"Симон Петлюра – від контроверзи до порозуміння" (стр. 11 )

В скорому часі я повернуся з Українським Військом і Урядом на Україну, і ті, що шкодили нашій справі, приставали до повстанців для грабунків і погромів, будуть суворо покарані по законах військового часу як зрадники нашого народу та прислужники ворога.

Петлюра, Головний Отаман військ

Української Народньої Республіки

18 березня 1921 р. Ставка.

Оригінал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. –Оп. 2. –Спр. 8. –Арк. 27–27 зв.

Привітання міністра єврейських справ УНР П. Красного

від імені єврейського населення С. Петлюрі з приводу Великодня

1 травня 1921 року

Панові Голові Директорії і

Головному Отаманові

Військ У. Н.Р.

Вельмишановний Симоне Васильовичу!

Від імені єврейського населення України і мого прошу прийняти щире привітання Вас і в особі вашій усього українського народу з великим святом Пасхи, а також нашу повну певнисть в близьку перемогу У.Н.Р. та її зміцнення на рідній території на добробут та счастья і українського і єврейського народу.

З правдивою пошаною

Міністр Єврейських Р.

Пінхос Красний.

Травня 1 дня 1921 р. м. Тарнів.

Оригінал. Рукопис.

ЦДАВОВУ: Ф.1429. –Оп. 2. –Спр. 89. –Арк. 142.

Лист міністра єврейських справ УНР П. Красного

до С. Петлюри про діяльність єврейського пресового бюро

19 серпня 1921 року

До пана Голови Директорії

Української Народньої Республіки

(Копія п. п. Голові Ради Народніх Міністрів

таМіністрові Закордонних Справ)

У відповідь на відношення від 15-го ц/м., ч. 1031, маю за честь подати Вам, пане Голово, ни-щеслідуючі міркування та відомости:

1) Міністерство Єврейських Справ весь час давало і продовжує давати як через з`організоване ним Єврейське Пресове Бюро, так і иншими відповідними шляхами докладні відомости про становище на Україні і про необхідність для єврейського населення всіма силами підпирати і надалі український державний центр. Що ж до наслідків цієї невпинної праці Міністерства, то вони, будучи взагалі цілком позитивними, зокрема залежали, розуміється, також від того, як почувало себе єврейське населення під нашою владою в той або инший час.

Пригноблене зовнішньою економікою та деспотизмом єврейське населен-ня, натурально, прагнуло весь час до такої державности, якою з`являється Українська Народня Республіка.

Але, на превеликий жаль, деякі періоди нашої державности, завдяки злочинній роботі ворожих як українському, так і єврейському народові елементів, супроводжувалися такими сумними для єврейського населення подіями, які, руйнуючи до щенту добробут та життя його, просто фізично позбавляли всякої можливости постраждавші верстви деякий час бути активними чинниками нашої державности. При тому необхідно підкреслити, що навіть за часів усих сумних для єврейського населення подій єврейські народні маси в цілому, добре знаючи, що Українська Народня Республіка найбільш відповідає умовинам життя українського населення взагалі та єврейського зокрема, приймали активну участь в боротьбі за українську державність, що, між иншим, констатовано і Вами, пане Голово, в ряді офіційних актів.

Коли ж восени минулого року наше військо почало звільняти рідний терен від ненависних єврейському населенню окупантів-більшовиків, вносячи з собою повний лад та спокій, то воно скрізь зустрічалось єврейським населенням з безмежною радостю. І, навпаки, надзвичайно велике було горе єврейського населення, коли наше військо повинно було тоді під напором переважаючих сил большевиків залишити рідний терен.

І це горе своє єврейське населення виявило в таких конкретних фактах, як залишення насижених місць та відхід разом з нашим військом з рідного терену за кордон. Причому це було явищем невипадковим, явищем не з боку лише окремих осіб, а з боку самих широких та ріжноманітних верств єврейського населення. З цим явищем єврейське громадянство в найкращий спосіб показало цілому світу, яке дійсне становище на Україні під владою большевицьких окупантів та наскільки воно рахує необхідним йти спільно з українським державним центром.

Необхідно далі констатувати, що таким же цілком позитивним настроєм до нашого державного центру проникнуті також і промислові єврейські групи, котрі свою діяльність в напрямку відновлення зруйнованого економічного життя на Україні звязують з поверненням влади нашої державности. Конкретним прикладом в цьому відношенню можуть служити, між иншим, збори українських євреїв, які недавно відбулися у Відні по ініціативі відповідних чинників як з боку Міністерства Єврейських Справ, так і певних єврейських промислових кол, і які цілком стали на грунт активного підпертя нашого державного руху.

Для того ж, щоби таке позитивне відношення різноманітних верств єврейського населення до нашої державности і на далі тільки ширилось та зміцнювалось, необхідно нам вжити всіх заходів, щоби майбутні події на Україні не несли в собі небезпеки перетворитися в жахливу хвилю протиєврейських подій, до чого будуть, без сумніву, прямувати ворожі нашої державности елементи, аби таким чином позбавити наш визвольний рух можливости осягнути від майбутньої акції на Україні позитивних наслідків, а саму акцію остаточно здіскредитувати в очах цілого світу.

2) Що ж до затронутого Вами, пане Голово, питання про становище євреїв-біженців з України, то маю за честь подати слідуючі відомости: Кількість єврейського населення, що емігрувало з України, не подається точному підрахункові, го-ловним чином, через те, що ця еміграційна хвиля роспорошилась по цілій низці країн та держав. Приблизно ж емігрувало з України до Польщі за час до 1-го липня ц/р. коло 200 тисяч чоловік, а до Румунії коло 50 тисяч. Починаючи ж з 1-го липня кордони Польщі цілком замкнуті для збігців, якщо вони не можуть певними документальними даними доказати, що вони з`являються політичними емігрантами.

Стан, в якому всі ті біженецькі маси знаходяться, надзвичайно тяжкий, не дивлячись на те, що є досить багато ріжніх інституцій, які мають своїм завданням допомогти цим нещасним, але не мають спроможности в повній мірі перетворити це завдання в життя, завдяки величезним розмірам, котрих досягла біженецька хвиля.

За останні часи почалась в досить широких розмірах робота по самоорганізації біженецької маси. Так, в місцях її росташування складаються землячества, котрі об`єднуються у відповідні спілки та угруповання, які разом з відповідними ж організаціями та чинниками і провадять свою працю по допомозі біженцям.

Допомога ця виявляється, головним чином, в підшуканню та улаштуван-ню помешкань, видачі хліба та деяких продуктів та в деякій мірі і одягу. Звернено особливу увагу на улаштування належної лікарської допомоги. Відкриваються хлібопекарні, в котрих працюють самі ж біженці. Зокрема звернено увагу на підшукання відповідної праці для біженців, з якою метою улаштовуються також ріжного виду майстерні. Багато праці покладається також на забезпечення дітей – сирот і на відкриття відповідних притулків для них.

Необхідно, накінець, підкреслити, що пануючим настроєм цілої маси євреїв-біженців з України з`являється очикування менту можливо скоршого повернення разом з нашою державностю на звільнену від большевицької окупації батьківщину, щоби мати можливість продовжувати вкупі з українським народом мирну працю по відбудові цілого життя нашої зруйнованої країни.

П. Красний, Міністр Єврейських Справ

Департаменту Загальних справ

(підпис нерозбірливий)

Оригінал. Рукопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. –Оп. 2. –Спр. 81. –Арк. 162-164.

Лист міністра єврейських справ УНР П. Красного

до С. Петлюри про приєднання євреїв в Україні

до повстання проти більшовицької влади

9 листопада 1921 року

У. Н.Р. Міністр

Єврейських Справ

До Пана Голови Директорії У. Н.Р.

У відповідь на Ваш шановний лист від 15 б.місяця, маю за честь подати Вам, пане Голово, низ-чезазначені інформації про українсько-єврейські взаємовідносини в звязку з подіями, які мають зараз місце на теренах нашої Батьківщини:

1/Всі відомости, котрі все більше і більше надходять з ріжних місцевостей України від надзвичайно поважних та відповідальних єврейських громадських джерел, в один голос свідчать про те, що широка хвиля співчуття та активного співділання з боку єврейських народніх мас іде назустріч розпочавшомуся нашому визвольному рухові. Не дивлячись на жахливі репресії, які большовики внаслідок розвернувшихся подій приміняють зараз на Україні між иншим до єврейського населення, останнє цілком одверто виявляє свої сприяючі настрої до цих подій, проявляючи це в життя в цілій низці конкретних фактів. До цих проявів, яко ілюстрацію, треба віднести, наприклад, повстанчу частину лікаря Рабиновича, котра оперує на Поділлю, численне приєднання до повстаньчого руху на Херсонщині євреїв разом з німецькими колоністами, співділання євреїв з повстанцями на Київщині і т. д. Таке відношення єврейського населення України до почавшогося повстаньчого руху є, як свідчать про те вищезазначені відомости, наслідком не тільки того, що цей рух має скинути ярмо большевицьких окупантів також і з шеї всієї частини населення України, але, зокрема, ще і тим, що, як вже досі виявилось, повстаньче командування вживає відповідних заходів не дати ріжним злочинним елементам провокувати повстаньчий рух та направити його в бік погромних подій, хоча в пресі були занотовані два випадки спроби до протиєврейських ексцесів з боку деяких повстаньчих груп /для вияснення правдивости цих відомостей мною вживаються відповідні заходи/, все ж таки можна констатувати, що єврейська опінія все більше приходить до переконання в стремлінні проводирів повстання не допустити ні в якому разі до погромних явищ. І якщо повстаньчому командуванню вдасться провести цю свою протипогромну лінію діяльности до кінця, то можна з певністю сказати, що всебічна підтримка нашого визвольного руху з боку як єврейського населення України, так цілої єврейської опінії за кордоном взагалі цілком забезпечена.