Сільськогосподарській птиці властива висока енергія росту, інтенсивний обмін речовин, добре розвинені відтворювальні функції.
Ці біологічні особливості накладаються і на процеси мінерального обміну, що спостерігаються протягом усього онтогенезу птиці.
На потребу птиці в мінеральних елементах впливають наступні фактори: вид, порода, напрям продуктивності, вік, стать, фізіологічний стан (ріст, статева зрілість, репродуктивна діяльність та ін.), загальна поживна цінність раціону (вміст протеїну й енергії), співвідношення макро - і мікроелементів, зональні особливості (клімат, температура, забезпеченість мінеральними речовинами грунтів і кормів).
Критерієм повноцінності мінерального живлення має бути: інтенсивність росту, продуктивність, якість продукції, витрати корму на одиницю продукції, стан скелета, загальний стан здоров’я, окремі характерні біохімічні показники. При розробці норм мінерального живлення звичайно використовують сукупність показників.
Норми мікроелементів.
Мінеральні елементи, що містяться в кормах для птиці, не повною мірою забезпечують їх потреби. Тому для забезпечення мінеральної повноцінності до складу комбікормів або кормо сумішей вводять елементи, яких не вистачає в раціоні.
Кальцій є основою кісткової тканини, де міститься до 99% всього кальцію в організмі птиці. В кістяку кальцій перебуває в сполуках з фосфорною (Са(РО4)2) і вугільною (СаСО3) кислотами.
Кальцій є стабілізатором проникнення клітинних мембран. Знижуючи проникнення іонів, він створює по обидва боки мембран нормальні умови для роботи клітин.
У сироватці крові близько 60% загального кальцію представлено в ультра фільтруючій формі, а інша частина входить до складу білкових сполук. Фізіологічно активна форма кальцію бере участь в утворенні кісто і шкаралупи яєць.
Нормують кальцій, як й інші мікроелементи, із розрахунку на 100 г повнораціонного комбікорму, а також на 1 голову за добу з урахуванням видових і вікових особливостей і фізіологічного стану птиці.
Нестача кальцію в раціоні негативно впливає на ріст молодняку, а у несучок зменшується несучість, потоншується шкаралупа, знижується запліднюваність яєць і виведення молодняку.
Надлишок кальцію в раціонах птиці небажаний, оскільки при цьому погіршується поїдання корму, знижується перетравність жиру, порушується обмін фосфору і мікроелементів (марганець, залізо, йод).
Кальцій для птиці вводять, як правило, в комбікорми, а калієві добавки (крейда, черепашки, подрібнений вапняк) за його нестачі дають у годівницях.
Фосфор виконує виняткову роль в обміні речовин і енергії птиці.
Органічний фосфор входить до складу РНК і ДНК, дере участь у пере амінуванні, карбоксилюванні, декарбоксилуванні, а також у макроергічний сполуках (АТФ, АДВ та ін.).
Неорганічний фосфор крові представлений у вигляді одно - і двозаміщених фосфатів, що входять у буферні системи і підтримують кислотно-лужну, а також беруть участь у реакціях фосфорилювання.
Дефіциту фосфору в раціонах птиці майже не буває, оскільки в основних комах (концентратах) він є майже в необхідній кількості. Фосфор із кормів тваринного походження і мінеральних добавок засвоюється молодняком птиці на 100%, тоді як рослинного походження – тільки на 50%, а молодняком – до 30%.
При дефіциту фосфору у птиці погіршується апетит, у молодняку розвивається рахіт, погіршується мінералізація скелета. Знижується запліднюваність яєць і виведення молодняку.
Надлишок фосфору небажаний, бо при цьому порушується всмоктування кальцію і посилюється його нестача, внаслідок чого у несучок знижується якість шкаралупи.
Кальцієво-фосфорний обмін у птиці регулюється вітаміном Д, а також гормонами щитовидної і пара щитовидної залоз і над нирками.
Натрій належить до життєво необхідних елементів. Він бере участь у підтриманні осмотичного тиску позаклітинних рідин і кислотно-лужної рівноваги в організмі. Близько 90% всіх катіонів рідин в організмі птиці представлено натрієм. Він є антагоністом кальцію і сприяє набряканню білкових речовин та збільшує проникність клітинних мембран.
Птиця найбільш чутлива до високого вмісту натрію в раціоні. Його надлишок в організмі молодняку зумовлює порушення росту і підвищений відхід, а у дорослої птиці зниження яйцекладки і погіршення використання поживних речовин в раціону.
При дефіциті натрію спостерігається погіршення апетиту, знижується інтенсивність росту молодняку, збільшується відхід дорослої птиці, знижується жива маса і яйцекладка.
Норми мікроелементів.
Найважливішими мікроелементами для птиці вважають: залізо, мідь, цинк, марганець, кобальт, йод, селен та ін. мікроелементи є складовою частиною багатьох біологічно активних речовин – ферментів, гормонів, вітамінів, що впливають на обмін речовин і енергію в організмі птиці.
Нестача або надлишок мікроелементів у раціоні спричиняє важкі порушення обміну речовин в організмі птиці, знижує її продуктивну і відтворювальну здатність, при цьому погіршується використання поживних речовин кормів, послаблюється природна резистентність організму.
Залізо входить до складу гемоглобіну і міоглобіну, за участю яких здійснюється транспортування і резервування кисню. Потреба в залізі переважно задовольняється за рахунок кормів, тому додавання солей заліза в комбікорми небажане.
Мідь стимулює синтез гемоглобіну в крові, прискорює дозрівання ретикулоцитів, у складі мідьумісних ферментів бере участь в окисно-відновних процесах і газообміні.
Нестача міді в раціонах птиці сприяє захворюванню на анемію, що супроводжується зниженням умісту гемоглобіну в крові, негативно відбивається на формуванні кістяка і пігментації оперення. За підвищених доз міді затримується ріст молодняку, знижується вміст вітаміну А в печінці, що може зумовити падіж. Потреба птиці в міді – 0,3–0,6 мг/кг сухої речовини.
Цинк є неодмінним компонентом цинковмісних ферментів (карбоангідраза, карбоксипептидаза, каротин аза та ін.), сприятливо впливає на білковий і вуглеводний обмін, стимулює процеси кровотворення, сперматогенез, ріст кісткової тканини і утворення шкаралупи яєць.
Нестача цинку в раціонах птиці може проявитися в погіршенні росту молодняку, ламкості оперення, вкороченні і потоншанні трубчастих кісток, дерматиті шкіри. У несучок знижується яйценосність, потоншується шкаралупа, збільшується смертність зародків.
Висока потреба в цинку у призначеної для відтворення птиці. Оскільки раціони дуже багаті на кальцій, тривалий його надлишок може призвести до зниження виведення або розвитку симптомів дефіциту цинку у вилуплених курчат.
Кобальт стимулює гемопоез у кістковому мозку і перехід депонованого заліза до складу гемоглобіну. Важлива фізіологічна роль кобальту як невід’ємного компонента вітаміну В12. характерної ознаки нестачі кобальту в раціонах птиці немає. Його брак може спричинити нестачу вітаміну В12. підвищені дози кобальту для птиці не токсичні.
Йод входить до складу тиреоїдних гормонів і їх попередників (тироксин, трийодотиронін та ін.), що регулюють основні процеси обміну речовин – енергетичний, білковий, вуглеводний, жировий і мінеральний, впливає на розвиток вторинних статевих ознак, овуляторну функцію яєчників птиці, а також процеси сперматогенезу у самців.
Молодняк птиці чутливі ший до нестачі йоду в раціоні, що призводить до зниження функцій щитовидної залози і негативно впливає на ріст. Доросла птиця стійкіша до браку йоду в раціоні, але іноді при цьому знижується виведення молодняку.
Надлишок йоду в раціонах несучок пригнічує несучість.
Селен у надмірних дозах дуже токсичний елемент, але в малих він активізує енергетичний і білковий обмін, сприяючи інтенсивності росту молодняку і продуктивності дорослої птиці.
Розділ 2. Еколого-економічна характеристика господарства
2.1. Короткі відомості про господарства
В березні 1999 року в Києві було закуплено поголів’я в кількості 200 голів перепелів та власними силами за рекомендацією перепел овода виготовлено клітку для утримання перепелів, та розпочато виготовлення інкубатора та брудерів для вирощування молодняку.
В 2000 році з аукціону було придбано об’єкт незавершеного будівництва в с. Барашівка, де на облаштованих приміщеннях розпочали виробничу діяльність.
На фактично закинутій території розпочали з поголів’я в 800 голів за рахунок реінвестування на 2000 м2 приміщень та облаштували ферму з сучасним обладнанням на 120 тисяч голів перепелів.
В 2007 році проведено було велику модернізацію виробництва. На заміну старому обладнанню власного виробництва встановили нове обладнання заводу ВАТ «Ніжинсільмаш» на 120 тисяч голів несучки. Облаштували лінії напільного вирощування ремонтного молодняку на 50 тисяч голів. Придбали автомобіль МАЗ для доставки корму на підприємство з комбікормового заводу.
Фермерське господарство «МИКОЛАЙ» знаходиться в с. Барашівка Житомирського району Житомирської області на відстані 8 км до обласного центру м. Житомир і 2 км від автотраси Житомир – Новоград-Волинський.
Всього в господарстві працює 10 робітників, є в наявності 2 автомобіля. ФГ «МИКОЛАЙ» пропонує товари та послуги, а саме:
· яйця перепелині
· м'ясо перепела
· жива птиця
· послід перепелиний.
Господарство має сертифікати відповідності: /SO 9000/9001/9004/19011: 2000.
Територія господарства належить до північно-західного району Житомирського Полісся.
В господарстві ґрунтовий покрив представлений в основному дерново-підзолистими ґрунтами.
Клімат помірно континентальний, досить вологий з тривалим прохолодним літом і м’якою короткою зимою. Середня температура найхолоднішого місяця січня становить -20 0С, а найбільш висока середньорічна температура в липні +25 0С. Безморозний період триває в середньому 155 – 175 днів, вегетаційний період – 181 – 200 днів. Середньорічна кількість атмосферних опадів – 450 – 550 мм ртутного стовпчика.
2.2. Характеристика основних порід перепелів, що вирощуються в господарстві
У фермерському господарстві «Миколай» розводять переважно дві породи перепелів: яєчну японську та м'ясну фараон, а також їх помісі.
Японські перепела користуються особливим успіхом у птахівників, дикі форми яких поширені в Забайкаллі, Примор'ї, а також в Кореї, Північному Китаї і Японії. Деякі зоологи вважають японського (німого) перепела окремим видом, деякі - підвидом перепела звичайного. Німим називають японського перепела тому, що, кличе самку, звичайний і японський перепел кричать по-різному.
На відміну від звичайного перепела японський перепел має безперечну перевагу сирим лугах.
У природних умовах японський перепел набагато більш схильний до створення пар, ніж звичайний перепел, тому самці значно менше драчливі і менш крикливі, ніж самці перепела звичайного. Самка японського перепела за літо встигає вивести 2-3 виводка.
Одомашнені були перепела в Японії в XI столітті, де їх довго розводили як декоративну птицю і тільки після XVI століття їх стали використовувати для виробництва яєць і м'яса.
Вага домашнього японського перепела на 30 % перевищує вагу дикого, а яйце важче на 46 %. Також домашні перепела втратили здатність до перельотів, у них майже зникли інстинкти гніздування, насиджування і турботи про пташенятах, вони не мають зимової паузи статевої діяльності, не збираються після гніздування в зграї. З усіх біологічних циклів у японського домашнього перепела залишився практично лише той, що пов'язаний з спарюванням, яке може відбуватися в будь-який час року.
Порода "фараон".
Це єдина м’ясна порода перепелів. Вони відрізняються високою швидкістю зростання і досить великий живою масою. Мають таке ж забарвлення, як і японські перепела. Різниця між ними в тому, що молодняк породи "фараон" росте дуже швидко. Жива маса самців 160-265 г, самок 160-310 г. Яйценосність починається у віці 42-50 днів. За рік отримують до 220 яєць масою 12-18 г. В 45-денному віці вони досягають живої маси 150-180 г.
2.3. Заготівля кормів, годівля та утримання перепелів
Найкраще утримувати перепелів у металевих клітках, виготовлених із прутів завтовшки 2,5-3 мм і відстанню між ними 20 мм. Підлогу в них теж влаштовують з металевої сітки з вічком 10х10 мм з ухилом 8°, влаштовуючи з лицьового боку яйцезбірник.
Напувалку та годівницю встановлюють на зовнішньому боці клітки. Під сітчасту підлогу - деко для посліду. Щоб зручно було садовити та діставати птицю, у верхній частині клітки влаштовують відкидні дверці розміром 200х200 мм. Розміри клітки мають бути із розрахунку - не менше 125 см2 підлоги на одного птаха. Тобто, для утримання 20-25 перепелів вона має бути таких розмірів: глибина - 500 мм, ширина - 600 мм, висота - 200 мм, або ж трішки більшою. Для вирощування перепелят можна використовувати невеликі клітки для співочих птахів, насипаючи на дно піску або підстеляючи щодня свіжий папір, аби не було запаху. У клітці розміром 300х400 мм можна утримувати 7-8 самок.
Утім, можна утримувати перепелів і в дерев'яних клітках із суцільними задньою та боковими стінками, а в передній влаштувавши поздовжню щілину в 30 мм для годівлі та напування птахів. Підлогу в такій клітці роблять із рейок з відстанню між ними 10-12 мм, влаштовуючи в ній яйце збірник. Оптимальна група птахів для утримання в одній клітці - 20-25 голів.
У приміщенні, де утримують птахів, не повинно бути протягів, температура повітря на рівні 20°С за помірного освітлення. Не можна ставити кліток на сонці, оскільки при цьому птахи стають подразливими. Тривалість світлового дня підтримують у межах від 12 до 18 годин на добу. Вмикають світло, як правило, в один і той самий час.
Тримають перепелів в клітках, встановлених в теплому, добре провітрюваному приміщенні з температурою в межах 20-25 0С, вологістю 50-70%. Пташники для перепелів можуть бути як з вікнами, так і безвіконні, але краще вони себе почувають у приміщеннях без вікон. Значна освітленість турбує, і у них може виникнути стрес. Не можна утримувати разом з перепелами птахів інших видів, це негативно позначається на несучості. Для освітлення використовують лампи розжарювання (40-65 Вт).
Тримають перепелів у клітках різних конструкцій. Розміри їх встановлюють в залежності від конструкції (40 × 20 × 20 см, 100 × 25 × 25 см, 600 × 600 мм). Годівниці розміщують на передній, а напувалки на задній стороні клітини. Підлогу роблять з ухилом у бік годівниці, під якою влаштовують яйцезбірники. З метою гігієни і для зручності під сітчасте дно бажано поставити піддон з оцинкованого заліза. Послід буде провалюватися через сітчастий підлогу і накопичуватися в піддоні, звідки його легко і зручно видаляти.
Рис. 1. Клітка для утримання перепелів
При отриманні яєць для харчових цілей самок тримають без самців, а якщо яйця надалі будуть використовуватися для інкубації, то самок розміщують разом з самцями. Статеве співвідношення може бути 1:2-1:4, і надалі перегрупування самок небажані.
Клітини встановлюють на стелажі, в кожній розміщують від 30 до 50 перепелів. Молодняк поміщають у клітини у 30-денному віці.
При складанні кормової суміші в домашніх умовах включають наступні інгредієнти % на 100 г кормосуміші: зерномучні (пшоно, ячна, "Артек", вівсяна подрібнена та ін.) - 60; білкові (риба свіжа подрібнена, сир, сухий обрат та ін.) - 36; мінеральні (крейда, яєчна шкаралупаКрім того, щодня слід влітку включати в раціон перепелят по 10-12 г свіжої дрібно подрібненої зелені (салат, кропива і т. д.) або ж по 3-4 г трав'яного борошна. Один раз на тиждень дають досхочу очищений дрібний гравій.
Годують перепелят 2-3 рази в день. Годівниці і поїлки у формі звичайних жолобів які зміцнюють зовні клітин. Для сухої кормової суміші доцільно використовувати автоматичні годівниці. У бункер, який кріплять вище клітин, суху суміш засипають на день або навіть на кілька днів. При поїданні корм із бункера трубкам сиплеться у годівниці.
Для напування можна використовувати також поїлки автоматичні, їх виготовлення досить просто - за принципом доповідаючих судин. Воду в них можна заливати на кілька днів, але не рідше одного разу на тиждень. Перед новим заповненням водою поїлки слід ретельно промивати.
Для соковитих кормів слід ставити додаткову годівницю, теж укріплену зовні.
При вмісті 100 самок перепелів щоденний витрати корму становить 25-30 кг. На місяць корму буде потрібно близько 900 кг. За цей період перепілки знесуть 22-23 тисячі яєць.
Таким чином, маючи клітини, обладнані автоматичними годівницями, поїлками і яйцезбірниками, щоденний догляд за перепелами зводиться до прибирання та огляду птиці. Чищення посліду можна також спростити. На пометне деко, під сітчасту підлогу клітини, підстилають поліетиленову плівку і лист щільного паперу. Один раз в день лист з послідом прибирають, а деко застеляють чистої плівкою і папером. Послід перепелів - дуже цінне добриво для фруктових і цитрусових культур.
Концентровані корми. Основою раціону для перепелів є комбікорм. Зі злаків найбільше застосування в годівлі перепелів мають кукурудза, овес, ячмінь, просо.
Кукурудза є однією з найбільш цінних зернових культур при вирощуванні перепелів. У ній багато вуглеводів, представлених у вигляді крохмалю, тому вона досить високоенергетична. Але за змістом амінокислот, мінеральних речовин і вітамінів групи В кукурудза бідна, тому в комбікорм, приготований з кукурудзи, треба додавати (близько 40 %) шроти і рибну або м'ясо-кісткове борошно.
Овес є дієтичним кормом для перепелів. У ньому велика кількість мікроелементів та вітамінів групи В. Молодняку перепелів овес треба просіювати від плівок і дробити.
Просо за хімічним складом подібно до вівсом, але енергетичність його трохи вище. Молодняку просо згодовують у вигляді пшона.
Ячмінь згодовують без оболонок у вигляді крупи. Для збагачення вітамінами групи В ячмінь пророщують.
Пшеницю теж краще згодовувати перепелам у вигляді крупи, так як вологі мішанки з пшеничного борошна можуть утворювати клейку масу, яка прилипає до дзьобу і внутрішньої поверхні ротової порожнини птиці.
Зерно бобових культур (горох, сочевиця, соя, кормові боби) відноситься до рослинним білковим кормів. У ньому багато білка і мало жиру, за винятком сої. Бобові багатшими злакових амінокислотами і мінеральними речовинами.
Просо, вівсянку, ріпак, суріпку і інші дрібні зернові корми можна згодовувати перепелам в цілому вигляді, інші зернові корми - у вигляді комбікормів.
Конопляне і лляне насіння дуже корисні для перепелів, але використовувати його треба з обережністю, так як іноді в льоні накопичується синильна кислота, а в коноплі містять наркотичні алкалоїди.
Макуха, шроти. Після витягання олії з насіння рослин (соняшник, соя) залишаються кормові кошти - макуха, шроти. Макухи отримують при віджимі олії на пресах, шроти - при користуванні органічними кислотами. У макусі більше жиру (4-8%), ніж у шротах (1-3%). У цих кормах багато білка (35-50%), вітамінів групи В і Е, кальцію, фосфору, але мало калію. Соєві макуха і шрот відрізняються високим вмістом протеїну, вони багаті лізином, але бідні цистином і метіоніном.
Корми тваринного походження. Ці корми виходять у вигляді відходів м’ясо-молочного і рибного виробництва. Вони мають велику поживну цінність, оскільки багаті повноцінним протеїном (з усіма незамінними амінокислотами), мінеральними речовинами, а також багатьма вітамінами.
Рибне борошно отримують з нехарчової риби і відходів рибного виробництва. Особливістю рибного борошна є великий вміст жиру - до 15 %, тому при тривалому зберіганні вона може прогіркнуть. При вживанні такої рибного борошна перепела часто хворіють, тому необхідно стежити за якістю рибного борошна і довго її не зберігати. Білок, що міститься в рибної борошні, легше засвоюється організмом птиці і має велику біологічну цінність порівняно з білком м’ясо-кісткового борошна.
Рибний фарш є гарним кормом для перепелів, але вводити в раціон слід тільки такий фарш, який законсервований піросульфітом натрію у кількості 0,2 % від маси сировини. При більшому зміст піросульфіту натрію (2 % і більше) у перепелів можуть виникнути захворювання. Рибний фарш згодовується птиці в складі вологих мішанок.
М'ясо-кісткове борошно містить багато протеїну, але по амінокислотному складу вона бідна метіоніном і триптофаном.
Згідно стандартам, кормова борошно тваринного походження повинна бути сухий, розсипчастою, без щільних грудок і цвілі. При перевірці якості такого борошна бажано невелика кількість її помістити в стакан і залити гарячою водою. Якщо через 30 хвилин суміш має різкий гнильний запах, таке борошно вживати в харчуванні перепелів не можна.
Кормовий жир тваринного походження (яловичий, свинячий, баранячий) краще змішувати з жири рослинного походження в співвідношенні 1:1, так як чисто тваринний жир птах погано засвоює. За якістю кормового жиру потрібно особливо ретельно стежити - він може прогіркнуть.
Молочні продукти (молоко, обрат, сир) є кращим джерелом легкопереварювального білка, але містять мало аргініну і гліцину, що необхідно враховувати при складанні раціону перепелят. Молоко слід давати тільки заквашеним, так як в годівницях воно швидко скисає і може викликати розлад травлення.
Кров від забитої птиці необхідно вживати як корми тільки у свіжому вигляді, зваривши і подрібнивши. Кров'яне борошно роблять з крові з додаванням 5 % кісток та 2-3% висівок. Це найбагатший протеїном і амінокислотами корм (81 % білка), але згодовувати у великій кількості кров'яне борошно не рекомендується - воно важко засвоюється, і у перепелів може виникнути розлад травлення.
Найбільш повноцінний з усіх кормів тваринного походження - протеїн яєць. Протертими звареними круто яйцями годують перепелят в перші дні життя.
Вітамінні добавки і зелені корми. При вживанні в їжу соковитих кормів у перепелів підвищується перетравлення і використання поживних речовин раціону. Як зелених кормів перепелам дають нарізану зелену траву (різнотрав'я), конюшина, люцерну, кропиву, бадилля буряка, салат, шпинат, зелені листя капусти, коренебульбоплоди - картопля, буряк; як вітамінних кормів - моркву, капусту, трав'яне борошно.
Зелені корми перед вживанням ретельно подрібнюють і використовують при приготуванні вологих мішанок.
Картопля - багатий крохмалем корм, він використовується організмом перепелів для отримання енергії. Крохмаль становить близько 80 % кількості поживних речовин картоплі, він добре засвоюється організмом. Картоплю варять і змішують з борошняними компонентами корму. Воду, в якій варилася картопля, використовувати для їжі перепелів не можна. Мішанки з картоплею не можна зберігати (вживати для приготування кормів тільки у свіжому вигляді), і годівниці після дачі картоплі ретельно очистити.
Буряк містить багато цукру (12-18%) і є гарним кормовим засобом, але бідний мінеральними речовинами і вітамінами. Перед згодовуванням буряк миють, подрібнюють і згодовують у вигляді вологих мішанок. Варений буряк слід після варіння швидко охолодити, так як при повільному охолодженні в буряку утворюються нітрати, нітрити, якими птах може отруїтися.
Морква - добре джерело каротину, з якого в організмі перепелів утворюється вітамін А. Згодовування моркви перепелам впливає на забарвлення жовтка яєць і тушок птиці.
Кормова капуста багата каротином, вітамінами групи В, кальцієм. У її склад входить порівняно велика кількість сірковмісних амінокислот, які сприяють відростання пір'я у птахів. Це хороший корм для профілактики розкльова.
Вітамінне трав'яне борошно заготовлюють із зелені люцерни, конюшини, кропиви і різнотрав'я. Велика кількість в ній мінеральних речовин, каротину і фолієвої кислоти робить позитивний вплив на зростання і розвиток молодняку перепелів.
Влітку перепелам згодовують різану зелень, відходи овочів в необмеженій кількості: подрібнену молоду траву (різнотрав'я), конюшина, люцерну, кропиву, зелені листя капусти, бадилля буряка, салат, шпинат.
Корми насипати в годівниці слід не більш ніж на 2/3 їх глибини, так як перепела сильно розкидають корм. Бажано на годівницях мати загнуті всередину бортики і сітку зверху для запобігання розсипів корму.
2.3.1. Відгодівля перепелів
З метою відгодівлі в 30-денному віці перепелят розміщають на підлозі. Всіх зайвих самців і некондиційних самок переводять у групу відгодівлі. Для відгодівлі можуть бути виведені спеціальні партії молодняку. У період відгодівлі самців і самок розміщують в різних клітинах у тому ж залі. У кожну клітину садять 30-50 перепелів, площа клітини на голову - 85 см2.
Відгодівля проводиться в приміщеннях з температурою 20-24°C.
Світловий режим - один з важливих факторів технології вирощування, відгодівлі та утримання дорослої птиці. Освітленість в зимовий час в межах 25 лк, а в літній час при довгому світловому дні 5-10 лк.
Годують перепелів три рази в день досхочу. Вранці і увечері згодовують зелену суміш (кропива, кукурудза, просо) з добавкою 5 % кормового жиру (фосфатиди, технічний жир або фузу).
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 |
