Лабораторно-практичні роботи з матеріалознавства (стр. 4 )

Застосовують полотняне переплетення при виробництві льняних і бавовняних білизняних тканин, бортових, тканин з натурального шовку – крепдешин, креп-жоржет.

Оскільки кожна основна нитка тільки один раз в рапорті виступає на лицьовій поверхні серед уточних, або одна уточна тільки один раз серед основних, то в дробовому числі простої саржи завжди чисельних або знаменник дорівнює одиниці. Саржи з R= і т. д. називають уточними, поскільки лицьову поверхню тканини застеляють в основному уточні перекриття – це напіввовняні тканини, де бавовняна основа і вовняний уток.

Саржеві переплетення використовують у виробництві костюмних, пальтових, підкладкових тканин.

Сатинове і атласне переплетення мають в рапорті не менше 5 ниток. R0=5, Rу=5. Малюнок цих переплень будується зміщенням рапорта перекриття в кожному наступному горизонтальному ряду не менше, ніж на 2 нитки і не більше як R=2.

Виробляють сатиновим переплетенням бавовняні сатини, драпи, а атласним – шовкові тканини (атлас, крепсатин).

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. Розглянути зразки тканин, визначити за зовнішнім виглядом характер ткацького малюнка.

3. За допомогою голки із зразка тканини витягнути кілька ниток піткання для визначення рапорту переплетення.

4. Замалювати схему переплетення.

5. Висновки записати в табличній формі.

№ з/п	Вид переплетення, його характеристика	Характеристика лицьового та виворітного боків тканини	Малюнок переплетення

Лабороторно-практична робота №15

Тема. Визначення дрібновізерункових ткацьких переплетень.

Мета: ознайомити учнів з методами дрібновізерункових ткацьких переплетень, навчити визначати лицьовий та виворітний боки тканини, виконувати замальовки переплетень.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки тканин з дрібновізерунковим переплетенням, препарувальна голка, текстильна лупа.

Теоретичні відомості

Клас дрібновізерункових переплетень поділяють на два підкласи:

1. Похідні переплетення, одержані шляхом ускладнення простих переплетень.

2. Комбіновані переплетення, одержані шляхом чергування і комбінування простих переплетень.

На відміну від простих переплетень рапорт по основі і рапорт по утоку в дрібновізерункових переплетеннях може бути різним.

Похідні від полотняного переплетення – репс, рогожка.

Репсові переплетення утворюються шляхом видовження основних або уточних перекриттів полотняного переплетення розташованого у шахматновому порядку.

Кожна основна нитка може йти через 2, 4 або більше уточних ниток. При цьому на поверхні тканини виникає поперечний рубчик і репс називається поперечним або основним. Якщо кожна уточна нитка перекриває 2, 3 або більше ниток основи, то на тканині виникає повздовжній рубчик і репс називається повздовжнім або уточним. Тканини репсового переплетення – щільні, міцні, м’які. Це бавовняний і шовковий репс.

Рогожка - це подвійне або потрійне полотняне переплетення, яке утворюється шляхом одночасного переплетення двох або трьох основних і стільки ж уточних ниток, в результаті чого на поверхні тканини утворюються прямокутники, які чергуються з основними і уточними перекриттями розташованими у шахматному порядку.

Таким переплетенням на відміну від полотняного виробляють тканини більшої щільності, досить м’які і еластичні – костюмні вовняні тканини, бавовняна і лляна рогожка, шовкові тканини.

Похідні від саржевого переплетення.

Посилення саржа відрізняться від простої тим, що в її рапорті немає одиничних перекриттів, внаслідок чого вона має більш широкі чіткі діагональні рубчики і може мати різні рапорти, саме: 2/2, 3/2, 4/2, 2/3, 2/4 і т. д. Ця саржа може бути основною, уточною, рівносторонньою. Найбільш поширена саржа, в якої R=2/2 і R=3/3. Виробляють посиленою саржею такі тканини як кашемір, шотландку, бостон, шевйот.

Складна саржа утворює на тканині діагональні рубчики різної ширини. Складна саржа характеризується наявністю в одному рапорті декількох діагоналей різної ширини, наприклад R=2/3*3/1*2/1*1/3. тканини цього переплетення мають ті ж властивості, що і тканини саржевих переплетень.

Ламана і зигзагоподібна саржа утворюється на базі простої та посиленої саржі внаслідок зміни напрямку діагоналей під прямим кутом в результаті чого на тканині утворюється рельєфний малюнок у вигляді «ялинки». Властивості ті ж самі, що і в саржевих переплетеннях.

Зворотна саржа відрізняється від ламаної тим, що на місці злому відбувається зсув саржевої смужки – проти основних переплетень йдуть уточні, а проти уточних – основні. Використовують ці саржи для виробництва пальтових і костюмних тканин.

Похідні сатинового і атласного переплетень є посилений сатин і посилений атлас, які отримують збільшуючи довжину перекриття основи і утка, завдяки чому збільшується зв'язок між нитками основи і утка, і відповідно, міцність тканини. Тканини цих переплетень характеризуються підвищеною стійкістю до витирання, гладкою, щільною поверхнею. Використовують їх для виробництва пальтових тканин (сукно, молескін).

Комбіновані переплетення одержують внаслідок поєднання двох або більше простих чи похідних переплетень, зміни рапортів, довжини перекриттів. Поширеними є орнаментне, крепове, рельєфне (вафельне), просвічуване, діагональне переплетення.

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. Розглянути зразки тканин, визначити за зовнішнім виглядом характер ткацького малюнка.

3. За допомогою голки із зразка тканини витягнути кілька ниток піткання для визначення рапорту переплетення.

4. Замалювати схему переплетення.

5. Висновки записати в табличній формі.

№ з/п	Вид переплетення, його характеристика	Характеристика лицьового та виворітного боків тканини	Малюнок переплетення

Лабороторно-практична робота №16

Тема. Визначення складних ткацьких переплетень.

Мета: ознайомити учнів з методами аналізу складних ткацьких переплетень, навчити визначати лицьовий та виворітний боки тканини, виконувати замальовки переплетень.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки тканин з складними видами переплетень, препарувальна голка, текстильна лупа.

Теоретичні відомості

Складні переплетення утворюються із трьох і більше систем ниток, які в процесі формування тканини утворюють декілька шарів переплетень, розміщених один над другим. До складних переплетень відноситься: три і багатошарові переплетення, ворсові, піке, петельні (махрові), перевиті.

Додаткові системи ниток надають тканині більшу щільність, товщину, покращують теплозахисні властивості.

Двошарові утворюються 4 або 5 сплетених в систему ниток: дві основи і два утка, три утка і дві основи. Такі переплетення утворюють два самостійних полотна тканин, розташованих одне під одним і зв’язаних між собою або однією із систем ниток, утворюючи ці полотна, або спеціальною ниткою основи чи утка, а інколи тільки по краю. Це товсті, щільні і важкі тканини, де лицьова і виворітня поверхні можуть складатися з ниток різної якості і різного волокнистого складу, де один бік – гладко фарбований, інший – пістрявотканий в клітинку, смужку, або обидва боки гладкофарбовані, але різного кольору.

Ворсове переплетення. Тканини цього переплетення мають на лицьовій поверхні розрізний вертикально-стоячий ворс. Ворс може бути суцільний або з візерунком у вигляді рубчика різної ширини.

Ворсова поверхня може бути утворена ниткам утка, або основи. Тканини ворсових переплетень мають гарний зовнішній вигляд, високу зносостійкість, високі теплозахисні властивості. Бавовняні ворсові тканини – напівбархат і вельвет. Шовкові – бархат, вельвет, плюш, штучне хутро.

Переплетення піке являється складним. Для його утворення потрібно дві основи і два утка. Лицьову поверхню отримують полотняним переплетенням, рельєфний малюнок утворюється завдяки додатковим системам ниток, які стягують його, утворюючи опуклий візерунок. Застосовують піке при виробленні платтяних тканин, покривал, ковдр.

Петельне (махрове) переплетення – різновидність ворсових переплетень, яке має ворс у вигляді петель. Махровим переплетенням виробляють тканини для рушників, халатів, декоративних тканин.

Перевиті (ажурні) переплетення особливі наявністю в тканині просвітів. Найпростіше переплетення складається з трьох ниток: дві основи і один уток, які обриваються то з одного, то з другого боку. Ці тканини прозорі, ажурні. З них шиють блузи, сорочки, плаття

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. Розглянути зразки тканин, визначити за зовнішнім виглядом характер ткацького малюнка.

3. За допомогою голки із зразка тканини витягнути кілька ниток піткання для визначення рапорту переплетення.

4. Замалювати схему переплетення.

5. Висновки записати в табличній формі.

№ з/п	Вид переплетення, його характеристика	Характеристика лицьового та виворітного боків тканини	Малюнок переплетення

Лабороторно-практична робота №17

Тема. Визначення механічних властивостей тканин.

Мета: навчити учнів визначити механічні властивості тканин.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних тканин у вигляді дрібних шматків, препарувальна голка, текстильна лупа, вантаж вагою 15кг, транспортир, дерев’яна стійка.

Теоретичні відомості

Велике значення для збереження зовнішнього вигляду, форми одягу, збільшення терміну зношування має здатність тканини протистояти різним механічним впливам, тобто її механічні властивості. До механічних властивостей відносяться: міцність, подовження, зминальність, драпірувальність, зносостійкість.

Міцність тканини – важливий показник, що характеризує її якість. Визначають міцність на розривній машині лабораторним методом. Розривне навантаження – це найбільше зусилля, яке витримує тканина до розриву.

Роздиральне навантаження характеризує міцність тканини під час роздирання. Найменші межі міцності при роздиранні мають тканини жорсткі, малощільні з невеликим подовженням.

Міцність тканини при продавлюванні характеризує однорідність будови тканини. Визначають міцність продавлюванням сталевої кульки через зразок тканини, закріплений в динамометрі. Якщо нитки основи і утка продавлюються і обриваються одночасно, таку будову тканини вважають доброю; якщо ж спочатку обривається одна система ниток, а потім інша – така будова недосконала. В одязі навантаження відбуваються в місцях облягання – ліктів, колін.

Зминальність – це здатність тканини після деформації стиснення і згинання утворювати різні заміни, зморшки, складки, які можна прибрати тільки при волого-тепловій обробці. Залежить зминальність тканини і скручені пряжі, характеру обробки і є важливим показником при визначенні призначення одягу, фасону, моделі.

Визначають зминальність лабораторним способом на спеціальних приладах, але можна визначити органолептичним методом, стискуючи, зминаючи її в руках.

Тканини рослинного походження мнуться більше, ніж тканини, вироблені із пружних волокон: натуральний шовк, вовна, багато синтетичних тканин.

Зменшити зминальність можна спеціальною обробкою – апретуванням – просочування тканин смолами.

Драпірувальність – це показник м’якості тканини та її здатності утворювати симетрично спадаючі округлі складки. Драпірувальність залежить від структури тканини та її щільності. Менш щільні тканини, вироблені із тонких гнучких волокон слабо скручені пряжі – гнучкі і м’які. Це тканини з натурального шовку, вовни, тканини крепових переплетень і м’які пальтові тканини.

Жорсткі тканини погано драпіруються, важко розкроюються, зшиваються, виникають трудності при волого-тепловій обробці. Вироби з них погано лежать на фігурі людини, сковують рухи.

Драпірувальність впливає при виборі моделі, її призначення. Для створення моделі одягу вільного силуету з м’якими лініями, оборками, воланами, м’якими складками використовують тканини з хорошими драпірувальними властивостями. Моделі строгого прямого силуету і розширені донизу повинні виконуватись із більш жорстких тканин, що менше драпіруються.

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. Для визначення міцності тканин взяти 4 зразки дрібних шматків з натуральних та синтетичних тканин однакової ваги і спробувати розірвати їх у напрямках основи та піткання.

3. Для визначення ступеня зминання тканин підготувати два зразки тканин розміром 15х30мм з різним волокнистим вмістом, вирізаних один по основі, а другий - вздовж піткання.

4. Для визначення драпірувальності за допомогою приладу, взяти чотири зразки тканин прямокутної форми по черзі насилити на голку із закріпленою на кінці пробкою або іншим видом матеріалу, проколюючи в намічених місцях; голку закріпити у дерев’яному стояку і залишити на 30хв.

5. Результати порівняти з встановленими нормами.

6. Висновки записати в табличній формі.

№ з/п	Назва тканин	Міцність	Зминальність	Драпірувальність

Лабороторно-практична робота №18

Тема. Визначення фізичних властивостей тканин.

Мета: навчити учнів визначити фізичні властивості тканин.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних тканин у вигляді дрібних шматків, препарувальна голка, текстильна лупа, посуд з водою Т=400С; сантиметрова стрічка.

Теоретичні відомості

До фізичних властивостей текстильних матеріалів відносяться ті, за якими визначають гігієнічність одягу, а саме: гігроскопічність, намочуваність, водотривкість, повітропроникність і теплозахисні властивості тканин.

- Гігроскопічність – здатність тканини зміцнювати свою вологість залежно від навколишнього середовища. Найбільшу гігроскопічність мають тканини з волокон льону, бавовни, натурального та віскозного шовку.

- Намочуваність – здатність тканини вбирати вологу при занурені в воду, що дуже важливо для рушників, постільної білизни. Щільні і грубі тканини повільніше вбирають і віддають вологу ніж тонкі і нещільні. Це льон, бавовна, натуральний шовк.

- Водотривкість – стійкість текстильних матеріалів до проникнення в них води. Водоривкість залежить в першу чергу від характеру обробки тканини, будови, щільності. Щільні, зваляні оброблені водостійкими апретами тканини, мають кращу водотривкість.

- Повітропроникність – властивість тканини пропускати повітря, сприяти кращому повітрообміну між тілом людини і навколишнім середовищем. Залежить повітропроникність від волокнистого складу тканини, щільності та обробки. Вона вища у тонких, не дуже щільних, малоапретованих тканинах, гірша – у грубих, щільних, апретованих.

- Теплозахисті властивості – це здатність тканини зберігати тепло, яке виділяється тілом людини і залежить від виду волокна та будови тканини. Найкращі теплозахисні властивості мають вовняні тканини невисокої щільності. льняні тканини та тканини з целюлозних волокон вважають найбільш теплопровідними і холодними.

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. За допомогою посуду з водою визначити гігроскопічність, намочуваність, водотривкість.

3. Визначити інші фізичні властивості.

4. Оформити висновки.

____________________________________________________________________________________________________________________________________

Лабороторно-практична робота №19

Тема. Визначення технологічних властивостей тканин.

Мета: навчити учнів визначити технологічні властивості тканин.

Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних тканин у вигляді дрібних шматків, препарувальна голка, текстильна лупа, вантаж вагою 15кг, транспортир, дерев’яна стійка.

Теоретичні відомості

- Ковзкість тканин може відбуватися під час розкроювання та зшивання тканин. Залежить від будови тканини, переплетення та від характеру волокон. Найбільш ковзкі – шовкові тканини. Щоб запобігти ковзанню під час розкроювання в масовому виробництві, треба між певною кількістю полотен настилати прокладки з паперу і використовувати затискачі, бути уважним при зшиванні.

- Обсипальність – здатність ниток випадати з відкритих зрізів з утворенням бахроми. Залежить від характеру волокна, переплетення, щільності та обробки тканини. Легко обсипаються нещільні тканини з крученої пряжі атласного переплетення, тканини з натурального шовку, штучних і синтетичних ниток, значно менше – полотняного переплетення, бавовняні і вовняні, тканини з плівковим покриттям. Працюючи з тканинами, що обсипаються, збільшують припуски на шви, обметують зрізи.

- Зсідальність – зменшення лінійних розмірів тканини внаслідок дії вологи і тепла. У більшості тканин зсідання настає після прання, замочування, волого-теплової обробки виробів, що призводить до зменшення розмірів виробу, спотворення його форми. Зсідання залежить від волокнистого складу, структури тканини, обробки. Тканини під дією тепла і вологи зсідаються більше в напрямку основних ниток, ніж уточних. Це тому, що основна система була сильніше натягнута, отримала певну зігнутість, через що зменшилась у розмірах. У синтетичних тканинах зсідання може відбутись без зволоження, тільки під дією тепла. Тому для закріплення розмірів синтетичних тканин проводять термофіксацію. Такі тканини менше зсідаються в готових виробах. Окремі тканини, наприклад, бавовняні, штапельні зсідаються більше, тому перед розкроюванням їх рекомендують декатирувати. Якщо тканина верху одягу має незначне зсідання, то прокладкову тканину, як правило, декатирують, а підкладковий матеріал підбирають, що найменше зсідається – синтетичну тканину або трикотаж.

Хід роботи

1. Повторити теоретичні відомості.

2. Для визначення зсідання взяти 4 зразки тканин різного волокнистого складу з точно виміряними розмірами вздовж основи і піткання і по черзі опускати на 15-20хв. у посуд з мильним розчином, Т=400С.

3. Для визначення сипучості тканин з двох зразків препарувальною голкою витягнути по одній нитці основи та піткання, після чого одночасно витягати зразу по три, чотири та більше ниток доти, поки нитки не будуть витягуватися з утрудненням.

4. Для визначеності розсовуваності ниток взяти зразки різних тканин. Кожен зразок затиснути між великим та вказівним пальцями рук, розсовувати нитки в різні боки в напрямку піткання.

5. Для визначення прорубуваності треба мати чотири зразки. Кожний скласти вчетверо і прошити голкою без нитки на швейній машинці чотирма паралельними строчками.

6. Для визначення ступеня ковзкості взяти чотири зразки тканин різного волокнистого вмісту. Після цього кожний зразок скласти вдвоє і руками зшити. Встановити, яку ковзкість мають дані зразки, від чого вона залежить і на що впливає.

7. Результати записати в таблицю.

№ з/п	Назва тканин	Зсідання	Сипучість	Розсування ниток	Прорубуваність	Ковзання

Лабороторно-практична робота №20