Плани практичних занять з дисципліни „Міжнародні економічні відносини” для спеціальності „Міжнародне право” (стр. 5 )

2. Валюта резервна — це:

а) валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

б) платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;

в) валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

г) законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

д) валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;

е) валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

3. Національна валюта — це:

а) валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

б) платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;

в) валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

г) законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

д) валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;

е) валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

4. Міжнародна валютно-фінансова система — це:

а) система, яка функціонує самостійно або обслуговує міжнародний рух товарів та факторів виробництва;

б) рух факторів виробництва та товарів і сукупність інструментів;

в) закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів та факторів виробництва.

5. Елементи світової валютної системи:

а) умови взаємної конвертованості валют;

б) уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;

в) регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу.

г) міжнародні валютно-фінансові організації;

д) наявність або відсутність валютних обмежень, валютний контроль.

Запитання для самоконтролю.

1. Що таке міжнародна валютно-фінансова система і які її ключові елементи?

2. Дайте визначення валюти і її різновидів.

3. Які макроекономічні передумови отримання статусу резервної валюти?

4. Дайте визначення золотого стандарту і його історичний розвиток.

5. Чим золотодевізний стандарт відрізняється від золотого?

6. Які ключові елементи Бреттон-Вудської угоди?

7. Дайте характеристику Ямайської валютної системи. Назвіть її основні елементи.

Рекомендовані літературні джерела: [1, 2, 3, 5, 9, 17, 26, 36].

ТЕМА 13. Регулювання міжнародних валютних відносин.

Питання для самостійного вивчення студентами:

1. Диверсифікація валютних резервів.

2. Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоекономічних угод.

3. Організація міжнародних валютних розрахунків

Реферати на тему:

1. Акредитивна форма розрахунків: види, учасники, переваги та недоліки для експортера та імпортера.

2. Інкасо: види, учасники, переваги та недоліки для експортера та імпортера.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання: „Порівняльна характеристика ступеню готовності нових-членів ЄС до повноцінної участі в Європейському валютному союзі” (Зміст та методика виконання завдання наведені. у розділі 3).

Рекомендовані літературні джерела: [1, 2, 3, 5, 9, 17, 26, 36].

ТЕМА 14. Міжнародні кредитні відносини та їх регулювання.

Питання для самостійного вивчення студентами:

1. Форми кредитування зовнішньої торгівлі: форфейтинг.

2. Кредитна політика країн кредиторів на світових ринках.

Реферати на тему:

1. Актуальність розвитку та стан регулювання фінансового лізингу в Україні.

2. Державне регулювання міжнародних кредитних відносин.

Тести для самоконтролю

1. Основні функції міжнародного кредиту:

а) забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів;

б) страхування (хеджування) валютних ризиків;

в) посилення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів;

г) прискорення реалізації товарів;

д) здійснення зовнішньоторговельних операцій.

2. Принципи міжнародного кредиту:

а) зворотність;

б) терміновість;

в) транспарентність;

г) матеріальна забезпеченість;

д) цільовий характер;

е) демонетизація золота.

ж) сплачуваність;

3. До комерційних кредитів, як форми кредитування імпорту відносяться:

а) кредит за відкритим рахунком;

б) акцептно-рамбурсний;

в) вексельний кредит;

г) акцептний кредит;

4. Вставте відповідну назву методу кредитування експорту.

______________- придбання банком або спеціалізованою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація. Спеціалізована компанія купує дебіторську заборгованість за поставлені товари, веде бухгалтерські рахунки боржників і кредиторів і зобов'язується повертати гроші експортеру у міру їх надходження від боржників або сплати­ти йому аванс у розмірі 70-90% від суми рахунку-фактури, а решток - після сплати боргу імпортером, за мінусом відсотку за кредит і комісії за послуги.

5. Банк купує без права регресу, в експортера векселі, що акцептовані імпортером. В обмін на це виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вираху­ванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик несплати зобов'язань та разового збору за зобов'язання купити векселі експортера.

Даний метод кредитування експорту називається:

а) факторинг;

б) форфейтинг;

в) лізинг;

г) кредит за компенсаційною угодою.

6. Міжнародний кредит це -

а) рух підприємницького капіталу за кордон і його вкладення в господарську діяльність в іншій країні для отримання доходу;

б) рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і оплати відсотків

Запитання для самоконтролю.

1. Які бувають боргові зобов’язання за строком погашення?

2. Які бувають боргові зобов’язання за типом позичальника?

3. Назвіть принципи міжнародного кредиту.

4. Які функції виконує міжнародний кредит?

Рекомендовані літературні джерела: [1, 2, 3, 5, 7, 9, 17, 26, 36].

ТЕМА 15. Міжнародні і регіональні валютно-кредитні і фінансові організації.

Питання для самостійного вивчення студентами:

1. Завдання та напрямки діяльності Багато­стороннього агентства гарантії інвестицій (БАГІ).

2. Регіональні банки розвитку: причини і мета створення, відмінності і спільні риси.

3. Банк міжнародних розрахунків.

4. Міжнародний інвестиційний банк.

Реферати на тему:

4. Кредитна діяльність МВФ.

5. Організації-філії Світового банку: завдання та напрямки діяльності. Міжнародна асоціація роз­витку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК).

6. Регіональні валютно-кредитні і фінансові організації ЄС.

7. Співробітництво України та міжнародних фінансових інститутів.

Запитання для самоконтролю.

1. Які організації залучено до регулювання міжнародного інвестування і які межі такого регулювання?

2. У чому полягає функція нагляду за макроекономічною політикою з боку МВФ і в яких формах він здійснюється?

3. Дайте визначення СПЗ. Який механізм їх розрахунку?

4. Які умови реструктуризації боргів вам відомі?

Рекомендовані літературні джерела: [1, 2, 3, 7, 9, 26, 36].

ТЕМА 16. Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем сучасності

Питання для самостійного вивчення студентами:

1. Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів.

2. Світова продовольча проблема: ознаки, чинники впливу та механізми вирішення.

3. Ресурсно-енергетичний потенціал світової економіки.

Реферати на тему:

1. Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології.

2. Основні шляхи та механізми розв’язання глобальної продовольчої проблеми.

3. Практичні шляхи розв’язання глобальної ресурсно-енергетичної проблеми.

4. Ресурсний потенціал світової економіки та місце України в його структурі.

Запитання для самоконтролю.

3. Яку роль відіграють нові технології та прогресивні суспільні форми організації праці у справі енерго - та ресурсозбереження?

4. Які основні чинники впливають на глобальну продовольчу проблему?

5. Назвіть основні шляхи розв’язання глобальної продовольчої проблеми.

6. Яким чином вирішуються проблеми міжнародного стимулювання охорони навколишнього середовища?

7. Що Ви знаєте про природоохоронну діяльність ООН та її установ?

8. У яких спільних проектах і програмах бере участь Україна?

Рекомендовані літературні джерела: [3, 4, 6, 7, 12,13,14, 26, 36].

РОЗДІЛ 3

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ САМОСТІЙНИХ РОБІТ

(СИТУАЦІЙНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИХ ЗАВДАННЬ)

з вивчення окремих тем курсу „Міжнародні економічні відносини”

ТЕМА 4. Міжнародні економічні організації (МЕО) у системі багатостороннього співробітництва і регулювання МЕВ.

Науково-аналітичне завдання на тему: „Умови членства України в СОТ та їх вплив на економічну безпеку держави”.

Проведіть наукове дослідження щодо переваг та недоліків, які отримає економіка України – члена СОТ і як це може вплинути на стан окремих галузей та економічну безпеку держави в цілому.

Методика виконання завдання:

1. Для вивчення суті проблеми ознайомтесь із умовами вступу України до СОТ, що публікуються на офіційному сайті Світової організації торгівлі:

¾ Зобов‘язання України щодо зниження та зв‘язування тарифних ставок;

¾ Внутрішня підтримка та доступ на ринок сільського господарства;

¾ Доступ до ринку послуг України;

¾ Зобов‘язання стосовно дотримання положень угод СОТ.

2. Ознайомтесь із станом провідних галузей економіки України (з’ясуйте обсяги виробництва, споживання, експорту та імпорту продукції відповідної галузі):

¾ АПК;

¾ харчова промисловість;

¾ машинобудування;

¾ металургійна галузь;

¾ хімічна промисловість.

3. Проаналізуйте, як зобов’язання, прийняті Україною при вступі до СОТ вплинуть на розвиток відповідної галузі.

4. Викладіть свій аналіз у формі короткої аналітичної записки, розглядаючи переваги та недоліки умов приєднання нашої країни до СОТ, як для вітчизняних товаровиробників, так і споживачів.

5. Зробіть висновки і запропонуйте Ваші рекомендації щодо адаптації функціонування відповідної галузі в умовах членства України в СОТ.

Обсяг записки повинен становити 10-12 сторінок формату А4, відповідно оформити титульний лист (див. Додаток А) та представити список використаних літературних джерел.

Термін здачі завдання – семінарське заняття з даної теми.

ТЕМА 6. Система методів регулювання міжнародної торгівлі товарами відповідно до загальноприйнятих норм та правил

Ситуаційне завдання для роботи в міні-групах (кейс-метод).

Методика виконання завдання:

студенти самостійно поза аудиторією вивчають і аналізують ситуацію що викладена у завданні; далі відбувається обговорення ситуаційного завдання в групах і в процесі спілкування приймається остаточне рішення щодо відповіді на поставлені запитання; за результатами роботи кожна група складає письмовий звіт у формі короткої записки, де аргументовано дає відповіді на поставлені запитання; результати самостійної роботи в групах оприлюднюються на семінарському занятті з даної теми. від кожної групи обирається доповідач, який повинен науково обґрунтувати і захистити одержані висновки. якщо висновки інших груп суттєво відрізняються між собою, пропонується розглянути їх в ході подальшої дискусії.

Для роботи над ситуаційним завданням студенти академічної групи розподіляються на міні-групи у кількості 4-5 чоловік. Кожна група працює окремо над завданням і не розголошує свої висновки іншим групам до оприлюднення на семінарі. Для вивчення суті питання щодо основних принципів та інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами ознайомтесь із матеріалами, що пропонуються в списку літератури до даної теми, хоча бажано, щоб ви скористалися й іншими джерелами інформації

Обсяг звіту повинен становити 2-3 сторінки формату А4, прізвища виконавців звіту і доповідача вказуються на титульному листі.

Термін здачі письмового звіту – практичне заняття з даної теми.

КЕЙС „ІМПОРТ СТАЛІ”

У 1984 р. США встановили квоти на імпорт сталі. У 1989 р. їхню дію було продовжено до 31 березня 1992 р. таким чином, щоб поставки закордонної сталі могли бути збільшені з 19,1 до 20,26 % усього ринку США. Ця загальна квота викликала необхідність переговорів щодо окремих угод про добровільні обмеження кожною країною, яка поставляє сталь. Як виникла ця ситуація?

Наприкінці Другої світової війни американська сталеливарна промисловість була найпотужнішою у світі, і здавалося, що ніхто не може кинути виклик її лідерству. На 1950 р. американське виробництво вуглецевої сталі становило 47 % світової пропозиції. Але на початок 80-х років ця частка впала приблиз­но до 10 % і на цьому рівні з тих пір стабілізувалась, а США перетворились на чистого імпортера сталі. Основні джерела імпорту сталі до США: ЄС — 28 %, Японія — 24%, Канада — 16%, Південна Корея — 7%, Бразилія — 4%. Ці 5 основних регіонів дають 79 % імпорту сталі США.

Сталеливарні компанії США стверджували, що показники імпорту занижують розмір іноземної конкуренції, тому що дуже багато сталі додатково надходить у формі готових виробів, наприклад, автомобілів та труб. У 80-х роках зайнятість у сталеливарній промисловості знизилась більш ніж на 200 тис. робочих місць.

Декілька факторів, що діють по всьому світу, мають значення для розуміння розвитку конкурентної ситуації. Один із них пов’язаний з додатковими виробничими потужностями, створеними у країнах які є відносно новими у виробництві сталі. Багато країн, що розвиваються, вважають, що вітчизняні заводи мають важливе значення для досягнення цілей індустріалізації, і розглядають випуск сталі з погляду безпеки та престижу. Ці країни змогли збільшити продуктивність, тому що технологія, крім призначеної для сталі особливих ґатунків, стала дуже поширеною та легкодоступною. Завдяки високому пріоритету, що приписується сталі, багато країн були готові реалізувати інші проекти розвитку, які включали будівництво сталеливарних заводів, або одержували іноземну фінансову допомогу для їх будівництва. З початку 70-х років максимальне розширення виробничих потужностей цієї галузі відбулося у країнах „третього світу”, де тепер є значні й постійно зростаючі надлишкові потужності. У 80-х роках Бразилія та Південна Корея піднялись щодо виплав­ки сталі відповідно з 10-го та 18-го місця до 6-го та 8-го у світовому виробництві. Наявність надлишкових потужностей у США, Європі та Японії змусила сталеливарників скоротити свої виробничі потужності.

З урахуванням високих постійних витрат при виробництві сталі другий фактор, що діє на конкуренцію, полягає в тому, що значна частина світового виробництва належить державі. Деякі спостерігачі стверджують, що державні сталеливарні фірми будуть продовжувати функціонувати незалежно від того, чи покривають вони свої поточні витрати. Внаслідок тиску, здійснюваного у зв’язку з вимогою забезпечити зайнятість, наприклад, у Франції, політичне було дуже важко швидко скоротити вироб­ництво на державних підприємствах. Експортні ринки використовувались як інструмент збереження великого обсягу виробництва. Державні компанії в таких країнах, як Іспанія та Аргентина, повідомляли про величезні збитки, але продовжували експортувати продукцію за низькими цінами. Стверджувалось, що на додаток до прямого володіння підприємствами державна допомога у вигляді податкових пільг, програми реорганізації, надання довгострокових позик під низькі проценти та відмови від екологічних вимог поставила американських виробників сталі в невигідне становище відносно деяких закордонних виробників.

Низка інших факторів вплинули на те, що іноземні виробники стали успішно конкурувати на внутрішніх ринках США. Одним із таких факторів є технологія. Хоч американські фірми стверджують, що їх найновіші заводи є на такому ж передовому рівні, як і будь-які інші, середній вік сталеливарних заводів у деяких країнах значно менший віку заводів США, отже, перші мають і вищу продуктивність. Наприклад, усюди визнано, що строк функціонування коксової печі становить 25 років, але в 1982 р. цю цифру перевищили 41 % американських заводів порівняно з усього 2 % в Японії. У 1958 р. японським праців­никам потрібно було майже 36 людино-годин для виробництва 1 т холоднокатаної листової сталі, яку американці випускали за 12 людино-годин. Японська продуктивність зрівнялася з амери­канською в 1975 р., а на 1983 р. вже перевищила її на 25 %. Американські фірми одного разу гарантували своїм працівникам підвищення заробітної плати, яке перебільшувало зростання продуктивності праці, для того щоб у трудових договорах було положення про відмову від страйків. Це призвело до того, що металурги стали заробляти більше, ніж американські виробничі працівники у будь-якій галузі обробної промисловості. Але стан галузі примусив американські компанії заморозити підвищення заробітної плати між 1982 та 1988 рр., а в 1987 р. за договором між профспілкою та компанією „Ю Ес Екс”, величезним американським виробником сталі, заробітну плату фактично було знижено.

Інший фактор стосується розміщення виробництва. Більшість американських заводів побудовано десятки років тому в поясі штатів поряд з Великими озерами. Таке розташування зменшу­вало витрати на транспортування сировини та готової продукції до промислових споживачів у тому ж поясі. Але сьогодні, якщо фірма бажає використовувати дешевше залізо із Бразилії та продавати свою продукцію промисловим центрам у південному та західному регіонах США, що розвиваються, цей регіон більше не може вважатися оптимальним. Японія, значний експортер сталі до США, розташовує свої виробничі потужності, головним чином, у глибоководних портах. Японська промисловість сьогодні має переваги щодо орієнтовної собівартості закупок сировини, навіть якщо остання імпортується. Незважаючи на ці переваги, Японія все більше імпортує сталь з Тайваню та Південної Кореї, де в середньому нижча вартість робочої сили та новіші заводи. Сьогод­ні південнокорейська компанія „Поанг айрон енд стіл” вважається найефективнішим у світі виробником сталі. Але середній працівник-металург одержує лише 1/3 заробітної плати японського металурга.