Лабораторно-практичні роботи з матеріалознавства (стр. 3 )

Бавовняна пряжа буває як одинарною, так і крученою, простою та фасованою. Суміш бавовни та штапельних волокон зменшує пружність ниток і збільшує зминання тканин.

Дефекти пряжі виникають під час прядіння, а також можуть бути наслідком недоброякісної, забрудненої сировини. Внаслідок нерівномірності волокон і дефектів прядіння, пряжа може мати нерівномірну товщину, що спричинює нерівномірність міцності та звитості. Нерівномірність звитості буває локальною або періодичною, тобто повторюється через деякі інтервали. Потрапивши в тканину, дефекти пряжі спричиняють дефекти тканини, впливаючи на сортність швейних виробів.

Брудну пряжу одержують внаслідок дуже забрудненої сировини або недостатнього очищення під час тріпання і чесання. В забрудненій бавовняній пряжі трапляються шматочки коробочок і листків бавовнику. У вовняній – реп’яхи, лупа. У льняній – костриця.

Потовщення нитки з’являються внаслідок прибивання на прядильних або рівняльних машинах обірваної рівниці до сусідньої.

Шишки ворсувальні – це коротенькі локальні потовщення на пряжі, утворені прикрученим до нитки пухом.

Непропряди – потовщення, мало скручені ділянки нитки.

Бавовняна пряжа при підпалюванні горить жовтим полум’ям, утворюючи сірий попіл, розповсюджуючи запах паленого паперу.

Бавовна стійка до дії лугів, але під дією навіть неконцентрованих кислот волокна руйнуються.

Кислоти, луги, органічні речовини діють на льон так, як і волокна бавовнику.

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. Зразки пряжі намотати на картонну смужку і визначити волокнистий вміст, будову (гладкість, товщину, пухнатість), систему прядіння, дефекти прядіння.

3. Висновки записати в табличній формі.

№ з/п	Волокнистий вміст пряжі	Будова пряжі	Система прядіння	Дефекти прядіння

Лабороторно-практична робота №10

Тема. Розпізнавання вовняної та шовковистої пряжі.

Мета: ознайомити учнів з видами, будовою, властивостями пряжі, дефектами прядіння.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних видів та будови вовняної і шовковистої пряжі, препарувальна голка, текстильна лупа, картонні смужки розміром 5×20см.

Теоретичні відомості

Весь процес прядіння здійснюється на прядильних фабриках. Залежно від роду та довжини волокнистого матеріалу застосовують різні способи прядіння. Для коротко волокнистих матеріалів, а також волокон, виготовлених з перетвореного на волокнисту масу ганчір’я, застосовують апаратне прядіння. Волокна середньої довжини переробляють способом кардного прядіння, а найдовші волокна – способом гребінного прядіння.

Волокна на прядильній фабриці проходять складний і довгий процес переробки, який складається з таких основних операцій: розпушення, тріпання, чесання і прядіння. В процесі прядіння частіше витягують і скручують сухі волокна. Для льону застосовують мокре прядіння.

Залежно від властивостей волокна і призначення ниток пряжу прядуть тоншу або товщу, скручують сильніше або слабкіше.

Вовняна пряжа буває апаратною, гребінною і напівгребінною. У свою чергу, кожна з них може бути чисто вовняною і напіввовняною.

Апаратна вовняна пряжа товстіша, нерівномірна і пухната, застосовується для виготовлення тканин типу сукна і драпів. В апаратному прядінні до коротких волокон натуральної вовни додають регенеровану вовну або бавовняні й штапельні волокна, тоді пряжа стає гладенькою та блискучою.

Гребінна вовняна пряжа з тонкої і напівтонкої вовни має велику звитість, та незважаючи на процес гребенечесання і кількаразового витягування, вона все ж таки залишається пухнатою.

З тонкої пряжі виготовляють штапель і костюмні тканини типу бостонів і високоякісного трикотажу.

Гребінна пряжа з довгої грубої і напівгрубої вовни з пологою звитістю має велику міцність. Грубі мало звиті паралельні волокна роблять нитку товстою і жорсткою на дотик. Гребінну пряжу з грубої і напівгрубої вовни застосовують для виготовлення тканини типу шевйоту, недорогого трикотажу.

Напівгребінна вовняна пряжа, у виготовлені якої немає процесу гребенечесання, але є вирівнювання та витягування, складається з різних волокон і нагадує гребінну пряжу, хоч поступається якістю, та має меншу рівномірність і більшу пухнатість.

Шовкову пряжу виготовляють з відходів кокономотання та коконокручення. Для цього застосовують коконний здирок (внутрішню оболонку кокона, яка не піддається розкручуванню), а також кокони-двійники із рвані. На відміну від шовку-сирцю, виготовленого з довгих ниток, шовкову пряжу виготовляють із спеціально нарізаних та прочесаних волокон однієї довжини.

Дефекти пряжі виникають під час прядіння, а також можуть бути наслідком недоброякісної, забрудненої сировини. Внаслідок нерівномірності волокон і дефектів прядіння, пряжа може мати нерівномірну товщину, що спричинює нерівномірність міцності та звитості. Нерівномірність звитості буває локальною або періодичною, тобто повторюється через деякі інтервали. Потрапивши в тканину, дефекти пряжі спричиняють дефекти тканини, впливаючи на сортність швейних виробів. У вовняній пряжі дефектами є реп’яхи, лупа.

У нитках шовку-сирцю частіше трапляються такі дефекти: шишки-накопичення – потовщення ниток на малих відрізках; наліт – такі самі потовщення, як і шишки, але щільніші, розміщенні на великих відрізках; вуса– розщеплені кінці нитки; закрутини – дефект, який утворюється внаслідок скручування шовкових ниток неоднакової довжини, тобто коли одна або декілька коротких ниток закручуються спірально навколо більш натягнутих.

Якщо закрутини утворюють смугастість на всій ширині деталі, то у виробах I сорту вона допускається в одному місці, II сорту – у двох місцях.

В полум’ї волокна вовни спікаються, при винесені з вогню – не горять, наприкінці утворюється чорна кулька, яка легко розтирається, виділяючи запах паленого пір’я.

Лужні речовини погіршують якість вовни, слабкий розчин кислоти покращує її зовнішній вигляд. Волокно має здатність звалюватись.

Горить натуральний шовк, як і вовна – повільно, при виводі з полум’я не горить. Стійкіший, ніж вовна. Розведені луги, кислоти, органічні речовини на натуральний шовк не впливають.

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. Зразки пряжі намотати на картонну смужку і визначити волокнистий вміст, будову (гладкість, товщину, пухнатість), систему прядіння, дефекти прядіння.

3. Висновки записати в табличній формі.

№ з/п	Волокнистий вміст пряжі	Будова пряжі	Система прядіння	Дефекти прядіння

Лабороторно-практична робота №11

Тема. Розпізнавання штапельної пряжі.

Мета: ознайомити учнів з видами, будовою, властивостями штапельної пряжі, дефектами прядіння.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних видів та будови штапельної пряжі, препарувальна голка, текстильна лупа, картонні смужки розміром 5×20см.

Теоретичні відомості

Штапельна пряжа складається із спряжених і скручених штучних або синтетичних волокон. Оскільки штапельну пряжу прядуть із спеціальних волокон однакової довжини, то вона має рівномірну товщину. Здебільшого таку пряжу виготовляють з віскозного волокна. Інколи для підвищення зносостійкості тканини до віскозних волокон додають синтетичні капронові волокна.

Із штапельної пряжі виготовляють різні платтяні, костюмні тканини.

На властивості та зовнішній вигляд пряжі значно впливає звитість. Вона характеризується кількістю витків на кожний метр довжини.

Залежно від призначення, довжини і виду волокна пряжі надають більшої або меншої звитості: пряжу основи скручують сильніше, ніж піткання; пряжу з довгих волокон скручують слабкіше, ніж з коротких, тощо.

Кручення стискує волокна, скріплюючи їх між собою в пряжі. Тому із збільшенням звитості пряжа стає більш гладенькою, щільною, разом з цим збільшуються міцність і зносостійкість тканин, які виробляються з неї.

Залежно від напрямку обертання веретена в процесі прядіння нитки виходить пряжа правого та лівого кручення. Щоб нитка була рівномірною і не петляла, під час виготовлення крученої пряжі повторне кручення виконують у бік, протилежний прядильному крученню.

Дефекти пряжі виникають під час прядіння, а також можуть бути наслідком недоброякісної, забрудненої сировини. Внаслідок нерівномірності волокон і дефектів прядіння, пряжа може мати нерівномірну товщину, що спричинює нерівномірність міцності та звитості. Нерівномірність звитості буває локальною або періодичною, тобто повторюється через деякі інтервали. Потрапивши в тканину, дефекти пряжі спричиняють дефекти тканини, впливаючи на сортність швейних виробів.

Брудну пряжу одержують внаслідок дуже забрудненої сировини або недостатнього очищення під час тріпання і чесання. Потовщення нитки з’являються внаслідок прибивання на прядильних або рівняльних машинах обірваної рівниці до сусідньої.

Шишки ворсувальні – це коротенькі локальні потовщення на пряжі, утворені прикрученим до нитки пухом.

Непропряди – потовщення, мало скручені ділянки нитки.

Віскозне волокно має високу гігроскопічність, світлостійкість, добре пропускає ультрафіолетові промені, міцність задовільна.

Хімічні властивості віскозного волокна аналогічні волокнам бавовни, але більш чутливі до дії кислот і лугів.

Полінозне волокно має більшу міцність, пружність, ніж у віскозного, стійкіше до зношування, до лугів, але має нижчу гігроскопічність і в мокрому втрачає міцність.

Ацетатні і триацетатні волокна тонші, м’якші, легші, блищать більше, ніж віскозні. Ацетатне волокно стійке до світла, мікроорганізмів. Міцність в сухому стані задовільна. Гігроскопічність волокна трохи менша, ніж у віскози, зате пружність більша.

Триацетатні волокна, на відміну від ацетатних менше зберігаються, жорсткіші, розчиняються в ацетоні, хлороформі. Гігроскопічність триацетатних волокон нижча, ніж ацетатних.

Горять волокна жовтим полум’ям, утворюючи наліт темного кольору, виділяючи кислуватий запах.

Капрон легкий, пружний, в нього висока міцність, він стійкий до лугів і кислот, до зношування і тертя, волокна не руйнується мікроорганізмами, не пліснявіють.

Лавсан легкий, має малу гігроскопічність. Міцність волокна менша, як у капрону, але більша, ніж у штучних волокон. Він морозостійкий, молестійкий, не боїться вологи, тепла, світла і хімічної чистки, але розчиняється концентрованими лугами і кислотами.

В полум’ї волокно спочатку плавиться, а потім горить слабким голубувато-жовтим полум’ям, виділяючи білий димок, утворюючи світлу тверду кульку і запах сургучу.

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. Зразки пряжі намотати на картонну смужку і визначити волокнистий вміст, будову (гладкість, товщину, пухнатість), систему прядіння, дефекти прядіння.

3. Висновки записати в табличній формі.

№ з/п	Волокнистий вміст пряжі	Будова пряжі	Система прядіння	Дефекти прядіння

Лабороторно-практична робота №12

Тема. Визначення характеру обробки тканини за зразками.

Мета: ознайомити учнів з характером обробки тканин.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки бавовняних, льняних, вовняних, шовковистих, штучних та синтетичних тканин, препарувальна голка, текстильна лупа.

Теоретичні відомості

Обробка тканини – це сукупність фізико-хімічних і механічних операцій, направлених на покращення зовнішнього вигляду тканини та надання їй необхідних властивостей.

Фізико-хімічною обробкою із тканин виводять різні домішки, надають їй білизну, забарвлення, блиск, покращують гігроскопічність.

Механічною обробкою тканинам надають міцність, зменшують зминальність, підвищують зносостійкість.

В процесі обробки тканин враховують їх волокнистий склад, властивості, призначення.

Процес обробки тканин різного волокнистого складу проходить ряд операцій:

- попередня обробка;

- фарбування;

- печатання;

- заключна обробка;

- спеціальні види обробки.

Фарбування – процес надання тканині певного забарвлення. Вибір барвника залежить від волокнистого складу тканини, властивосте та призначення.

За забарвленням тканини бувають:

- сурові – це природний колір волокна;

- білі – вибілені тканини;

- гладко фарбовані – це тканини пофарбовані в один колір;

- пістрявоткані – тканини, в яких пряжу або нитки різних кольорів використали під час ткання і отримали багатоколірні візерунки;

- меланжеві – текстильні матеріали, виготовлені з меланжевої пряжі;

- меланжево-пістрявоткані тканини – поєднання в тканині гладко фарбованої та меланжевої пряжі;

- печатні – нанесений багатоколірний печатний малюнок.

Під час фарбування можуть виникнути дефекти, найпоширеніші з них в гладко фарбованих тканинах:

- полосатість, поперечна різнобарвність – наявність на полотні поперечних темних і світлих смуг;

- різний відтінок по довжині тканини – наявність на полотні темних і світлих смуг або плям;

- барвникова зупинка;

- засічка – смуга, позбавлена фарби.

Всі ці та інші дефекти виникають внаслідок порушень режимів фарбування, зупинки фарбувальних машин, застосування барвників з різними властивостями пряжі різної будови тощо.

Заключна обробка в залежності від волокнистого складу тканин передбачає слідуючі операції:

- Апретування – це процес нанесення на тканину спеціального розчину (апрету)для надання їй щільності, пружності, еластичності, необхідної жорсткості, або м’якості, білизни, блиску і інших властивостей, які покращують якість тканини і підвищують її зносостійкість.

- Вирівнювання ширини тканини – розширення, надання тканині стандартної ширини та усунення перекосів.

- Каландрування – розгладжування тканини при високих температурах на каландрах, внаслідок чого тканина набуває блиску, якщо до складу апрету входить віск і стеарин.

- Декатирування – це обробка тканин гарячою парою під тиском для забезпечення її зберігання, закріплення будови, усунення лас (блискучі місця, які виникають під час прасування).

Спеціальні види обробки

В залежності від призначення тканин з особливими властивостями їм можуть бути надані наступні види обробки:

- водонепроникна обробка;

- водостійка обробка;

- вогнетривка обробка;

- протизсідальна обробка;

- малозминальна обробка;

- протигнильова обробка;

- антимікробна обробка;

- еластична обробка;

- стійке тиснення;

- антистатична обробка;

- гофре;

- лаке;

- вишивку.

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. В зразках тканин визначити вид обробки (попередня, фарбування, печатання, заключна, спеціальна).

3. Записати висновки.

_____________________________________________________________

Лабороторно-практична робота №13

Тема. Визначення волокнистого складу тканин.

Мета: навчити учнів визначати волокнистість, склад тканин.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки тканин з різним волокнистим вмістом, препарувальна голка, текстильна лупа.

Теоретичні відомості

При виборі моделі, конструюванні та моделюванні, розкрої та пошитті швейних виробів слід враховувати волокнистий склад тканин.

Усі текстильні матеріали, залежно від виду волокна поділяють на однорідні і неоднорідні, неоднорідно-змішані, змішано-сумішні, змішано-напівсумішні.

Для визначення волокнистого складу тканин користуються органолептичним і лабораторним методами. На практиці в швейному виробництві застосовують органолептичний метод, який побудований на використанні органів чуття (зір, нюх, дотик).

Характерні ознаки, за якими розрізняють бавовняні і льняні тканини:

- бавовняні тканини у більш суровому вигляді мають жовтуватий колір, льняні – зеленувато-жовтий;

- льняні на дотик жорсткіші і прохолодніші;

- льон мнеться більше, ніж бавовна, зате розтягується менше;

- льняні, бавовняні тканини мають високу гігроскопічність і міцність.

Відмінні ознаки тканин із натурального шовку і тканин із штучних ниток:

- тканини з натурального шовку мають приємний нерізкий блиск, на дотик м’які, іноді жорсткі, менше мнуться, ніж тканини із штучних волокон;

- після обривання кінець нитки має вигляд зв’язаної маси волокон, а в штучної – вид кісточки з волоконцями, що розпадаються;

- гігроскопічність натурального шовку вища, ніж штучного.

Відмінні властивості чисто вовняних, напіввовняних і змішаних тканин:

- чисто вовняні тканини мають нерізкий блиск, м’які, пружні, міцні, не мнуться або мало мнуться, швидко вбирають вологу в процесі намочування, розтягуються, добре спресовуються і розпрасовуються;

- стійкі до світла і вологи;

- під час розкручування пряжі розпадаються на волоконця однакової довжини.

Напіввовняні тканини з синтетичними домішками, пружні, під дією волого-теплової обробки складки запрасовуються, мало гігроскопічні, стійкі до зношування. В процесі зминання утворюють складки і заломи, які зникають після розгладжування рукою.

Напіввовняні тканини з домішками волокон рослинного походження (бавовна, віскоза) – м’які на дотик, гігієнічні, швидко вбирають вологу, неміцні, непружні. При зминанні утворюють складки, які при розгладжуванні рукою не зникають. Пряжа при розкручуванні розпадається на волоконця різної довжини.

Вміст домішок у вовняних тканинах можна визначити за характерними для них ознаками.

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. Визначити в зразках тканини напрямок ниток основи та піткання, лицьовий та виворітний боки тканини, визначити волокнистий склад.

3. Записати висновки.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Лабороторно-практична робота №14

Тема. Визначення простих ткацьких переплетень.

Мета: ознайомити учнів з методами аналізу простих ткацьких переплетень, навчити визначати лицьовий та виворітний боки тканини, виконувати замальовки переплетень.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки тканин з простими видами переплетень, препарувальна голка, текстильна лупа.

Теоретичні відомості

Характерною особливістю простих переплетень являється слідуюче:

- рапорт по основі завжди дорівнює рапорту по утоку;

- кожна основна нитка переплітається з кожною уточною ниткою в рапорті тільки один раз.

Із всіх існуючих переплетень полотняне переплетення має самий маленький рапорт, R0=2, Rу=2, звідки загальне число перекрить рапорта R0=Rу=2×2=4. Кожна основна нитка переплітається з кожною уточною через одну нитку, що забезпечує найбільшу злитість структури тканини, а завдяки цьому і найбільшу її міцність і жорсткість порівняно з тканинами інших переплетень за умови, що параметри будови та волокнистий склад у них однакові. Схема переплетення нагадує шахову дошку, тому тканина має однакову будову лицьової і виворітної поверхонь.