Шляхи удосконалення організаційного забезпечення системи фінансового менеджменту на підприємстві (стр. 6 )

По-друге, податки є найбільш антагоністичним елементом економічної політики держави. Соціально-економічні відносини, що їх представляють податки, мають різноспрямовані вектори. У перехідних економіках вони майже завжди є дуже загостреними. Саме тому в цей час формуванню та реалізації податкової політики важливо приділяти особливу увагу.

Податки відіграють значну роль в економіці всіх зарубіжних країн, так і в Україні.

Основні причини, що зумовлюють високий рівень оподаткування в Україні, лежать у площині суб′єктивного фактору. Основні серед них такі:

- зволікання з ринковими перетвореннями в Україні, яке стало на заваді скороченню витрат державного бюджету, а отже, і зменшенню рівня оподаткування;

- помилки у проведенні податкової політики, які породили значні масштаби ухилення від оподаткування. Неможливість акумулювати за цих умов достатні доходи в державний бюджет призводила до найпростішого виходу з важкої ситуації – підсилення податкового пресу на тих, хто ще сплачував податки;

- зростання дефіциту державного бюджету, що сталося через помилки у політиці державних витрат, яке також супроводжувалося пошуком шляхів збільшення державних доходів, а єдиним засобом такого збільшення вважалося підвищення загального рівня оподаткування.

Таким чином, рівень податкового тягаря в Україні можна оцінити як надмірний у тому смислі, що він вищий, ніж зумовлений об’єктивними причинами і обставинами [5].

Останнім часом в Україні особливо гостро постають питання про розміри податкових ставок. Підприємці критикують їх за те, що вони дуже великі і тим самим тиснуть на виробника, працівники бюджетної сфери − за те, що вони низькі і не дають можливості гідно платити за роботу, бухгалтери − за складність у розрахунках, фахівці податкової служби − за легкість, з якою при бажанні від них можна ухилитися та ін.

Однак слід зазначити, що ідеальних податкових систем, які б одночасно задовольняли населення, підприємства та органи влади, немає і бути не може. В Україні зроблено перші кроки в напрямку спрощення механізму оподаткування і зниження розмірів ставок податків з урахуванням розширення бази для нарахування податків (головним чином завдяки скороченню та скасуванню пільг). Велика надія покладається на прийнятий наприкінці минулого року Податковий кодекс, в якому максимально враховані інтереси всіх учасників податкового процесу та потреби держави.

Основними завданнями вдосконалення податкової системи як однієї з найважливіших умов підвищення її фіскальної і регулюючої ефективності є значне зниження податкового тягаря; спрощення механізмів нарахування податків, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат, пов'язаних зі справлянням податків. Система оподаткування повинна бути гранично спрощена, що дозволить розширити базу оподаткування, суттєво скоротити витрати на документообіг і утримання податкової служби і таким чином збільшити обсяг надходжень до бюджету без підвищення ставок податків [3].

Також нині з метою формування раціональної податкової системи необхідно широко використовувати інструментарій пільгового оподаткування та надання податкових пільг.

Розробляючи напрями реформування податкової системи необхідно враховувати і негативний ефект, який зазначені економічні перетворення можуть мати на економіку країни. Так, різке зниження рівня оподаткування в загальному підсумку сприяє пожвавленню усіх економічних процесів і зниженню рівня тіньової економіки, однак в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень до бюджету. Тому податкова реформа повинна сприяли економічному зростанню та передбачати компенсацію втрат податкових надходжень за рахунок розширення податкової бази [4].

Таким чином, податкова система будь-якої держави відображає поєднання об′єктивних та суб′єктивних засад. Знайти компромісне поєднання цих характеристик − одне з ключових завдань, які стоять перед податковою системою кожної сучасної держави. Разом з тим, зважаючи, що ці здобутки не є визначеними раз і назавжди і потребують урахування реальної економічної ситуації, не менш важливим є творчий підхід до їх конкретного застосування.

Література:

1.Закон України «Про систему оподаткування» » від 25 червня 1991 року із змінами і доповненнями від 16 лютого 2010 року N 5-рп/2010.

2. Фінансове право: Навч. посібник. − К.: Юрінком Інтер, 2003. − 528 с.

3. Шовкун І. Податкові фактори технологічного розвитку економіки // Економіка України. − 2011. − №5. − С. 40-53.

4. Азаров політика в Україні: проблеми та реалії. / // Вісник податкової служби України. − 2006. − №10. − С. 51-53.

5. Український освітній портал. Реферати: Податкова система: Особливості сучасної податкової політики в Україні. – [Електронний ресурс]. – http://myreferatik.

Руководитель: к.э.н., доцент

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского

ВЛИЯНИЕ НОВОГО НАЛОГОВОГО КОДЕКСА УКРАИНЫ НА ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ СУБЪЕКТОВ ХОЗЯЙСТВОВАНИЯ В УСЛОВИЯХ РЫНКА

Актуальность данной темы на современном этапе имеет огромное значение для развития Украины в переходном периоде и при становлении рыночного механизма. Принятый новый Налоговый кодекс влияет на все ключевые сферы функционирования как государства, так и общества в целом.

Целью данной статьи является рассмотрение влияния Налогового кодекса на различные сферы экономики и предпринимательства в Украине на современном этапе.

Изучением данной проблемы занимается большое количество украинских экспертов и научных исследователей, в числе которых Н. Азаров, А. Кинах, О. Иванец, Д. Коротков, Н. Нечай, О. Кочевых, В. Мороз и другие.

В начале декабря парламент, а затем и Президент утвердили окончательный вариант Налогового кодекса. Ключевой нормой принятого этого кодекса стало снижение корпоративных налогов, призванное стимулировать бизнес, особенно крупный. Постепенно снижая в ближайшие годы налоги для крупного бизнеса, она сможет привлечь новые инвестиции в экономически бедные регионы. Чиновники утверждают, что уменьшая количество малого бизнеса, который платит небольшой ежемесячный налог и не вносит денег в пенсионный фонд, они надеются вытащить половину теневой экономики и заполнить обедневшую государственную казну.

В реальности же Налоговый кодекс несет и положительные и отрицательные последствия. По мнениям аналитиков основными положительные моменты последствий Налогового кодекса состоят в следующем:

1. Снижение корпоративных налогов. Налог на прибыль будет постепенно снижаться на протяжении годов, и НДС будет также снижен в 2014 году, что благоприятно скажется на финансовых показателях всех компаний, а также станет стимулом для большей прозрачности бизнеса. На данный момент общий уровень налогообложения в Украине по оценке Мирового банка составляет 55%, что заметно выше среднего по миру (35%). После понижения ставок в 2014 году уровень налогов будет уже порядка 40%.

2. Снижение налога на дивиденды резидентов с 15% до 5%, что стимулирует распределение прибыли и выплату дивидендов акционерам.

3. Возможность применения упрощенной системы налогообложения.

Основными отрицательными моментами стали такие изменения:

1. Администрирование налогов остается одним из худших в мире. Значительные позитивные изменения, связанные с Налоговым кодексом, ожидались в сфере управления уплатой налогов, однако никаких существенных усовершенствований внесено не было.

2. Стоимость нефтепродуктов возрастет в виду повышения торговых акцизов и ренты на добычу нефти и газа. Аналитики ожидают рост цены на высокооктановые виды топлива минимум на 7-10%.

Влияние Налогового кодекса на экономическую среду существенно улучшилась, так как были устранены самые спорные моменты – отмена упрощенной системы налогообложения и кардинальное ужесточение контроля со стороны Налоговой администрации. Однако, эксперты утверждают, что позитивный эффект мог бы быть значительно большим, если бы Налоговый кодекс содержал реформы в сфере администрирования налогов. Существующая система администрирования налогов, одна из худших в мире, является одним из ключевых факторов сдерживающих развитие украинской экономики и нуждается в кардинальном реформировании.

Влияние Налогового кодекса на фондовый рынок, по словам экспертов, можно разбить на два фактора: повышение долгосрочных оценок публичных компаний в связи с уменьшением корпоративных налогов и улучшения условий налогообложения инвесторов фондового рынка.

Касательно первого, то в среднем долгосрочная справедливая оценка публичных компаний выросла в среднем на 10% за счет снижения корпоративных налогов. Что же касается второго фактора, то здесь эксперт отметил несколько моментов:

- уменьшение налога на дивиденды;

- право относить на затраты всю сумму, уплаченную за покупку ценных бумаг (ранее только в размере номинала);

- право относить на затраты убытки по коротким операциям.

Двумя ключевыми моментами касательно налогообложения для банков являются: возможность относить на валовые расходы часть резервов от кредитного портфеля, а также возможность списания безнадежных долгов.

Касательно первого пункта, то на данный момент банки относят на валовые расходы резервы на 40% кредитного портфеля. С 2011 года эта ставка уменьшена до 30%, а с 2012 – до 20%. Тем не менее, большинство банкиров не видят в этом проблемы, так как 20-30% - это вполне достаточно для нормального функционирования банков в период экономической стабильности.

Касательно списания безнадежных долгов, то, по мнению экспертов, кодекс не решает существующих проблем налоговой нагрузки в этом вопросе. Проблема состоит в том, что по существующему законодательству банки обязаны уплатить налог на прибыль при списании кредита, а иногда и уплаты налога на доходы физических лиц по этому кредиту (ведь не вернув кредит, физическое лицо фактически получило доход).

Европейская Бизнес Ассоциация (ЕБА), ведущая организация защиты инвесторов и представителей внутреннего бизнеса, считает, что действующий Налоговый кодекс скажется на инвесторах как позитивно, так и негативно.

Позитивное влияние:

·  Определенные виды налогов постепенно снизятся;

·  Правительство будет оказывать поддержку определенным секторам экономики;

·  Налоговый Кодекс – это хорошая попытка закрыть лазейки в налогообложении;

·  Когда речь идет об индивидуальных подоходных налогах, Кодекс применяет одинаковый подход к резидентам и нерезидентам. Налоговые ставки для них практически одинаковые.

Негативное влияние:

·  Кодекс создает ограничения для трансакций и контрактов с нерезидентами. Такой результат получается вследствие снижения платежей в пользу нерезидентов.

·  Еще одна проблема – совместная ответственность за налоговые обязательства.

·  Новый Налоговый Кодекс наделяет налоговые инстанции и правоохранительные органы исключительными полномочиями: доступ на территорию компаний, проведение налоговых проверок, и наложение ареста на активы налогоплательщиков даже без решения суда. Активы могут находиться под арестом до 94 часов, или четырех дней. А это значит, что деятельность компании на протяжении этого времени может быть остановлена. А это дополнительные убытки.

Итак, главной целью принятия нового Налогового кодекса Украины было выведение части бизнеса из теневой экономики, а также поиск дополнительных средств для пополнения государственной казны. Однако необходимо проводить постоянный мониторинг за изменениями в экономике, чтобы предупреждать и по возможности избегать или сглаживать возможные негативные последствия. Именно такие действия необходимы для получения максимального эффекта от внедрения нового Налогового кодекса.

Литература:

1.  Налоговый кодекс Украины // Законодательство Украины [Электронный ресурс] Режим доступа: <http://zakon. rada. /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=2755-17 >.

2.  Податкова реформа незалежної України[Электронный ресурс]// Вестник налоговой службы Украины Режим доступа:<http://www. visnuk. /article/Nataliia_N8246303.html>.

3.  Важнейшие практические нюансы Налогового Кодекса [Текст] // Налоги и бухгалтерский учет – 2011 – №10 – С. 5-7.

4.  Налоговый кодекс: Преимущества и недостатки новых норм для бизнеса. [Электронный ресурс] Режим доступа: <http:///business/economics/nalogovyj-kodeks-preimushchestva-i-nedostatki-novyh-norm-dlya-biznesa>.

5.  Налоговый Кодекс Украины: позитивные и негативные последствия (FinancialTimes) [Электронный ресурс] Режим доступа:<http://www. /biznes/gosregulirovanie/stati/nalogovyy_kodeks_ukrainy_pozitivnye_i_negativnye_posledstviya_financial_times.

Керівник: к. е.н., доцент Єгоркіна Т. О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган–Барановського

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ

Сучасна світова економічна теорія і практика приділяють велику увагу проблемам дефіциту бюджета. Не зважаючи на актуальність даної теми і положення справ в державі (фінансова криза і криза економіки загалом), непросто розглядати питання про подолання дефіциту бюджета. Повного розв’язання даної проблеми, швидше усього не існує взагалі. Можна лише розглядати основні напрями проведення заходів направлених на скорочення величини бюджетного дефіциту в Україні.

Метою даної роботи є виявлення основних шляхів подолання проблем бюджетного дефіциту в Україні.

Цим питанням займалися різні економісти та вчені, в різний час і в різних країнах. А саме, , Міщенко В. С., Опарін В. М., Родіонова В. Н., , Гордєєва Л. П., Редіна Н. І., Розпутенко І. В. та інші.

“Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю” [4,С.3] - вважають вчені-економісти Н. І.Рєдіна та єва.

Згідно Бюджетного Кодексу України статті 2, бюджетний дефіцит являє собою перевищення видатків бюджету над його доходами. В ідеалі бюджет будь-якого рівня бюджетної системи держави має бути збалансований. Проте, через дію різних чинників (економічних, політичних, природних і ін.), доходи бюджету інколи не покривають всі витрати [1,С.132].

На думку , [2, С.250] до основних причин бюджетного дефіциту в Україні можна віднести:

1) значне зростання і нераціональну структуру бюджетних витрат;

2) зниження ефективності виробництва;

3) неефективність фінансово-кредитних відносин;

4) наявність значного тіньового сектору в економіці;

5) недосконале законодавство і податкова система тощо.

Відмітимо, що уникнути дефіциту теоретично досить просто – скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо. Тому останнім часом система дефіцитного фінансування є досить звичайною практикою в країнах з різними фінансовими можливостями.

Проблема дефіциту бюджету і способів її рішення є результатом економічної політики будь-якого уряду. Тільки міцна економіка і благополучне суспільство можуть дозволити собі бажати забезпечити основні пріоритети:

1) сприяння підприємництву, розвитку виробництва, ділової активності через обдумані соціальні витрати;

2) жорстка антиінфляційна політика через мінімальний дефіцит державного бюджету.

Що стосується України, то тут проблема мінімального дефіциту бюджету перебуває в своїй начальній стадії і поки що не має свого раціонального рішення.

Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15 % ВНП при середньосвітовій його величині 4,5%. Причому розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3% ВНП, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції. Такий дефіцит є гальмом економічного зростання держави [5,С.19].

Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. Але не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а методи його подолання.

Проведене дослідження трудів науковців [2, 3, 4, 5] дозволило зробити такий висновок: у програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту необхідно включити заходи, які стимулювали б притоку коштів до бюджету країни і сприяли б скороченню державних витрат. До них відносяться:

1. Зміна напрямів інвестування бюджетних коштів в галузях економіки з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні.

2. Більш широке використання фінансових пільг і санкцій, які стимулюють зростання суспільного виробництва.

3. Різке скорочення сфери державної економіки і державного фінансування.

4. Скорочення військових витрат.

5. Збереження фінансування тільки самих важливих соціальних програм, неприйняття нових.

6. Не надання кредитів державним структурам.

7. Створення умов для залучення іноземних інвестицій.

Проблема дефіциту державного бюджету в нормальній економіці є безпосередньо проблемю негативного впливу державного боргу і витрат по його обслуговуванню.

У проблемі дефіциту державного бюджету головним є спосіб фінансування дефіциту, а не його наявність і розмір (в деяких умовах це якраз може бути одним з інструментів успішної соціально економічної політики).

Підкреслимо, що бюджетний дефіцит, який виникає внаслідок вкладення коштів у розвиток економіки призводить до прогресивних зрушень в суспільному виробництві та забезпечує економічний розвиток країни.

Підсумовуючи вище сказане можна стверджувати, що тема бюджетного дефіциту є досить актуальною у наш час. В сучасному світі немає держави, яка б не зіткнулась з бюджетним дефіцитом. Тому дуже важливо вживати пропоновані заходи щодо скорочення та регулювання бюджетного дефіциту. Бездефіцитний бюджет – об’єктивна вимога нормального економічного розвитку держави.

Література:

1. Бюджетний кодекс України від 07.07.2010 року

2. , Павлюк і фінанси України. – К., 2009. – с.608

3. Невінчаний І. С. Основні шляхи подолання бюджетного дефіциту в Україні/І. С.Невінчаний//Формування ринкових відносин в Україні.-2010.-№6.-с.101

4. Рєдіна Н. І.,Гордєєва іцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні//Фінанси України.-2010.-№5.-с.93

5. Бюджетний дефіцит у контексті західної фінансової теорії і практики // Фінансові риски.-2010.-№3.-с.19-32.

В, М

Керівник: асистент Макаренко І. О.

ДВНЗ УАБС НБУ

КРИТЕРІЇ ВІДНЕСЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ДО МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ: ОБЛІКОВИЙ АСПЕКТ

В економічно-розвинених країнах найчисельнішим сектором економіки є малий бізнес. Зокрема, в Німеччині 97 % підприємств є малими, в інших країнах Європейського союзу їх частка дещо більша: у Великобританії вона становить 98 %, в Іспанії, Франції, США та Італії – 99 %.

В Україні згідно статистичних даних частка суб’єктів малого підприємництва у загальній кількості суб’єктів підприємницької діяльності на 2010 р. становила 93,7 % .

У світовій практиці використовують близько 50 критеріїв для поділу підприємств на великі, середні та малі. Всі критерії діляться на дві групи: кількісні та якісні.

До кількісних критеріїв відносять кількість працівників, сукупні активи, власний капітал, виручку від продажу, обсяг виготовленої продукції, галузева диференціація та інші показники. Серед них найбільш розповсюдженими є такі критерії як: розмір активів, середня чисельність працівників, виручка від продажу. До якісних критеріїв належать ставлення власника до управління малим підприємством, ступінь його контакту з персоналом, особливості діяльності суб’єкта, доступ до ринку капіталу.

У таблиці 1.1 наведено критерії визначення малого підприємства в різних країнах [1].

Також у більшості країн враховується «галузева диференціація», тобто в залежності від галузевої приналежності різняться норми критеріїв поділу підприємств на малі, середні та великі. Так, у Великобританії віднесення підприємств до категорії малого бізнесу засновується на даних обороту і чисельності зайнятих (різних по галузях економіки). До найдрібніших відносять фірми з числом зайнятих від 1 до 25 осіб, до дрібних – від 25 до 99 осіб. При цьому в обробній промисловості малими вважаються фірми із чисельністю зайнятих менше 200 осіб, у той час як у торгівлі це підприємство з річним оборотом менше ніж 400 тис. фунтів стерлінгів. Як бачимо, в одних галузях визначальну роль відіграє чисельність зайнятих (обробна і добувна промисловість), а в інших – величина обороту (будівництво, торгівля, послуги).

Таблиця 1.1 - Критерії визначення малого підприємства в різних країнах

№ з/п	Країна	Критерії визначення малого підприємства
розмір активів	виручка від продажу	середня чисельність працівників, осіб
1	Бельгія	підприємства, які не перевищують жодне із значень
3,125 млн. євро	6,25 млн. євро	50
2	Франція	підприємства, які не перевищують два із значень
0,267 млн. євро	0,534 млн. євро	10
3	Німеччина	підприємства, які не перевищують два із значень
3,4 млн. євро	6,9 млн. євро	50
4	Італія	підприємства, які не перевищують два із значень
3,65 млн. євро	7,3 млн. євро	50
5	Нідерланди	підприємства, які не перевищують два із значень
3,5 млн. євро	7,0 млн. євро	50
6	Швейцарія	підприємства із середньою чисельністю не більше 20 осіб

Наочним прикладом використання критерію «галузева диференціація» може слугувати Росія, де законодавчо встановлена градація чисельності зайнятих на малих підприємств за галузями:

- у промисловості, будівництві, на транспорті – 100 осіб;

- у сільському господарстві, науково-технічній сфері – 60 осіб;

- в оптовій торгівлі – 50 осіб;

- у роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні населення – 30 осіб;

Розглянувши світову практику класифікації підприємств на малі та середні, наведемо підходи що застосовуються до неї у національній практиці.

Відповідно до Господарського кодексу України (ГКУ) та Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» суб'єктами малого підприємництва вважаються суб'єкти підприємницької діяльності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень.

В Україні малі підприємства різних галузей поставлені в однакові умови. Для їх класифікації використовуються однакові критерії без врахування специфіки галузі, що є недоцільним, оскільки в кожній галузі історично сформувалося своє особливе підприємницьке середовище, в якому функціонують підприємства. На них впливають різноманітні чинники, відмінні за своєю природою від чинників інших галузей.

У 2011 році відбулися зміни в оподаткуванні малих підприємств. З 1 січня 2011 року в дію вступив Податковий кодекс України (ПКУ). Його негативним аспектом є те, що ним створені несприятливі умови для малого бізнесу. За ПКУ підприємці сплачують єдиний соціальний внесок у розмірі від 338 до 458 гривень додатково до єдиного податку. Сума єдиного податку розподіляється на дві частини – 43 % до місцевого бюджету та 57 % до ПФ[2].

Згідно із офіційною статистикою, за перші 3 місяці дії нового Податкового кодексу з обліку знялося на 57% більше фізичних осіб – платників єдиного податку, ніж за той самий період 2010 року. До кінця 2011 року, за підрахунками експертів, кількість ліквідованих СПД зросте до 300 тисяч.

Також, Наказом Міністерства фінансів України від 24.01.11 р. № 25 викладено в новій редакції Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва». П(С)БО 25 установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, а також зміст і форму Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва [3].

Норми нового П(С)БО 25 повністю співвідносяться з вимогами ПКУ. Зокрема встановлено, що Спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва можуть складати юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 ПКУ. Такими є юридичні особи:

- у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом. При цьому такі підприємства повинні одночасно відповідати одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше 3 років), щорічний обсяг доходів не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників не перевищує 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПКУ та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

Не зможуть складати Спрощений фінансовий звіт суб’єкти господарювання, які:

1) утворені в період після набрання чинності ПКУ шляхом реорганізації, приватизації та корпоратизації;

2) здійснюють діяльність у сферах визначених в пункті 154.6 ПКУ;

Проте підприємства, які не можуть складати Спрощений фінансовий звіт можуть складати Фінансовий звіту суб'єкта малого підприємництва. Для цього вони повинні відповідати критеріям, визначеними в Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва». Слід відмітити, що положення ПКУ суперечить ГКУ.

Отже, аналіз критеріїв віднесення підприємств до малих в Україні свідчить про те, що останнім часом відбуваються негативні зрушення у розвитку цього сектора ринкової економіки, які є вкрай несприятливим для малого бізнесу, а прийнятий ПКУ, позначений посиленням податкового тягаря.

Для розвитку малого бізнесу держава насамперед повинна прийняти таку політику, яка б переслідувала перспективи на майбутнє. Для цього в Україні має бути створена відповідна нормативно-правова база та реалізовані низка прогресивних реформ, які визначать формування передумов для забезпечення сталого розвитку малих підприємств.

Література:

1. Облік на малих підприємствах в умовах глобалізації світової економіки [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://uabs. /images/stories /docs/K_BOA/ Timoschenko_008.pdf

2. Податковий кодекс України від [Електронний ресурс].Режим доступу: http://zakon. rada. – Назва з домашньої сторінки

3. Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» [Електронний ресурс]: Наказ Мінфіну України від 24.01.11 р. № 25. – Режим доступу: http://www. rada. . – Назва з домашньої сторінки

Фінагіна Т.

Керівник: к. е.н., доцент Саєнко В. Г.

ДІЯЛЬНІСТЬ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Актуальність даної статті обумовлюється тим, що податкова служба є головним податковим органом, який регулює та контролює виконання правил нарахування та сплати податків, а податки в Україні складають понад 80% усiх доходiв державного та мiсцевих бюджетів, які забезпечують діяльність й, навіть, існування нашої країни.

Метою цієї статті є аналіз діяльності податкової служби України та розгляд заходів, які вона застосовує для досягнення більш ефективного результату своєї діяльності.

В наш час проблемою діяльності податкової служби та методів, її покращення займаються як зарубіжні, так і вітчизняні науковці. Серед вітчизняних можна виділити таких як , , І. О.Луніна, ін, В. Т.Білоус та інші.

Першi кроки до створення сучасної податкової служби було зроблено в 1990 р., коли пiдприємництво в колишнiй Радянськiй Українi тiльки почало зароджуватися. В той час на базi вiддiлiв державних доходiв у фiнансових органах було створено податковi iнспекцiї, що пiдпорядковувалися Мiнiстерству фiнансiв України. У 1996 році для створення сильної та мобiльної структури пiдпорядкували Державнiй податковiй адміністрації пiдроздiли Мiнiстерства внутрiшнiх справ України по боротьбi з кримiнальним приховуванням прибуткiв вiд оподаткування, тобто було створено спецiальну службу – податкову мiлiцiю, яка з самого початку, тiсно взаємодiючи зі структурними пiдроздiлами Державної податкової адміністрації, пiдтвердила не лише доцiльнiсть її створення, а й необхiднiсть подальшого розвитку. У липнi 2001 р. було створено Департамент боротьби з вiдмиванням доходiв, одержаних злочинним шляхом.

За цi роки докорiнно змiнилася структура податкової служби, видiлено додатковi джерела фiнансування для створення та розвитку матерiально­технiчної бази служби. Для керiвництва податкової служби безперечним є той факт, що спецiалiсти, якi забезпечують надходження більшої, вагомої частини доходів держави, повиннi мати пристойнi заробiтки, правовий захист та належні умови працi.

Для пiдвищення ефективностi роботи податкових органiв, забезпечення найбiльш рацiонального використання трудових i фiнансових ресурсiв Державною податковою адмiнiстрацiєю розроб­лено Програму модернiзацiї податкової служби України, утворено Департамент розвитку та модернiзацiї державної податкової служби.

Однiєю із серйозних проблем податкової служби є пiдготовка висококвалiфi­кованих фахiвцiв. Адже дiяльнiсть працiвника податкової служби багатогранна. Сучасний податкiвець повинен розуміти й аналiзувати економiчнi процеси та закони, знати фiнансове, господарське, бюджетне та кримiнальне право, добре володiти комп'ютером, мати знан­ня з психологiї тощо.

Для повноцінного наповнення державної скарбниці пріоритетними напрямами роботи органів державної податкової служби визначено такі:

¾  вжиття заходів з детінізації економіки;

¾  ефективна робота з легалізації заробітної плати і викриття фактів виплати зарплати "в конвертах";

¾  покращення взаємодії структурних підрозділів при здійсненні конт­рольно­перевірочних функцій;

¾  контроль за повнотою та своєчасністю відпрацювання матеріалів, отриманих від податкової міліції, судових і правоохоронних органів;

¾  підвищення рівня узгодженості результатів перевірок, сплати додатково нарахованих сум податків і недопущення зростання податкового боргу шляхом об'єктивного та якісного проведення перевірок.

Аналiзуючи iсторичне минуле, слід зазначити, що за певних обставин податки можуть бути вирiшальним чинником розвитку суспiльства в цiлому – допомогати йому виходити з кризового стану або, навпаки, кидати в кризу, змiцнювати iснуючу владу чи спричиняти її падiння.

Податки можуть бути iнструментом впливу на зростання економiчної ефективностi й економiчного прогресу суспiльства, сприяти розвитку передових технологiй, нових галузей економiки, конкурентоспроможних галузей на свiтовому ринку.

Необхiдно формувати суспiльну свiдомiсть доброзичливого ставлення до податкiв, до обов'язку їх сумлінної сплати. При цьому платники податкiв обов'язково повиннi бачити суспiльну ефективнiсть їх сплати i вiдчувати цю ефективнiсть особисто. Тiльки дотримуючись принципу "Я дбаю про країну, а потiм країна дбає про мене", можна побудувати могутню економiчно розвинуту державу.

Одним iз основних напрямiв дiяльностi державної податкової служби України є законодавчi iнiцiативи. Державна податкова адмiнiстрацiя iнiцiювала прийняття Податкового кодексу України. Протягом майже 10 рокiв велася напружена робота з пiдготовки цього важливого документа. 2 грудня 2010 р. їни ухвалила Податковий кодекс, 3 грудня документ підписав Президент України Вік­тор Янукович.

Важливим завданням при розробці заходів щодо покращення ефективності діяльності податкових органів є боротьба з тіньовим сектором економіки. Для цього уже розроблено і запроваджено систему раннього виявлення й ліквідації конвертаційно-транзитних груп, паралельно ведеться робота зі зменшення кількості ризикових підприємств, а також зі зменшення сум так званого схемного кредиту з ПДВ. За всіма цими напрямами проводяться контрольно-перевірочні заходи. Причому відбираються виключно ризикоорієнтовані суб'єкти господарювання.

Також було запроваджено Єдиний реєстр податкових накладних в режимі онлайн, завдяки чому фахівці здійснюють відпрацювання підприємств, що мають значні розбіжності за податковим кредитом і податковими зобов'язаннями. І ретельні перевірки при виявленні розбіжностей проводяться саме для того, щоб розмежу­вати факти ненавмисних помилок від свідомого ухилення від оподаткування.

Однією з новацій є, приміром, створення карти тіньової економіки, що дає змогу сконцентрувати попередні наробітки й досвід, візуалізуючи економічну ситуацію в кожному регіоні й районі. Карта формується в розрізі регіонів і містить інформацію про наявність підприємств – "інструментів" мінімізації податків на їхній території.

І все­-таки найважливішою складовою, що сприяє детінізації, є подання звітності в електронному вигляді. Платник податків формує власну податкову історію, заохочуючи формувати податкові історії своїх контрагентів. Ці дані накопичуються в базі податкової служби й дають змогу уникнути перевірок сумлінним платникам, водночас виявляючи суб'єктів господарювання, що ухиляються від оподаткування.

Ці й інші зміни у діяльності податкової системи призвели до достатньо позитивних наслідків. За 9 місяців 2011 року бюджет країни додатково одержав понад 2,855 млрд. грн., розпис Мінфіну України виконано на 102,2%. При плані надходжень 131,9 млрд. грн. фактично було зібрано 135,1 млрд. грн., що більше майже в 1,6 рази, ніж за 9 місяців минулого року. В абсолютному виразі це 50,5 млрд. грн.

Таким чином, ефективність діяльності державної податкової служби є одним з найважливіших показників рівня розвитку держави. Успішне виконання державою своїх функцій не можливе без успішного виконання державними податковими службами своїх функцій, бо якщо вона не забезпечить державі достатній рівень надходжень, держава не зможе виконати жодної зі своїх функцій.

Література:

1.  Податкова реформа незалежної України/ Н. Нечай//Вісник податкової служби України. –2011. – № 37– С.5-8.

2.  Сергій Крюков: "Шукати компроміс і вибудовувати баланс інтересів - просто необхідно"/ О. Низова// Вісник податкової служби України. – 2011. – № 38-39 – С.37-41.

3.  Кращі результати при зменшенні фіскального навантаження/ О. Германова//Вісник податкової служби України. – 2011. – № 38-39 – С.72-75.

Руководитель: ст.. препод.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского

ПРИНЦИПЫ МЕНЕДЖМЕНТА ПРИ УПРАВЛЕНИИ ФИНАНСАМИ ПЕНСИОННОГО ФОНДА

Пенсионный фонд Украины осуществляет весомый вклад в выполнение государственных программ социальной защиты. Через органы Пенсионного фонда государство осуществляет гарантию материального обеспечения граждан в случае выхода на пенсию. Качество жизни населения Украины в значительной мере зависит от пенсионного обеспечения людей преклонных лет и уверенности в завтрашнем дне работающей части населения Украины.

В свою очередь пенсионное обеспечение является следствием функционирования Пенсионного фонда Украины, и, следовательно, степень гарантии пенсионного обеспечения прямо пропорционально тому, насколько оно успешно. Соответственно усиление гарантии пенсионного обеспечения и успешности функционирования Пенсионного фонда являются одними из ключевых моментов в развитии Украины как государства.

Актуальность данной темы состоит в том, что наиболее оптимальным методом усиления гарантии пенсионного обеспечения для Украины, сегодня считается проведение пенсионной реформы. Однако, одна только реформа не дает гарантии решения существующих проблем действующей пенсионной системы Украины, одной из которых является проблема недостаточного самофинансирования Пенсионного фонда Украины, и, как следствие, растущий дефицит его бюджета [1].

В свете, же, складывающейся проблематики дефицита бюджета пенсионного фонда, возникает вопрос необходимости реформирования основных принципов управления его финансами. По мнению автора, базовым приоритетом, способствующим решению данной проблематики, может стать идея рассмотрения Пенсионного фонда, как отдельного хозяйствующего субъекта, с возможностью управления капиталом по коммерческому принципу. Такой принцип несколько отличается от используемого, в данный момент, государственного регулирования финансов, однако позволяет использовать многие инструменты финансового менеджмента. К тому же, следует сказать, что данный принцип не является революционным в целом, многие инструменты финансового менеджмента имеют универсальный характер и уже применяются в управлении финансами на уровне государства [2].

Данную проблематику исследовали такие ученые и практики как Л. Абалкин, И. Гнибиденко, В. Гришкин, Е. Морозова, П. Розенко, Г. Цират и другие.

Целью данного исследования является рассмотрение некоторых базовых методов менеджмента, приемлемых при построении концепции управления финансами пенсионного фонда, а так же рассмотрение возможности применения некоторых инновационных инструментов привлечения капитала (коммерческого принципа).

При построении концепции управления пенсионным фондом, с целью оптимизации его доходной части, следует использовать инновационные разработки сферы менеджмента.

Так, к примеру, стоит рассмотреть такой инструмент, как дополнительное стимулирование. Базовой основой такого инструмента может стать предложение дополнительной, к обязательной государственной, пенсии. То есть, сформировать за счет дополнительных отчислений на базе бюджета пенсионного фонда часть не распределяемых средств, находящихся на личных лицевых счетах. При этом, фактически, повысить зарплату с экономией на уплате налогов.

Реализовать данный инструмент можно допустив ситуацию, когда средства, которые дополнительно перечисляются в пенсионный фонд в пользу работников, относятся на валовые затраты предприятия в рамках установленного законодательством процента от заработной платы работника (во избежание махинаций с необоснованным снижением прибыли). Эти средства не включаются в фонд оплаты труда, и из них не осуществляются отчисления в пенсионный фонд, фонд социального страхования на случай нетрудоспособности, фонд страхования на случай безработицы и фонд социального страхования от несчастных случаев на производстве.

Выгодой для предприятия становится то, что предприятие обеспечивает старость работника и дает ему уверенность в будущем, те фактически наращивает социальный пакет для своего работника, чем создает преимущественные, перед конкурентами, условия.

К вышеописанному, может быть добавлен инструмент расширения инвестиционных возможностей. Так, допустим возможность, когда предприятие может привлекать определенный процент средств отчисленных им в пенсионный фонд в качестве инвестиций через свои ценные бумаги.

Так же, считаем, что следует допустить возможность вложения пенсионным фондом в акции и облигации предприятий, производящих дополнительные отчисления, пенсионных активов (пропорционально проведенным дополнительным отчислениям).

Таким образом, использование инструментов финансового менеджмента, при формировании концепции управления финансами пенсионного фонда, открывает перспективы привлечения дополнительных денежных средств, позволяющих оптимизировать доходную часть его бюджета.

Литература:

1.  Пенсионная реформа в Украине: состояние, проблемы, перспективы // Экономика Украины. – 2007. –  № 4. – с. 4-11.

2.  Накопительная система // Вестник Пенсионного фонда Украины. – 2007. - № 1. – с. 20-21

3.  Международные стандарты построения пенсионной системы // Вестник Пенсионного фонда Украины. – 2004. - № 9. – с. 17-19.

4.  Международные стандарты построения пенсионной системы (продолжение)  // Вестник Пенсионного фонда Украины. – 2005. - № 1. – с. 16-17.

Керівник: к. е.н., ст.. викл. Гордієнко Є. С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган–Барановського

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

У сучасних умовах податок в діяльності кожної юридичної та фізичної особи грає важливу роль. Вчені такі як Олександр Задорожний i Оксана Скічко, які займалися та займаються дослідженням Податкового кодексу стверджують, що Податковий кодекс має багато недоліків та переваг. А саме, те що він обмежує права всіх підприємці і не сприяє розвитку бізнесу, як це здається на перший погляд. Інші вчені Катерина Гривна, Мар'яна Куц та Володимир Верніченко, вважають, що кодекс, насправді, розширює оподаткування, а не зменшує його. Також є думки, що Податковий кодекс спрямований на виведення економіки країни з «тіні». Звідси, можна стверджувати, що тема дослідження є актуальною.

Відмітимо, що Податковий кодекс є головним законодавчим актом, що регулює усі податкові взаємини у суспільстві та застосовується до всіх податків та зборів.

Прийнятий Податковий кодекс, заснований на збалансуванні прав платників податків і держави. Важливим є те, що у змісті Податкового кодексу чітко зафіксовані пріоритети з яких мають бути сформуванні умови для розвитку потужного середнього класу, як основи для стабільності, демократії, платоспроможності внутрішнього ринку і наявності людей, які вміють захищати свої права.

У Податковому кодексі передбачається зменшення кількості податків та зборів: загальнодержавних – до 18 з 29, місцевих – до 5 з 14; а також зниження ставок оподаткування. Це призведе до збільшення сукупного попиту, наявного доходу, споживання, збільшенню ВНП та доходів, і зниження безробіття, що є значними перевагами для національної економіки країни.

Плюси в оподаткуванні середнього і великого бізнесу полягають у тому, що поступово зменшується ставка податку на прибуток. Раніше вона була 25% і залишається до першого квітня 2011 р., 23% до 31 грудня 2011 р., 21% до 31 грудня 2012 р., 19% до 31 грудня 2013 р., 16% - з 1 січня 2014 р. Проте, за словами експертів, номінальна ставка податку не відображає реальності, тобто ефективної ставки податку яка є значно вищою. Ефективна ставка залежить від того, як визначається обсяг валових витрат: чим більш валові витрати, тим менший прибуток декларують підприємства і, відповідно, менш сплачують податку.

Стосовно спрощеної системи оподаткування, то до 2012 р. її залишили без змін та доповнень. Тобто, залишаються всі попередні види діяльності, які могли здійснювати суб’єкти підприємницької діяльності, а також колишню величину єдиного податку – від 20-200 грн. Але відображені серйозні зауваження щодо переліку видів діяльності, які надто скорочені, так при використанні спрощеної системи оподаткування необхідно працювати з системою касових апаратів з перехідними періодами, з тим, щоб знову не створити те, що загалом підсилює напрямок тіньової економіки. Зауважимо, що у Податковому кодексі передбачається перенесення податкового навантаження на більш платоспроможну категорію громадян шляхом запровадження:

1.  Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюється за 1 кв. метр житлової площі об’єкта житлової нерухомості в розмірі: 1 % від мінімальної заробітної плати для квартир, житлова площа яких не перевищують 240 м2, і житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2; 2,7 % від мінімальної заробітної плати для квартир, житлова площа яких перевищують 240 м2, і житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2.

2.  Оподаткування доходів фізичних осіб шляхом встановлення ставки 16% до доходів, отриманих платником податку у звітному податковому місяці які перевищують десятикратну величину мінімальної заробітної плати;

3.  Оподаткування з ставкою 5% доходів, отриманих від розміщення коштів на депозитних банківських рахунках (з 2015 р.);

4.  Надання податкової соціальної пільги (ПСП) на кожну дитину батькам, які отримають двох і більше дітей віком до 18 років, в розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи з 2015 р., а від 1 січня 2011 р. і до 2015 р. – 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи;

5.  Надання підвищеного розміру ПСП самотній матері (батьку), вдові (вдівцю), особі, що утримує дитину-інваліда та іншим соціально не захищеним громадянам у розмірі 50% прожиткового мінімуму;

6.  Звільнення від оподаткування доходів від продажу один раз на рік квартир, житлових, дачних, садових будинків, земельної ділянки в межах норм, визначених Земельним кодексом України, за умови перебування такого майна у власності платника податків понад 3 роки;

7.  Зниження ставки податків до 5 % для доходів від продажу рухомого майна.

Всі ці вище перераховані переваги спрямовані на значний розвиток внутрішнього ринку, розвитку підприємницького бізнесу, спрощенню бухгалтерського обліку, зниженню рівня цін і безробіття, а також здійсненню структурних змін в економіці, а саме виведенню її з «тіні».

Поряд із цим, зазначимо низку недоліків Податкового кодексу України, це передусім великий фіскальний тиск на малий бізнес. Малий бізнес повинен змінити своє «життя» протягом 5-ти років, а саме зазначимо, що з 1 січня 2016 р. поняття «фізична особа-підприємець» вилучається із визначення Податкового кодексу. Це є утиском прав підприємців.

Недоліками Податкового кодексу є і те, що податок на нерухомість враховує, що оподатковується не житлова, а загальна площина. Цей податок насамперед спрацює для органів місцевого самоврядування у великих містах. Жодних доходів не буде у селах України, тому, що там не має житла понад 200 м2 і, відповідно, про поповнення місцевих бюджетів говорити безперспективно.

Таким чином, можна зробити висновок, що навіть серед освітлених вище положень у Податковому кодексу крім негативних є і позитивні нововведення. З усього вище перерахованого ми бачимо, що позитивні сторони переважають над негативними. Ми з`ясували, що Податковий кодекс сприятиме збільшенню сукупного попиту, наявному доходу, збільшенню ВНП та доходів і зниженню безробіття, що презведе до здійсненню структурних змін в економіці, а саме виведенню її з «тіні». Але від цих нововведень постраждає малий і середній бізнес, тому що держава ставить головним завданням прагнення до політики національного протекціонізму, яка робить упор на розвиток великих підприємств і монополій.

Література:

1.  Інтернет джерело [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://pravoved. /section-kodeks/184-newnku. html - Налоговый кодекс Украины 2011.

2.  Податковий кодекс України. – К.: ДП «ІВЦ ДПА України»,20с.

3.  О. Задорожний, Податок на прибуток підприємств// Вісник податкової служби України: журнал. – 2№ 1.

4.  О. Скічко, Зміни у законодавстві у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України// Вісник податкової служби України: журнал. – 2№ 3.