Пожежна автоматика будинків і споруд ДБН В.2.5-13-98* (стр. 17 )

(Хладон 114В2)

Д.2.1 Маса М основного запасу хладону 114В2, кг, визначається за формулою

М = V · qn · K + M1 · f + M2 + M3 , (Д.2.1)

де V - об'єм приміщення, яке захищається, м3;

qп - нормативна масова вогнегасна концентрація, яка приймається:

- 0,37 кг · м-3 - для приміщень з виробництвом категорій А і Б;

- 0,22 кг · м-3 - для приміщень з виробництвом категорії В;

k - коефіцієнт, який враховує втрати хладону за рахунок залишку у трубопроводах та витоку його із приміщення, яке захищається, і приймається:

- 1,2 - для приміщень;

- 1,1 - для підпіль;

М1 - залишок хладону у балоні, кг (3 кг для балонів з ємкістю 40 л);

f - число балонів;

М2 - маса залишку хладону у розподільних трубопроводах (тільки для кабельних підпіль), кг;

M3 - маса залишку хладону у колекторі, кг.

Примітка. За наявності постійно відкритих прорізів, площа яких складає від 1 до 10 % площі огороджувальних конструкцій приміщення, належить приймати додаткову витрату хладону, що дорівнює 2 кг на 1 м2 прорізів.

Д.2.2. Розрахунковий час подавання хладону належить приймати для приміщень 2-, 3-, 4-, 6-, 7-ї груп - не більше 60 с, для приміщень 1-ї та 5-ї груп - не більше 120 с.

Д.2.3. Витрата хладону через розпилювач Q, м3 · с-1, визначається за формулою

Q = μ · A ·, (Д.2.2)

де μ - коефіцієнт витрати розпилювача (для двохструмного розпилювача μ = 0,6);

А - сумарна площа випускних отворів розпилювача, м2;

g - прискорення сили тяжіння, м · с-2 ;

H - напір у розпилювача, м (у найбільш віддаленого від станції розпилювача у кінці роботи установки H = 15 м).

Д.2.4. Втрати напору на ділянці трубопроводу ΔH, м, визначаються за формулою

ΔH = , (Д.2.3)

де λ - коефіцієнт опору тертю, визначається за формулою (Д.2.5);

l - довжина трубопроводу, м;

υ - швидкість потоку хладону, м · с-1, визначається за формулою (Д.2.4);
d - внутрішній діаметр трубопроводу, м.

Д.2.5. Швидкість потоку хладону υ, м/с, визначається за формулою

υ = , (Д.2.4)

де Q - витрата хладону, м3 · с-1;

S - площа перерізу трубопроводу, м2.

Д.2.6. Коефіцієнт опору тертю λ визначається за формулою

λ = 0,11(n1 / d + 68 / Re) 0,25 , (Д.2.5)

де п1 - еквівалентна абсолютна шорсткість, м, яка приймається 2 · 10-4 для трубопроводів і 3 · 10-6 - для сифонних трубок балонів;

Re - число Рейнольдса.

Д.2.7. Мінімальний напір Нтіп, м, у балоні з хладоном у кінці роботи установки визначається за формулою

Нтіп = ΔH · Н1 + Н2 + Н3 + H , (Д.2.6)

де ΔH - втрати напору у трубопроводі, м;

Н1 - втрати напору у фасонних частинах трубопроводу приймаються 20 % від ΔH, м;

Н2 - місцеві втрати у запірній арматурі обладнання, м, визначають за формулою

Н2 = , (Д.2.7)

де ε - коефіцієнт опору, який дорівнює:

- 2,64 - для головки ГЗСМ і клапана ЗК-32;

- 1,07 - для головки ГАВЗ і клапана ОК-10;

ν - швидкість потоку хладону, м · с-1;

Н3 - різниці геометричних відміток між відміткою, на якій встановлений балон, та найбільш високо розташованим розпилювачем, м;

Н - вільний напір у найбільш віддаленого розпилювача, м.

Д.2.8. Мінімальний тиск рmin , МПа, у балоні у кінці витікання хладону визначається за формулою

ртіп = Нтіп · γ · 10-6 , (Д.2.8)

де γ - питома вага хладону, Н · м3.

Д.2.9. Абсолютний максимальний тиск осушеного стиснутого повітря (азоту згідно з ГОСТ 9293) ртах, МПа, в балонах установки визначається за формулою

ртах = ртin · , (Д.2.9)

де Vmin - об'єм повітря (азоту) у балонах на початку витікання хладону, м3;

Vmax - об'єм балонів і трубопроводів до найближчого до станції розпилювача, м3;

Д.2.10. Розрахунковий час t подачі хладону, с, визначається за формулою

, (Д.2.10)

де k1 - коефіцієнт провідності, визначається за формулою

,

де qmin - витрати хладону в кінці роботи установки (р = pmin), л · с-1;

р0 - початковий (робочий) тиск абсолютний, кгс · см-2 (максимальний нормативний тиск в балонах при 20 °С становить 11,7 МПа);

V0 - об'єм стиснутого газу в балонах, л;

ртin - тиск у кінці роботи установки (абсолютний), кгс · см-2;

A = ;

B = C0,21 ;

C = .

Д.3. Методика гідравлічного розрахунку установки вуглекислотного пожежогасіння

Послідовність розрахунку

Д.3.1 Середній (за час подачі двоокису вуглецю) тиск у ізотермічному резервуарі рт, МПа, визначається за формулою

рт = 0,5 · (p1 + p2) , (Д.3.1)

де р1 - тиск у резервуарі при зберіганні двоокису вуглецю, МПа;

р2 - тиск у резервуарі у кінці випуску розрахункової кількості двоокису вуглецю, МПа, визна­чається за графіком, рисунок 3.1.

Д.3.2 Середня витрата двоокису вуглецю Qm, кг · с-1, визначається за формулою

Qт = , (Д.3.2)

де М2 - розрахункова маса двоокису вуглецю, кг;

t - нормативний час подачі двоокису вуглецю, с, приймається 60 с.

Д.3.3 Внутрішній діаметр живильного трубопроводу di, м, визначається за формулою

di = 9,6 · 10-3 · [ (K4)-2 · (Qm)2 · l1]0,19 , (Д.3.3)