Система педагогічної освіти та педагогічні інновації (стр. 9 )

Освітню програму “Довкілля” застосовують вчителі понад 200 українських шкіл.

На засадах педагогіки та психології життєтворчості на базі Хортицького навчально-реабілітаційного багато­профільного центру (м. Запоріжжя) розроблено модель навчально-реабілітаційного закладу, в якому відновлюється фізичне, психічне і со­ціальне здоров'я вихованців, здійснюється їх неперервна ступенева освітня підго­товка від дошкільної до вищої. Найважливішою складовою моделі життєтворчості є створення оптимальних умов для са­моздійснення вихованця у різних видах діяльності. Застосовувана у Хортицькому центрі проективно-рефлексивна технологія нав­чан­ня актуалізує рефлексивно-творчу складову особистості вихованця як су­б'єкта саморозвитку, творця власного життя, своєї життєвої стратегії.

Педагогікою життєтворчості керуються у своїй роботі вчителі майже 800 шкіл України.

Найбільш масштабною інновацією у системі освіти України став перехід української школи на 12-бальну систему оцінювання учнів.

У системі освіти України поширюються також полікультурна школа, глобальна школа, школи ЮНЕСКО, пілотні школи, технології критичного мислення, філософії для дітей, гнучкої диференціації освіти “АЗІМУТ”, різноманітні інформаційні технології тощо. Тривають експерименти з розробки програми розвитку учнів “Росток”, української національної школи-родини, школи діалогу культур, різноманітних рейтингових систем оцінювання та інших. Здійснюється апробація понад 50 нових підручників. Нарешті, з 2001/2002 навчального року у системі загальної середньої освіти розпочато перехід до 12-річного терміну навчання.

Поширення інновацій у системі освіти передбачає забезпечення доступу до них освітян шляхом розповсюдження інформації про ці інновації: видання навчальної, науково-методичної літератури, підготовки студентів педагогічних навчальних закладів, вчителів та керівників до їх застосування. Сьогодні з коштів бюджетів різних рівнів (державного і місцевих) фінансується лише незначна частка підручників та посібників з інноваційних освітніх моделей і технологій, навіть тих, що дозволило застосовувати Міністерство освіти і науки. Відсутня системність у підготовці педагогів і керівників навчальних закладів до їх застосування. Поширення інновацій у системі освіти України багато в чому залишається справою самих інноваторів, які змушені самостійно шукати інвесторів для реалізації своїх інноваційних проектів.

4.1.3. Педагогічна освіта і потреби сучасної української школи: роль педагогічної освіти у поширенні педагогічних інновацій.

Сучасна педагогічна освіта не задовольняє потребам сучасної школиу поширенні педагогічних інновацій зокрема тому, що на всіх її рівнях (вища та післядипломна освіта, самоосвіта) педагогічний працівник не отримує своєчасної інформації про інновації, найсучасніші науково-методичні розробки. Тому й зміст освіти у вищих педагогічних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти не встигає своєчасно поповнюватись інформацією про педагогічні інновації.

Сьогодні важливого значення набуває створення керівникам вищих педагогічних навчальних закладах та закладів післядипломної освіти відповідних умов для поширення інформації про педагогічні інновації:

- організаційних умов, що забезпечуються розробкою та запровадженням спецкурсів у вищих педагогічних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, проведенням методичних семінарів, тренінгів у навчальних закладах, подальшим поширенням інноваційної освітньої діяльності, спрямуванням інвестицій на потреби її забезпечення, підтримкою інноваційних освітніх проектів, заохоченням педагогів-новаторів, обдарованих студентів;

- педагогічних умов, що забезпечуються розробкоюі впровадженням моделі підготовки педагогів до розробки та застосування інноваційних технологій;

- психологічних умов, що забезпечуються формуванням у вищих педагогічних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, через засоби масової інформації "інноваційної культури" та "інноваційного потенціалу" працівників системи освіти, їх готовності до інноваційної діяльності.

4.1.4. Готовність учителів до застосування інноваційних методів і педагогічних технологій.

Інноваційний розвиток освіти гальмується неготовністю багатьох педагогів та керівників до інноваційної освітньої діяльності, сприйняття та застосування інновацій. Ця проблема стає надзвичайно актуальною останнім часом, коли набули поширення нові інноваційні освітні технології, застосування яких відповідає потребам і запитам сучасної учнівської молоді, надає певні конкурентні переваги навчальним закладам. Вимогою часу є інноваційна освіта, що базується на інтеграції найбільш сучасних і ефективних технологій з інтенсивною науковою діяльністю відповідно до потреб економіки і культури суспільства. Інноваційні педагогічні технології стають типовим явищем освітянської практики, готовність до їх застосування - вимогою до усіх педагогів.

Готовністю педагога до інноваційної діяльності є цілісне новоутворення, що мобілізує особистість на створення інновацій, їх освоєння та використання. Готовність до інноваційної діяльності поєднує соціально-психологічну готовність педагога та його професійну підготовленість.

Постає питання: наскільки українські педагоги готові до інноваційної діяльності? За різними дослідженнями, проведеними серед українських учителів, встановлено, що у системі освіти працює лише близько 8% педагогів-новаторів. У той же час негативно ставляться до інновацій майже 25% учителів. Серед педагогів, які брали чи беруть участь в експериментах та апробації інновацій, лише 25% вважають себе достатньо підготовленими до експериментальної роботи, 54% оцінюють свою підготовленість як задовільну, 21% - як незадовільну.

У цій ситуації очевидною є необхідність формувати інноваційну культуру педагогів, їх готовність до інноваційної освітньої діяльн6ості засобами педагогічної освіти.

4.2. Підготовка вчителів до застосування інноваційних методів і педагогічних технологій у системі вищої та післядипломної педагогічної освіти.

4.2.1. Структурна модель підготовки вчителів до творчої діяльності, застосування інноваційних методів і педагогічних технологій.

Готовність педагогів до інноваційної діяльності забезпечується оволодінням ними технології її організації та здійснення у системі освіти України. Головним у цьому процесі має стати питання підготовки вчителя до роботи у новітній школі, котра змінюється не лише за типом, але й за змістом освіти, формами організації навчально-виховного процесу. Зміни в змісті й структурі дванадцятирічної середньої школи мають глибинний характер і потребують розв’язання проблеми підготовки вчителя-інноватора, який володіє проективним мисленням, перспективними педагогічними технологіями, є суб’єктом особистісного і професійного зростання, вміє досягти нової педагогічної мети.

Модель підготовки студентів педагогічних навчальних закладів до використання інноваційних технологій, як правило, включає такі взаємозумовлені компоненти:

а) поінформованість про інноваційну педагогічну технологію шляхом:

- оволодіння змістом та методикою інноваційних педагогічних технологій;

- оволодіння технологією розробки та застосування педагогічних інновацій;

- визначення особистісної позиції щодо необхідності використання інноваційних педагогічних технологій на практиці;

б) технологізованість у формуванні компетентності студентів щодо розробки та використання інноваційних педагогічних технологій;

в) результативність підготовки студентів до використання інноваційних педагогічних технологій та її оцінку.

Структурна особистісно зорієнтована модель підготовки вчителя до творчої діяльності реалізує принципи свободи вибору, проблемно-ситуативної організації навчання, стимулювання самоосвіти та самостійності, принцип розвитку творчого потенціалу та морально-вольової сфери, науково-методичного супроводу.

Принцип свободи вибору не звужується лише до варіативності навчальних планів і програм, а вимагає реальної свободи вибору педагогом мети і змісту навчання, форм і методів його організації та здійснення. Принцип свободи вибору орієнтує також на розробку цільової програми професійного розвитку і саморозвитку, враховуючи індивідуальність та унікальність кожного педагога.

Принцип проблемно-актуальної організації підготовки спрямований на актуальні проблеми реформування школи. Фахівцю важлива не дисципліна, що вивчається, а її роль у вирішенні професійних завдань або життєвих проблем, що виникають у конкретних ситуаціях.

Сутність принципу стимулювання самоосвіти педагога полягає в тому, щоби спрямувати становлення змістоутворювальних мотивів діяльності, допомагати вчителеві йти шляхом саморозвитку, самостійного осмислення й використання нового знання у професійній та самоосвітній діяльності.

Важлива увага звертається на пріоритетність розвитку творчого потенціалу кожного педагога, на рівневу диференціацію та індивідуалізацію.

Розвиток творчого потенціалу вчителя будується на засадах наукової діагностики. Організація роботи з педагогом у курсовий та міжкурсовий періоди будується з врахуванням виявленого рівня компетентності педагога.

Структурна модель підготовки вчителя до творчої діяльності передбачає відкритість, багатоваріантність, гнучкість і динамізм, орієнтує на використання різноманітних форм роботи із педагогічними кадрами: обов’язкових й альтернативних, традиційних і нетрадиційних, комплексних і тематичних.

Модель підготовки вчителя до інноваційної діяльності в інститутах післядипломної педагогічної освіти включає філософську, мотиваційну, креативну, рефлексивну, валеологічну та технологічну складові.

Педагогічні кадри, які підвищили свою кваліфікацію за такою моделлю, як правило, покращують діяльнісні показники. До 35% зростає кількість педагогів, які починають орієнтуватися у таких категоріях, як мета, завдання, проблемний задум, гіпотеза тощо. На 40% покращуються вміння вчителів сладати розгорнутї програму експерименту; на 15% - застосовувати засоби діагностики і корекції; на 46% покращується володіння вчителями методикою педагогічної експертизи.

4.2.2. Зміст підготовки вчителів до творчої діяльності, застосування інноваційних методів і педагогічних технологій.

В цілому підготовка вчителя до інноваційної діяльності передбачає його орієнтацію на творчу діяльність, що визначається фундаменталізацією педагогічної освіти; відкритість; варіативність, динамічність у змінах, методах і формах підготовки вчителів. Підготовка вчителів до творчої діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах, як правило, здійснюється засобами обов"язкового навчального курсу "Основи педагогічної творчості", в якому розкриваються такі питання:

1. Основи теорії творчості.

2. Сутність та специфіка педагогічної творчості.

3. Теоретичні та технологічні основи професійно-педагогічної діяльності.

4. Педагогічна творчість і особистість учителя.

5. Основа професійно-педагогічного самовдосконалення.

6. Професійно-педагогічне спілкування.

7. Педагогічна техніка та педагогічний артистизм учителя.

8. Формування творчої особистості учня у професійно-педагогічних системах.

9. Організація творчої діяльності учнів у навчально-виховному процесі.

Зміст, структура і методика викладання курсу сприяє самостійному опануванню студентами творчої педагогічної діяльності. Під час аудиторних занять вони оволодівають методикою визначення факторів особистісно-зорієнтованого середовища, на основі якої обираються цілі та завдання педагогічної діяльності і оптимальні засоби її здійснення. Під час проходження педагогічної практики студенти опановують механізми само творення – емпатію та рефлексію.

У результаті засвоєння цього курсу майбутній педагог набуває не лише теоретичні знання, але й навички і вміння професійно-педагогічного спілкування, педагогічної техніки, основ артистизму та основ самовдосконалення, організації творчої діяльності учнів. Свою діяльність він проектує не на репродуктивному чи раціоналізаторському рівнях, а не рівні конструктивному (творчому), навчаючись моделювати власні педагогічні технології.

На жаль, нинi формуванню педагогiчної майстерностi вчителя у системі педагогічної освіти не приділяється достатньої уваги. Майже всi кафедри педагогiчної майстерностi у вищих педагогічних навчальних закладах останнiм часом припинили існування, чим завдано великої шкоди підготовці вчителя. У цій ситуації не зараджує справі введення спеціальних курсів за темою “Інноваційне проектування в освіті", проблемні семінари і ділові ігри.

Перехід до 12-річної середньої школи об’єктивно вимагає переведення освітнього процесу на технологічний рівень, активізації пошуку перспективних інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на розвиток і саморозвиток особистості, плекання людини як творця і проектувальника свого життя. Такий підхід обумовлює необхідність використання потенціалу неперервної педагогічної освіти для підвищення технологічної культури і компетентності вчителів.

Сьогодні більшість вчителів української школи мають поверхове уявлення про педагогічні технології, не отримали системних знань й умінь щодо їх використання у навчально-виховному процесі. У вузівських курсах із педагогіки відсутні розділи, які б розкривали сутність різних технологій, а також досвід їх використання в інноваційних вітчизняних і зарубіжних навчальних закладах. Тому не випадково педагоги часто ототожнюють педагогічні технології із окремими методами чи формами навчання.

Сьогодні як ніколи об’єктивно назріла необхідність введення дисципліни “Основи педагогічних технологій” у системі вищої і післядипломної педагогічної освіти. ЇЇ вивчення змінить смислові акценти підготовки вчителя, так як не тільки ознайомить його з освітніми технологіями, але й сприятиме виробленню певних технологічних вмінь та навичок. Введення дисципліни “Основи педагогічних технологій” було б логічним продовженням курсу "Основи педагогічної творчості". Такий курс повинен бути практично зорієнтованим у змістовому і технологічному плані, наповнений тренінгами, організаційно-діяльнісними іграми, співробітництвом і співтворчістю студентів і викладачів, знайомством із передовим педагогічним досвідом педагогічною компаративістикою, елементами проектування педагогічних технологій. Освоївши курс, педагоги зможуть усвідомлено вибирати моделі професійної поведінки і реалізації різних педагогічних систем, механізмів їх впровадження.

У вищих педагогічних навчальних закладах та інститутах післядипломної педагогічної освіти зміст підготовки педагогічних працівників також спрямовується й на освоєння педагогами інвестиційних методів та технологій. В основному це забезпечується спецкурсами "Основи інноваційної діяльності вчителя", "Основи сучасної технології творчості - ТРВЗ", "Інноваційні педагогічні технології", "Методика інноваційного пошуку вчителя", "Основи педагогічного дослідження" тощо. В основу цих курсів покладено ознайомлення із:

- сутністю державної інноваційної політики України в галузі освіти;

- змістом педагогічних інновацій та роллю педагога в інноваційній освітній діяльності;

- механізмом здійснення інноваційної діяльності в системі освіти України.

Зміст підготовки педагогічних кадрів до застосування інноваційних методів навчалння, виховання й управління в інститутах післядипломної педагогічної освіти включає в себе такі основні модулі, як:

· ознайомлення з теорією методів;

· з'ясування відмінностей між класичними (традиційними) та інтерактивними методами;

· відпрацювання технології застосування інноваційних методів.

До таких інноваційних методів, що прискорюють темпи досягнення мети освіти та покращують її результати, віднесено: метод конкретної ситуації; метод інциденту; метод тренування чуйності; метод "мозкового штурму"; метод синектики; метод ділової гри; метод занурення; метод евристичних питань; метод багатомірної матриці; метод інверсії; метод емпатії тощо.

Технологія застосування інноваційних методів навчання, виховання й управління, як правило, знаходить своє відображення у змісті підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах та в інституті післядепломної педагогічної освіти у формі комп'ютерних, тренінгових, семінарсько-практичних, лабораторних занять. Однак вага цих занять, на жаль, ще не перевищує 50%.

В інститутах післядипломної педагогічної освіти запроваджуються спеціальні курси і спецкурси для керівників закладів освіти ("Інноваційний менеджмент", "Сучасна методолгія управління освітою"), що ознайомлюють їх з педагогічними інноваціями, технологією їх підтримки і застосування.

ВИСНОВКИ

Україна успадкувала застарілу структуру підготовки педагогічних кадрів, що дісталася їй у спадщину з радянських часів. Вимоги життя тепер істотно відрізняються від реальних можливостей існуючої системи педагогічної освіти, яка не має ефективних механізмів реагування на ситуацію, що змінюється. Неадекватність системи педагогічної освіти стримує реформування освіти в цілому і відповідно зростання економіки України. Брак кваліфікованих педагогів унеможливить суттєву частину перспективних реформаційних проектів у нашій державі.

Тому педагогічна освіта в Україні потребує удосконалення і почасти реформування шляхом внесення інновацій задля досягнення нового рівня її якості, що відповідатиме потребам української школи XXI століття. Стратегія інноваційного розвитку системи педагогічної освіти має розроблятися як складова єдиної державної інноваційної освітньої політики, що визначить її пріоритетні напрями, суб’єкти та об’єкти перетворень, джерела і механізм інвестування трансформаційних процесів у педагогічній освіті.

Успіх багато в чому залежатиме від того, наскільки широко Міносвіти і науки України — головний суб’єкт трансформації педагогічної освіти — зможе залучити до цього процесу усі зацікавлені сторони — неурядові організації, передусім освітянські, наукові інституції, педагогів, батьків, громадськість.

ДОДАТКИ

Основні показники

щодо підготовки педагогічних працівників

у вищих педагогічних навчальних закладах

за кошти Державного і місцевих бюджетів

(денна форма навчання рр.)

Назва показника	1996	1997	1998	1999	2000
Кількість студентів першого року навчання (тис. осіб)	29,31	24,76	20,18	21,06	19,86
Кількість студентів-випускників (тис. осіб)	29,03	29,11	28,85	28,81	25,81
Частка працевлаштованих у закладах освіти (відсотки)	68,0	72,0	72,7	76,8	81,1
Загальна кількість студентів-педагогів (тис. осіб)	120,76	115,61	110,24	104,55	100,97
Відношення кількості студентів-педагогів до їх загальної кількості	0,11	0,10	0,09	0,09	0,08
Обсяги прийому за спеціальностями (тис. осіб)
Дошкільне виховання	4,67	3,52	2,07	1,93	2,01
Початкове навчання	8,41	7,20	5,13	5,04	5,04
Українська мова і література	2,55	2,53	2,50	2,40	2,08
Мова і література	2,93	2,46	2,44	2,46	2,20
Історія	1,23	0,95	0,97	0,97	0,90
Музика	1,30	1,26	1,08	1,00	0,93
Образотворче мистецтво	0,20	0,36	0,27	0,33	0,36
Фізика	0,98	0,82	0,82	0,82	0,78
Біологія	0,78	0,66	0,71	0,66	0,60
Географія	0,61	0,45	0,44	0,4445	0,43
Хімія	0,29	0,32	0,28	0,30	0,28
Математика	1,37	1,21	1,20	1,15	1,09
Фізична культура	1,12	0,97	1,02	1,37	1,04
Хореографія	0,02	0,04	0,09	0,09	0,09
Трудове навчання	1,55	1,36	1,07	1,20	1,18
Соціальна педагогіка	0,22	0,15	0,23	0,34	0,33
Дефектологія	0,25	0,25	0,22	0,22	0,20
Практична психологія	0,23	0,25	0,27	0,33	0,32