Лауреати обласної літературної премії ім. Є. Маланюка (стр. 5 )

Полеглим: вірш // Новгородківські вісті. – 2003. – 8 травня. – С. 1.

Загравенко А. Р. Вкраїна зачекалася на вас: (поезії для дітей та юнацтва). – Кіровоград: Мавік, 2013. – 419 с.: портр.

Загравенко А. Р. Іскрини дощу: Поезії. – Дніпропетровськ: Промінь, 1990. – 45 с.: 1 л. портр.

Загравенко А. Р. Меди полинові: Ліричні поезії про кохання, балади, пісні. – Знам'янка: Знам'янський міський Ресурсний Центр, 1999. – 77 с.: портр., іл.

Загравенко А. Р. Поеми. – Кіровоград: Степ, 2010. – 77 с.

Загравенко А. Р. Спадок: – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 1997. – 140 с.: іл.

Загравенко А. Р. Сповідь: (Книга із трьох збірок поезій – "Супротив", "Ранок", "Сопілка з бузини"); Ред. Людмила Повалій. – Знам'янка: Знам'янський міський Ресурсний Центр, 2001. – 91 с.: портр.

Загравенко А. Р. Щастя: Поезії. Тексти пісень / ред.: Людмила Повалій. – Знам'янка: Знам'янський міський Ресурсний Центр, 2003. – 64 с.: портр.

Загравенко А. Убили Хведю // Нова газета. – 2013. – 5 грудня. – С. 14: фото.; 12 грудня. – С. 14.

Загравенко А. Україна і я: вірш // Кіровоградська правда. – 2002. – 21 травня. – С. 3.

Загравенко А. Р. Дике поле: Поезії. – Знам`янка: Знам. міський Ресурсний Центр, 1998. – 78 с.: портр.

Загравенко А. Р. Доля: Поезії. – Знам`янка: Знам. міський Ресурсний Центр, 2000. – 80 с.: портр.

Загравенко А. Р. Майдан : книга нових поезій – Кіровоград: Б. в., 2004. – 90 c.

Загравенко А. Р. Поеми – Кіровоград: Степ, 2010. – 66 с.: портр.

Загравенко А. Р. Пошук: книга з двох збірок поезій "Кордон" і "Кредо". – Кіровоград: Лебедія, 2006. – 77 с.

Загравенко А. Р. Сповідь: Збірка поезій – Знам`янка: Знам. міський Ресурсний Центр, 2001. – 91 с.: портр.

Загравенко А. Р. Часослов: Поезії. – Кіровоград: Б. в., 2002. – 85 с.: портр.

Кроки: Поезії [молодих поетів Дніпропетр., Запоріз., Кіровогр. і Черкас. обл.] / Упоряд. . – Дніпропетровськ: Промінь, 1985. – 142 с.: іл.

Поезія, що йде від серця: добірка віршів та коротко про автора А. Загравенка // Колос. – 2001. – 13 січня. – С. 4.

Свого не цурайтесь. Твори українських письменників про рідну мову: Антологія: хрестоматія / Тарас Шевченко [та ін.]; укл. Володимир Лучук; передм., ред. Іван Лучук. – Тернопіль: Богдан, 2009. – 895 с. – (Серія поетичних антологій ДИВООВИД).

Шевченкіана степова: антологія / укл. Василь Бондар. – Кіровоград: Мавік, 2005. – 223 с.: портр., кол. іл.

Публікації про життя і творчість Загравенка А. Р.

"Під всепланетні хуги та відлиги...": штрихи до літературного портрета Анатолія Загравенка // Кіровоградська правда. – 2002. – 9 квітня. – С. 3.

Бондар В. Вічний реалізм Анатолія Загравенка: На здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка // Народне слово. – 2011. – 22 грудня. – С. 12.

Вітання А. Загравенку // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 24 квітня. – С. 2.

Гончаренко В. Друга сходинка до Парнасу: [Про збірку поезій А. Загравенка "Спадок"] // Народне слово. – 1999. – 20 березня. – С. 3.

Журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка оголошує список кандидатур – номінантів, яких було допущено до участі в конкурсі на здобуття премії у 2013 році // Народне слово. – 2013. – 14 листопада. – С. 19.

Журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка повідомляє перелік творів, висунутих на здобуття премії // Народне слово. – 2011. – 10 листопада. – С. 13.

Загравенко А. Його біль за Україну актуальний і сьогодні: слово лауреатам премії ім. Є. Маланюка // Народне слово. – 2014. – 27 лютого. – С. 10.

Корінь А. Повноцінне щастя – в чому // Кіровоградська правда. – 2013. – 9 квітня. – С. 5: фото.

Любарський Р. Гіркий мед Анатолія Загравенка // Народне слово. – 2013. – 31 жовтня. – С. 10.

Мельниченко Н. Анатолію Загравенку – 70 // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 10 квітня. – С. 9: фото.

Названо претендентів на здобуття обласних премій // Народне слово. – 2012. – 8 листопада. – С. 6.

Нові члени Національної спілки письменників України // Народне слово. – 2004. – 22 травня. – С. 1: портр.

Ноздра Л. Поетичне слово наших земляків // Знам'янські вісті. – 2011. – 14 травня. – С. 2.

Свято поезії: Книги наших земляків // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 10.

У цей день – 7 квітня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 28 березня. – С. 8.

Царук А. Коштовність у спориші // Народне слово. – 2008. – 3 квітня. – С. 3.

Члени обласного літоб‘єднання "Степ" – українські письменники // Кіровоградська правда. – 2004. – 14 грудня. – С. 3: фото.

Архангельський Олександр Дмитрович

Олександр Дмитрович Архангельський – уродженець міста Знам`янка, вчитель, викладач фізики та математики, педагог, здібний організатор – в різні роки був керівником Станції юних техніків, директором школи, заступником директора професійно-технічного училища, працівником міськвиконкому, начальником служби у справах дітей і разом з тим – музикант, що виступає у складі оркестру народних інструментів, учасник музичних фестивалів «Сонячні кларнети» та «Калиновий спів». Захоплення музикою вилилось також у виступи родинного спочатку дуету, а згодом тріо, що вже понад 30 років дарує землякам диво мистецтва.

Згодом Олександр почав писати, як визначає сам автор, «пісенну музику»,тобто писати вірші і одразу музику до них. Любов до музики і поезії несподівано вилилась у перекладацьку працю. Вловити інтонацію вірша, знайти відповідник з іншою мовою, намагаючись злити форму зі змістом – задача не з легких, але саме вона вабить автора. Він любить цитувати вислів П. І.Чайковського про те, що талант – це лише 1% здібностей і 99% праці. І намагається відповідати цій формулі успіху. Вільно володіючи російською та українською мовами, а також певною мірою і англійською, автор залучає до роботи словники, щоб перекладати з оригіналів.

«П`ята пора року» – перша книга поезій Олександра Архангельського, автора перекладів із англійської поезії — сонетів Вільяма Шекспіра та Джона Дона, з української поезії — віршів Ліни Костенко, Євгена Маланюка, лірики поетів Приінгулля. Архангельський переклав українських поетів: Володимира Базилевського, Миколу Зерова, Віталія Коротича, Дмитра Павличка, Василя Симоненка, Ліну Костенко, Євгена Маланюка та інших. Його стилю властиві ліризм, музикальність, філософічність, психологізм. Скупим та точним штрихом виписані зримі картини природи, за якими пізнається силует людини з його перепадами почуттів та настроїв, притаманних кожному з нас.

Архангельський О. Д. – лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка за 2013 рік в номінації «Поезія» (у тому числі драматичні твори і переклади) – за переклад поезій Євгена Маланюка «Єдиним сном, єдиним болем».

Єдиним сном, єдиним болем… [Текст] / Є. Маланюк // Пер. О. Архангельський. – Кiровоград: Iмекс-ЛТД, 2013. – 336 с. Текст укр., рос.

Сучасне видання є оригінальним проектом, мета якого – донести до якомога більшої читацької аудиторії ідеї і мистецький дух творів видатного культурного і політичного діяча другої хвилі української еміграції Євгена Маланюка. У книзі поряд з поезіями Є. Маланюка представлені літературні переклади його творів російською мовою Олександра Архангельського. Органічним доповненням збірки є графічні доробки художника Андрія Надєждіна за мотивами поезій Є. Маланюка.

Вірші згруповані не за хронологією друку; простежується певний тематичний порядок у їх розташуванні.

***

Так. Тут мета моєї прощі,

Моїх шляхів неперехресних –

Тут спить історія, як мощі,

І все здається: ось воскресне.

Стримлять увись суворі стіни

І тануть в просторах хрещатих,

Де над ковчегом домовини

Вахтують посмертні чати

Здесь цель и смысл моих исканий,

Моих путей без перекрестий.

Здесь спит история мощами,

Всё кажется, что вот воскреснет.

Суровы стены, бесконечны,

Уходят ввысь крестообразно,

Где над ковчегом гроба вечным

Стоит недремлющая стража.

Батьківщині

Як до Тебе протоптати тропи?

В сивій млі спостерегти мету?

Чи ж пропалить синій жар Європи

Азії проказу золоту?

Ось мовчиш, незбагнена, незнана,

Мов прозорий жовтень, нежива, –

Що ж Тобі – прокляття чи осанна? –

Мертві звуки, неживі слова.

Рівний простір в язвах позолоти

Залягає площиною піль,

Тільки часом – Твій єдиний готик –

Повстають жертовники топіль,

Перетявши безнадійний позем,

Вносячи мірило у безкрай,

Що завжди беззахисний на грози

Сумно мріє про майбутній рай.

Отечеству

Проторить к Тебе, скажи, как тропы?

Цель во мгле узреть издалека?

И прожжёт ли синий жар Европы

Азиатских золото проказ?

Вот молчишь, безвестна, непонятна,

Как октябрь прозрачный, нежива, –

Что Тебе – осанна иль проклятье? –

Мёртвые и звуки, и слова.

И пространство в язвах позолоты

Залегает плоскостью полей.

Иногда – единственный Твой готик –

Жертвенники вставших тополей.

Гиблый горизонт одолевая,

В бесконечность меру привнося,

Что от гроз прибежища не знает,

С грустью верит: в рай ведёт стезя.

Твори Архангельського О. Д.

Архангельский А. Памяти бабушки Марии // Народне слово. – 2012. – 17 травня. – С. 10.

Архангельский А. Переводы из английской поэзии ХVI-XVII / Вильям Шекспир. Сонеты / Джон Донн. – Кировоград: Лысенко В. Ф., 2011. – 101 с.

Архангельский А. Я отдал дань...: переводы из украинской поэзии. – Кировоград: Издатель Лысенко В. Ф., 2012. – 115 с.

Архангельський О. "Прощання слов‘янки" // Народне слово. – 2012. – 26 липня. – С. 7.

Архангельський О. Гімн Кіровограду // Кіровоградська правда. – 2012. – 20 липня. – С. 9.

Архангельський О. Змах крила метелика // Освітянське слово. – 2012. – лютий. – С. 6.

Архангельський О. Перевірка зубів: новела // Народне слово. – 2013. – 27 червня. – С. 10: фото.

Архангельський О. Ольга Чехова: Спогад // Народне слово. – 2013. – 28 лютого. – С. 10.

Евген Маланюк. Единым сном, единой болью… Стихи / Перевод с укр. А .Архангельського – Кировоград: ФОП Лысенко В. Ф., 2012. – 164 с.

Мищенкова О. Кораллы слез моих...: Венок на сонет Сергея Есенина / Перевод А. Архангельский. – Рязань: Арт-группа Параллели, 2011. – 40 с.

Полевина О. И пусть стихия властвует над нами...: венки сонетов, / Перевод А. Архангельский. – Кировоград: Издатель Лысенко В. Ф., 2012. – 136 с.

Публікації про життя і творчість Архангельського О. Д.

Архангельський О. Хай слово Маланюка звучить не лише українською: слово лауреатам премії ім. Є. Маланюка // Народне слово. – 2013. – 20 лютого. – С. 10.

Архангельський. О. Як гартують вірші // Народне слово. – 2013. – 17 жовтня. – С. 10.

Журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка оголошує список кандидатур-номінантів, яких було допущено до участі в конкурсі на здобуття премії у 2013 році // Народне слово. – 2013. – 14 листопада. – С. 19.

Коли вагомий кожен відтінок слова: На здобуття премії ім. Є. Маланюка // Народне слово. – 2013. – 28 листопада. – С. 7.

Корінь А. Гіпноз та закодовані послання: як побути Шекспіром чи Джоном Донном [Інтерв’ю з О. Архангельським] // Кіровоградська правда. – 2012. – 20 квітня. – С. 10.

Корінь А. Літак, що відлітає вдалину // Кіровоградська правда. – 2012. – 19 червня. – С. 9.

«Я віддав данину» // Народне слово. – 2012. – 22 березня. – С. 14: фото.

Любарський Р. Літературне відкриття 2012 // Народне слово. – 2012. – 19 січня. – С. 10: фото.

Любарський Р. Не можу мовчати // Народне слово. – 2014. – 30 січня. – С. 10.

Любарський Р. Поезія – то камерний оркестр // Народне слово. – 2012. – 26 січня. – С. 10: фото.

Названо претендентів на здобуття обласних премій // Народне слово. – 2012. – 8 листопада. – С. 6.

Орел С. Маланюк – Шевченко ХХ століття? // Слово "Просвіти". – 2014. – 20-26 лютого: Ч. 7. – С. 13.

Островерх Л. Він творив у п‘яту пору року // Народне слово. – 2013. – 7 лютого. – С. 10.

Полевіна О. Чи отримає Євген Маланюк у перекладі премію імені Євгена Маланюка // Народне слово. – 2012. – 6 грудня. – С. 10.

Султанова Г. Стихія хай над нами владарює...: рецензія // Народне слово. – 2013. – 14 березня. – С. 10.

Янчуков С. Будьмо реалістами // Народне слово. – 2013. – 17 січня. – С. 10.

Михида Сергій Павлович

Сергій Павлович Михида – український літературознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури, проректор з науково-педагогічної та виховної роботи Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка.

 П. Михида в с. Куцівка Новгородківського району Кіровоградської області.

Отримав вищу освіту в КДПУ ім. В. Винниченка. У 1995 році захистив дисертацію на тему: "Конфлікт у драмах В. Винниченка: змістові домінанти і поетика" в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. З 1996 року – старший викладач, доцент, професор кафедри української літератури КДПУ ім. В. Винниченка. 2006 - 2008 роки – помічник ректора. З 2008 року і до сьогодні – проректор з науково-педагогічної та виховної роботи.

На факультеті філології та журналістики Кіровоградського педагогічного університету ім. В.  П. Михида викладає дисципліни: «Вступ до літературознавства», «Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття», «Історія української літератури ХХ ст.»; спецкурси: «Психопоетика», «Особливості художнього мислення В. Винниченка-драматурга»; спецсемінар «Літературознавчі технології ХХ ст.»

У сфері наукових інтересів: історія української літератури доби модернізму, проблеми психології творчості, її трансформація у психопоетику – галузь літературознавства, яка сприяє реконструкції психічної структури особистості письменника, та виявлення особливостей її кореляції з поетикою творчості митця в цілому й окремого літературного твору, зокрема.

Лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка 2013 року в номінації „Літературознавство та публіцистика” – за книгу «Психопоетика українського модерну: проблема реконструкції особистості письменника».

Михида С. Психопоетика українського модерну: проблема реконструкції особистості письменника: [монографія] / Сергій Михида. – Кіровоград: «Поліграф – Терція», 2012. – 352 с.

Монографія репрезентує погляд письменника крізь призму відображення у мегатексті слідів його особистості. Послугування психопоетикальним інструментарієм сприяє реконструкції психопортрета митця. Що, у свою чергу, оприявлює секрети художності його творів. Актуалізація модерну як найегоцентричнішого літературного напряму широко демонструє можливості психопоетики, яка постає на зрізі літературознавства й психологічної науки. Використання здобутків останньої не обмежується залученням психоаналітичних концепцій, а зорієнтоване на «системний еклектизм», взаємодію здобутків класичної, гуманістичної та егопсихології.

Книга адресована літературознавцям, студентам-філологам, учителям-словесникам, усім, хто зацікавлено задивляється у два світи: Психею письменника та його Текст.

Частина 1

Творча особистість у науковій парадигмі

Інтерес до постаті митця в літературознавстві другої половини XIX - XX - початку XXI століття має певну амплітуду коливання, а останнім часом можна говорити з певністю – посилюється. Обсяг поняття «митець», «письменник» із такою ж частотністю звужується-розширюється залежно від тенденцій літературно-мистецького процесу, але неминуче «обертається» навколо категорії «автор». Це досить об’єктивно, адже йдеться про творчий потенціал, тобто «суб’єкт плюс текст» [27, с. 318], або ж, за М. Фуко, «людина - і-її-твір» [393, с. 444]. Автор у рецепції дослідників то «втручається» в текст (Ш. Сент-Бев та біографічна школа) і впливає на художність, то «вмирає», за Р. Бартом і М. Фуко. Утім заперечити його існування не вдається, а інтерпретація художнього тексту без уваги до персони митця віддаляє аналітика від художності, призводить до заміни її поняттям «письмо», а автора, відповідно - «функція». Звичайно, такий підхід цілком можливий за умови філософського аналізу, який чітко відмежовується від «лінгвістичного, філологічного, літературознавчого чи будь-якого іншого спеціального аналізу» [27, с. 318], або ж при перенесенні дослідження у сферу маргінальну, на стику різних наукових сфер.

Відзначимо, що остання теза досить серйозно вплинула на спрямування літературознавчих розвідок у бік від «автора» до «тексту», чим, безумовно, нашкодила не останньому (текст залишився незмінним), а скоріше третій іпостасі мистецького явища - реципієнту, його естетичній реакції, що в такому випадку зводиться до голого споглядання не підсиленого енергією буттєвої сфери носія мистецьких цінностей. Антипсихологізм (а саме так трактує польська дослідниця Зофія Мітосек відсутність авторського начала в наукових студіях), репрезентований формалістами і структуралістами, приводить до втрати якості і глибини філологічних досліджень, адже виявляється «насамперед у трактуванні літературного твору як продукту, незалежного від процесу творення, та в описі літературних засобів як об’єктивних та відокремлених від психіки творця культурних норм» [251, с. 207]. Крім того, «антиавторські» тенденції, репрезентовані у працях Р. Варта «Смерть автора» (1968), «Задоволення від тексту» (1973), М. Фуко «Археологія знання і дискурс про мову» (1972) та їхніх послідовників, мають виразну дегуманізаційну спрямованість, їхній зв'язок із певними філософськими тенденціями XX століття не викликає сумніву і не потребує наразі ні підтвердження, ні заперечення, та все ж не може не викликати тривоги за умов, коли людство шаленими темпами втрачає духовні орієнтири, які значною мірою залежать від носія мистецьких цінностей.

Тож, розв’язуючи питання про необхідність осмислення категорії автора у філологічних студіях, не можна забувати й про те, що втрата літературою позицій, яка спостережена останнім часом, окрім об’єктивних чинників (розвиток аудіо-візуальних видів мистецтва) зумовлена ще й цим зміщенням. Сучасний артбізнес, як конкуруюча сила впливу на масову свідомість, розвинув, окрім звичних інтерпретаційних технологій на зразок журнальних «портретів», своєрідну індустрію «розкрутки» кіно-, телемитців: інтерв’ю, ток-шоу, фотосесії тощо. Це приваблює, і опосередковано через створений позитивний чи навіть скандально популярний образ творця зацікавлює його творінням. Про літературознавчу науку, особливо українську, цього не скажеш. Табу на авторитети переборювати досить непросто, а це, на наш погляд, шкодить історії літератури, яка працює не лише на освітлення минулого, а й на формування майбутнього громадянина. Зробити це далеко не просто без погляду літературознавця, а в перспективі - вчителя на постать автора того чи іншого літературного явища, осмислення його постаті в усій повноті його внутрішнього психічного і зовнішньо-подієвого буття.

Не виключаючи пограниччя, але спрямовуючи свій аналіз у літературознавче русло, будемо говорити про залучення інструментарію і методів гуманітарних наук, зокрема психології, як найближчої з людинознавчих, для досягнення своєї мети, яку можна сформулювати, як прагнення осягнути внутрішню іпостась письменника, реконструювати його психологічний портрет.

(Уривок з книги Михиди С. «Психопоетика українського модерну: Проблема реконструкції особистості письменника» )

Твори Михиди С. П.

Психопоетика українського модерну: Проблема реконструкції особистості письменника / С. Михида. – Кіровоград: "Поліграф - Терція", 2012. – 352 с.

Слідами його експериментів. Змістові домінанти та поетика конфлікту в драматургії Володимира Винниченка: монография / С. П. Михида. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2002. – 192 с.

Історія української літератури кінця XIX – початку XX століття: [навч. посіб.-хрестом.] / С. П. Михида. – Кіровоград, 2010

Михида С. П. Реконструкція психологічних портретів українських письменників кінця XIX - початку XX ст. на основі мегатексту: автореф. дис. ... д-ра філол. наук : 10.01.01, 10.01.06 / С. П. Михида; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2013. – 40 c., укp.

Іменний покажчик

Архангельський А. 37

Бабенко О.22, 23

Бондар В. 34

Гладир Ю. 8,9

Гончаренко В. 34

Загравенко А. 33, 34

Корінь А. 9, 15, 23, 37

Лебедик В. 15, 23

Ленінська А. 9, 15, 23

Любарський Р. 15, 34, 37, 38

Мельниченко Н. 34

Михида С. 40

Мищенкова О. 37

Ноздра Л. 35

Обжелян Ю. 15, 16

Орел С. 38

Островерх Л. 38

Погрібний В. 16

Полевіна О.37. 38

Султанова Г. 38

Френчко Л. 16

Царук А. 16. 35

Янчуков С. 38

Покажчик назв творів

Під віями ночі………………………………………………………….5

Останній караван……………………………………………………..10

Самоцвіти степів полинових…………………………………………18

«Твори» в двох томах…………………………………………………26

Єдиним сном, єдиним болем………………………………………… 38

Психопоетика українського модерну : проблема реконструкції особистості письменника………………………………………...… 41

Покажчик назв використаних періодичних видань

Ведомости Плюс

Знам’янські вісті

Кіровоградська правда

Літературна Україна

Молодіжне перехрестя

Народне слово

Нова газета

Новгородківські вісті

Новини Кіровоградщини

Освітянське слово

Первая городская газета

Слово «Просвіти»

З м і с т

2012 рік

Гладир Юлія Федорівна....................................................5

Обжелян Юрій Васильович..............................................9

…………………………17

2013 рік

Загравенко Анатолій Романович....................................25

Архангельський Олександр Дмитрович........................37

Михида Сергій Павлович………………………………41

Іменний покажчик.....................................................................44

Покажчик назв творів...............................................................45

Покажчик назв використаних періодичних видань...............46

Інформаційне видання

Лауреати обласної літературної премії ім. Є. Маланюка

Вип. 4.

Бібліографічний покажчик

Укладачі:

івна,

Товстопят Наталія Сергіївна

Комп’ютерна верстка:

Ященко Тетяна Василівна

Кіровоградська Обласна бібліотека для юнацтва

ім. О. М. Бойченка

25006 м. Кіровоград

вул. Декабристів, 6/15

http//www.lib.kr.ua

e-mail:[e-mail]