Золоті ворота (стр. 5 )

Може і не завжди так, як треба,

А все тому, що вільнії

І на волі не навчились жити

З пошаною, як вільні люди.

І... чомусь нудьгуєм,

Неначе щось ми загубили,—

Все чогось бракує...

Нема зозулі в лісі,

Щоб дівчатам закувала;

Немає соловейка,

Як то в нас в садах вишневих;

Немає жайворонка в полі

З найніжнішим співом в небі;

Немає навіть тут лелеки

На одній нозі на хаті

І не чути клекоту далеко

Журавлів в осінню пору...

Без нарікань не можем жити —

Давніх друзів оскорбляєм,

Не сміх, а сльози вмієм лити,

Скрізь по-своєму гуляєм...

148

ІНДІЯНСЬКЛ МОЛИТВА

Не дай мені

Осуджувати свого брата й його лах,

Аж поки навесні

Я не пройду яких миль десять...

Так, так,— миль з десять —

В його подертих постолах...

119

ЩО СКАЖЕМ МИ

Що скажем ми, як запитають наші внуки —

Що ми для батьківщини доброго зробили?

Чи гордо ми її з пошаною любили,

Для чого й як свої ми прикладали руки?

ВОЛЯ

Маленьке слово. В суті невидима реч,—

Те слово «воля» грізну силу має,

У нім майбутня міць віків дрімає,

В нім щастя поколінь, в потузі гострий меч.

150

ВІЧНЕ

Тиша миру спочиває в правді,

Справедливість — в мудрості віків...

152

ТВОРЧЕ СЛОВО

Творче слово має власний зміст,—

Витонченність слів — свою мелодію.

Зміст у парі з ритмом творять міст

Почуттям, що силою природньою

Розкривають брами в дійсний світ

І шляхи кладуть могутніх обріїв...

153

НЕ ПЛАЧ

Наш плач не зможе душу насталити

До боротьби за волю і мету,

Щоб темряви кайдани вщент розбити

І увійти в епоху золоту,—

Коли народ в свідомості обнови

Почне творити вартості нові

У ствердженні своїм міцні основи

Та незрушимі сили бойові.

154

ЧИМДУЖ

Чимдуж напружив сили

І що скоріш зробив,—

То більш його просили,—

А він робив, робив...

155

ЕПІТАФІЯ

Спочив нарешті тут мій давній друг,

Звільнив людей від злоби і наруг.

156

МУДРІСТЬ

Мудрість корінням заглиблена

В сірі, імлисті віки;

Скроні у неї посріблені,

В довгі, не легкі роки.

Стримом бажань загартована,

Стелить шляхи до мети;

Перлами думка гаптована,

Є найсильнішою ти!

1950

157

ПІДКАРПАТСЬКІ ЛУНИ

Затремтіли, забриніли, задзвеніли дзвони —

Виконані, виточені, вирізьблені звуки.

Піднялися, подалися, полетіли в луки,—

Покотились, погубились по широкім лоні...

Десь далеко, де смереки доживають віку,

Закрутились, забарились, залюбились в дівку.

А та дівка, чічка-цівка, Черемош і гори

Заспівавши, зажурились, заклинають горе...

158

потужність

Життя дано нам не для того,

Щоби поволеньки вмирати,—

Вогню б здобути нам святого

И мечем розбить неволі грати!

Життя дано нам для розвою

Своїх великих сил закутих,

Із тьми щоб прагнути на волю,—

До сонця вести призабутих.

1951

159

НА ПОБОЙОВИЩІ

Колись тут бій точився... і земля

Напилась крові людської багато...

А нині дощ, мов сльози, у заплату

Спадає сріблом з листя і гілля...

160

БУДЕ ЩАСТЯ

Як є воля — буде щастя,—

Лиш приборкати б сваволю.

При пошані — буде й доля,—

Лиш плекати б поступ, волю...

1948

161

СВІТ ЗАБУВ ЗА НИХ

Не чути спротиву,— немов затих.—

І Україну згадують, як би вже мертву.

Так легковажно світ забув за тих,

Що волі віддали найбільші жертви...

*

162

ДАРМА

Дарма, що край, немов руїна,

І язвою сліди ворожі

Вгніздилися в нестерпні болі,—

Ми знаємо, що Україна

Стояла вічно на сторожі

Загально-людських прав і волі.

1953

163

ДИВЛЮСЯ НА МЕЧІ

Дивлюся на мечі, що викопані з ями.

Борці, що їх носили,— мертві.

Та в їх руках пощерблені мечі боями

Творили сторінки безсмертні.

164

ПРОЗОРІ ПЛЕСА

ПРОЗОРІ ПЛЕСА

У блакиті очей глибінь видно озер,—

В срібних плесах іскристі вогні.

А за тінями вій тихий спокій завмер.

Мов би небо сховалось на дні.

Сяють усміхом очі щасливий привіт,

Наче зорі захмарні тепер,—

Облямовані плеса мережкою віт,

Грають мерехтом в блисках озер...

І спадає легесенька тінь з довгих вій

На сумливе красуні лице.

У тих плесах втопився бажань цілий рій...

Не кажіть ви нікому про це!

165

КРАСА ТВОЯ

Яких і де знайти співучих слів,

Щоб висловить тобі своє кохання?

Зростають в бурю ніжні почування

На тихо-мрійних плесах літніх днів.

В твоїх очах я серце загубив

І сум віків зо мною враз блукає.

Як погляд мій тебе щодня шукає —

Боюсь, що може щастя я розбив.

Краса твоя спокійна і проста

Палає полум'ям неугасимим,

В огні чудово загнуті уста

Мене гріхом хвилюють непростимим.

І як мені чуття утамувати,—

Без тебе жити і тебе кохати?!

!()(»

ЯК ГІРСЬКІ потоки

Задзвеніли враз цимбали,

Запіла сопілка,

Воркотінням скрипки грали,—

У смереках гілка...

Подалися в танок пари

Червоні, як вишні,

Красні легені та чари —

Гуцулянки пишні!

Завихрилась, закрутилась

Верховина бідна,

Тишу в горах розбудила

Коломийка рідна.

Хлопці б'ють міцні обцаси

Ритмом по долівці,

Вибивають вихиляси —

Квіту — кожній дівці!

А по горах гомін ходить

І шумлять ялиці,

Незабутній спів виводять

Гарні молодиці.

Благодатня, наче гори,

Молодь чорноока.

И спів веселий в вік суворий,

Як гірські потоки...

167

НІЧ І РАНОК

Нехай вам буде люба чорна ніч

Зневіри в темнім смутку по дорозі...

Ночей величність у красі сторіч —

У вічність лине при моїм порозі.

І подивляю таємничість літ,

Що ділять нас і шлях землі з світами,

Які нам шлють із глибини привіт

І світло кидають старе між нами...

Хоч ніч, бува, принаджує мене —

Мені най світить сонце в свіжий ранок.

У сяйві золотім най сум мине,

Розвіється і сумніву серпанок...

СРІБНА ПАМОРОЗЬ

СІЮТЬСЯ сніжинки

Злітають срібні порошинки,

Непевно крутяться в танку

І криють пухом діл, будинки

У білу оболонь тонку...

Снуються снігом візерунки,

Міняє вигляд свій земля,—

В морозну ніч акордом струнко

Гуде повитий дротом шлях...

В погоду ясну, в сніговію —

Летять у дротиках думки,

Ідеї родяться новії,

Встають у зарисах віки...

А в небі сіються сніжинки,

Спадає долу срібний пух.

В суворий час зими — билинки

Життям гартують вічний рух...

169

сніговиця

Заридали вітри вітровієм,

Гонять тучі так низько і грізно,

В сніговії пушинками сіє,

Що на землю спадають так ніжно...

Наче димом, завихреним снігом,

Крутить сірі, несчислені звої

Буря свистом, риданням і співом

Страх наводить морозом і воєм...

Завірюха бушує і криє

Мерзлу землю у білі простори,

Дує надми, то знову їх зриє,—

Безпритульним зимою шле горе...

170

ФАНТАСТИЧНІ КВІТИ

Фантастичним квітом з льоду

Розписав мороз всі шиби,

Заморозив вільну воду

В срібний бісер, в гілля, глиби.

Розквітчалася з вільготи

Дивна папороть ярами,

Збудувались пишні гроти,

На узгір'ях замки, брами,

Як знадвору чути псальми —

Вгору линуть льоду мури,

І ростуть на шибах пальми

Орнаментів і скульптури...

Наче в казці в дні чудові

Найбуйнішої уяви,—

Творить дива лід в будові

Світ химерний, мов в забаві...

171

1953

КАЗКОВИЙ ЧАС

Є щось чудового в зимовий час,

Що навіть дух від величі спирає.

Куди не глянь — в тій безлічі прикрас

Блищить щасливе сонце, в іскрах грає...

Довкола все змінив казковий сніг:

Маєстатичні сосни і смереки.

В перинах у красі на віти ліг.

Земля, мов білий океан здалека.

Скрипить мороз зимової пори,

Срібляста наморозь на вітах голих

Зірчить у чарах з долу до гори —

И сліди звірят значить в завіях поле...

Як свіжий сніг вночі нараз спаде —

Санчата тягне, лижви та лещата

Весела молодь, як на лід іде —

Й червонолиці діти та дівчата.

А часом місяць гляне із небес

І затремтять золотозорі очі —

І світ, мов зачарований увесь

В ті білі, дивні та пухнасті ночі...

172

ПІД ГРУДЕНЬ

Не на весні, а в пізню осінь,

Бурштин холодної землі

Передягнувсь у білу просинь

На темно сірім неба тлі.

Мов наречена срібним шовком

Застелює барвистий діл,

Стежки в саду... Повітря змовкло,

І час кладе пухкий поділ... -

Боярином чатує явір,

Берізки білі, мов дружки,

А грудень молодий — життя вир

Снує майбутності стежки...

1950

173

НА БІЛІЮ

Присвячується братові Се

Рипить криштальний сніг,

Тріщить сухий мороз.

Новенький пухом ліг —

й сліди тут бистрих коз

Рознюхує наш пес...

Так пахне свіжий дим,

Що в'ється до небес

струмочком голубим...

На вілію в хатах

вечеря вже стоїть.

Угору знявся птах —

сніг сиплеться із віт...

І ось зорить зоря —

і батько в хату сніп.

Свят-вечора пора —

і символ щедрих кіп!...

Похресники батькам

несуть вечерю в дім.

В душі величний храм —

добро і мир усім.

Разом із братом я

на санчатах своїх

Везем свої серця —

й рипить пухнастий сніг...

174

НАШЕ МОРЕ

ПЛЕЩЕ МОРЕ

Не спокійне Чорне Море,

Плещуть хвилі в береги.

Буйну силу у простори

Вітер гонить навкруги.

Наче снігом криті гори,

Пруться хвилі до гори,—

Величаве наше море

В грі безбачної пори.

В зореносні темні ночі,

В грізні бурі, в ясні дні,—

Стежать море мої очі,

И вічну силу чуть на дні...

Чути в ньому спів ліричний

В шумі вередливих вод,

І літопис історичних

Ще не списаних пригод.

А пригод було чимало,

Брались жертви залюбки,—

В байдаках колись, бувало,

Крили море козаки.

В глибині вода бушує,

Лиже камінь грізних скель,

Най же край красу відчує

В бурях змитих цитадель.

Плеще море чарівничо,

Стало стежить береги,

Щоб степів на пограниччі

Не здобули вороги...

1952

175

ЯК ТІ СКЕЛІ

Як хвилі щастя у бурунах гри

Минають дні безжурні та веселі,—

Моя ж любов незмінна, як ті скелі,

Хоч точать їх негодою вітри.

У наступах змінити береги

Не в силі шал вітрів, ні бурі моря,

Й віками далі світить небо в зорях

То ж як забути хвилі дорогі?

А світлі дні міняються на ночі

І місяць часом світить, часом ні.

Як серце зранене — заплачуть очі,

Тоді чомусь полегшає мені.

Літа сумні в життєвій каруселі —

Моя ж любов незмінна, як ці скелі.

176

В КРИМУ

Стоять на варті кипариси,

За ними тло чудових туч

И високих гір похмурі риси

Збігають стрімко схилом круч.

Від Яіільських скель мій зір в безмежжя

Літить крізь зарості, ліси

И напричуд гарне побережжя

В затоки срібної краси...

В моїй руці рука Л а рисей.

Узбіччя в зелені дерев,—

Магнолії та кипариси,

І чути моря дужий рев..

І дотик той хвилює груди

І на хвилину я, мов пан,—

Не осудіть нас, заздрі люди,

Як в щасті обійму їй стан.

А берегів хвилясті криси

Ховають зариси осель,

Стоять на варті кипариси,

Малюють схил стрімчастих скель.

І на хребті, мов спить Ай Петрі,

І чує в сні бої вітрів,

Природи сили дикі, вперті

І в бурі моря буйний гнів...

Стоїть на чатах, наче рицар,

Чатує море й суходіл.

Йому співають кипариси

Пісень майбутніх в славі діл...

1954

штиль на кримському побережжі

Золота, тремтиста смуга по воді

Грає в блисках величаво.

Море штилем зачароване тоді,

Тільки меви кружеляють мляво.

Призатихли хвилі. Не жбурляє лють

Буря свої грізні псальми.

Місяць, зорі, тихе світло в море ллють,

Снять тут кипариси, пальми.

І на березі з тобою, мила, ми

Золотаву стежку тчемо —

Наших днів майбутніх в ясно-срібні сни,

І чи лиха утечемо?!...

Непомітно вечір в холодавій млі

Нас і всесвіт огортає.

В неподільній тайні неба і землі

Щастя серденько питає...

17К

гойдаються човни

Гаряче сонце розкидає блиски.

По збуреній у гавані воді

Гойдаються човни... Свистки гудінь

Скрізь чуть,— і вигуки далекі й близькі...

Полощаться прапори співом гарним

Потріпані повітрям і нові,

І щогли губляться у синяві,—

В глибінь піднебних обшарів безхмарних.

Тут золото зсипають в кораблі,

Яке зросло із поту і землі.

В далеку, позаобрійну дорогу,

Немов віки, невпинно баржі йдуть

І в злоті кров стенів в світи везуть,—

А з нею гострий біль мій і тривогу...

1954

179

ЯК У МОРЕ ЗАДИВЛЮСЯ

Золотозоре небо стелять тучі.

Внизу — суворі, піняться могучі

Вільним ритмом, мов в загонах,

Б'ються ревом в перегонах,

Котять хвилі

Буйні, милі.

їм на вздогін вітер співом бурунить,

Гнів виносить із морської глибини...

За гаттю тихо сплять спокійні плавні.

Мабуть пригадують походи славні

Днів минулих, незабутніх

Не оспіваних на лютні,—

Як колись то,

Так барвисто,

Крили море із Лиману байдаки

До Босфору очайдушні козаки...

Із темряви несеться звук сирени.

Чомусь в душі він будить острах в мене.

Як у море задивлюся

За майбутнє я боюся.

Дай нам, Боже,

Завжди гоже

Боронити вільнодумний моря гнів

І могутність наших славних берегів...

180

СТЕП I МОРЕ

Темно-синій, майже чорний, розмах моря

В безбережжі загубився вдалині...

Не зелений лан, мов жита хвиль, що вчора

Тут гойдався, розсипаючи пісні

Про могутню силу хвиль у грізну бурю,

І про ласку незрушимо срібних плес.

Нині море темне. Б'ється в груди муру

Скель холодних... Розгулялось до небес!...

Розпінились сірі гриви, й наче коні,

Мчаться, рвуться в ритмо-звучний перегін.

Б'ють о скелі... І в нестриманім розгоні

Чути плаче маяка далекий дзвін...

Вітер з моря на спрагнілий степ пахучий

Дише свіжим сміхом із глибин в красі

Гонить, котить життьодайні з громом тучі,

Кропить степ холодним сріблом у росі.

Забриніли перли моря на стеблинах...

Степ і море! Злиті вічністю в одно.

З джерела плодючости тече по ринках

Золоте степове, як бурштин — зерно!

Судна в портах наладовують в пшеницю,

Сяйво сонця в лісі щоглів мерехтить,

Гомін, крик і плескіт хвилі гімном криці

Найновіших кораблів у даль летить.

А за валом темне море в піні б'ється —

Шлях промощує в світи, у всі кінці,

Скиглить чайка, понад морем в'юнко в'ється,

И виплітає крильми зариси вінців.

Темно-синій, майже чорний, розмах моря —

В безбережжі загубився його край...

181

Вільний і плодючий степ — його опора,

А в гаях скелястий берег, наче рай...

Море наше! Від Дунаю поза Сочі

Пісню волі в грізну бурю завжди грай!

Горді хвилі в ясні дні і в темні ночі

Бережіть наш берег від ворожих зграй!

182

ЗАКЛИК

Гойдається колиска сил незміряних,

Закутих в грізних хвилях, вітром спінених.

Вигойдує вали із дна глибокого,

Гуде і кличе до степу широкого:

«З тобою, давній друже, ми єднаймося

І в темну, бурну ніч життя,— братаймося.

Та й береги ж у нас навіки спільними —

В потужній грі з тобою будем вільними.»

И хвилює, виє вітер між покосами...

І козаки в степу разом з матросами,

Мов заворожені — пори оманами,—

Дзвін чують маяка поміж туманами...

1951

їм

ЛЕГЕНДА

Запінене по бурі море синє

Ще злегка хлюпало останні хвилі,

Привітні та співучі в ласках милі

В похмурі скелі берегів Євксину...

І раптом сонце блиснуло... Заграла

В чудових барвах світла гра проміння

І постать Афродіти на каміння

З пінистих хвиль нага в красі постала.

її вітало сяйво, спів пташиний

І здивувалися гаї, природа:

Яка чудесна Афродіти врода!

В той час земля у заздрості невинній

Троянду пишну із роси створила,—

Щоб нам серця в коханні полонила...

184

МЕВИ ТА КУПАВКИ

В журливу надвечірню нору,

Як захід хмари золотить,

В піщаний берег тихе море

Легенькі хвилі хлюпотить...

А в них купатися русалки

Модернії з міста надійшли.

Немов би меви та купавки,

Що в хвилях щастя тут знайшли.

І в бризках, з піною прибою

Цілує сонце їх уста;

Сміються, граються юрбою:

Безжурна хвиля золота...

Пливуть, виплескують водою —

Невинна грає нагота...

І де знайти собі спокою,

Як море пестить їх літа?!...

185

У ГАВАНІ

Проснувся день у гавані, в затоці,

Де цілу ніч чекали кораблі,—

И життя біжить в розбудженім потоці,

Де наладовують наш скарб землі.

І мерехтять вітрила, реї, щогли

В сріблястім сяйві сонця по воді,

їх вабить обрій хвиль неиеремоглих,—

І ранок в струнах праці загудів.

Дрімають ще затінені затоки

І мелодійно хлюпає приплив,—

А гавань гамором клекоче, стогне,

Як водоспад зерна у баржі плив...

Фортеці моря йдуть у синю далеч

І золото степу везуть на торг.

Лиш меви плачуть, мов та з криком галич,

Під свист вітрів у світ поза Босфор...

І Ні

1955

БАРЖІ

Зарипіли вантажені баржі —

В море йдуть погуляти твердині.

Моряки мускулясті, відважні

Скерували стерно в хвилі сині.

А в гавані шхуни та щогли

І подоїдаться білі вітрила.

Загуділи при праці, мов бджоли,

Забронзовані люди... їх вкрила

Сонця прозолоть усміхом неба.

Ось виходять твердині у море,

Хвилі плещуть де треба й нетреба,—

И море хмариться грізно-суворе.

Поплили... І ледь-ледь ген видніють,—

Десь зникають за обрієм сірим,

Де простори у сяйві синіють —

Так добро своє світові мірим...

1955

187

ПО ДНІПРІ у МОРЕ

Гудуть, гудуть, гудуть

Великі пароплави по Дніпрі,

1 кораблі пливуть, пливуть —

В їх щоглах грає вітер угорі...

Везуть, везуть, везуть

Зерно стенів на південь у світи,

Л хвилі моря на них ждуть

У гавані чужі наш хліб везти...

Везуть, гудуть, пливуть

Вагомі баржі повні Марганця,

Заліза, вугля в дальню путь —

І так Дніпром у море без кінця...

Пливуть, везуть, гудуть,

Могутньо ріжуть сірі плеса вод...

Л в небі зорі їх ведуть,

Танцюють моря хвилі і негод...

Пливуть, пливуть, пливуть,

Не наші прапори в них лопотять,

Як бурі в щоглах снасті рвуть,

Чайки за ними, скиглячи, летять...

Гудуть, гудуть, гудуть —

З нутра землі віків везуть добро...

Коли ж часи вже надійдуть,

Як прапор наш замає над Дніпром?!

188

ЗАТУМАНЕНІ ПЛЕСА ЛИМАНІВ

Затуманені плеса лиманів

Зажурилися смутком глибоким,—

Простір мріє про давніх гетьманів.

Буйний степ з грізним морем широким

Виграють свої співи сумливі,

Коли тирсі зачешує гриви

Тихий вітер щоночі й щоранку,—

Про старе їм гуде колисанку...

Призатихли далекі простори

В затуманеній сірій вуалі,

Заніміло розбуджене море

У серпанку спокою в печалі.

Степ заснув і спить море журливе

В густій мряці туману тужливо.

Мов чекають: засяє барвисто

Пишним полум'ям ранку намисто...

1955

189

НАВАНТАЖЕНІ ЙДУТЬ КОРАБЛІ

Навантажені йдуть кораблі

З портів Чорного — нашого моря.

Йдуть на сонці, чи в сірій імлі

Не на наше добро,— лиш на горе!

Бо везуть людську працю в світи,

Нашу кров, степу сік продавати,

Щоб у злиднях лишались брати

І кайдани міцніші кувати.

Та майбутнє зорить ще землі,

Що за волю горіла в загравах,—

Божа ласка надійде в теплі,

А в боях своя рідна держава.

Заспівають пшениці лани,

Загудуть робітні та заводи,

Зашумують турбіни, млини,

Вийдуть баржі зерна в теплі води.

І майбутньої долі стерно

Руки праці в напрузі тужавій

Життєдайне скермують зерно

Для добра своїй власній державі!

Повезуть крицю, хліб, марганець

У сусідні краї нам на славу.

Хай їх стріне десь світа кінець,—

Щоб світ знав Українську Державу!

190

ЗМІСТ

Юрій Ярмнш. Життя і поезія Олександра Гранов-

ського. Переднє слово....... З

Джерело життя

Іскри віри. у. . •. . . , • 11

Підчгс пгомопи......... 12

Мамі '............ 13

Сонет............ 14

Творчій гін........... 15

Київ............. 17

Святвечір........... 18

Наше давне минуле........ 19

Питаєте мене.......... 20

Гукайте їх........... 21

Я творчо ткав життя........ 22

На берегах Ікви

Човен, весло і ти зі мною...... 24

Давно вже дрімають........ 25

Кучерявий лісостеп......... 26

Біжить гарячий легіт........ 27

Широким Радивилівським шляхом.... 29

Каплиця в Підлісцях на Волині..... ЗО

В цій благодатній чужині....... 31

Разок намиста.......... 32

Багато літ пройшло........ 33

Акварелі

На межі............ 34

Оса............. 35

Вечірній дзвін.......... 36

В Скелястих горах......... 37

Міссісіпі............ 38

Міннесота........... 39

Дружині............ 40

Сандрі по шлюбі......... 41

Дитина............ 42

Коломийка........... 43

191

Пощерблені мечі

Гайдамацькі ножі......... 44

Молоді............ 45

Святий Юрій.......... 46

З індіянських пісень

Молитва індіянина......... 48

Ритуальна пісня сіву........ 49

Голос, що оздоблює нам землю..... 50

Пісня молодої.......... W

Тінь її............ 63

Пісня самотності......... 64

Пісня побратима......... 55

До гір............ 56

Пісня до Плеяди......... 57

Лемент жінки.......... "

Пісня бійців.......... 59

У темну ніч перед боєм....... 60

Осінні узори

Цілує осінь........... 61

Тихо на озері, тихо......... 62

Гімн бурі........... 63

Лист до.............. 64

Чародійні фарби........• 65

Гімн золотої туги......... 66

Гойдаються горби......... 67

Жовтень............ 68

Осінь в горах.......... 69

Співає хор........... 70

Чого сумний.......... 71

Чабан............ ?2

Осінні квіти........... 73

В осінню ніч.......... 74

Ще кілька днів тому........ 75

Зривала осінь листя........ 76

Вмирає день.......... 77

Краса і сум........... 78

Пожовкле листя......... 79

Грудень............ 80

Золоті Ворота

Шляхи............ JI

Не нарікай........... °;£

Чуття душі........... 83

Золоті Ворота.......... °4

Пісня Русичів.......... °£

Нова доба........... °°

Летіть, думки.......... °'

Пастелі

Коли охопить сум......... 88

Вечір в полі........... 89

192

Спадаюча зоря.......... 90

Пасторальна........... 91

Мати.....•....... 92

Тихо ходить сон по хаті.......

Сміх і сльози.......... 94

Відвага чайки

96

Літні пастелі.......... 96

Два моменти.......... 97

Подружжя .......... 98

Гляну в очі........... 9У

Благословенні будьте.....

Вечірні дзвони.......... J 01

Хрести............ Іи/

На срібних крилах

На срібник крилах......... J03

Над берегами.......

Нові мелодії........... [[я

Я чую кличеш ти......... 10b

З літака.........

Сонети

Поступ ........... J 09

На чужині........у

Дороговказу].

Неоліт............ JJ2

Одвічний гімн краси........ 1|з

Молодість........... JJ4

Уста-троянди.......... 11Л

В бібліотеці...........

Подяка............ }}].

Залізна сатана

118

Дух волі ..........JJ0

Земля батьків моїх.........1ZU

Нові основи

121

У шпиталі...........J 22

Дітям............\І6.

Коли

124

Сторіччя перед нами........125

Гімни сонцю

Гімн сонцю........

Війнув вітер.......... 1*7

Одна краплина ..........

Сяйво • .......... \Ц

Світло и тіні..........

У силі нескоримій......... 1^1

На березі Ітаски......... 1Д^

Життя метелика......... 1^

Після зливи.......... |^

Великдень........... ldt>

193

Незрушена в руїнах

Віра..........

Поклик тіні Шевченка.....

Буде воля........

Дзвони кличуть .......

Літні обри

Чудодійні квіти.......

Липень щастя.......

У спеку дня........

До ***.........

Море зрілих нив......

Жнива.........

Жолудь.........

Візерунки

Все чогось бракує.....

Індіянська молитва......

Що скажем ми.......

Воля..........

Вічне..........

Творче слово .......

Не плач.........

Чимдуж.........

Епітафія.........

Мудрість.........

Підкарпатські луни......

Потужність .

На побойовищі.......

Буде щастя........

Світ забув за них......

Дарма.........

Дивлюся на мечі......

Прозорі плеса

Прозорі плеса......

Краса твоя........

Як гірські потоки......

Ніч і Ранок......... . t 168

Срібна паморозь

Сіються сніжинки......

Сніговиця........... і'**

Фантастичні квіти......

Казковий час.......

Під грудень........

На вілію........

Наше море

Плеще море...........175

Як ті скелі .

194

В Криму.........

Штиль на Кримському побережжі.

Гойдаються човни......

Як у море задивлюся.....

Степ і море........

Заклик.........

Легенда .........

Меви та купавки......

У гавані.........

Баржі.........

По Дніпрі у море......

Затуманені плеса лиманів....

Навантажені йдуть кораблі...

Змісг........

105

Художнє оформлення: Олена Марголіна

Видавець: МПП «Інтел»

КнТв-30, вул. Леніна. 27, кв. 19

При сприянні рекламного агентства «Ініціал»

Здано до друку 08.06.92. Підписано до друку 06.07.92.

Формат 60X84/16. Гарнітура літературна. Друк високий.

Тираж 1000 прим. Зам. 2—1227.

Київська фабрика друкованої реклами, Київ-67,

вул. Виборзька, 84.