Місце педагога в роботі з правового виховання дошкільників (стр. 6 )

«Чарівний стілець»

Посередині кола, але не в центрі, а біля краю, ставиться стілець. Діти ідуть по колу і співають.

Хто найкращий з нас сьогодні,

Найщасливіший сьогодні,

Швидше вибігай

І на цей стілець сідай.

Коли пісенька закінчується, той, хто опинився найближче до стільця, сідає на нього. Кожен по черзі, починаючи з того місця, де стоїть стілець, повинен сказати про того, хто сидить на стільці, щось хо­роше і добре. (Перед початком гри доцільно розповісти дітям про якості чарівного стільця, про те, що той, хто сідає на нього, втрачає всі свої погані якості, у нього залишається тільки все хороше, добре і красиве. Щоб побачити це, слід дивитися чарівними очима на того, хто сидить на чарівному стільці).

«Проспівай своє ім'я»

Всі діти стають у коло, кожна дитина виходить на середину і починає співати своє ім'я: тихо, голосніше, ще го­лосніше, діти їй підспівують. Всі повинні побувати у колі.

Казки з правового виховання

„Подорож до країни Справедливості”

Десь за горами, за лісами є казкова Країна Справед­ливості, в якій усі щасливі: діти і дорослі, тварини і пта­хи. А дбає про це Король Закон. Але так було не завж­ди. Усі мешканці країни з жахом згадують той час, коли ними правила Зла Чаклунка. Особливо погано ставила­ся вона до малих дітей. Малеча змушена була тяжко пра­цювати: дітей били, ображали, не дозволяли відпочива­ти і гратися, вчитися в школі. Навіть імені вони не мали.

Дізналася про свавілля Злої Чаклунки Добра Фея і разом зі славним Законом, який згодом став королем цієї держави, знешкодила й назавжди вигнала її з країни.

Мешканці обрали нового правителя — Короля Закона, який тепер захищав інтереси всіх громадян, особли­во дітей, і нікому не дозволяв їх кривдити. Йому допо­магала Добра Фея.

А як вона це робила, дізнаєтеся, перегорнутий сто­рінки цієї книжки. Отож сідайте зручненько й слухайте уважненько казкові історії, що трапилися в Країні Спра­ведливості.

Цуценята

Якось на одному подвір'ї з'явилося троє цуценят: двоє білих, а третє — чорне. Вони весело бавилися на травичці. Побачила їх дівчинка Оленка, і їй дуже сподобалися білі цуценята. Вона їх пестила, голубила, а чорне відпихала, кажучи: "Ти негарне, не буду з тобою гратися. Треба було народитися білим, а не чорним".

Щодня, поки Оленка бавилася з біленькими братами, чорне цуценя сиділо й плакало. Йому так хотілося, щоб на нього звернули увагу, хіба ж воно винне, що народи­лося чорним. Одного дня до бабусі-сусідки приїхали ону­ки — Марійка та Іванко. Коли вони вийшли гуляти, Оленка кинула цуценят і мерщій підбігла до гостей.

— Давайте гратися разом, — запропонувала вона. А іі їй відповіли:

— Ми не будемо з тобою гратися, їм надто мала. Спо­чатку вирости.

Сумно стало дівчинці. І тут Оленка раптом пригадала, як вона відпихала чорне цуценя. От тоді вона все зрозу­міла. І тепер залюбки гралася з усіма трьома цуценятами і мала від цього велику втіху, адже вони такі кумедні.

Дізналася про це Добра Фея і розповіла королю. А той негайно проголосив, що в його королівстві всі діти мають рівні права незалежно від кольору шкіри, очей, походження.

Ганнуся — помічниця

В одному селі живе дівчинка Ганнуся. Через рік вона піде до школи. Батьки не натішаться своєю дитиною: метка, працьовита, весела. Цілий день Ганнуся в робо­ті. Щойно прокинеться, біжить курей та качок годувати, провідає улюблене цуценятко і його погодує, а вже по­тім вирушає до дитячого садка.

Ввечері до бабусі зазирне — допоможе старенькій у кімнаті прибрати, посуд помити. А коли прийде додому, мерщій на кухню: допомагати мамі вечерю готувати.

Любить дівчинка й на городі хазяйнувати: поливає ово­чі, вириває бур'яни. Гарна помічниця в батьків.

От тільки мама бідкається, щоб відпочивала більше, щоб не захворіла та набралася сил перед школою. Діз­нався про це Король Закон і вирішив створити табори відпочинку та санаторії для дітей, де вони могли б відпочивати і сили набиратися, а ще вирішив він, що треба батькам відпустки давати, щоб могли всією родиною разом з дітьми відпочивати.

Як ведмедики захворіли

Ось на галявині граються кумедні ведмедики: Михайлик та Марійка. їхні тато з мамою пішли на роботу: кача­ти мед на пасіці. А малі самі вдома лишилися. Привітно світить сонечко, щебечуть пташки, а головне поряд росте малина — улюблені ласощі ведмедиків.

Отож цілий день малі бавилися у високій траві, їли ягоди й співали пісень. Аж ось і вечір, прийшли батьки додому, принесли малятам меду. Діти з радістю розповідали, як бавилися цілий день та малину їли. Полягали спати.

Та що це?.. Хто так голосно плаче? Виявляється, ма­лий Михайлик:

— Мамо, тату, в мене животик болить. А згодом і Марійка прокинулася:

— У мене голівка болить і нудить.

Бідкаються батьки, не знають, що їм робити. Побачи­ла це Добра Фея і порадила запросити лікаря Айболитя.

Лікар оглянув малят, розпитав, що вони робили про­тягом дня й сказав:

— У Михайлика отруєння, бо їв немиті ягоди, а в Ма­рійки — сонячний удар, бо була на сонці без хустинки.

Лікар Айболить дав поради, як позбутися недуг.

Поради були слушні. І ведмедики дуже скоро одужа­ли. Відтоді назавжди запам'ятали: ягоди треба мити і на сонці ходити лише в головному уборі.

Добра Фея розповіла про цей випадок Королю Зако­ну, і він проголосив, що про здоров'я дітей відтепер дбатимуть не лише батьки, а й держава, яка дору­чатиме це лікарям. Вони мають вчити малюків як поводитися, щоб бути здоровими, а якщо хтось все-таки захворів, — лікувати їх.

Їжачки-поштарі

У лісі живуть їжачки-поштарі: мама, тато і двоє синів. Вони розносять пошту, дбають щоб усі листи дійшли до адресатів, щоб мешканці лісу вчасно дізнавалися про всі новини. Адже щодня відбувається щось нове: то вед­межий цирк показують, то зайці ярмарок влаштували, слон з Африки прилетів. А незабаром почнуться олім­пійські лісові ігри, тож усі мають вчасно підготуватися до них. Роботи у поштарів багато, треба в кожну оселю принести газету "Лісові новини", от і допомагають бать­кам їхні дітлахи.

Останнім часом щось засумували малі, і пошту роз­носити вже не хочуть.

Дізналася про це Добра Фея і вирішила розпитати поштариків, що сталося. А малюки кажуть: "Усі дорослі дізнаються про новини в лісі з газет та журналів, а ми — малеча, нічого не знаємо про своїх однолітків, у нас навіть гарних книжок немає".

Пообіцяла Фея допомогти їжаченятам — розповісти Королю про їхні проблеми. Уважно вислухав Король За­кон Фею та видав указ, що кожна дитина має право на отримання інформації та навчання. Для цього він на­казав видавати підручники, дитячі книжки, журнали і га­зети, цікаві за змістом та гарно проілюстровані. *

Поради батькам

Пам’ятка

Правила, які були прийняті у міжнародний рік дитини, вони містять педагогічні настанови Песталоцції, Фребеля, Черні,

а також враховують сучасний практичний досвід

1. Люби свою дитину. Радій з її присутності, приймай її такою, якою вона є. Не ображай, не принижуй, не підривай її впевненість у собі, не піддавай несправедливому покаранню, не позбавляй своєї довіри, дай привід любити себе.

2. Охороняй свою дитину. Охороняй її від фізичних та душевних небезпек, навіть, коли треба, жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

3. Будь добрим прикладом для своєї дитини. Прищепи їй повагу до традиційних цінностей, сам живи згідно з ними. Нехай у вашій сім'ї побутують чесність, скромність, гармонія. Порушення батьками подружньої вірності, заздрість, збагачення безпечними засобами, досягнення тієї чи іншої вигоди за допомогою безпринципних зв'язків тощо — все це завтра позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.

4. Грайтеся зі своєю дитиною. Віддавайте дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Багато розмовляйте з нею, не відвертайтеся, коли вона щось говорить. Грайтеся з нею так, як їй подобається. Приймайте серйозно її гру, світ її уяви.

5. Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Копи підросте, потроху залучайте до праці з людьми і для людей.

6. Дозвольте дитині набути життєвого досвіду, нехай навіть безболісного, але самостійного. Дитина визнає тільки ті враження, які пережила самостійно, а надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда

7. Привчайте дитину бути слухняною, Спрямовуйте її поведінку так, щоб учинене нею не завдало шкоди ні їй самій, ані будь-кому. Не обминайте моментів, коли вона негарно поводиться у вашій присутності, зауважте і поясніть, чому саме треба чинити так, а не інакше.

Пам’ятка батькам

Всі люди на Землі мають рівні права та свободи!

Це закріплено Декларацією Прав Людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н у 1948 році.

Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права.

Права дитини закріплені Конвенцією Про Права Дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 році.

Кожна дитина має право:

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

- на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або опікунів;

- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження чи покарання;

- на захист від сексуальних домагань;

- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

- на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

- на свободу думки, совісті, віросповідання;

- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Права дитини порушуються:

- коли не забезпечена безпека її життя і здоров'я;

- коли її потреби ігноруються;

- коли по відношенню до дитини є випадки насилля або приниження;

- коли порушується недоторканість дитини;

- коли дитину ізолюють;

- коли дитину залякують;

- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для неї рішення;

- коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття;

- коли її використовують і нею маніпулюють;

- коли її особисті речі не є недоторканими.

ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Не бійтеся допомогти і захистити свою дитину!

Анкета для батьків

Шановні батьки! Будь ласка, заповніть цю анкету. Ваші щирі відповіді допоможуть нам підібрати необхідний матеріал для бесід та консультацій з вами стосов­но захисту прав ваших дітей.

1. Чи потрібні дітям права?

2. Як на вашу думку, які права мають діти-дошкільнята?

3. Від кого або від чого залежить за­хист прав дитини-дошкільника?

4. Чи є у вашої дитини почуття осо­бистої гідності? В чому воно прояв­ляється?

5. Чи є ваша дитина особистістю, що має право на повагу?

6. Чи чує ваша дитина зауваження, які принижують її гідність?

7. Які зауваження, на вашу думку, принижують гідність дитини?

8. Чи має ваша дитина можливість висвітити події, які відбулися, з власної точки зору, або їй доводиться виправдовуватися, коли дорослі мають на увазі настрій?

9. Чи просите ви вибачення в дитини, коли ви не праві?

10. Чи знає Ваша дитина межі дозво­леної поведінки? Чи відомо їй, які пока­рання на неї чекають у разі порушення цих меж або правил? Чи використову­ються ці покарання?

11. Чи висловлюєте ви своїй дитині своє захоплення нею і чи говорите ви їй щодня, що ви її любите?

12. Яку консультацію ви б хотіли отри­мати стосовно прав та обов'язків батьків та захисту прав особистих дітей?

Щиро вам вдячні за відверті відповіді!

Пам'ятка для кожного Караючи — подумай: «А навіщо?»

1. Покарання не має шкодити здоров'ю дитини — ані фізичному, ані психічному. Більше того, за своєю сутністю покарання має бути корисним.

2. Якщо у вас є сумніви: карати чи не карати, не карайте. Навіть якщо вже зрозумі­ли, що ви занадто довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок!

3.3а один раз — одне. Навіть якщо скоєно одразу кілька вчинків, покарання може бути суворим, проте лише одне й за все «оптом», а не по одному за кожну провину.

4.Краще не карати зовсім, аніж карати із запізненням.

5.Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Про старі провини ані слова. Не заважайте дитині починати життя спочатку.

6. Якою б не була провина, покарання не має сприйматися дитиною як перемога сили над слабкістю, як приниження.

7. Дитина не повинна боятися покарання. Вона має боятися не гніву, а засмучення від її провини.

Тест

Як ви ставитеся до своєї дитини?

Одвічна проблема батьків і дітей... І чи завжди у ній винні діти? Чи завжди бездоганні батьки? Свою частку в загальному процесі часом важко усвідомити, не зазир­нувши у люстерко запитань і відповідей. Отож ваші «так» і «ні» на подані нижче судження.

1. Я вважаю за свій обов'язок знати все, про що міркує моя дитина.

2. Я відчуваю приязнь до дитини.

3. Добрі батьки оберігають дитину від життєвих негараздів.

4. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.

5. Трапляється, глузування зі своєї дитини дає їй користь.

6. Я відчуваю прикрість щодо моєї ди­тини.

7. Мені здається, що інші діти потіша­ються над моєю дитиною.

8. Моя дитина погано поводиться навмисне, щоб зробити мені прикрість.

9. Моя дитина вбирає у себе все по­гане.

10. Мою дитину важко навчити шля­хетності, хоч би там що.

11. Я беру участь у житті своєї дити­ни.

12. Коли знайомі розповідають про своїх дітей, мені трохи прикро, що моя дитина не така розумна й здібна, як хотілося б.

13. Я жалію свою дитину.

14.Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони видаються мені до­рослішими за мою і своєю поведінкою, і висловлюваннями.

15. Я охоче присвячую дитині свій вільний час.

16. Мені часто шкода, що дитина до­рослішає, я з ніжністю згадую її малень­кою.

17. Я мрію, щоб моя дитина досягла всього того, що мені особисто вдалося досягти в житті.

18. Батьки також мають пристосову­ватися до дитини, а не лише вимагати цього від неї.

19. Я намагаюся виконувати всі про­хання моєї дитини.

20. У конфлікті з дитиною часто виз­наю, що правда на її боці.

21. Діти рано довідуються, що батьки можуть помилятися.

22. Головні причини вередувань моєї дитини — егоїзм, упертість і лінощі.

23. Неможливо нормально відпочи­вати, коли під час відпустки дитина зі мною.

24. Найголовніше, щоб у дитини було спокійне і безтурботне дитинство, а решта додасться.

25. Моя дитина може вибити з колії будь-кого.

26. Моя дитина часто дратує мене.

27. Я не вірю своїй дитині.

28. За суворе виховання діти дякують згодом.

29. Моя дитина нездатна сама щось робити, а коли й зробить, то завжди не до ладу. §

30. Моя дитина буде непристосованою до життя.

31. Моя дитина подобається мені та­кою, яка вона є.

32. Я уважно стежу за станом здо­ров'я моєї дитини.

33. Я постійно захоплююся своєю ди­тиною.

34. Дитина не повинна мати таєм­ниць від батьків.

35. Я високо поціновую здібності моєї дитини й не соромлюся цього.

36. Бажано, щоб дитина дружила з тими дітьми, які подобаються її бать­кам.

У цьому тесті ваше батьківське ставлення аналізується за п'ятьма напрямками:

• рівень емоційного сприйняття дитини;

• взаємодія з нею;

• міра дистанції у спілкуванні;

• характер контролю за по­ведінкою;

• особливості вашого сприйняття і розуміння дитини.

Бали визначаються за ствердну від­повідь і підраховуються окремо по кожній шкалі.

Прийняття заперечення

Пункти 5, 8, 10,12, 14,15, 22, 23, 25, 26,27,30,31,35.

Ця шкала відбиває ваше емоційне ставлення до дитини. За незначної кіль­кості набраних балів (0—5) ситуація ідеальна: ви поважаєте особистість своєї дитини, не ставите до неї нєобґрунтованих вимог, прагнете спілкува­тися з нею на рівних, забезпечуєте ат­мосферу підтримки й любові. Як прави­ло, у таких батьків діти самостійні, творчі й добрі. Високий показник балів (8—14) засвідчує перетворення пози­тивного емоційного сприйняття у цілко­виту протилежність — заперечення: ва­ша дитина видається вам недолугою, невмійкою, невихованою... Ви їй не довіряєте, не поважаєте її. За такого ви­ховання діти або й справді зростають пасивними страдниками, або озлобле­ними вовченятами.

Взаємодія

Пункти 2, 4, 11,13, 18,20, 21.

Високі бали на цій шкалі (5—7) відби­вають найбільш бажаний спосіб взаємодії з дитиною: ваше зацікавлен­ня її справами й намірами, допомогу й співчуття, схвалення ініціативи та са­мостійності. Ви високо поціновуєте здібності дитини, даєте їй добрий зра­зок взаємодії з іншими людьми і цим сприяєте успішному налагодженню нею міжособистісних контактів.

Дистанція

Пункти 3, 16,19, 24, 33.

Йдеться про міжособистісну дис­танцію у ваших взаєминах з дитиною. Чим вищий показник на цій шкалі (мак­симум 7 балів), тим сильніша тенденція

до симбіозу: почуваєтеся з дитиною од­ним цілим, прагнете оберігати її, задо­вольняти. Постійно тривожитеся за неї, особливо у складні періоди, гнітите її дріб'язковою опікою.

Контроль

Пункти 1, 17, 28, 32, 34.

Шкала відбиває форму і характер контролю за поведінкою дитини. Якщо ви набрали 4—5 балів, маєте замисли­тися: чи не справляєте негативний вплив на її особистість надмірною авто­ритарністю? Добре знаєте індивіду­альні риси, звички, думки, почуття, але користуєтеся цим для маніпулювання нею. Перевантажуєте музичною шко­лою, фігурним катанням, правилами поведінки за столом, нав'язуєте дитині свої погляди й не визнаєте за нею пра­ва голосу. Вимагаєте цілковитого послу­ху й не гребуєте суворим покаранням. Тож не дивуйтеся, що згодом матимете вдома або хлопчика для побиття, або робота-поліцейського...

«Маленький невдаха»

Пункти 4, 6, 7, 9, 16, 29, 36.

Так можна визначити ваше сприй­мання дитини, якщо ви набрали на цій шкалі понад 4 бали. Це відбиває ваше прагнення інфантилізувати дитину, зро­бити її залежною від вас. Вважаючи її непристосованою до життя, не випус­каєте з поля зору, суворо контролюєте, оберігаєте від зовнішніх впливів. Але ж рано чи пізно таку тепличну рослину доведеться висаджувати у відкритий ґрунт суворої дійсності.

Декларація прав дитини

Януш Корчак

1. Дитина має право на любов.

2. Дитина має право на повагу.

3. Дитина має право на сприятливі умови зростання і розвитку.

4. Дитина має право жити зараз.

5. Дитина має право бути собою.

6. Дитина має право робити помилки.

7. Дитина має право на невдачу.

8. Дитина має право на серйозне ставлення.

9. Дитина має право, щоб її цінували за те. що вона є собою.

10. Дитина має право на бажання, скаргу, питання.

11. Дитина має право па таємницю.

12. Дитина має право на "брехню, обман, крадіжку".

13. Дитина має право на повагу до її власності і бюджету.

14. Дитина має право на освіту.

15. Дитина має право опиратися виховним впливам, які суперечать її пе­реконанням.

16. Дитина має право на протест проти несправедливості.

17. Дитина має право па дитячий суд. де він може судити і де його судити­муть ровесники.

18. Дитина має право на захист у системі правосуддя для дітей.

19. Дитина має право на повагу до своїх позовних вимог.

20. Дитина має право спілкуватися з Богом.

21. Дитина має право на передчасну смерть.

ТВОРИ ДЛЯ БАТЬКІВСЬКИХ РОЗДУМІВ

Хто найкращий майстер на землі

Українська народна казка

В одному селі жінки вирішили продемонструвати свою майстерність. Домовилися, що у неділю всі прийдуть на майдан і принесуть найкраще з того, що зробили своїми руками.

У призначений день усі жінки прийшли на сільській"! майдан і принесли безліч дивовижних речей. У тих, кому громада доручила назвати найкра­щих майстринь, очі розбіглися: тут були і гаптовані золотом та сріблом шов­кові покривала, і тонкі мережані занавіски з вив'язаними на них дивними птахами, і вишиті рушники...

Але переможницею стала жінка, що не принесла ні вишиванок, ні мере­жива. Вона прийшла зі своїм п'ятирічним сином Петрусем. У руках хлопчик гримав жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайво­ронка до губ - заспівала, защебетала пташка, як жива. Усі завмерли на май­дані, усіх зачарувала пісня. 1 раптом у блакитному небі заспівав справжній жайворонок, якого привабив спів на землі.

"Хто виховав розумну і добру людину, - найкращий майстер на землі", - таке було рішення найстарших.

Гіркі сльози матері

Педагогічний етюд Любомира Калуська

Кохання поєднало у шлюбі двох людей: її та його. Були молоді, гарні і щасливі. Народилося двоє синочків. Хтось, очевидно, позаздрив їхньому ща­стю, наче хтось наврочив. Важко знайти, хто тому виною. Мабуть, обоє. Чо­ловік любив себе значно більше, ніж дружину та дітей. А вічно заклопотана дружина розривалася між роботою, синами і чоловіком. Була доброю госпо­динею. Прагнула вчасно нагодувати, прибрати. Часу було обмаль, а на себе й поготів. Чоловік перестав її помічати. Стала для нього байдужою і неціка­вою. З'являлися та змінювалися жінки, друзі, товариство. Однак жодного разу не з'явилося бажання підставити своє міцне чоловіче плече під тягар домашніх клопотів, з якими вставала і лягала замучена жінка, мати його синочків.

Та й зрештою і сини стали для нього чужі та байдужі. Не переобтяжував себе клопотами, коли діти хворіли, коли виникали проблеми у юнацькому віці, коли на материну мізерну заробітну плату лікаря ледве зводили кінці з кінцями. Врешті залишив сім'ю.

А сини росли. Росли без батьківської ласки, вимогливості, з безмежною жертовною, самовідданою любов'ю матері, яка і далі брала всі турботи на

себе. Жаліла, що без батька ростуть. Тому до прані не залучала, від житейсь­ких турбот як могла відгороджувала, все. щонайкраще було для них. для синочків.

Пройшли роки. Повиростали сини. Та нема у матері щастя-радості. Не звикли сини працювати, розсівати навколо себе любов, добро, милосердя. Вирослі! Егоїстами, які визнають тільки свої інтереси.

Гірко матері на душі. Страшно від думки, що пішли сини у світ черствими людьми. Але ще теплиться надія... А може, ще проллється скупою сльозою впни синівська піжніс гь па змарнілу, спрацьовану і згорьовану мамину шоку.

Окрадене дитинство

Галина Кочкодан

- Татусю! Татку!

- Дай футбол дивитись!

- Мамусю, глянь-но!

- Хліб он у плиті!

До кого тій дитині прихилитись?

До кого слово мовить в самоті?

То добре, коли братик є, а чи сестричка.

Та в багатьох родинах й їх нема.

А так же знати хочеться, чому росте травичка,

Чому є літо, осінь і зима...

А навіть, коли й є сестра чи братик...

У них свої сто тисяч "що" й "чому".

Вони також хотіли б щось спитати

Чи щось сказати... Та нема кому.

Бо зайняті завжди матуся й тато

Роботою, турботою про дім.

І стали поступово забувати

Про тих дітей, котрі живуть у нім.

Ні-ні, вони, звичайно, люблять чадо,

Бо то ж кровинка їхня, їх дитя.

Вони годують, одягають радо,

Нема лиш спілкування, співчуття.

Нема коли бесідувати з сином,

Нема часу пораду дать дочці...

И несе дитя ту батьківську провину

У незмужнілій, кволій ще руці.

Ми не вчимо, як жити їм на світі,

І в страху Божому вони в нас не ростуть.

А хижий світ натягує вже сіті

Й засмоктує, немов жорстокий спрут.

Молитва за батьків

А. Гнатишак

Просить Ісуса маленька дитина,

Щоби щасливою була родина.

Перед Престолом складе рученята,

Молиться щиро за маму, за тата.

Просить, щоб в хаті не було вже сварки,

Слова поганого, злобної чарки.

Тільки любов хай між нами витає,

Дівчинка щиро Ісуса благає.

Сльози-краплинки по личку котились.

Богу дитинка так ревно молилась.

Серденько чуйне, журитись не гоже,

Бог милосердний, Бог допоможе.

Просить Ісуса дитина, щоб мати

На Україні могла працювати,

Щоб не шукала копійки за морем.

Жити без мами - для дівчинки горе.

Хай буде батько - опіка в родині.

Важко без батька зростати дитині.

Дівчинка вірить, що все в Божій волі,

Жертвує свічку й кладе на Престолі.

Поміркуйте над фразами

• Коли дітей сварять, вони звикають сваритися.

• Коли діти живуть серед ворожнечі і злоби, вони стають злими, свар­ливими, агресивними, здатними до бійки.

• Коли діти живуть серед насмішок, вони стають нерішучими і надто скромними.

• Коли діти живуть в ніяковості і соромі, відчуття власної гідності ви­роджується у почуття вини.

• Коли до дітей ставляться терпимо і справедливо, вони вчаться бути терпеливими і справедливими з іншими.

Коли дітям вселяють упевненість у собі, вони вчаться бути спокійни­ми і впевненими.

• Коли до дітей ставляться із захопленням і похвалою, вони вчаться бачити добре в інших.

• Коли діти живуть в обстановці правдивості, вони дізнаються, що таке справедливість.

• Коли діти почувають себе захищеними, вони вчаться захищати інших.

Коли дорослі схвалюють і справедливо оцінюють вчинки дітей, діти вчаться цінувати себе.

Коли діти відчувають безмірну любов, вони вчаться шукати любов у Бога і в світі.