Передмова (стр. 3 )

• заняття на виробництві.

Докладно розглянемо сутність деяких з них.

Вступний семінар. Семінар такого типу спирається на знання й досвід, які вже мають студенти чи учні. Після пояснення викладачем структури семінару студенти колективно збирають інформацію за новою темою і класифікують її за розділами. За кожним розділом студенти обирають груповода, які ведуть набір до своїх груп (команд), що працюють із зібраною інформацією за заданим алгоритмом і готують свої виступи на семінарі. Аналіз і оцінку виступів здійснюють самі студенти.

Оглядовий семінар. Такий семінар передбачає огляд всієї теми на основі підручника або інших інформаційних матеріалів. Результати огляду студенти чи учні формулюють у вигляді таких суджень:

· сенс даної теми;

· її головні розділи або спрямування;

· об’єкти, що вивчаються;

· питання, що виникають;

· відмінність викладання теми за різними інформаційними джерелами.

Самоорганізуючий семінар. Такий семінар надає його учасникам можливість самостійно визначити цілі заняття, розподілити роботу між одногрупниками, виконати й оцінити її результати, звітувати перед колективом, накреслити перспективу на майбутнє заняття. Кожен студент обирає одну тему, розробкою якої він займається на семінарі індивідуально або в малій групі.

Пошуковий семінар. Семінар такого типу передбачає проведення студентами (учнями) досліджень в малих групах, а потім колективний пошук за найбільш цікавими і важливими проблемами.

Врахувати індивідуальні якості студентів дозволяють цикли семінарів, різних за типами. Розглянемо три таких типи, об'єднаних у загальний цикл: з індивідуальною роботою, груповою та групами змінного складу.

Семінар з індивідуальною роботою. Під час проведення такого семінару студенти ставлять перед собою навчальну задачу за темою, складають план заняття, вибирають вид навчальної діяльності і форму звіту. Викладач надає їм банк даних, завдяки чому студентам стає легше вибирати перелічені елементи діяльності. Варіанти можливих завдань, види діяльності та форми звіту записуються до початку семінару на дошці (моніторі) у вигляді таблиці.

Семінар з груповою роботою. Його специфіка полягає в тому, що студенти чи учні, які займаються однаковими питаннями під час індивідуальної роботи в аудиторії, об'єднуються в малі групи. Кожна створена група після обговорення вибирає форму заняття за своєю темою для інших студентів академічної групи. Студенти готують виступи, задачі, вправи, кейси для своїх колег, які прийдуть до них на наступному занятті.

Семінар у групах за вибором. Під час такого заняття одночасно виступають декілька студентів-представників малих груп, що працювали на попередньому семінарі. Вони коротко доповідають академічній групі, чим займатимуться студенти, які обрали для занять їхню малу групу. Студенти створюють нові малі робочі групи.

Семінар генерації ідей. Студенти розподіляються парами: генератори й організатори. Генератор висловлює своє бачення проблеми, описує все, що йому відомо або невідомо за даною темою. Організатор ставить йому уточнюючі питання, заохочує висловитися, записує основні відповіді на отримані під час обговорення результати. Алгоритм фіксації результатів задається викладачем, наприклад:

• основні терміни та поняття за темою;

• схематичне або символічне відображення проблеми;

• питання, що виникають при роботі в парах тощо.

Через деякий час пари переходять від стану генерації до обговорення матеріалу, який було напрацьовано, а потім виступають перед усіма студентами.

Семінар — „круглий стіл". На таке заняття запрошуються фахівці, вчені, аспіранти, магістранти, які володіють питаннями, що будуть розглядатися. Учасники „круглого столу" ведуть обмін інформацією зі студентами, відповідають на їхні питання, ставлять свої.

Семінар — конференція. Це такий тип семінару, в якому більш виражена самостійність студентів в опрацюванні і висвітленні певних питань чи цілої теми, коли їхні виступи мають не лише навчальний, а й дослідницький характер, коли заняття підноситься на вищий ступінь порівняно з попереднім. Цей тип занять дає змогу більш ґрунтовно опрацювати окремі питання і підготувати з них доповіді чи реферат. До семінару кожен студент готує одне питання, з яким він виступатиме на занятті.

Для того, щоб питання було опрацьовано і висвітлено повно і на належному науковому рівні, за кожним питанням закріплюється 2-3 студенти, з яких один виступатиме основним доповідачем, а решта — співдоповідачами чи опонентами.

Семінар — диспут. Близький до попереднього типу, але він має і свої особливості. Основним є те, що обговорення питань, винесених на заняття, проводиться у формі дискусії. Студенти можуть підходити до питання з різних позицій і висвітлювати різні погляди, полемізувати, підтверджуючи свої думки відповідними фактами. Семінар будується так, що з відповіддю по кожному питанню виступає один доповідач, який не розкриває його повністю, а залишає час для доповнення полеміки, подальшого обговорення.

Семінар — виставка. У методичному кабінеті або в аудиторії виставляється демонстраційне чи лабораторне обладнання, наукова, методична та популярна література, реферати, програмні та відео матеріали, діа - та фонообладнання за темою, що вивчається. Кожну частину виставки обслуговує студент-екскурсовод. Студенти малими групами переходять від однієї експозиції до другої (наприклад, від книго-журнальної до приладдя і далі — до реферативної), дивляться, слухають екскурсовода, ставлять питання тощо. Наприкінці заняття студенти пишуть відгук про виставку або рецензію за заданим планом:

· що вам найбільше сподобалося на виставці?

· з якими новими поняттями, законами, приладами ви познайомилися?

· де і для чого вони використовуються?

· стосовно чого ви бажаєте отримати додаткову інформацію?

· за якою темою ви могли б виступити на семінарі?

· ваше враження про проведення заняття?

· ваші зауваження та пропозиції?

Таке заняття може проводитися як на початку вивчення теми, так і під час її узагальнення.

Семінар — рефлексія. Під час проведення такого семінару обговорюються основні результати проведених занять, аналізуються способи освітньої діяльності та особливості отриманої продукції. Студенти коротко висловлюють свої думки щодо порушених питань. Викладач та лідери малих груп фіксують узагальнені та систематизовані результати рефлексії. Потім відбувається колективне обговорення ключових проблем, виявлених під час індивідуальних виступів.

Семінар — бесіда. Цей тип семінарського заняття найбільш поширений, особливо на молодших курсах. Його характерною ознакою є чітко формульовані запитання, на які студенти мають дати відповіді в результаті сумлінного і самостійного вивчення відповідного програмного матеріалу. При цьому запитання можуть бути і зворотного характеру — від студентів до викладача, відповіді на які може давати викладач або самі студенти.

Семінар-бесіда не вимагає підготовки рефератів або есе, написання виступів та доповідей студентів, але передбачає знання фактичного матеріалу з того чи іншого питання й уміння викласти ці знання в усній формі перед аудиторією академічної групи.

Семінар — коментоване читання. Цей тип семінарського заняття найчастіше використовують викладачі суспільних та гуманітарних наук. Такий семінар з успіхом можна використати при вивченні тих тем, що ґрунтуються на творах класиків. Готуючись до занять з цих тем, студенти повинні уважно читати і осмислювати першоджерела, в яких викладена теорія даних питань. На такому занятті слід вчити студентів не лише читати наукову літературу, твори класиків науки і галузі, але, розуміти їх, аналізувати, коментувати та популізувати.

Звичайно, на семінарі потрібно читати не все першоджерело, а лише ті місця й уривки, які становлять особливу цінність у розумінні певних питань та проблем.

Семінар — розв’язування завдань і вправ. У вітчизняній вищій школі, за зразком європейської, усе частіше на семінарських заняттях практикують розв’язування завдань, вправ і кейсів, взятих з життя, з метою пов’язати теорію з практикою, що урізноманітнює роботу студентів і викладача, вносить елемент творчості і кмітливості. Особливо широко практикується це на семінарських заняттях з політології, економічної теорії, менеджменту, маркетингу та практики господарювання (бізнесу). Розв’язання подібних завдань дає змогу студентам краще розуміти теоретичний матеріал і побачити життєву його необхідність.

Семінар на виробництві. Цей тип семінарських занять близький до попереднього. Вони характерні не лише тим, що проводяться на виробництві, а й тим, що на них обговорюються і розв’язуються практичні завдання із застосуванням теоретичних знань на практиці. Так, наприклад, в Національному університеті водного господарства та природокористування при вивченні в курсі „Маркетинг" теми „Концепції управління підприємством в умовах ринку" заняття проводяться на ВАТ „Рівненський завод високовольтної апаратури".

Це відбувається у формі короткої бесіди керівника підприємства зі студентами-економістами в процесі якої вони знайомляться з організаційною структурою, розподілом функцій між керівниками окремих підрозділів. Потім студентам показують підприємство, його цехи, майстерні та інші об’єкти. Після екскурсії студенти розходяться по цехам, знайомляться з майстрами, керівниками інших ланок, з їх роботою. При цьому увага студентів звертається на зміст, форми та методи роботи керівників усіх рівнів, на передовий досвід організації виробництва з питань маркетингової діяльності.

Отже, в практиці роботи викладачів вищої школи в умовах КМСОНП може бути задіяно багато типів семінарів. Завдання керівників цих занять полягає в тому, щоб відповідно до теми і змісту вдало обрати той чи інший тип семінарського заняття і провести його найефективніше.

Разом з тим слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх новими прийомами, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної роботи, так і на самих заняттях, чого вимагає кредитно-модульна система навчання.

1.4. Групові форми організації навчання

Запровадження в КМСОНП інтерактивних технологій навчання потребує попередньої підготовки студентів чи учнів. Для цього під час проведення традиційних практичних чи семінарських занять запроваджуються та опановуються студентами окремі види навчальної діяльності (рис.1.4).

Рис.1.4. Види групових форм навчання

Індивідуальне самонавчання. Під час індивідуального самонавчання студенти виконують ту або іншу самостійну роботу, яка в умовах КМСОНП складає 50-60% часу, відведеного на вивчення навчальної дисципліни (табл.1.1 і 1.2).

Парне взаємонавчання. Студенти у стабільних парах (за одним столом) або в парах змінного складу (обмінюються місцями на зразок конвеєру) пояснюють один одному якесь питання, проблему, захищають свою тему, думку, оцінюють роботу колеги.

Групова робота за спільною темою. Навчання відбувається усередині малої групи. Студенти, об'єднані у такі групи (3-5 осіб), взаємодіють усередині них: пояснюють новий матеріал, обговорюють його, оцінюють свою діяльність, готують виступи.

Взаємонавчання груп. Малі групи, які займаються вирішенням різних проблем або різними видами навчальної діяльності — теоретики та експериментатори, тимчасово об’єднуються для того, щоб обмінятися досвідом, інформацією, проблемами, які виникають у процесі впровадження практичної підготовки студентів при КМСОНП.

Студент замість викладача. Один або два-три найбільш підготовлені студенти навчають (за методичної допомоги викладача) всю академічну групу (конкретне практичне або семінарське заняття). Така система широко застосовувалась у Києво-Могилянській та Острозькій академіях ще сотні років тому (спудеї „імператори” та „аудитори”).

Таблиця 1.1

Орієнтований розподіл часу на вивчення навчальної дисципліни залежно від їх обсягу

Загальний обсяг дисципліни в кредитах ЕСТS	Загальний обсяг дисципліни, акад. год.	Розподіл часу	Частка самос-тійної роботи, %
Самостій-на робота в сесійний період, год.	Навантаження в семестровий період, год.
Разом	В тому числі
ауди-торні заняття	cамос-тійна робота
1	36	9	27	16	11	56
2	72	18	54	32	22	56
3	108	27	81	40	41	63
4	144	36	108	48	60	67
5	180	45	136	72	63	60
6	216	54	162	80	82	63
7	252	63	189	96	93	62
8	288	72	216	112	104	61
9	324	81	243	120	123	63
10	360	90	270	136	134	62

Таблиця 1.2.