України ( далі - ПКУ ).

У зв’язку з прийняттям ПКУ і вступом його в силу ця більшість підприємств зростатиме через зменшення платників єдиного податку у першому кварталі 2011 року та їх можливим «зникненням» у майбутньому. Тому багатьом доведеться познайомитися з так званою «загальною системою оподаткування», якій присвячено присвячено ІІІ розділ ПКУ “Податку на прибуток підприємств” .

Всі зміни набрали чинності з дня офіційної публікації, а саме з 11.04.2011р. Ним затверджена форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Першим враженням є те, що по даним бухгалтерського обліку теперішню декларацію податку на прибуток буде скласти досить проблематично.

У додатках до декларації наведені рядки, які бухгалтери раніше ніколи не виділяли. Ще гірше те, що інші доходи та всі інші витрати необхідно розшифрувати. Якщо бухгалтер надасть розшифровку інших витрат у сумі меншій хоч на декілька гривень і не розшифрує цієї суми, то податковий інспектор не прийме цієї декларації і підприємство не зможе поскаржитись. Адже бухгалтер повинен роздрукувати всі інші витрати до копійки за кожен день кварталу, наприклад - журнал проводок. Групування та сумування однакових витрат вручну призведе до помилок та витрачання зайвого часу.  Податковим інспекціям не вистачить приміщень де зберігати такі декларації. Також це призведе до зайвого марнування паперу та сил.

Також з'явилися декілька аспектів, які залишаються незрозумілими. Наприклад в додатку ІД декларації на прибуток рядок 03.24 „Суми безнадійної кредиторської заборгованості" та додатку ІВ декларації рядок 06.5.36 „Суми списаної безнадійної кредиторської заборгованості" - чому потрапила безнадійна кредиторська заборгованість у витрати, незрозуміло. У бухгалтерському обліку такого нема, у податковому такого теж ніколи не було.

А ось, що стосується ставок оподаткування, то тут зміни дещо радують платників цього податку. З 1 квітня 2011 року цей податок оподатковується за ставкою 23%.  Тобто, попередня ставка знизилась на 2%, і це зменшення буде продовжуватись протягом декількох наступних років. Взагалі, хотілося б трохи детальніше звернути увагу на майбутні ставки цього податку:

-  з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно — 23 відсотки;

-  з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно — 21 відсоток;

-  з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно — 19 відсотків;

-  з 1 січня 2014 року — 16 відсотків.

Така тенденція звісно радує платників податків, але виникає величезна проблема недоотримання в держбюджет. Адже дійсно втрати в зв‘язку зі зменшенням ставки податку на прибуток до 23% складатимуть близько 1,5  мільярда гривень. Але тут слід враховувати, що держава йде по шляху детінізації економіки, що має значно збільшити держбюджет. До речі, надходження до бюджету від податку на прибуток у цьому році склали 11 млрд. грн. Це у двічі більше, ніж за аналогічний період 2010 року. Адже податок на прибуток - один з основних податків, який адмініструє Державна податкова служба.

Що стосується інших ставок на податку на прибуток, то згідно з п. 151.2. ст. 151 Податкового кодексу передбачена ставка 0 відсотків прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 156.2 статті 156 ПКУ. А також ставки 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 ПКУ.

Крім того значно привертає увагу стаття 154 Податкового кодексу – звільнення від оподаткування. Кожна відповідна ставка застосовується в разі, якщо вона прямо передбачена для такого випадку і стосується:

- будь-яких виплат резидентом або постійним представництвом нерезидента з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності. Утримується податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та сплачується до бюджету під час такої виплати (якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності);

- сум фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів;

- страхових виплат або платежів страховиків в різних умовах за ставками 0, 4, 12 відсотків;

- виплат резидентами нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких:

1. Розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень;

2. Розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати;

3. Відповідають одному із таких критеріїв :

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

Отже підводячи підсумки цієї статті хочеться сказати, що Податковий кодекс України потребував змін та певних коригувань вже давно, але ж не таких радикальних. Звісно не можна не погодитись з тим, що деякі зміни в ньому будуть на краще, але які саме і коли це проявиться невідомо. Зменшення ставки оподаткування з одного боку зменшить податкове навантаження на платника податку, а з іншого зменшить і надходження в держбюджет. Сподіваємось, що загальна картина детінізації економіки буде позитивною і ця реформа матиме позитивний вплив на економіку.

Література:

3.  Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010року № 000-4//Відомості Верховної Ради України№15-16. - С.772-819.

, Мєдет П. В.

Керівник: к. е.н., доцент Є.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган–Барановського,

Сургутський державний університет

МІСЦЕ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ банківського менеджменту з елементами маркетингу В УКРАЇНІ

З розвитку ринкових відносин дослідження сутності банківського менеджменту, його концептуальних засад набуває сьогодні теоретичного і практичного значення в України.

Особливості функціонування банківської системи, застосування банківського менеджменту і впровадження в практику банківського маркетингу досить активно вивчаються сучасними українськими вченими-економістами. Серед них: [1], Єпіфанов А. [2], КириченкоО. [3], [6] та ін. Однак вимагають подальшого поглиблення питання організації банківського менеджменту з маркетинговою спрямованістю. Тому обраний науковий напрям є актуальним.

Метою даної роботи є виявлення особливостей застосування банківського менеджменту з елементами маркетингу в Україні таза кордоном, а також обґрунтування необхідності впровадження його у практичну діяльність вітчизняних банківських установ.

Однимізвагомихчинниківзбереженняпозитивноїдинамікирозвиткубанківськогосекторутаактивізаціїдіяльностібанківськихустанов у сучасних умовах є комплексне використання функцій менеджменту з елементами маркетингу. Увсьомусвітіменеджментрозглядаютьякодинізнайважливішихчинниківпідвищенняефективностідіяльності[1, с. 67].

Слід зазначити, що банківський менеджмент з елементами маркетингу –це управління банком в умовах ринку, що означає:

-  орієнтацію банківської установи на попит і потреби ринку, на запити клієнтів і організацію таких банківських продуктів і послуг, якікористуютьсяпопитоміспроможнізабезпечитиотриманнязапланованогоприбутку;

-  постійне прагнення до підвищення ефективності банківської діяльності з метою зменшення витрат і одержання оптимальних результатів;

-  коригування цілей, програм банку залежно від кон'юнктури ринку;

-  необхідність використання сучасної інформаційної бази (комп'ютерних мереж та зв'язків з валютною і фондовою біржами, іншими кредитно-фінансовими інструментами) з метою здійснення багатоваріантних розрахунків для прийняття обґрунтованих і оптимальних рішень;

-  раціональний добір персоналу, його ефективне використання [3,с. 48].

За останні роки українські банки витрачають чималі кошти на адаптацію та оптимізацію мереж розподілу та збуту банківських продуктів і послуг до нових потреб клієнтів. Видимими результатами цих зусиль є удосконалення процесу автоматизації банківських відділень, розвиток різних форм дистанційного обслуговування клієнтів тощо. Проте ще більш суттєвими є зміни, що залишаються невидимими для клієнтів та пов'язані з використанням нової технології управління відносинами з клієнтами (CRM – Customer Relationship Management). Ця нова технологія другого покоління передбачає зміну робочих місць службовців банку, які здійснюють безпосередні контакти з клієнтами, децентралізацію функцій банківського маркетингу та зміни в організації і використанні баз даних про клієнтів.

Децентралізація банківського маркетингу, що безпосередньо пов'язана з новим типом робочого місця, проявляється в передачі деяких маркетингових функцій зі спеціальних служб, що займаються маркетингом, в операційні служби банку, що збільшить чисельність користувачів новою технологією CRM. Так, деякі операційні підрозділи банку могли б доповнювати сценарії рекламних кампаній своїми міркуваннями та рекомендаціями з урахуванням специфіки обслуговуваних ними ринків. У цих умовах відділи банку, що займаються укладанням різних угод з клієнтами (front-office), зможуть все частіше незалежно від служб маркетингу розробляти власні заходи по досягненню певних комерційних цілей[4]. З нашої точки зору, для клієнтів банку впровадження подібного маркетингу стане запорукою покращення якості банківських продуктів та послуг, удосконалення системи взаємовідносин банків з клієнтами, підвищення іміджу і рівня корпоративної культури банків.

Робоче місце має забезпечити надання всім клієнтам однаково високого рівня послуг, що передбачає: персоналізацію послуг з метою підвищення прибутку від кожної операції; сприяння в пошуку запитуваних досьє, документів і операцій; допомогу в здійсненні процесів, управління і контроль над інформацією про об'єкт і управління зв'язками між об'єктами[2, с. 23]. На наш погляд доцільним також буде систематизація інформації про історію організації відносин між клієнтом і КБ в Україні, яка б забезпечила ґрунтовність прийняття рішень з меншим інтервалом часу.

У багатьох вітчизняних банках діють фактори, що обмежують ефективність заходів маркетингу. Найважливішим із них є низькі витрати на маркетинг, які у більшості банків складають менше 2% загальних витрат проти 15% у компаній, що виробляють товари масового споживання. Крім того, традиційна організаційна структура банків не дозволяє їм здійснювати стратегію маркетингу, орієнтовану на клієнта[6].

Пропоновані західними фахівцями напрями дій, що можуть істотно підвищити ефективність банківського маркетингу, безпосередньо пов'язані з введенням нових методів організації та управління відносинами КБ з клієнтами. Проте, чималу роль у залученні й утриманні клієнтів грає встановлення оптимального співвідношення між ціною і якістю наданих послуг.

На думку консультантів фірми Simon-Kucher & Partners, цінність банківських продуктів, суб'єктивно сприймається клієнтами, так само важлива для встановлення цін, як і рівень витрат їх виробництва. Для виявлення переваг клієнтів найчастіше використовується метод сполученого аналізу, що полягає в тому, що опитуваним клієнтам пропонується на вибір 15-20 пар банківських продуктів і банків. Вони повинні зіставити переваги і недоліки кожної пропозиції і вибрати з двох одне. Відповіді респондентів оцінюються певним числом пунктів (балів). Наприклад, при оцінці такого параметра, як щомісячна вартість послуги, найбільше число пунктів (18) отримала безкоштовна послуга; ціна в 15 франків отримала 8 пунктів (зниження в порівнянні з попередньою оцінкою на 10 пунктів), тоді як ціна в 30 франків - 4 пункти. Звертає на себе увагу те, що оцінка сприйняття клієнтом підвищення ціни з 15 до 30 франків погіршилася всього на 4 пункти, оскільки підвищення ціни компенсувалося наданням додаткових послуг, наприклад послуг консультанта з фінансових вкладень (які повністю відсутні при безкоштовній послузі). Таким чином, банк може безболісно (тобто без втрати клієнтів) подвоїти ціну деяких послуг, надавши клієнтам додаткове обслуговування[5].

Подібним чином оцінюється сприйняття клієнтами та інших параметрів банків, у тому числі їх популярності, авторитету імені, іміджу і т. д. Обробка результатів подібних опитувань дозволяє врахувати всі фактори при встановленні цін на банківські продукти і послуги, а також здійснити сегментування клієнтів за рівнем цін придбаних ними продуктів і послуг.

Отже впровадження банківського менеджменту з елементами маркетингу в практичну діяльність буде сприяти підвищенню ефективності діяльності банківських установ, підвищенню рівня їх прибутковості і конкурентоспроможності, а також розширенню сфер їх діяльності на основі пошуку пріоритетних напрямів і прагнення отримати конкурентні переваги.

Література:

1. Васюренко івський менеджмент : навч. посібн. / . –К. : Вид. центр "Академія", 2001. – 320 с.

2. Єпіфанов -методичні підходи до оцінки рівня конкуренції в банківській системі / А. О.Єпіфанов, // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : збірник наукових праць. Т. 31. –Суми : УАБСНБУ. – 2011. – с. 16–28

3. , Гіленко І. В., , Нємой О. Банківський менеджмент : Навч. посібник / К.: Знання-Прес, 2002.– 438 c.

4. Новые методы управления отношениями банков с клиентами [Електрон. ресурс]. Режим доступа: <http://antireider. *****/finansovii-menedjment-v-banke/novie-metodi-upravleniya-otnoscheniyami-bankov-s-klientami. php>.

5. Новые методы привлечения и удержания банковских клиентов [Електрон. ресурс]. Режим доступа:<http://antireider. *****/finansovii-menedjment-v-banke/novie-metodi-privlecheniya-i-uderjaniya-bankovskih-klientov. php>.

6. // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць ; Вип. 24 / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». - Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», с. 382-384.

Обласний комунальний вищий навчальний заклад «Інститут підприємництва «Стратегія»

Проблеми оподаткування податком з доходів фізичних осіб

Податок з доходу фізичних осіб - це основний прямий податок, що сплачують фізичні особи в Україні. Необхідність сплати цього податку постає перед всіма громадянами країни незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, соціального і майнового стану. Тому в наш час актуальними є проблеми, що виникають у зв’язку зі сплатою податку з доходів фізичних осіб.

У пп. 14.1.180 Податкового кодексу (далі – ПК) податковий агент щодо ПДФО – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичні особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу обкладення іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій чи негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичніособи з доходів, які виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам і нести відповідальність за порушення в порядку, передбаченому розд. IV ПК [1,ст.772-819].

Згідно з п. 176.2 ПК [1, ст.719] податкові агенти зобов'язані:

- своєчасно та повністю нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок із доходу.

- нести відповідальність згідно із законом у разі неподання або несвоєчасного подання податкового розрахунку. Зазначені в ньому суми податку є узгодженими сумами податкових зобов'язань податкового агента та в разі неповної або несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом зі сплатою штрафів і пені, що нараховуються з першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку.