Зміст (стр. 1 )

Зміст

Вступ. 3

Розділ 1. Теоретичні основи управління грошовими активами. 5

1.1. Економічна сутність та трактування понятть «грошові активи», «грошові кошти» та «грошові потоки». 5

1.2. Принципи управління грошовими активами підприємства. 9

1.3. Політика управління грошовими активами. 11

Розділ 2. Управління грошовими активами ВАТ „Молочник”. 17

2.1 Аналіз грошових активів ВАТ „Молочник”. 17

2.2 Розрахунок фінансового циклу. 22

2.3 Планування потреби в грошових коштах. 28

2.4 Шляхи удосконалення управління грошовими активами підприємства. 30

Висновки та пропозиції 42

Список використаної літератури. 44

Додатки 46

Вступ

Грошові активи мають значну частину в загальній валюті балансу. Це наймобільніша частина капіталу, від стану і раціональності використання якої багато в чому залежать результати господарської діяльності і фінансовий стан підприємства.

Грошові активи є тим пунктом облікового циклу, де керівництво підприємства має найбільшу свободу з приводу використання ресурсів. Надходження і виплати грошових коштів взаємопов’язані. Недостатність одного з них може вплинути на всю систему функціонування підприємства. Припинення чи уповільнення процесу продажу впливає на процес перетворення готової продукції в грошові активи, що приведе, в свою чергу, до виснаження грошових резервів. Нездатність поповнити ці резерви може спричинити зупинку виробництва, в результаті чого будуть втрачені обсяги реалізації у майбутньому та потенційні прибутки.

Актуальність управління грошовими активами полягає у підвищені ефективності маневрування грошовими коштами, дебіторською заборгованістю, у виборі оптимальної кредитно-розрахункової політики підприємства. Отже, управління грошовими активами має важливе практичне значення в умовах ринкової економіки, оскільки ефективне управління цими активами є одним із джерел оптимізації прибутку, підвищення рентабельності та стабільності фінансового стану підприємства.

Дана курсова робота висвітлює відповіді на широке коло питань, пов’язаних із особливостями управління грошовими активами підприємств: розкривається економічна сутність грошових активів та їх складових, розглядається нормативно-правова база, здійснюється загальний та факторний аналіз грошових активів, наводяться пропозиції щодо підвищення ефективності управління грошовими активами підприємства.

Об’єктом дослідження є підприємство ВАТ „Молочник”, на матеріалах якого написана курсова робота, а предметом – стан управління грошовими активами, а також їх вплив на результати діяльності підприємства.

Це дослідження проводиться з метою розширити і поглибити коло теоретичних і практичних знань з аналізу господарської діяльності й пов’язаних з ними дисциплін, виробити критичне ставлення до різних точок зору з питань, що пов’язані з даною темою роботи. Завдання курсової роботи полягає в отриманні професійних навичок управління грошовими активами в фінансово-господарській діяльності підприємств в умовах ринкової економіки.

У процесі дослідження використовувались методи економіко-логічні: використання абсолютних і відносних величин, порівняння, групування та зведення, табличний і графічний методи.

Інформаційною базою для курсової роботи послужили: фінансова та статистична звітність ВАТ „Молочник”, закони України, укази Президента України, постанови Кабміну, положення, інструкції НБУ, а також підручники, навчальні посібники, періодичні видання.

Розділ 1. Теоретичні основи управління грошовими активами.

1.1. Економічна сутність та трактування понятть «грошові активи», «грошові кошти» та «грошові потоки»

Грошові (монетарні) активи – грошові кошти, їх еквіваленти та дебіторська заборгованість у фіксованій (або визначеній) сумі грошей. Склад грошових активів – це сукупність їх елементів, а структура – це співвідношення між окремими їх елементами в загальному обсязі грошових активів.

Схематично склад грошових активів підприємства зображено на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Склад грошових активів підприємств.

Найліквіднішою складовою монетарних активів є грошові кошти. Грошові кошти – гроші в касі, кошти на рахунках у банку та депозити до запитання, які можуть бути використані для поточних операцій.

Гроші в касі включають готівку, грошові документи (путівки в санаторії, марки держмита, поштові марки, проїздні квитки). Векселі теж знаходяться в касі підприємства, хоча за своєю економічною суттю належать до дебіторської заборгованості.

Грошові еквіваленти – це короткострокові фінансові інвестиції, які мають високу ліквідність і вільно конвертуються у відомі суми грошей та мають незначний ризик що до зміни вартості. Грошові потоки – надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошовий потік — сукупність розподілених у часі надходжень і видатків грошових коштів та їх еквівалентів, генерованих підприємством у процесі господарської діяльності

Грошові потоки підприємства розрізняють за двома видами

Ø  вхідні грошові потоки (надходження грошових коштів);

Ø  вихідні грошові потоки (використання грошових коштів).

Призначення вхідних грошових потоків полягає у забезпеченні підприємства коштами, які необхідні для здійснення поточної та інвестиційної діяльності. В узагальненому вигляді склад вхідних грошових потоків подано на рис 1.2. Дані потоки суттєво впливають на фінансовий стан підприємства, його платоспроможність.

Рис.1.2. Структура вхідних грошових потоків на підприємстві

Керувати грошовими коштами потрібно так, щоб тримати на рахунку необхідну мінімальну суму готівки, яка потрібна для поточної оперативної діяльності. Окремо виділяють компенсаційні залишки – це частина коштів на поточному рахунку, яка потрібна для забезпечення договору про кредит та гарантії майбутньої кредитної спроможності.

Сума коштів, необхідна підприємству, яким ефективно управляють, - це, по суті, страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків. Вона має бути такою, щоб її вистачало для проведення всіх позачергових платежів.

Оскільки кошти, перебуваючи в касі або на рахунках у банку, не приносять доходу, а їхні еквіваленти мають низьку прибутковість, їх потрібно мати на рівні безпечного мінімуму. Натомість потрібно збільшувати оборотність наявних грошових коштів. Наявність великого залишку коштів протягом тривалого періоду часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку залишків грошових коштів і період перебування капіталу в цьому виді активів.

Наявність грошових коштів тісно пов’язана з рухом оборотного капіталу, а також прибутком. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст грошових коштів за певний період може означати розгортання діяльності підприємства і відповідати збільшенню прибутку.

Наступною складовою грошових активів є дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість покупців – це фактично безвідсоткова позика контрагентам.

Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту, що вимагає додаткового фінансування. Таке зростання можна розцінювати позитивно, якщо воно відбувається за рахунок підвищення продажу продукції, що може сигналізувати про нарощування фінансово-господарського потенціалу підприємства. Якщо ж збільшення обсягу дебіторської заборгованості стало наслідком зростання термінів її погашення та уповільнення оборотності, то такі зміни варто розцінювати негативно, як проведення підприємством неефективної кредитної політики.

Дебіторська заборгованість за правовим критерієм поділяється на строкову або прострочену. До строкової відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця і яка пов’язана з нормативними строками розрахунків, визначених в угодах. Прострочена – це заборгованість порушенням договірних термінів або заборгованість пов’язана з помилками в оформлення договірних документів. Безнадійна дебіторська заборгованість – рахунки, які покупці не оплатили і яка по закінченні строку позовної заявності списується на витрати.

Величина дебіторської заборгованості залежить від обсягу продажу, умов розрахунку з покупцями, періоду відстрочки платежу, платіжної дисципліни покупців, організації контролю за станом дебіторської роботи на підприємстві.

Рівень дебіторської заборгованості визначається підприємством за умовами розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови є суворими, то зменшується обсяг продажу товарів через те, що покупці не мають можливості придбати товар у кредит і, відповідно зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає обсяг продажу та сума дебіторської заборгованості.

Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку – це зростання обсягу продажу товарів, а з іншого – додаткові витрати у зв’язку з уповільненням оборотності капіталу та ризик збільшення суми безнадійних боргів.

За умов нестабільного економічного середовища та високих темпів інфляції перевищення періоду погашення дебіторської заборгованості над терміном погашення кредитної заборгованості, наявність резерву сумнівних боргів може стати причиною значних збитків. Тому, перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати від утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості з вигодою від зростання обсягу продажу.

Одним із способів збереження підприємства від ризиків є забезпечення дебіторської заборгованості векселями. Вексель – це письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дає його власнику беззаперечне право після певного строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми. Вексель є високоліквідним активом, який може бути реалізовано третій особі до настання терміну його погашення. Вексельне зобов’язання має значно більшу силу, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Збільшення частки векселів отриманих у загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності та ліквідності.

Під поточними фінансовими інвестиціями слід розуміти вкладення коштів на період не більше одного року в цінні папери інших підприємств, процентні облігації державних та місцевих позик (короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів, цільові банківські вклади, тощо).

1.2. Принципи управління грошовими активами підприємства

Фінансово-господарська діяльність кожного господарюючого суб'єкта безпосередньо пов'язана з витрачанням використанням коштів. Призначення вихідних грошових потоків полягає у використанні коштів за різними напрямами фінансово-господарської діяльності. В узагальненому вигляді склад вихідних грошових потоків подано на рис.1.3.

Рис. 1.3. Структура вихідних грошових потоків на підприємстві

Ці потоки також справляють суттєвий вплив на поточний фінансовий стан платоспроможність і кінцеві результати діяльності підприємства.

Процес управління грошовими потоками підприємства базує­ться на певних принципах основними з яких є такі:

• інформативна достовірність (своєчасне та якісне забезпечен­ня інформаційною базою даних),

• збалансованість (оптимізашя грошових потоків за видами, обсягом, часовими періодами та іншими характеристиками у розрізі підпорядкованості грошових потоків стратегії і тактиці функціонування і розвитку підприємства),

• ефективність (забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових активів підприємства, що вивільняються внаслідок нерівномірності руху грошових потоків у процесі фінансово-господарської діяльності)

• ліквідність підприємства (забезпечення достатньою рівня ліквідності підприємства в умовах нерівномірного руху грошових потоків у часі).

1.3. Політика управління грошовими активами

Управління грош­овими активами є одним з ключових моментів під час поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю продиктована можливістю виникнення на підприємстві трьох ситуацій, кожна з яких пов'язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю управління грошовими потоками:

- виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, що також пов'язано з витратами;

- надходження перевищують виплати, що може призвести до надлишкової ліквідності. Вільна готівка — це неприбутковий актив, тому вона повинна використовуватися для одержання до­даткового доходу, що вимагає здійснення фінансових заходів по розміщенню таких коштів;

- збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансо­вої рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприєм­ства в короткостроковому і довгостроковому періодах та задо­вольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей.

Таким чином, зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгоджені між со­бою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівнова­гу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності. Тільки за такої умови процес виробництва може відбуватися без перешкод.

Політика управління грошовими потоками реалізується у 5 єтапів

1.  Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності.

Основоною метою даного етапу є формування відповідної звітності, а саме форми №3. Виділяють два методи її складання, - прямий і непрямий. За прямим методом форма №3 складається безпосередньо на підставі даних бухгалтерського обліку, за непрямим – на підставі форми №1 і №2.

2.  Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді.

Голоною метою аналізу грошових потоків є виявлення рівня достатності формування коштів, та ефективності їх використання, збалансованість вхідних і вихідних грошових потоків за обсягами і в часі.

Виділяють наступні етапи аналізу грошових потоків:

-  Розглядається динаміка обсягу формування вхідного грошового потоку в розрізі окремих джерел;

-  розглядається динаміка обсягу формування вихідного грошового потоку за напрями використання;

-  вивчається збалансованість вхідних і вихідних потоків;

-  вивчається синхронність формування вхідних і вихідних потоків, тобто досліджується динаміка показника залишків грошових коштів на поточних рахунках;

-  розглядається ефективність грошових активів.

3.  Оптимізація грошових потоків підприємства.

Основною метою цього етапу є забезпечення збалансованості обсягів вхідного та вихідного грошових потоків. Оптимізація дефіцитного грошового потоку як правило залежить від характеру цієї дефіцитності – короткострокової чи довгострокової. Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається за рахунок системи «прискорення - уповільнення платіжного обороту». Прискорення грошових потоків в короткостроковому періоді досягається за рахунок наступних заходів:

-  Встановлення системи цінових знижок;

-  встановлення повної чи часткової предоплати за продукцію, яка користуєтьсявисоким попитом на ринку;

-  скорочення строків тованого та споживчого кредиту;

-  Рефінансування дебіторської заборгованості.

Уповільнення витрачань грошових коштів у короткостроковому періоді може здійснюватись за рахунок наступних заходів:

-  Переведення короткострокових кредитів в ранг довгострокових;

-  заміна придбання довгострокових активів на їх аренду;

-  збільшення за згодою з постачальником строків надання підприємству товарного чи комерційного кредиту;

В довгостроковому періоді повинні бути розробленні заходи, направлені на збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків.

Заходи направленні на збільшення обсягів вхідних грошових потоків:

-  Додаткова емісія акцій;

-  залучення довгострокових фінансових кредитів;

-  продаж частки чи всього обсягу фінансових інструментів інвестування;

-  продаж чи передача в аренду основних засобів, які не використовуються підприємством;

Заходи направленні на зменшення осбягів вихідних грошових потоків:

-  Скорочення обсягів і складу реальних інвестиційних програм;

-  відмова від фінансового інвестування;

-  зменшення суми постійних витрат підприємства.

4.  Планування грошових потоків підприємства в розрізі їх видів.

Основною метою цього етапу є визначення потреби підприємства в короткостроковому кредиті. Планування надходжень та витрачань грошових коштів здійснюється у такі етапи:

-  Планування вхідних грошових потоків;

-  планування витрачань грошових потоків;

-  планування обсягу чистого грошового потоку;

-  визначення надлишку чи нестачі грошових коштів.

5.  Котроль грошових активів підприємства.

Об’єктом контролю є виконання встановлених планових завдань по формуванню грошових потоків у часі, ліквідність та ефективність.

Обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил:

По-перше, системність формування цільових фінансових показників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів відповідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошовими потоками підприємства.

По-друге, повнота та достовірність формування вхідної первинної інформації щодо управління грошовими потоками за напрямами такого управління – у розрізі вхідних та вихідних грошових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

По-третє, забезпечення зіставності та інформативності фінансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної статистичної та математичної обробки для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером підприємства.

По-четверте, обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових параметрів моделі управління грошовими потоками суб’єкта господарювання.

Базовими напрямами управління грошовими потоками є:

-  операційний грошовий потік;

-  інвестиційний грошовий потік;

-  фінансовий потік.

Функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками вимагають застосування специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:

- абсолютна величина грошового потоку, розподіл грошового потоку у часі та його приведена вартість;

- накладні витрати, пов’язані з генеруванням грошового потоку;

- вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби підприємства у капіталі;

- вплив грошового потоку на рівень платоспроможності підприємства (планування ліквідності);

- строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприємства;

- пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяльності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.

Критеріями управління потоками грошових ресурсів є ліквідність і доходність. В такому випадку є очевидним прояв класичного конфлікту між ліквідністю і доходністю: велика до­ходність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на при­буток означає зростання ризику втрати капіталу.

При загрозі неплатоспроможності на перше місце виходить критерій ліквідності. Рішення, які повинні бути прийняті в такій ситуації, пов'язані з питаннями існування всього підприємства. При цьому ступінь небезпеки визначається двома моментами:

- величиною дефіциту фінансових ресурсів і періодом часу, протягом якого він буде зберігатися;

- можливостями керівника приймати заходи для зниження цього дефіциту і виведення підприємства з небезпечного стану неліквідності.

У разі появи ліквідних надлишків критерій ліквідності стає другорядним, а основним завданням — ефективне використання цього надлишку. В такому випадку поряд з довгостроковими вкладеннями в інвестиції підприємства можна скористатися ко­роткостроковими фінансовими вкладеннями у формі ліквідних цінних паперів або строкових контрактів. При прийнятті такого рішення вже постають проблеми, пов'язані з ліквідністю, доходністю і ризиком таких вкладень.

Основні поняття, що характеризують грошові потоки і використовуються у вітчизняній практиці наведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Визначення термінів, які використовуються при складанні Звіту про рух грошових коштів

Терміни	Визначення термінів за П(С)БО 4
Грошові кошти	Готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання
Еквіваленти грошових коштів	Короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості
Інвестиційна діяльність	Придбання та реалізація тих необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів
Негрошові операції	Операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів
Операційна діяльність	Основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю
Рух грошових коштів	Надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів
Фінансова діяльність	Діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства

З вищезазначеного випливає, що управління грошовими по­токами передбачає комплексні заходи, тому що готівкові кошти, з одного боку, є складовою оборотних активів, з іншого — їх об­сяги, шляхи надходження та вибуття залежать, в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і креди­торської заборгованості, платежів до бюджету тощо.

Розділ 2. Управління грошовими активами ВАТ „Молочник”

2.1 Аналіз грошових активів ВАТ „Молочник”

Розглянемо основні показники руху грошових коштів в ВАТ „Молочник”.

По-перше, необхідно оцінити загальний стан грошових коштів і проаналізувати основні шляхи їх надходження і витрат.

Для того, щоб розкрити реальний рух грошових коштів в ВАТ „Молочник”, оцінити синхронність надходжень і платежів, а також ув”язати величину отриманого фінансового результату зі станом коштів, виділимо і проаналізуємо всі напрямки надходження коштів, а також їхньої витрати.

Загальний рух грошових коштів представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Загальний рух грошових коштів в ВАТ „Молочник” ( на кінець періоду)

Показники	2005	2006	2007
1 кв.	2 кв	3 кв	4 кв	1 кв	2 кв	3 кв	4 кв	1 кв	2 кв.	3 кв	4 кв
Каса	3,9	3,4	4,1	4,7	5	2,3	5,2	5,5	5,3	4,8	4,2	4,1
Поточний рахунок	78,5	70,2	82	64,8	88,4	117,2	141,2	168,5	155,8	179,6	155,2	176,5
Інші кошти	2,8	15,9	0,0	5,4	2,5	5,0	3,4	12,0	14,5	15,1	4,7	0,7
Грошові кошти загалом	85,2	89,5	86,1	74,9	95,9	124,5	149,8	186,0	175,6	199,5	164,1	181,3
Кредиторська заборгованість	115,1	108,1	115,6	116,6	222,5	328,9	689,9	1134,1	1235	1342	1489,6	1637,2
Дебіторська заборгованість	205,4	198,6	226,5	251,7	189,5	254,3	312,5	349,0	355,2	359,8	360,8	366,4

Представимо на графіку зміну коштів по найбільш важливим для аналізу статтям за період рр. (рис.2.1).