Місце педагога в роботі з правового виховання дошкільників (стр. 5 )

Щоб малята дужими зросли.

Між улюблених казок твоїх

Є, звичайно, й та, про Попелюшку,

Попелюшка всім немов подружка.

З нею дружать діти всіх країн.

А жила так тяжко Попелюшка,

Бо була у домі за прислужку.

Бо недобра мачуха, як відьма,

Кривдила щодень дівчатко бідне.

Це було в часи, коли ще діти

Навіть не відали про те,

Що не можна ні гнобить, ні бити,

Ні морити голодом дітей.

В нас на це ніхто не має права.

Руки геть від громадян малих!

Сяде конче на підсудну лаву

Той, хто був безжалісний до них.

* * *

• Дитина плаче, а матері боляче.

• У дитини заболить пальчик, а в ма­тері — серце.

• Всякій матері свої діти милі.

• Матері всіх дітей жаль, хоч котрого пальця вріж, а болить.

• На сонці тепло, а біля матері добре.

• Малі діточки, що ясні зірочки: і сві­тять, і радують у темну нічку.

• Як батьки ставляться до своїх дітей, так і діти ставляться до своїх батьків.

Дидактична гра «Одягни ляльку в національний одяг».

Мета. Закріпити знання дітей про право «Всі діти мають право на ко­ристування культурою і рідною мовою». Продовжувати формува­ти уявлення про традиції українсь­кого народу, мудрість, що пере­дається з давніх-давен, яку потрібно знати і шанувати, ро­зуміти, що дитина — частина рідного народу.

Обладнання. Набір лялькового (паперового) одягу, лялька, набір квітів для складання віночка.

Хід гри

Дитина отримує завдання одягнути ляльку в український національний одяг і викласти із квітів віночок, визна­чити назву квітів.

Злетіла якось на димар

Дурна ворона, оглушена.

І як розкаркалась: «Карр-карр!

Який чудовий спів у мене!

Який великий і могутній,

Гучніший од усіх фанфар.

Колись, в щасливому майбутнім,

Всі будуть каркати: «Карр-карр!».

Хто там ціврінька? Хто там тьохка?

Всім каркати! Бо заклюю!».

І тихо стало в тім краю.

Ніхто не тьохка і не рохка,

Не кудкудахка, не нявчить.

На всіх язиках все мовчить.

І тільки й чути: «Карр!» та «Карр!».

Бояться кар...

Та якось в перший день канікул

Якийсь там півник молодий

Весь двір удосвіта збудив

Веселим криком: «Ку-ку-рі-ку!».

І враз за ним: «Тьох-тьох, ку-ку,

Ф'ю-іть, цвірінь» — і полилося,

Защебетало у садку

Усіх птахів різноголосся.

А їм назустріч, від землі,

Ягнятка бекали малі,

Бичок ревів, як той мотор,

Дзвеніли оси в абрикосі –

Усе земне різноголосся

Злилося у прекрасний хор

Ворона каркнула і — фірр!

— Перелетіла в інший двір...

То, звісно, баєчка.

Та в ній

Є зміст великий, друже мій.

Про те, що в Україні славній,

У нашій рідній стороні

Усі народи мають право

На власну мову і пісні.

Як ти грузин — учи грузинську.

Казах — казахську вчи сумлінно.

Але шануй і українську — Державну мову України!

* * *

• Слово до слова — складається мо­ва.

• І від солодких слів буває гірко.

• Від теплого слова і лід розмерзає.

• Слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш.

• Мудрий не все каже, що знає, а дур­ний не все знає, що каже.

• Гостре словечко — ранить сердечко.

• Як будеш рідної землі триматися, то будеш від неї сили набиратися.

• Людина без рідної землі, як соловей без гнізда.

Дидактична гра «Ким я хочу бути»

Мета: розвивати почуття самокон­тролю, Закріпити знання дітей про право «Всі діти мають право на освіту і вибір професії». Формува­ти позитивний образ дитячого «Я», показати наочно інтелек­туальне зростання дитини, допо­магати матеріалізувати мету, мрію через дію з предметами, фіксувати ціль уявою, яка робить дії дітей більш цілеспрямованими, сприяє формуванню нових якостей особистості. Спрямувати енергопотенціал дитини до дій, роздумів, допомогти сприйняти свою мрію, своє «Я», як індивідуальність у суспільстві.

Обладнання. Ігрове поле Із зобра­женням сходинок, набір сюжетних картинок з теми «Я пізнаю світ».

Хід гри

Дитина роздивляється картинки і розміщує їх на сходинках, демонструю­чи свій інтелектуальний розвиток, який уявно веде до отримання знань, не­обхідних до пояснення мети. Пояснює свої дії.

Прискакав до школи зайчик,

Вчителів питає:

«Чи у вас і тих навчають,

Хто грошей не має?».

«Ну, звичайно, ну, звичайно! —

Кажуть зайченяті. —

В нашій школі всіх навчають,

Бідних і багатих.

І читати, і писати

Ми вчимо маляток.

І на лапках рахувати,

І пісень співати».

В темнім лісі зайчик радий

Скликав заячу нараду.

І сказав таке: «Освіта Всім обов'язкова!

* * *

• Мудрим ніхто не народився, а нав­чився.

• Чого навчився, того за плечима не носити.

• Книжка — маленьке віконце, а через нього весь світ видно.

• Книга вчить, як на світі жить.

• Ніколи не говори не вмію, а говори навчуся.

• Якщо ти вчений, — увесь світ твій.

• Більше знай, менше говори.

• Той хто багато знає, мало каже, зате багато висловить.

• Життя коротке, а наук багато, вив­чай те, що тобі необхідно.

• Хвались не вчителем, а знаннями.

• У кожній справі слід керуватись ро­зумом.

• Вік живи — вік учись.

• Здобудеш освіту — побачиш більше світу.

• Вчення світ, а невчення тьма.

• Вчиться ніколи не пізно.

• Хто знання має, той мур зламає.

• Розум не купують.

• Розум і виховання — близнята.

• Більшого багатства, як розум, нема.

• Знання — це скарб, а вміння вчи­тись — ключ до нього.

• Коли дитину не навчиш в пелюшках — не навчиш і в подушках.

• Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.

• Наука в ліс не веде, а з лісу виво­дить.

Дидактична гра «Подорож у казку».

Мета: роз­вивати мовлення, пам'ять, мис­лення, уяву. Виховувати почуття власної гідності, впевненості в тому, що всі діти мають право на захист від жорстокості, від завдання їм моральної та фізичної шкоди.

Закріпити знання дітей про право «Кожна дитина має право на повагу, не має бути скривджена і зневажена». Використовуючи зна­йомі казки закріпити вміння дітей аналізувати ситуації, які характе­ризують порушення прав дитини.

Обладнання: ілюстрації казок: «Вовк і семеро козенят», «Гидке ка­ченя», «Золотий ключик», «Червона Шапочка», Гуси-лебеді», Котик і Півник», Троє поросят», «Попелюш­ка», «Маша і ведмеді», «Колобок».

Хід гри

Дитина по черзі розглядає ілюст­рації, називає казку та, виходячи із змісту, аналізує ситуацію, в якій пору­шено право.

Карабас Барабас,

Бородатий, неохайний

Розмахався раз у раз

Величезним малахаєм.

Він в законах — ні бельмеса.

Тож нехай собі махає

Величезним, довжелезним

Страхітливим малахаєм.

Нам не страшно.

В Україні (І не в казці, а насправді)

Ні П'єро, ні Буратіно

Вдарить він не має права.

Ані їх життя позбавить,

Ні знущатись привселюдно

Карабас не має права,

Бо закон його осудить.

І посадить до в'язниці,

Де сидять усі злочинці.

Бо держава Україна —

Добра мати нам усім.

Одягає і годує,

Захищає, вчить, лікує.

І піклується про нас

Повсякдень і повсякчас.

Не позбавлені уваги,

Маєм ігри та розваги.

Тож зростаємо всі ми

Дуже чемними дітьми.

І дивуються всі: «Звідки

Ці чудові й гарні дітки?».

Хором скажемо: «Єдина

Є в нас мати-Україна,

Що опікується нами,

Щоб і ситі, й чепурні.

В небо лагідне над нами

Лине сміх наш і пісні.

Чи було б ще десь так само,

Як у рідній стороні?!».

Але де б ми по світу

Не жили, в любій країні —

Пильнувати рідні діти

Буде мати-Україна.

Буде стежити здаля,

Чи не кривдить хто маля.

* * *

• Шануй людей і тебе шануватимуть.

• Хто себе не вміє шанувати, той і лю­дей не шанує.

Людина людині потрібна.

• Добрий син людей гуртує, лихий — роз'єднує.

• Ввічливих і лагідних скрізь шанують.

• Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть.

• Слово чемне кожному приємне.

• Спершу слово зваж, потім скажи.

• Не хочеш почути поганих слів, не го­вори їх сам.

• Удар забувається, а слово пам'я­таєш.

• Умій сказати, умій і змовчати.

• Шабля ранить голову, а слово душу.

• Рана загоїться, зле слово — ніколи.

• Гостре словечко ранить сердечко.

• І від солодких слів буває гірко.

• Добре слово краще за цукор і мед.

• Кого почитають, того й поважають.

Дидактична гра «На прийомі у лікаря».

Мета: розвивати пізнавальний інтерес. Виховувати повагу до праці лікаря, значимість його професії. Закріпити знання дітей про право «Всі діти мають право на ме­дичну допомогу». Розширити знан­ня дітей про те, що поліклініка слу­жить для прийому людей різними лікарями-спеціалістами. З допомо­гою ілюстративного матеріалу уточнити назви професій лікарів, вправлятися в умінні описувати стан свого здоров'я, самопочуття, настрою, розуміти цінності свого життя, відповідальності за збере­ження свого здоров'я.

Обладнання. Набір картинок про професії лікарів-спеціалістів: хі­рург, ЛОР, окуліст, стоматолог, терапевт, невропатолог. Набір картинок — життя дитини (15 штук).

Хід гри

Дитина викладає картинки, на яких зображено лікарів-спеціалістів, що мо­жуть надати їй допомогу. До них добирає парну картинку із зображенням дитини, якій необхідна допомога спеціаліста. По­яснює свої дії.

Засвербіли ріжки в биці.

Закортіло биці битися,

Тупи-тупи, гупи-гупи...

А кругом — ніде нікого.

Довелось дубасить дуба:

Чом стоїть серед дороги?

Биця рогом в дуба — гуп!

Дуб — ні руш. На те і дуб

. А у биці ріжки — хруп!

Одвалились на відруб.

Хоч той биця — забіяка,

Та шкода його — маля ж.

Каже бик: «Не треба плакать.

Подорожником помаж».

Вже не хоче биця биться.

Поламались ріжки в биці.

Тупи-тупи з усіх ніг,

До лікарні він прибіг.

Там його зустріли радо.

Лікували роги биці.

Пригощали рафінадом,

І варенням з полуниці.

Ще й навчали забіяку,

Щоб не був такий вояка.

Засвербіли ріжки в биці.

Закортіло биці биться.

Але вже він був учений.

Навіть пасся — самопас.

Тож спитав він дуба чемно:

«Можна чухатись об вас?».

* * *

• Найбільше багатство — здоров'я.

• Держи голову в холоді, ноги в теплі, проживеш довгий вік на землі.

• Було б здоров'я — все інше нажи­веш.

• Як нема сили, то й світ не милий.

• На похиле дерево кози скачуть.

• Скрипливе дерево довше росте.

• Плохеньке порося і в Петрівку мерз­не.

• Світ великий — було б здоров'я.

• Здоров'я маємо — не дбаємо, а втративши — плачемо.

• В здоровому тілі — здоровий дух.

• Бережи одяг доки новий, а здо­ров'я — доки молодий.

• Без здоров'я нема щастя.

• Весела думка — половина здоров'я.

Дидактична гра «Склади квіточку»

Мета. розвивати творчу уяву, мислення, комунікативні навички. Закріпити знання дітей про право «Кожна дитина має право на відпочинок, дозвілля і розвиток творчих здібностей». Продовжува­ти вчити, відчувати і розуміти свій внутрішній світ, отримувати задоволення від оточуючого світу. Вчити зв'язно, послідовно висловлювати свої думки.

Обладнання. Сюжетні картинки у вигляді пелюсток квітки на тему: «Як би я хотів провести свій віль­ний час», кружечки з фотокартками дітей.

Хід гри

Дитина викладає в центрі кружечок зі своєю фотокарткою, розглядає сюжетні картинки, утворює квіточку з картинок, де і з ким хотіла б провести свій вільний час.

* * *

В старому, дрімучому лісі

Заснули всі звірі давно.

«Чому це, — дивується Місяць, —

Не гасне у школі вікно?

Учитель — ведмідь сиволапий,

В розкошланій шубі до п'ят —

Не гасить до півночі лампу,

Утомлених учить малят.

Морозної, пізньої ночі

Не сплять лише очі зірок.

Звірята вже спатоньки хочуть.

Та все ще триває урок.

І капають сльози на парти.

Зітхають і лис, і ховрах.

З ведмедем — поганії жарти,

Такий він сердитий, що страх!

І раптом — мале зайченятко,

Застібуючи свитину,

Сказало: «Пора кінчати!

Я знаю права дитини!

Ми маємо право — говорить закон —

На добрий спочинок, на втіхи і сон.

Бо що за дитинство

Без ігор веселих,

Без яблук, гостинців

І без каруселі?».

Ведмідь усміхнувся: «Пора — так пора».

І весело всі закричали: «Ур-ра!».

* * *

• Зробив діло — гуляй сміло.

• Роботящим рукам усе під силу.

• Непримітне ремесло, зате славу принесло.

• Рукам — роботи, душі — свято.

• Полюбиш працю, і вона тебе полю­бить.

• Молоток у роботящих руках і в камінь цвях заб'є.

• В умілих руках і сніг спалахне.

• В гурті й каша їсться.

• Бджола мала, а й та працює.

• Де руки й охота — там скора робота.

• Очам страшно, а руки роблять.

• Тяжко тому жить, хто не хоче ро­бить.

«Кожна дитина не має бути жертвою насильства або війни»

Мета. Закріпити знання дітей про право «Кожна дитина не має бути жертвою насильства або війни». Уміти визначати жорстоке пово­дження й шукати захисту від ньо­го, звертатись за допомогою до дорослих, формувати вміння захи­щати своє власне життя.

Обладнання. Предметні картки на закріплення знань дітей про їхні дії на випадок вибуху атомної бом­би, прогулянка на вулиці й коли один вдома.

Хід гри

Дитина аналізує і відбирає серії пред­метних картинок, відповідей події: ви­бух, випадку на вулиці, коли один вдо­ма. Аналізує свої дії.

* * *

Біля лісу за лозою

Лис побився із козою.

Лис козу — хвостом, зубами,

А коза його — рогами.

На вояках шерсть — аж дибом,

Між кущів літає пух.

А за що? За кусень хліба,

Що згубив його пастух.

Дітки, перейнявши досвід,

Раптом — в бійку і собі.

Та побачили дорослі

Й зупинили бій.

Лисеня схопивши, лис

Відтягнув його у ліс.

А коза — за козеня

І додому поганя:

«Йди до школи! Йди учитись!

Не гайнуй на марне час!

Як дорослим треба битись,

То поб'ються і без вас».

А сіамський кіт культурний

Мудро нявкнув: «Взагалі,

Люблять бійки тільки дурні —

Чи дорослі, чи малі».

От якби по всіх світах

Президенти й генерали

Та послухались кота —

Гарне би життя настало.

* * *

• У нашій дружбі — наша сила.

• Де мужність, там перемога.

• Сміливого і куля не бере.

• Смілому море по коліна.

• Сміливим відвага володіє.

• Сміливість — кріпкості брат.

• Кров — не водиця, проливати не го­диться.

• Голими руками не битися з ворога­ми.

• Не давайся під ноги.

• На сміливого собача гавкає, а боягу­за кусає.

• Миром дорожити — людям довго жити.

• Як будемо в дружбі жити — нас ніко­му не зломити.

• Один за всіх і всі за одного.

• Квітам потрібне сонце, а людям — мир.

«Ласкавинки»

— Давайте подаруємо один одному пушинки-ласкавинки.

— Скажіть щось хороше про якості свого сусіда. (Придумати ласкаві, добрі слова).

— Уявіть, що у вас у долоньці знахо­диться ласкавинка, ніби тепла пушин­ка. Передавайте її по колу один одному.

— Що ви відчули, коли віддали лас-кавинку?

— Важко чи легко віддавати своєму сусідові ласкавинку?

— А зараз навчимося передавати ласкавинки очима, тобто подивимося тепло і лагідно в очі один одному і по­аплодуємо. Відчуваєте, як приємно і радісно у вас на серці? Вас люблять наші друзі, дарують ласкавинки добра і любові. А гарні, добрі побажання завж­ди здійснюються.

«Прогноз погоди»

Діти стають один за одним по колу і роблять один одному масаж:

«Дощ» — постукують по спині кінчи­ками пальців;

«Град пішов» — сильніше постукують кінчиками пальців;

«Грім та блискавка» — ребром долоні труть по спині;

«Тайфун» — кулачком не дуже силь­но стукають по спині;

«Землетрус» — трясуть один одного за плечі;

«Сонце» — м'яке погладжування по спині.

— Чи приємно було відчути масаж, який вам робили товариші? (Відповіді).

— Отже, те, що приємно тобі, може бути приємним й іншим. Коли тобі щось зробили приємне, намагайся відповісти людям тим же.

«На кого схожа ця людина?»

— А ось я принесла вам букетик польових квіточок. Візьміть квіти, уваж­но розгляньте, понюхайте їх.

(Діти роздивляються квіти, переда­ють букетик з рук у руки, нюхають кожну квітку окремо).

— Чи схожий у них запах? Як вони пах­нуть? Чи відрізняється кожна квіточка і чим саме? (Відповіді, розміркування).

Діти стають у коло. Одна дитина відвертається, інші вибирають між со­бою хлопчика і дівчинку. Дитина повер­тається і задає запитання:

— На яку квітку схожа ця людина?

— На яке дерево?

— Який колір їй найбільше личить?

— У що вона вдягнена? Взута?

— Яка в неї зачіска? Що вона най­більше любить?

Запитання ставляться всім дітям по черзі доти, поки загадка не буде відга­дана.

«Маска»

А зараз пограємо у гру «Маска». Візьміть люстерка і, дивлячись на своє обличчя, відтворіть радість, смуток, здивування, обурення, гнів, спокій.

— Якщо трапилось так, що ти на ко­гось розсердився, то не кричи і не обра­жай людину, а просто підійди і скажи їй про це.

— А що ти робиш, коли у тебе пога­ний настрій? Як ти сердишся? (Гри­маєш дверима, тупотиш ногами, ла­маєш іграшки, плачеш). А що можна зробити замість цього? (Відповіді дітей).