Лауреати обласної літературної премії ім. Є. Маланюка (стр. 1 )

ББК 91.9:66

Л 25

Лауреати обласної літературної премії ім. Є. Маланюка : бібліографічний покажчик. Вип. 4 / уклад. Л. В. Гурба, Н. С. Товстопят; ред. Т. П Ротар; Кіровоградська ОЮБ ім. О. М. Бойченка. – Кіровоград, 2014. – 48 с.

Бібліографічний покажчик «Лауреати обласної літературної премії ім. Є. Маланюка» Вип. 4 присвячений письменникам Кіровоградщини, що відзначені найвищою обласною літературною нагородою протягом років.

Видання включає перелік лауреатів за роками, а також коротку біографічну довідку про життєвий і творчий шлях письменника, відомості про твори, за які було отримано премію, опис цього твору, коротку анотацію та уривок з книги. Матеріал розміщено у хронологічному порядку.

Корисним доповненням слугують допоміжні інформаційні матеріали (іменні покажчики, покажчик назв використаних періодичних видань та ін.).

Рекомендується літературознавцям, учням, студентам, бібліотекарям, вчителям, організаторам позакласних заходів та широкому колу читачів.

При підготовці покажчика використано літературу та періодичні видання з фондів бібліотеки.

Укладачі: Л. В. Гурба, Н. С. Товстопят

Відповідальна за випуск: Л. М. Савенко

© Укладачі: Л. В. Гурба, Н. С. Товстопят, 2014

© Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка, 2014

Лауреати

обласної літературної премії ім. Є. Маланюка

Номінація	Рік нагород- ження	Прізвище, ім’я, по-батькові
«Художня література (поезія, проза, драматургія)»	2002
	2003	Селецький Петро Іванович
	2004	івна
	2005	Берізка (Бровченко) Галина Свиридівна
	2006	Ковальчук (Горчар) Катерина Георгіївна
	2007	Безпалий Леонід Якович
	2008	Жовна Олександр Юрійович
	2009	Андрушко Тетяна Володимирівна
	2010	Косенко Олександр Іванович
	2011
	2012	Гладир Юлія Федорівна
	Обжелян Юрій Васильович
	2013	Загравенко Анатолій Романович
«Літературо-знавство та публіцистика»	2002	Куценко Леонід Васильович
	2003	Клочек Григорій Дмитрович
	2004	Погрібний Віктор Олексійович
	2005	Барабаш Світлана Григорівна
	2006	Бондар (Орел) Світлана Василівна
	2007
	2008	Караташ Володимир Михайлович
	2009	Кердіваренко Олександр Федорович
	2010	Шурапов Володимир Петрович
	2012
	2013	Михида Сергій Павлович
«Переклад (з української мови на інші мови, з інших мов на українську мову)»	2007	Полевіна Ольга Миколаївна
2008	Оверченко Костянтин Гаврилович
2011	Корінь Антоніна Михайлівна
Піддубний Сергій Васильович
2013	Архангельський Олександр Дмитрович

2012

Гладир Юлія Федорівна

Народилася 16 листопада 1985 року в с. Броварки Глобинського району Полтавської області.

У 2008 році закінчила факультет філології та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

З 2009 року – член літературного клубу для молоді «Ліра» Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. М. Бойченка.

У 2012 році закінчила аспірантуру педагогічного університету. Захистила дисертацію на тему поезії шістдесятників.

Нині працює старшим викладачем кафедри журналістики, видавничої справи та редагування Кременчуцького університету економіки, інформаційних технологій і управління.

Друкувалася в кіровоградських та всеукраїнських періодичних виданнях і збірниках. Вірші звучали на обласному радіо та телебаченні.

Учасник Всеукраїнської наради молодих літераторів (м. Ірпінь Київської обл., 2007 р.).

Дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (2007 р.).

Переможець Кіровоградського обласного літературного конкурсу «Сокіл степів» (2010 р.).

Автор поетичних збірок «Рядками незнайдених рим…» (2006 р.), «Під віями ночі» (2011 р.); «Тройзілля» (2009 р.) у співавторстві з двома поетесами Л. Єременко і Н. Гармазій та збірки членів літературного клубу для молоді «Ліра» – «Озвалась ліра водограєм» (2009 р.).

Член НСПУ з 2012 року. Лауреат обласної літературної премії ім. Є. Маланюка 2012 року. Премію отримала за збірку поезій «Під віями ночі».

Гладир Ю. Ф. Під віями ночі: поезії / Ю. Ф. Гладир, всупне слово В. Погрібного. – Кіровоград: Степ, 2011. – 71 с.: портр.

Духовний світ героїні віршів молодої кіровоградської поетеси Юлії Гладир сповнений драматизму сподівань, відшукувань істини. У новій книзі автор залишається вірним своєму прагненню відкривати таїну образного слова.

* * *

Запрагне волі зваблене дитя.

Куди податись – ні гори, ні лісу.

Непізнаної муки до пуття

Росою впало кілька теплих слізок.

Кермо в руці від долі, та дарма:

То іграшка, що справжньою здавалась.

І рветься сон у вирій чотирма,

Як звір скажений, що біжить на галас.

2008

ЖІНКА І ДОЩ

До вікна мого вчора заглянула жінка самотня.

Наче птаха сумна, що спустилася з грішних небес.

Не до вирію їй. Під дощем вересневим намокла.

Від води захищала в долонях писання якесь.

Не просилась зайти. Півхвилини стояла без руху.

Відвернула чоло й за дощем певним кроком пішла.

Щось хотіла сказати, та дощ би усе те підслухав.

Чи впізнала себе в прямокутнику сірого скла…

2010

* * *

Чи стала я з роками щасливіша?

Чи той це шлях, яким тепер іду?

Вже й яблуньку, якій писала вірші,

Зрубали біля кореня в саду.

Вдивляюся в тенета кіл на зрубі,

Знайомих ліній згустки впізнаю,

Що на долоні витесані грубо, –

Мов долю там накреслено мою.

Близьких дерев зосталося так мало.

Змиває дощ бабусині сліди.

Я цілу ніч садком цим проблукала

В полоні смутку. Смутку й самоти.

Зрубай мене в цю пору вечорову

При кореню. Я з-під землі стою.

Хай, може, хтось в моїй застиглій крові

Колись побачить істину свою.

2010

* * *

Старіє Вакарчук. Він майже наш ровесник.

Ошукана душа співає злим контральто.

Ми вибули давно, хто з віршів, а хто – з весен.

Ми вписані в ряди похованих В контакті.

На шиї мікрофон, як завжди, носить хустку.

Він б'ється, як і ми, в сценічному екстазі.

Коліна збиті в нас. Це два криваві згустки

З дитинства проросли, з асфальту й аж до сказу.

Хоч молимося все ж, хто голубу, хто – круку,

Ми вплетені в одну Всесвітню павутину.

Старіє Вакарчук, прискорюються рухи.

Хтось пише: «Відпусти!» на вибілених стінах.

2010

* * *

Він пішов назавжди. Він ніколи до тебе не верне.

Тільки витканий дощ, наче грубий шматок полотна,

Аж до пізнього ранку молотиме кавові зерна,

Заливаючись потом над ветхим верстатом вікна.

Він пішов назавжди. Не відняти його у розлуки,

Як не витягти з серця стрілу, що прорвалась крізь мур.

Похиливши чоло, в безнадії стискаючи лука,

На тяжкій чорній хмарі сидить безпорадний Амур.

2008

* * *

Я з літер крижаних твоє складаю ймення.

В калюжі від зими лишилась тільки ніч.

Ти не дивися вслід, не повертай до мене,

Не зігрівай долонь. Хай будуть крижані.

Якби я лиш змогла... Та вже в провулках сонних

Із вицвілих калюж ніч змахує крилом.

Останні я кладу крижинки на долоні,

З яких твоє ім'я стікає джерелом...

2009

* * *

В цю мить каштанів і бузку цвітіння

Чужому серцю від чужого теж

Хай ці слова, що між рядків, хоч тінню

Впадуть на світ невидимих пожеж.

Не треба слів вердикту «Вже не збутись!»

Хай вихлюпнеться вирок у вірші.

Зустрілись люди, трохи схожі люди.

Зустрілись, як буває, для душі…

2010

* * *

Я темної ночі зриваюся з чорної скелі,

Мов сон фантастичний порушують постріли ранку.

Холонуть міста, наче в Квітки, сумні й невеселі.

Я вже не дивуюсь фіналу прогірклої правди.

Немає рятунку від тебе й тим паче – від себе.

Вже дихає прірва нечуваним мороком досі.

Вичавлює сонце прив'ялих промінчиків стебла,

Врізає солодких побачень невипиті дози.

2008

* * *

Такий раптовий дощ. Здійму сумні повіки

З автобусного скла з відбитками зіниць.

Під стелею небес дерева – наші свідки.

Під скелею страждань ми падаємо ниць.

Такий короткий день, коли з тобою поряд.

Така нестерпна ніч, не чути подих твій.

І тільки вдалині промчить самотній поїзд,

І боляче струсне ножі дощу з-під вій.

2008

* * *

Ти ідеш. Я сміюсь тобі вслід. Захлинається вечір.

Замовкає мій голос. Слова ні до чого. Прости.

Скоро – ніч. Вона хоче тебе відібрати у втечі,

Щоб на вогнищі місяця разом зі мною звести.

Тільки ранок заспав. Я чужа. Наздогнати б той вечір

І не сміхом – мольбою задмухати кроків вогонь.

Тільки голос пропав. І слова неіснуючих речень

Дотлівають рядками на згарищі серця мого.

2009

(Із збірки поезій Гладир Ю. «Під віями ночі»)

Твори

Гладир Ю. Ф. (та інші) Тройзілля : поезії / Ю. Ф. Гладир, Л. В. Єременко, Н. С. Гармазій. – Кіровоград: ПВЦ " Імекс-ЛТД ", 2009. – 103 с.

Гладир Ю. Рядками незнайдених рим... : [збірка поезії ] / Юлія Гладир; вступне слово С. Барабаш. – Кіровоград : ПП "Поліграф-Терція", 2006. – 54 с. : портр.

Гладир Ю. Ф. Під віями ночі : поезії / Ю. Ф. Гладир; вступне слово В. Погрібного. – Кіровоград : Степ, 2011. – 71 с. : портр.

Публікації про життя і творчість  Ф.

"Стежина. Літературний часопис" : Випуск 145-й // Кіровоградська правда. – 2008. – 22 лютого. – С. 14.

"Стежина. Літературний часопис" : Випуск 168-й / Віктор Погрібний // Кіровоградська правда. – 2010. – 26 жовтня. – С. 7.

"Стежина. Літературний часопис": сьогодні – Шевченківське свято та обласний День поезії / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2007. – 22 травня. – С. 3.

Визначились лауреати премії Маланюка // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 24 січня. – С. 1.

Вручено літературні премії ім. Є. Маланюка // Народне слово. – 2013. – 7 лютого. – С. 1 : фото. кол.

Гладир Ю. : Мистецтво – природна духовна потреба // Народне слово. – 2013 – 7 лютого. – С. 12.

Журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка повідомляє перелік творів, висунутих на здобуття премії // Народне слово. – 2011. – 10 листопада. – С. 13.

Корінь А. Названо претендентів на здобуття обласних премій // Народне слово. – 2012. – 8 листопада. – С. 6.

Левінська А. Цьогорічні "степові орли" знайшли своїх власників / Алла Левінська // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 7 лютого. – С. 2 : фото.

Определены лауреаты областной литературной премии имени Евгения Маланюка // Первая городская газета. – 2013. – 24 января. – С. 10 : фото.

Перша книжка поета // Молодіжне перехрестя– 19 червня. – С. 4.

Обжелян Юрій Васильович

Юрій Васильович Обжелян народився 8 травня 1962 року в смт. Добровеличківка на Кіровоградщині. Тут пройшло його дитинство, тут він із золотою медаллю закінчив середню школу, згодом навчався у Московському університеті імені Ломоносова (механіко-математичний факультет). З четвертого курсу був призваний на службу в радянську армію, служив у Бєлгороді та Митищах (Росія), але після демобілізації до університету вже не повернувся і завершував освіту у Миколаївському педінституті. Закінчивши навчання, разом з дружиною працював вчителем математики у Липняжці, неподалік від рідного селища. У 1994 році заочно закінчив Літературний інститут імені Горького у Москві.