Система педагогічної освіти та педагогічні інновації (стр. 6 )

Реалiзацiя визначених напрямiв на вiдповiдних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнях забезпечується вiдповiдно такими нормативними навчальними дисциплiнами: українознавство, фiлософiя, полiтологiя, соцiологiя, iсторiя України, правознавство, економiка, фiзична культура, основи медичних знань i охорона здоров'я дiтей (валеологiя), екологiя, культурологiя, релiгiєзнавство, етика i естетика, українська мова (українська дiлова мова), iноземна мова тощо.

Перелiк навчальних дисциплiн та обсяг навчального часу на їх вивчення визначається для кожного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня i є однаковим для всiх педагогiчних спецiальностей.

Соцiально-гуманiтарнi навчальнi дисциплiни, що є фаховими з вiдповiдної спецiальностi, вилучаються з перелiку соцiально-гуманiтарних навчальних дисциплiн i вносяться до перелiку фахових навчальних дисциплiн.

Змiст психолого-педагогiчної пiдготовки визначається такими фундаментальними навчальними дисциплiнами:

* педагогiка (освiта-школа-вчитель (вступ до спецiальностi); дидактика; теорiя виховання; iсторiя педагогiки; педагогiчна майстернiсть; порiвняльна педагогiка; соцiальна педагогiка; сучаснi педагогiчнi технологiї; основи педагогiчного експерименту; педагогiчна квалiметрiя тощо);

* психологiя (загальна психологiя; вiкова психологiя; педагогiчна психологiя; соцiальна психологiя; iсторiя психологiї; психологiя управлiння; психологiя професiйної дiяльностi тощо).

Перелiк навчальних дисциплiн та обсяг навчального часу на їх вивчення визначається окремо для кожного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня i груп спецiальностей.

Фахова пiдготовка передбачає набуття студентами теоретичних знань з основ наук вiдповiдної спецiальностi та спецiалiзацiї, вироблення практичних умiнь i навичок, необхiдних для здiйснення професiйної педагогiчної дiяльностi.

Змiст фахової підготовки визначається:

* навчальними дисциплiнами фахового спрямування;

* навчальними дисциплiнами з методик викладання шкiльних предметiв (навчальних дисциплiн вищих навчальних закладiв).

Фахова пiдготовка, виходячи зі ступеневостi вищої освiти, диференцiюється за вiдповiдними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями з урахуванням специфiки спецiальностей.

Зі спецiальностей "Дошкiльне виховання", "Початкове навчання", "Соцiальна педагогiка", з яких на всiх освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнях передбачено присвоєння однакових за функцiональним призначенням квалiфiкацiй (вихователь дiтей дошкiльного вiку, вчитель початкової школи, соцiальний педагог), диференцiацiя фахової пiдготовки забезпечується через послiдовне поглиблення науково-теоретичних (фундаментальних) фахових знань та пiдвищення рiвня вмiнь i навичок творчої педагогiчної дiяльностi.

З iнших спецiальностей педагогiчного напряму диференцiацiя фахової пiдготовки на рiзних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнях здiйснюється як через послiдовне поглиблення фундаментальних знань i професiйно-практичної пiдготовки, так i через розширення функцiонального призначення педагогiчних працiвникiв.

Змiст фахової пiдготовки магiстрiв з усiх спецiальностей визначається з урахуванням функцiонального призначення (магiстр-викладач, магiстр-дослiдник) та освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем, на базi якого здiйснюється їх пiдготовка.

Навчальнi дисциплiни спецiальностi та навчальнi дисциплiни фахового спрямування вивчаються протягом усього термiну навчання з дотриманням структурно-логiчної послiдовностi пiдготовки фахiвцiв вiдповiдних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв.

З поєднаних (подвiйних) спецiальностей фахова фундаментальна пiдготовка здiйснюється паралельно з обох спецiальностей i на освiтньо-квалiфiкацiйному рiвнi "Бакалавр" завершується з першої спецiальностi.

Вивчення фахових навчальних дисциплiн з другої спецiальностi та спецiалiзацiй розпочинається з урахуванням специфiки їх поєднання i завершується на етапi пiдготовки фахiвця освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня "Спецiалiст".

Змiст навчальних дисциплiн з методик викладання шкiльних предметiв, термiни їх вивчення визначаються особливостями спецiальностей та спецiалiзацiй i завершуються на вiдповiдних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнях. З метою актуалiзацiї знань з шкiльного навчального предмета курс методики вивчається як iнтеґрована навчальна дисциплiна, що передбачає вивчення самого шкiльного предмета та методики його викладання.

Змiст фахової пiдготовки реалiзується через iнтеґрованi навчальнi курси, що забезпечує системнiсть у вивченнi навчальних дисциплiн, сприяє уникненню дублювання навчального матерiалу, змiцненню мiжпредметних зв'язкiв та полiпшенню органiзацiї навчального процесу i запровадженню новiтнiх технологiй навчання.

При формуваннi освiтньо-професiйних програм з поєднаних (подвiйних) спецiальностей iнтеґрованi навчальнi дисциплiни фахової пiдготовки об'єднуються в модулi (блоки) з кожної спецiальностi. Такi ж модулi формуються зі спецiалiзацiй.

Практична пiдготовка з педагогiчних спецiальностей - органiчна складова частина професiйного становлення майбутнього педагога. Завданням практичної підготовки є: поглиблення теоретичних знань на основi практичного навчання; вироблення у майбутнiх педагогiв умiнь і навичок практичної дiяльностi у навчально-виховних закладах; формування творчого дослiдницького пiдходу до педагогiчної дiяльностi.

Практична пiдготовка здiйснюється через навчальнi та фаховi (педагогiчнi) практики. Форми, тривалiсть i термiни проведення практики визначаються для кожного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня з урахуванням специфiки спецiальностей i спецiалiзацiй. Сумарна тривалість усіх видів практики за весь період навчання становить 38-48 тижнів, у т. ч. фахових практик - 23-27 тижнів, i здійснюється безперервно протягом усього терміну навчання, починаючи з третього семестру. У загальному бюджеті часу практика становить до 16 відсотків.

оппп

нпнд

д с в о

о-кх

 

нчзо

тести

о-кх - освітньо-кваліфікаційна характеристика;

нчзо - нормативна частина змісту освіти (включає оппп - освітньо-професійну програму підготовки і нпнд – навчальні програми навчальних дисциплін);

тести - засоби діагностики.

2.2.2. Структура стандартів вищої педагогічної освіти.

Складовими державного стандарту вищої освіти (див. схема) є: освітньо-кваліфікаційна характеристика, нормативна частина змісту освіти і тести (засоби діагностики).

Державні стандарти вищої освіти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня та напряму підготовки (спеціальності) і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В Україні триває розробка базових стандартів післядипломної педагогічної освіти.

Державний стандарт підвищення кваліфікації працівників освіти мусить бути нормативним документом, що регламентуватиме зміст і тривалість їх курсової підготовки і має визначати обов’язковий мінімум змісту програми підвищення кваліфікації, максимальний обсяг навчального навантаження слухачів і вимоги щодо рівня їх підготовки.

Державний стандарт підвищення кваліфікації працівників освіти повинен містити: кваліфікаційну характеристику відповідної категорії працівників освіти, освітньо-професійну програму підвищення кваліфікації та компоненти (фонди) контрольних завдань.

Кваліфікаційна характеристика регламентуватиме основні посадові обов’язки (функції) відповідних категорій працівників освіти і тим самим визначає зміст та напрямок програми підвищення їх кваліфікації. В структурі державного стандарту підвищення кваліфікації працівників освіти кваліфікаційна характеристика не копіюватиме функціональні обов’язки посадових осіб, а в логічно обгрунтованій послідовності виділятиме основні напрямки їх діяльності.

Освітньо-професійна програма підвищення кваліфікації має бути нормативним документом, що визначатиме зміст навчання, вимоги до знань і вмінь слухачів, форми контролю та державної атестації. Освітньо-професійна програма складатиметься з нормативної (обов’язкової) та варіативної частин.

Нормативна частина – це перелік обов’язкових дисциплін, видів практичної підготовки із зазначенням мінімальної кількості годин на їх засвоєння, а також відповідні навчальні програми. Кількість обов’язкових дисциплін у кожному циклі курсової підготовки не перевищуватиме 1–3. Нормативна частина освітньо-професійної програми затверджуватиметься Міністерством освіти і науки України.

Варіативна частина освітньо-професійної програми не входитиме до структури державного стандарту підвищення кваліфікації працівників освіти. Вона міститиме перелік дисциплін за вибором навчального закладу та вільним виборам слухачів, а також відповідні навчальні програми Дисципліни за вибором навчального закладу призначені для врахування спеціалізації слухачів у межах категорії, регіональної специфіки, досвіду підвищення кваліфікації тощо. Вони зорієнтовані, як правило, на задоволення освітніх та культурних потреб, професійних інтересів і запитів слухачів.

Кожна складова становитиме 50% загального часу, що виділяється на підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачає їх соціально-гуманітарну, функціональну підготовку, індивідуально-творчу роботу слухачів. Навчальна практика слухачів здійснюватиметься шляхом їх ознайомлення з роботою базових закладів освіти та стажування на відповідні посади протягом декількох днів.

2.4. Підготовка вчителів до роботи з дітьми з особливими потребами.

У складних умовах трансформації суспільства зростає значення реабілітаційної функції освіти і школи.

Погіршення соціальної ситуації в Україні призвело до збільшення кількості дітей, які живуть у винятково важких соціальних умовах. Серйозної уваги потребують діти-сироти, діти, які залишилися без піклування батьків, діти-інваліди, діти ризику. В Україні неухильно зростає кількість дітей вулиці, які знаходяться в екстремальних умовах.

Погіршення соціального та екологічного стану в Україні загострило загальнонаціональну проблему забезпечення умов для фізичного виживання підростаючого покоління. В Україні з кожним роком зростає кількість дітей з особливими потребами. Сьогодні їх понад 152 тисячі. Змінилась структура дитячої інвалідності: перше місце зайняли хвороби нервової системи й органів чуття (33%), вроджених деформацій (19,7%), психічні розлади (12,7%). Постійними є випадки порушення імунної системи, хронічних захворювань бронхо-легеневої системи органів травлення. Зростає кількість дітей із порушенням опорно-рухового апарату. Предмет особливої турботи – діти, які постраждали від Чорнобильської аварії.

Реабілітаційна педагогіка, що грунтується на засадах життєтворчості, покликана допомогти визначити шляхи вирішення соціальної, медичної, психолого-педагогічної реабілітації дитини, життя якої обтяжене хворобою або іншими несприятливими соціально-педагогічними умовами.

Поняття “реабілітаційна педагогіка” включає відновлення частково втрачених або послаблених властивостей і функцій організму, особистості дитини, окремих її сторін і метою максимально повного розвитку її індивідуальних можливостей й активно перетворювальної адаптації до навколишнього світу. Прикладним завданням реабілітаційної педагогіки є теоретичне та організаційно-практичне забезпечення освітньо- реабілітаційного процесу як в системі спеціальної освіти, так і в процесі інтеграції дітей із особливими потребами в загальноосвітні школи.

У педагогічних навчальних закладах, закладах післядипломної педагогічної освіти здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації педагогів, які працюватимуть і працюють з дітьми з особливими потребами. Вона передбачає освоєння нових підходів до підвищення педагогічної, психологічної, рефлексивної культури, компетенції педагогічних працівників навчально-реабілітаційних центрів. Особлива увага приділяється готовності педагогів забезпечити:

- спроможність вихованців задіювати компенсаторні можливості організму, активізувати наявні фізіологічні резерви для вирішення проблем власного саморозвитку, життєвої компетенції;

- набуття ними навичок саморегулювання почуттів і депресивних станів;

- наявність в учнів певних адаптаційних навичок, розвиненісь комунікативної та емоційно-вольової сфери у життєвому просторі особистості;

- здатність дітей оптимистично сприймати життя, їх ориєнтацію на успіх;

- розвиненість механізмів регуляції ролевої поведінки;

- здатність вихованців до професійного самовизначення у відповідності зі своїми особистісними можливостями;

- усвідомлення ними системи пріоритетів життєвих цінностей;

- міру відповідального ставлення особистосі до життя;

- вміння будувати життя за своїм власним життєвим проектом;

- компетентність у побудові свого життєвого шляху, відповідальність за власну долю і вчинки.

3.1.1. Законодавча база педагогічної освіти в Україні.

Підготовка педагогічних кадрів в Україні регламентується Законом України "Про освіту", відповідними документами з питань вищої освіти, цільовою комплексною програмою "Вчитель" (1997 р.) і Концепцією педагогічної освіти (1998 р.).

Відповідно до Концепції педагогiчна освiта покликана забезпечувати формування вчителя, який здатний всебiчно розвивати особистiсть дитини, зорiєнтований на особистiсний та професiйний саморозвиток i готовий працювати творчо в закладах освіти рiзного типу.

Основними завданнями з розбудови такої педагогічної освіти визначено:

- розробка i запровадження державних стандартів педагогічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів для вищих навчальних закладів i закладів післядипломної освіти всіх форм власності;

- створення цілісної системи безперервної педагогічної освіти з урахуванням вітчизняного досвіду, національних традицій i тенденцій розвитку світових освітніх систем;

- організація профорієнтаційної роботи та відбору здібної молоді для навчання у вищих педагогічних навчальних закладах;

- створення нового покоління навчально-методичної літератури з фахових i психолого-педагогічних навчальних дисциплін, методик навчання, менеджменту освіти тощо для вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти;

- визначення змісту освіти для психолого-педагогічної підготовки фахівців з непедагогічних спеціальностей;

- сприяння просвітницькій роботі серед населення з проблем сімейного виховання, організації дозвілля молоді, здорового способу життя тощо.

3.1.2. Структура вищої педагогічної освіти.

Сфера підготовки педагогів в Україні є частиною вітчизняної освіти. Сучасна педагогічна освіта України - це складна система, що включає мережу відповідних вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів АПН України, ВАК України (у частині підготовки науково-педагогічних кадрів), методичних установ управлінь освіти та ВНЗ; навчальних формувань з професійної орієнтації молоді, пiдготовки майбутнiх педагогiв та закладів пiслядипломної освiти педагогiчних працiвникiв (учителiв, вихователiв, соцiальних педагогiв, практичних психологiв, дефектологiв).

Управління системою педагогічної освіти здійснюється на основі сукупності державних нормативів, якi визначають вимоги до пiдготовки фахiвцiв рiзних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв: перелiк спецiальностей; освiтньо-квалiфiкацiйнi характеристики; нормативну частину змiсту освiти (освiтньо-професiйнi програми i навчальнi програми дисциплiн) та засоби дiагностики якостi освiти. Більшість цих нормативів передбачається легітимізувати через Державні стандарти педагогічної освiти.

Педагогiчна освiта реалiзується через:

* профорiєнтацiйно-пропедевтичну пiдготовку;

* пiдготовку педагогiчних працiвникiв за вiдповiдними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями;

* пiслядипломну професiйну освіту.

Профорiєнтацiйно-пропедевтична пiдготовка здiйснюється в педагогiчних класах i гуртках, школах юного педагога, лiцеях та гiмназiях iнтернатного типу, факультетах майбутнього вчителя, на пiдготовчих вiддiленнях i курсах при вищих педагогiчних навчальних закладах тощо.

Робота з професiйної орiєнтацiї та вiдбору молодi на педагогiчнi спецiальностi органiзовується вищими педагогiчними навчальними закладами та iншими вищими навчальними закладами, що здiйснюють пiдготовку педагогiчних працiвникiв, спiльно з органами управлiння освiтою, загальноосвiтнiми школами, дошкiльними i позашкiльними закладами освiти i громадськими органiзацiями.

Пiдготовка педагогiчних працiвникiв здiйснюється у профiльних вищих навчальних закладах - педагогiчних училищах, технiкумах, коледжах, iнститутах, унiверситетах. За умови виконання вимог державного стандарту пiдготовки педагогiчних фахiвцiв їх можуть готувати також класичнi унiверситети та iншi вищi навчальнi заклади третього i четвертого рiвнiв акредитацiї.

Загалом сьогодні педагогічних працівників (вчителів, вихователів, практичних психологів, соціальних педагогів, дефектологів) готують 62 окремих вищих педагогічних навчальних заклади (21 педагогічний університет, 8 педагогічних інститутів, 9 педагогічних коледжів, 24 педагогічні училища) і 19 структурних підрозділів вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації (11 педагогічних коледжів, 8 педагогічних училищ) та 15 класичних університетів. Мережа вищих навчальних закладів, що забезпечують підготовку педагогічних працівників, розташована по всій території України і повністю задовольняє потреби регіонів у педагогічних кадрах.

Педагогiчнi училища i технiкуми готують педагогiчних працiвникiв з окремих спецiальностей i, враховуючи специфiку пiдготовки педагогiв з цих спецiальностей, здiйснюють прийом на основi базової загальної середньої освiти. Вони функцiонують як самостiйнi навчальнi заклади, а також можуть бути структурними пiдроздiлами педагогiчних унiверситетiв та iнститутiв, класичних унiверситетiв.

Педагогiчнi коледжi готують педагогiв зі спецiальностей, з яких здiйнюється пiдготовка педагогiчних працiвникiв у педагогiчних училищах i технiкумах, але на базi повної загальної середньої освiти. Вони функцiонують як самостiйнi навчальнi заклади, а також можуть бути структурними пiдроздiлами педагогiчних унiверситетiв та iнститутiв, класичних унiверситетiв.