Передмова (стр. 4 )

Нормативи обліку самостійної роботи студентів

Види самостійної роботи	Навантаження, год
Опрацювання лекційного матеріалу Підготовка до лабораторних робіт Підготовка до практичних занять	0,5 год. на 1год. аудиторних занять
Підготовка до семінарів	1 год. на 1 год. семнарських занять
Підготовка до складання заліків, екзаменів, контрольних робіт, тестів, рефератів, тощо	9 год. на один кредит ЕСТS
Виконання індивідуальних завдань	12 год. на 1 індивідуальне завдання
Виконання курсових проектів (робіт)	36 год. на 1 проект чи роботу
Опрацювання окремих розділів програм, які не викладаються на лекціях	3 год. на 1 год. лекції

Підготовка студентами виступів. Відпрацьовуються такі види діяльності: техніка виступу, методика ведення дискусії, формулювання питань та відповідей на них, аргументація думок, рецензування, само - та взаємо оцінювання, аналіз.

Самоорганізуючий колектив. Чим більша кількість певних видів навчальної діяльності, якими оволоділи студенти в КМСОНП, тим більше можливостей у самоорганізації навчання їм надається. Наприклад, спонтанне (на перший погляд) або спеціально організоване формулювання практичного (семінарського) заняття, або їх серії може призвести до створення координаційної групи студентів, яка потім уточнить тематику, методику та технологію заняття, підготує та приведе його за методичної підтримки викладача.

Останнім часом впровадження в практику роботи вітчизняних ВНЗ групових форм організації навчання (у зв’язку з впровадженням принципів КМСОНП) набуває все більшої популярності. Цьому значною мірою сприяє обов’язковість інтерактивних технологій навчання, які якнайбільш відповідають особистісно-орієнтованому підходу до навчання в КМСОНП, що відповідає вимогам ЕСТS.

Витоки групової форми організації навчання можна знайти в методах та прийомах роботи психотерапевтичних груп (Т-групи, гештальт-групи, групи зустрічей, артотерапія, психодрами, темоцентрована взаємодія тощо).

Головною особливістю групової форми організації навчання є те, що процес навчання відбувається у спільній діяльності. Порівняно з індивідуальною роботою внутрішньо групова співпраця щодо вирішення тих самих завдань підвищує її ефективність на 10% [12].

Значення групової форми організації навчання полягає у тому, щоб набутий у спеціально створеному середовищі досвід (знання, вміння) людина змогла перенести до зовнішнього світу й використала його з успіхом. Крім того, кожний викладач повинен розуміти, що, окрім суто навчальних цілей, важливо, щоб у процесі взаємодій, які відбуваються в групі, усвідомлювалась цінність інших людей та формувалась потреба у спілкуванні з ними, у їх підтримці.

Групова форма організації навчання повинна одночасно вирішувати три основні завдання:

а) конкретно-пізнавальне, яке пов'язане з безпосередньою, навчальною ситуацією;

б) комунікативно-розвивальне, в процесі якого виробляються основні навички спілкування всередині та за межами даної групи;

в) соціально-орієнтоване, що виховує громадянські якості, необхідні для адекватної соціалізації індивіда в суспільстві.

В групах інтерактивного навчання повинні здійснюватися дві основні функції, необхідні для успішної навчальної діяльності:

· вирішення поставлених задач;

· надання підтримки членам малої групи в процесі спільної роботи.

Для того, щоб обидві ці функції реалізувалися на всіх етапах групової роботи, необхідно, щоб викладач мав уявлення про можливий розподіл ролей у групі, а також про особливості поведінки під час виконання тієї чи іншої ролі на різних етапах діяльності (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Організація групової діяльності

Компоненти діяльності	Функції групи, які ведуть до успішної діяльності
вирішення завдань	надання підтримки
Ролі членів малої групи	Ініціатор, розробник, коор-динатор, контролер, оціню-вальник, інтерпретатор	Натхненник, гармонізатор, організатор спілкування, доброзичливий слухач
Зміст діяльності	Внесення, прийняття про-позицій, відомостей, думок, їх обробка	Підтримка починань, спонукання до вислов-лювань, прийняття чужих ідей
Результат	Мобілізація усіх членів групи на пошук досягнення поставленої перед групою мети	Підтримка членів групи та їх згуртованості з метою полегшення досягнення групової мети

Навчальна взаємодія буде результативною та ефективною у тому випадку, коли вона реалізує обидві функції рівною мірою, тобто не відбувається зміщення в бік тієї чи іншої функції. У реальній практиці навчання педагог націлений в основному на вирішенні навчальної задачі. Така децентралізація навчальної взаємодії виправдана при традиційному способі навчання. Але при організації групової роботи ефективність навчання багато в чому залежить від сприятливого клімату мікрогруп, психологічного контакту або спільності психологічного стану, який викликає взаєморозуміння у спільній діяльності, пов’язане з обопільною зацікавленістю та довірою одна до одної сторін взаємодії.

Способи створення груп. Формування мікроклімату навчального заняття розпочинається на етапі об’єднання студентів у мікрогрупи. Деякі викладачі пропонують студентам об’єднатися у групи за бажанням. Позитив такого підходу міститься в урахуванні міжособистісних зв’язків студентів. Але існують й негативи: формуються групи нерівні по силі, і тому результати спільної діяльності можуть значно відрізнятися; крім того, всередині групи може скластися атмосфера, коли інтерес до спілкування з бажаними особами усуває необхідність вирішення навчальної задачі.

Для розвитку організаційно-діяльнісних якостей студентів можна застосовувати різноманітні способи створення мікрогруп [6].

1. Мікрогрупи створюються на основі вже існуючого розміщення студентів в аудиторії для практичних або семінарських занять. Наприклад, мікро групу створюють з 4 студентів, що сидять за сусідніми столами або в одному ряду (рис.1.5).

Рис.1.5. Схема студентів в статичних (а), динамічних (б) та варіаційних (в) парах

Спосіб має формальний характер, але водночас він потребує найменших витрат часу.

2. Склад мікрогруп визначає викладач. Цей спосіб ефективний для оперативного вирішення завдань викладача за умови його авторитету серед студентів.

3. Студенти самостійно розподіляються на групи по 4-6 осіб ще на початку заняття. Це найбільш природний самоорганізуючий спосіб за умови наявності достатнього часу.

4. Академічна група або викладач спочатку за визначними критеріями обирає лідерів майбутніх мікрогруп, які потім ведуть набір до своїх груп інших студентів. Наприклад, кожен з лідерів називає прізвище студента, якого він запрошує до себе. Якщо студент згоден, він підходить до лідера. Групи заповнюються поступово й рівномірно.

5. Викладач призначає студентів, які будуть здійснювати набір членів до своїх малих груп. Потім у вже створених групах обирають нових лідерів.

6. Викладач записує на дошці перелік проблем (питань) за темою, що вивчається. Кожен студент обирає для себе проблему і входить до відповідної групи. У створених малих групах обирають лідерів.

7. Спочатку обирають лідера малих груп, які й визначають проблему для заняття у групі. Потім інші студенти розходяться по групах з обраною тематикою проблем. Цей спосіб ефективний за наявності авторитетних студентів.

8. Самоорганізація групової роботи. Студентам пропонують самим визначити проблеми для групових занять і види діяльності своїх груп. Викладачем встановлюються часові інтервали діяльності груп і форми надання ними освітнього продукту. Така форма ефективна у добре підготовленій до групової роботи академгрупі

9. Поетапне створення мікрогруп. Спочатку 3-5 студентів, які досягли певних успіхів у вивченні теми або проблеми, об’єднуються в малу групу та самостійно працюють під час проведення занять окремо від інших студентів академгрупи. З іншими студентами викладач проводить навчальні заняття відповідно до плану. Мала група під час навчання розширюється, ділиться на підгрупи за певними критеріями. Так відбувається доти, поки більшість студентів не увійдуть до малої групи. Така форма стимулює перехід студентів до групової роботи, але потребує від викладача володіння ситуаційними методами організації навчання.

Організація навчального простору. Особливої уваги при застосуванні групової форми організації навчання потребує й організація навчального простору. Діалогові форми взаємодії під час проведення заняття у групах передбачають певну схему їх розташування (рис.1.6), що забезпечить активність кожного студента. При цьому також потрібно передбачати, що під час проведення занять співрозмовники повинні бути повернуті „обличчям до обличчя". Тому традиційне розташування аудиторних столів, коли студенти бачать потилиці одне одного і тільки обличчя викладача, є недоречними.

Рис.1.6. Схема розміщення студентів в малій групі:

В — високий рівень; С — середній рівень; Н — низький рівень

Необхідно шукати оптимальні варіанти розміщення навчальних місць залежно від кількості мікрогруп та числа студентів у кожній з них (рис.1.7).

Рис.1.7. Організація навчального простору.

Зміна звичної організації навчального простору, можливість вирішувати поставлені питання разом готують студентів до нетрадиційних форм навчання. Виникає парадокс: несподівані спочатку форми навчання стають для учнів знайомими та очікуваними. При вході до аудиторії, де навчальний простір організовано інакше, ніж звичайно, у студентів виникає відповідна реакція: готовність включитися у форми навчальних взаємодій, що відповідають обстановці.

Групова навчальна діяльність корисна на всіх етапах практичного чи семінарського заняття, особливо під час перевірки домашніх завдань, закріплення знань тощо (табл.1.4).

Таблиця 1.4

Форми групової навчальної діяльності на різних етапах практичних

та семінарських занять

Етапи навчального заняття	Форми діяльності
Перевірка домашнього завдання	• Парна • Ланкова
Вивчення нового матеріалу	• Диференційовано-групова
Закріплення і вдосконалення	• Ланкова • Парна • Диференційовано-групова • Індивідуально-групова
Повторення і застосування знань	• Парна • Ланкова • Кооперативно-групова

Організація навчальної діяльності. Цей механізм реалізації навчальної діяльності в малих групах має декілька етапів:

• засвоєння навчального завдання, що стоїть перед малою групою;

• процес пошуку (обговорення найкращого розв’язання задачі чи вирішення проблеми);

• узагальнення думок та підбиття підсумків групової роботи;

• презентація групового рішення поставленої задачі (проблеми) в межах, визначених викладачем.

Зміст навчального завдання для групи має інший характер, ніж за традиційних форм роботи. Не варто, наприклад, пропонувати малій групі розв’язати стандартну задачу з підручника чи посібника, якщо дві третини академгрупи можуть виконати її самостійно. Тільки нестандартна постановка проблеми змушує студентів шукати допомоги один в одного, обмінюватися думками.

Як правило, малі групи ведуть самостійну навчальну діяльність, тому їх насамперед треба цьому навчити. Проводиться загальний інструктаж, розробляються спеціальні пам’ятки, заздалегідь готуються завдання, викладач бере участь у роботі окремих груп. Основні види діяльності малих груп включають:

• підготовка виступу перед академічною групою, вивчення й конспектування літератури;

• колективне обговорення та вирішення поставленої проблеми методом „мозкового штурму”;

• виступи студентів в середині малих груп за підготовленими заздалегідь питаннями, а група здійснює відбір повідомлень для виступу перед академічною групою;

• підготовка студентів до взаємодії з іншими малими групами — розробка питань для них, підготовка конкурсів та змагань, участь груп у вирішенні загальної для усього класу задачі чи проблеми;

• виконання довготривалого творчого завдання;

• підготовка групи студентів до проведення практичного заняття або семінару з усією академічною групою.

У роботі малих груп переважають організаційно-діяльнісні види роботи, серед яких потрібно зазначити, що:

• студенти займаються постановкою цілей;

• планують свою роботу;

• обговорюють проблеми, що виникають;

• розподіляють роботу всередині групи;

• контролюють, аналізують та оцінюють свою діяльність;

• проводять рефлексію.

Способи обговорення в малій групі можуть бути різними. Найбільш ефективним на першому етапі є висловлення кожним членом групи своїх думок.

У групах, де робота „не йде”, викладач повинен застосовувати різноманітні методи активізації й координувати їх роботу самостійно.

Наприкінці кожного заняття в малих групах підбивається рефлексійний підсумок: що зроблено, як студенти працювали, які завдання на майбутнє.

Організація навчання в малих групах. Поняттям „мала група” у педагогіці позначають відносно сталу, невелику чисельну групу, члени якої перебувають у безпосередній взаємодії один з одним, що веде до виникнення емоційних зв’язків, а також специфічних міжособистісних цінностей та норм. Об’єднання студентів у малі групи може мати як відносно постійний, так і тимчасовий характер.

У КМСОНП кількісний та якісний склад малої групи буде визначатися не тільки навчальною тактикою, а й стратегією формування колективу академгрупи.

На думку європейських фахівців, більшість практичних завдань слід опрацьовувати саме в малих групах або парах, тому що студентам краще висловлюватися в невеликій за складом групі.

Розглянемо один з можливих варіантів алгоритму роботи викладача щодо організації роботи в малих групах.

1. Об’єднання студентів у малі групи (2-6 осіб).

2. Ознайомлення їх з обов’язками, які вони можуть виконувати.

Модератор або спікер малої групи:

• зачитує завдання групи;

• організовує порядок виконання;

• пропонує учасникам висловитись по черзі;

• заохочує групу до роботи;

• підбиває підсумки роботи;

• готує доповідь про підсумки роботи групи.

Секретар малої групи:

• веде записи результатів роботи своєї групи;

• записи веде стисло й розбірливо;

• має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків.

Посередник:

• стежить за часом;

• заохочує групи до роботи;