Підсумки роботи підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості України у I півріччі 2009 року (стр. 4 )

** Включені товарні залишки на складі

*** Включені тукосуміші ( січень-червень 2009 р – 30,0 тис. т; січень-червень 2008 р. – 240 тис. т; 2008 р. – 400 тис. т; 2007 р. – 368 тис. т)

*****Входить реекспорт хлористого калію

1) з урахуванням товарних залишків на складах підприємств

2) входить реекспорт амофосу російського виробництва

3) товарні залишки 2008 року

7. Фінансові результати

Станом на 26.08.09. Держкомстатом України оприлюднені дані щодо фінансових результатів роботи підприємств промисловості за січень-травень 2009 року.

Фінансове сальдо роботи підприємств хімічної галузі за підсумками січня-травня 2009 року є від’ємним та складає 1441,6 млн. грн, у т. ч. у хімічному виробництві – 1352,9 млн. грн., у виробництві пластмасових та гумових виробів – 88,7 млн. грн.

Частка прибуткових підприємств при цьому суттєво знизилася порівняно із аналогічним показником минулого року та складає близько 62,6 % (січень-травень 2008 року - 69 %).

Кумулятивний прибуток, отриманий підприємствами галузі у січні-травні 2009 року, становить 744,1 млн. грн., із них 614,8 млн. грн. отримали підприємства хімічного виробництва, 129,3 млн. грн. – підприємства, які виробляють гумові та пластмасові вироби.

У хімічному виробництві частка прибуткових підприємств становила в аналізований період 65,8 %, у виробництві пластмасових та гумових виробів – 56 %.

Діаграма 11

Кумулятивний збиток в аналізований період суттєво перевищив отриманий прибуток, що призвело до від’ємного фінансового сальдо. Загальний збиток, отриманий підприємствами галузі в січні-травні 2009 року, склав 2185,7 млн. грн.

Основну частину збитку отримали підприємства хімічного виробництва – 1967,7 млн. грн, близько 218 млн. грн збитку отримали підприємства, які виробляють гумові та пластмасові вироби.

Якщо порівняти фінансові показники підприємств за перший та другий квартал поточного року, то слід відзначити, що у другому кварталі при перманентному зменшенні загального збитку, більш істотно зменшилась кількість збиткових підприємств. Це є свідченням того, що основна частина збитку припадає на структуроутворюючі підприємства.

З іншого боку, аналіз помісячних фінансових результатів роботи галузі (Діаграма 12 ) свідчить, що найбільш критичні фінансові результати галузь мала в лютому 2009 року.

Починаючи із березня 2009 року, фінансове сальдо підприємств галузі, хоча і залишається від’ємним, однак при цьому номінальні помісячні фінансові показники відносно стабілізувалися та не погіршуються.

Такі перманентні зміни у рівні збитковості роботи галузі були обумовлені тривалим простоєм роботи частини ключових підприємств у січні 2009 року через обмеженість постачання природного газу, значним збільшенням собівартості випуску основної номенклатури продукції, де споживається технологічний природний газ, скороченням експортних поставок, необхідністю додаткових та значних витрат на запуск агрегатів та виробництв після технологічного простою тощо.

У другому кварталі 2009 року певна частина підприємств галузі також відчула негативний тиск на фінансові показники через об’єктивні або ж суб’єктивні причини, однак результати цього тиску в цілому для фінансових показників галузі не були такими критичними, як у січні-лютому 2009 року.

Діаграма 12

Однією із причин в цілому негативних фінансових результатів роботи галузі є те, що значна частина структуроутворюючих, градоутворюючих та бюджетоутворюючих підприємств галузі у поточному році стоять або ж працюють у неповному режимі (скорочений тиждень, періодичні зупинки виробництв з різних причин – відсутність ринків збуту, затовареність складів, скорочення або ж призупинення поставок природного газу, позачергові поточні та капітальні ремонти тощо). Так, наприклад, кумулятивний збиток підприємств – товаровиробників азотних добрив склав у першому півріччі 2009 року 442 млн. грн. Зокрема, найбільш суттєвий збиток має ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», який становить за підсумками першого півріччя 2009 року 277 млн. грн. Чистий збиток ВАТ «Одеський припортовий завод» склав в означений період 38 млн. грн.

У першому півріччі хімічна галузь мала певні преференції відповідно до діючої Постанови КМ № 000 від 14.10.08 (нульова ставка податку на добавлену вартість та цільового збору на технологічний природний газ, мораторій на підвищення цін на залізничні перевезення, електроенергію), які були пролонговані, однак реальні ризики та негативні наслідки від підвищення цін на природний газ перевищили позитивні очікування від названих вище пільг.

З іншого боку, частина преференцій, введених урядом для хімічних підприємств (можливість вибору виробниками азотних добрив газопостачальних компаній для закупівлі імпортного природного газу, своєчасне повернення ПДВ, закупівля Аграрним фондом мінеральних добрив та ін.) практично так і не була повністю реалізована у першому півріччі 2009 року.

Не вступив в дію і очікуваний Закон України «Щодо заходів про державну підтримку та стимулювання розвитку мінеральних добрив в Україні», а отже і не вступили в дію інші преференції, які міг надати названий закон.

Рівень рентабельності більшості хімічних підприємств у поточному році набув нульового або ж мінімального рівня (3-5 %). Частина підприємств працює з від’ємною рентабельністю.

В цілому за підсумками першого кварталу 2009 року рентабельність операційної діяльності підприємств хімічного комплексу України становила – (-) 3,2 %. Цей показник є найгіршим з 2000 року.

Діаграма 13

За підсумками другого кварталу 2009 року галузь, за оцінками ДП «Черкаський НДІТЕХІМ», збереже від’ємну рентабельність на рівні (-) 2,6-2,8 %. Навіть такі підприємства, як ЗАТ «Кримський ТИТАН», ВАТ Кримський содовий завод», світові ціни на продукцію яких у першому півріччі 2009 року мали уповільнений понижувальний тренд, отримали в аналізований період незначний чистий прибуток (відповідно 3,2 та 31,2 млн. грн.)

Частина підприємств через об’єктивну збитковість окремих виробництв (диспаритет цін на технологічний природний газ, іншу технологічну сировину та кінцеву продукцію) призупинили їх функціонування в частині випуску товарного продукту (синтетичний аміак, значна частина продукції органічного синтезу та ін.).

Свідченням погіршення фінансової ситуації в галузі є відновлення росту дебіторської та кредиторської заборгованості.

Якщо проаналізувати ріст показників дебіторської заборгованості за останні два роки (Діаграми 14,15), то статистичні дані підтверджують негативну динаміку росту обсягів дебіторської заборгованості у поточному році, темп росту даного показника у січні-березі 2009 року склав в цілому по галузі майже 9 %.

Діаграма 14

Водночас кредиторська заборгованість на підприємствах хімічного комплексу України у січні-березні 2009 року збільшилася з 10,6 до 15,9 млрд. грн., тобто в 1,5 разів.

Це є свідченням того, що в галузі складається негативний баланс кредиторсько-дебіторської заборгованості. У другому кварталі, ріст кредиторської заборгованості, за попередніми оцінками, посилився та склав 7,5 млрд. грн.

Діаграма 15

Про погіршення фінансового стану галузі свідчить і ріст у поточному заборгованості підприємств за електроенергію (відповідно у січні-червні 2009 р. на 16%), на частині підприємств – по бюджетним платежам та платежам до Пенсійного Фонду.

Водночас у травні 2009 року знизилась заборгованість хімічних підприємств Мінпромполітики по сплаті за спожитий природний газ (майже на 21 %, з 102 до 80,7 млн. грн.), яка до цього росла впродовж чотирьох місяців. У червні ріст несплати за спожитий природний газ відновився, однак динаміка його уповільнена (червень до травня – 107 %).

У березні- червні 2009 року загальна заборгованість підприємств по бюджетним платежам набула від'ємного характеру що обумовлено ростом дебіторської заборгованості з боку держави в частині повернення ПДВ деяким підприємствам галузі (ЗАТ «Кримський Титан» - 109,1 млн. грн., ВАТ «Кримський содовий завод» - 22,5 млн. грн., ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» -85,1 млн. грн, ВАТ «Сумихімпром» - 38,4 млн. грн.).

Хоча в травні-червні цей показник істотно знизився порівняно із березнем-квітнем, все ж станом на кінець червня він є значним - (-) 53,1 млн. грн. Без зворотної заборгованості по названим чотирьом підприємства, реальна заборгованість інших підприємств галузі до бюджету станом на кінець червня 2009 року становить майже 207 млн. грн. Близько 80 % її становить прострочена заборгованість.

Ріст заборгованості по платежам до Пенсійного фонду у другому кварталі є незначним, хоча і має уповільнено-повзучий характер (він склав у квітні-червні 2009 року 5,7%).

Водночас поступально-стабільним є ріст заборгованості по заробітній платі, даний показник виріс за період з початку року майже в 2,2 разів (з 40,7 до 87,5 млн. грн.). Близько 40 млн. грн. суми заборгованості складає поточна заборгованість.

Діаграма 16

Аналіз свідчить, що значна частина експортоорієнтованої хімічної та нафтохімічної продукції вітчизняного виробництва у поточному році суттєво погіршила свою цінову конкурентоспроможность, яка супроводжується диверсифікацією ринків збуту. При чому в значній мірі це об’єктивна тенденція, для мінімізації якої необхідні системні заходи.

Впродовж першого півріччя 2009 року були періоди, коли ціна на технологічний природний газ в Україні була значно вищою не лише від аналогічних цін для російських хімічних підприємств, але і від світових спотових цін на природний газ, а також цін на природний газ на підприємствах-конкурентах Європи та Північної Америки. На протязі січня-червня 2009 року для підприємств хімічного комплексу України були встановлена фіксована ціна на природний газ, тоді як на світовому ринку для промислових споживачів вона перманентно змінювалася, переважно в бік зниження.

Вперше за останні роки структурування ціни на товарну продукцію та цінова конкурентоспроможність стала ключовим фактором збереження або ж зупинки діючих виробництв. Саме з цієї причини була зупинена частина базових хімічних виробництв, зокрема виробництво товарного аміаку.

Слід відзначити і інші фінансові проблеми, які обумовлені фінансово-економічною кризою та макроекономічною нестабільністю і спричинили негативний вплив на фінансовий стан та динаміку фінансових показників хімічних підприємств: обмеженість доступу до кредитних ресурсів, значне зменшення обігових коштів, погіршення банківської платіжної дисципліни тощо.

Девальвація гривни забезпечила певний позитивний вплив на підприємства з високим рівнем експортної складової та незначною залежністю від імпорту сировини. Однак таких підприємств небагато, з іншого боку, т. з. «валютний» прибуток не компенсував збитки від інших фінансових ризиків.

8. Промисловий персонал. Заробітна плата

У хімічній та нафтохімічній промисловості станом на травень 2009 року середньооблікова кількість штатних працівників склала 154,2 тис. чол., у т. ч. в хімічному виробництві – 109,6 тис. чол., у виробництві гумових та пластмасових виробів – 47,2 тис. чол. Упродовж другого кварталу 2009 року даний показник зменшився на 5 тис. чол. (1,3%).

Станом на травень 2009 р. у відпустках за свій рахунок перебували 15,4 тис. чол., у т. ч. в хімічному виробництві – 11,8 тис. чол. (89,5 % до квітня 2009 р.), у виробництві пластмасових та гумових виробів – 3,6 тис. грн. (66,3 % до квітня 2009 р.).

У травні 2009 року в хімічній та нафтохімічній промисловості працювали в режимі неповного робочого дня 35,5 тис. чол., у т. ч. в хімічному виробництві – 19,2 тис. чол. (17,6 % до середньооблікової чисельності працівників), у виробництві пластмасових та гумових виробів – 16,3 тис. чол. (34,5% до середньооблікової чисельності працівників по виду промислової діяльності). Ці показники у травні дещо скоротилися порівняно із квітнем 2009 року (відповідно на 7,5 та 0,4 %).

В цілому, якщо порівняти приведені вище показники за травень та березень 2009 року, то слід відзначити поступальну тенденцію до покращення рівня зайнятості промислового персоналу галузі.

Середня заробітна плата у поточному році за підсумками січня-травня 2009 року склала у хімічному виробництві 1866 грн. та збільшилась з початку року на 4%. У виробництві гумових та пластмасових виробів середньомісячна заробітна плата в аналізований період склала 1398 грн. та виросла на 15 %.

Діаграма 17

Водночас якщо проаналізувати динаміку росту (зниження) заробітної плати в хімічній та нафтохімічній промисловості у помісячному розрізі, то видно, що у хімічному виробництві з квітня 2009 року спостерігається зниження середньомісячної заробітної плати (у травні до березня цей показник знизився на 3% - з 1933 до 1878 грн.). У виробництві пластмасових та гумових виробів поступальний ріст заробітної плати триває з початку року.

Динаміка середньої заробітної плати в хімічній та нафтохімічній промисловості у 2009 році показана на діаграмі 18.

Діаграма 18

Станом на 1 червня 2009 року заборгованість із виплати заробітної плати в цілому в хімічній та нафтохімічній промисловості склала 67,9 млн. грн., у т. ч. в хімічному виробництві – 47,9 млн. грн., у виробництві пластмасових та гумових виробів – 20 млн. грн.

Слід відзначити, що невиплата заробітної плати на економічно активних підприємствах галузі становила станом на 1 червня 2009 року 33,1 млн. грн. (49 %), решта невиплаченої заробітної плати припадає на підприємства-банкрути.

Порівняно із 1 січня 2009 року сума невиплаченої заробітної плати виросла у хімічному виробництві в 1,9 разів, у виробництві пластмасових та гумових виробів – в 3,2 рази. Щодо фонду заробітної плати за травень 2009 року, то заборгованість із виплати заробітної плати виросла в хімічному виробництві протягом місяця на 60 %, у виробництві пластмасових та гумових виробів – 24,4 %.

Слід відзначити, що в умовах фінансово-економічної кризи та погіршення фінансових можливостей переважна частина підприємств змушена була піти на непопулярні кроки, а саме: призупинення виплат премій та надання інших соціальних пільг, введення режиму жорсткого бюджетування комплексу виробничих та невиробничих витрат, скорочення частини робочих місць.

9. Промислові інвестиції в хімічну та нафтохімічну промисловість

За підсумками першого кварталу 2009 року інвестиції в основний капітал хімічної та нафтохімічної промисловості склали у діючих цінах 728 млн. грн. Цей показник у діючих цінах дещо збільшився порівняно із аналогічним періодом 2008 року (приріст склав 1,7 %). Однак у порівняльних цінах обсяг інвестицій у січні-березні 2009 року щодо аналогічного періоду 2008 року зменшився на 16,3 %.

У другому кварталі 2009 року інвестиції в основний капітал хімічної та нафтохімічної промисловості склали 662 млн. грн. та зменшилися порівняно із аналогічним періодом 2008 року у діючих цінах на 25 %.

Таким чином, кумулятивний показник інвестицій в основний капітал галузі склав у першому півріччі 2009 року 1390 млн. грн. та зменшився у діючих цінах порівняно з січнем-червнем минулого року на 11,5 %. У порівняних цінах зниження даного показника щодо аналогічного періоду 2008 року склало 37 %.

З даних, приведених на діаграмі 19, видно, що поступальний ріст промислового інвестування галузі, який тривав з 2006 року, у 2009 році під тиском фінансово-економічної кризи об’єктивно трансформувався у першому кварталі у стагнацію інвестиційних вкладень, у другому кварталі відбулося падіння інвестицій в основний капітал, яке, скоріше за все, буде наростати до кінця поточного року.

Діаграма19

Слід відзначити, що секторальна структура інвестування в 2009 році в хімічній промисловості дещо змінилася. Значна частка інвестицій (близько 55 % - 758 млн. грн.) була вкладена в базові хімічні виробництва. Така тенденція спостерігається вже другий рік поспіль.

Водночас на відміну від попередніх років мінімальними були інвестиційні вкладення в секторі мінеральних добрив і азотних сполук (153 млн. грн.), нульовими – у виробництві первинних пластмас.

Найбільш значне скорочення капіталовкладень порівняно із аналогічним періодом 2008 року у діючих цінах спостерігається у виробництві мінеральних добрив та азотних сполук (в 2 рази), штучних та синтетичних волокон ( в 5,6 разів), виробництві гумових та пластмасових виробів (на 20 %).

Єдиним сегментом, де в 2009 році відмічається суттєве збільшення обсягів інвестування, є виробництво лакофарбових матеріалів. Інвестиції в основний капітал в даному сегменті склали у першому півріччі поточного року 74 млн. грн. та виросли порівняно із аналогічним періодом минулого року в 2,2 рази. Зокрема, СП «Мефферт Ганза Фарбен» на початку 2009 р. запустило нове виробництво з випуску водно-дисперсійних фарб. Потужність підприємства - до 40 тис. т продукції на рік. Розширення потужностей з випуску ЛФМ в поточному році (орієнтовно в 3 кварталі) планує та ПП «Олейников». Потужність нового виробництва складе 10 тис. т продукції на рік. Загальний обсяг інвестицій - близько € 2 млн.

На 38 % виросли також у поточному році інвестиції в основний капітал виробництва мила та миючих засобів, хоча номінальний показник інвестиційних вкладень є незначним – 24 млн. грн.

Діаграма 20

Станом на 01.07.09 прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в хімічну та нафтохімічну промисловість України склали 1150,7 млн. дол. США та збільшились впродовж січня-червня 2009 року на 207,8 млн. дол. США. У першому кварталі 2009 року приріст прямих іноземних інвестицій становив 48,8 млн. дол. США, у другому кварталі даний показник виріс до 159 млн. дол. США.

Темп приросту ПІІ, за підсумками першого півріччя поточного року, становив 22 %. Цей показник, як в абсолютному, так і в відносному виразі, істотно вищий від аналогічного показника першого півріччя 2009 року (відповідно 104,4 млн. дол. США та 12,3 %).

Слід відзначити, що притік ПІІ в хімічну та нафтохімічну промисловість України із традиційних країн - донорів у поточному році суттєво скоротився (Німеччина, США, Франція, Великобританія та ін.). Звузився також перелік країн - донорів.

У першому півріччі 2009 року ПІІ, незважаючи на суттєвий номінальний показник приросту, були привнесені в хімічну та нафтохімічну промисловість України фактично двома країнами-донорами: Кіпр – 73 млн. грн., Нідерланди – 114 млн. дол. США. По іншим країнам спостерігається незначний притік капіталу, або ж навпаки відтік раніше внесених інвестицій.

Діаграма 21

Аналіз свідчить, що у першому півріччі 2009 року інвестиційна активність в хімічній та нафтохімічній промисловості звузилась. Однак значний позитивний фінансовий результат роботи галузі у 2008 році дозволив акумулювати певні кошти для промислового інвестування, які були реінвестовані переважно в першому кварталі 2009 року.

Фінансово-економічна криза змусила також частину підприємств прискорити відновлення роботи виробництв по випуску ліквідної продукції. Зокрема, в аналізований період відновлене виробництво КАС на Черкаському ВАТ «Азот». Значна частина підприємств по випуску лакофарбової продукції обновила товарний асортимент випуску продукції, аналогічні заходи здійснила частина підприємств по випуску товарів миючих засобів, парфумерної та косметичної продукції та ін.

На державному підприємству «Хімічний завод «Південний» у першому кварталі 2009 року введено в експлуатацію виробництво нітробензолу. Інвестиції в реалізацію проекту склали 1 млн. дол. США, інвестором виступило ВАТ «Волжский оргсинтез», який передбачає щорічно закуповувати на заводі «Південний» 40 тис. т нітробензолу для власної технологічної переробки. Створення даного виробництва в Україні дозволить вийти в перспективі на освоєння випуску метилдиізоціанатів, які є основною сировиною для виробництва поліуретанів.

Незважаючи на фінансову скруту, певна частина підприємств продовжувала у поточному році диверсифікацію товарного асортименту, направлену на підвищення конкурентоспроможності продукції і краще задоволення вимог споживачів та ринку. Так, ВАТ «Сумихімпром» освоїло випуск більш концентрованого мінерального добрива - тройного суперфосфату на основі імпортної сировини – фосфорної сировини виробництва Казахстану. Продукт зорієнтований на експорт.

Група «Лукойл-Нафтохім» прийняла рішення продовжувати реалізацію основних інвестиційних проектів на базі ТОВ «Карпатнафтохім». З цією метою у 2009 році в модернізацію підприємства буде вкладено 118 млн. дол. США. Це прискорить введення в експлуатацію нового виробництва по випуску хлору та каустичної соди, пуск якого передбачено в першій половині 2009 року.

Продовжується у поточному році реалізація інвестиційного проекту по створенню нового виробництва по випуску сірчаної кислоти в ЗАТ «Кримський ТИТАН». Значна частина підприємств з акціонерною формою власності за результатами роботи підприємств у 2008 році прийняла рішення використати весь або ж основну частину отриманого прибутку для інвестування виробництва.

В ЗАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» у квітні 2009 року розпочалося будівництво нової когенераційної установки, яка буде виробляти теплову та електричну енергію, що посилить енергетичну безпеку та незалежність підприємства.

9. Основні тенденції та висновки

У І півріччя 2009 динаміку практично усіх показників функціонування галузі визначили реалії фінансово-економічної кризи та макроекономічної нестабільності, несприятлива цінова та товарна кон’юнктура на зовнішніх та внутрішньому товарному ринку, ціновий диспаритет по товарно-продуктовим ланцюгам, підвищення цін на технологічний та енергетичний природний газ, збільшення частки енергетичної та сировинної складової у собівартості продукції.

Спостерігається суттєве погіршення фінансового стану та фінансових результатів роботи підприємств галузі. Ця тенденція є значно критичнішою від очікуваної. Об’єктивним є подальше зниження цінової конкурентоспроможності на базові, найбільш енергоємні та ресурсоємні види хімічної та нафтохімічної продукції. Висока ціна на технологічний та енергетичний природний газ поставила вітчизняну хімічну промисловість за межу цінової конкурентоспроможності традиційної експортабельної продукції, яка склалася на основних експортних ринках в умовах зниження попиту та збільшення пропозиції.

Суттєво погіршилася структура собівартості базової хімічної продукції, яка на частині виробництв на фоні зниження зовнішніх та внутрішніх цін призвела до збитковості випуску продукції та зупинки виробництв.

При цьому варто відзначити, що частина підприємств в аналізований період працювала на старих запасах сировини, які на початок другого кварталу 2009 року практично повністю вичерпалися. Крім того, значна частина підприємств реалізовувала продукцію, яка була вироблена у 2008 році та зберігалася на складах, що збільшило обсяг реалізації та дохід від продажу продукції.

Зовнішньоторговельний обіг та експортно-імпортні поставки хімічної та нафтохімічної продукції зменшилися в аналізований період в номінальних показниках, при цьому негативна структура зовнішньоторговельного балансу не лише зберегла, але й посилила свої пропорції.

Водночас стабілізація валютного ринку та курсу гривни активізувала роботу секторів галузі, які базуються на імпортній сировині та напівсировині, разом з тим змусивши товаровиробників до надлишкових закупівель сировини в умовах негативних очікувань щодо валютних коливань курсу гривни. Цей чинник суттєво вплинув на обігові кошти підприємств.

Зміни у світовій ціновій кон’юнктурі обумовили певне переформатування регіональної структури імпорту хімічної та нафтохімічної продукції в Україну. Так, наприклад, в сегменті первинних пластмас та виробів із пластмас у поточному році почала рости частка продукції європейських товаровиробників на фоні зниження частки продукції азійського виробництва. Аналогічна тенденція спостерігається в багатьох сегментах, вона викликана зниженням цін європейських товаровиробників на продукцію в умовах фінансово-економічної кризи.

Більш значне зниження обсягів випуску продукції середнього та високого технологічного переділу посилило у першому півріччі 2009 року домінування в українському хімічному експорті продукції із низьким рівнем технологічного переділу на фоні збільшення імпорту в Україну продукції із поглибленим рівнем технологічної переробки та кінцевої товарної продукції. У січні – червні 2009 року, за даними митної статистики, ці показники відповідно склали 74 та 65 %.

Враховуючи, що хімічна та нафтохімічна галузь має високий рівень внутрішнього міжгалузевого споживання, саме криза попиту в споживаючих галузях найбільше «вдарила» по широкій номенклатурі продукції галузі, обсяги закупівель якої скоротилися (сільське господарство, легка промисловість, машинобудування, будівництво та ін.). Без відновлення функціонування цих галузей, подолання кризи в хімічній та нафтохімічній промисловості неможливе.

Зниження попиту на експортних ринках може бути компенсовано лише внутрішнім товарним ринком, хоча внутрішній товарний ринок об’єктивно не може поглинути всю товарну продукцію, яку продукує галузь. Отже, внутрішній товарний ринок за сприятливих умов здатний «відтягнути» на себе лише певні обсяги традиційно експортованої продукції в певних товарних нішах (мінеральні добрива, частина продукції неорганічної хімії, пластмас у первинних формах та ін.).

Варто також зазначити, що спадна динаміка галузевого товарного виробництва у 1 півріччі 2009 року була досить диференційованою та неоднорідною, як у розрізі окремих секторів, так і в розрізі окремих суб’єктів господарювання. Така тенденція свідчить про те, що принципове значення для пом’якшення впливу фінансово-економічної кризи на функціонування галузі мають не лише загальні антикризові заходи на рівні держави чи галузі, а не в меншій мірі антикризові заходи на рівні менеджменту та власників підприємств.

Таким чином, хімічна та нафтохімічна промисловість України перебуває сьогодні «в зоні ризику» та відчуває посилений негативний тиск, як з боку внутрішньої фінансово-економічної ситуації та нестабільного товарного ринку, так і з боку зовнішньої несприятливої товарно-цінової кон’юнктури. Все ж проведений аналіз підтверджує, що з третього кварталу 2009 року розпочнеться поступальне підвищення цін на продукцію в більшості сегментів світового хімічного ринку (хоча динаміка даного процесу у розрізі окремих сегментів буде неоднорідною та матиме перманентні цінові коливання).

Про це свідчать базові цінові індикатори в більшості сегментів та тренд цін на сиру нафту, природний газ, базові вуглеводні тощо. Цей процес буде підтриманий активізацією попиту з боку регіональних «індикаторів» світової цінової кон’юнктури на ринку хімічної та нафтохімічної продукції – Китаю, Індії. З іншого боку, посилення девальвації гривни, яке триватиме до кінця року, також сприятиме збільшенню експортних поставок продукції за умови досягнення сприятливого паритету експортних цін на продукцію та імпортних цін на сировину та допоміжні матеріали.

Водночас варто вказати на певні зовнішні ризики, які посилять свій вплив на хімічну та нафтохімічну промисловість України та експортоорієнтовані виробництва під час відновлення попиту на світовому хімічному ринку та поступального виходу з кризи. Це, насамперед:

(1) відновлення ринків в частині сегментів відбуватиметься за змінених умов та зміненого балансу попиту/пропозиції, як загального, так і в багатьох регіонах, обумовленого трансформацією структури товарних ринків та їх учасників під час фінансово-економічної кризи;

(2) реалізація певної частини ключових інвестиційних проектів в сегментах основних крупнотонажних хімічних виробництв та мінеральних добрив в значній частині регіонів світу навіть в умовах кризи не призупинена та триває (Китай, Індія, країни АТР, Північна та Латинська Америка), що складає реальну загрозу для зміни конфігурації деяких товарних ринків, на які традиційно експортувалася українська хімічна продукція, або ж значного посилення конкуренції на цих ринках;

(3) труднощі з відновленням експортних поставок вітчизняної продукції, укладенням довгострокових контрактів, оскільки певна частина фірм-трейдерів, через яких експортується значна частина експортоорієнтованої хімічної продукції (насамперед, мінеральних добрив та сировинних хімічних продуктів), під час кризи часткового переорієнтувалася на інших товаровиробників та постачальників;

(4) посилення консолідації частини світових товарних ринків хімічної та нафтохімічної продукції та водночас збереження профіциту пропозиції на більшості ринків в кризовий та посткризовий період, що тиснутиме на цінову кон’юнктуру багатьох ринків, не зважаючи на наявність об’єктивних передумов щодо підняття цін на продукцію;

(5) посилення цінової конкурентоспроможності продукції, наявності певного запасу цінової конкурентоспроможності, як основного фактору, який визначатиме можливість перебування та втримання позицій на світових товарних ринках в найближчі один-два роки. Для українських товаровиробників це означає необхідність постійного пошуку шляхів оптимізації структурування відпускних цін, більш дешевої сировини, енергоносіїв та допоміжних матеріалів, жорстке бюджетування витрат, тобто досягнення можливого балансу між беззбитковістю та світовими і експортними цінами. Якщо досягнення такого балансу в окремих виробництвах та окремі періоди буде неможливим, кризові зупинки виробництв будуть продовжуватися.