Місце педагога в роботі з правового виховання дошкільників (стр. 1 )

Зміст

1. Вступ

2. Місце педагога в роботі з правового виховання дошкільників

3.Роль сім’ї у вихованні правової свідомості дитини

4. Система роботи

5. Перспективний план роботи з правового виховання у старшій групі.

6. Практичні рекомендації

1). Конспекти занять

· Я та моє ім’я

· Ким я буду в майбутньому

· Вітаміни в моєму житті

· Найбільше багатство – здоров’я

· Чим я особливий

· Без гілочок – не дерево, без діточок – не сім’я

· В умілих руках і сніг спалахне

· Якою я уявляю свою першу вчительку

· Буду я навчатись мови золотої

2). Дидактичні ігри

· Дидактично-розвивальна гра „Правове поле”

· Дидактично-розвивальна гра „Правове лото”

· Дидактично-розвивальна гра „Правова веселка”

· Д/гра „Скринька, скринька розкажи і покажи”

· Вправа „Дорослий – дитина”

· Гра „Я маю право”, „Я не повинен”

· Гра – змагання „З якої казки?

· Д/гра „Добери пару”

· Настільно-дидактична гра „Знай свої права дитино”

· Д/гра „Я і моя сім’я”

· Д/гра „Одягни ляльку в національний одяг”

· Д/гра „Ким я хочу бути”

· Д/гра „Подорож у казку”

· Д/гра „На прийомі у лікаря”

· Д/гра „Склади квітку”

Гра „Кожна дитина не має бути жертвою насильства або війни”

3). Казки з правового виховання „Подорож до країни Справедливості”

4). Поради батькам

· Пам’ятка

· Пам’ятка батькам „Всі люди на Землі мають рівні права та свободи”

· Анкета для батьків

· Пам’ятка для кожного Караючого – подумай: „А навіщо?”

· Тест „Як ви ставитеся до своєї дитини?”

· Декларація прав дитини (Януш Корчак)

· Твори для батьківських роздумів

7. Використана література.

Вступ

Проблема прав дітей — одна з найактуальніших про­блем нашого суспільства, але рівень правової культури та знань дітей про свої права й обов'язки доволі низь­кий.

Важливість розв'язання проблеми прав дітей зумовлена тим, що реалізація прав дитини є чи не найосновнішою умовою фізичного та психічного благополуччя дитини, її розвитку.

Висування теми прав дитини на передній план політичного, педагогічного й соціального життя зумов­лено кількома причинами:

по-перше — рух українського суспільства до від­критого європейського суспільства;

по-друге — сучасне становище дітей в Україні за статистичними даними. Дитинство в нашій країні у кризовому стані усвідомлюється як проблема, що потребує якнайшвидшого розв'язання;

по-третє — зміна у суспільстві ставлення до дітей, культури дитинства, до внутрішнього світу дитини, її інтересів, запитів, побажань.

Правове виховання, порівняно з іншими напряма­ми виховання, має свою специфіку. Воно визначаєть­ся передусім соціально-правовим статусом дитини в нашому суспільстві. Діти перебувають у матеріальній залежності від батьків чи опікунів, їхні самостійність і активність у діяльності корегуються дорослими, у них недостатній обсяг правових знань і досвід пра­вових відносин, вони мають засвоювати правові знан­ня, які регулюють їх життя, і ті правові норми, якими їм доведеться керуватися у своєму майбутньому житті.

Успіх правового виховання значною мірою зале­жить від того, наскільки виховна робота активізує внутрішні можливості самої дитини. Основною метою діяльності педагогічного колективу слід вважати до­сягнення такого рівня розвитку правової свідомості особистості, коли контроль з боку педагога за її поведінкою замінюється самоконтролем, а вдоско­налення морально-правової сфери свідомості стає функцією самої особистості.

Мету правового виховання можна вважати досяг­нутою, якщо дитина набула здатності самостійно уп­равляти своєю поведінкою.

Народна мудрість стверджує: «Не навчайте дитину так, як навчали вас, бо вона народилася в інший час». Сьогодні навчання і виховання — це доброзичлива, творча взаємодія вихователя і дитини. Це діалог двох рівних партнерів з відсутністю страху, з розкутістю, радістю спілкування. Діалог між дітьми і педагогами — домінуюча форма спілкування (дорослий не озброює, не передає, не повчає, а організовує, стимулює, спів­працює з дитиною).

Спокійні звертання, слова-заохочення позитивно впливають на будь-яку діяльність кожної дитини. Такий підхід до роботи з дошкільнятами — один із кроків до реальної гуманізації і демократизації національ­ної освіти сьогодні. Педагог має визнавати рівність у спілкуванні, визнавати і поважати права дитини на свої думки і погляди, відмовлятися від домінування та насильства, вміти поставити себе на її місце, спів­працювати з нею на засадах партнерства. Це викли­кає у вихованця позитивне ставлення до вихователя, відкритість до сприйняття людських цінностей — щи­рості, доброти, справедливості, милосердя.

Місце педагога в роботі з правового виховання дошкільників

Окремо розглядається стаття про освіту, де зазна­чено, що освіта дитини має бути спрямована:

1) на розвиток особистості, розумових, фізичних та творчих здібностей у їх

якнайповнішому обсязі;

2) на виховання поваги до прав людини та ос­новних свобод, а також до принципів, проголошених у

Статуті ООН;

3) до національних цінностей країни, в якій живе дитина;

4) на підготовку до свідомого життя у вільному су­спільстві чоловіків і жінок в умовах дружби між усіма народами, етнічними та релігійними групами, а також особами з-поміж корінного населення;

5) на виховання поваги до природного довкілля. Сьогодні педагог — основна особа, яка проводить

просвітницьку, діагностичну та корекційну роботу з дітьми. Його думка для дітей часто є більш автори­тетною, ніж думка батьків.

У роботі з правового виховання дошкільників вар­то зважати на морально-психологічні особливості ді­тей. У дошкільному віці діти дуже вразливі, емоцій­ні. У зв'язку з цим виховна робота з ними базується на використанні моральних установок, переваг чут­тєвого сприймання дитиною життєвих стосунків. На прикладах конкретних ситуацій важливо дохідливо пояснювати дітям категорії добра, зла, жорстокості, справедливості, заздрощів.

Водночас у доступній формі потрібно давати дітям елементарні уявлення про правила праці й поведінки в дитячому садку, вдома, на вулиці, пояснювати роль людей, які охороняють порядок у місті, селі, прищеп­лювати повагу до цих людей. Діти тоді прагнуть до­тримуватися цих правил, у них формується уявлення про свою відповідальність.

Важливе значення у правовому вихованні має емоційний настрій людини. Ось чому заняття, на яких порушуються ці питання, мають бути емоційно наси­ченими, викликати переживання, здивування, захоп­лення, засмучення чи обурення. Доцільно при цьому звертатися до особистого досвіду дітей, пропонувати їм згадати і розповісти про хороші вчинки їхніх друзів, знайомих, дорослих. Крім того, у групі варто завести рубрику «Наші добрі справи», в якій поміщати замітки про хороші справи дітей.

Важливе місце у правовому вихованні належить читанню художньої літератури та розвитку мовлення. В усіх без винятку темах є тексти, які розкривають пе­ред дітьми красу людини, різні сторони її діяльності та стосунків з іншими людьми. Аналізуючи вчинки ге­роїв різних оповідань, діти визначають для себе, які вчинки вважаються поганими і які хорошими, за що можна поважати людину, а за що вона може бути по­карана.

Значні виховні можливості закладені в заняттях з розділу «Дитина і навколишній світ», які мають своїм завданням ознайомлення з певними морально-правовими питаннями.

Вивчення теми «Твоя сім'я» використовується для формування в дітей ввічливого і турботливого став­лення до членів сім'ї, сумлінного виконання ними своїх домашніх обов'язків, піклування про здоров'я.

Тема «Наша вулиця» передбачає ознайомлення дітей з правилами переходу вулиць, з різними вида­ми транспорту, правилами поведінки в громадських місцях. Особлива увага при цьому звертається на ту небезпеку, яку приховує у собі гра на вулиці.

Під час вивчення теми «Рідна країна» дітям роз­повідають, як називається наша держава, її столиця — ознайомлюють з прапором, гербом, гімном, звичая­ми і традиціями українського народу.

У розділі «Рідна природа» особливу увагу звер­тають на дотримання дитиною правил поведінки на природі, на показ праці людини з використання та охорони природних багатств. Ознайомлення дітей з рослинами, комахами, птахами і тваринами допома­гає виділити ті види їх, що вимагають охорони, бо їх стає дедалі менше. Наразі діти дізнаються про Чер­вону книгу, де записано назви тварин і рослин, яких залишилось мало або які вже взагалі зникають.

Морально-правові знання, здобуті дітьми на занят­тях, у поєднанні з їхніми власними спостереженнями, певна практична діяльність з підтримання дисциплі­ни, збереження навколишнього природного середо­вища відіграють важливу роль у їхньому моральному та правовому вихованні, формуванні їхньої правової культури.

Роль сім'ї у вихованні правової свідомості дитини

Дитина значну частину свого часу проводить у сім'ї. Вона спостерігає життя і діяльність батьків, стосунки між членами сім'ї, засвоює ті морально-правові принципи, якими вони керуються у своїй по­ведінці, у ставленні до власних дітей, до оточення, до праці. Основи характеру, вихідні життєві установки — все це закладається в сім'ї, і годі чекати добра, якщо педагог навчає одного, а батьки — іншого.

Цілком зрозуміло, що переважна більшість сімей сумлінно ставиться до своїх обов'язків з виховання дітей, служить для них прикладом, гідним наслідуван­ня. Проте у нас чимало і проблемних сімей, неблагополуччя яких передусім негативно позначається на вихованні дітей.

Для здійснення виховної роботи з батьками ви­хователю важливо мати чітке уявлення про мораль­но-правову атмосферу сім'ї кожної дитини, володі­ти вмінням проводити відповідну роботу з батьками з приведення цієї атмосфери у відповідність з мо­ральними і правовими нормами.

Посиленої уваги вимагають сім'ї, де послаблений або взагалі відсутній контроль за поведінкою дітей, коли їм надається необмежена свобода. Такі бать­ки помилково вважають, що їхній обов'язок полягає у піклуванні про харчування, одяг, взуття дитини.

В окремих сім'ях дитина змалку слухає цинічні розмови про «вміння жити», де проповідується прин­цип: «ти мені — я тобі». У сім'ях, де батьки думають більше про себе, ніж про суспільні інтереси, їхні ви­словлювання з цього приводу дітьми сприймаються однозначно, вони засвоюють помилкові уявлення про те, що в житті потрібно передусім мати на увазі свою власну персону, побільше взяти для себе.

Особливої уваги вимагають сім'ї, де панує гру­бе, жорстоке ставлення до дітей з боку батьків або старших братів чи сестер. Щоденне знущання батька з матері чи батьків з дітей формують у останніх бай­дужість до чужого горя. І виростає з дитини злочи­нець, який піднімає руку на людину. Попередити по­яву правопорушника в такій сім'ї можливо за умови проведення виховної роботи з батьками, яка має на меті змінити ці аморальні стосунки між членами сім'ї, сформувати в них повагу, почуття власної гідності.

Виховання дітей родиною є обов'язковим, так само обов'язковим є піклування батьків про їхнє здоров'я, фізичний, моральний розвиток та навчання. Виконую­чи свої обов'язки щодо виховання, батьки мають по­важати гідність дитини, не застосовувати жорстоких і грубих методів виховання.

23 % батьків вважають, що права дитини не пору­шуються, якщо вони дозволяють собі вдарити свою дитину; лише 41 % вважає покарання неприпустимим за жодних обставин; а 40 % допускають тілесні пока­рання лише у крайньому разі. А щоб покарати свою дитину, батьки зазвичай обирають такі «методи»: ставлять у куток; не дозволяють дивитися телевізор; не дають солодощів; перестають спілкуватися з дити­ною; позбавляють гри; б'ють паском; дають потилич­ника; лишають саму в кімнаті.

До найбільш неправильних, неприємних і мало­ефективних покарань належать форми фізичного впливу. Більшість батьків вважає, що фізичне пока­рання не таке вже й велике зло, або навіть потрібне. Але цей вид виховного впливу аж ніяк не ефектив­ний, як це здається на перший погляд, якщо бать­ки взялися до фізичного покарання, коли дитина не виконала їхніх вимог, то таке покарання не усуває конфлікту, бо якщо дитина і зробить те, що від неї вимагається, то її діями керують страх та інстинкт самозахисту. До того ж така форма впливу вико­ристовується тоді, коли самі батьки не контролюють власної поведінки.

Мовленнєва агресія з боку батьків — лайка, знева­га, образа призводять лише до того, що дитина сама послуговується цією моделлю поведінки щодо одно­літків.

Заборона має випереджати вчинки дитини або бути негайною реакцією на її небажані дії. Дуже важ­ливо в такому разі контролювати свої слова — вар­то обмежитися коротким зауваженням «не можна!» й відмовитися від поширеної аргументації. Краще по­казати своє незадоволення мімікою, жестом, виразом обличчя. Тоді дитина поступово навчиться розуміти, які її вчинки викликають емоційну підтримку батьків, а які — ні. Випереджальна заборона має бути лаконіч­ною й точною. Найпоширеніша форма покарання в родині — покарання «природними наслідками». Це означає обмеження або позбавлення дитини за про­вину чогось приємного (солодощів, нових іграшок). Але тут можна досягти ефекту за умови, якщо дитина вважає обмеження справедливим, якщо це рішення прийнято з її згоди, є результатом попередньої до­мовленості. Найкраще не позбавляти дитину чогось, а дещо віддалити в часі радісну для неї подію. Але аж ніяк не варто позбавляти її їжі, свіжого повітря, спіл­кування з однолітками.

Система роботи

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ

РОБОТА З ДІТЬМИ
	СПІЛЬНО З СІМ”ЄЮ
Бесіди

Створення ситуацій

Консультації

Ігрова діяльність
	Бесіди
Виготовлення дидактичного матеріалу

	Загальні батьківські збори, конференції
Практичний показ

	Практичний показ роботи з дітьми
Проведення занять

	Анкетування
Читання та розповідання
	Дні відкритих дверей

Семінари

Ділові ігри

Перспективний план роботи з правового виховання з дітьми старшого дошкільного віку

Місяць	Тема заняття
Вересень	Я та моє ім’я
Жовтень	Ким я буду в майбутньому
Листопад	Вітаміни в моєму житті
Грудень	Найбільше багатство – здоров’я
Січень	Чим я особливий
Лютий	Без гілочок - не дерево, без діточок - не сім’я
Березень	В умілих руках і сніг спалахне
Квітень	Якою я уявляю свою першу вчительку
Травень	Буду я навчатись мови золотої

Я та моє ім’я

Мета: розвивати почуття індивідуальності, власної значущості, самоповаги;

виховувати любов до себе та членів сім’ї, а також спонукати до самостійних розповідей про них; закріпити знання про право. „Кожна дитина має право на життя та ім’я”. вчити вживати пестливі форми імен, вміти висловлювати свою любов і ніжність, колективно виконувати завдання; уміти радіти з того, що ти є таким, яким ти є.